И рече́ ца́рь ко Иоа́ву кня́зю си́лы и́же съ ни́мъ: пройди́ ны́нѣ вся́ колѣ́на Изра́илева и Иу́дина, от Да́на да́же и до вирсаві́и, и сочти́ лю́ди, и да увѣ́мъ число́ лю́демъ.

И рече́ Иоа́въ ко царю́: да приложи́тъ Госпо́дь Бо́гъ тво́й къ лю́демъ твои́мъ, я́коже бы́ти и́мъ стори́цею, и о́чи господи́на моего́ царя́ да уви́дятъ: и господи́нъ мо́й ца́рь почто́ помышля́етъ о словеси́ се́мъ?

И превозмо́же сло́во царе́во ко Иоа́ву и ко князе́мъ си́лы. И изы́де Иоа́въ и кня́зи крѣ́пости предъ царе́мъ сочести́ лю́ди Изра́илевы.

И преидо́ша Иорда́нъ, и ополчи́шася во Арои́рѣ одесну́ю гра́да и́же посредѣ́ де́бри га́дъ и Елiезе́ръ.

И прiидо́ша въ Галаа́дъ и въ зе́млю Ѳавасо́нъ и исто́нъ и въ Да́су, и внидо́ша въ данида́нъ и обыдо́ша Сидо́нъ,

и прiидо́ша во мапса́ръ ти́рскiй и во вся́ гра́ды Еве́ины и въ Ханане́ины, и идо́ша на ю́гъ Иу́ды въ вирсаві́ю,

и обыдо́ша всю́ зе́млю, и прiидо́ша во Иерусали́мъ, сконча́вше де́вять ме́сяцъ и два́десять дні́й.

И даде́ Иоа́въ число́ сочте́ныхъ люді́й царю́: и бѣ́ Изра́иля число́мъ о́смь со́тъ ты́сящъ си́льныхъ держа́щихъ ору́жiе, и муже́й Иу́диныхъ пя́ть со́тъ ты́сящъ муже́й борце́въ.

И убоя́ся се́рдце дави́дово по счисле́нiи люді́й, и рече́ дави́дъ ко Го́споду: согрѣши́хъ зѣло́, я́ко сотвори́хъ глаго́лъ се́й: и ны́нѣ, Го́споди, отими́ беззако́нiе раба́ твоего́, я́ко обуя́хъ зѣло́.

И воста́ дави́дъ зау́тра: и сло́во Госпо́дне бы́сть ко га́ду проро́ку прозорли́вцу, глаго́ля:

иди́ и рцы́ дави́ду, глаго́ля: та́ко глаго́летъ Госпо́дь: тро́е а́зъ наведу́ на тя́, и избери́ себѣ́ еди́но от си́хъ, и сотворю́ ти.

И вни́де га́дъ къ дави́ду, и повѣ́да, и рече́ ему́: избери́ себѣ́ бы́ти: или́ прiи́дутъ тебѣ́ три́ лѣ́та гла́да на зе́млю твою́: или́ три́ ме́сяцы бѣ́гати и́маши предъ враги́ твои́ми, и бу́дутъ гоня́ще тя́: или́ три́ дни́ бы́ти сме́рти въ земли́ твое́й: ны́нѣ у́бо разумѣ́й и ви́ждь, что́ отвѣща́ю посла́вшему мя́.

И рече́ дави́дъ ко га́ду: тѣ́сна ми́ су́ть отвсю́ду зѣло́ три́ сiя́: да впаду́ у́бо въ ру́цѣ Госпо́дни, я́ко мно́ги су́ть щедро́ты его́ зѣло́: въ ру́цѣ же человѣ́чи да не впаду́. И избра́ себѣ́ дави́дъ сме́рть и дни́ жа́твенныя пшени́цы.

И даде́ Госпо́дь сме́рть во Изра́или от у́тра до часа́ обѣ́дняго, и нача́ся я́зва бы́ти въ лю́дехъ, и умро́ша от люді́й Госпо́днихъ от Да́на и до вирсаві́и се́дмьдесятъ ты́сящъ муже́й.

