Ве́тхий Заве́т:
Быт.
Исх.
Лев.
Чис.
Втор.
Нав.
Суд.
Руф.
1Цар.
2Цар.
3Цар.
4Цар.
1Пар.
2Пар.
1Езд.
Неем.
2Езд.
Тов.
Иудиф.
Есф.
Иов.
Пс.
Прит.
Еккл.
Песн.
Прем.
Сир.
Ис.
Иер.
Плч.
ПослИер.
Вар.
Иез.
Дан.
Ос.
Иоил.
Ам.
Авд.
Ион.
Мих.
Наум.
Авв.
Соф.
Аг.
Зах.
Мал.
1Мак.
2Мак.
3Мак.
3Езд.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Скрыть
45:2
45:3
45:4
45:6
45:10
45:11
45:15
45:22
Си́це глаго́летъ Госпо́дь Бо́гъ пома́занному моему́ ки́ру, его́же удержа́хъ за десни́цу, повину́ти предъ ни́мъ язы́ки, и крѣ́пость царе́й разрушу́, отве́рзу предъ ни́мъ врата́, и гра́ди не затворя́тся:
а́зъ предъ тобо́ю пойду́ и го́ры уравню́, врата́ мѣ́дяная сокрушу́ и вереи́ желѣ́зныя сломлю́,
и да́мъ ти́ сокро́вища те́мная сокрове́нная: неви́димая отве́рзу тебѣ́, да увѣ́си, я́ко а́зъ Госпо́дь Бо́гъ тво́й прозыва́я и́мя твое́, Бо́гъ Изра́илевъ.
Ра́ди раба́ моего́ Иа́кова и Изра́иля избра́ннаго моего́, а́зъ прозову́ тя́ и́менемъ твои́мъ и прiиму́ тя:
ты́ же не позна́лъ еси́ мене́, я́ко а́зъ Госпо́дь Бо́гъ, и нѣ́сть ра́звѣ мене́ еще́ Бо́га: укрѣпи́хъ тя́, и не позна́лъ еси́ мене́,
да бы́ша увѣ́дѣли, и́же от восто́къ со́лнечныхъ и и́же от за́падъ, я́ко нѣ́сть Бо́гъ ра́звѣ мене́: а́зъ Госпо́дь Бо́гъ, и нѣ́сть еще́.
А́зъ устро́ивый свѣ́тъ и сотвори́вый тму́, творя́й ми́ръ и зи́ждяй зла́я, а́зъ Госпо́дь Бо́гъ, творя́й сiя́ вся́.
Да возра́дуется не́бо свы́ше, и о́блацы да кропя́тъ пра́вду: да прозя́бнетъ земля́, и да прорасти́тъ ми́лость, и пра́вду да прозя́бнетъ вку́пѣ: а́зъ е́смь Госпо́дь созда́вый тя́.
Что́ лу́чшее устро́ихъ я́ко гли́ну скуде́льничу? еда́ оря́й ора́ти бу́детъ зе́млю ве́сь де́нь? еда́ рече́тъ бре́нiе скуде́льнику: что́ твори́ши, я́ко не дѣ́лаеши, ниже́ и́маши ру́къ, еда́ отвѣща́етъ зда́нiе созда́вшему е́?
еда́ глаго́летъ отцу́: что́ роди́ши? и ма́тери: что́ чревоболи́ши?
Я́ко та́ко глаго́летъ Госпо́дь Бо́гъ, святы́й Изра́илевъ, сотвори́вый гряду́щая: вопроси́те мене́ о сынѣ́хъ мои́хъ и о дще́рехъ мои́хъ, и о дѣ́лѣхъ руку́ мое́ю заповѣ́дите мнѣ́.
А́зъ сотвори́хъ зе́млю и человѣ́ка на не́й, а́зъ руко́ю мое́ю утверди́хъ не́бо, а́зъ всѣ́мъ звѣзда́мъ заповѣ́дахъ.
А́зъ возста́вихъ его́ со пра́вдою царя́, и вси́ путiе́ его́ пра́вы: се́й сози́ждетъ гра́дъ мо́й и плѣне́нiе люді́й мои́хъ возврати́тъ, не по мздѣ́, ни по даро́мъ, рече́ Госпо́дь Савао́ѳъ.
Та́ко глаго́летъ Госпо́дь Савао́ѳъ: утруди́ся Еги́петъ и ку́пли еѳiо́пскiя, и Саваи́мстiи му́жiе высо́цыи къ тебѣ́ пре́йдутъ и тебѣ́ бу́дутъ раби́, и вслѣ́дъ тебе́ по́йдутъ свя́зани у́зами ручны́ми, и пре́йдутъ къ тебѣ́ и покло́нятся тебѣ́, и въ тебѣ́ помо́лятся, я́ко въ тебѣ́ Бо́гъ е́сть, и реку́тъ: нѣ́сть Бо́га ра́звѣ тебе́:
ты́ бо еси́ Бо́гъ, и не вѣ́дѣхомъ, Бо́гъ Изра́илевъ Спа́съ.
Постыдя́тся и посра́мятся вси́ проти́вящiися ему́ и по́йдутъ въ студѣ́: обновля́йтеся ко мнѣ́, о́строви.
Изра́иль спаса́ется от Го́спода спасе́нiемъ вѣ́чнымъ: не постыдя́тся, ни посра́мятся да́же до вѣ́ка ктому́.
Зане́ та́ко глаго́летъ Госпо́дь сотвори́вый не́бо, се́й Бо́гъ показа́вый зе́млю и сотвори́вый ю́, то́й раздѣли́ ю́, не вотще́ сотвори́ ю́, но на вселе́нiе созда́ ю́: а́зъ е́смь Госпо́дь, и нѣ́сть ктому́.
Не о́тай глаго́лахъ, ни въ те́мнѣ мѣ́стѣ земли́: не реко́хъ пле́мени Иа́ковлю: су́етнаго взыщи́те. А́зъ е́смь, а́зъ е́смь Госпо́дь глаго́ляй пра́вду и возвѣща́яй и́стину.
Собери́теся и прiиди́те, совѣща́йтеся вку́пѣ, спаса́емiи от язы́къ. Не разумѣ́ша воздви́жущiи дре́во изва́янiе свое́ и моля́щеся бого́мъ, и́же не спаса́ютъ.
А́ще возвѣстя́тъ, да прибли́жатся, да увѣ́дятъ вку́пѣ, кто́ слы́шана сотвори́ сiя́ испе́рва? Тогда́ возвѣсти́ся ва́мъ: а́зъ Бо́гъ, и нѣ́сть ино́го ра́звѣ мене́, пра́веденъ и спаси́тель, нѣ́сть кромѣ́ мене́.
Обрати́теся ко мнѣ́ и спасе́теся, и́же от кра́я земна́го: а́зъ е́смь Бо́гъ, и нѣ́сть ино́го.
Клену́ся мно́ю сами́мъ, а́ще не изы́детъ изо у́стъ мои́хъ пра́вда, словеса́ моя́ не возвратя́тся: я́ко мнѣ́ покло́нится вся́ко колѣ́но, и исповѣ́стся вся́къ язы́къ богови, глаго́ля:
пра́вда и сла́ва къ нему́ прiи́детъ: и посра́мятся вси́ отлуча́ющiися.
От Го́спода оправдя́тся, и о Бо́зѣ просла́вится все́ сѣ́мя сыно́въ Изра́илевыхъ.
