И ста́хъ на песцѣ́ морстѣ́мъ: и ви́дѣхъ изъ мо́ря звѣ́ря исходя́ща, иму́ща гла́въ се́дмь и рого́въ де́сять, и на ро́зѣхъ его́ вѣне́цъ де́сять, а на глава́хъ его́ имена́ ху́лна.

Звѣ́рь, его́же ви́дѣхъ, бѣ́ подо́бенъ ры́си, и но́зѣ ему́ я́ко медвѣ́ди, и уста́ его́ я́ко уста́ льво́ва: и даде́ ему́ змі́й си́лу свою́ и престо́лъ сво́й и о́бласть вели́кую.

И ви́дѣхъ еди́ну от гла́въ его́ я́ко заколе́ну въ сме́рть, и я́зва сме́рти его́ исцѣлѣ́. И чуди́ся вся́ земля́ вслѣ́дъ звѣ́ря, и поклони́шася змі́ю, и́же даде́ о́бласть звѣ́рю,

и поклони́шася звѣ́рю, глаго́люще: кто́ подо́бенъ звѣ́рю и кто́ мо́жетъ ра́товатися съ ни́мъ?

И дана́ бы́ша ему́ уста́ глаго́люща вели́ка и ху́лна, и дана́ бы́сть ему́ о́бласть твори́ти ме́сяцъ четы́редесять два́.

И отве́рзе уста́ своя́ въ хуле́нiе къ Бо́гу, ху́лити и́мя Его́ и селе́нiе Его́ и живу́щыя на небеси́.

И дано́ бы́сть ему́ бра́нь твори́ти со святы́ми и побѣди́ти я́: и дана́ бы́сть ему́ о́бласть на вся́цѣмъ колѣ́нѣ [люді́й] и на язы́цѣхъ и племенѣ́хъ.

И покло́нятся ему́ вси́ живу́щiи на земли́, и́мже не напи́сана су́ть имена́ въ кни́гахъ живо́тныхъ А́гнца заколе́наго от сложе́нiя мíра.

А́ще кто́ и́мать у́хо, да слы́шитъ.

И́же а́ще въ плѣне́нiе веде́тъ, въ плѣне́нiе по́йдетъ: а́ще кто́ ору́жiемъ убiе́тъ, подоба́етъ ему́ ору́жiемъ убiе́ну бы́ти. Здѣ́ е́сть терпѣ́нiе и вѣ́ра святы́хъ.

И ви́дѣхъ и́наго звѣ́ря восходя́щаго от земли́, и имѣ́яше ро́га два́, подо́бна а́гнчымъ, и глаго́лаше я́ко змі́й.

И вла́сть пе́рваго звѣ́ря всю́ творя́ше предъ ни́мъ: и творя́ше зе́млю и вся́ живу́щыя на не́й поклони́тися пе́рвому звѣ́рю, ему́же исцѣле́на бы́сть я́зва сме́ртная:

и сотвори́ чудеса́ вели́ка, да и о́гнь сотвори́тъ сходи́ти съ небесе́ на зе́млю предъ человѣ́ки.

И льсти́тъ живу́щыя на земли́, ра́ди зна́менiй, я́же дана́ бы́ша ему́ предъ звѣ́ремъ твори́ти, глаго́ля живу́щымъ на земли́, сотвори́ти о́бразъ звѣ́рю, и́же и́мать я́зву ору́жную и жи́въ бы́сть.

И дано́ бы́сть ему́ да́ти ду́хъ о́бразу звѣри́ну, да проглаго́летъ ико́на звѣри́на и сотвори́тъ, да и́же а́ще не покло́нятся о́бразу звѣри́ному, убiе́ни бу́дутъ.

И сотвори́тъ вся́ ма́лыя и вели́кiя, бога́тыя и убо́гiя, свобо́дныя и рабо́тныя, да да́стъ и́мъ начерта́нiе на деснѣ́й руцѣ́ и́хъ или́ на челѣ́хъ и́хъ,

да никто́же возмо́жетъ ни купи́ти, ни прода́ти, то́кмо кто́ и́мать начерта́нiе, или́ и́мя звѣ́ря, или́ число́ и́мене его́.

Здѣ́ му́дрость е́сть. И́же и́мать у́мъ, да почте́тъ число́ звѣри́но: число́ бо человѣ́ческо е́сть, и число́ его́ ше́сть со́тъ шестьдеся́тъ ше́сть.

