се́, расположе́нiе зако́на, ели́ка заповѣ́да Госпо́дь, глаго́ля: глаго́ли сыно́мъ Изра́илевымъ, и да приведу́тъ къ тебѣ́ ю́ницу ры́жу непоро́чну, я́же не и́мать на себѣ́ поро́ка, и на ню́же не бѣ́ возложе́но и́го:

и да́си ю́ ко Елеаза́ру жерцу́: и да изведу́тъ ю́ внѣ́ полка́ на мѣ́сто чи́сто, и да зако́лютъ ю́ предъ ни́мъ:

и да во́зметъ Елеаза́ръ от кро́ве ея́ и да покропи́тъ спреди́ ски́нiи свидѣ́нiя от кро́ве ея́ седми́жды:

и да сожгу́тъ ю́ предъ ни́мъ, и ко́жу ея́ и мяса́ ея́ и кро́вь ея́ съ моты́лы ея́ да сожгу́тъ:

и да во́зметъ жре́цъ дре́во ке́дрово, и иссо́пъ, и соска́нiе червле́ное, и да вложа́тъ въ среди́ну сожже́нiя ю́ницы:

и да измы́етъ ри́зы своя́ жре́цъ и да омы́етъ тѣ́ло свое́ водо́ю, и пото́мъ да вни́детъ въ по́лкъ, и нечи́стъ бу́детъ жре́цъ до ве́чера:

и и́же сожига́етъ ю́, да испере́тъ ри́зы своя́ и да омы́етъ тѣ́ло свое́ водо́ю, и нечи́стъ бу́детъ до ве́чера:

и да собере́тъ чи́стый человѣ́къ пе́пелъ ю́ницы и да изнесе́тъ внѣ́ полка́ на мѣ́сто чи́сто, и да бу́детъ со́нму сыно́въ Изра́илевыхъ въ сохране́нiе: вода́ окропле́нiя очище́нiе е́сть:

и собира́яй пе́пелъ ю́ницы да испере́тъ ри́зы своя́, и нечи́стъ бу́детъ до ве́чера: и да бу́детъ сыно́мъ Изра́илевымъ и прише́лцемъ прилежа́щымъ посредѣ́ ва́съ зако́нно вѣ́чно.

Прикаса́яйся ме́ртвому вся́кiя души́ человѣ́чи нечи́стъ бу́детъ се́дмь дні́й:

се́й да очи́стится [се́ю водо́ю] въ де́нь тре́тiй и въ де́нь седмы́й, и чи́стъ бу́детъ: а́ще же не очи́стится е́ю въ де́нь тре́тiй и въ де́нь седмы́й, нечи́стъ бу́детъ.

Вся́къ прикаса́яйся ме́ртвому от вся́кiя души́ человѣ́чи, а́ще у́мретъ, и не очи́стится, ски́нiю Госпо́дню оскверни́: потреби́тся душа́ та́ от Изра́иля, я́ко вода́ окропле́нiя не воскропи́ся на́нь, нечи́стъ е́сть, еще́ нечистота́ его́ на не́мъ е́сть.

И се́й зако́нъ: человѣ́къ а́ще у́мретъ въ дому́, вся́къ входя́й въ до́мъ, и ели́ка су́ть въ дому́, нечи́ста бу́дутъ се́дмь дні́й.

И вся́къ сосу́дъ непокрове́нъ, и ели́ки обвяза́нiемъ не обвя́заны, нечи́сти су́ть.

И вся́къ и́же а́ще прико́снется на по́ли я́звенному, или́ ме́ртвому, или́ ко́сти человѣ́чи, или́ гро́бу, се́дмь дні́й нечи́стъ бу́детъ:

и да во́змутъ нечи́стому от пе́пела сожже́ннаго очище́нiя, и да возлiю́тъ на́нь во́ду жи́ву въ сосу́дъ:

и да во́зметъ иссо́пъ и омо́читъ въ во́ду му́жъ чи́стъ, и да воскропи́тъ на до́мъ и на сосу́ды и на ду́шы, ели́ки су́ть та́мо, и на косну́вшася ко́сти человѣ́чей, или́ я́звенному, или́ мертвечи́нѣ, или́ гро́бу:

и да воскропи́тъ чи́стый на нечи́стаго въ де́нь тре́тiй и въ де́нь седмы́й, и очи́стится седма́го дне́: и да испере́тъ ри́зы своя́ и да омы́етъ тѣ́ло свое́ водо́ю, и нечи́стъ бу́детъ до ве́чера.

И человѣ́къ, и́же а́ще оскверни́тся, и не очи́ститъ себе́, потреби́тся душа́ та́ от среды́ со́нма, я́ко свята́я Госпо́дня оскверна́ви, я́ко вода́ окропле́нiя не воскропи́ся на́нь, нечи́стъ е́сть.

И да бу́детъ ва́мъ зако́нно вѣ́чно, и окропля́яй водо́ю окропле́нiя да испере́тъ ри́зы своя́, и прикаса́яся водѣ́ окропле́нiя нечи́стъ бу́детъ до ве́чера.

И вся́кое, ему́же прико́снется нечи́стый, нечи́сто бу́детъ: и душа́ прикаса́ющаяся нечиста́ бу́детъ до ве́чера.

Украинский (Огієнко)

І Господь промовляв до Мойсея та до Аарона, говорячи:

Промовляй до Ізраїлевих синів, і нехай вони візьмуть для тебе безвадну руду ялівку, що в ній нема вади, що на неї не накладали ярма.

І дасте її до священика Елеазара, а він виведе її поза табір.
І заріжуть її перед ним.

І візьме Елеазар пальцем своїм її крови, та й покропить кров́ю її перед скинії заповіту сім раз.

І спалиться та ялівка на його очах, шкура її, і м́ясо її, і кров її з її нечистостями спалиться.

І візьме священик кедрове дерево, і ісоп та червень, та й кине до середини погорілища тієї ялівки.

І випере той священик шати свої та обмиє тіло своє в воді, а потім увійде до табору.
І буде той священик нечистий аж до вечора.

А той, хто палить її, випере одежу свою в воді й обмиє тіло своє в воді, та й буде нечистий аж до вечора.

І збере чистий чоловік попіл тієї ялівки, і покладе поза табором в чистому місці, і буде це для громади Ізраїлевих синів на сховок для очищальної води, це жертва за гріх.

А той, хто збирає попіл тієї ялівки, випере одежу свою, і буде нечистий аж до вечора.
І це буде на вічну постанову для Ізраїлевих синів та для приходька, що мешкає серед них тимчасово.

А той, хто доторкається до всякого мертвого тіла людини, то буде нечистий сім день.

Він очиститься тим попелом дня третього та дня сьомого, і буде чистий.
А якщо він не очиститься дня третього та дня сьомого, не буде чистий.

Кожен, хто доторкується до померлого, до тіла людини, що померла, і не очиститься, він занечистив Господню скинію, і буде винищена душа та з Ізраїля, бо очищальна вода не була покроплена на нього, нечистий він буде, нечистість його в ньому.

Оце той закон: коли в наметі помре людина, то кожен, хто входить до того намету, та все, що в наметі, буде нечисте сім день.

І кожна відкрита посудина, що на ній нема міцно прив́язаного накриття, нечиста вона.

А кожен, хто доторкнеться на поверхні поля до трупа від меча, або до померлого, або до костей людини, або до гробу, буде нечистий сім день.

І візьмуть для того нечистого пороху з погорілища жертви за гріх, і наллють на нього живої води до посуду.

А чистий чоловік візьме ісопу, і вмочить у ту воду, та й покропить на того намета, і на всі посудини, і на душі ті, що були там, та на того, хто доторкується до тієї кістки, або до трупа, або до померлого, або до гробу.

І покропить той чистий на нечистого дня третього та дня сьомого, та й очистить його сьомого дня.
І випере він одежу свою й обмиє в воді, і стане чистий увечері.

А чоловік, що стане нечистим і не очиститься, то буде знищена душа та з-посеред збору, бо він занечистив Господню святиню, очищальна вода не була кроплена на нього, нечистий він.

І буде це для них на вічну постанову, а той, хто кропить очищальну воду, випере одежу свою, а хто доторкається до очищальної води, буде нечистий аж до вечора.

А кожен, до кого доторкнеться нечистий, буде нечистий, а особа, що доторкується, буде нечиста аж до вечора.

Арабский (Arabic Van Dyke)

Языки

وَكَلَّمَ الرَّبُّ مُوسَى وَهَارُونَ قَائِلاً:

«هذِهِ فَرِيضَةُ الشَّرِيعَةِ الَّتِي أَمَرَ بِهَا الرَّبُّ قَائِلاً: كَلِّمْ بَنِي إِسْرَائِيلَ أَنْ يَأْخُذُوا إِلَيْكَ بَقَرَةً حَمْرَاءَ صَحِيحَةً لاَ عَيْبَ فِيهَا، وَلَمْ يَعْلُ عَلَيْهَا نِيرٌ،

فَتُعْطُونَهَا لأَلِعَازَارَ الْكَاهِنِ، فَتُخْرَجُ إِلَى خَارِجِ الْمَحَلَّةِ وَتُذْبَحُ قُدَّامَهُ.

وَيَأْخُذُ أَلِعَازَارُ الْكَاهِنُ مِنْ دَمِهَا بِإِصْبِعِهِ وَيَنْضِحُ مِنْ دَمِهَا إِلَى جِهَةِ وَجْهِ خَيْمَةِ الاجْتِمَاعِ سَبْعَ مَرَّاتٍ.

وَتُحْرَقُ الْبَقَرَةُ أَمَامَ عَيْنَيْهِ. يُحْرَقُ جِلْدُهَا وَلَحْمُهَا وَدَمُهَا مَعَ فَرْثِهَا.

وَيَأْخُذُ الْكَاهِنُ خَشَبَ أَرْزٍ وَزُوفَا وَقِرْمِزًا وَيَطْرَحُهُنَّ فِي وَسَطِ حَرِيقِ الْبَقَرَةِ،

ثُمَّ يَغْسِلُ الْكَاهِنُ ثِيَابَهُ وَيَرْحَضُ جَسَدَهُ بِمَاءٍ، وَبَعْدَ ذلِكَ يَدْخُلُ الْمَحَلَّةَ. وَيَكُونُ الْكَاهِنُ نَجِسًا إِلَى الْمَسَاءِ.

وَالَّذِي أَحْرَقَهَا يَغْسِلُ ثِيَابَهُ بِمَاءٍ وَيَرْحَضُ جَسَدَهُ بِمَاءٍ وَيَكُونُ نَجِسًا إِلَى الْمَسَاءِ.

وَيَجْمَعُ رَجُلٌ طَاهِرٌ رَمَادَ الْبَقَرَةِ وَيَضَعُهُ خَارِجَ الْمَحَلَّةِ فِي مَكَانٍ طَاهِرٍ، فَتَكُونُ لِجَمَاعَةِ بَنِي إِسْرَائِيلَ فِي حِفْظٍ، مَاءَ نَجَاسَةٍ. إِنَّهَا ذَبِيحَةُ خَطِيَّةٍ.

وَالَّذِي جَمَعَ رَمَادَ الْبَقَرَةِ يَغْسِلُ ثِيَابَهُ وَيَكُونُ نَجِسًا إِلَى الْمَسَاءِ. فَتَكُونُ لِبَنِي إِسْرَائِيلَ وَلِلْغَرِيبِ النَّازِلِ فِي وَسَطِهِمْ فَرِيضَةً دَهْرِيَّةً.

«مَنْ مَسَّ مَيْتًا مَيْتَةَ إِنْسَانٍ مَا، يَكُونُ نَجِسًا سَبْعَةَ أَيَّامٍ.

يَتَطَهَّرُ بِهِ فِي الْيَوْمِ الثَّالِثِ، وَفِي الْيَوْمِ السَّابعِ يَكُونُ طَاهِرًا. وَإِنْ لَمْ يَتَطَهَّرْ فِي الْيَوْمِ الثَّالِثِ فَفِي الْيَوْمِ السَّابعِ لاَ يَكُونُ طَاهِرًا.

كُلُّ مَنْ مَسَّ مَيْتًا مَيْتَةَ إِنْسَانٍ قَدْ مَاتَ وَلَمْ يَتَطَهَّرْ، يُنَجِّسُ مَسْكَنَ الرَّبِّ. فَتُقْطَعُ تِلْكَ النَّفْسُ مِنْ إِسْرَائِيلَ. لأَنَّ مَاءَ النَّجَاسَةِ لَمْ يُرَشَّ عَلَيْهَا تَكُونُ نَجِسَةً. نَجَاسَتُهَا لَمْ تَزَلْ فِيهَا.

«هذِهِ هِيَ الشَّرِيعَةُ: إِذَا مَاتَ إِنْسَانٌ فِي خَيْمَةٍ، فَكُلُّ مَنْ دَخَلَ الْخَيْمَةَ، وَكُلُّ مَنْ كَانَ فِي الْخَيْمَةِ يَكُونُ نَجِسًا سَبْعَةَ أَيَّامٍ.

وَكُلُّ إِنَاءٍ مَفْتُوحٍ لَيْسَ عَلَيْهِ سِدَادٌ بِعِصَابَةٍ فَإِنَّهُ نَجِسٌ.

وَكُلُّ مَنْ مَسَّ عَلَى وَجْهِ الصَّحْرَاءِ قَتِيلاً بِالسَّيْفِ أَوْ مَيْتًا أَوْ عَظْمَ إِنْسَانٍ أَوْ قَبْرًا، يَكُونُ نَجِسًا سَبْعَةَ أَيَّامٍ.

فَيَأْخُذُونَ لِلنَّجِسِ مِنْ غُبَارِ حَرِيقِ ذَبِيحَةِ الْخَطِيَّةِ وَيَجْعَلُ عَلَيْهِ مَاءً حَيًّا فِي إِنَاءٍ.

وَيَأْخُذُ رَجُلٌ طَاهِرٌ زُوفَا وَيَغْمِسُهَا فِي الْمَاءِ وَيَنْضِحُهُ عَلَى الْخَيْمَةِ، وَعَلَى جَمِيعِ الأَمْتِعَةِ وَعَلَى الأَنْفُسِ الَّذِينَ كَانُوا هُنَاكَ، وَعَلَى الَّذِي مَسَّ الْعَظْمَ أَوِ الْقَتِيلَ أَوِ الْمَيْتَ أَوِ الْقَبْرَ.

يَنْضِحُ الطَّاهِرُ عَلَى النَّجِسِ فِي الْيَوْمِ الثَّالِثِ وَالْيَوْمِ السَّابعِ. وَيُطَهِّرُهُ فِي الْيَوْمِ السَّابعِ، فَيَغْسِلُ ثِيَابَهُ وَيَرْحَضُ بِمَاءٍ، فَيَكُونُ طَاهِرًا فِي الْمَسَاءِ.

وَأَمَّا الإِنْسَانُ الَّذِي يَتَنَجَّسُ وَلاَ يَتَطَهَّرُ، فَتُبَادُ تِلْكَ النَّفْسُ مِنْ بَيْنِ الْجَمَاعَةِ لأَنَّهُ نَجَّسَ مَقْدِسَ الرَّبِّ. مَاءُ النَّجَاسَةِ لَمْ يُرَشَّ عَلَيْهِ. إِنَّهُ نَجِسٌ.

فَتَكُونُ لَهُمْ فَرِيضَةً دَهْرِيَّةً. وَالَّذِي رَشَّ مَاءَ النَّجَاسَةِ يَغْسِلُ ثِيَابَهُ، وَالَّذِي مَسَّ مَاءَ النَّجَاسَةِ يَكُونُ نَجِسًا إِلَى الْمَسَاءِ.

وَكُلُّ مَا مَسَّهُ النَّجِسُ يَتَنَجَّسُ، وَالنَّفْسُ الَّتِي تَمَسُّ تَكُونُ نَجِسَةً إِلَى الْمَسَاءِ».