И си́це за́повѣдь отпуще́нiя: да оста́виши ве́сь до́лгъ тво́й, и́мже до́лженъ бли́жнiй тебѣ́, и от бра́та своего́ не истя́жеши, я́ко нарече́ся отпуще́нiе Го́споду Бо́гу твоему́.

От чужда́го да истя́жеши, ели́ка су́ть твоя́ у него́: бра́ту же твоему́ отпуще́нiе да сотвори́ши до́лга твоего́.

Я́ко не бу́детъ у тебе́ недоста́точенъ: сего́ ра́ди словесе́ благослове́нiемъ благослови́тъ тя́ Госпо́дь Бо́гъ тво́й въ земли́, ю́же тебѣ́ Госпо́дь Бо́гъ дае́тъ во жре́бiй прiя́ти ю́.

А́ще же слу́хомъ послу́шаете гла́са Го́спода Бо́га ва́шего храни́ти и твори́ти вся́ за́повѣди сiя́, я́же а́зъ заповѣ́даю тебѣ́ дне́сь, я́ко Госпо́дь Бо́гъ тво́й благослови́лъ тя́ е́сть, я́коже глаго́ла тебѣ́,

и взаи́мъ да́си язы́комъ мно́гимъ, ты́ же не за́ймеши, и облада́ти бу́деши ты́ язы́ки мно́гими, тобо́ю же не возоблада́ютъ.

А́ще же бра́тъ от бра́тiи твоея́ бу́детъ тебѣ́ недоста́точенъ во еди́нѣмъ от градо́въ твои́хъ въ земли́, ю́же Госпо́дь Бо́гъ тво́й дае́тъ тебѣ́, да не отврати́ши се́рдца твоего́, ниже́ сожме́ши руки́ твоея́ предъ бра́томъ твои́мъ тре́бующимъ:

отверза́я да отве́рзеши ру́ку твою́ ему́, и взаи́мъ да да́си ему́, ели́ко про́ситъ, и ели́ко ему́ не доста́нетъ.

Внемли́ себѣ́: да не бу́детъ сло́во та́йно въ се́рдцы твое́мъ беззако́нiя, глаго́ля: бли́зъ е́сть седмо́е лѣ́то, лѣ́то отпуще́нiя, и возлука́внуетъ о́ко твое́ бра́ту твоему́ тре́бующему, и не да́си ему́, и возопiе́тъ на тя́ ко Го́споду, и бу́детъ тебѣ́ грѣ́хъ вели́къ:

дая́нiемъ да да́си ему́, и взаи́мъ да да́си ему́, ели́ко воспро́ситъ, я́коже тре́буетъ: и не опеча́лися въ се́рдцы свое́мъ, даю́щу ти́ ему́, я́ко сего́ ра́ди сло́ва благослови́тъ тя́ Госпо́дь Бо́гъ тво́й во всѣ́хъ дѣ́лѣхъ твои́хъ, и во все́мъ, на не́же возложи́ши ру́ку твою́:

и́бо не оскудѣ́етъ недоста́точный от земли́ твоея́, сего́ ра́ди а́зъ заповѣ́даю тебѣ́ твори́ти сло́во сiе́, глаго́ля: отверза́я отве́рзи ру́цѣ твои́ бра́ту твоему́ ни́щему и прося́щему на земли́ твое́й.

А́ще же прода́стся тебѣ́ бра́тъ тво́й Евре́анинъ, или́ Евре́аныня, да порабо́таетъ тебѣ́ ше́сть лѣ́тъ, и въ седмо́е да отпу́стиши его́ свобо́дна от себе́:

егда́ же пу́стиши его́ свобо́дна от себе́, да не отпу́стиши его́ тща́:

напу́тное ему́ да угото́виши от ове́цъ твои́хъ и от пшени́цы твоея́ и от вина́ твоего́: я́коже благослови́ тя Госпо́дь Бо́гъ тво́й, да да́си ему́,

и помяни́, я́ко ра́бъ и ты́ бы́лъ еси́ въ земли́ Еги́петстѣй, и свободи́ тя Госпо́дь Бо́гъ тво́й отту́ду: сего́ ра́ди а́зъ заповѣ́даю тебѣ́ твори́ти сло́во сiе́.

А́ще же рече́тъ къ тебѣ́: не отиду́ от тебе́, я́ко возлюби́хъ тя́ и до́мъ тво́й, я́ко добро́ ему́ е́сть у тебе́:

да во́змеши ши́ло, и проверти́ши ему́ у́хо предъ две́рьми у степе́ни, и бу́детъ ти́ ра́бъ во вѣ́ки: и рабѣ́ твое́й сотвори́ши та́кожде.

