И даде́ Госпо́дь въ ру́цѣ его́ Иоаки́ма царя́ Иу́дина и от ча́сти сосу́довъ хра́ма Бо́жiя. И принесе́ я́ въ зе́млю Сеннаа́ръ въ до́мъ бо́га своего́ и сосу́ды внесе́ въ до́мъ сокро́вищный бо́га своего́.

И рече́ ца́рь ко Асфане́зу, старѣ́йшинѣ евну́ховъ свои́хъ, ввести́ от сыно́въ плѣ́на Изра́илева и от пле́мене ца́рска и от князе́й

ю́ношы, на ни́хже нѣ́сть поро́ка, и добры́ зра́комъ и смы́слены во вся́цѣй прему́дрости, и вѣ́дущыя умѣ́нiе и размышля́ющыя ра́зумъ, и и́мже е́сть крѣ́пость въ ни́хъ, е́же предстоя́ти въ дому́ предъ царе́мъ и научи́ти я́ кни́гамъ и язы́ку Халде́йску.

И повелѣ́ и́мъ [дая́ти] ца́рь по вся́ дни́ от трапе́зы царе́вы и от вина́ питiя́ своего́ и корми́ти и́хъ лѣ́та три́, и пото́мъ ста́ти предъ царе́мъ.

И бы́сть въ ни́хъ от сыно́въ Иу́диныхъ данiи́лъ и Ана́нiа, и аза́рiа и Мисаи́лъ.

И возложи́ и́мъ имена́ старѣ́йшина евну́ховъ: данiи́лу Валтаса́ръ, и Ана́нiи седра́хъ, и Мисаи́лу Миса́хъ, аза́рiи же Авденаго́.

И положи́ данiи́лъ на се́рдцы свое́мъ, е́же не оскверни́тися от трапе́зы царе́вы и от вина́ питiя́ его́, и моли́ старѣ́йшину евну́ховъ, я́ко да не оскверни́тся.

И вдаде́ Бо́гъ данiи́ла въ ми́лость и въ щедро́ты предъ старѣ́йшиною евну́ховъ.

И рече́ старѣ́йшина евну́ховъ данiи́лу: бою́ся а́зъ господи́на моего́ царя́, заповѣ́давшаго о пи́щи ва́шей и питiи́ ва́шемъ, да не когда́ уви́дитъ лица́ ва́ша уны́ла па́че отроко́въ све́рстниковъ ва́шихъ, и осу́дите главу́ мою́ царю́.

И рече́ данiи́лъ ко Амелса́ру, его́же приста́ви старѣ́йшина евну́ховъ къ данiи́лу и Ана́нiи, и аза́рiи и Мисаи́лу:

искуси́ о́троки твоя́ до десяти́ дні́й, и да дадя́тъ на́мъ от сѣ́менъ земны́хъ, да яди́мъ, и во́ду да пiе́мъ:

и да явя́тся предъ тобо́ю ли́ца на́ша и ли́ца отроко́въ яду́щихъ от трапе́зы царе́вы, и я́коже у́зриши, сотвори́ со о́троки твои́ми.

И послу́ша и́хъ и искуси́ я́ до десяти́ дні́й.

По сконча́нiи же десяти́хъ дні́й, яви́шася ли́ца и́хъ бла́га и крѣ́пка пло́тiю па́че отроко́въ яду́щихъ от трапе́зы царе́вы.

И бы́сть Амелса́ръ отъе́мля я́ди и́хъ и вино́ питiя́ и́хъ и дая́ше и́мъ сѣ́мена.

И четы́ремъ отроко́мъ си́мъ и́мъ даде́ и́мъ Бо́гъ смы́слъ и му́дрость во вся́цѣй кни́жнѣй прему́дрости: данiи́лъ же разу́менъ бы́сть во вся́цѣмъ видѣ́нiи и со́нiихъ.

И по сконча́нiи тѣ́хъ дні́й, въ ня́же рече́ ца́рь привести́ я́, введе́ я́ старѣ́йшина евну́ховъ предъ Навуходоно́сора.

И бесѣ́дова съ ни́ми ца́рь, и не обрѣто́шася от всѣ́хъ и́хъ подо́бни данiи́лу и Ана́нiи, и аза́рiи и Мисаи́лу: и ста́ша предъ царе́мъ.