هكَذَا يَقُولُ الرَّبُّ لِمَسِيحِهِ، لِكُورَشَ الَّذِي أَمْسَكْتُ بِيَمِينِهِ لأَدُوسَ أَمَامَهُ أُمَمًا، وَأَحْقَاءَ مُلُوكٍ أَحُلُّ، لأَفْتَحَ أَمَامَهُ الْمِصْرَاعَيْنِ، وَالأَبْوَابُ لاَ تُغْلَقُ:
«أَنَا أَسِيرُ قُدَّامَكَ وَالْهِضَابَ أُمَهِّدُ. أُكَسِّرُ مِصْرَاعَيِ النُّحَاسِ، وَمَغَالِيقَ الْحَدِيدِ أَقْصِفُ.
وَأُعْطِيكَ ذَخَائِرَ الظُّلْمَةِ وَكُنُوزَ الْمَخَابِئِ، لِكَيْ تَعْرِفَ أَنِّي أَنَا الرَّبُّ الَّذِي يَدْعُوكَ بِاسْمِكَ، إِلهُ إِسْرَائِيلَ.
لأَجْلِ عَبْدِي يَعْقُوبَ، وَإِسْرَائِيلَ مُخْتَارِي، دَعَوْتُكَ بِاسْمِكَ. لَقَّبْتُكَ وَأَنْتَ لَسْتَ تَعْرِفُنِي.
أَنَا الرَّبُّ وَلَيْسَ آخَرُ. لاَ إِلهَ سِوَايَ. نَطَّقْتُكَ وَأَنْتَ لَمْ تَعْرِفْنِي.
لِكَيْ يَعْلَمُوا مِنْ مَشْرِقِ الشَّمْسِ وَمِنْ مَغْرِبِهَا أَنْ لَيْسَ غَيْرِي. أَنَا الرَّبُّ وَلَيْسَ آخَرُ.
مُصَوِّرُ النُّورِ وَخَالِقُ الظُّلْمَةِ، صَانِعُ السَّلاَمِ وَخَالِقُ الشَّرِّ. أَنَا الرَّبُّ صَانِعُ كُلِّ هذِهِ.
اُقْطُرِي أَيَّتُهَا السَّمَاوَاتُ مِنْ فَوْقُ، وَلْيُنْزِلُ الْجَوُّ بِرًّا. لِتَنْفَتِحِ الأَرْضُ فَيُثْمِرَ الْخَلاَصُ، وَلْتُنْبِتْ بِرًّا مَعًا. أَنَا الرَّبَّ قَدْ خَلَقْتُهُ.
«وَيْلٌ لِمَنْ يُخَاصِمُ جَابِلَهُ. خَزَفٌ بَيْنَ أَخْزَافِ الأَرْضِ. هَلْ يَقُولُ الطِّينُ لِجَابِلِهِ: مَاذَا تَصْنَعُ؟ أَوْ يَقُولُ: عَمَلُكَ لَيْسَ لَهُ يَدَانِ؟
وَيْلٌ لِلَّذِي يَقُولُ لأَبِيهِ: مَاذَا تَلِدُ؟ وَلِلْمَرْأَةِ: مَاذَا تَلِدِينَ؟».
هكَذَا يَقُولُ الرَّبُّ قُدُّوسُ إِسْرَائِيلَ وَجَابِلُهُ: «اِسْأَلُونِي عَنِ الآتِيَاتِ! مِنْ جِهَةِ بَنِيَّ وَمِنْ جِهَةِ عَمَلِ يَدِي أَوْصُونِي!
أَنَا صَنَعْتُ الأَرْضَ وَخَلَقْتُ الإِنْسَانَ عَلَيْهَا. يَدَايَ أَنَا نَشَرَتَا السَّمَاوَاتِ، وَكُلَّ جُنْدِهَا أَنَا أَمَرْتُ.
أَنَا قَدْ أَنْهَضْتُهُ بِالنَّصْرِ، وَكُلَّ طُرُقِهِ أُسَهِّلُ. هُوَ يَبْنِي مَدِينَتِي وَيُطْلِقُ سَبْيِي، لاَ بِثَمَنٍ وَلاَ بِهَدِيَّةٍ، قَالَ رَبُّ الْجُنُودِ».
هكَذَا قَالَ الرَّبُّ: «تَعَبُ مِصْرَ وَتِجَارَةُ كُوشٍ وَالسَّبَئِيُّونَ ذَوُو الْقَامَةِ إِلَيْكِ يَعْبُرُونَ وَلَكِ يَكُونُونَ. خَلْفَكِ يَمْشُونَ. بِالْقُيُودِ يَمُرُّونَ وَلَكِ يَسْجُدُونَ. إِلَيْكِ يَتَضَرَّعُونَ قَائِلِينَ: فِيكِ وَحْدَكِ اللهُ وَلَيْسَ آخَرُ. لَيْسَ إِلهٌ».
حَقًّا أَنْتَ إِلهٌ مُحْتَجِبٌ يَا إِلهَ إِسْرَائِيلَ الْمُخَلِّصَ.
قَدْ خَزُوا وَخَجِلُوا كُلُّهُمْ. مَضَوْا بِالْخَجَلِ جَمِيعًا، الصَّانِعُونَ التَّمَاثِيلَ.
أَمَّا إِسْرَائِيلُ فَيَخْلُصُ بِالرَّبِّ خَلاَصًا أَبَدِيًّا. لاَ تَخْزَوْنَ وَلاَ تَخْجَلُونَ إِلَى دُهُورِ الأَبَدِ.
لأَنَّهُ هكَذَا قَالَ الرَّبُّ: «خَالِقُ السَّمَاوَاتِ هُوَ اللهُ. مُصَوِّرُ الأَرْضِ وَصَانِعُهَا. هُوَ قَرَّرَهَا. لَمْ يَخْلُقْهَا بَاطِلاً. لِلسَّكَنِ صَوَّرَهَا. أَنَا الرَّبُّ وَلَيْسَ آخَرُ.
لَمْ أَتَكَلَّمْ بِالْخِفَاءِ فِي مَكَانٍ مِنَ الأَرْضِ مُظْلِمٍ. لَمْ أَقُلْ لِنَسْلِ يَعْقُوبَ: بَاطِلاً اطْلُبُونِي. أَنَا الرَّبُّ مُتَكَلِّمٌ بِالصِّدْقِ، مُخْبِرٌ بِالاسْتِقَامَةِ.
«اِجْتَمِعُوا وَهَلُمُّوا تَقَدَّمُوا مَعًا أَيُّهَا النَّاجُونَ مِنَ الأُمَمِ. لاَ يَعْلَمُ الْحَامِلُونَ خَشَبَ صَنَمِهِمْ، وَالْمُصَلُّونَ إِلَى إِلهٍ لاَ يُخَلِّصُ.
أَخْبِرُوا. قَدِّمُوا. وَلْيَتَشَاوَرُوا مَعًا. مَنْ أَعْلَمَ بِهذِهِ مُنْذُ الْقَدِيمِ، أَخْبَرَ بِهَا مُنْذُ زَمَانٍ؟ أَلَيْسَ أَنَا الرَّبُّ وَلاَ إِلهَ آخَرَ غَيْرِي؟ إِلهٌ بَارٌّ وَمُخَلِّصٌ. لَيْسَ سِوَايَ.
اِلْتَفِتُوا إِلَيَّ وَاخْلُصُوا يَا جَمِيعَ أَقَاصِي الأَرْضِ، لأَنِّي أَنَا اللهُ وَلَيْسَ آخَرَ.
بِذَاتِي أَقْسَمْتُ، خَرَجَ مِنْ فَمِي الصِّدْقُ كَلِمَةٌ لاَ تَرْجعُ: إِنَّهُ لِي تَجْثُو كُلُّ رُكْبَةٍ، يَحْلِفُ كُلُّ لِسَانٍ.
قَالَ لِي: إِنَّمَا بِالرَّبِّ الْبِرُّ وَالْقُوَّةُ. إِلَيْهِ يَأْتِي، وَيَخْزَى جَمِيعُ الْمُغْتَاظِينَ عَلَيْهِ.
بِالرَّبِّ يَتَبَرَّرُ وَيَفْتَخِرُ كُلُّ نَسْلِ إِسْرَائِيلَ».
Таджикский
Языки
- Добавить язык
- Церковнослав. (рус)
- Церковнослав. (цс)
- Рус. (Синодальный)
- Рус. (Синод. с ударе́-ми)
- Рус. (Юнгеров)
- Arab (AVD)
- Azerbaijani
- Armenian
- Bulgarian
- Chinese (simpl.)
- Croatian (S&D)
- English (NKJV)
- English (NRSV)
- English (KJV)
- Estonian
- Finnish (1992)
- French (LSG)
- Georgian
- German (MLU, 1912)
- German (GNB)
- Greek (Koine)
- Greek (TGV)
- Hebrew
- Italian
- Kyrgyz
- Latin (Nova Vulgata)
- Romanian
- Polish
- Portuguese
- Serbian (synod.)
- Serbian
- Spanish (RVR 1995)
- Swedish (Folkbibeln)
- Tajik
- Ukrainian (Homenko)
- Ukrainian (Ogienko)
ПАРВАРДИГОР ба масеҳи Худ, ба Куруш, чунин мегӯяд: «Ман дасти рости туро гирифтаам, то халқҳоро пеши ту мағлуб намоям, ва Ман камарҳои подшоҳонро хоҳам кушод, то ки дарҳо пеши ту кушода шавад, ва дарвозаҳо баста нашавад.
Ман пешопеши ту хоҳам рафт ва ноҳамвориҳоро ҳамвор хоҳам кард, дарҳои мисинро пора-пора хоҳам кард ва ғалақаҳои оҳанинро хоҳам шикаст.
Ва хазинаҳои зулмот ва ганҷҳои ниҳониро ба ту хоҳам дод, то бидонӣ, ки Ман – Парвардигоре ки туро ба номи ту хондаам, Худои Исроил ҳастам.
Ба хотири бандаи Худ Яъқуб ва баргузидаи Худ Исроил туро ба номат хондам ва мӯҳтарам доштам, гарчанде ки ту Маро намешинохтӣ.
Ман Парвардигор ҳастам, ва дигаре нест; ғайр аз Ман Худое нест; Ман камари туро бастаам, гарчанде ки ту Маро намешинохтӣ,
То ки аз тулӯи офтоб ва аз ғуруби он бидонанд, ки ҷуз аз Ман нест: Ман Парвардигор ҳастам, ва дигаре нест.
Ман рӯшноиро ба вуҷуд меоварам ва зулмотро меофарам, сулҳу осоиштагӣ барқарор менамоям ва мусибатҳоро ба вуҷуд меоварам; Ман – Парвардигор ҳамаи инҳоро ба амал меоварам.
Эй афлок! Аз боло биборон, то ки абрҳо адлу инсофро фурӯ резад. Бигзор замин рӯи худро бикшояд, то ки наҷотро ба миён оварад, ва адлу инсоф бо он нумӯ кунад. Ман – Парвардигор инро офаридаам».
Эй вой бар касе ки бо Офаринандаи худ муноқиша мекунад, дар сурате ки худаш сафолпорае аз сафолпораҳои рӯи замин аст! Оё гил ба кӯзагар мегӯяд: ́Чӣ чизе сохтаӣ?́ Ва ё маснӯи ту мегӯяд: ́Ӯ дасти моҳир надорад!́
Эй вой бар касе ки ба падари худ гӯяд: ́Чаро ту маро ба дунё овардаӣ?́ Ва ба модари худ: ́Чаро ту маро зоидаӣ?́
Парвардигор, ки Поки Исроил ва Офаринандаи вай аст, чунин мегӯяд: «Оё шумо дар бораи ояндаи писарони Ман ба Ман савол медиҳед, ва дар бораи амали дастҳои Ман Маро амр мефармоед?
