Now it came to pass, when Isaac was old and his eyes were so dim that he could not see, that he called Esau his older son and said to him, «My son.» And he answered him, «Here I am.»

Then he said, «Behold now, I am old. I do not know the day of my death.

Now therefore, please take your weapons, your quiver and your bow, and go out to the field and hunt game for me.

And make me savory food, such as I love, and bring it to me that I may eat, that my soul may bless you before I die.»

Now Rebekah was listening when Isaac spoke to Esau his son. And Esau went to the field to hunt game and to bring it.

So Rebekah spoke to Jacob her son, saying, «Indeed I heard your father speak to Esau your brother, saying,

«Bring me game and make savory food for me, that I may eat it and bless you in the presence of the LORD before my death.́

Now therefore, my son, obey my voice according to what I command you.

Go now to the flock and bring me from there two choice kids of the goats, and I will make savory food from them for your father, such as he loves.

Then you shall take it to your father, that he may eat it, and that he may bless you before his death.»

And Jacob said to Rebekah his mother, «Look, Esau my brother is a hairy man, and I am a smooth-skinned man.

Perhaps my father will feel me, and I shall seem to be a deceiver to him; and I shall bring a curse on myself and not a blessing.»

But his mother said to him, «Let your curse be on me, my son; only obey my voice, and go, get them for me.»

And he went and got them and brought them to his mother, and his mother made savory food, such as his father loved.

Then Rebekah took the choice clothes of her elder son Esau, which were with her in the house, and put them on Jacob her younger son.

And she put the skins of the kids of the goats on his hands and on the smooth part of his neck.

Then she gave the savory food and the bread, which she had prepared, into the hand of her son Jacob.

So he went to his father and said, «My father.» And he said, «Here I am. Who are you, my son?»

Jacob said to his father, «I am Esau your firstborn; I have done just as you told me; please arise, sit and eat of my game, that your soul may bless me.»

But Isaac said to his son, «How is it that you have found it so quickly, my son?» And he said, «Because the LORD your God brought it to me.»

Isaac said to Jacob, «Please come near, that I may feel you, my son, whether you are really my son Esau or not.»

So Jacob went near to Isaac his father, and he felt him and said, «The voice is Jacob́s voice, but the hands are the hands of Esau.»

And he did not recognize him, because his hands were hairy like his brother Esaús hands; so he blessed him.

Then he said, «Are you really my son Esau?» He said, «I am.»

He said, «Bring it near to me, and I will eat of my sońs game, so that my soul may bless you.» So he brought it near to him, and he ate; and he brought him wine, and he drank.

Then his father Isaac said to him, «Come near now and kiss me, my son.»

And he came near and kissed him; and he smelled the smell of his clothing, and blessed him and said: «Surely, the smell of my son Is like the smell of a field Which the LORD has blessed.

Therefore may God give you Of the dew of heaven, Of the fatness of the earth, And plenty of grain and wine.

Let peoples serve you, And nations bow down to you. Be master over your brethren, And let your motheŕs sons bow down to you. Cursed be everyone who curses you, And blessed be those who bless you!»

Now it happened, as soon as Isaac had finished blessing Jacob, and Jacob had scarcely gone out from the presence of Isaac his father, that Esau his brother came in from his hunting.

He also had made savory food, and brought it to his father, and said to his father, «Let my father arise and eat of his sońs game, that your soul may bless me.»

And his father Isaac said to him, «Who are you?» So he said, «I am your son, your firstborn, Esau.»

Then Isaac trembled exceedingly, and said, «Who? Where is the one who hunted game and brought it to me? I ate all of it before you came, and I have blessed him--and indeed he shall be blessed.»

When Esau heard the words of his father, he cried with an exceedingly great and bitter cry, and said to his father, «Bless me--me also, O my father!»

But he said, «Your brother came with deceit and has taken away your blessing.»

And Esau said, «Is he not rightly named Jacob? For he has supplanted me these two times. He took away my birthright, and now look, he has taken away my blessing!» And he said, «Have you not reserved a blessing for me?»

Then Isaac answered and said to Esau, «Indeed I have made him your master, and all his brethren I have given to him as servants; with grain and wine I have sustained him. What shall I do now for you, my son?»

And Esau said to his father, «Have you only one blessing, my father? Bless me--me also, O my father!» And Esau lifted up his voice and wept.

Then Isaac his father answered and said to him: «Behold, your dwelling shall be of the fatness of the earth, And of the dew of heaven from above.

By your sword you shall live, And you shall serve your brother; And it shall come to pass, when you become restless, That you shall break his yoke from your neck.»

So Esau hated Jacob because of the blessing with which his father blessed him, and Esau said in his heart, «The days of mourning for my father are at hand; then I will kill my brother Jacob.»

And the words of Esau her older son were told to Rebekah. So she sent and called Jacob her younger son, and said to him, «Surely your brother Esau comforts himself concerning you by intending to kill you.

Now therefore, my son, obey my voice: arise, flee to my brother Laban in Haran.

And stay with him a few days, until your brotheŕs fury turns away,

until your brotheŕs anger turns away from you, and he forgets what you have done to him; then I will send and bring you from there. Why should I be bereaved also of you both in one day?»

And Rebekah said to Isaac, «I am weary of my life because of the daughters of Heth; if Jacob takes a wife of the daughters of Heth, like these who are the daughters of the land, what good will my life be to me?»

Церковнославянский (рус)

Бы́сть же, повнегда́ состарѣ́тися Исаа́кови, и притупи́шася о́чи его́ е́же ви́дѣти: и призва́ Иса́ва сы́на своего́ старѣ́йшаго, и рече́ ему́: сы́не мо́й. И рече́: се́, а́зъ.

И рече́ Исаа́къ: се́, состарѣ́хся, и не вѣ́мъ дне́ сконча́нiя моего́:

ны́нѣ у́бо возми́ ору́дiе твое́, ту́лъ же и лу́къ, и изы́ди на по́ле, и улови́ ми ло́въ:

и сотвори́ ми снѣ́ди, я́коже люблю́ а́зъ: и принеси́ ми, да я́мъ, я́ко да благослови́тъ тя́ душа́ моя́, пре́жде да́же не умру́.

Реве́кка же слы́ша глаго́люща Исаа́ка ко Иса́ву сы́ну своему́. Изы́де же Иса́въ на по́ле улови́ти ло́въ отцу́ своему́.

Реве́кка же рече́ ко Иа́кову сы́ну своему́ ме́ншему: се́, а́зъ слы́шахъ отца́ твоего́ бесѣ́дующа ко Иса́ву бра́ту твоему́, глаго́люща:

принеси́ ми ло́въ, и сотвори́ ми снѣ́ди, да яды́й благословлю́ тя предъ Го́сподемъ, пре́жде не́же умре́ти ми́:

ны́нѣ у́бо, сы́не мо́й, послу́шай мене́, я́коже а́зъ заповѣ́даю ти́:

и ше́дъ во о́вцы, поими́ мнѣ́ отту́ду два́ ко́злища мя́гка и добра́, и сотворю́ я́ снѣ́ди отцу́ твоему́, я́коже лю́битъ:

и внесе́ши отцу́ твоему́, и бу́детъ я́сти, я́ко да благослови́тъ тя́ оте́цъ тво́й, пре́жде да́же не у́мретъ.

Рече́ же Иа́ковъ къ Реве́кцѣ ма́тери свое́й: Иса́въ бра́тъ мо́й е́сть му́жъ косма́тъ, а́зъ же му́жъ гла́дкiй:

да не ка́ко ося́жетъ мя́ оте́цъ мо́й, и бу́ду предъ ни́мъ я́ко презира́яй, и наведу́ на себе́ кля́тву, а не благослове́нiе.

Рече́ же ему́ ма́ти: на мнѣ́ кля́тва твоя́, ча́до: то́чiю послу́шай гла́са моего́, и ше́дъ принеси́ ми.

Ше́дъ же взя́ и принесе́ ма́тери, и сотвори́ ма́ти его́ снѣ́ди, я́коже любля́ше оте́цъ его́.

И взе́мши Реве́кка оде́жду Иса́ва сы́на своего́ старѣ́йшаго до́брую, я́же бы́сть у нея́ въ дому́, облече́ о́ною Иа́кова сы́на своего́ ме́ншаго,

и ко́жицами козля́чими обложи́ мы́шцы его́, и наго́е вы́и его́:

и даде́ снѣ́ди и хлѣ́бы, я́же сотвори́, въ ру́цѣ Иа́кову сы́ну своему́.

И внесе́ отцу́ своему́ и рече́: о́тче. О́нъ же рече́: се́, а́зъ: кто́ еси́ ты́, ча́до?

И рече́ Иа́ковъ отцу́: а́зъ Иса́въ пе́рвенецъ тво́й, сотвори́хъ, я́коже ре́клъ ми́ еси́: воста́въ ся́ди и я́ждь от ло́ва моего́, я́ко да благослови́тъ мя́ душа́ твоя́.

Рече́ же Исаа́къ сы́ну своему́: что́ сiе́, е́же ско́ро обрѣ́лъ еси́, о ча́до? О́нъ же рече́: е́же даде́ Госпо́дь Бо́гъ тво́й предо мно́ю.

Рече́ же Исаа́къ Иа́кову: прибли́жися ко мнѣ́, и осяжу́ тя, ча́до, а́ще ты́ еси́ сы́нъ мо́й Иса́въ, или́ ни́.

Прибли́жися же Иа́ковъ ко Исаа́ку отцу́ своему́, и осяза́ его́ и рече́: гла́съ у́бо гла́съ Иа́ковль, ру́цѣ же ру́цѣ Иса́вовѣ.

И не позна́ его́: бѣ́стѣ бо ру́цѣ его́, я́ко ру́цѣ Иса́ва бра́та его́ косма́тѣ. И благослови́ его́

и рече́: ты́ ли еси́ сы́нъ мо́й Иса́въ? О́нъ же рече́: а́зъ.

И рече́: принеси́ ми, и я́мъ от ло́ва твоего́, ча́до, да благослови́тъ тя́ душа́ моя́. И принесе́ ему́, и яде́, и принесе́ ему́ вино́, и пи́.

И рече́ ему́ Исаа́къ оте́цъ его́: прибли́жися ко мнѣ́ и облобыза́й мя́, ча́до.

И прибли́жився лобыза́ его́: и обоня́ воню́ ри́зъ его́, и благослови́ его́ и рече́: се́, воня́ сы́на моего́, я́ко воня́ ни́вы испо́лнены, ю́же благослови́ Госпо́дь:

и да да́стъ тебѣ́ Бо́гъ от росы́ небе́сныя и от ту́ка земли́, и мно́жество пшени́цы и вина́:

и да порабо́таютъ тебѣ́ язы́цы, и да покло́нятся тебѣ́ кня́зи, и бу́ди господи́нъ бра́ту твоему́, и покло́нятся тебѣ́ сы́нове отца́ твоего́: проклина́яй тя́ про́клятъ, благословля́яй же тя́ благослове́нъ.

И бы́сть по е́же преста́ти Исаа́ку благословля́ющу Иа́кова сы́на своего́: и бы́сть егда́ изы́де Иа́ковъ от лица́ Исаа́ка отца́ своего́, и Иса́въ бра́тъ его́ прiи́де съ лови́твы.

Сотвори́ же и то́й снѣ́ди и принесе́ отцу́ своему́, и рече́ отцу́: да воста́нетъ оте́цъ мо́й, и да я́стъ от ло́ва сы́на своего́, я́ко да благослови́тъ мя́ душа́ твоя́.

И рече́ ему́ Исаа́къ оте́цъ его́: кто́ еси́ ты́? О́нъ же рече́: а́зъ е́смь сы́нъ тво́й пе́рвенецъ Иса́въ.

Ужасе́ся же Исаа́къ у́жасомъ ве́лiимъ зѣло́ и рече́: кто́ у́бо улови́вый мнѣ́ ло́въ и принесы́й ми́? и ядо́хъ от всѣ́хъ, пре́жде не́же прiити́ тебѣ́, и благослови́хъ его́, и благослове́нъ бу́детъ.

Бы́сть же егда́ услы́ша Иса́въ глаго́лы отца́ своего́ Исаа́ка, возопи́ гла́сомъ ве́лiимъ и го́рькимъ зѣло́, и рече́: благослови́ у́бо и мене́, о́тче.

Рече́ же ему́: прише́дъ бра́тъ тво́й съ ле́стiю, взя́ благослове́нiе твое́.

И рече́ [Иса́въ]: пра́ведно нарече́ся и́мя ему́ Иа́ковъ: запя́ бо мя́ се́ уже́ втори́цею, и пе́рвенство мое́ взя́, и ны́нѣ взя́ благослове́нiе мое́. И рече́ Иса́въ отцу́ своему́: не оста́вилъ ли еси́ [и] мнѣ́ благослове́нiя, о́тче?

Отвѣща́въ же Исаа́къ, рече́ Иса́ву: а́ще господи́на его́ сотвори́хъ тебѣ́, и всю́ бра́тiю его́ сотвори́хъ рабы́ ему́, пшени́цею и вино́мъ утверди́хъ его́: тебѣ́ же что́ сотворю́, ча́до?

Рече́ же Иса́въ ко отцу́ своему́: еда́ еди́но е́сть благослове́нiе у тебе́, о́тче? Благослови́ у́бо и мене́, о́тче. Умили́вшуся же Исаа́ку, возопи́ гла́сомъ ве́лiимъ Иса́въ и воспла́кася.

Отвѣща́въ же Исаа́къ оте́цъ его́, рече́ ему́: се́, от ту́ка земли́ бу́детъ вселе́нiе твое́, и от росы́ небе́сныя свы́ше:

и мече́мъ твои́мъ жи́ти бу́деши, и бра́ту твоему́ порабо́таеши: бу́детъ же [вре́мя] егда́ низложи́ши и отрѣши́ши яре́мъ его́ от вы́и твоея́.

И враждова́ше Иса́въ на Иа́кова о благослове́нiи, и́мже благослови́ его́ оте́цъ его́. Рече́ же Иса́въ во умѣ́ свое́мъ: да прибли́жатся дні́е пла́ча отца́ моего́, да бы́хъ уби́лъ Иа́кова бра́та моего́.

Возвѣще́на же бы́ша Реве́кцѣ словеса́ Иса́ва сы́на ея́ старѣ́йшаго: и посла́вши призва́ Иа́кова сы́на своего́ юнѣ́йшаго и рече́ ему́: се́, Иса́въ бра́тъ тво́й грози́тъ тебѣ́ уби́ти тя́:

ны́нѣ у́бо, ча́до, послу́шай моего́ гла́са, и воста́въ бѣжи́ въ Месопота́мiю къ Лава́ну бра́ту моему́ въ Харра́нъ,

и поживи́ съ ни́мъ дни́ нѣ́кiя, до́ндеже отврати́тся я́рость и гнѣ́въ бра́та твоего́ от тебе́,

и забу́детъ я́же ему́ сотвори́лъ еси́, и посла́вши приведу́ тя́ отту́ду, да не когда́ безча́дна бу́ду от обои́хъ ва́съ въ де́нь еди́нъ.

Рече́ же Реве́кка ко Исаа́ку: стужи́хъ си́ жи́знiю мое́ю дще́рей ра́ди сыно́въ Хетте́йскихъ: а́ще по́йметъ Иа́ковъ жену́ от дще́рей земли́ сея́, то́ вску́ю ми́ жи́ти?

Украинский (Огієнко)

І сталося, що зостарівсь Ісак, і затемнились очі йому, і він не бачив.
І покликав він старшого сина свого Ісава, і промовив до нього: Мій сину!
А той відказав йому: Ось я!

І промовив до нього Ісак: Оце я зостарівся, не знаю дня смерти своєї…

А тепер візьми знаряддя своє, сагайдака свого й лука свого, та й вийди на поле, і злови мені здобич мисливську.

І зготуй мені наїдок смачний, як я люблю, і принеси мені, і нехай я з́їм, щоб поблагословила тебе душа моя, поки помру.

А Ревека чула, як говорив Ісак до Ісава, сина свого.
І пішов Ісав на поле, щоб зловити й принести здобич мисливську.

А Ревека сказала Якову, синові своєму, говорячи: Ось я чула, як твій батько казав до Ісава, брата твого, говорячи:

Принеси но здобич мисливську мені, і зроби мені наїдок смачний, нехай з́їм, і поблагословлю тебе перед лицем Господнім перед смертю своєю.

А тепер, сину мій, послухай мого голосу, те, що я розкажу тобі.

Іди до отари, і візьми мені звідти двоє добрих козлят, а я їх приготую, як наїдок смачний для батька твого, як він любить.

І принесеш батькові своєму, і буде він їсти, щоб поблагословити тебе перед смертю своєю.

І промовив Яків до Ревеки, матері своєї: Таж брат мій Ісав чоловік волохатий, а я чоловік гладенький!

Може обмацає мене батько мій, і я стану в очах його як обманець, і спроваджу на себе прокляття, а не благословення…

І сказала йому його мати: На мені прокляття твоє, сину мій!
Тільки послухай слів моїх, та йди принеси мені.

І пішов він, і взяв, і приніс своїй матері.
І зробила мати його наїдок смачний, як любив його батько.

І взяла Ревека гарні вбрання свого старшого сина Ісава, що були в домі з нею, і вбрала молодшого сина свого Якова.

А шкури козлят наділа на руки йому, і на гладеньку шию його.

І дала смачний наїдок та хліб, що вона спорядила, у руку Якова, сина свого.

І прибув він до батька свого та й сказав: Батьку мій!
А той відказав: Ось я.
Хто ти, мій сину?

А Яків промовив до батька свого: Я Ісав перворідний.
Я зробив, як сказав ти мені.
Уставай, сядь і попоїж із здобичі мисливської, щоб душа твоя поблагословила мене.

І сказав Ісак до сина свого: Як це ти так швидко знайшов, сину мій?
А той відказав: Бо мені допоміг Господь, Бог твій.

І промовив Ісак до Якова: Підійди но, і нехай я обмацаю тебе, сину мій, чи ти це син мій Ісав, чи ні.

І підійшов Яків до Ісака, батька свого.
А той обмацав його та й сказав: Голос голос Яковів, а руки руки Ісавові.

І не впізнав він його, бо були його руки як руки Ісава, брата його, волохаті, і поблагословив він його.

І сказав він: То ти син мій Ісав?
А той відказав: Я.

І промовив Ісак: Подай же мені, і нехай з́їм з мисливської здобичі сина мого, щоб поблагословила тебе душа моя.
І подав він йому, і він їв, і приніс йому вина, і він пив.

І промовив до нього Ісак, його батько: Підійди ж, і поцілуй мене, сину мій!

І він підійшов, і поцілував його.
А той понюхав запах вбрання його, і поблагословив його, та й сказав: Дивись, запах сина мого немов запах поля, що його Господь благословив!

І хай Бог тобі дасть з роси Неба, і з ситости землі, і збіжжя багато й вина молодого!

Нехай тобі служать народи, і народи нехай тобі кланяються!
Будь паном для братів своїх, і нехай тобі кланяються сини матері твоєї.
Хто тебе проклинає проклятий, а хто поблагословить тебе благословенний!.

І сталося, як закінчив був Ісак благословляти Якова, і сталося, тільки но вийшов був Яків від обличчя Ісака, батька свого, аж Ісав, його брат, прийшов з полювання свого…

І також він приготовив наїдок смачний, і батьку своєму приніс.
І сказав він до батька свого: Нехай встане мій батько, і хай їсть із здобичі мисливської сина свого, щоб душа твоя благословила мене!

І озвався до нього Ісак, його батько: Хто ти?
А той відказав: Я син твій, твій перворідний Ісав.

І Ісак затремтів тремтінням аж надто великим, та й сказав: Хто ж тоді той, що мисливську здобич зловив, і до мене приніс, а я попоїв від усього, поки прийшов ти, і я поблагословив його?
І він буде благословенний!

Як Ісав почув слова батька свого, то закричав криком сильним та вельми гірким.
І сказав він до батька свого: Поблагослови мене, також мене, батьку мій!

А той відказав: Обманом прийшов був твій брат, та й забрав благословення твоє!

І промовив Ісав: Тому звалось ім́я його: Яків, і він обманив два рази мене: забрав перворідство моє, а це тепер забрав благословення моє.
І сказав він: Чи ти не заховав для мене благословення?

А Ісак відповів і промовив до Ісава: Тож я вчинив його паном для тебе, та дав йому всіх братів його за рабів.
І я забезпечив його хлібом і молодим вином.
А що ж тоді тобі я зроблю, сину мій?

І сказав Ісав до батька свого: Чи в тебе одне те благословення, батьку мій?
Поблагослови мене, також мене, батьку мій!
І підніс Ісав голос свій, та й заплакав…

І відповів Ісак, батько його, та й промовив до нього: Ото буде садиба твоя без ситости землі, і без роси небесної згори.

І зо свого меча будеш жити, і будеш служити ти брату своєму.
Та однако коли постараєшся, то зламаєш ярмо його з шиї своєї…

І зненавидів Ісав Якова через благословення, що поблагословив його батько його.
І сказав Ісав у серці своєму: Нехай наближаться дні жалоби по батьку моєму, і я вб́ю Якова, брата свого.

І розказано Ревеці слова Ісава, її старшого сина.
І послала, і покликала Якова, молодшого сина свого, та й сказала до нього: Ось Ісав, брат твій, тішиться тим, що уб́є тебе.

А тепер, сину мій, послухай мого голосу, і встань, і втечи собі до Лавана, брата мого, до Харану.

І посидиш у нього кілька часу, аж поки відвернеться лютість твого брата,

аж поки відвернеться гнів твого брата від тебе, і він забуде, що ти зробив був йому.
Тоді я пошлю й заберу тебе звідти.
Чого маю я стратити вас обох одного дня?

І сказала Ревека Ісакові: Життя мені обридло через дочок Хетових.
Коли Яків візьме жінку з дочок Хетових, як ці, з дочок цього Краю, то нащо й жити мені?

Арабский (Arabic Van Dyke)

Языки

وَحَدَثَ لَمَّا شَاخَ إِسْحَاقُ وَكَلَّتْ عَيْنَاهُ عَنِ النَّظَرِ، أَنَّهُ دَعَا عِيسُوَ ابْنَهُ الأَكْبَرَ وَقَالَ لَهُ: «يَا ابْنِي». فَقَالَ لَهُ: «هأَنَذَا».

فَقَالَ: «إِنَّنِي قَدْ شِخْتُ وَلَسْتُ أَعْرِفُ يَوْمَ وَفَاتِي.

فَالآنَ خُذْ عُدَّتَكَ: جُعْبَتَكَ وَقَوْسَكَ، وَاخْرُجْ إِلَى الْبَرِّيَّةِ وَتَصَيَّدْ لِي صَيْدًا،

وَاصْنَعْ لِي أَطْعِمَةً كَمَا أُحِبُّ، وَأْتِنِي بِهَا لآكُلَ حَتَّى تُبَارِكَكَ نَفْسِي قَبْلَ أَنْ أَمُوتَ».

وَكَانَتْ رِفْقَةُ سَامِعَةً إِذْ تَكَلَّمَ إِسْحَاقُ مَعَ عِيسُو ابْنِهِ. فَذَهَبَ عِيسُو إِلَى الْبَرِّيَّةِ كَيْ يَصْطَادَ صَيْدًا لِيَأْتِيَ بِهِ.

وَأَمَّا رِفْقَةُ فَكَلمتْ يَعْقُوبَ ابْنِهَا قَائِلةً: «إِنِّي قَدْ سَمِعْتُ أَبَاكَ يُكَلِّمُ عِيسُوَ أَخَاكَ قَائِلاً:

ائْتِنِي بِصَيْدٍ وَاصْنَعْ لِي أَطْعِمَةً لآكُلَ وَأُبَارِكَكَ أَمَامَ الرَّبِّ قَبْلَ وَفَاتِي.

فَالآنَ يَا ابْنِي اسْمَعْ لِقَوْلِي فِي مَا أَنَا آمُرُكَ بِهِ:

اِذْهَبْ إِلَى الْغَنَمِ وَخُذْ لِي مِنْ هُنَاكَ جَدْيَيْنِ جَيِّدَيْنِ مِنَ الْمِعْزَى، فَأَصْنَعَهُمَا أَطْعِمَةً لأَبِيكَ كَمَا يُحِبُّ،

فَتُحْضِرَهَا إِلَى أَبِيكَ لِيَأْكُلَ حَتَّى يُبَارِكَكَ قَبْلَ وَفَاتِهِ».

فَقَالَ يَعْقُوبُ لِرِفْقَةَ أُمِّهِ: «هُوَذَا عِيسُو أَخِي رَجُلٌ أَشْعَرُ وَأَنَا رَجُلٌ أَمْلَسُ.

رُبَّمَا يَجُسُّنِي أَبِي فَأَكُونُ فِي عَيْنَيْهِ كَمُتَهَاوِنٍ، وَأَجْلِبُ عَلَى نَفْسِي لَعْنَةً لاَ بَرَكَةً».

فَقَالَتْ لَهُ أُمُّهُ: «لَعْنَتُكَ عَلَيَّ يَا ابْنِي. اِسْمَعْ لِقَوْلِي فَقَطْ وَاذْهَبْ خُذْ لِي».

فَذَهَبَ وَأَخَذَ وَأَحْضَرَ لأُمِّهِ، فَصَنَعَتْ أُمُّهُ أَطْعِمَةً كَمَا كَانَ أَبُوهُ يُحِبُّ.

وَأَخَذَتْ رِفْقَةُ ثِيَابَ عِيسُو ابْنِهَا الأَكْبَرِ الْفَاخِرَةَ الَّتِي كَانَتْ عِنْدَهَا فِي الْبَيْتِ وَأَلْبَسَتْ يَعْقُوبَ ابْنَهَا الأَصْغَرَ،

وَأَلْبَسَتْ يَدَيْهِ وَمَلاَسَةَ عُنُقِهِ جُلُودَ جَدْيَيِ الْمِعْزَى.

وَأَعْطَتِ الأَطْعِمَةَ وَالْخُبْزَ الَّتِي صَنَعَتْ فِي يَدِ يَعْقُوبَ ابْنِهَا.

فَدَخَلَ إِلَى أَبِيهِ وَقَالَ: «يَا أَبِي». فَقَالَ: «هأَنَذَا. مَنْ أَنْتَ يَا ابْنِي؟»

فَقَالَ يَعْقُوبُ لأَبِيهِ: «أَنَا عِيسُو بِكْرُكَ. قَدْ فَعَلْتُ كَمَا كَلَّمْتَنِي. قُمِ اجْلِسْ وَكُلْ مِنْ صَيْدِي لِكَيْ تُبَارِكَنِي نَفْسُكَ».

فَقَالَ إِسْحَاقُ لابْنِهِ: «مَا هذَا الَّذِي أَسْرَعْتَ لِتَجِدَ يَا ابْنِي؟» فَقَالَ: «إِنَّ الرَّبَّ إِلهَكَ قَدْ يَسَّرَ لِي».

فَقَالَ إِسْحَاقُ لِيَعْقُوبَ: «تَقَدَّمْ لأَجُسَّكَ يَا ابْنِي. أَأَنْتَ هُوَ ابْنِي عِيسُو أَمْ لاَ؟».

فَتَقَدَّمَ يَعْقُوبُ إِلَى إِسْحَاقَ أَبِيهِ، فَجَسَّهُ وَقَالَ: «الصَّوْتُ صَوْتُ يَعْقُوبَ، وَلكِنَّ الْيَدَيْنِ يَدَا عِيسُو».

وَلَمْ يَعْرِفْهُ لأَنَّ يَدَيْهِ كَانَتَا مُشْعِرَتَيْنِ كَيَدَيْ عِيسُو أَخِيهِ، فَبَارَكَهُ.

وَقَالَ: «هَلْ أَنْتَ هُوَ ابْنِي عِيسُو؟» فَقَالَ: «أَنَا هُوَ».

فَقَالَ: «قَدِّمْ لِي لآكُلَ مِنْ صَيْدِ ابْنِي حَتَّى تُبَارِكَكَ نَفْسِي». فَقَدَّمَ لَهُ فَأَكَلَ، وَأَحْضَرَ لَهُ خَمْرًا فَشَرِبَ.

فَقَالَ لَهُ إِسْحَاقُ أَبُوهُ: «تَقَدَّمْ وَقَبِّلْنِي يَا ابْنِي».

فَتَقَدَّمَ وَقَبَّلَهُ، فَشَمَّ رَائِحَةَ ثِيَابِهِ وَبَارَكَهُ، وَقَالَ: «انْظُرْ! رَائِحَةُ ابْنِي كَرَائِحَةِ حَقْل قَدْ بَارَكَهُ الرَّبُّ.

فَلْيُعْطِكَ اللهُ مِنْ نَدَى السَّمَاءِ وَمِنْ دَسَمِ الأَرْضِ. وَكَثْرَةَ حِنْطَةٍ وَخَمْرٍ.

لِيُسْتَعْبَدْ لَكَ شُعُوبٌ، وَتَسْجُدْ لَكَ قَبَائِلُ. كُنْ سَيِّدًا لإِخْوَتِكَ، وَلْيَسْجُدْ لَكَ بَنُو أُمِّكَ. لِيَكُنْ لاَعِنُوكَ مَلْعُونِينَ، وَمُبَارِكُوكَ مُبَارَكِينَ».

وَحَدَثَ عِنْدَمَا فَرَغَ إِسْحَاقُ مِنْ بَرَكَةِ يَعْقُوبَ، وَيَعْقُوبُ قَدْ خَرَجَ مِنْ لَدُنْ إِسْحَاقَ أَبِيهِ، أَنَّ عِيسُوَ أَخَاهُ أَتَى مِنْ صَيْدِهِ،

فَصَنَعَ هُوَ أَيْضًا أَطْعِمَةً وَدَخَلَ بِهَا إِلَى أَبِيهِ وَقَالَ لأَبِيهِ: «لِيَقُمْ أَبِي وَيَأْكُلْ مِنْ صَيْدِ ابْنِهِ حَتَّى تُبَارِكَنِي نَفْسُكَ».

فَقَالَ لَهُ إِسْحَاقُ أَبُوهُ: «مَنْ أَنْتَ؟» فَقَالَ: «أَنَا ابْنُكَ بِكْرُكَ عِيسُو».

فَارْتَعَدَ إِسْحَاقُ ارْتِعَادًا عَظِيمًا جِدًّا وَقَالَ: «فَمَنْ هُوَ الَّذِي اصْطَادَ صَيْدًا وَأَتَى بِهِ إِلَيَّ فَأَكَلْتُ مِنَ الْكُلِّ قَبْلَ أَنْ تَجِيءَ، وَبَارَكْتُهُ؟ نَعَمْ، وَيَكُونُ مُبَارَكًا».

فَعِنْدَمَا سَمِعَ عِيسُو كَلاَمَ أَبِيهِ صَرَخَ صَرْخَةً عَظِيمَةً وَمُرَّةً جِدًّا، وَقَالَ لأَبِيهِ: «بَارِكْنِي أَنَا أَيْضًا يَا أَبِي».

فَقَالَ: «قَدْ جَاءَ أَخُوكَ بِمَكْرٍ وَأَخَذَ بَرَكَتَكَ».

فَقَالَ: «أَلاَ إِنَّ اسْمَهُ دُعِيَ يَعْقُوبَ، فَقَدْ تَعَقَّبَنِي الآنَ مَرَّتَيْنِ! أَخَذَ بَكُورِيَّتِي، وَهُوَذَا الآنَ قَدْ أَخَذَ بَرَكَتِي». ثُمَّ قَالَ: «أَمَا أَبْقَيْتَ لِي بَرَكَةً؟»

فَأَجَابَ إِسْحَاقُ وَقَالَ لِعِيسُو: «إِنِّي قَدْ جَعَلْتُهُ سَيِّدًا لَكَ، وَدَفَعْتُ إِلَيْهِ جَمِيعَ إِخْوَتِهِ عَبِيدًا، وَعَضَدْتُهُ بِحِنْطَةٍ وَخَمْرٍ. فَمَاذَا أَصْنَعُ إِلَيْكَ يَا ابْنِي؟»

فَقَالَ عِيسُو لأَبِيهِ: «أَلَكَ بَرَكَةٌ وَاحِدَةٌ فَقَطْ يَا أَبِي؟ بَارِكْنِي أَنَا أَيْضًا يَا أَبِي». وَرَفَعَ عِيسُو صَوْتَهُ وَبَكَى.

فَأَجَابَ إِسْحَاقُ أَبُوهُ: «هُوَذَا بِلاَ دَسَمِ الأَرْضِ يَكُونُ مَسْكَنُكَ، وَبِلاَ نَدَى السَّمَاءِ مِنْ فَوْقُ.

وَبِسَيْفِكَ تَعِيشُ، وَلأَخِيكَ تُسْتَعْبَدُ، وَلكِنْ يَكُونُ حِينَمَا تَجْمَحُ أَنَّكَ تُكَسِّرُ نِيرَهُ عَنْ عُنُقِكَ».

فَحَقَدَ عِيسُو عَلَى يَعْقُوبَ مِنْ أَجْلِ الْبَرَكَةِ الَّتِي بَارَكَهُ بِهَا أَبُوهُ. وَقَالَ عِيسُو فِي قَلْبِهِ: «قَرُبَتْ أَيَّامُ مَنَاحَةِ أَبِي، فَأَقْتُلُ يَعْقُوبَ أَخِي».

فَأُخْبِرَتْ رِفْقَةُ بِكَلاَمِ عِيسُوَ ابْنِهَا الأَكْبَرِ، فَأَرْسَلَتْ وَدَعَتْ يَعْقُوبَ ابْنَهَا الأَصْغَرَ وَقَالَتْ لَهُ: «هُوَذَا عِيسُو أَخُوكَ مُتَسَلّ مِنْ جِهَتِكَ بِأَنَّهُ يَقْتُلُكَ.

فَالآنَ يَا ابْنِي اسْمَعْ لِقَوْلِي، وَقُمِ اهْرُبْ إِلَى أَخِي لاَبَانَ إِلَى حَارَانَ،

وَأَقِمْ عِنْدَهُ أَيَّامًا قَلِيلَةً حَتَّى يَرْتَدَّ سُخْطَ أَخِيكَ.

حَتَّى يَرْتَدَّ غَضَبُ أَخِيكَ عَنْكَ، وَيَنْسَى مَا صَنَعْتَ بِهِ. ثُمَّ أُرْسِلُ فَآخُذُكَ مِنْ هُنَاكَ. لِمَاذَا أُعْدَمُ اثْنَيْكُمَا فِي يَوْمٍ وَاحِدٍ؟».

وَقَالَتْ رِفْقَةُ لإِسْحَاقَ: «مَلِلْتُ حَيَاتِي مِنْ أَجْلِ بَنَاتِ حِثَّ. إِنْ كَانَ يَعْقُوبُ يَأْخُذُ زَوْجَةً مِنْ بَنَاتِ حِثَّ مِثْلَ هؤُلاَءِ مِنْ بَنَاتِ الأَرْضِ، فَلِمَاذَا لِي حَيَاةٌ؟».