А́ще же кто́ потра́витъ ни́ву или́ виногра́дъ, и пу́ститъ ско́тъ сво́й пасти́ся на чуже́й ни́вѣ, да да́стъ от ни́вы своея́ по плоду́ его́: а́ще же всю́ ни́ву потра́витъ, лу́чшая ни́вы своея́ и лу́чшая виногра́да своего́ да отда́стъ.

А́ще же изше́дъ о́гнь обря́щетъ те́рнiе и запали́тъ гумно́, или́ кла́сы, или́ ни́ву, да отда́стъ, и́же возже́ о́гнь.

А́ще же кто́ да́стъ дру́гу сребро́ или́ сосу́дъ сохрани́ти, и укра́дется изъ до́му му́жа того́, а́ще обря́щется украды́й, да возда́стъ сугу́бо:

а́ще же не обря́щется украды́й, да прiи́детъ господи́нъ до́му предъ Бо́га и да клене́тся, я́ко пои́стиннѣ не слука́вствова о́нъ о все́мъ положе́нiи дру́жнемъ.

По все́й рече́ннѣй непра́вдѣ, о теля́ти и о осля́ти и о овцѣ́, и о ри́зѣ и о все́й ги́бели нанесе́ннѣй, что́ у́бо ни бы́ло бы, предъ Бо́гомъ да прiи́детъ су́дъ обои́хъ, и обвине́нный Бо́гомъ да отда́стъ сугу́бо бли́жнему.

А́ще же кто́ да́стъ дру́гу осля́ или́ телца́, или́ о́вцу, или́ вся́къ ско́тъ храни́ти, и у́мретъ или́ поги́бнетъ, или́ плѣне́но бу́детъ, и никто́же увѣ́сть,

кля́тва да бу́детъ Бо́жiя между́ обои́ми, я́ко пои́стиннѣ не слука́вствова о́нъ о все́мъ бли́жняго положе́нiи, и та́ко прiи́метъ господи́нъ его́, и да не отда́стъ:

а́ще же укра́дено бу́детъ от него́, да отда́стъ господи́ну:

а́ще же звѣ́рь снѣде́, да веде́тъ его́ на звѣроя́дину, и не отда́стъ:

а́ще же кто́ испро́ситъ у дру́га, и поги́бнетъ, или́ у́мретъ, или́ плѣни́тся, господи́нъ же его́ не бу́детъ съ ни́мъ, отда́стъ:

а́ще же господи́нъ его́ бу́детъ съ ни́мъ, да не отда́стъ: а́ще же нае́мникъ е́сть, да бу́детъ ему́ вмѣ́сто мзды́ его́.

А́ще же прельсти́тъ кто́ не обруче́ну дѣви́цу, и бу́детъ съ не́ю, вѣ́номъ да отвѣ́нитъ ю́, [и по́йметъ ю́] себѣ́ въ жену́:

а́ще же возбраня́я возбрани́тъ и не восхо́щетъ оте́цъ ея́ да́ти ю́ ему́ въ жену́, сребро́ да возда́стъ отцу́, ели́ко е́сть вѣ́но дѣви́ческо.

Волхво́мъ живы́мъ бы́ти не попусти́те.

Вся́каго со ското́мъ быва́юща сме́ртiю убiе́те его́.

И́же же́ртву прино́ситъ бого́мъ, сме́ртiю да потреби́тся, но то́чiю Го́споду еди́ному.

И прише́лца не озло́бите, ниже́ оскорби́те его́: прише́лцы бо бѣ́сте въ земли́ Еги́петстѣй.

Вся́кiя вдовы́ и сироты́ не озло́бите:

а́ще же зло́бою озло́бите я́, и возстена́вше возопiю́тъ ко Мнѣ́, слу́хомъ услы́шу гла́съ и́хъ

и разгнѣ́ваюся я́ростiю, и побiю́ вы́ мече́мъ, и бу́дутъ жены́ ва́шя вдовы́, и ча́да ва́ша сироты́.

А́ще же да́си сребро́ взае́мъ бра́ту ни́щему и́же у тебе́, не бу́ди его́ понужда́яй, ниже́ наложи́ши ему́ ли́хвы.

И а́ще зало́житъ въ зало́гъ ри́зу дру́гъ тво́й, до захожде́нiя со́лнца отда́си ему́:

е́сть бо сiя́ покрове́нiе ему́, сiя́ еди́на ри́за стыдѣ́нiя его́, въ че́мъ спа́ти бу́детъ: а́ще у́бо возопiе́тъ ко Мнѣ́, услы́шу его́: ми́лостивъ бо е́смь.

Бого́въ да не злосло́виши и кня́зю люді́й твои́хъ да не рече́ши зла́.

Нача́тки от гумна́ и от точи́ла твоего́ да не косни́ши принести́ [Мнѣ́]: пе́рвенцы сыно́въ твои́хъ да да́си Мнѣ́:

та́ко сотвори́ши телцу́ твоему́, и овцѣ́ твое́й, и ослу́ твоему́: се́дмь дні́й да бу́детъ у ма́тери, въ осмы́й же де́нь да отда́си о́ное Мнѣ́.

Лю́ди свя́ти бу́дете Ми́, и мя́са звѣроя́диннаго да не снѣ́сте, псо́мъ пове́ржете е́.

Греческий [Greek (NT Byz)]

В этом переводе выбранная книга отсутствует

Еврейский

^21:37כִּי יִגְנֹב־אִישׁ שׁוֹר אוֹ־שֶׂה, וּטְבָחוֹ אוֹ מְכָרוֹ; חֲמִשָּׁה בָקָר, יְשַׁלֵּם תַּחַת הַשּׁוֹר, וְאַרְבַּע־צֹאן תַּחַת הַשֶּׂה׃

¹אִם־בַּמַּחְתֶּרֶת יִמָּצֵא הַגַּנָּב וְהֻכָּה וָמֵת; אֵין לוֹ דָּמִים׃

²אִם־זָרְחָה הַשֶּׁמֶשׁ עָלָיו דָּמִים לוֹ; שַׁלֵּם יְשַׁלֵּם, אִם־אֵין לוֹ, וְנִמְכַּר בִּגְנֵבָתוֹ׃

³אִם־הִמָּצֵא תִמָּצֵא בְיָדוֹ הַגְּנֵבָה, מִשּׁוֹר עַד־חֲמוֹר עַד־שֶׂה חַיִּים; שְׁנַיִם יְשַׁלֵּם׃ ס

⁴כִּי יַבְעֶר־אִישׁ שָׂדֶה אוֹ־כֶרֶם, וְשִׁלַּח אֶת־בְּעִירָה (בְּעִירוֹ), וּבִעֵר בִּשְׂדֵה אַחֵר; מֵיטַב שָׂדֵהוּ וּמֵיטַב כַּרְמוֹ יְשַׁלֵּם׃ ס

⁵כִּי־תֵצֵא אֵשׁ וּמָצְאָה קֹצִים וְנֶאֱכַל גָּדִישׁ, אוֹ הַקָּמָה אוֹ הַשָּׂדֶה; שַׁלֵּם יְשַׁלֵּם, הַמַּבְעִר אֶת־הַבְּעֵרָה׃ ס

⁶כִּי־יִתֵּן אִישׁ אֶל־רֵעֵהוּ כֶּסֶף אוֹ־כֵלִים לִשְׁמֹר, וְגֻנַּב מִבֵּית הָאִישׁ; אִם־יִמָּצֵא הַגַּנָּב יְשַׁלֵּם שְׁנָיִם׃

⁷אִם־לֹא יִמָּצֵא הַגַּנָּב, וְנִקְרַב בַּעַל־הַבַּיִת אֶל־הָאֱלֹהִים; אִם־לֹא שָׁלַח יָדוֹ בִּמְלֶאכֶת רֵעֵהוּ׃

⁸עַל־כָּל־דְּבַר־פֶּשַׁע עַל־שׁוֹר עַל־חֲמוֹר עַל־שֶׂה עַל־שַׂלְמָה עַל־כָּל־אֲבֵדָה, אֲשֶׁר יֹאמַר כִּי־הוּא זֶה, עַד הָאֱלֹהִים, יָבֹא דְּבַר־שְׁנֵיהֶם; אֲשֶׁר יַרְשִׁיעֻן אֱלֹהִים, יְשַׁלֵּם שְׁנַיִם לְרֵעֵהוּ׃ ס

⁹כִּי־יִתֵּן אִישׁ אֶל־רֵעֵהוּ חֲמוֹר אוֹ־שׁוֹר אוֹ־שֶׂה וְכָל־בְּהֵמָה לִשְׁמֹר; וּמֵת אוֹ־נִשְׁבַּר אוֹ־נִשְׁבָּה אֵין רֹאֶה׃

¹⁰שְׁבֻעַת יְהוָה, תִּהְיֶה בֵּין שְׁנֵיהֶם, אִם־לֹא שָׁלַח יָדוֹ בִּמְלֶאכֶת רֵעֵהוּ; וְלָקַח בְּעָלָיו וְלֹא יְשַׁלֵּם׃

¹¹וְאִם־גָּנֹב יִגָּנֵב מֵעִמּוֹ; יְשַׁלֵּם לִבְעָלָיו׃

¹²אִם־טָרֹף יִטָּרֵף יְבִאֵהוּ עֵד; הַטְּרֵפָה לֹא יְשַׁלֵּם׃ פ

¹³וְכִי־יִשְׁאַל אִישׁ מֵעִם רֵעֵהוּ וְנִשְׁבַּר אוֹ־מֵת; בְּעָלָיו אֵין־עִמּוֹ שַׁלֵּם יְשַׁלֵּם׃

¹⁴אִם־בְּעָלָיו עִמּוֹ לֹא יְשַׁלֵּם; אִם־שָׂכִיר הוּא, בָּא בִּשְׂכָרוֹ׃ ס

¹⁵וְכִי־יְפַתֶּה אִישׁ, בְּתוּלָה אֲשֶׁר לֹא־אֹרָשָׂה וְשָׁכַב עִמָּהּ; מָהֹר יִמְהָרֶנָּה לּוֹ לְאִשָּׁה׃

¹⁶אִם־מָאֵן יְמָאֵן אָבִיהָ לְתִתָּהּ לוֹ; כֶּסֶף יִשְׁקֹל, כְּמֹהַר הַבְּתוּלֹת׃ ס

¹⁷מְכַשֵּׁפָה לֹא תְחַיֶּה׃ ס

¹⁸כָּל־שֹׁכֵב עִם־בְּהֵמָה מוֹת יוּמָת׃ ס

¹⁹זֹבֵחַ לָאֱלֹהִים יָחֳרָם; בִּלְתִּי לַיהוָה לְבַדּוֹ׃

²⁰וְגֵר לֹא־תוֹנֶה וְלֹא תִלְחָצֶנּוּ; כִּי־גֵרִים הֱיִיתֶם בְּאֶרֶץ מִצְרָיִם׃

²¹כָּל־אַלְמָנָה וְיָתוֹם לֹא תְעַנּוּן׃

²²אִם־עַנֵּה תְעַנֶּה אֹתוֹ; כִּי אִם־צָעֹק יִצְעַק אֵלַי, שָׁמֹעַ אֶשְׁמַע צַעֲקָתוֹ׃

²³וְחָרָה אַפִּי, וְהָרַגְתִּי אֶתְכֶם בֶּחָרֶב; וְהָיוּ נְשֵׁיכֶם אַלְמָנוֹת, וּבְנֵיכֶם יְתֹמִים׃ פ

²⁴אִם־כֶּסֶף תַּלְוֶה אֶת־עַמִּי, אֶת־הֶעָנִי עִמָּךְ, לֹא־תִהְיֶה לוֹ כְּנֹשֶׁה; לֹא־תְשִׂימוּן עָלָיו נֶשֶׁךְ׃

²⁵אִם־חָבֹל תַּחְבֹּל שַׂלְמַת רֵעֶךָ; עַד־בֹּא הַשֶּׁמֶשׁ תְּשִׁיבֶנּוּ לוֹ׃

²⁶כִּי הִוא כְסוּתָה (כְסוּתוֹ) לְבַדָּהּ, הִוא שִׂמְלָתוֹ לְעֹרוֹ; בַּמֶּה יִשְׁכָּב, וְהָיָה כִּי־יִצְעַק אֵלַי, וְשָׁמַעְתִּי כִּי־חַנּוּן אָנִי׃ ס

²⁷אֱלֹהִים לֹא תְקַלֵּל; וְנָשִׂיא בְעַמְּךָ לֹא תָאֹר׃

²⁸מְלֵאָתְךָ וְדִמְעֲךָ לֹא תְאַחֵר; בְּכוֹר בָּנֶיךָ תִּתֶּן־לִּי׃

²⁹כֵּן־תַּעֲשֶׂה לְשֹׁרְךָ לְצֹאנֶךָ; שִׁבְעַת יָמִים יִהְיֶה עִם־אִמּוֹ, בַּיּוֹם הַשְּׁמִינִי תִּתְּנוֹ־לִי׃

³⁰וְאַנְשֵׁי־קֹדֶשׁ תִּהְיוּן לִי; וּבָשָׂר בַּשָּׂדֶה טְרֵפָה לֹא תֹאכֵלוּ, לַכֶּלֶב תַּשְׁלִכוּן אֹתוֹ׃ ס

Украинский (Огієнко)

Языки

Коли злодій буде зловлений в підкопі, і буде побитий так, що помре, то нема провини крови на тому, хто побив.