И простре́ а́нгелъ Бо́жiй ру́ку свою́ на Иерусали́мъ погуби́ти его́, и раска́яся Госпо́дь о злѣ́, и рече́ а́нгелу погубля́ющему лю́ди: дово́лно ны́нѣ, отими́ ру́ку твою́. И а́нгелъ Госпо́день бѣ́ стоя́ предъ гумно́мъ о́рны Иевусе́анина.

И рече́ дави́дъ ко Го́споду, егда́ ви́дѣ а́нгела бiю́ща лю́ди, и рече́: се́, а́зъ е́смь согрѣши́вый, а́зъ е́смь па́стырь зло́ сотвори́вый, а сі́и о́вцы что́ сотвори́ша? да бу́детъ ны́нѣ рука́ твоя́ на мнѣ́ и на дому́ отца́ моего́.

И прiи́де га́дъ къ дави́ду въ де́нь то́й и рече́ ему́: взы́ди, и поста́ви Го́сподеви олта́рь на гумнѣ́ о́рны Иевусе́анина.

И взы́де дави́дъ по глаго́лу га́да проро́ка, и́мже о́бразомъ заповѣ́да ему́ Госпо́дь.

И преклони́ся о́рна, и ви́дѣ царя́ и о́троки его́ восходя́щыя вы́ше его́, и изы́де о́рна, и поклони́ся царю́ на лицы́ свое́мъ на земли́,

и рече́ о́рна: что́ я́ко прiи́де господи́нъ мо́й ца́рь къ рабу́ своему́? И рече́ дави́дъ: купи́ти у тебе́ гумно́ [прiидо́хъ], на созда́нiе олтаря́ Госпо́дня, и преста́нетъ я́зва от люді́й.

И рече́ о́рна къ дави́ду: да прiи́метъ и вознесе́тъ господи́нъ мо́й ца́рь Го́споду [Бо́гу] е́же бла́го предъ очи́ма его́: се́, воло́ве во всесожже́нiе, и коле́са и сосу́ди воло́въ на дрова́.

Вся́ даде́ о́рна царю́. И рече́ о́рна къ царю́: Госпо́дь Бо́гъ тво́й да благослови́тъ тя́.

И рече́ ца́рь ко о́рнѣ: ни́, но то́кмо купу́я куплю́ от тебе́ цѣно́ю, и не вознесу́ Го́споду Бо́гу моему́ всесожже́нiя ту́не. И купи́ дави́дъ гумно́ и волы́ на пяти́десяти си́клехъ сребра́.

И созда́ та́мо дави́дъ олта́рь Го́сподеви: и вознесе́ всесожже́нiя и ми́рная. И приложи́ Соломо́нъ ко олтарю́ послѣди́, зане́ ма́лъ бѣ́ пре́жде. И послу́ша Госпо́дь земли́, и отъя́тъ я́зву от Изра́иля.

Синодальный

1 Давид исчисляет Израиля и Иуду; 10 гнев Господа за это исчисление и покаяние Давида; 15 Господь посылает язву в наказание, и Давид ходатайствует за невинный народ; 18 Давид покупает гумно у Орны и ставит на нём жертвенник; 25 приносит на нем жертву, и язва прекратилась.

Гнев Господень опять возгорелся на Израильтян, и возбудил он в них Давида сказать: пойди, исчисли Израиля и Иуду.

И сказал царь Иоаву военачальнику, который был при нем: пройди по всем коленам Израилевым [и Иудиным] от Дана до Вирсавии, и исчислите народ, чтобы мне знать число народа.

И сказал Иоав царю: Господь Бог твой да умножит столько народа, сколько есть, и еще во сто раз столько, а очи господина моего царя да увидят это; но для чего господин мой царь желает этого дела?

Но слово царя Иоаву и военачальникам превозмогло; и пошел Иоав с военачальниками от царя считать народ Израильский.

И перешли они Иордан и остановились в Ароере, на правой стороне города, который среди долины Гадовой, к Иазеру;

и пришли в Галаад и в землю Тахтим-Ходши; и пришли в Дан-Яан и обошли Сидон;

и пришли к укреплению Тира и во все города Хивеян и Хананеян и вышли на юг Иудеи в Вирсавию;

и обошли всю землю и пришли чрез девять месяцев и двадцать дней в Иерусалим.

