Скрыть

Есѳи́рь, Глава 3

Толкования
3:2
3:4
3:5
3:6
3:9
3:11
3:12
3:13g
3:13f
3:13e
3:13d
3:13c
3:13b
3:13a
3:14
Церковнославянский (рус)
И по си́хъ просла́ви ца́рь Артаксе́рксъ Ама́на сы́на Амадаѳу́ина вуге́анина и воз­несе́ его́, и предсѣдя́ше вы́шше всѣ́хъ друго́въ его́:
и вси́, и́же во дворѣ́ [царе́вѣ], покланя́хуся Ама́ну: си́це бо повелѣ́ ца́рь твори́ти. Мардохе́й же не кла́няшеся ему́.
И глаго́лаша су́щiи во дворѣ́ царе́вѣ Мардохе́ю: Мардохе́е, чесо́ ра́ди не слу́шаеши глаго́лемыхъ от­ царя́?
По вся́ же дни́ глаго́лаху ему́, и не послу́шаше и́хъ. И воз­вѣсти́ша Ама́ну, я́ко Мардохе́й сопротивля́ет­ся повелѣ́нiю царе́ву, и повѣ́да и́мъ Мардохе́й, я́ко Иуде́анинъ е́сть.
И увѣ́давъ Ама́нъ, я́ко не кла́няет­ся ему́ Мардохе́и, разгнѣ́вася зѣло́
и умы́сли погуби́ти вся́ иуде́и, и́же въ ца́р­ст­вѣ Артаксе́рксовѣ:
и сотвори́ совѣ́тъ въ лѣ́то второ­е­на́­де­сять ца́р­ст­ва Артаксе́рксова, и мета́­ше жре́бiя де́нь от­ дне́ и ме́сяцъ от­ ме́сяца, я́ко погуби́ти во еди́нъ де́нь ро́дъ Мардохе́евъ: и паде́ жре́бiй на четвертый­на́­де­сять де́нь ме́сяца, и́же е́сть Адаръ.
И рече́ [ама́нъ] ко царю́ Артаксе́рксу, глаго́ля: е́сть язы́къ разсѣ́ян­ный во язы́цѣхъ во все́мъ ца́р­ст­вѣ тво­е́мъ: зако́ны же и́хъ стра́н­ни па́че всѣ́хъ язы́къ, и зако́новъ ца́рскихъ не слу́шаютъ, и не по́льзуетъ царю́ оста́вити и́хъ:
и а́ще го́дѣ е́сть царе́ви, да повели́тъ погуби́ти я́: а́зъ же запишу́ въ сокро́вище царе́во де́сять ты́сящъ тала́нтъ сребра́.
И сне́мъ ца́рь пе́рстень [съ руки́ сво­ея́], даде́ въ ру́цѣ Ама́ну, да запеча́таетъ писа́нiя напи́сан­ная на иуде́й.
И рече́ ца́рь Ама́ну: сребро́ у́бо имѣ́й ты́ себѣ́, лю́демъ же твори́, я́коже хо́щеши.
И при́звани бы́ша писцы́ царе́вы въ третiй­на́­де­сять де́нь ме́сяца пе́рваго, и написа́ша, я́коже повелѣ́ Ама́нъ, къ во­ево́дамъ и нача́лникомъ по всѣ́мъ страна́мъ, от­ инді́йскiя о́бласти да́же и до еѳiо́пiи, сто́ два́десяти седми́ страна́мъ, нача́л­ст­ву­ю­щымъ надъ язы́ки по и́хъ язы́ку, и́менемъ Артаксе́ркса царя́.
И посла́ съ писмоно́сцы писа́нiя въ ца́р­ст­во Артаксе́рксово, да побiю́тъ ро́дъ жидо́вскiй въ де́нь еди́нъ ме́сяца втораго­на́­де­сять, и́же е́сть Ада́ръ, и да расхи́тятъ имѣ́нiя и́хъ.
я́ко да быв­шiи дре́вле и ны́нѣ врази́ во еди́нѣмъ дни́ го́рько во а́дъ соше́дше, въ про́чее вре́мя ти́хо и безмо́лвно житiе́ дадя́тъ на́мъ до конца́ проходи́ти.