Але як засвітило сонце над ним, то є на ньому провина крови.
Злодій конче відшкодує, а якщо він нічого не має, то буде проданий за свою крадіжку.

Якщо та крадіжка справді буде знайдена в руці його живою, від вола аж до осла, до ягняти, то нехай відшкодує удвоє.

Коли хто випасе поле або виноградника, і пустить свою худобу й буде випасати на чужому полі, відшкодує найліпшим із поля свого й найліпшим із свого виноградника.

Коли вийде огонь і попаде на тернину, і буде спалена скирта, або збіжжя стояче, або поле, конче відшкодує той, хто запалив пожежу.

Коли хто дасть своєму ближньому срібло або посуд на збереження, а воно буде вкрадене з дому того чоловіка, якщо буде знайдений злодій, нехай відшкодує вдвоє.

Якщо ж злодій не буде знайдений, то власник дому буде приведений до суддів, на присягу, що не простягав своєї руки на працю свого ближнього.

У кожній справі провини, про вола, про осла, про овечку, про одіж, про все згублене, про яке хто скаже, що це його, нехай справа обох прийде до судді.
Кого суддя визнає за винного, той відшкодує вдвоє своєму ближньому.

Коли хто дасть своєму ближньому на збереження осла, або вола, або овечку, чи яку іншу худобину, а вона згине, або буде скалічена, або буде заграбована, і ніхто того не бачив,

присяга Господня нехай буде між обома, що він не простяг своєї руки на власність свого ближнього, а власник її нехай забере, а позваний не буде відшкодувати.

А якщо справді буде вкрадена від нього, то нехай відшкодує власникові її.

Якщо дійсно буде розшарпана вона, нехай принесе її як свідоцтво, а за розшарпане він не відшкодує.

А коли хто позичить від свого ближнього худобину, а вона буде скалічена або згине, а власник її не був із нею, то конче відшкодує;

якщо ж її власник був із нею, не відшкодує.
А якщо худобина була найнята, то піде та шкода в заплату її.

А коли хто підмовить дівчину, яка не заручена, і ляже з нею, то нехай дасть їй віно, і візьме її собі за жінку.

Якщо батько її справді відмовить віддати її йому, нехай відважить срібла згідно з віном дівочим.

Чарівниці не зоставиш при житті.

Кожен, хто зляжеться з худобиною, конче буде забитий.

Кожен, хто приносить жертву богам, крім Бога Одного, підпадає закляттю.

А приходька не будеш утискати та гнобити його, бо й ви були приходьками в єгипетськім краї.

Жодної вдови та сироти не будеш гнобити;

якщо ж ти справді гнобитимеш їх, то коли вони, кличучи, кликатимуть до Мене, то конче почую їхній зойк,

і розпалиться гнів Мій, і повбиваю вас мечем, і стануть жінки ваші вдовами, а діти ваші сиротами.

Якщо позичиш гроші народові Моєму, бідному, що з тобою, то не будь йому, як суворий позичальник, не покладеш на нього лихви.

Якщо дійсно візьмеш у заставу одежу ближнього свого, то вернеш її йому до заходу сонця,

бо вона єдине накриття його, вона одіж на тіло його;
на чому він буде лежати?
І станеться, коли буде він кликати до Мене, то почую, бо Я милосердний.

Бога не будеш лихословити, а начальника в народі твоїм не будеш проклинати.

Не будеш спізнюватися, щодо жертов, із щедрістю збіжжя та з плинами твоїми.
Перворідного з синів своїх даси Мені.

Так зробиш волові своєму, і дрібній худобі своїй: сім день буде вона з своєю матір́ю, а восьмого дня даси її Мені.

І ви будете Мені святими людьми, і не будете їсти м́яса, розшарпаного в полі, псові кинете його!