1 Суд Божий передан чрез Нафана, который притчею приводит Давида к исповеданию и покаянию; 15 наказание Давида начинается с болезни и смерти младенца, рожденного Вирсавией; 24 рождение Соломона; полное поражение Аммонитян.

И послал Господь Нафана [пророка] к Давиду, и тот пришел к нему и сказал ему: в одном городе были два человека, один богатый, а другой бедный;

у богатого было очень много мелкого и крупного скота,

а у бедного ничего, кроме одной овечки, которую он купил маленькую и выкормил, и она выросла у него вместе с детьми его; от хлеба его она ела, и из его чаши пила, и на груди у него спала, и была для него, как дочь;

и пришел к богатому человеку странник, и тот пожалел взять из своих овец или волов, чтобы приготовить [обед] для странника, который пришел к нему, а взял овечку бедняка и приготовил ее для человека, который пришел к нему.

Сильно разгневался Давид на этого человека и сказал Нафану: жив Господь! достоин смерти человек, сделавший это;

и за овечку он должен заплатить вчетверо, за то, что он сделал это, и за то, что не имел сострадания.

И сказал Нафан Давиду: ты – тот человек, [который сделал это]. Так говорит Господь Бог Израилев: Я помазал тебя в царя над Израилем и Я избавил тебя от руки Саула,

и дал тебе дом господина твоего и жен господина твоего на лоно твое, и дал тебе дом Израилев и Иудин, и, если этого [для тебя] мало, прибавил бы тебе еще больше;

зачем же ты пренебрег слово Господа, сделав злое пред очами Его? Урию Хеттеянина ты поразил мечом; жену его взял себе в жену, а его ты убил мечом Аммонитян;

итак не отступит меч от дома твоего во веки, за то, что ты пренебрег Меня и взял жену Урии Хеттеянина, чтоб она была тебе женою.

Так говорит Господь: вот, Я воздвигну на тебя зло из дома твоего, и возьму жен твоих пред глазами твоими, и отдам ближнему твоему, и будет он спать с женами твоими пред этим солнцем;

ты сделал тайно, а Я сделаю это пред всем Израилем и пред солнцем.

И сказал Давид Нафану: согрешил я пред Господом. И сказал Нафан Давиду: и Господь снял с тебя грех твой; ты не умрешь;

но как ты этим делом подал повод врагам Господа хулить Его, то умрет родившийся у тебя сын.

И пошел Нафан в дом свой. И поразил Господь дитя, которое родила жена Урии Давиду, и оно заболело.

И молился Давид Богу о младенце, и постился Давид, и, уединившись провел ночь, лежа на земле.

И вошли к нему старейшины дома его, чтобы поднять его с земли; но он не хотел, и не ел с ними хлеба.

На седьмой день дитя умерло, и слуги Давидовы боялись донести ему, что умер младенец; ибо, говорили они, когда дитя было еще живо, и мы уговаривали его, и он не слушал голоса нашего, как же мы скажем ему: «умерло дитя»? Он сделает что-нибудь худое.

И увидел Давид, что слуги его перешептываются между собою, и понял Давид, что дитя умерло, и спросил Давид слуг своих: умерло дитя? И сказали: умерло.

Тогда Давид встал с земли и умылся, и помазался, и переменил одежды свои, и пошел в дом Господень, и молился. Возвратившись домой, потребовал, чтобы подали ему хлеба, и он ел.

И сказали ему слуги его: что значит, что ты так поступаешь: когда дитя было еще живо, ты постился и плакал [и не спал]; а когда дитя умерло, ты встал и ел хлеб [и пил]?

И сказал Давид: доколе дитя было живо, я постился и плакал, ибо думал: кто знает, не помилует ли меня Господь, и дитя останется живо?

А теперь оно умерло; зачем же мне поститься? Разве я могу возвратить его? Я пойду к нему, а оно не возвратится ко мне.

И утешил Давид Вирсавию, жену свою, и вошел к ней и спал с нею; и она [зачала и] родила сына, и нарекла ему имя: Соломон. И Господь возлюбил его

и послал пророка Нафана, и он нарек ему имя: Иедидиа* по слову Господа. //*Возлюбленный Богом.

Иоав воевал против Раввы Аммонитской и взял почти царственный город.

И послал Иоав к Давиду сказать ему: я нападал на Равву и овладел водою города;

теперь собери остальной народ и подступи к городу и возьми его; ибо, если я возьму его, то мое имя будет наречено ему.

И собрал Давид весь народ и пошел к Равве, и воевал против нее и взял ее.

И взял Давид венец царя их с головы его, – а в нем было золота талант и драгоценный камень, – и возложил его Давид на свою голову, и добычи из города вынес очень много.

А народ, бывший в нем, он вывел и положил их под пилы, под железные молотилки, под железные топоры, и бросил их в обжигательные печи. Так он поступил со всеми городами Аммонитскими. И возвратился после того Давид и весь народ в Иерусалим.

«положил их» вероятнее всего означает — «заставил работать».

Украинский (Огієнко)

Языки

І послав Господь Натана до Давида, а він прийшов до нього та й сказав йому: Два чоловіки були в одному місті, один заможний, а один убогий.

У заможного було дуже багато худоби дрібної та худоби великої.

А вбогий нічого не мав, окрім однієї малої овечки, яку він набув та утримував при житті.
І росла вона з ним та з синами його разом, із кавалка хліба його їла й з Келіха його пила, та на лоні його лежала, і була йому як дочка.

І прийшов до багатого чоловіка подорожній, та той жалував узяти з худоби своєї дрібної чи з худоби своєї великої, щоб спорядити їжу для подорожнього, що до нього прийшов, і він узяв овечку того вбогого чоловіка, і спорядив її для чоловіка, що до нього прийшов…

І сильно запалав Давидів гнів на того чоловіка, і він сказав до Натана: Як живий Господь, вартий смерти той чоловік, що чинить таке.

А овечку він оплатить чотирикротно, за те, що зробив таку річ, і за те, що не змилосердився.

І сказав Натан до Давида: Ти той чоловік!
Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Я помазав тебе над Ізраїлем, і Я спас тебе з Саулової руки.

І дав тобі дім твого пана, та жінок пана твого на лоно твоє, і дав тобі дім Ізраїля та Юди, а якщо цього мало, то додам тобі ще цього та того.

І чому ти зневажив Господнє слово, і вчинив це зло в очах Його?
Хіттеянина Урію вбив ти мечем, а його дружину взяв собі за жінку.
А його вбив мечем Аммонових синів.

А тепер не відступить меч від твого дому аж навіки за те, що зневажив ти Мене, і взяв дружину хіттеяника Урії, щоб була тобі за жінку.

Так сказав Господь: Ось Я наведу на тебе зло з твого дому, і заберу жінок твоїх на очах твоїх, і дам ближньому твоєму, а він покладеться з жінками твоїми при світлі цього сонця.

Хоч ти вчинив потаємно, а Я зроблю цю річ перед усім Ізраїлем та перед сонцем.

І сказав Давид до Натана: Згрішив я перед Господом!
А Натан сказав до Давида: І Господь зняв твій гріх, не помреш!

Та що ти спонукав зневаження Господа цією річчю, то син твій, народжений тобі, конче помре.

І пішов Натан до свого дому, а Господь уразив дитя, що Давидові породила Урієва жінка, і воно захворіло.

А Давид молив Бога за дитинку, і постив Давид, і входив до кімнати, і ночував, поклавшись на землю.

І прийшли старші його дому до нього, щоб підняти його з землі, та він не хотів, і не підкріпився з ними хлібом.

І сталося сьомого дня, і померло те дитя, а Давидові слуги боялися донести йому, що померло те дитя, бо казали: Ось як була та дитина живою, говорили ми до нього, та не слухав він нашого голосу;
а як ми скажемо до нього: Померло це дитя, то ще вчинить щось лихе.

А Давид побачив, що слуги його шепочуться поміж собою, і зрозумів Давид, що померло те дитя.
І сказав Давид до своїх слуг: Чи не померло те дитя?
А ті відказали: Померло.

І звівся Давид із землі, і помився, і намастився, і змінив свою одежу, і ввійшов до Господнього дому та й поклонився.
Потому ввійшов до свого дому, і захотів їсти, і поклали йому хліба, і він їв.

І сказали йому слуги його: Що це за річ, яку ти вчинив?
Коли те дитя жило, ти постив та плакав;
а як померло те дитя, ти встав та й їв хліб?

А він відказав: Коли те дитя ще жило, я постив та плакав, бо казав: Хто знає, може Господь учинить мені милість, і буде жити дитя те?

А тепер, померло воно.
Нащо то я б постив?
Чи зможу ще повернути його?
Я піду до нього, а воно не вернеться до мене…

І потішив Давид жінку свою Вірсавію, і прийшов до неї, і ліг із нею.
І вона вродила сина, а він назвав ім́я йому: Соломон.
І Господь полюбив його,

і послав пророка Натана, і той назвав ім́я йому: Єдід́я, ради Господа.

А Йоав воював з Раббою аммонітян, і здобув царське місто.

І послав Йоав послів до Давида, і сказав: Воював я з Раббою, і здобув я місто води.

А тепер збери решту народу, і таборуй біля міста, та здобудь його, щоб не здобув те місто я, і щоб не було воно назване моїм ім́ям.

І зібрав Давид увесь народ, і пішов до Рабби, і воював із нею, та й здобув її.

І взяв він корону з голови їхнього царя, а вага її талант золота, та дорогий камінь, і Давид поклав її на свою голову.
І він виніс дуже багато здобичі з того міста.

А народ, що був у ньому, він повиводив, і поклав їх під пилку, і під залізні долота та під залізні сокири, і позаганяв їх до цегельняної печі.
І так робив він усім аммонітським містам.
І вернувся Давид та ввесь народ до Єрусалиму.