Ве́тхий Заве́т:
Быт.
Исх.
Лев.
Чис.
Втор.
Нав.
Суд.
Руф.
1Цар.
2Цар.
3Цар.
4Цар.
1Пар.
2Пар.
1Езд.
Неем.
2Езд.
Тов.
Иудиф.
Есф.
Иов.
Пс.
Притч.
Еккл.
Песн.
Прем.
Сир.
Ис.
Иер.
Плч.
ПослИер.
Вар.
Иез.
Дан.
Ос.
Иоил.
Ам.
Авд.
Ион.
Мих.
Наум.
Авв.
Соф.
Аг.
Зах.
Мал.
1Мак.
2Мак.
3Мак.
3Ездр.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Скрыть
8:3
8:5
8:6
8:7
8:8
8:9
8:10
8:11
8:12
8:13
8:14
8:15
8:16
8:18
8:19
8:20
8:22
И помяну́ Бо́гъ Но́а, и вся́ звѣ́ри, и вся́ скоты́, и вся́ пти́цы, и вся́ га́ды пресмыка́ющыяся, ели́ка бѣ́ху съ ни́мъ въ ковче́зѣ: и наведе́ Бо́гъ ду́хъ на зе́млю, и преста́ вода́.
И заключи́шася исто́чницы бе́здны и хля́би небе́сныя: и удержа́ся до́ждь от небесе́.
И вспя́ть по́йде вода́ иду́щая от земли́: и умаля́шеся вода́ по стѣ́ пяти́десятихъ дне́хъ.
И сѣ́де ковче́гъ въ ме́сяцъ седмы́й, въ два́десять седмы́й де́нь ме́сяца, на гора́хъ Арара́тскихъ.
Вода́ же уходя́щи умаля́шеся да́же до деся́таго ме́сяца: и въ деся́тый ме́сяцъ, въ пе́рвый де́нь ме́сяца яви́шася верси́ го́ръ.
И бы́сть по четы́редесятихъ дне́хъ отве́рзе Но́е око́нце ковче́га, е́же сотвори́,
и посла́ вра́на [ви́дѣти, а́ще уступи́ла вода́ от лица́ земли́]: и изше́дъ не возврати́ся, до́ндеже изся́че вода́ от земли́.
И посла́ голуби́цу по не́мъ ви́дѣти, а́ще уступи́ла вода́ от лица́ земли́:
и не обрѣ́тши голуби́ца поко́я нога́ма свои́ма, возврати́ся къ нему́ въ ковче́гъ, я́ко вода́ бя́ше по всему́ лицу́ всея́ земли́: и просте́ръ ру́ку свою́, прiя́тъ ю́ и внесе́ ю́ къ себѣ́ въ ковче́гъ.
И преме́дливъ еще́ се́дмь дні́й, па́ки посла́ голуби́цу изъ ковче́га.
И возврати́ся къ нему́ голуби́ца къ ве́черу, и имѣ́яше суче́цъ ма́сличенъ съ ли́ствiемъ во устѣ́хъ свои́хъ: и позна́ Но́е, я́ко уступи́ вода́ от лица́ земли́.
И преме́дливъ еще́ се́дмь дні́й други́хъ, па́ки посла́ голуби́цу, и не приложи́ возврати́тися къ нему́ пото́мъ.
И бы́сть въ пе́рвое и шестьсо́тное лѣ́то житiя́ Но́ева, въ пе́рвый де́нь пе́рваго ме́сяца, изся́че вода́ от лица́ земли́: и откры́ Но́е покро́въ ковче́га, его́же сотвори́, и ви́дѣ, я́ко изся́че вода́ от лица́ земли́.
Въ ме́сяцъ же вторы́й, въ два́десять седмы́й де́нь ме́сяца и́зсше земля́.
И рече́ Госпо́дь Бо́гъ Но́еви, глаго́ля:
изы́ди изъ ковче́га ты́ и жена́ твоя́, и сы́нове твои́ и жены́ сыно́въ твои́хъ съ тобо́ю:
и вся́ звѣ́ри, ели́цы су́ть съ тобо́ю, и вся́ку пло́ть от пти́цъ да́же до ското́въ, и вся́къ га́дъ дви́жущiйся по земли́ изведи́ съ собо́ю: и расти́теся и мно́житеся на земли́.
И изы́де Но́е и жена́ его́, и сы́нове его́ и жены́ сыно́въ его́ съ ни́мъ,
и вси́ звѣ́рiе, и вси́ ско́ти, и вся́ пти́цы и вси́ га́ди дви́жущiися по ро́ду своему́ на земли́ изыдо́ша изъ ковче́га.
И созда́ Но́е же́ртвенникъ Го́сподеви: и взя́ от всѣ́хъ ското́въ чи́стыхъ и от всѣ́хъ пти́цъ чи́стыхъ и вознесе́ во всесожже́нiе на же́ртвенникъ.
И обоня́ Госпо́дь воню́ благоуха́нiя. И рече́ Госпо́дь Бо́гъ размы́сливъ: не приложу́ ктому́ прокля́ти зе́млю за дѣла́ человѣ́ческая, зане́ прилежи́тъ помышле́нiе человѣ́ку прилѣ́жно на зла́я от ю́ности его́: не приложу́ у́бо ктому́ порази́ти вся́кую пло́ть живу́щую, я́коже сотвори́хъ:
во вся́ дни́ земли́ сѣ́ятва и жа́тва, зима́ и зно́й, лѣ́то и весна́, де́нь и но́щь не преста́нутъ.
Украинский (Огієнко)
Языки
- Добавить язык
- Церковнослав. (рус. гражд.)
- Церковнослав. (цс)
- Рус. (Синодальный)
- Рус. (Синод. с ударе́-ми)
- Рус. (Юнгеров)
- Рус. (прп. Макарий Алтайский)
- Arab (AVD)
- Azerbaijani
- Armenian
- Bulgarian
- Chinese (simpl.)
- Croatian (S&D)
- Czech (Bible Kralicka [1613])
- English (NKJV)
- English (KJV)
- English (NRSV)
- Estonian
- Finnish (1992)
- French (LSG)
- Georgian
- German (MLU, 1912)
- German (GNB)
- Greek (NT Byz)
- Greek (TGV)
- Greek (LXX, Rahlfs)
- Hebrew
- Italian
- Kyrgyz
- Latin (Nova Vulgata)
- Romanian
- Polish
- Portuguese
- Serbian (synod.)
- Serbian
- Spanish (RVR 1995)
- Swedish (Folkbibeln)
- Tajik
- Ukrainian (Homenko)
І згадав Бог про Ноя, і про кожну звірину та про всяку худобу, що були з ним у ковчезі.
І Бог навів вітра на землю, і вода заспокоїлась.
І Бог навів вітра на землю, і вода заспокоїлась.
І закрились джерела безодні та небесні розтвори, і дощ з неба спинився.
І верталась вода з-над землі, верталась постійно.
І стала вода спадати по ста й п́ятидесяти днях.
І стала вода спадати по ста й п́ятидесяти днях.
А сьомого місяця, на сімнадцятий день місяця ковчег спинився на горах Араратських.
І постійно вода спадала аж до десятого місяця.
А першого дня десятого місяця завиднілися гірські вершки.
А першого дня десятого місяця завиднілися гірські вершки.
І сталося по сорока днях, Ной відчинив вікно ковчегу, що його він зробив.
І вислав він крука.
І літав той туди та назад, аж поки не висохла вода з-над землі.
І літав той туди та назад, аж поки не висохла вода з-над землі.
І послав він від себе голубку, щоб побачити, чи не спала вода з-над землі.
Та не знайшла та голубка місця спочинку для стопи своєї ноги, і вернулась до нього до ковчегу, бо стояла вода на поверхні всієї землі.
І вистромив руку, і взяв він її, та й до себе в ковчег упустив її.
І вистромив руку, і взяв він її, та й до себе в ковчег упустив її.
І він зачекав іще других сім день, і знову з ковчегу голубку послав.
І голубка вернулась до нього вечірнього часу, і ось у неї в дзюбку лист оливковий зірваний.
І довідався Ной, що спала вода з-над землі.
І довідався Ной, що спала вода з-над землі.
І він зачекав іще других сім день, і голубку послав.
І вже більше до нього вона не вернулась.
І вже більше до нього вона не вернулась.
І сталося, року шістсотого й першого, місяця першого, першого дня місяця висохла вода з-над землі.
І Ной зняв даха ковчегу й побачив: аж ось висохла поверхня землі!
І Ной зняв даха ковчегу й побачив: аж ось висохла поверхня землі!
А місяця другого, двадцятого й сьомого дня місяця висохла земля.
І промовив Ноєві Господь, кажучи:
Вийди з ковчегу ти, а з тобою жінка твоя, і сини твої, і невістки твої.
Кожну звірину, що з тобою вона, від кожного тіла з-посеред птаства, і з-посеред скотини, і з-посеред усіх плазунів, що плазують по землі, повиводь із собою.
І хай рояться вони на землі, і нехай на землі вони плодяться та розмножуються.
І хай рояться вони на землі, і нехай на землі вони плодяться та розмножуються.
І вийшов Ной, а з ним сини його, і жінка його, і невістки його.
Кожна звірина, кожен плазун, усе птаство, усе, що рухається на землі, за родами їхніми вийшли з ковчегу вони.
І збудував Ной жертівника Господеві.
І взяв він із кожної чистої худоби й з кожного чистого птаства, і приніс на жертівнику цілопалення.
І взяв він із кожної чистої худоби й з кожного чистого птаства, і приніс на жертівнику цілопалення.
І почув Господь пахощі любі, і в серці Своєму промовив: Я вже більше не буду землі проклинати за людину, бо нахил людського серця лихий від віку його молодого.
І вже більше не вбиватиму всього живого, як то Я вчинив був.
І вже більше не вбиватиму всього живого, як то Я вчинив був.
Надалі, по всі дні землі, сівба та жнива, і холоднеча та спека, і літо й зима, і день та ніч не припиняться!