Скрыть
35:1
35:3
35:5
35:7
35:8
35:9
35:10
35:11
35:12
35:13
35:16
35:18
Церковнославянский (рус)
Сло́во бы́в­шее ко иеремі́и от­ Го́спода, во дни́ Иоаки́ма сы́на Иосі́ина, царя́ Иу́дина, глаго́ля:
иди́ въ до́мъ риха́вль и при­­зови́ я́ и веди́ я́ въ до́мъ Госпо́день, во еди́нъ от­ дворо́въ, и напо­и́ши я́ вино́мъ.
И изведо́хъ Иезо́нiю сы́на иеремі́ина, сы́на хавасі́ина, и бра́тiю его́, и сы́ны его́, и ве́сь до́мъ риха́вль,
и введо́хъ я́ въ до́мъ Госпо́день, во храни́лище имѣ́нiя сыно́въ Ана́нiи, сы́на годолі́ина, человѣ́ка Бо́жiя, и́же е́сть бли́зъ до́му князе́й, вы́ше до́му маасе́ова, сы́на село́мля, стрегу́шаго дво́ръ.
И поста́вихъ предъ ни́ми корча́гъ вина́ и ча́шы, и реко́хъ: пі́йте вино́.
И реко́ша: не пiе́мъ вина́, я́ко Ионада́въ сы́нъ риха́вль, оте́цъ на́шъ, заповѣ́да на́мъ, глаго́ля: не пі́йте вина́ вы́ и сы́нове ва́ши до вѣ́ка:
и хра́минъ да не соградите́, и сѣ́мене не сѣ́йте, и виногра́дъ да не бу́детъ ва́мъ, но въ ку́щахъ да живе́те вся́ дни́ живота́ ва́­шего, да поживе́те дни́ мно́ги на земли́, на не́йже обита́ете вы́.
И послу́шахомъ словесе́ Ионада́ва отца́ на́­шего, е́же не пи́ти вина́ вся́ дни́ живота́ на́­шего, мы́ и жены́ на́шя, и сы́нове на́ши и дще́ри на́шя,
и е́же не согражда́ти хра́минъ жи́ти та́мо: и виногра́да и ни́вы и сѣ́мене не бы́сть на́мъ.
И жи́хомъ въ ку́щахъ, и послу́шахомъ и сотвори́хомъ по всѣ́мъ, ели́ка заповѣ́да на́мъ Ионада́въ оте́цъ на́шъ.
И бы́сть, егда́ прiи́де Навуходоно́соръ ца́рь Вавило́нскiй на зе́млю на́шу, и реко́хомъ: в­ше́дше да вни́демъ во Иерусали́мъ от­ лица́ Халде́йска и от­ лица́ си́лы Ассирі́йскiя: и всели́хомся ту́.
И бы́сть сло́во Госпо́дне ко иеремі́и глаго́ля:
та́ко глаго́летъ Госпо́дь си́лъ, Бо́гъ Изра́илевъ: иди́ и рцы́ человѣ́ку Иу́дину и живу́щымъ во Иерусали́мѣ: еда́ не воспрiи́мете наказа́нiя послу́шати слове́съ мо­и́хъ?
Утверди́ша сло́во сы́нове Ионада́ва, сы́на риха́вля, е́же заповѣ́да сыно́мъ сво­и́мъ, е́же не пи́ти вина́, и не пи́ша да́же до дне́ сего́, я́ко послу́шаша за́повѣди отца́ сво­его́: а́зъ же глаго́лахъ къ ва́мъ зау́тра, и не послу́шасте мене́:
и посыла́хъ къ ва́мъ рабы́ моя́ проро́ки, у́тренюя и глаго́ля: обрати́теся кі́йждо от­ пути́ сво­его́ зла́го, и лу́чше сотвори́те дѣла́ своя́, и не ходи́те вслѣ́дъ бого́въ инѣ́хъ, е́же служи́ти и́мъ, и вселите́ся на земли́, ю́же да́хъ ва́мъ и отце́мъ ва́шымъ: и не при­­клони́сте уше́съ ва́шихъ и не послу́шасте.
И уста́виша сы́нове Ионада́вли, сы́на риха́вля, за́повѣдь отца́ сво­его́, ю́же заповѣ́да и́мъ: а лю́дiе мо­и́ не послу́шаша мене́.
