Азбука веры » Би́блия » При́тчей Соломо́нихъ » гл.15

При́тчей Соломо́нихъ, Глава 15

Толкования

Толкования главы

15:1

см.:1Цар.25:24:35;Притч.15:28;

15:2

см.:Притч.12:23;

15:3

см.:Пс.32:14;Евр.4:13;

15:4

см.:Притч.3:18;Притч.11:30;Притч.12:18;

15:5

15:6

см.:Пс.111:3;Иов.20:22;

15:7

15:8

см.:Притч.21:27;Сир.34:19;Ис.1:11;Иер.6:20;Ам.5:21;

15:9

см.:Пс.5:7;

15:10

15:11

см.:Иов.26:6;Пс.7:10;

15:12

15:13

см.:Притч.17:22;Сир.38:18;

15:14

15:15

см.:Еккл.3:12;

15:16

см.:Пс.36:16;

15:17

см.:Притч.17:1;

15:18a

15:18

см.:Притч.26:21;

15:19

см.:1Ин.2:10;

15:20

см.:Притч.10:1;Притч.17:25;Притч.19:13:26;

15:21

15:22

см.:Притч.11:14;Притч.20:18;

15:23

15:24

15:25

см.:Есф.7:9;Притч.2:22;Притч.12:7;

15:26

15:27

см.:1Тим.6:9;Исх.23:8;

15:27a

15:28

15:28a

15:29

см.:Пс.10:5;Ис.1:15;Иак.5:16;

15:29a

15:29b

15:30

15:31

15:32

15:33

Церковнослав. (рус. дореф.)

Гнѣ́въ губи́тъ и разу́мныя: отвѣ́тъ же смире́нъ отвраща́етъ я́рость, а сло́во же́стоко возвиза́етъ гнѣ́вы.

Язы́къ му́дрыхъ до́брая свѣ́сть: уста́ же безу́мныхъ возвѣща́ютъ зла́я.

На вся́цѣмъ мѣ́стѣ о́чи Госпо́дни сматря́ютъ злы́я же и благі́я.

Исцѣле́нiе язы́ка дре́во жи́зни: храня́й же его́ испо́лнится ду́ха.

Безу́мный руга́ется наказа́нiю о́тчу: храня́й же за́повѣди хитрѣ́йшiй. Во мно́зѣ пра́вдѣ крѣ́пость мно́га: нечести́вiи же от земли́ искореня́тся.

Въ домѣ́хъ пра́ведныхъ крѣ́пость мно́га: плоды́ же нечести́выхъ погиба́ютъ.

Устнѣ́ му́дрыхъ связу́ются чу́вствомъ, сердца́ же безу́мныхъ не тве́рда.

Же́ртвы нечести́выхъ ме́рзость Го́сподеви, обѣ́ты же правоходя́щихъ прiя́тни ему́.

Ме́рзость Го́сподеви путiе́ нечести́выхъ: гоня́щыя же пра́вду лю́битъ.

Наказа́нiе незло́биваго познава́ется от мимоходя́щихъ: ненави́дящiи же обличе́нiя скончава́ются сра́мно.

А́дъ и па́губа я́вна предъ Го́сподемъ, ка́ко не и сердца́ человѣ́ковъ?

Не возлю́битъ ненака́занный облича́ющихъ его́, съ му́дрыми же не побесѣ́дуетъ.

Се́рдцу веселя́щуся, лице́ цвѣте́тъ: въ печа́лехъ же су́щу, сѣ́туетъ.

Се́рдце пра́вое и́щетъ чу́вства: уста́ же ненака́занныхъ уразумѣ́ютъ зла́я.

На вся́ко вре́мя о́чи злы́хъ прiе́млютъ зла́я: до́брiи же безмо́лвствуютъ при́сно.

Лу́чше части́ца ма́лая со стра́хомъ Госпо́днимъ, не́жели сокро́вища ве́лiя безъ боя́зни.

Лу́чше учрежде́нiе от зе́лiй съ любо́вiю и благода́тiю, не́жели представле́нiе телце́въ со враждо́ю.

^–Терпѣли́вый му́жъ угаси́тъ суды́, нечести́вый же воздвиза́етъ па́че.

Му́жъ я́рый устроя́етъ бра́ни, долготерпѣли́вый же и бу́дущую укроща́етъ.^–

Путiе́ пра́здныхъ по́стлани те́рнiемъ, му́жественныхъ же угла́ждени.

Сы́нъ прему́дръ весели́тъ отца́, сы́нъ же безу́менъ раздража́етъ ма́терь свою́.

Несмы́сленнаго стези́ ску́дны ума́: му́жъ же разу́менъ исправля́я хо́дитъ.

Отлага́ютъ помышле́нiя не чту́щiи со́нмищъ: въ сердца́хъ же совѣ́тныхъ пребыва́етъ совѣ́тъ.

Не послу́шаетъ злы́й его́, ниже́ рече́тъ поле́зно что́ и добро́ о́бщему.

Путiе́ живота́ помышле́нiя разу́мнаго, да уклони́вся от а́да спасе́тся.

До́мы досади́телей разоря́етъ Госпо́дь, утверди́ же предѣ́лъ вдови́цы.

Ме́рзость Го́сподеви по́мыслъ непра́ведный, чи́стыхъ же глаго́лы че́стны.

Губи́тъ себе́ мздои́мецъ, ненави́дяй же даро́въ прiя́тiя спасе́тся:^–

^–ми́лостынями и вѣ́рами очища́ются грѣси́, стра́хомъ же Госпо́днимъ уклоня́ется вся́къ от зла́.

Сердца́ пра́ведныхъ поуча́ются вѣ́рѣ, уста́ же нечести́выхъ отвѣща́ютъ зла́я:^–

^–прiя́тни предъ Го́сподемъ путiе́ муже́й пра́ведныхъ, и́миже и врази́ дру́зiе быва́ютъ.

Дале́че отстои́тъ Бо́гъ от нечести́выхъ, моли́твы же пра́ведныхъ послу́шаетъ:^–

^–лу́чше ма́лое прiя́тiе со пра́вдою, не́жели мно́га жи́та съ непра́вдою:^–

^–се́рдце му́жа да мы́слитъ пра́ведная, да от Бо́га испра́вятся стопы́ его́.

Ви́дящее о́ко до́брая весели́тъ се́рдце, сла́ва же блага́я утучня́етъ ко́сти.

Слу́шаяй обличе́нiй живота́ посредѣ́ прему́дрыхъ водвори́тся.

И́же отмета́етъ наказа́нiе, ненави́дитъ себе́: соблюда́яй же обличе́нiя лю́битъ свою́ ду́шу.

Стра́хъ Госпо́день наказа́нiе и прему́дрость, и нача́ло сла́вы отвѣща́етъ е́й [,*предъи́детъ же смире́ннымъ сла́ва].

Французский (LSG)

Une réponse douce calme la fureur, Mais une parole dure excite la colère.

La langue des sages rend la science aimable, Et la bouche des insensés répand la folie.

Les yeux de l'Éternel sont en tout lieu, Observant les méchants et les bons.

La langue douce est un arbre de vie, Mais la langue perverse brise l'âme.

L'insensé dédaigne l'instruction de son père, Mais celui qui a égard à la réprimande agit avec prudence.

Il y a grande abondance dans la maison du juste, Mais il y a du trouble dans les profits du méchant.

Les lèvres des sages répandent la science, Mais le coeur des insensés n'est pas droit.

Le sacrifice des méchants est en horreur à l'Éternel, Mais la prière des hommes droits lui est agréable.

La voie du méchant est en horreur à l'Éternel, Mais il aime celui qui poursuit la justice.

Une correction sévère menace celui qui abandonne le sentier; Celui qui hait la réprimande mourra.

Le séjour des morts et l'abîme sont devant l'Éternel; Combien plus les coeurs des fils de l'homme!

Le moqueur n'aime pas qu'on le reprenne, Il ne va point vers les sages.

Un coeur joyeux rend le visage serein; Mais quand le coeur est triste, l'esprit est abattu.

Un coeur intelligent cherche la science, Mais la bouche des insensés se plaît à la folie.

Tous les jours du malheureux sont mauvais, Mais le coeur content est un festin perpétuel.

Mieux vaut peu, avec la crainte de l'Éternel, Qu'un grand trésor, avec le trouble.

Mieux vaut de l'herbe pour nourriture, là où règne l'amour, Qu'un boeuf engraissé, si la haine est là.

Un homme violent excite des querelles, Mais celui qui est lent à la colère apaise les disputes.

Le chemin du paresseux est comme une haie d'épines, Mais le sentier des hommes droits est aplani.

Un fils sage fait la joie de son père, Et un homme insensé méprise sa mère.

La folie est une joie pour celui qui est dépourvu de sens, Mais un homme intelligent va le droit chemin.

Les projets échouent, faute d'une assemblée qui délibère; Mais ils réussissent quand il y a de nombreux conseillers.

On éprouve de la joie à donner une réponse de sa bouche; Et combien est agréable une parole dite à propos!

Pour le sage, le sentier de la vie mène en haut, Afin qu'il se détourne du séjour des morts qui est en bas.

L'Éternel renverse la maison des orgueilleux, Mais il affermit les bornes de la veuve.

Les pensées mauvaises sont en horreur à l'Éternel, Mais les paroles agréables sont pures à ses yeux.

Celui qui est avide de gain trouble sa maison, Mais celui qui hait les présents vivra.

Le coeur du juste médite pour répondre, Mais la bouche des méchants répand des méchancetés.

L'Éternel s'éloigne des méchants, Mais il écoute la prière des justes.

Ce qui plaît aux yeux réjouit le coeur; Une bonne nouvelle fortifie les membres.

L'oreille attentive aux réprimandes qui mènent à la vie Fait son séjour au milieu des sages.

Celui qui rejette la correction méprise son âme, Mais celui qui écoute la réprimande acquiert l'intelligence.

La crainte de l'Éternel enseigne la sagesse, Et l'humilité précède la gloire.

Украинский (Огієнко)

Лагідна відповідь гнів відвертає, а слово вразливе гнів підіймає.

Язик мудрих то добре знання, а уста нерозумних глупоту висловлюють.

Очі Господні на кожному місці, позирають на злих та на добрих.

Язик лагідний то дерево життя, а лукавство його заламання на дусі.

Зневажає безумний напучення батькове, а хто береже осторогу, стає розумніший.

Дім праведного скарб великий, а в плоді безбожного безлад.

Уста мудрих знання розсівають, а серце безглуздих не так.

Жертва безбожних огида для Господа, а молитва невинних Його уподоба.

Господеві огида дорога безбожного, а того, хто женеться за праведністю, Він кохає.

Люта кара на того, хто путь оставляє, а хто осторогу ненавидить, той умирає.

Шеол й Аваддон перед Господом, тим більше серця синів людських!

Насмішник не любить картання собі, він до мудрих не піде.

Радісне серце лице веселить, а при смутку сердечному дух приголомшений.

Серце розумне шукає знання, а уста безумних глупоту пасуть.

Нужденному всі дні лихі, кому ж добре на серці, у того гостина постійно.

Ліпше мале у Господньому страху, ані ж скарб великий, та тривога при тому.

Ліпша пожива яринна, і при тому любов, аніж тучний віл, та ненависть при тому.

Гнівлива людина роздражнює сварку, терпелива ж у гніві вспокоює заколот.

Дорога лінивого то терновиння, а путь щирих дорога гладка.

Мудрий син тішить батька свого, а людина безумна погорджує матір́ю своєю.

Глупота то радість для нерозумного, а людина розумна дорогою простою ходить.

Ламаються задуми з браку поради, при численності ж радників сповняться.

Радість людині у відповіді його уст, а слово на часі своєму яке воно добре!

Путь життя для премудрого угору, щоб віддалюватись від шеолу внизу.

Дім пишних руйнує Господь, але ставить межу для вдови.

Думки злого огида для Господа, але чисті для Нього приємні слова.

Зажерливий робить нещасним свій дім, хто ж дарунки ненавидить, той буде жити.

Серце праведного розмірковує про відповідь, а уста безбожних вибризкують зло.

Далекий Господь від безбожних, але справедливих молитву Він чує.

Світло очей тішить серце, добра звістка підкріплює кості.

Ухо, що навчання життя вислуховує, буде перебувати між мудрими.

Хто напучування не приймає, той не дбає про душу свою, а хто слухається остороги, здобуде той розум.

Страх Господній навчання премудрости, а перед славою скромність іде.

Арабский (Arabic Van Dyke)

Языки

اَلْجَوَابُ اللَّيِّنُ يَصْرِفُ الْغَضَبَ، وَالْكَلاَمُ الْمُوجعُ يُهَيِّجُ السَّخَطَ.

لِسَانُ الْحُكَمَاءِ يُحَسِّنُ الْمَعْرِفَةَ، وَفَمُ الْجُهَّالِ يُنْبِعُ حَمَاقَةً.

فِي كُلِّ مَكَانٍ عَيْنَا الرَّبِّ مُرَاقِبَتَانِ الطَّالِحِينَ وَالصَّالِحِينَ.

هُدُوءُ اللِّسَانِ شَجَرَةُ حَيَاةٍ، وَاعْوِجَاجُهُ سَحْقٌ فِي الرُّوحِ.

اَلأَحْمَقُ يَسْتَهِينُ بِتَأْدِيبِ أَبِيهِ، أَمَّا مُرَاعِي التَّوْبِيخِ فَيَذْكَى.

فِي بَيْتِ الصِّدِّيقِ كَنْزٌ عَظِيمٌ، وَفِي دَخْلِ الأَشْرَارِ كَدَرٌ.

شِفَاهُ الْحُكَمَاءِ تَذُرُّ مَعْرِفَةً، أَمَّا قَلْبُ الْجُهَّالِ فَلَيْسَ كَذلِكَ.

ذَبِيحَةُ الأَشْرَارِ مَكْرَهَةُ الرَّبِّ، وَصَلاَةُ الْمُسْتَقِيمِينَ مَرْضَاتُهُ.

مَكْرَهَةُ الرَّبِّ طَرِيقُ الشِّرِّيرِ، وَتَابعُ الْبِرِّ يُحِبُّهُ.

تَأْدِيبُ شَرّ لِتَارِكِ الطَّرِيقِ. مُبْغِضُ التَّوْبِيخِ يَمُوتُ.

اَلْهَاوِيَةُ وَالْهَلاَكُ أَمَامَ الرَّبِّ. كَمْ بِالْحَرِيِّ قُلُوبُ بَنِي آدَمَ!

اَلْمُسْتَهْزِئُ لاَ يُحِبُّ مُوَبِّخَهُ. إِلَى الْحُكَمَاءِ لاَ يَذْهَبُ.

اَلْقَلْبُ الْفَرْحَانُ يَجْعَلُ الْوَجْهَ طَلِقًا، وَبِحُزْنِ الْقَلْبِ تَنْسَحِقُ الرُّوحُ.

قَلْبُ الْفَهِيمِ يَطْلُبُ مَعْرِفَةً، وَفَمُ الْجُهَّالِ يَرْعَى حَمَاقَةً.

كُلُّ أَيَّامِ الْحَزِينِ شَقِيَّةٌ، أَمَّا طَيِّبُ الْقَلْبِ فَوَلِيمَةٌ دَائِمَةٌ.

اَلْقَلِيلُ مَعَ مَخَافَةِ الرَّبِّ، خَيْرٌ مِنْ كَنْزٍ عَظِيمٍ مَعَ هَمٍّ.

أَكْلَةٌ مِنَ الْبُقُولِ حَيْثُ تَكُونُ الْمَحَبَّةُ، خَيْرٌ مِنْ ثَوْرٍ مَعْلُوفٍ وَمَعَهُ بُغْضَةٌ.

اَلرَّجُلُ الْغَضُوبُ يُهَيِّجُ الْخُصُومَةَ، وَبَطِيءُ الْغَضَبِ يُسَكِّنُ الْخِصَامَ.

طَرِيقُ الْكَسْلاَنِ كَسِيَاجٍ مِنْ شَوْكٍ، وَطَرِيقُ الْمُسْتَقِيمِينَ مَنْهَجٌ.

اَلابْنُ الْحَكِيمُ يَسُرُّ أَبَاهُ، وَالرَّجُلُ الْجَاهِلُ يَحْتَقِرُ أُمَّهُ.

الْحَمَاقَةُ فَرَحٌ لِنَاقِصِ الْفَهْمِ، أَمَّا ذُو الْفَهْمِ فَيُقَوِّمُ سُلُوكَهُ.

مَقَاصِدُ بِغَيْرِ مَشُورَةٍ تَبْطُلُ، وَبِكَثْرَةِ الْمُشِيرِينَ تَقُومُ.

لِلإِنْسَانِ فَرَحٌ بِجَوَابِ فَمِهِ، وَالْكَلِمَةُ فِي وَقْتِهَا مَا أَحْسَنَهَا!

طَرِيقُ الْحَيَاةِ لِلْفَطِنِ إِلَى فَوْقُ، لِلْحَيَدَانِ عَنِ الْهَاوِيَةِ مِنْ تَحْتُ.

اَلرَّبُّ يَقْلَعُ بَيْتَ الْمُتَكَبِّرِينَ، وَيُوَطِّدُ تُخْمَ الأَرْمَلَةِ.

مَكْرَهَةُ الرَّبِّ أَفْكَارُ الشِّرِّيرِ، وَلِلأَطْهَارِ كَلاَمٌ حَسَنٌ.

اَلْمُولَعُ بِالْكَسْبِ يُكَدِّرُ بَيْتَهُ، وَالْكَارِهُ الْهَدَايَا يَعِيشُ.

قَلْبُ الصِّدِّيقِ يَتَفَكَّرُ بِالْجَوَابِ، وَفَمُ الأَشْرَارِ يُنْبعُ شُرُورًا.

اَلرَّبُّ بَعِيدٌ عَنِ الأَشْرَارِ، وَيَسْمَعُ صَلاَةَ الصِّدِّيقِينَ.

نُورُ الْعَيْنَيْنِ يُفَرِّحُ الْقَلْبَ. اَلْخَبَرُ الطَّيِّبُ يُسَمِّنُ الْعِظَامَ.

اَلأُذُنُ السَّامِعَةُ تَوْبِيخَ الْحَيَاةِ تَسْتَقِرُّ بَيْنَ الْحُكَمَاءِ.

مَنْ يَرْفُضُ التَّأْدِيبَ يُرْذِلُ نَفْسَهُ، وَمَنْ يَسْمَعُ لِلتَّوْبِيخِ يَقْتَنِي فَهْمًا.

مَخَافَةُ الرَّبِّ أَدَبُ حِكْمَةٍ، وَقَبْلَ الْكَرَامَةِ التَّوَاضُعُ.