Ман заминро ба вуҷуд овардаам, ва инсонро бар он офаридаам; дастҳои Ман афлокро паҳн кардааст, ва ҳамаи лашкарҳои онро Ман амр фармудаам.
Ман ӯро барои адолат барангехтаам, ва ҳамаи роҳҳояшро ҳамвор хоҳам кард. Ӯ шаҳри Маро бино хоҳад кард, ва матрудони Маро хоҳад фиристод, лекин на дар ивази фидия ва на дар ивази инъомҳо», – мегӯяд Парвардигори лашкарҳо.
Парвардигор чунин мегӯяд: «Сарвати Миср, ва тиҷорати Ҳабаш, ва аҳли Сабо, ки мардуми баландқоматанд, аз ҳудуди ту хоҳанд гузашт ва аз они ту хоҳанд шуд: онҳо аз пайи ту хоҳанд рафт, дар занҷирҳо хоҳанд гузашт, ва пеши ту саҷда намуда, бо дуо ба ту хоҳанд гуфт: ́Худо фақат дар туст, ва ғайр аз Ӯ Худои дигаре нест́».
Ба яқин, Ту Худои мастур ҳастӣ, эй Худои Исроил, эй Наҷотдиҳанда!
Ҳамаи ҳунармандони санамсоз хиҷил ва расво хоҳанд шуд; онҳо якҷоя ба расвоӣ хоҳанд рафт.
Аммо Исроил дар Парвардигор наҷот хоҳад ёфт, ки наҷоти ҷовидонӣ хоҳад буд; шумо то абад хиҷил ва расво нахоҳед шуд,
Зеро Парвардигоре ки афлокро офаридааст, чунин мегӯяд; Ӯ Худоест, ки заминро ба вуҷуд овардааст ва сохтааст; Ӯ онро барқарор намудааст; онро на аз барои он офаридааст, ки бодияе бошад, балки аз барои он ба вуҷуд овардааст, ки маскун бошад. «Ман Парвардигор ҳастам, ва дигаре нест.
Ба таври ниҳонӣ, дар макони тираи замин сухан нарондаам; ба насли Яъқуб нагуфтаам: ́Маро беҳуда биҷӯед́; Ман Парвардигори ҳақгӯй ҳастам, ки чизҳои ростро баён мекунам.
Ҷамъ шуда биёед, ва бо ҳам наздик шавед, эй растагорони халқҳо! Онҳое ки санами чӯбини худро бардошта мегарданд, ва пеши худое ки наметавонад наҷот диҳад, дуо мегӯянд, нодон ҳастанд.
Бигӯед, ва пешниҳод кунед, ва бо ҳам машварат намоед: кист, ки инро аз қадимулайём эълон намуда, аз он замон пешакӣ гуфтааст? Оё на Ман, ки Парвардигор ҳастам? Ва ғайр аз Ман Худои дигаре нест, – Худои одил ва наҷотдиҳандае ҷуз аз Ман нест.
Ба Ман руҷӯъ намоед ва наҷот хоҳед ёфт, эй тамоми ақсои замин! Зеро ки Ман Худо ҳастам, ва дигаре нест.
Ба Зоти Худ қасам хӯрдаам: ́Аз даҳони Ман ростӣ, каломи барнагаштанӣ берун омадааст, ки пеши Ман ҳар зонуе хам хоҳад шуд, ва ҳар забоне ба номи Ман қасам хоҳад хӯрд,
Ва ҳар кас хоҳад гуфт: адолат ва қудрат барои ман фақат дар Парвардигор аст́». Ҳамаи онҳое ки бар Ӯ ғазаб доштанд, сӯи Ӯ хоҳанд омад ва хиҷил хоҳанд шуд.
Тамоми насли Исроил дар Парвардигор сафед хоҳанд шуд ва ҷалол хоҳанд ёфт.