Еврейский

В этом переводе выбранная книга отсутствует

Украинский (Огієнко)

І я бачив звірину, що виходила з моря, яка мала десять рогів та сім голів, а на рогах її було десять вінців, а на її головах богозневажні імена.

А звірина, що я її бачив, подібна до рися була, а ноги її як ведмежі, а паща її немов лев́яча паща.
І змій дав їй свою силу, і престола свого, і владу велику.

А одна з її голів була ніби забита на смерть, але рана смертельна її вздоровилась.
І вся земля дивувалась, слідкуючи за звіриною!

І вклонилися змієві, що дав владу звірині.
І вклонились звірині, говорячи: Хто до звірини подібний, і хто воювати з нею може?

І їй дано уста, що говорили зухвале та богозневажне.
І їй дано владу діяти сорок два місяці.

І відкрила вона свої уста на зневагу проти Бога, щоб богозневажати Ім́я Його й оселю Його, та тих, хто на небі живе.

І їй дано провадити війну зо святими, та їх перемогти.
І їй дана влада над кожним племенем, і народом, і язиком, і людом.

І їй вклоняться всі, хто живе на землі, що їхні імена не написані в книгах життя Агнця, заколеного від закладин світу.

Коли має хто вухо, нехай слухає:

Коли хто до полону веде, сам піде в полон.
Коли хто мечем убиває, такий мусить сам бути вбитий мечем!
Отут терпеливість та віра святих!

І бачив я іншу звірину, що виходила з землі.
І вона мала два роги, подібні ягнячим, та говорила, як змій.

І вона виконувала всю владу першої звірини перед нею, і робила, щоб земля та ті, хто живе на ній, вклонилися першій звірині, що в неї вздоровлена була її рана смертельна.

І чинить вона великі ознаки, так що й огонь зводить з неба додолу перед людьми.

І зводить вона мешканців землі через ознаки, що їх дано їй чинити перед звіриною, намовляючи мешканців землі зробити образа звірини, що має рану від меча, та живе.

І дано їй вкласти духа образові звірини, щоб заговорив образ звірини, і зробити, щоб усі, хто не поклониться образові звірини, побиті були.

І зробить вона, щоб усім малим і великим, багатим і вбогим, вільним і рабам було дано знамено на їхню правицю або на їхні чола,

щоб ніхто не міг ані купити, ані продати, якщо він не має знамена ймення звірини, або числа ймення його…

Тут мудрість!
Хто має розум, нехай порахує число звірини, бо воно число людське.
А число її шістсот шістдесят шість.

Арабский (Arabic Van Dyke)

Языки

ثُمَّ وَقَفْتُ عَلَى رَمْلِ الْبَحْرِ، فَرَأَيْتُ وَحْشًا طَالِعًا مِنَ الْبَحْرِ لَهُ سَبْعَةُ رُؤُوسٍ وَعَشَرَةُ قُرُونٍ، وَعَلَى قُرُونِهِ عَشَرَةُ تِيجَانٍ، وَعَلَى رُؤُوسِهِ اسْمُ تَجْدِيفٍ.

وَالْوَحْشُ الَّذِي رَأَيْتُهُ كَانَ شِبْهَ نَمِرٍ، وَقَوَائِمُهُ كَقَوَائِمِ دُبٍّ، وَفَمُهُ كَفَمِ أَسَدٍ. وَأَعْطَاهُ التِّنِّينُ قُدْرَتَهُ وَعَرْشَهُ وَسُلْطَانًا عَظِيمًا.

وَرَأَيْتُ وَاحِدًا مِنْ رُؤُوسِهِ كَأَنَّهُ مَذْبُوحٌ لِلْمَوْتِ، وَجُرْحُهُ الْمُمِيتُ قَدْ شُفِيَ. وَتَعَجَّبَتْ كُلُّ الأَرْضِ وَرَاءَ الْوَحْشِ،

وَسَجَدُوا لِلتِّنِّينِ الَّذِي أَعْطَى السُّلْطَانَ لِلْوَحْشِ، وَسَجَدُوا لِلْوَحْشِ قَائِلِينَ:«مَنْ هُوَ مِثْلُ الْوَحْشِ؟ مَنْ يَسْتَطِيعُ أَنْ يُحَارِبَهُ؟»

وَأُعْطِيَ فَمًا يَتَكَلَّمُ بِعَظَائِمَ وَتَجَادِيفَ، وَأُعْطِيَ سُلْطَانًا أَنْ يَفْعَلَ اثْنَيْنِ وَأَرْبَعِينَ شَهْرًا.

فَفَتَحَ فَمَهُ بِالتَّجْدِيفِ عَلَى اللهِ، لِيُجَدِّفَ عَلَى اسْمِهِ، وَعَلَى مَسْكَنِهِ، وَعَلَى السَّاكِنِينَ فِي السَّمَاءِ.

وَأُعْطِيَ أَنْ يَصْنَعَ حَرْبًا مَعَ الْقِدِّيسِينَ وَيَغْلِبَهُمْ، وَأُعْطِيَ سُلْطَانًا عَلَى كُلِّ قَبِيلَةٍ وَلِسَانٍ وَأُمَّةٍ.

فَسَيَسْجُدُ لَهُ جَمِيعُ السَّاكِنِينَ عَلَى الأَرْضِ، الَّذِينَ لَيْسَتْ أَسْمَاؤُهُمْ مَكْتُوبَةً مُنْذُ تَأْسِيسِ الْعَالَمِ فِي سِفْرِ حَيَاةِ الْخَرُوفِ الَّذِي ذُبِحَ.

مَنْ لَهُ أُذُنٌ فَلْيَسْمَعْ!

إِنْ كَانَ أَحَدٌ يَجْمَعُ سَبْيًا، فَإِلَى السَّبْيِ يَذْهَبُ. وَإِنْ كَانَ أَحَدٌ يَقْتُلُ بِالسَّيْفِ، فَيَنْبَغِي أَنْ يُقْتَلَ بِالسَّيْفِ. هُنَا صَبْرُ الْقِدِّيسِينَ وَإِيمَانُهُمْ.

ثُمَّ رَأَيْتُ وَحْشًا آخَرَ طَالِعًا مِنَ الأَرْضِ، وَكَانَ لَهُ قَرْنَانِ شِبْهُ خَرُوفٍ، وَكَانَ يَتَكَلَّمُ كَتِنِّينٍ،

وَيَعْمَلُ بِكُلِّ سُلْطَانِ الْوَحْشِ الأَوَّلِ أَمَامَهُ، وَيَجْعَلُ الأَرْضَ وَالسَّاكِنِينَ فِيهَا يَسْجُدُونَ لِلْوَحْشِ الأَوَّلِ الَّذِي شُفِيَ جُرْحُهُ الْمُمِيتُ،

وَيَصْنَعُ آيَاتٍ عَظِيمَةً، حَتَّى إِنَّهُ يَجْعَلُ نَارًا تَنْزِلُ مِنَ السَّمَاءِ عَلَى الأَرْضِ قُدَّامَ النَّاسِ،

وَيُضِلُّ السَّاكِنِينَ عَلَى الأَرْضِ بِالآيَاتِ الَّتِي أُعْطِيَ أَنْ يَصْنَعَهَا أَمَامَ الْوَحْشِ، قَائِلاً لِلسَّاكِنِينَ عَلَى الأَرْضِ أَنْ يَصْنَعُوا صُورَةً لِلْوَحْشِ الَّذِي كَانَ بِهِ جُرْحُ السَّيْفِ وَعَاشَ.

وَأُعْطِيَ أَنْ يُعْطِيَ رُوحًا لِصُورَةِ الْوَحْشِ، حَتَّى تَتَكَلَّمَ صُورَةُ الْوَحْشِ، وَيَجْعَلَ جَمِيعَ الَّذِينَ لاَ يَسْجُدُونَ لِصُورَةِ الْوَحْشِ يُقْتَلُونَ.

وَيَجْعَلَ الْجَمِيعَ: الصِّغَارَ وَالْكِبَارَ، وَالأَغْنِيَاءَ وَالْفُقَرَاءَ، وَالأَحْرَارَ وَالْعَبِيدَ، تُصْنَعُ لَهُمْ سِمَةٌ عَلَى يَدِهِمِ الْيُمْنَى أَوْ عَلَى جَبْهَتِهِمْ،

وَأَنْ لاَ يَقْدِرَ أَحَدٌ أَنْ يَشْتَرِيَ أَوْ يَبِيعَ، إِّلاَّ مَنْ لَهُ السِّمَةُ أَوِ اسْمُ الْوَحْشِ أَوْ عَدَدُ اسْمِهِ.

هُنَا الْحِكْمَةُ! مَنْ لَهُ فَهْمٌ فَلْيَحْسُبْ عَدَدَ الْوَحْشِ، فَإِنَّهُ عَدَدُ إِنْسَانٍ، وَعَدَدُهُ: سِتُّمِئَةٍ وَسِتَّةٌ وَسِتُّونَ.