повелѣ́хомъ у́бо напи́сан­ными къ ва́мъ гра́мотами от­ Ама́на учине́наго надъ вещьми́ [ца́рскими] и втора́го отца́ на́­шего, всѣ́хъ со жена́ми и ча́ды погуби́ти всекоре́н­нѣ вра́жiими мечьми́ безъ вся́кiя ми́лости и пощадѣ́нiя, въ четвертый­на́­де­сять де́нь втораго­на́­де­сять ме́сяца Ада́ра, настоя́щаго лѣ́та,
Уразумѣ́в­ше убо, я́ко се́й языкъ еди́нъ сопротивля́ет­ся всегда́ вся́кому человѣ́ку, уставле́нiе зако́новъ иностра́н­ное измѣня́етъ, и проти́вяся на́шымъ дѣло́мъ, го́ршая соверша́етъ зла́я, дабы́ ца́р­ст­вiе на́­ше не получи́ло благостоя́нiя:
сказа́ на́мъ, я́ко во всѣ́хъ по вселе́н­нѣй колѣ́нѣхъ смѣси́ся вражде́бный нѣ́кiй наро́дъ, зако́нами сопроти́вный ко вся́кому язы́ку и повелѣ́нiя ца́рская всегда́ небрегу́щь, дабы́ не устроя́лося от­ на́съ благо­управля́емое непоро́чно сооблада́нiе.
Вопроси́в­шу же ми́ совѣ́тники моя́, ка́ко бы воз­мо́жно сiе́ соверши́ти, и́же у на́съ цѣлому́дрiемъ преслову́тый и во благоволе́нiи неизмѣ́н­ный и тве́рдою вѣ́рностiю утвержде́н­ный и втору́ю че́сть по цари́ получи́вый Ама́нъ
Надъ мно́гими ца́р­ст­ву­ю­щь язы́ки и обдержа́въ всю́ вселе́н­ную, восхотѣ́хъ, не де́рзостiю о́бласти воз­носи́мь, но кро́тостiю и ти́хостiю всегда́ пра́вя, безмяте́жно житiе́ всегда́ устроя́ти подру́чныхъ [на́шихъ], и ца́р­ст­вiе [свое́] безмо́лвно и проходи́мо да́же до коне́цъ соблюда́я, обнови́ти жела́емый всѣ́мъ человѣ́комъ ми́ръ.
Списа́нiе же еписто́лiи сицево́ бѣ́: ца́рь вели́кiй Артаксерксъ нача́л­ст­ву­ю­щымъ от­ инді́и да́же до еѳiо́пiи надъ сто́ два́десять седмiю́ страна́ми и мѣстонача́лникомъ по́ддан­нымъ.
Списа́нiя же еписто́лiи посыла́хуся по страна́мъ, и повелѣ́но бы́сть всѣ́мъ язы́комъ гото́вымъ бы́ти въ нарѣче́н­ный де́нь.
Приспѣ́ же дѣ́ло и въ су́сы: и ца́рь у́бо и Ама́нъ пиру́юща наслажда́стася, гра́дъ же [су́сы] мятя́шеся.
بَعْدَ هذِهِ الأُمُورِ عَظَّمَ الْمَلِكُ أَحَشْوِيرُوشُ هَامَانَ بْنَ هَمَدَاثَا الأَجَاجِيَّ وَرَقَّاهُ، وَجَعَلَ كُرْسِيَّهُ فَوْقَ جَمِيعِ الرُّؤَسَاءِ الَّذِينَ مَعَهُ.
فَكَانَ كُلُّ عَبِيدِ الْمَلِكِ الَّذِينَ بِبَابِ الْمَلِكِ يَجْثُونَ وَيَسْجُدُونَ لِهَامَانَ، لأَنَّهُ هكَذَا أَوْصَى بِهِ الْمَلِكُ. وَأَمَّا مُرْدَخَايُ فَلَمْ يَجْثُ وَلَمْ يَسْجُدْ.
فَقَالَ عَبِيدُ الْمَلِكِ الَّذِينَ بِبَابِ الْمَلِكِ لِمُرْدَخَايَ: «لِمَاذَا تَتَعَدَّى أَمْرَ الْمَلِكِ؟»
وَإِذْ كَانُوا يُكَلِّمُونَهُ يَوْمًا فَيَوْمًا وَلَمْ يَكُنْ يَسْمَعْ لَهُمْ، أَخْبَرُوا هَامَانَ لِيَرَوْا هَلْ يَقُومُ كَلاَمُ مُرْدَخَايَ، لأَنَّهُ أَخْبَرَهُمْ بِأَنَّهُ يَهُودِيٌّ.
وَلَمَّا رَأَى هَامَانُ أَنَّ مُرْدَخَايَ لاَ يَجْثُو وَلاَ يَسْجُدُ لَهُ، امْتَلأَ هَامَانُ غَضَبًا.
وَازْدُرِيَ فِي عَيْنَيْهِ أَنْ يَمُدَّ يَدَهُ إِلَى مُرْدَخَايَ وَحْدَهُ، لأَنَّهُمْ أَخْبَرُوهُ عَنْ شَعْبِ مُرْدَخَايَ. فَطَلَبَ هَامَانُ أَنْ يُهْلِكَ جَمِيعَ الْيَهُودِ الَّذِينَ فِي كُلِّ مَمْلَكَةِ أَحَشْوِيرُوشَ، شَعْبَ مُرْدَخَايَ.
فِي الشَّهْرِ الأَوَّلِ، أَيْ شَهْرِ نِيسَانَ، فِي السَّنَةِ الثَّانِيَةِ عَشَرَةَ لِلْمَلِكِ أَحَشْوِيرُوشَ، كَانُوا يُلْقُونَ فُورًا، أَيْ قُرْعَةً، أَمَامَ هَامَانَ، مِنْ يَوْمٍ إِلَى يَوْمٍ، وَمِنْ شَهْرٍ إِلَى شَهْرٍ، إِلَى الثَّانِي عَشَرَ، أَيْ شَهْرِ أَذَارَ.
فَقَالَ هَامَانُ لِلْمَلِكِ أَحَشْوِيرُوشَ: «إِنَّهُ مَوْجُودٌ شَعْبٌ مَّا مُتَشَتِّتٌ وَمُتَفَرِّقٌ بَيْنَ الشُّعُوبِ فِي كُلِّ بِلاَدِ مَمْلَكَتِكَ، وَسُنَنُهُمْ مُغَايِرَةٌ لِجَمِيعِ الشُّعُوبِ، وَهُمْ لاَ يَعْمَلُونَ سُنَنَ الْمَلِكِ، فَلاَ يَلِيقُ بِالْمَلِكِ تَرْكُهُمْ.
فَإِذَا حَسُنَ عِنْدَ الْمَلِكِ فَلْيُكْتَبْ أَنْ يُبَادُوا، وَأَنَا أَزِنُ عَشَرَةَ آلاَفِ وَزْنَةٍ مِنَ الْفِضَّةِ فِي أَيْدِي الَّذِينَ يَعْمَلُونَ الْعَمَلَ لِيُؤْتَى بِهَا إِلَى خَزَائِنِ الْمَلِكِ».
فَنَزَعَ الْمَلِكُ خَاتَمَهُ مِنْ يَدِهِ وَأَعْطَاهُ لِهَامَانَ بْنِ هَمَدَاثَا الأَجَاجِيِّ عَدُوِّ الْيَهُودِ.
وَقَالَ الْمَلِكُ لِهَامَانَ: «الْفِضَّةُ قَدْ أُعْطِيَتْ لَكَ، وَالشَّعْبُ أَيْضًا، لِتَفْعَلَ بِهِ مَا يَحْسُنُ فِي عَيْنَيْكَ».
فَدُعِيَ كُتَّابُ الْمَلِكِ فِي الشَّهْرِ الأَوَّلِ، فِي الْيَوْمِ الثَّالِثَ عَشَرَ مِنْهُ، وَكُتِبَ حَسَبَ كُلِّ مَا أَمَرَ بِهِ هَامَانُ إِلَى مَرَازِبَةِ الْمَلِكِ وَإِلَى وُلاَةِ بِلاَدٍ فَبِلاَدٍ، وَإِلَى رُؤَسَاءِ شَعْبٍ فَشَعْبٍ، كُلِّ بِلاَدٍ كَكِتَابَتِهَا، وَكُلِّ شَعْبٍ كَلِسَانِهِ، كُتِبَ بِاسْمِ الْمَلِكِ أَحَشْوِيرُوشَ وَخُتِمَ بِخَاتَمِ الْمَلِكِ.
وَأُرْسِلَتِ الْكِتَابَاتُ بِيَدِ السُّعَاةِ إِلَى كُلِّ بُلْدَانِ الْمَلِكِ لإِهْلاَكِ وَقَتْلِ وَإِبَادَةِ جَمِيعِ الْيَهُودِ، مِنَ الْغُلاَمِ إِلَى الشَّيْخِ وَالأَطْفَالِ وَالنِّسَاءِ فِي يَوْمٍ وَاحِدٍ، فِي الثَّالِثَ عَشَرَ مِنَ الشَّهْرِ الثَّانِي عَشَرَ، أَيْ شَهْرِ أَذَارَ، وَأَنْ يَسْلِبُوا غَنِيمَتَهُمْ.
صُورَةُ الْكِتَابَةِ الْمُعْطَاةِ سُنَّةً فِي كُلِّ الْبُلْدَانِ، أُشْهِرَتْ بَيْنَ جَمِيعِ الشُّعُوبِ لِيَكُونُوا مُسْتَعِدِّينَ لِهذَا الْيَوْمِ.
فَخَرَجَ السُّعَاةُ وَأَمْرُ الْمَلِكِ يَحُثُّهُمْ، وَأُعْطِيَ الأَمْرُ فِي شُوشَنَ الْقَصْرِ. وَجَلَسَ الْمَلِكُ وَهَامَانُ لِلشُّرْبِ، وَأَمَّا الْمَدِينَةُ شُوشَنُ فَارْتَبَكَتْ.
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible