А аззеянам донесли, говорячи: Самсон прийшов сюди!
І оточили вони, і чатували на нього всю ніч у міській брамі.
І вони тихо поводилися всю ніч, говорячи: Будемо чатувати аж до ранішнього світу, і заб́ємо його.

І лежав Самсон аж до півночі.
А опівночі встав, і схопив за двері міської брами та за обидва бічні одвірки, та й вирвав їх разом із засувом, і поклав на свої плечі, і виніс їх на верхів́я гори, що навпроти Хеврону.

І сталося потому, і покохав він жінку в долині Сорек, а ім́я їй Деліла.

І прийшли до неї филистимські володарі, та й сказали їй: Намов його та й побач, у чому його велика сила, і чим переможемо його та зв́яжемо його, щоб упокорити його?
А ми кожен дамо тобі тисячу й сто шеклів срібла.

І сказала Деліла до Самсона: Розкажи мені, у чому твоя велика сила, і чим можна зв́язати, щоб упокорити тебе?

І сказав їй Самсон: Якщо зв́яжуть мене сімома мокрими шнурами, що ще не висушені, то ослабну та й стану, як кожен із людей.

І принесли їй филистимські володарі сім мокрих шнурів, що ще не були висушені, а вона зв́язала його ними.

А засідка сиділа в неї в іншій кімнаті.
І вона сказала до нього: Филистимляни на тебе, Самсоне!
І він розірвав ті шнури, як розривається нитка з клоччя, коли понюхає огню.
І не пізнана була його сила.

І сказала Деліла до Самсона: Оце ти обманив мене, і говорив мені лжу.
Розкажи ж мені тепер, чим можна зв́язати тебе?

А він їй сказав: Якщо справді зв́яжуть мене новими суканими шнурами, якими не робилася робота, то ослабну й стану, як кожен із людей.

І взяла Деліла нові шнури, та й зв́язала його ними, і сказала до нього: Филистимляни на тебе, Самсоне!
А засідка сиділа в іншій кімнаті.
І він зірвав їх зо своїх плечей, немов нитку.

І сказала Деліла Самсонові: Досі ти обманював мене, і говорив мені лжу.
Розкажи ж мені, чим можна зв́язати тебе?
А він їй сказав: Якщо утчеш сім кучерів моєї голови з основою.

І вона прибила їх ткацьким клинком, та й сказала до нього: Филистимляни на тебе, Самсоне!
А він обудився зо сну свого, та й вирвав ткацького клинка тканини та основу.

І сказала вона до нього: Як ти говориш: кохаю тебе, а серце твоє не зо мною?
Оце тричі обманив ти мене, і не розповів мені, у чому твоя велика сила.

І сталося, коли вона докучала йому своїми словами по всі дні, та напирала на нього, то знетерпеливилася душа його на смерть.

І виложив він їй усе серце своє, та й сказав їй: Бритва не торкалась моєї голови, бо я Божий назорей від утроби своєї матері.
Якщо я буду оголений, то відступить від мене сила моя, і я ослабну, та й стану, як кожна людина.

І побачила Деліла, що він розповів їй усе своє серце, і послала й покликала филистимських володарів, говорячи: Прийдіть і цим разом, бо він розповів мені все своє серце.
І прийшли до неї филистимські володарі, і знесли срібло в своїй руці.

А вона приспала його на колінах своїх, і покликала чоловіка та й наказала оголити сім кучерів його голови.
І став він слабнути, і відступила від нього сила його.

І сказала вона: Филистимляни на тебе, Самсоне!
І збудився він зо сну свого та й сказав: Вийду я, як раз-у-раз, і стрясуся.
А він не знав, що Господь відступився від нього.

І взяли його филистимляни, та й вибрали очі йому.
І вони звели його до Гази, і зв́язали його мідяними ланцюгами, і він молов у домі ув́язнених.

А волос голови його зачав рости по тому, як був він оголений.

А филистимські володарі зібралися, щоб принести велику жертву Даґонові, своєму богові, та повеселитися.
І сказали вони: Наш бог передав у нашу руку Самсона, ворога нашого.

І бачив його народ, і хвалили своїх богів, і говорили: Наш бог передав у нашу руку нашого ворога та спустошителя нашого краю, який наші трупи намножив.

І сталося, коли їхнє серце звеселилося, то сказали вони: Покличте Самсона, і нехай він посмішить нас.
І покликали Самсона з дому ув́язнених, і він витівав жарти перед ними, а вони поставили його поміж стовпами.

І сказав Самсон юнакові, що держав його за руку: Пусти мене, і дай доторкнутися мені до тих стовпів, що на них цей дім стоїть міцно, і нехай я обіпруся на них.

А той дім був повен чоловіків та жінок, і туди зібралися всі филистимські володарі, а на даху було близько трьох тисяч чоловіків та жінок, що приглядалися до жартів Самсона.

І кликнув Самсон до Господа, та й сказав: Владико Господи, згадай же про мене, та зміцни мене тільки цього разу, Боже, і нехай я пімщу филистимлянам одну пімсту за двоє очей своїх!

І обняв Самсон обидва серединні стовпи, що на них міцно стояв той дім, і обперся на них, на одного правицею своєю, а на одного лівицею своєю.

І сказав Самсон: Нехай помру я разом із филистимлянами!
І він з великою силою сперся на стовпи, і впав той дім на володарів та на ввесь той народ, що в ньому…
І були ті померлі, що він повбивав їх при своїй смерті, численніші за тих, що повбивав їх за свого життя.

І зійшли його брати та ввесь дім його батька, і понесли його, і винесли та й поховали його між Цор́а та між Ештаолом у гробі Маноаха, батька його.
А він судив Ізраїля двадцять літ.

Синодальный

Языки

1 Самсон уносит ворота Газы; 4 Далида выведала у него тайну его назорейства и предает его Филистимлянам, которые остригли его и выкололи ему глаза; 23 сила Самсона вернулась к нему, он сдвигает два столба дома Дагонова, полного Филистимлянами, и погибает вместе с ними.

Пришел однажды Самсон в Газу и, увидев там блудницу, вошел к ней.

Жителям Газы сказали: Самсон пришел сюда. И ходили они кругом, и подстерегали его всю ночь в воротах города, и таились всю ночь, говоря: до света утреннего подождем, и убьем его.

А Самсон спал до полуночи; в полночь же встав, схватил двери городских ворот с обоими косяками, поднял их вместе с запором, положил на плечи свои и отнес их на вершину горы, которая на пути к Хеврону, [и положил их там].

После того полюбил он одну женщину, жившую на долине Сорек; имя ей Далида.

К ней пришли владельцы Филистимские и говорят ей: уговори его, и выведай, в чем великая сила его и как нам одолеть его, чтобы связать его и усмирить его; а мы дадим тебе за то каждый тысячу сто сиклей серебра.

И сказала Далида Самсону: скажи мне, в чем великая сила твоя и чем связать тебя, чтобы усмирить тебя?

Самсон сказал ей: если свяжут меня семью сырыми тетивами, которые не засушены, то я сделаюсь бессилен и буду как и прочие люди.

И принесли ей владельцы Филистимские семь сырых тетив, которые не засохли, и она связала его ими.

[Между тем один скрытно сидел у нее в спальне.] И сказала ему: Самсон! Филистимляне идут на тебя. Он разорвал тетивы, как разрывают нитку из пакли, когда пережжет ее огонь. И не узнана сила его.

И сказала Далида Самсону: вот, ты обманул меня и говорил мне ложь; скажи же теперь мне, чем связать тебя?

Он сказал ей: если свяжут меня новыми веревками, которые не были в деле, то я сделаюсь бессилен и буду, как прочие люди.

Далида взяла новые веревки и связала его и сказала ему: Самсон! Филистимляне идут на тебя. [Между тем один скрытно сидел в спальне.] И сорвал он их с рук своих, как нитки.

И сказала Далида Самсону: все ты обманываешь меня и говоришь мне ложь; скажи мне, чем бы связать тебя? Он сказал ей: если ты воткешь семь кос головы моей в ткань и прибьешь ее гвоздем к ткальной колоде, [то я буду бессилен, как и прочие люди].

[И усыпила его Далида на коленях своих. И когда он уснул, взяла Далида семь кос головы его,] и прикрепила их к колоде, и сказала ему: Филистимляне идут на тебя, Самсон! Он пробудился от сна своего и выдернул ткальную колоду вместе с тканью; [и не узнана сила его].

И сказала ему [Далида]: как же ты говоришь: «люблю тебя», а сердце твое не со мною? вот, ты трижды обманул меня, и не сказал мне, в чем великая сила твоя.

И как она словами своими тяготила его всякий день и мучила его, то душе его тяжело стало до смерти.

И он открыл ей все сердце свое, и сказал ей: бритва не касалась головы моей, ибо я назорей Божий от чрева матери моей; если же остричь меня, то отступит от меня сила моя; я сделаюсь слаб и буду, как прочие люди.

Далида, видя, что он открыл ей все сердце свое, послала и звала владельцев Филистимских, сказав им: идите теперь; он открыл мне все сердце свое. И пришли к ней владельцы Филистимские и принесли серебро в руках своих.

И усыпила его [Далида] на коленях своих, и призвала человека, и велела ему остричь семь кос головы его. И начал он ослабевать, и отступила от него сила его.

Она сказала: Филистимляне идут на тебя, Самсон! Он пробудился от сна своего, и сказал: пойду, как и прежде, и освобожусь. А не знал, что Господь отступил от него.

Филистимляне взяли его и выкололи ему глаза, привели его в Газу и оковали его двумя медными цепями, и он молол в доме узников.

Между тем волосы на голове его начали расти, где они были острижены.

Владельцы Филистимские собрались, чтобы принести великую жертву Дагону, богу своему, и повеселиться, и сказали: бог наш предал Самсона, врага нашего, в руки наши.

Также и народ, видя его, прославлял бога своего, говоря: бог наш предал в руки наши врага нашего и опустошителя земли нашей, который побил многих из нас.

И когда развеселилось сердце их, сказали: позовите Самсона [из дома темничного], пусть он позабавит нас. И призвали Самсона из дома узников, и он забавлял их, [и заушали его] и поставили его между столбами.

И сказал Самсон отроку, который водил его за руку: подведи меня, чтобы ощупать мне столбы, на которых утвержден дом, и прислониться к ним. [Отрок так и сделал.]

Дом же был полон мужчин и женщин; там были все владельцы Филистимские, и на кровле было до трех тысяч мужчин и женщин, смотревших на забавляющего их Самсона.

И воззвал Самсон к Господу и сказал: Господи Боже! вспомни меня и укрепи меня только теперь, о Боже! чтобы мне в один раз отмстить Филистимлянам за два глаза мои.

И сдвинул Самсон с места два средних столба, на которых утвержден был дом, упершись в них, в один правою рукою своею, а в другой левою.

И сказал Самсон: умри, душа моя, с Филистимлянами! И уперся всею силою, и обрушился дом на владельцев и на весь народ, бывший в нем. И было умерших, которых умертвил [Самсон] при смерти своей, более, нежели сколько умертвил он в жизни своей.

И пришли братья его и весь дом отца его, и взяли его, и пошли и похоронили его между Цорою и Естаолом, во гробе Маноя, отца его. Он был судьею Израиля двадцать лет. [После Самсона восстал Емегар, сын Енана, и убил из иноплеменников шестьсот человек, кроме скота. И он спас Израиля.]