и се́дмь жерцы́ да во́змутъ се́дмь тру́бъ ро́жаныхъ предъ киво́томъ: и въ седмы́й де́нь объиди́те гра́дъ седми́жды, и жерцы́ да востру́бятъ въ трубы́ ро́жаны:

и бу́детъ егда́ востру́бите трубо́ю ро́жаною, внегда́ услы́шати ва́мъ гла́съ трубы́, да воскли́кнутъ вси́ лю́дiе: и воскли́кнувшымъ и́мъ, паду́тъ са́ми стѣ́ны гра́да во основа́нiи свое́мъ, и вни́дутъ вси́ лю́дiе устреми́вшеся кі́йждо пря́мо себѣ́ во гра́дъ.

И вни́де Иису́съ сы́нъ нави́нъ къ жерце́мъ сыно́въ Изра́илевыхъ и рече́ и́мъ глаго́ля: возми́те киво́тъ завѣ́та Госпо́дня, и се́дмь жерцы́ да во́змутъ се́дмь тру́бъ ро́жаныхъ предъ лице́мъ киво́та Госпо́дня.

И рече́ и́мъ глаго́ля: повели́те лю́демъ объити́ и окружи́ти гра́дъ, и во́ини да предъи́дутъ вооруже́ни предъ киво́томъ Госпо́днимъ.

И бы́сть егда́ рече́ Иису́съ къ лю́демъ, и се́дмь жерцы́ иму́ще се́дмь тру́бъ свяще́нныхъ да предъи́дутъ та́кожде предъ Го́сподемъ, и да востру́бятъ доброгла́сно: и киво́тъ завѣ́та Госпо́дня вслѣ́дъ по ни́хъ да и́детъ:

во́ини же да предъи́дутъ напреди́, и жерцы́ трубя́ще въ трубы́, и послѣ́дующiи созади́ киво́та завѣ́та Госпо́дня бя́ху иду́ще и трубя́ще труба́ми.

Лю́демъ же заповѣ́да Иису́съ, глаго́ля: не вопи́те, ниже́ да слы́шитъ кто́ гла́са ва́шего, ниже́ да изы́детъ изъ у́стъ ва́шихъ сло́во до дне́, въ о́ньже повелю́ ва́мъ са́мъ воскли́кнути, и тогда́ воскли́кните.

И обше́дъ киво́тъ завѣ́та Бо́жiя о́крестъ гра́да [еди́ною], а́бiе и́де въ по́лкъ, и ста́ та́мо.

Во вторы́й же де́нь воста́ Иису́съ зау́тра, и воздвиго́ша жерцы́ киво́тъ завѣ́та Госпо́дня.

И жерцы́ се́дмь нося́щiи се́дмь тру́бъ предъидя́ху предъ киво́томъ Госпо́днимъ и труби́ша труба́ми, и во́ини вооруже́ни идя́ху, и про́чiи лю́дiе вслѣ́дъ киво́та завѣ́та Госпо́дня иду́ще, и жерцы́ воструби́ша труба́ми ро́жаными.

И обыдо́ша гра́дъ въ де́нь вторы́й еди́ною, и поидо́ша па́ки въ по́лкъ: си́це творя́ху ше́сть дні́й.

И бы́сть въ седмы́й де́нь, воста́ша въ воста́нiе у́треннее, и обыдо́ша гра́дъ въ то́й де́нь седми́жды.

И бы́сть во обхожде́нiи седмѣ́мъ воструби́ша жерцы́ труба́ми, и рече́ Иису́съ къ сыно́мъ Изра́илевымъ: воскли́кните, предаде́ бо Госпо́дь ва́мъ гра́дъ:

и бу́детъ гра́дъ се́й про́клятъ, и вся́, ели́ка су́ть въ не́мъ, Го́споду си́лъ: то́кмо раа́въ блудни́цу снабди́те ю́, и вся́, ели́ка су́ть въ дому́ ея́, я́ко сокры́ прелага́таи, и́хже посыла́хомъ:

но вы́ соблюди́теся от кля́твы, да не когда́ помы́сливше вы́ во́змете от кля́твы, и сотворите́ по́лкъ сыно́въ Изра́илевыхъ кля́тву, и потребите́ ны́:

зла́то же все́ и сребро́, и мѣ́дь и желѣ́зо свято да бу́детъ Го́споду: въ сокро́вище Госпо́дне да внесе́тся.

И воструби́ша жерцы́ труба́ми: егда́ же услы́шаша лю́дiе гла́съ тру́бный, воскли́кнуша вси́ ку́пно лю́дiе гла́сомъ вели́кимъ и си́льнымъ: и падо́ша вся́ стѣ́ны гра́да о́крестъ, и внидо́ша вси́ лю́дiе во гра́дъ, кі́йждо проти́ву себе́, и прiя́ша гра́дъ.

И прокля́ и́ Иису́съ, и ели́ка бы́ша во гра́дѣ, от му́жеска по́лу и до же́нска, от ю́ноши и до ста́рца, и от телца́ до овцы́ и до осля́те, все́ подъ ме́чь.

И двои́мъ ю́ношамъ согля́давшымъ зе́млю рече́ Иису́съ: вни́дите въ до́мъ жены́ блудни́цы, и изведи́те ю́ отту́ду, и вся́, ели́ка су́ть ея́, я́коже кля́стеся е́й.

И внидо́ста два́ ю́ношы согля́давшiи гра́дъ въ до́мъ жены́, и изведо́сте раа́въ блудни́цу, и отца́ ея́ и ма́терь ея́, и бра́тiю ея́ и все́ сро́дство ея́, и вся́ ели́ка бы́ша е́й, изведо́ста и поста́виста я́ внѣ́ полка́ Изра́илева.

И гра́дъ сожго́ша огне́мъ со всѣ́мъ, е́же бѣ́ въ не́мъ, кромѣ́ зла́та и сребра́, мѣ́ди и желѣ́за, я́же отда́ша въ до́мъ Госпо́день внести́ Го́сподеви.

И раа́въ блудни́цу и ве́сь до́мъ ея́ оте́ческiй оста́ви жи́вы Иису́съ, и обита́ти сотвори́ во Изра́или да́же до дне́ сего́, поне́же сокры́ прелага́таи, и́хже посла́ Иису́съ согля́дати иерихо́на.

И прокля́ Иису́съ въ то́й де́нь, глаго́ля: про́клятъ человѣ́къ предъ Го́сподемъ, и́же поста́витъ и сози́ждетъ гра́дъ се́й иерихо́нъ: на пе́рвенцѣ свое́мъ оснуе́тъ его́, и на ме́ншемъ свое́мъ поста́витъ врата́ его́. И си́це сотвори́ аза́нъ, и́же от Веѳи́ля: на Авиро́нѣ пе́рвенцѣ свое́мъ основа́ и́, и на ме́ншемъ спасе́нѣмъ поста́ви врата́ его́.

И бя́ше Госпо́дь со Иису́сомъ, и бѣ́ и́мя его́ по все́й земли́.

Испанский Reina-Valera 1995

Языки

Jericó estaba cerrada, bien cerrada, por temor a los hijos de Israel: nadie entraba ni salía.

Pero Jehová dijo a Josué: «Mira, yo he entregado en tus manos a Jericó y a su rey, junto con sus hombres de guerra.

Rodearéis, pues, la ciudad todos los hombres de guerra, dando una vez la vuelta alrededor de la ciudad. Esto haréis durante seis días.

Siete sacerdotes llevarán siete bocinas de cuernos de carnero delante del Arca. El séptimo día daréis siete vueltas a la ciudad, y los sacerdotes tocarán las bocinas.

Cuando el cuerno de carnero dé un toque prolongado, tan pronto oigáis el sonido de la bocina, todo el pueblo gritará con fuerza, y el muro de la ciudad caerá. Entonces la asaltará el pueblo, cada uno derecho hacia delante.»

Josué hijo de Nun llamó a los sacerdotes y les dijo: «Tomad el Arca del pacto, y que siete sacerdotes lleven bocinas de cuerno de carnero delante del Arca de Jehová.»

Al pueblo dijo: «Pasad y dad un rodeo a la ciudad: los que están armados pasarán delante del Arca de Jehová.»

Tan pronto Josué terminó de hablar al pueblo, los siete sacerdotes, llevando las siete bocinas de cuerno de carnero, pasaron delante del Arca de Jehová tocando las bocinas, mientras el Arca del pacto de Jehová los seguía.

Los hombres armados iban delante de los sacerdotes que tocaban las bocinas, y la retaguardia iba tras el Arca, mientras las bocinas sonaban continuamente.

Pero Josué dio esta orden al pueblo: «Vosotros no gritaréis, ni se oirá vuestra voz, ni saldrá palabra de vuestra boca hasta el día que yo os diga: “Gritad”. Entonces gritaréis.»

Así hizo que el Arca de Jehová diera una vuelta alrededor de la ciudad, y luego volvieron al campamento, donde pasaron la noche.

Josué se levantó de mañana, y los sacerdotes tomaron el Arca de Jehová.

Los siete sacerdotes, llevando las siete bocinas de cuerno de carnero, iban delante del Arca de Jehová tocando las bocinas sin dejar de caminar; los hombres armados iban delante de ellos, y la retaguardia iba tras el Arca de Jehová mientras las bocinas sonaban continuamente.

Así dieron otra vuelta a la ciudad el segundo día, y volvieron al campamento. De esta manera hicieron durante seis días.

El séptimo día se levantaron al despuntar el alba, y dieron la vuelta a la ciudad, de la misma manera, siete veces —solamente este día dieron siete veces la vuelta alrededor de ella—.

Y cuando los sacerdotes tocaron las bocinas la séptima vez, Josué dijo al pueblo: «¡Gritad, porque Jehová os ha entregado la ciudad!

La ciudad será como anatema a Jehová, con todas las cosas que están en ella; solamente Rahab, la ramera, vivirá, así como todos los que estén con ella en su casa, por cuanto escondió a los mensajeros que enviamos.

Pero vosotros guardaos del anatema; no toquéis ni toméis cosa alguna del anatema, no sea que hagáis caer la maldición sobre el campamento de Israel y le traigáis la desgracia.

Pero toda la plata y el oro, y los utensilios de bronce y de hierro, sean consagrados a Jehová y entren en el tesoro de Jehová.»

Entonces el pueblo gritó, y los sacerdotes tocaron las bocinas. Y aconteció que cuando el pueblo escuchó el sonido de la bocina, gritó con un gran vocerío y el muro se derrumbó. El pueblo asaltó luego la ciudad, cada uno derecho hacia delante, y la tomaron.

Y destruyeron a filo de espada todo lo que en la ciudad había: hombres y mujeres, jóvenes y viejos, hasta los bueyes, las ovejas y los asnos.

Pero Josué dijo a los dos hombres que habían reconocido la tierra: «Entrad en casa de la mujer ramera, y haced salir de allí a la mujer y a todo lo que sea suyo, como lo jurasteis.»

Los espías entraron y sacaron a Rahab, a su padre, a su madre, a sus hermanos y todo lo que era suyo; también sacaron a toda su parentela, y los pusieron fuera del campamento de Israel.

Después prendieron fuego a la ciudad, con todo lo que en ella había. Solamente pusieron en el tesoro de la casa de Jehová la plata y el oro, y los utensilios de bronce y de hierro.

Pero Josué salvó la vida a Rahab, la ramera, a la casa de su padre y a todo lo que ella tenía, y ella habitó entre los israelitas hasta hoy, por cuanto escondió a los mensajeros que Josué había enviado para reconocer a Jericó.

En aquel tiempo hizo Josué este juramento: «Maldito delante de Jehová el hombre que se levante y reedifique esta ciudad de Jericó. Sobre su primogénito eche los cimientos de ella, y sobre su hijo menor asiente sus puertas.»

Estaba, pues, Jehová con Josué, y su nombre se divulgó por toda la tierra.