И подал Иоав список народной переписи царю; и оказалось, что Израильтян было восемьсот тысяч мужей сильных, способных к войне, а Иудеян пятьсот тысяч.

И вздрогнуло сердце Давидово после того, как он сосчитал народ. И сказал Давид Господу: тяжко согрешил я, поступив так; и ныне молю Тебя, Господи, прости грех раба Твоего, ибо крайне неразумно поступил я.

Когда Давид встал на другой день утром, то было слово Господа к Гаду пророку, прозорливцу Давида:

пойди и скажи Давиду: так говорит Господь: три наказания предлагаю Я тебе; выбери себе одно из них, которое совершилось бы над тобою.

И пришел Гад к Давиду, и возвестил ему, и сказал ему: избирай себе, быть ли голоду в стране твоей семь лет, или чтобы ты три месяца бегал от неприятелей твоих, и они преследовали тебя, или чтобы в продолжение трех дней была моровая язва в стране твоей? теперь рассуди и реши, что мне отвечать Пославшему меня.

И сказал Давид Гаду: тяжело мне очень; но пусть впаду я в руки Господа, ибо велико милосердие Его; только бы в руки человеческие не впасть мне. [И избрал себе Давид моровую язву во время жатвы пшеницы.]

И послал Господь язву на Израильтян от утра до назначенного времени; [и началась язва в народе] и умерло из народа, от Дана до Вирсавии, семьдесят тысяч человек.

И простер Ангел [Божий] руку свою на Иерусалим, чтобы опустошить его; но Господь пожалел о бедствии и сказал Ангелу, поражавшему народ: довольно, теперь опусти руку твою. Ангел же Господень был тогда у гумна Орны Иевусеянина.

И сказал Давид Господу, когда увидел Ангела, поражавшего народ, говоря: вот, я согрешил, я [пастырь] поступил беззаконно; а эти овцы, что сделали они? пусть же рука Твоя обратится на меня и на дом отца моего.

И пришел в тот день Гад к Давиду и сказал: иди, поставь жертвенник Господу на гумне Орны Иевусеянина.

И пошел Давид по слову Гада [пророка], как повелел Господь.

И взглянул Орна и увидел царя и слуг его, шедших к нему, и вышел Орна и поклонился царю лицем своим до земли.

И сказал Орна: зачем пришел господин мой царь к рабу своему? И сказал Давид: купить у тебя гумно для устроения жертвенника Господу, чтобы прекратилось поражение народа.

И сказал Орна Давиду: пусть возьмет и вознесет в жертву господин мой, царь, что ему угодно. Вот волы для всесожжения и повозки и упряжь воловья на дрова.

Все это, царь, Орна отдает царю. Еще сказал Орна царю: Господь Бог твой да будет милостив к тебе!

Но царь сказал Орне: нет, я заплачу́ тебе, что сто́ит, и не вознесу Господу Богу моему жертвы, взятой даром. И купил Давид гумно и волов за пятьдесят сиклей серебра.

И соорудил там Давид жертвенник Господу и принес всесожжения и мирные жертвы. [После Соломон распространил жертвенник, потому что он мал был.] И умилостивился Господь над страною, и прекратилось поражение Израильтян.

Испанский Reina-Valera 1995

Volvió a encenderse la ira de Jehová contra los israelitas, e incitó a David contra ellos diciéndole: «Ve, haz un censo de Israel y de Judá.»

El rey dijo a Joab, general del ejército que estaba con él:

—Recorre ahora todas las tribus de Israel, desde Dan hasta Beerseba, y haz un censo del pueblo, para que yo sepa el número de los habitantes.

Joab respondió al rey:

—Que Jehová, tu Dios, multiplique al pueblo cien veces más de lo que es, y que pueda verlo mi señor, el rey. Pero, ¿por qué se complace en esto mi señor, el rey?

Sin embargo, la palabra del rey prevaleció sobre la de Joab y sobre la de los capitanes del ejército. Se retiró, pues, Joab, con los capitanes del ejército, de la presencia del rey, para hacer el censo del pueblo de Israel.

Pasaron el Jordán y acamparon en Aroer, al sur de la ciudad que está en medio del valle de Gad, junto a Jazer.

Después fueron a Galaad y a la tierra baja de Hodsi; de allí a Danjaán y a los alrededores de Sidón.

Luego fueron a la fortaleza de Tiro y a todas las ciudades de los heveos y de los cananeos, y por último se dirigieron al Neguev de Judá, en Beerseba.

Después que terminaron de recorrer toda la tierra, volvieron a Jerusalén al cabo de nueve meses y veinte días.

Joab entregó entonces el censo del pueblo al rey; había en Israel ochocientos mil hombres fuertes que sacaban espada, y los de Judá eran quinientos mil hombres.

Después que David censó al pueblo, le pesó en su corazón; y dijo David a Jehová:

—He pecado gravemente por haber hecho esto; pero ahora, oh Jehová, te ruego que quites el pecado de tu siervo, porque he actuado muy neciamente.

Por la mañana, cuando David se levantó, vino palabra de Jehová al profeta Gad, vidente de David, diciendo:

«Ve y di a David: Así ha dicho Jehová: “Tres cosas te ofrezco; tú escogerás una de ellas, para que yo la haga.”»

Vino, pues, Gad a David, se lo hizo saber y le dijo:

—¿Qué prefieres: que vengan siete años de hambre sobre tu tierra? ¿o que huyas tres meses delante de tus enemigos y que ellos te persigan? ¿o que haya tres días de peste en tu tierra? Piensa ahora, y mira qué debo responder al que me ha enviado.

Entonces David dijo a Gad:

—Estoy en gran angustia. Pero es preferible caer ahora en manos de Jehová, porque sus misericordias son muchas, que caer en manos de los hombres.

Entonces Jehová envió la peste sobre Israel, desde esa mañana hasta el tiempo señalado, y murieron setenta mil hombres del pueblo desde Dan hasta Beerseba.

Y cuando el ángel extendió su mano sobre Jerusalén para destruirla, Jehová se arrepintió de aquel mal, y dijo al ángel que exterminaba al pueblo: «Basta ya; detén tu mano.»

El ángel de Jehová estaba junto a la era de Arauna, el jebuseo.

Cuando David vio al ángel que castigaba al pueblo, dijo a Jehová:

—Yo pequé, yo hice lo malo; ¿qué hicieron estas ovejas? Te ruego que tu mano se vuelva contra mí y contra la casa de mi padre.

Vino Gad adonde estaba David aquel día, y le dijo: «Sube y levanta un altar a Jehová en la era de Arauna, el jebuseo.»

David subió conforme al dicho de Gad, según lo había mandado Jehová.

Arauna miró y vio al rey y a sus siervos que venían hacia él. Salió entonces Arauna, se inclinó delante del rey, rostro a tierra,

y dijo:

—¿Por qué viene mi señor, el rey, a ver a su siervo?

David respondió:

—Para comprarte la era y edificar en ella un altar a Jehová, a fin de que cese la mortandad del pueblo.

Arauna dijo a David:

—Tome y ofrezca mi señor el rey lo que bien le parezca; ahí tienes bueyes para el holocausto, los trillos y los yugos de los bueyes para leña.

Todo esto, oh rey, Arauna lo da al rey.

Luego dijo Arauna al rey:

—Jehová, tu Dios, te sea propicio.

El rey dijo a Arauna:

—No; la compraré por su precio; porque no ofreceré a Jehová, mi Dios, holocaustos que no me cuesten nada.

Y David compró la era y los bueyes por cincuenta siclos de plata.

Edificó allí David un altar a Jehová, y sacrificó holocaustos y ofrendas de paz. Entonces Jehová oyó las súplicas de la tierra y cesó la plaga en Israel.

Украинский (Огієнко)

Языки

І знову запалився Господній гнів на Ізраїля, і намовив сатана Давида проти них, говорячи: Іди, перелічи Ізраїля та Юду!

І сказав цар до Йоава, вождя війська, що з ним: Перемандруй серед усіх Ізраїлевих племен від Дану аж до Беер-Шеви, і перелічіть народ, і я пізнаю число цього народу.

І сказав Йоав до царя: Нехай же Господь, Бог твій, додасть до народу в сто раз стільки, скільки є, а очі мого пана, царя, бачать.
Та нащо пан мій, цар, уподобав собі таку річ?

Та цареве слово до Йоава та на військових провідників перемогло.
І вийшов Йоав та військові провідники від царя, щоб перелічити Ізраїлів народ.

І перейшли вони Йордан, і таборували в Ароері, з правого боку міста, що лежить в середині долини Ґаду та при Язері.

І прийшли вони до Ґілеаду та до краю Тахтім-Ходші.
І прийшли до Дан-Яану, і навколо до Сидону.

І прийшли вони до твердині Цор й до всіх міст хіввеянина та ханаанеянина, і вийшли до Юдиного Неґеву, до Беер-Шеви.

І мандрували вони по цілому краю, і прийшли в кінці дев́яти місяців та двадцяти днів до Єрусалиму.

І дав Йоав цареві число переліку народу.
І було Ізраїля вісімсот тисяч сильних мужів, що витягають меча, а Юдиного мужа п́ятьсот тисяч чоловіка.

І збентежилося Давидове серце, як перелічив він народ.
І сказав Давид до Господа: Я дуже згрішив, що зробив це!
А тепер, Господи, відсунь же провину Свого раба, бо я дуже немудро вчинив!…

І встав Давид рано вранці, а Господнє слово було до пророка Ґада, Давидового прозорливця, говорячи:

Іди, та й скажеш Давидові: Так сказав Господь: Три карі кладу Я на тебе, вибери собі одну з них, і Я зроблю її тобі.

І прийшов Ґад до Давида, і розповів йому та й до нього сказав: Чи прийдуть тобі сім літ голоду в твоїм краї, чи теж три місяці твого втікання перед ворогами твоїми, а вони тебе гнатимуть, чи теж буде три дні моровиця в твоїм Краї?
Подумай тепер та й ріши, яке слово верну я Тому, Хто послав мене.

І сказав Давид до Ґада: Сильно скорблю я!
Нехай же впадемо ми до Господньої руки, бо велике Його милосердя, а в руку людську нехай я не впаду!…

І дав Господь моровицю в Ізраїлі від ранку й аж до часу умовлення, і померло з народу від Дану й аж до Беер-Шеви сімдесят тисяч чоловіка…

І простяг той Ангол свою руку на Єрусалима, щоб вигубити його, та Господь пожалував щодо того зла.
І сказав Він до Ангола, що вигубляв серед народу: Забагато тепер, попусти свою руку!
А Ангол Господній був при тоці євусеянина Аравни.

І сказав Давид до Господа, коли побачив того Ангола, що побивав серед народу, і проказав: Я ось згрішив, і пішов проти Закону.
А ці вівці, що зробили вони?
Нехай же рука Твоя буде на мені та на домі батька мого!…

І прийшов того дня Ґад до Давида, та й сказав йому: Устань, постав Господеві жертівника на току євусеянина Аравни.

І пішов Давид за словами Ґадовими, як наказав був Господь.

І виглянув Аравна, і побачив царя та його слуг, що йдуть до нього.
І вийшов Аравна, і вклонився цареві обличчям своїм до землі.

І сказав Аравна: Чого прийшов пан мій, цар, до свого раба?
А Давид відказав: Купити від тебе цього тока, щоб збудувати жертівника для Господа, і буде стримана зараза від народу.

І сказав Аравна до Давида: Нехай пан мій, цар, візьме, і нехай принесе жертву, що добре в очах його.
Дивися, ось худоба на цілопалення, а молотілки та ярма на дрова.

Усе віддає Аравна, о царю, цареві.
І сказав Аравна до царя: Господь, Бог твій, нехай уподобає Собі тебе!

І сказав цар до Аравни: Ні, бо тільки куплю від тебе за ціну, і не принесу дармо цілопалень Господеві, Богові моєму.
І купив Давид тока й худобу за срібло п́ятидесяти шеклів.

І Давид збудував там жертівника для Господа, і приніс цілопалення та мирні жертви.
І Господь був ублаганий для Краю, і була стримана зараза від Ізраїля.