И во вся́цѣмъ глаго́лѣ прему́дрости и умѣ́нiя, о ни́хже вопроша́ше от ни́хъ ца́рь, обрѣ́те я́ десятери́цею па́че всѣ́хъ обая́телей и волхво́въ су́щихъ во все́мъ ца́рствѣ его́.

И бы́сть данiи́лъ да́же до пе́рваго лѣ́та ки́ра царя́.

Украинский (Огієнко)

За третього року царювання Йоякима, Юдиного царя, прийшов Навуходоносор, цар вавилонський, до Єрусалиму, та й обліг його.

І дав Господь в його руку Йоякима, Юдиного царя, та частину посуду Божого дому, і він вірправив їх до краю вавилонського, до дому свого бога, а посуд відправив до скарбничного дому свого бога.

І сказав цар до Ашпеназа, начальника його евнухів, щоб привести з Ізраїлевих синів, і з царського, і з шляхетського роду,

юнаків, що нема в них жодної вади, і вони вродливого вигляду та розумні в усякій мудрості, і здібні до знання, і розуміють науку, і щоб у них була моторність служити в царському палаці, і щоб навчати їх книг та мови халдеїв.

І призначив їм цар щоденну поживу, з царської їжі та з вина, що сам його пив, а на їхнє виховання три роки, а по закінченні їх стануть вони перед царським обличчям.

І були серед них з Юдиних синів Даниїл, Ананія, Мисаїл та Азарія.

А начальник евнухів дав їм інші імена, і дав Даниїлові ім́я Валтасар, а Ананії Шадрах, а Мисаїлові Мешах, а Азарії Авед-Неґо.

І поклав Даниїл собі на серце, що він не оскверниться їжею царя та питвом, що той сам його пив, і просив від начальника евнухів, щоб не осквернитися.

І дав Бог Даниїлові ласку та милість перед начальником евнухів.

І сказав начальник евнухів до Даниїла: Боюсь я свого пана царя, бо він визначив вашу їжу та ваше питво.
Бо коли б він побачив ваше обличчя худішим, ніж у тих юнаків, що вашого віку, то ви зробите мою голову винуватою перед царем.

І сказав Даниїл до старшого, якого начальник евнухів призначив над Даниїлом, Ананією, Мисаїлом та Азарією:

Випробуй но своїх рабів десять день, і нехай дають нам із ярини, і ми будемо їсти, та воду і будемо пити.

І нехай з́являться перед тобою наші обличчя та обличчя тих юнаків, що їдять царську їжу, і згідно з тим, що побачиш, зроби зо своїми рабами.

І той послухався їх у цьому, і випробовував їх десять день.

А по десяти днях їхній вигляд виявився кращим, і вони були здоровіші на тілі, аніж усі ті юнаки, що їли царську їжу.

І цей старший відносив їхню їжу та вино їхнього пиття, а давав їм ярину.

А ці четверо юнаків, дав їм Бог пізнання та розуміння в кожній книжці та мудрості, а Даниїл розумівся на всякому видінні та снах.

А на кінець тих днів, коли цар сказав привести їх, то начальник евнухів привів їх перед обличчя Навуходоносорове.

І цар розмовляв з ними, і зо всіх них жоден не був знайдений таким, як Даниїл, Ананія, Мисаїл та Азарія.
І вони ставали перед царським обличчям.

А всяку справу мудрости та розуму, що шукав від них цар, то він знайшов їх удесятеро мудрішими від усіх чарівників та заклиначів, що були в усьому його царстві.

І був Даниїл там аж до першого року царя Кіра.

Таджикский

Языки

ДАР соли сеюми подшоҳии Еҳӯёқим, подшоҳи Яҳудо, Набукаднесар, подшоҳи Бобил, ба Ерусалим омад ва онро муҳосира кард.

Ва Парвардигор Еҳӯёқим, подшоҳи Яҳудоро бо як қисми зарфҳои хонаи Худо ба дасти ӯ таслим кард, ва ӯ онҳоро ба замини Шинъор, ба хонаи худои худ овард, ва зарфҳоро дар ганҷхонаи худои худ гузошт.

Ва подшоҳ ба Ашфаназ, сардори хоҷасароёни худ, амр фармуд, ки аз банӣ Исроил, аз насли шоҳон ва аъёну ашроф амрадонеро биёрад,

Ки ҳеҷ нуқсони ҷисмонӣ надошта бошанд, ва зеботалъат, ва дар ҳикмат моҳир, ва соҳиби дониш ва дар таълим хушфаҳм бошанд, ва барои хизмат дар қасри подшоҳ қувват дошта бошанд, – ва ба онҳо забон ва адабиёти калдониёнро таълим диҳад.

Ва подшоҳ барои онҳо хӯроки ҳаррӯзаро аз суфраи подшоҳӣ ва аз шаробе ки худаш менӯшид, таъин намуд, ва амр фармуд, ки онҳоро се сол тарбият диҳанд, ва баъд аз гузаштани ин мӯҳлат онҳо дар ҳузури подшоҳ хоҳанд истод.

Ва дар миёни онҳо Дониёл, Ҳананё, Мишоил ва Азарё буданд.

Ва сардори хоҷасароён ба онҳо номҳои дигар дод: Дониёлро Балтшасар, Ҳананёро Шадрак, Мишоилро Мешак ва Азарёро Абднаҷу ном ниҳод.

Вале Дониёл дар дили худ паймон кард, ки худро бо хӯроки суфраи подшоҳ ва бо шаробе ки ӯ менӯшад, палид накунад, бинобар ин аз сардори хоҷасароён иҷозат пурсид, то ки палид нашавад.

Ва Худо эҳсон ва марҳаматро дар ҳузури сардори хоҷасароён ба Дониёл ато намуд.

Ва сардори хоҷасароён ба Дониёл гуфт: «Ман аз хоҷаи худ, подшоҳ, ки хӯрок ва шароби шуморо худаш таъин намудааст, метарсам, ки шояд ӯ чеҳраҳои шуморо назар ба амрадони ҳамсолатон лоғартар бубинад, ва шумо сари маро ба ҳузури подшоҳ дар хатар хоҳед андохт».

Ва Дониёл ба пешхизмати дастархончӣ, ки ӯро сардори хоҷасароён бар Дониёл, Ҳананё, Мишоил ва Азарё баргумошта буд, гуфт:

«Лутфан, бандагонатро даҳ рӯз озмоиш намо: ба мо сабзавот барои хӯрдан бидиҳанд, ва об барои нӯшидан;

Ва чеҳраҳои моро ба ҳузури ту бо чеҳраҳои амрадоне ки хӯроки суфраи подшоҳро мехӯранд, муқоиса намоянд, ва чун бубинӣ, бар тибқи он бо бандагонат амал намо».

Ва ӯ дар ин хусус ба сухани онҳо гӯш андохт, ва даҳ рӯз онҳоро озмоиш кард.

Ва баъд аз гузаштани даҳ рӯз чеҳраҳои онҳо, назар ба амрадоне ки хӯроки суфраи подшоҳро мехӯрданд, зеботар, ва баданҳошон фарбеҳтар шуда буд.

Ва пешхизмати дастархончӣ хӯрокашон ва шароберо, ки бояд бинӯшанд, гирифта, ба онҳо сабзавот медод.

Ва Худо ба ин чор амрадон дониш ва фаҳмиши ҳар адабиёт ва ҳикматро ато фармуд, ва Дониёл ба ҳар гуна рӯъёҳо ва хобҳо сарфаҳм мерафт.

Ва баъд аз итмоми айёме ки подшоҳ барои овардани онҳо муайян намуда буд, сардори хоҷасароён онҳоро ба ҳузури Набукаднесар овард.

Ва подшоҳ бо онҳо гуфтугӯ кард, ва аз миёни ҳамаи онҳо касе мисли Дониёл, Ҳананё, Мишоил ва Азарё ёфт нашуд, ва онҳо ба ҳузури подшоҳ истоданд.

Ва дар ҳар масъалаи ҳикмат ва маърифат, ки подшоҳ аз онҳо пурсон мекард, онҳоро аз ҳамаи ғайбдонон ва афсунгароне ки дар тамоми мамлакати ӯ буданд, даҳчандон болотар ёфт.

Ва Дониёл то соли якуми подшоҳ Куруш буд.