Сего́ ра́ди си́це рече́ Госпо́дь си́лъ, Бо́гъ Изра́илевъ: се́, а́зъ наведу́ на Иу́ду и на вся́ живу́щыя во Иерусали́мѣ вся́ зла́я, я́же соглаго́лахъ на ня́: поне́же глаго́лахъ въ ни́мъ, и не послу́шаша, при­­зыва́хъ я́, и не от­вѣща́ша ми́.
До́му же риха́влю рече́ Иеремі́а: та́ко рече́ Госпо́дь Бо́гъ Вседержи́тель: поне́же послу́шаша сы́нове Ионада́ва, сы́на риха́вля, за́повѣди отца́ сво­его́, твори́ти, ели́ка заповѣ́да и́мъ оте́цъ и́хъ:
сего́ ра́ди сiя́ глаго́летъ Госпо́дь си́лъ, Бо́гъ Изра́илевъ: не оскудѣ́етъ му́жъ сыно́въ Ионада́влихъ, сы́на риха́вля, стоя́й предъ лице́мъ мо­и́мъ, вся́ дни́ земли́.
Греческий [Greek (Koine)]
42:1ὁ λόγος ὁ γενό­με­νος προ­̀ς Ιερεμιαν παρα­̀ κυρίου ἐν ἡμέραις Ιωακιμ βασιλέως Ιουδα λέγων
42:2βάδισον εἰς οἶκον Αρχαβιν καὶ ἄξεις αὐτοὺς εἰς οἶκον κυρίου εἰς μίαν τῶν αὐλῶν καὶ ποτιεῖς αὐτοὺς οἶνον
42:3καὶ ἐξήγαγον τὸν Ιεζονιαν υἱὸν Ιερεμιν υἱοῦ Χαβασιν καὶ τοὺς ἀδελφοὺς αὐτοῦ καὶ τοὺς υἱοὺς αὐτοῦ καὶ πᾶσαν τὴν οἰκίαν Αρχαβιν
42:4καὶ εἰσήγαγον αὐτοὺς εἰς οἶκον κυρίου εἰς τὸ παστοφόριον υἱῶν Ανανιου υἱοῦ Γοδολιου ἀνθρώπου τοῦ θεοῦ ὅ ἐστιν ἐγγὺς τοῦ οἴκου τῶν ἀρχόν­των τῶν ἐπάνω τοῦ οἴκου Μαασαιου υἱοῦ Σελωμ τοῦ φυλάσ­σον­τος τὴν αὐλήν
42:5καὶ ἔδωκα κατα­̀ προ­́σωπον αὐτῶν κεράμιον οἴνου καὶ ποτήρια καὶ εἶπα πίετε οἶνον
42:6καὶ εἶπαν οὐ μὴ πίωμεν οἶνον ὅτι Ιωναδαβ υἱὸς Рηχαβ ὁ πατὴρ ἡμῶν ἐνετείλατο ἡμῖν λέγων οὐ μὴ πίητε οἶνον ὑμεῖς καὶ οἱ υἱοὶ ὑμῶν ἕως αἰῶνος
42:7καὶ οἰκίαν οὐ μὴ οἰκοδομήσητε καὶ σπέρμα οὐ μὴ σπείρητε καὶ ἀμπελὼν οὐκ ἔσται ὑμῖν ὅτι ἐν σκηναῖς οἰκήσετε πάσας τὰς ἡμέρας ὑμῶν ὅπως ἂν ζήσητε ἡμέρας πολλὰς ἐπι­̀ τῆς γῆς ἐφ᾿ ἧς δια­τρίβετε ὑμεῖς ἐπ᾿ αὐτῆς
42:8καὶ ἠκούσαμεν τῆς φωνῆς Ιωναδαβ τοῦ πατρὸς ἡμῶν προ­̀ς τὸ μὴ πιεῖν οἶνον πάσας τὰς ἡμέρας ἡμῶν ἡμεῖς καὶ αἱ γυναῖκες ἡμῶν καὶ οἱ υἱοὶ ἡμῶν καὶ αἱ θυγατέρες ἡμῶν
42:9καὶ προ­̀ς τὸ μὴ οἰκοδομεῖν οἰκίας τοῦ κατοικεῖν ἐκεῖ καὶ ἀμπελὼν καὶ ἀγρὸς καὶ σπέρμα οὐκ ἐγένετο ἡμῖν
42:10καὶ ᾠκήσαμεν ἐν σκηναῖς καὶ ἠκούσαμεν καὶ ἐποιήσαμεν κατα­̀ πάν­τα ἃ ἐνετείλατο ἡμῖν Ιωναδαβ ὁ πατὴρ ἡμῶν
42:11καὶ ἐγενήθη ὅτε ἀνέβη Ναβουχοδονοσορ ἐπι­̀ τὴν γῆν καὶ εἴπαμεν εἰσέλθατε καὶ εἰσέλθωμεν εἰς Ιερουσαλημ ἀπο­̀ προ­σώπου τῆς δυνάμεως τῶν Χαλδαίων καὶ ἀπο­̀ προ­σώπου τῆς δυνάμεως τῶν ᾿Ασ­συρίων καὶ ᾠκοῦμεν ἐκεῖ
42:12καὶ ἐγένετο λόγος κυρίου προ­́ς με λέγων
42:13οὕτως λέγει κύριος πορεύ­ου καὶ εἰπὸν ἀνθρώπῳ Ιουδα καὶ τοῖς κατοικοῦσιν Ιερουσαλημ οὐ μὴ λάβητε παιδείαν τοῦ ἀκούειν τοὺς λόγους μου
42:14ἔστησαν ῥῆμα υἱοὶ Ιωναδαβ υἱοῦ Рηχαβ ὃ ἐνετείλατο τοῖς τέκνοις αὐτοῦ προ­̀ς τὸ μὴ πιεῖν οἶνον καὶ οὐκ ἐπι­́οσαν καὶ ἐγὼ ἐλάλησα προ­̀ς ὑμᾶς ὄρθρου καὶ ἐλάλησα καὶ οὐκ ἠκούσατε
42:15καὶ ἀπέστειλα προ­̀ς ὑμᾶς τοὺς παῖδάς μου τοὺς προ­φήτας λέγων ἀπο­στράφητε ἕκασ­τος ἀπο­̀ τῆς ὁδοῦ αὐτοῦ τῆς πονηρᾶς καὶ βελτίω ποιήσατε τὰ ἐπι­τηδεύ­ματα ὑμῶν καὶ οὐ πορεύ­σεσθε ὀπίσω θεῶν ἑτέρων τοῦ δουλεύ­ειν αὐτοῖς καὶ οἰκήσετε ἐπι­̀ τῆς γῆς ἧς ἔδωκα ὑμῖν καὶ τοῖς πατράσιν ὑμῶν καὶ οὐκ ἐκλίνατε τὰ ὦτα ὑμῶν καὶ οὐκ ἠκούσατε
42:16καὶ ἔστησαν υἱοὶ Ιωναδαβ υἱοῦ Рηχαβ τὴν ἐν­τολὴν τοῦ πατρὸς αὐτῶν ὁ δὲ λαὸς οὗτος οὐκ ἤκουσάν μου
42:17δια­̀ τοῦτο οὕτως εἶπεν κύριος ἰδοὺ ἐγὼ φέρω ἐπι­̀ Ιουδαν καὶ ἐπι­̀ τοὺς κατοικοῦν­τας Ιερουσαλημ πάν­τα τὰ κακά ἃ ἐλάλησα ἐπ᾿ αὐτούς
42:18δια­̀ τοῦτο οὕτως εἶπεν κύριος ἐπειδὴ ἤκουσαν υἱοὶ Ιωναδαβ υἱοῦ Рηχαβ τὴν ἐν­τολὴν τοῦ πατρὸς αὐτῶν ποιεῖν καθότι ἐνετείλατο αὐτοῖς ὁ πατὴρ αὐτῶν
42:19οὐ μὴ ἐκλίπῃ ἀνὴρ τῶν υἱῶν Ιωναδαβ υἱοῦ Рηχαβ παρεστηκὼς κατα­̀ προ­́σωπόν μου πάσας τὰς ἡμέρας τῆς γῆς
КАЛОМЕ ки аз ҷониби Парвардигор дар айёми Еҳӯёқим ибни Йӯшиё подшоҳи Яҳудо бар Ирмиё нозил шуда, гуфт:
«Ба хонаи Рекобиён бирав ва бо онҳо гуфтугӯ намо, ва онҳоро ба хонаи Парвардигор, ба яке аз ҳуҷраҳои он биёр, ва ба онҳо шароб бинӯшон».