Да не бу́детъ же́стоко предъ тобо́ю, отпуща́емымъ и́мъ от тебе́ свобо́днымъ, поне́же годову́ю мзду́ нае́мничу рабо́та тебѣ́ ше́сть лѣ́тъ: и благослови́тъ тя́ Госпо́дь Бо́гъ тво́й во все́мъ, е́же твори́ши.

Вся́ко перворо́дное, е́же роди́тся от воло́въ твои́хъ и от ове́цъ твои́хъ, му́жескъ по́лъ да освяти́ши Го́сподеви Бо́гу твоему́: да не дѣ́лаеши перворо́днымъ телце́мъ твои́мъ и да не стриже́ши пе́рвенца во овца́хъ твои́хъ.

Предъ Го́сподемъ Бо́гомъ твои́мъ да я́си я́ от лѣ́та до лѣ́та, на мѣ́стѣ, идѣ́же избере́тъ Госпо́дь Бо́гъ тво́й, ты́ и до́мъ тво́й.

А́ще же бу́детъ на не́мъ поро́къ, хромо́та, или́ слѣпота́, и вся́кiй поро́къ зо́лъ, да не пожре́ши его́ Го́споду Бо́гу твоему́.

Во градѣ́хъ твои́хъ да снѣ́си я́: нечи́стый и чи́стый у тебе́ та́кожде да я́стъ, я́ко се́рну или́ еле́ня.

То́кмо кро́ве да не снѣ́сте: на зе́млю пролива́й ю́ а́ки во́ду.

Украинский (Огієнко)

У кінці семи літ зробиш відпущення.

А оце те відпущення: кожен позикодавець, що позичає своєму ближньому, не буде натискати на свого ближнього та на брата свого, бо оголошено відпущення ради Господа.

На чужинця будеш натискати, а що буде твоє в брата твого, те відпустить йому рука твоя,

та тільки не буде серед тебе вбогого, бо конче поблагословить тебе Господь у Краї, якого Господь, Бог твій, дає тобі на спадок, щоб ти посів його,

якщо тільки конче будеш ти слухатися голосу Господа, Бога свого, щоб додержувати виконувати кожну ту заповідь, що я наказую тобі сьогодні.

Бо Господь, Бог твій, поблагословив тебе, як говорив був тобі, і ти зробиш, що багато людей даватимуть тобі позичку, а ти не даватимеш позички.
І будеш ти панувати над багатьма народами, а над тобою не будуть панувати.

Коли буде серед тебе вбогий, один із братів твоїх ув одній із брам твоїх у Краї твоїм, що Господь, Бог твій, дає тобі, то не зробиш запеклим свого серця, і не замкнеш своєї руки від убогого брата свого,

бо конче відкриєш свою руку йому, і конче позичиш йому за його потребою, що буде бракувати йому.

Стережися, щоб у серці твоїм не зродилася зла думка, щоб ти не сказав: Наблизився сьомий рік, рік відпущення, і буде зле твоє око на вбогого брата твого, і не даси ти йому, то він буде кликати на тебе до Господа, і буде на тобі гріх.

Конче даси йому, і нехай не жаліє твоє серце, коли ти даватимеш йому, бо за ту річ поблагословить тебе Господь, Бог твій у кожнім чині твоїм, і в усьому, до чого доторкнеться рука твоя.

Бо не передеться убогий з-посеред Краю, тому я наказую тобі, говорячи: Конче відкривай руку свою для брата свого, і вбогого свого, і для незаможного свого в Краї своїм.

Коли буде проданий тобі брат твій єврей або єврейка, то буде служити тобі шість літ, а сьомого року відпустиш його вільним від себе.

А коли відпустиш його вільним від себе, не відпустиш його порожньо,

конче наділи його з худоби своєї дрібної, і з току свого, і з кадки чавила свого, чим поблагословив тебе Господь, Бог твій, те даси йому.

І будеш пам́ятати, що рабом був ти сам у єгипетськім краї, та викупив тебе Господь, Бог твій, тому я наказую тобі про цю річ сьогодні.

І станеться, коли він скаже тобі: Не вийду від тебе, бо полюбив я тебе та дім твій, бо добре йому з тобою,

то візьмеш шило та й проколеш його вухо до дверей, і стане він тобі вічним рабом;
і невільниці своїй зробиш так само.

Нехай не буде тобі тяжким в очах твоїх те, що ти відпускаєш його вільним від себе, бо наємницьку платню він відробив тобі вдвоє за шість літ, і поблагословить тебе Господь, Бог твій, у всім, що ти робитимеш.

Кожного перворідного самця, що народиться в худобі твоїй великій та в худобі твоїй дрібній, посвятиш Господеві, Богові своєму.
Не будеш працювати перворідним вола свого, і не будеш стригти перворідного отари своєї.

Перед лицем Господа, Бога свого, рік-річно будеш його їсти ти та дім твій у місці, яке вибере Господь.

А коли буде в нім вада, кульгаве або сліпе, усяка зла вада, то не принесеш його в жертву для Господа, Бога свого,

у брамах своїх будеш його їсти, нечистий і чистий разом, як сарну й як оленя.

Тільки крови його не будеш їсти, на землю виллєш її, як воду.

Латинский (Nova Vulgata)

Языки

Septimo anno facies remis sionem,

quae hoc ordine ce lebrabitur: cui debetur aliquid a proximo ac fratre suo, repetere non poterit, quia annus remissionis est Domino.

A peregrino exiges; civem et propinquum repetendi, quod tuum est, non habebis potestatem.

Sed omnino indigens non erit apud te, quia benedicet tibi Dominus Deus tuus in terra, quam traditurus est tibi in possessionem,

si tamen audieris vocem Domini Dei tui et custodieris universum mandatum hoc, quod ego hodie praecipio tibi,

quia Dominus Deus tuus benedicet tibi, ut pollicitus est. Fenerabis gentibus multis et ipse a nullo accipies mutuum; dominaberis nationibus plurimis, et tui nemo dominabitur.

Si unus de fratribus tuis, qui morantur in una civitatum tuarum in terra, quam Dominus Deus tuus daturus est tibi, ad paupertatem venerit, non obdurabis cor tuum nec contrahes manum;

sed aperies eam pauperi fratri tuo et dabis mutuum, quod eum indigere perspexeris.

Cave, ne forte subrepat tibi impia cogitatio, et dicas in corde tuo: "Appropinquat septimus annus remissionis", et avertas oculos tuos a paupere fratre tuo nolens ei, quod postulat, mutuum commodare, ne clamet contra te ad Dominum, et fiat tibi in peccatum.

Sed dabis ei, nec contristabitur cor tuum in eius necessitatibus sublevandis, nam propter hoc benedicet tibi Dominus Deus tuus in omni opere tuo et in cunctis, ad quae manum miseris.

Non deerunt pauperes in terra habitationis tuae; idcirco ego praecipio tibi, ut aperias manum fratri tuo egeno et pauperi, qui tecum versatur in terra tua.

Cum tibi venditus fuerit frater tuus Hebraeus aut Hebraea et sex annis servierit tibi, in septimo anno dimittes eum liberum;

et quem libertate donaveris, nequaquam vacuum abire patieris.

Sed dabis ei viaticum de gregibus et de area et torculari tuo, quibus Dominus Deus tuus benedixerit tibi.

Memento quod et ipse servieris in terra Aegypti, et liberaverit te Dominus Deus tuus; idcirco ego nunc hoc praecipio tibi.

Sin autem dixerit: "Nolo egredi", eo quod diligat te et domum tuam et bene sibi apud te esse sentiat,

assumes subulam et perforabis aurem eius in ianua domus tuae, et serviet tibi usque in aeternum. Ancillae quoque similiter facies.

Non sit durum in oculis tuis dimittere eum liberum, quoniam iuxta mercedem mercennarii per sex annos servivit tibi, et benedicet tibi Dominus Deus tuus in cunctis operibus, quae egeris.

De primogenitis, quae nascuntur in armentis et ovibus tuis, quidquid sexus est masculini, sanctificabis Domino Deo tuo; non operaberis in primogenito bovis et non tondebis primogenita ovium.

In conspectu Domini Dei tui comedes ea per annos singulos in loco, quem elegerit Dominus, tu et domus tua.

Sin autem habuerit maculam et vel claudum fuerit vel caecum aut in aliqua parte deforme vel debile, non immolabis illud Domino Deo tuo,

sed intra portas tuas comedes illud; tam mundus quam immundus similiter vescentur eis, quasi caprea et cervo.

Solum sanguinem eorum non comedes, sed effundes in terram quasi aquam.