1 Братья Иосифа приходят в Египет за хлебом; 6 неузнанный ими Иосиф посылает их обратно, требуя привести Вениамина. 29 Иаков отказывается отпускать Вениамина.

И узнал Иаков, что в Египте есть хлеб, и сказал Иаков сыновьям своим: что вы смотрите?

И сказал: вот, я слышал, что есть хлеб в Египте; пойдите туда и купите нам оттуда хлеба, чтобы нам жить и не умереть.

Десять братьев Иосифовых пошли купить хлеба в Египте,

а Вениамина, брата Иосифова, не послал Иаков с братьями его, ибо сказал: не случилось бы с ним беды.

И пришли сыны Израилевы покупать хлеб, вместе с другими пришедшими, ибо в земле Ханаанской был голод.

Иосиф же был начальником в земле той; он и продавал хлеб всему народу земли. Братья Иосифа пришли и поклонились ему лицем до земли.

И увидел Иосиф братьев своих и узнал их; но показал, будто не знает их, и говорил с ними сурово и сказал им: откуда вы пришли? Они сказали: из земли Ханаанской, купить пищи.

Иосиф узнал братьев своих, но они не узнали его.

И вспомнил Иосиф сны, которые снились ему о них; и сказал им: вы соглядатаи, вы пришли высмотреть наготу* земли сей. //*Слабые места.

Они сказали ему: нет, господин наш; рабы твои пришли купить пищи;

мы все дети одного человека; мы люди честные; рабы твои не бывали соглядатаями.

Он сказал им: нет, вы пришли высмотреть наготу земли сей.

Они сказали: нас, рабов твоих, двенадцать братьев; мы сыновья одного человека в земле Ханаанской, и вот, меньший теперь с отцом нашим, а одного не стало.

И сказал им Иосиф: это самое я и говорил вам, сказав: вы соглядатаи;

вот как вы будете испытаны: клянусь жизнью фараона, вы не выйдете отсюда, если не придет сюда меньший брат ваш;

пошлите одного из вас, и пусть он приведет брата вашего, а вы будете задержаны; и откроется, правда ли у вас; и если нет, то клянусь жизнью фараона, что вы соглядатаи.

И отдал их под стражу на три дня.

И сказал им Иосиф в третий день: вот что сделайте, и останетесь живы, ибо я боюсь Бога:

если вы люди честные, то один брат из вас пусть содержится в доме, где вы заключены; а вы пойдите, отвезите хлеб, ради голода семейств ваших;

брата же вашего меньшого приведите ко мне, чтобы оправдались слова ваши и чтобы не умереть вам. Так они и сделали.

И говорили они друг другу: точно мы наказываемся за грех против брата нашего; мы видели страдание души его, когда он умолял нас, но не послушали [его]; за то и постигло нас горе сие.

Рувим отвечал им и сказал: не говорил ли я вам: не грешите против отрока? но вы не послушались; вот, кровь его взыскивается.

А того не знали они, что Иосиф понимает; ибо между ними был переводчик.

И отошел от них [Иосиф] и заплакал. И возвратился к ним, и говорил с ними, и, взяв из них Симеона, связал его пред глазами их.

И приказал Иосиф наполнить мешки их хлебом, а серебро их возвратить каждому в мешок его, и дать им запасов на дорогу. Так и сделано с ними.

Они положили хлеб свой на ослов своих, и пошли оттуда.

И открыл один из них мешок свой, чтобы дать корму ослу своему на ночлеге, и увидел серебро свое в отверстии мешка его,

и сказал своим братьям: серебро мое возвращено; вот оно в мешке у меня. И смутилось сердце их, и они с трепетом друг другу говорили: что это Бог сделал с нами?

И пришли к Иакову, отцу своему, в землю Ханаанскую и рассказали ему всё случившееся с ними, говоря:

начальствующий над тою землею говорил с нами сурово и принял нас за соглядатаев земли той.

И сказали мы ему: мы люди честные; мы не бывали соглядатаями;

нас двенадцать братьев, сыновей у отца нашего; одного не стало, а меньший теперь с отцом нашим в земле Ханаанской.

И сказал нам начальствующий над тою землею: вот как узнаю я, честные ли вы люди: оставьте у меня одного брата из вас, а вы возьмите хлеб ради голода семейств ваших и пойдите,

и приведите ко мне меньшого брата вашего; и узнаю я, что вы не соглядатаи, но люди честные; отдам вам брата вашего, и вы можете промышлять в этой земле.

Когда же они опорожняли мешки свои, вот, у каждого узел серебра его в мешке его. И увидели они узлы серебра своего, они и отец их, и испугались.

И сказал им Иаков, отец их: вы лишили меня детей: Иосифа нет, и Симеона нет, и Вениамина взять хотите, – все это на меня!

И сказал Рувим отцу своему, говоря: убей двух моих сыновей, если я не приведу его к тебе; отдай его на мои руки; я возвращу его тебе.

Он сказал: не пойдет сын мой с вами; потому что брат его умер, и он один остался; если случится с ним несчастье на пути, в который вы пойдете, то сведете вы седину мою с печалью во гроб.

Украинский (Огієнко)

Языки

А Яків побачив, що в Єгипті є хліб.
І сказав Яків до синів своїх: Пощо ви споглядаєте один на одного?

І сказав він: Ось чув я, що в Єгипті є хліб;
зійдіть туди, і купіть нам хліба ізвідти, і будемо жити, і не помремо.

І зійшли десятеро Йосипових братів купити збіжжя з Єгипту.

А Веніямина, Йосипового брата, Яків не послав із братами його, бо сказав: Щоб не спіткало його яке нещастя!

І прибули Ізраїлеві сини купити хліба разом з іншими, що приходили, бо був голод у Краї ханаанськім.

А Йосип він володар над тим краєм, він продавав хліб усьому народові тієї землі.
І прибули Йосипові брати, та й уклонилися йому обличчям до землі.

І побачив Йосип братів своїх, і пізнав їх, та не дав пізнати себе.
І говорив із ними суворо, і промовив до них: Звідкіля прибули ви?
А вони відказали: З ханаанського Краю купити їжі.

І пізнав Йосип братів своїх, а вони не впізнали його.

І згадав Йосип сни, що про них йому снились були.
І сказав він до них: Ви шпигуни!
Ви прибули підглянути слабі місця цієї землі.

А вони відказали йому: Ні, пане мій, а раби твої прибули купити їжі.

Ми всі сини одного чоловіка, ми правдиві.
Раби твої не були шпигунами!

Він же промовив до них: Ні, бо ви прийшли підглянути слабі місця цієї землі!

А вони відказали: Дванадцятеро твоїх рабів брати ми, сини одного чоловіка в ханаанському Краї.
А наймолодший тепер із батьком нашим, а одного нема.

І промовив їм Йосип: Оце те, що я сказав був до вас, говорячи: Ви шпигуни.

Оцим ви будете випробувані: Клянуся життям фараоновим, що ви не вийдете звідси, якщо не прийде сюди наймолодший ваш брат!

Пошліть з-поміж себе одного, і нехай візьме вашого брата, а ви будете ув́язнені.
І слова ваші будуть піддані пробі, чи правда з вами;
а коли ні, клянуся життям фараоновим, що ви шпигуни!

І він забрав їх під варту на три дні.

А третього дня Йосип промовив до них: Зробіть це і живіть.
Я Бога боюся,

якщо ви правдиві.
Один брат ваш буде ув́язнений в домі вашої варти, а ви йдіть, принесіть хліба для заспокоєння голоду ваших домів.

А свого наймолодшого брата приведіть до мене, і будуть потверджені ваші слова, а ви не повмираєте.
І вони зробили так.

І говорили вони один одному: Справді, винні ми за нашого брата, бо ми бачили недолю душі його, коли він благав нас, а ми не послухали…
Тому то прийшло це нещастя на нас!

І відповів їм Рувим, говорячи: Чи не говорив я вам, кажучи: Не грішіть проти хлопця, та ви не послухали.
А оце й кров його жадається…

А вони не знали, що Йосип їх розуміє, бо був поміж ними перекладач.

А він відвернувся від них та й заплакав…
І вернувся до них, і говорив із ними.
І взяв від них Симеона, та й зв́язав його на їхніх очах.

А Йосип наказав, щоб наповнили їхні мішки збіжжям, а срібло їхнє вернули кожному до його мішка, і дали їм поживи на дорогу.
І їм зроблено так.

І понесли вони хліб свій на ослах своїх, і пішли звідти.

І відкрив один мішка свого, щоб ослові своєму дати паші на нічлігу, та й побачив срібло своє, а воно ось в отворі мішка його!

І сказав він братам своїм: Повернене срібло моє, і ось воно в мішку моїм!
І завмерло їм серце, і вони затремтіли, говорячи один до одного: Що це Бог нам зробив?

І прибули вони до Якова, батька свого, до Краю ханаанського, і розповіли йому все, що їх спіткало було, говорячи:

Той муж, пан того краю, говорив із нами суворо, і прийняв був нас як шпигунів того краю.

А ми сказали йому: Ми правдиві, не були ми шпигунами!

Ми дванадцятеро братів, сини нашого батька.
Одного нема, а наймолодший тепер з нашим батьком у ханаанському Краї.

І сказав до нас муж той, пан того краю: З того пізнаю, що правдиві ви, зоставте зо мною одного вашого брата, а на голод домів ваших візьміть хліб та й ідіть.

І приведіть до мене брата вашого найменшого, і буду я знати, що ви не шпигуни, що ви правдиві.
Тоді віддам вам вашого брата, і ви можете переходити цей край для купівлі.

І сталося, вони випорожнювали мішки свої, а ось у кожного вузлик срібла його в його мішку!
І побачили вузлики срібла свого, вони та їх батько, і полякались…

І сказав до них Яків, їх батько: Ви позбавили мене дітей, Йосипа нема, і Симеона нема, а тепер Веніямина заберете?
Усе те на мене!

І промовив Рувим до батька свого, кажучи: Двох синів моїх уб́єш, коли не приведу його до тебе!
Дай же його на руку мою, а я поверну його до тебе.

А той відказав: Не зійде з вами мій син, бо брат його вмер, а він сам позостався…
А трапиться йому нещастя в дорозі, якою підете, то в смутку зведете мою сивину до шеолу!…