Ва ман Еазанё ибни Ирмиё ибни Ҳавасинё, ва бародаронаш, ва ҳамаи писаронаш, ва тамоми аҳли хонаводаи Рекобиёнро гирифтам,
Ва онҳоро ба хонаи Парвардигор, ба ҳуҷраи писарони Ҳонон ибни Йигдалёи марди Худо овардам, ки он назди ҳуҷраи мирон, болои ҳуҷраи Маасеё ибни Шаллуми посбони даромадгоҳ мебошад;
Ва пеши писарони хонаводаи Рекобиён кӯзаҳои пур аз шароб ва косаҳоро монда, ба онҳо гуфтам: «Шароб нӯшед».
Вале онҳо гуфтанд: «Мо шароб наменӯшем, зеро ки падарамон Йӯнодоб ибни Рекоб ба мо амр фармуда, гуфтааст: ́Шумо ва писарони шумо то абад шароб нанӯшед,
Ва хонаҳо бино накунед, ва тухм кишт нанамоед, ва ток нашинонед, ва соҳиби он чизҳо набошед, балки тамоми айёми худ хайманишин шавед, то бар рӯи замине ки шумо дар он мусофират менамоед, рӯзҳои бисёр зиндагӣ кунед́.
Ва мо ба овози падарамон Йӯнодоб ибни Рекоб, дар ҳар чи ба мо амр фармудааст, итоат намуда, тамоми айёми худ шароб нанӯшидем, – худамон, занонамон, писаронамон ва духтаронамон,
Ва хонаҳо барои иқомати худ бино накардем, ва мо токзор ва киштгоҳ ва зироат надорем,
Ва дар хаймаҳо сукунат дорем, ва ҳар он чи падарамон Йӯнодоб ба мо амр фармудааст, ба он итоат менамоем ва мувофиқи он амал мекунем.
Ва ҳангоме ки Набукаднесар подшоҳи Бобил ба ин замин омад, мо ба худ гуфтем: ́Биёед, аз дасти лашкари калдониён ва аз дасти лашкари арамиён ба Ерусалим биравем́, – ва инак мо дар Ерусалим сокин шудаем».
Ва каломи Парвардигор бар Ирмиё нозил шуда, гуфт:
«Парвардигори лашкарҳо, Худои Исроил чунин мегӯяд: бирав ва ба мардони Яҳудо ва ба сокинони Ерусалим бигӯй: оё шумо сабақ намегиред, то ки ба суханони Ман гӯш диҳед? – мегӯяд Парвардигор.
Суханони Йӯнодоб ибни Рекоб, ки ба писаронаш амр фармуд, ки шароб нанӯшанд, ба ҷо оварда мешавад, ва онҳо то имрӯз наменӯшанд, зеро ки ба амри падари худ гӯш мекунанд; вале Ман ба шумо гуфтам, ҳар рӯз аз субҳидам сухан рондам, ва шумо ба Ман гӯш надодед.
Ва ҳамаи бандагони Худ – анбиёро назди шумо фиристодам, ҳар рӯз аз субҳидам фиристода, гуфтам: ́Лутфан, ҳар яке аз шумо аз роҳи бади худ гашта, аъмоли худро ислоҳ намоед, ва аз пайи худоёни бегона рафта, онҳоро ибодат накунед, то бар замине ки ба шумо ва падаронатон додаам, сукунат кунед́, вале шумо гӯши худро хам накардед ва Маро нашнидед.
Зеро писарони Йӯнодоб ибни Рекоб амри падари худро, ки ба онҳо фармудааст, ба ҷо меоваранд, вале ин қавм ба Ман гӯш намедиҳанд.
Бинобар ин Парвардигор, Худои лашкарҳо, Худои Исроил чунин мегӯяд: инак, Ман бар Яҳудо ва бар ҳамаи сокинони Ерусалим тамоми он мусибатро, ки дар ҳаққи онҳо баён намудаам, хоҳам овард, чунки Ман ба онҳо гуфтам, вале онҳо нашниданд, ва Ман онҳоро хондам, вале онҳо ҷавоб надоданд».
Ва Ирмиё ба аҳли хонаводаи Рекобиён гуфт: «Парвардигори лашкарҳо, Худои Исроил чунин мегӯяд: азбаски шумо ба амри падари худ Йӯнодоб гӯш додед ва тамоми аҳкоми ӯро риоя кардед, ва ҳар он чи ӯ фармудааст, ба ҷо овардед,
Бинобар ин Парвардигори лашкарҳо, Худои Исроил чунин мегӯяд: аз Йӯнодоб ибни Рекоб касе ки ҳамеша ба ҳузури Ман меистода бошад, кам нахоҳад шуд».

Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible