Ве́тхий Заве́т:
Быт.
Исх.
Лев.
Чис.
Втор.
Нав.
Суд.
Руф.
1Цар.
2Цар.
3Цар.
4Цар.
1Пар.
2Пар.
1Езд.
Неем.
2Езд.
Тов.
Иудиф.
Есф.
Иов.
Пс.
Притч.
Еккл.
Песн.
Прем.
Сир.
Ис.
Иер.
Плч.
ПослИер.
Вар.
Иез.
Дан.
Ос.
Иоил.
Ам.
Авд.
Ион.
Мих.
Наум.
Авв.
Соф.
Аг.
Зах.
Мал.
1Мак.
2Мак.
3Мак.
3Ездр.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Скрыть
Псалом 118
- 1
- 2
- 3
- 4
- 5
- 6
- 7
- 8
- 9
- 10
- 11
- 12
- 13
- 14
- 15
- 16
- 17
- 18
- 19
- 20
- 21
- 22
- 23
- 24
- 25
- 26
- 27
- 28
- 29
- 30
- 31
- 32
- 33
- 34
- 35
- 36
- 37
- 38
- 39
- 40
- 41
- 42
- 43
- 44
- 45
- 46
- 47
- 48
- 49
- 50
- 51
- 52
- 53
- 54
- 55
- 56
- 57
- 58
- 59
- 60
- 61
- 62
- 63
- 64
- 65
- 66
- 67
- 68
- 69
- 70
- 71
- 72
- 73
- 74
- 75
- 76
- 77
- 78
- 79
- 80
- 81
- 82
- 83
- 84
- 85
- 86
- 87
- 88
- 89
- 90
- 91
- 92
- 93
- 94
- 95
- 96
- 97
- 98
- 99
- 100
- 101
- 102
- 103
- 104
- 105
- 106
- 107
- 108
- 109
- 110
- 111
- 112
- 113
- 114
- 115
- 116
- 117
- 118
- 119
- 120
- 121
- 122
- 123
- 124
- 125
- 126
- 127
- 128
- 129
- 130
- 131
- 132
- 133
- 134
- 135
- 136
- 137
- 138
- 139
- 140
- 141
- 142
- 143
- 144
- 145
- 146
- 147
- 148
- 149
- 150
- 151
118:0
118:1
118:4
см.:Втор.4:5-6;
118:7
118:8
118:12
118:13
118:14
118:15
118:16
118:17
118:18
см.:Втор.17:19;
118:20
118:21
см.:Втор.11:28;
118:22
118:24
см.:Втор.17:19;
118:25
118:26
118:27
118:28
118:29
118:31
118:33
118:35
118:38
118:40
118:41
118:42
118:43
118:45
118:47
118:48
118:49
118:51
см.:Втор.17:11;
118:52
118:53
118:54
118:56
118:58
118:59
118:60
118:62
см.:Деян.16:25;
118:65
118:66
118:68
118:69
118:72
см.:Пс.118:127;
118:74
118:76
118:77
118:78
118:79
118:80
118:81
см.:Пс.118:166;
118:82
118:84
118:85
118:87
118:88
118:90
118:91
118:93
118:94
118:95
118:96
118:97
см.:Втор.17:19;
118:98
118:101
118:102
118:104
см.:Пс.118:128;
118:107
118:109
118:111
118:113
118:114
118:117
118:119
118:121
118:122
118:123
118:125
118:128
см.:Пс.118:104;
118:129
118:131
118:133
118:134
118:138
см.:Втор.4:5-6;
118:141
118:143
118:144
118:145
118:146
118:149
118:150
118:153
118:156
118:158
см.:Деян.17:16;
118:159
118:160
118:164
118:167
118:169
118:170
118:171
118:172
118:173
118:174
118:175
Аллилу́iа.
Блаже́ни непоро́чнiи въ пу́ть {въ пути́}, ходя́щiи въ зако́нѣ Госпо́дни.
Блаже́ни испыта́ющiи свидѣ́нiя Его́, всѣ́мъ се́рдцемъ взы́щутъ Его́.
Не дѣ́лающiи бо беззако́нiя въ путе́хъ Его́ ходи́ша.
Ты́ заповѣ́далъ еси́ за́повѣди Твоя́ сохрани́ти зѣло́:
дабы́ испра́вилися путiе́ мои́, сохрани́ти оправда́нiя Твоя́.
Тогда́ не постыжу́ся, внегда́ призрѣ́ти ми́ на вся́ за́повѣди Твоя́.
Исповѣ́мся Тебѣ́ въ пра́вости се́рдца, внегда́ научи́тимися судьба́мъ пра́вды Твоея́.
Оправда́нiя Твоя́ сохраню́: не оста́ви мене́ до зѣла́.
Въ чесо́мъ испра́витъ юнѣ́йшiй пу́ть сво́й? Внегда́ сохрани́ти словеса́ Твоя́.
Всѣ́мъ се́рдцемъ мои́мъ взыска́хъ Тебе́: не отри́ни мене́ от за́повѣдiй Твои́хъ.
Въ се́рдцы мое́мъ скры́хъ словеса́ Твоя́, я́ко да не согрѣшу́ Тебѣ́.
Благослове́нъ еси́, Го́споди: научи́ мя оправда́ниемъ Твои́мъ.
Устна́ма мои́ма возвѣсти́хъ вся́ судьбы́ у́стъ Твои́хъ.
На пути́ свидѣ́нiй Твои́хъ наслади́хся, я́ко о вся́комъ бога́тствѣ.
Въ за́повѣдехъ Твои́хъ поглумлю́ся, и уразумѣ́ю пути́ Твоя́.
Во оправда́нiихъ Твои́хъ поучу́ся: не забу́ду слове́съ Твои́хъ.
Возда́ждь рабу́ Твоему́: живи́ мя, и сохраню́ словеса́ Твоя́.
Откры́й о́чи мои́, и уразумѣ́ю чудеса́ от зако́на Твоего́.
Пришле́цъ а́зъ е́смь на земли́: не скры́й от мене́ за́повѣди Твоя́.
Возлюби́ душа́ моя́ возжела́ти судьбы́ Твоя́ на вся́кое вре́мя.
Запрети́лъ еси́ го́рдымъ: про́кляти уклоня́ющiися от за́повѣдiй Твои́хъ.
Отъими́ от мене́ поно́съ {поноше́нiе} и уничиже́нiе, я́ко свидѣ́нiй Твои́хъ взыска́хъ.
И́бо сѣдо́ша кня́зи и на мя́ клевета́ху, ра́бъ же Тво́й глумля́шеся во оправда́нiихъ Твои́хъ:
и́бо свидѣ́нiя Твоя́ поуче́нiе мое́ е́сть, и совѣ́ти мои́ оправда́нiя Твоя́.
Прильпе́ земли́ душа́ моя́: живи́ мя по словеси́ Твоему́.
Пути́ моя́ возвѣсти́хъ, и услы́шалъ мя́ еси́: научи́ мя оправда́ниемъ Твои́мъ.
Пу́ть оправда́нiй Твои́хъ вразуми́ ми, и поглумлю́ся въ чудесѣ́хъ Твои́хъ.
Воздрема́ душа́ моя́ от уны́нiя: утверди́ мя въ словесѣ́хъ Твои́хъ.
Пу́ть непра́вды отста́ви от мене́ и зако́номъ Твои́мъ поми́луй мя́.
Пу́ть и́стины изво́лихъ и судьбы́ Твоя́ не забы́хъ.
Прилѣпи́хся свидѣ́ниемъ Твои́мъ, Го́споди, не посрами́ мене́.
Пу́ть за́повѣдiй Твои́хъ теко́хъ, егда́ разшири́лъ еси́ се́рдце мое́.
Законоположи́ мнѣ́, Го́споди, пу́ть оправда́нiй Твои́хъ, и взыщу́ и́ вы́ну:
вразуми́ мя, и испыта́ю зако́нъ Тво́й и сохраню́ и́ всѣ́мъ се́рдцемъ мои́мъ.
Наста́ви мя́ на стезю́ за́повѣдiй Твои́хъ, я́ко ту́ю восхотѣ́хъ.
Приклони́ се́рдце мое́ во свидѣ́нiя Твоя́, а не въ лихои́мство.
Отврати́ о́чи мои́ е́же не ви́дѣти суеты́: въ пути́ Твое́мъ живи́ мя.
Поста́ви рабу́ Твоему́ сло́во Твое́ въ стра́хъ Тво́й.
Отъими́ поноше́нiе мое́, е́же непщева́хъ: я́ко судьбы́ Твоя́ бла́ги.
Се́, возжела́хъ за́повѣди Твоя́: въ пра́вдѣ Твое́й живи́ мя.
И да прiи́детъ на мя́ ми́лость Твоя́, Го́споди, спасе́нiе Твое́ по словеси́ Твоему́:
и отвѣща́ю поноша́ющымъ ми́ сло́во, я́ко упова́хъ на словеса́ Твоя́.
И не отъими́ от у́стъ мои́хъ словесе́ и́стинна до зѣла́, я́ко на судьбы́ Твоя́ упова́хъ:
и сохраню́ зако́нъ Тво́й вы́ну, въ вѣ́къ и въ вѣ́къ вѣ́ка.
И хожда́хъ въ широтѣ́, я́ко за́повѣди Твоя́ взыска́хъ:
и глаго́лахъ о свидѣ́нiихъ Твои́хъ предъ цари́ и не стыдя́хся:
и поуча́хся въ за́повѣдехъ Твои́хъ, я́же возлюби́хъ зѣло́:
и воздвиго́хъ ру́цѣ мои́ къ за́повѣдемъ Твои́мъ, я́же возлюби́хъ, и глумля́хся во оправда́нiихъ Твои́хъ.
Помяни́ словеса́ Твоя́ рабу́ Твоему́, и́хже упова́нiе да́лъ ми́ еси́.
То́ мя утѣ́ши во смире́нiи мое́мъ, я́ко сло́во Твое́ живи́ мя.
Го́рдiи законопреступова́ху до зѣла́: от зако́на же Твоего́ не уклони́хся.
Помяну́хъ судьбы́ Твоя́ от вѣ́ка, Го́споди, и утѣ́шихся.
Печа́ль прiя́тъ мя́ от грѣ́шникъ, оставля́ющихъ зако́нъ Тво́й.
Пѣ́та бя́ху мнѣ́ оправда́нiя Твоя́ на мѣ́стѣ прише́лствiя моего́.
Помяну́хъ въ нощи́ и́мя Твое́, Го́споди, и сохрани́хъ зако́нъ Тво́й.
Се́й бы́сть мнѣ́, я́ко оправда́нiй Твои́хъ взыска́хъ.
Ча́сть моя́ еси́, Го́споди: рѣ́хъ сохрани́ти зако́нъ Тво́й.
Помоли́хся лицу́ Твоему́ всѣ́мъ се́рдцемъ мои́мъ: поми́луй мя́ по словеси́ Твоему́.
Помы́слихъ пути́ Твоя́ и возврати́хъ но́зѣ мои́ во свидѣ́нiя Твоя́.
Угото́вихся и не смути́хся сохрани́ти за́повѣди Твоя́.
У́жя грѣ́шникъ обяза́шася мнѣ́, и зако́на Твоего́ не забы́хъ.
Полу́нощи воста́хъ исповѣ́датися Тебѣ́ о судьба́хъ пра́вды Твоея́.
Прича́стникъ а́зъ е́смь всѣ́мъ боя́щымся Тебе́ и храня́щымъ за́повѣди Твоя́.
Ми́лости Твоея́, Го́споди, испо́лнь земля́: оправда́ниемъ Твои́мъ научи́ мя.
Бла́гость сотвори́лъ еси́ съ рабо́мъ Твои́мъ, Го́споди, по словеси́ Твоему́:
бла́гости и наказа́нiю и ра́зуму научи́ мя, я́ко за́повѣдемъ Твои́мъ вѣ́ровахъ.
Пре́жде да́же не смири́тимися, а́зъ прегрѣши́хъ: сего́ ра́ди сло́во Твое́ сохрани́хъ.
Бла́гъ еси́ Ты́, Го́споди: и бла́гостiю Твое́ю научи́ мя оправда́ниемъ Твои́мъ.
Умно́жися на мя́ непра́вда го́рдыхъ: а́зъ же всѣ́мъ се́рдцемъ мои́мъ испыта́ю за́повѣди Твоя́.
Усыри́ся я́ко млеко́ се́рдце и́хъ: а́зъ же зако́ну Твоему́ поучи́хся.
Благо мнѣ́, я́ко смири́лъ мя́ еси́, я́ко да научу́ся оправда́ниемъ Твои́мъ.
Бла́гъ мнѣ́ зако́нъ у́стъ Твои́хъ па́че ты́сящъ зла́та и сребра́.
Ру́це Твои́ сотвори́стѣ мя́ и созда́стѣ мя́: вразуми́ мя, и научу́ся за́повѣдемъ Твои́мъ.
Боя́щiися Тебе́ у́зрятъ мя́ и возвеселя́тся, я́ко на словеса́ Твоя́ упова́хъ.
Разумѣ́хъ, Го́споди, я́ко пра́вда судьбы́ Твоя́, и вои́стинну смири́лъ мя́ еси́.
Бу́ди же ми́лость Твоя́, да утѣ́шитъ мя́, по словеси́ Твоему́ рабу́ Твоему́:
да прiи́дутъ мнѣ́ щедро́ты Твоя́, и жи́въ бу́ду, я́ко зако́нъ Тво́й поуче́нiе мое́ е́сть.
Да постыдя́тся го́рдiи, я́ко непра́ведно беззако́нноваша на мя́: а́зъ же поглумлю́ся {размышля́ти бу́ду} въ за́повѣдехъ Твои́хъ.
Да обратя́тъ мя́ боя́щiися Тебе́ и вѣ́дящiи свидѣ́нiя Твоя́.
Бу́ди се́рдце мое́ непоро́чно во оправда́нiихъ Твои́хъ, я́ко да не постыжу́ся.
Изчеза́етъ во спасе́нiе Твое́ душа́ моя́, на словеса́ Твоя́ упова́хъ:
изчезо́ша о́чи мои́ въ сло́во Твое́, глаго́люще: когда́ утѣ́шиши мя́?
Зане́ бы́хъ я́ко мѣ́хъ на сла́нѣ: оправда́нiй Твои́хъ не забы́хъ.
Коли́ко е́сть дні́й раба́ Твоего́? Когда́ сотвори́ши ми́ от гоня́щихъ мя́ су́дъ?
Повѣ́даша мнѣ́ законопресту́пницы глумле́нiя, но не я́ко зако́нъ Тво́й, Го́споди.
Вся́ за́повѣди Твоя́ и́стина: непра́ведно погна́ша мя́, помози́ ми.
Вма́лѣ не сконча́ша мене́ на земли́: а́зъ же не оста́вихъ за́повѣдiй Твои́хъ.
По ми́лости Твое́й живи́ мя, и сохраню́ свидѣ́нiя у́стъ Твои́хъ.
Во вѣ́къ, Го́споди, сло́во Твое́ пребыва́етъ на небеси́.
Въ ро́дъ и ро́дъ и́стина Твоя́: основа́лъ еси́ зе́млю, и пребыва́етъ.
Учине́нiемъ Твои́мъ пребыва́етъ де́нь: я́ко вся́ческая рабо́тна Тебѣ́.
Я́ко а́ще бы не зако́нъ Тво́й поуче́нiе мое́ бы́лъ, тогда́ у́бо поги́блъ бы́хъ во смире́нiи мое́мъ:
во вѣ́къ не забу́ду оправда́нiй Твои́хъ, я́ко въ ни́хъ оживи́лъ мя́ еси́.
Тво́й е́смь а́зъ, спаси́ мя: я́ко оправда́нiй Твои́хъ взыска́хъ.
Мене́ жда́ша грѣ́шницы погуби́ти мя́: свидѣ́нiя Твоя́ разумѣ́хъ.
Вся́кiя кончи́ны ви́дѣхъ коне́цъ: широка́ за́повѣдь Твоя́ зѣло́.
Ко́ль возлюби́хъ зако́нъ Тво́й, Го́споди: ве́сь де́нь поуче́нiе мое́ е́сть.
Па́че вра́гъ мои́хъ умудри́лъ мя́ еси́ за́повѣдiю Твое́ю, я́ко въ вѣ́къ моя́ е́сть.
Па́че всѣ́хъ уча́щихъ мя́ разумѣ́хъ, я́ко свидѣ́нiя Твоя́ поуче́нiе мое́ е́сть.
Па́че ста́рецъ разумѣ́хъ, я́ко за́повѣди Твоя́ взыска́хъ.
От вся́каго пути́ лука́ва возбрани́хъ нога́мъ мои́мъ, я́ко да сохраню́ словеса́ Твоя́:
от суде́бъ Твои́хъ не уклони́хся, я́ко Ты́ законоположи́лъ ми́ еси́.
Ко́ль сладка́ горта́ни моему́ словеса́ Твоя́: па́че ме́да усто́мъ мои́мъ.
От за́повѣдiй Твои́хъ разумѣ́хъ: сего́ ра́ди возненави́дѣхъ вся́къ пу́ть непра́вды.
Свѣти́лникъ нога́ма мои́ма зако́нъ Тво́й, и свѣ́тъ стезя́мъ мои́мъ.
Кля́хся и поста́вихъ сохрани́ти судьбы́ пра́вды Твоея́.
Смири́хся до зѣла́: Го́споди, живи́ мя по словеси́ Твоему́.
Во́льная у́стъ мои́хъ благоволи́ же, Го́споди, и судьба́мъ Твои́мъ научи́ мя.
Душа́ моя́ въ руку́ Твое́ю {Алекс.: мое́ю} вы́ну, и зако́на Твоего́ не забы́хъ.
Положи́ша грѣ́шницы сѣ́ть мнѣ́: и от за́повѣдiй Твои́хъ не заблуди́хъ.
Наслѣ́довахъ свидѣ́нiя Твоя́ во вѣ́къ, я́ко ра́дованiе се́рдца моего́ су́ть:
приклони́хъ се́рдце мое́ сотвори́ти оправда́нiя Твоя́ въ вѣ́къ за воздая́нiе.
Законопресту́пныя возненави́дѣхъ, зако́нъ же Тво́й возлюби́хъ.
Помо́щникъ мо́й и засту́пникъ мо́й еси́ Ты́: на словеса́ Твоя́ упова́хъ.
Уклони́теся от мене́, лука́внующiи, и испыта́ю за́повѣди Бо́га моего́.
Заступи́ мя по словеси́ Твоему́, и жи́въ бу́ду: и не посрами́ мене́ от ча́янiя моего́:
помози́ ми, и спасу́ся, и поучу́ся во оправда́нiихъ Твои́хъ вы́ну.
Уничижи́лъ еси́ вся́ отступа́ющыя от оправда́нiй Твои́хъ: я́ко непра́ведно помышле́нiе и́хъ.
Преступа́ющыя непщева́хъ вся́ грѣ́шныя земли́: сего́ ра́ди возлюби́хъ свидѣ́нiя Твоя́.
Пригвозди́ стра́ху Твоему́ пло́ти моя́: от суде́бъ бо Твои́хъ убоя́хся.
Сотвори́хъ су́дъ и пра́вду: не преда́ждь мене́ оби́дящымъ мя́.
Воспрiими́ раба́ Твоего́ во благо, да не оклевета́ютъ мене́ го́рдiи.
О́чи мои́ изчезо́стѣ во спасе́нiе Твое́ и въ сло́во пра́вды Твоея́:
сотвори́ съ рабо́мъ Твои́мъ по ми́лости Твое́й, и оправда́ниемъ Твои́мъ научи́ мя.
Ра́бъ Тво́й е́смь а́зъ: вразуми́ мя, и увѣ́мъ свидѣ́нiя Твоя́.
Вре́мя сотвори́ти Го́сподеви: разори́ша зако́нъ Тво́й.
Сего́ ра́ди возлюби́хъ за́повѣди Твоя́ па́че зла́та и топа́зiа.
Сего́ ра́ди ко всѣ́мъ за́повѣдемъ Твои́мъ направля́хся, вся́къ пу́ть непра́вды возненави́дѣхъ.
Ди́вна свидѣ́нiя Твоя́: сего́ ра́ди испыта́ я́ душа́ моя́.
Явле́нiе слове́съ Твои́хъ просвѣща́етъ и вразумля́етъ младе́нцы.
Уста́ моя́ отверзо́хъ и привлеко́хъ ду́хъ, я́ко за́повѣдiй Твои́хъ жела́хъ.
При́зри на мя́ и поми́луй мя́, по суду́ лю́бящихъ и́мя Твое́.
Стопы́ моя́ напра́ви по словеси́ Твоему́, и да не облада́етъ мно́ю вся́кое беззако́нiе:
изба́ви мя́ от клеветы́ человѣ́ческiя, и сохраню́ за́повѣди Твоя́.
Лице́ Твое́ просвѣти́ на раба́ Твоего́ и научи́ мя оправда́ниемъ Твои́мъ.
Исхо́дища водна́я изведо́стѣ о́чи мои́, поне́же не сохрани́хъ зако́на Твоего́.
Пра́веднъ еси́, Го́споди, и пра́ви суди́ Твои́:
заповѣ́далъ еси́ пра́вду свидѣ́нiя Твоя́, и и́стину зѣло́.
Иста́яла мя́ е́сть ре́вность Твоя́: я́ко забы́ша словеса́ Твоя́ врази́ мои́.
Разжже́но сло́во Твое́ зѣло́, и ра́бъ Тво́й возлюби́ е́.
Юнѣ́йшiй а́зъ е́смь и уничиже́нъ: оправда́нiй Твои́хъ не забы́хъ.
Пра́вда Твоя́ пра́вда во вѣ́къ, и зако́нъ Тво́й и́стина.
Ско́рби и ну́жди обрѣто́ша мя́: за́повѣди Твоя́ поуче́нiе мое́.
Пра́вда свидѣ́нiя Твоя́ въ вѣ́къ: вразуми́ мя, и жи́въ бу́ду.
Воззва́хъ всѣ́мъ се́рдцемъ мои́мъ, услы́ши мя́, Го́споди: оправда́нiя Твоя́ взыщу́.
Воззва́хъ Ти́, спаси́ мя, и сохраню́ свидѣ́нiя Твоя́.
Предвари́хъ въ безго́дiи и воззва́хъ: на словеса́ Твоя́ упова́хъ.
Предвари́стѣ о́чи мои́ ко у́тру, поучи́тися словесе́мъ Твои́мъ.
Гла́съ мо́й услы́ши, Го́споди, по ми́лости Твое́й: по судьбѣ́ Твое́й живи́ мя.
Прибли́жишася гоня́щiи мя́ беззако́нiемъ: от зако́на же Твоего́ удали́шася.
Бли́зъ еси́ Ты́, Го́споди, и вси́ путiе́ Твои́ и́стина.
Испе́рва позна́хъ от свидѣ́нiй Твои́хъ, я́ко въ вѣ́къ основа́лъ я́ еси́.
Ви́ждь смире́нiе мое́ и изми́ мя: я́ко зако́на Твоего́ не забы́хъ.
Суди́ су́дъ мо́й и изба́ви мя́: словесе́ ра́ди Твоего́ живи́ мя.
Дале́че от грѣ́шникъ спасе́нiе, я́ко оправда́нiй Твои́хъ не взыска́ша.
Щедро́ты Твоя́ мно́ги, Го́споди: по судьбѣ́ Твое́й живи́ мя.
Мно́зи изгоня́щiи мя́ и стужа́ющiи ми́: от свидѣ́нiй Твои́хъ не уклони́хся.
Ви́дѣхъ неразумѣва́ющыя и иста́яхъ: я́ко слове́съ Твои́хъ не сохрани́ша.
Ви́ждь, я́ко за́повѣди Твоя́ возлюби́хъ: Го́споди, по ми́лости Твое́й живи́ мя.
Нача́ло слове́съ Твои́хъ и́стина, и во вѣ́къ вся́ судьбы́ пра́вды Твоея́.
Кня́зи погна́ша мя́ ту́не: и от слове́съ Твои́хъ убоя́ся се́рдце мое́.
Возра́дуюся а́зъ о словесѣ́хъ Твои́хъ, я́ко обрѣта́яй коры́сть мно́гу.
Непра́вду возненави́дѣхъ и омерзи́хъ: зако́нъ же Тво́й возлюби́хъ.
Седмери́цею дне́мъ хвали́хъ Тя́ о судьба́хъ пра́вды Твоея́.
Ми́ръ мно́гъ лю́бящымъ зако́нъ Тво́й, и нѣ́сть и́мъ собла́зна.
Ча́яхъ спасе́нiя Твоего́, Го́споди, и за́повѣди Твоя́ возлюби́хъ.
Сохрани́ душа́ моя́ свидѣ́нiя Твоя́ и возлюби́ я́ зѣло́.
Сохрани́хъ за́повѣди Твоя́ и свидѣ́нiя Твоя́, я́ко вси́ путiе́ мои́ предъ Тобо́ю, Го́споди.
Да прибли́жится моле́нiе мое́ предъ Тя́, Го́споди: по словеси́ Твоему́ вразуми́ мя.
Да вни́детъ проше́нiе мое́ предъ Тя́: Го́споди, по словеси́ Твоему́ изба́ви мя́.
Отры́гнутъ устнѣ́ мои́ пѣ́нiе, егда́ научи́ши мя́ оправда́ниемъ Твои́мъ.
Провѣща́етъ язы́къ мо́й словеса́ Твоя́, я́ко вся́ за́повѣди Твоя́ пра́вда.
Да бу́детъ рука́ Твоя́ е́же спасти́ мя, я́ко за́повѣди Твоя́ изво́лихъ.
Возжела́хъ спасе́нiе Твое́, Го́споди, и зако́нъ Тво́й поуче́нiе мое́ е́сть.
Жива́ бу́детъ душа́ моя́ и восхва́литъ Тя́: и судьбы́ Твоя́ помо́гутъ мнѣ́.
Заблуди́хъ я́ко овча́ поги́бшее: взыщи́ раба́ Твоего́, я́ко за́повѣдiй Твои́хъ не забы́хъ.
Аллилуия.
Блаженны непорочные в пути, ходящие в законе Господнем.
Блаженны изучающие откровения Его: всем сердцем взыщут Его.
Не делающие беззакония по путям Его ходят.
Ты повелел заповеди Твои твердо хранить.
О если бы направлялись пути мои к сохранению заповедей Твоих!
Тогда я не постыдился бы, взирая на все заповеди Твои.
Исповедаюсь Тебе в правоте сердца, поучаясь судам правды Твоей.
Оправдания Твои сохраню, не оставь меня совершенно.
Чем (руководясь) юный исправит путь свой? Хранением слов Твоих.
Всем сердцем я взыскал Тебя, не удали меня от заповедей Твоих.
В сердце моем я скрыл слова Твои, чтобы не согрешить пред Тобою.
Благословен Ты, Господи, научи меня оправданиям Твоим!
Устами моими я возвещал все изречения уст Твоих.
На пути откровений Твоих я наслаждался, как бы (владея) всеми богатствами.
О заповедях Твоих буду рассуждать и размышлять о путях Твоих.
Оправданиям Твоим поучусь, не забуду слов Твоих.
Воздай рабу Твоему, оживи меня, и я сохраню слова Твои.
Открой очи мои, и уразумею чудеса от закона Твоего.
Пришелец я на земле, не скрой от меня заповедей Твоих.
С любовью во всякое время душа моя желает судов Твоих.
Ты остановил гордых, прокляты уклоняющиеся от заповедей Твоих.
Сними с меня поношение и унижение, ибо я взыскал откровения Твои.
Ибо вот сели князья и на меня клеветали, раб же Твой размышлял об оправданиях Твоих.
Откровения Твои - поучение для меня, и советники мои - оправдания Твои.
Прилипла к земле душа моя, оживи меня по слову Твоему.
Пути мои я возвестил, и Ты услышал меня: научи меня оправданиям Твоим.
Путь оправданий Твоих дай мне уразуметь, и я буду размышлять о чудесах Твоих.
Воздремала душа моя от уныния, укрепи меня словами Твоими.
Путь неправды удали от меня и согласно закону Твоему помилуй меня.
Путь истины избрал я и судов Твоих не забыл.
Я прилепился к откровениям Твоим, Господи, не посрами меня.
По пути заповедей Твоих я шел, когда Ты расширил сердце мое.
Поставь для меня законом, Господи, путь оправданий Твоих, и взыщу его всегда.
Вразуми меня, и я исследую закон Твой и сохраню его всем сердцем моим.
Наставь меня на стезю заповедей Твоих, ибо я восхотел ее.
Приклони сердце мое к откровениям Твоим, а не к лихоимству.
Отврати очи мои, чтобы не видеть суеты, на пути Твоем оживи меня.
Поставь слово Твое для раба Твоего в страх пред Тобою.
Удали от меня поношение мое, которое я (постоянно) видел, ибо суды Твои благи.
Вот я возжелал заповедей Твоих: правдою Твоею оживи меня.
И да сойдет на меня милость Твоя, Господи, по слову Твоему, спасение Твое.
И я дам ответ поносящим меня, ибо я уповал на слова Твои.
Не отнимай совершенно слова истины от уст моих, ибо на суды Твои я уповал.
И я сохраню закон Твой всегда, в век и во век века.
И ходил я свободно, ибо заповеди Твои взыскал.
И говорил об откровениях Твоих пред царями и не стыдился.
И поучался в заповедях Твоих, которые я сильно возлюбил.
И простирал я руки мои к заповедям Твоим, которые я возлюбил, и размышлял об оправданиях Твоих.
Вспомни слова Твои рабу Твоему, на которые Ты велел мне уповать.
Это утешило меня в унижении моем, ибо слово Твое оживляло меня.
Гордые до крайности преступали закон, а я не уклонялся от закона Твоего.
Я вспоминал суды Твои от века, Господи, и утешался.
Печаль объяла меня при виде грешников, оставляющих закон Твой.
Оправдания Твои были мне песнями на месте странствования моего.
Вспоминал я (и) ночью имя Твое, Господи, и хранил закон Твой.
Часть моя - Ты, Господи; (посему) я сказал: (должно) хранить закон Твой.
Помолился я пред лицем Твоим всем сердцем моим: помилуй меня по слову Твоему!
Помышлял я о путях Твоих и обращал стопы мои к откровениям Твоим.
Приготовился я без смущения хранить заповеди Твои.
Сети грешников опутали меня, но закона Твоего я не забыл.
В полночь я вставал славить Тебя за праведные суды Твои.
Общник я всем боящимся Тебя и хранящим заповеди Твои.
Милости Твоей, Господи, полна земля, оправданиям Твоим научи меня.
Благо сотворил Ты рабу Твоему, Господи, по слову Твоему.
Благости, наказанию и разумению научи меня, ибо я веровал Твоим заповедям.
До уничижения моего я погрешал, посему слово Твое храню.
Благ Ты, Господи, и по благости Твоей научи меня оправданиям Твоим.
Умножилась против меня неправда гордых, я же всем сердцем моим вникну в заповеди Твои.
Отвердело, как (сгустившееся) молоко, сердце их, а я закону Твоему поучался.
Благо мне, что Ты смирил меня, чтобы я научился оправданиям Твоим.
Закон уст Твоих лучше для меня тысяч золота и серебра.
Руки Твои сотворили меня и создали меня: вразуми меня, и научусь заповедям Твоим.
Боящиеся Тебя увидят меня и возвеселятся, ибо я на слова Твои уповал.
Я уразумел, Господи, что суды Твои - правда, и (что) Ты справедливо смирил меня.
Да будет милость Твоя в утешение мне, по слову Твоему рабу Твоему!
Да сойдут на меня щедроты Твои, и жив буду, ибо закон Твой - поучение для меня.
Да постыдятся гордые за то, что несправедливо беззаконие совершали по отношению ко мне, а я буду размышлять о заповедях Твоих.
Да обратят меня боящиеся Тебя и ведающие откровения Твои.
Да будет сердце мое непорочно в оправданиях Твоих, да не постыжусь!
Истаевает душа моя (ожидая) спасения Твоего; на слова Твои я уповал.
Истаевают очи мои (ожидая) спасения Твоего: когда утешишь меня?
Ибо я стал как мех на морозе; (но) оправданий Твоих не забыл.
Сколько остается дней раба Твоего? Когда сотворишь мне суд (избавив) от гонителей моих?
Поведали мне законопреступники (свои) рассуждения, но это - не закон Твой, Господи.
Все заповеди Твои - истина, неправедно гнали меня, помоги мне.
Едва не погубили меня на земле, но я не оставил заповедей Твоих.
По милости Твоей оживи меня, и сохраню откровения Твоих уст.
Во век слово Твое, Господи, пребывает на небе,
В род и род - истина Твоя. Ты основал землю, и она пребывает.
По установлению Твоему пребывает день, ибо все служит Тебе.
Если бы закон Твой не был утешением для меня, я погиб бы в уничижении моем.
Во век не забуду оправданий Твоих, ибо ими Ты оживил меня.
Я - Твой, спаси меня, ибо я оправдания Твои взыскал.
Меня ожидали грешники, чтобы погубить меня, (а) я уразумел откровения Твои.
Я видел предел всякого совершенства, (но) заповедь Твоя чрезвычайно широка.
Как возлюбил я закон Твой, Господи! Во всякий день он - поучение для меня.
Заповедью Твоею Ты сделал меня мудрее врагов моих, ибо она - на век моя.
Я стал разумнее всех учителей моих, ибо откровения Твои - поучение для меня.
Я стал сведущ более старцев, ибо заповеди Твои взыскал!
От всякого лукавого пути я удерживал ноги мои, чтобы хранить слова Твои.
От судов Твоих я не уклонился, ибо Ты даровал мне закон.
Как сладки гортани моей слова Твои! Слаще меда для уст моих.
Из заповедей Твоих я получил разумение, посему я возненавидел всякий путь неправды.
Светильник ногам моим - закон Твой и свет путям моим.
Поклялся я и постановил - хранить суды правды Твоей.
Я уничижен до крайности, Господи, оживи меня, по слову Твоему.
К добровольным (обетам) уст моих благоволи, Господи, и судам Твоим научи меня.
Душа моя в руках Твоих всегда, и закона Твоего я не забыл.
Грешники расставили сеть мне, но я от заповедей Твоих не уклонился.
Я принял откровения Твои, как наследие, на век, ибо они - радость сердца моего.
Я приклонил сердце мое к исполнению оправданий Твоих на век, ради воздаяния.
Законопреступников я возненавидел, закон же Твой возлюбил.
Удалитесь от меня, лукавые, и я буду поучаться в заповедях Бога моего.
Заступись за меня по слову Твоему, и буду жить, и не посрами меня в чаянии моем.
Помоги мне, и спасусь, и буду поучаться оправданиям Твоим.
Уничижил Ты всех, отступающих от оправданий Твоих, ибо неправедно помышление их.
Преступниками признал я всех грешников земли, посему возлюбил откровения Твои.
Пригвозди к страху Твоему плоть мою, ибо я боялся судов Твоих.
Я творил суд и правду, не предай меня обижающим меня.
Защити раба Твоего ко благу (его), дабы не клеветали на меня гордые.
Очи мои истаяли (ожидая) спасения Твоего и слова правды Твоей.
Сотвори с рабом Твоим по милости Твоей и оправданиям Твоим научи меня.
Я - раб Твой: научи меня, и узнаю откровения Твои.
Время действовать Господу: уничтожили закон Твой.
А я возлюбил заповеди Твои более золота и топаза.
Посему ко всем заповедям Твоим я направлялся, всякий путь неправды возненавидел.
Дивны откровения Твои, посему углублялась в них душа моя.
Явление слов Твоих просвещает и вразумляет младенцев.
Уста мои я открыл и привлек в себя Дух, ибо заповедей Твоих я возжелал.
Призри на меня и помилуй меня, как поступаешь с любящими имя Твое.
Стопы мои направь по слову Твоему, и да не обладает мною всякое беззаконие.
Избавь меня от клеветы человеческой, и сохраню заповеди Твои.
Лице Твое просвети на раба Твоего и научи меня оправданиям Твоим.
Источники вод извели очи мои, ибо я не сохранил закона Твоего.
Праведен Ты, Господи, и правы суды Твои.
В откровениях Твоих Ты заповедал правду и совершенную истину.
Истаяла меня ревность по Тебе, ибо забыли слова Твои враги мои.
Слово Твое весьма пламенно, и раб Твой возлюбил его.
Молод я и уничижен, (но) оправданий Твоих не забыл.
Правда Твоя - правда во век, и закон Твой - истина.
Скорби и нужды постигли меня, заповеди Твои - утешение мое.
Откровения Твои - правда во век: вразуми меня и жив буду.
Я воззвал всем сердцем моим: услышь меня, Господи! Оправдания Твои взыщу.
Я воззвал к Тебе: спаси меня! И сохраню откровения Твои.
Предварял я в безвремении и взывал, (ибо) на слова Твои уповал.
Предваряли очи мои утро, чтобы поучаться словам Твоим.
Голос мой услышь, Господи, по милости Твоей, по суду Твоему оживи меня.
Приблизились преследующие меня беззаконно, от закона же Твоего они удалились.
Близок Ты, Господи, и все пути Твои - истина.
От начала я узнал из откровений Твоих, что Ты утвердил их на век.
Воззри на уничижение мое и избавь меня, ибо закона Твоего я не забыл.
Рассуди дело мое и избавь меня, ради слова Твоего оживи меня.
Далеко от грешников спасение, ибо оправданий Твоих они не взыскали.
Велики щедроты Твои, Господи, по суду Твоему оживи меня.
Много у меня гонителей и притеснителей, но от откровений Твоих я не уклонился.
Видел я неразумных и сокрушался, что слов Твоих они не хранили.
Зри, как я возлюбил заповеди Твои. Господи! По милости Твоей оживи меня.
Начало слов Твоих - истина и во век все суды правды Твоей.
Князья преследовали меня без вины, а слов Твоих боялось сердце мое.
Я буду радоваться о словах Твоих, как нашедший большую добычу.
Неправду возненавидел я и возгнушался, а закон Твой возлюбил.
Семикратно днем я хвалил Тебя за праведные суды Твои.
Мир велик у любящих закон Твой, и нет им соблазна.
Чаял я спасения Твоего, Господи, и заповеди Твои возлюбил.
Хранила душа моя откровения Твои и сильно возлюбила их.
Сохранил я заповеди Твои и откровения Твои, ибо все пути мои пред Тобою, Господи.
Да приблизится моление мое к Тебе, Господи, по слову Твоему, вразуми меня.
Да войдет прошение мое к Тебе, Господи, по слову Твоему, избавь меня.
Изольют уста мои песнь, когда научишь меня оправданиям Твоим.
Возвестит язык мой слова Твои, ибо все заповеди Твои правда.
Да будет рука Твоя во спасение мне, ибо заповеди Твои я возлюбил.
Возжелал я спасение Твое, Господи, и закон Твой поучение мое.
Жива будет душа моя и восхвалит Тебя, и суды Твои помогут мне.
Я заблудился, как овца погибшая, взыщи раба Твоего, ибо заповедей Твоих я не забыл.
119:1 Блаженні непорочні в дорозі, що ходять Законом Господнім!
119:2 Блаженні, хто держить свідоцтва Його, хто шукає Його всім серцем,
119:3 і хто кривди не робить, хто ходить путями Його!
119:4 Ти видав накази Свої, щоб виконувати пильно.
119:5 Коли б же дороги мої були певні, щоб держатись Твоїх постанов,
119:6 не буду тоді засоромлений я, як буду дивитись на всі Твої заповіді!
119:7 Щирим серцем я буду Тебе прославляти, як навчуся законів Твоїх справедливих.
119:8 Я буду держатись Твоїх постанов, не кидай же зовсім мене!
119:9 Чим додержить юнак у чистоті свою стежку?
Як держатиметься Твоїх слів!
Як держатиметься Твоїх слів!
119:10 Цілим серцем своїм я шукаю Тебе, не дай же мені заблудитися від Твоїх заповідей!
119:11 Я в серці своїм заховав Твоє слово, щоб мені не грішити проти Тебе.
119:12 Благословен єси, Господи, навчи мене постанов Своїх!
119:13 Устами своїми я розповідаю про всі присуди уст Твоїх.
119:14 З дороги свідоцтв Твоїх радію я, як маєтком великим.
119:15 Про накази Твої розмовлятиму я, і на стежки Твої буду дивитись.
119:16 Я буду радіти Твоїми постановами, слова Твого не забуду!
119:17 Своєму рабові пощасти, щоб я жив, і я буду держатися слова Твого!
119:18 Відкрий мої очі, і хай чуда Закону Твого я побачу!
119:19 На землі я приходько, Своїх заповідей не ховай Ти від мене!
119:20 Омліває душа моя з туги за Твоїми законами кожного часу…
119:21 Насварив Ти проклятих отих гордунів, що вхиляються від Твоїх заповідей.
119:22 Відверни Ти від мене зневагу та сором, бо держуся свідоцтв Твоїх я!
119:23 Теж вельможі сидять та на мене змовляються, та Твій раб про постанови Твої розмовляє,
119:24 і свідоцтва Твої то потіха моя, то для мене дорадники!
119:25 Душа моя гнеться до пороху, за словом Своїм оживи Ти мене!
119:26 Про дороги свої я казав, і почув Ти мене, навчи Ти мене постанов Своїх!
119:27 Дай мені розуміти дорогу наказів Твоїх, і про чуда Твої я звіщатиму.
119:28 Розпливає зо смутку душа моя, постав мене згідно зо словом Своїм!
119:29 Дорогу неправди від мене відсунь, і дай мені з ласки Своєї Закона!
119:30 Я вибрав путь правди, закони Твої біля себе поставив.
119:31 До свідоцтв Твоїх я приєднався, Господи, не посором же мене!
119:32 Буду бігти шляхом Твоїх заповідей, бо пошириш Ти серце моє.
119:33 Путь Своїх постанов покажи мені, Господи, і я буду держатись її до кінця!
119:34 Дай мені зрозуміти, і нехай я держуся Закону Твого, і всім серцем я буду триматись його!
119:35 Провадь мене стежкою Твоїх заповідей, бо в ній я знайшов уподобу.
119:36 Серце моє прихили до свідоцтв Твоїх, а не до користи.
119:37 Відверни мої очі, щоб марноти не бачили, на дорозі Своїй оживи Ти мене!
119:38 Для Свого раба сповни слово Своє, що на страх Твій воно.
119:39 Відверни Ти від мене зневагу, якої боюся, бо добрі закони Твої.
119:40 Ось я прагну наказів Твоїх, оживи мене правдою Своєю!
119:41 і хай зійде на мене, о Господи, милість Твоя, спасіння Твоє, згідно з словом Твоїм,
119:42 і нехай відповім я тому, хто словом ганьбить мене, бо надіюсь на слово Твоє!
119:43 і не відіймай з моїх уст слова правди ніколи, бо я жду Твоїх присудів!
119:44 А я буду держатися завжди Закону Твого, на вічні віки!
119:45 і буду ходити в широкості, бо наказів Твоїх я шукаю.
119:46 і буду я перед царями звіщати про свідоцтва Твої, й не зазнаю я сорому!
119:47 і буду я розкошувати Твоїми заповідями, бо їх полюбив,
119:48 і я руки свої простягну до Твоїх заповідей, бо їх полюбив, і буду роздумувати про Твої постанови!
119:49 Пам́ятай про те слово Своєму рабові, що його наказав Ти чекати мені.
119:50 Це розрада моя в моїм горі, як слово Твоє оживляє мене.
119:51 Гордуни насміхалися з мене занадто, та я не відступив від Закону Твого!
119:52 Твої присуди я пам́ятаю відвіку, о Господи, і радію!
119:53 Буря мене обгорнула через нечестивих, що Закона Твого опускають!
119:54 Співи для мене Твої постанови у домі моєї мандрівки.
119:55 Я вночі пам́ятаю ім́я Твоє, Господи, і держуся Закону Твого!
119:56 Оце сталось мені, бо наказів Твоїх я держуся.
119:57 Я сказав: Моя доля, о Господи, щоб держатись мені Твоїх слів.
119:58 Я благаю Тебе цілим серцем: Учини мені милість за словом Своїм!
119:59 Я розважив дороги свої, й до свідоцтв Твоїх ноги свої звернув.
119:60 Я спішу й не барюся виконувати Твої заповіді.
119:61 Тенета безбожних мене оточили, та я не забув про Закона Твого.
119:62 Опівночі встаю я, щоб скласти подяку Тобі за присуди правди Твоєї.
119:63 Я приятель всім, хто боїться Тебе, й хто накази Твої береже!
119:64 Милосердя Твого, о Господи, повна земля, навчи Ти мене Своїх постанов!
119:65 Ти з рабом Своїм добре зробив, Господи, за словом Своїм.
119:66 Навчи мене доброго розуму та познавання, бо в заповіді Твої вірую я!
119:67 Доки я не страждав, блудив був, та тепер я держусь Твого слова.
119:68 Ти добрий, і чиниш добро, навчи Ти мене Своїх постанов!
119:69 Гордуни вимишляють на мене неправду, а я цілим серцем держуся наказів Твоїх.
119:70 Зробилось нечуле, як лій, їхнє серце, а я розкошую з Закону Твого.
119:71 Добре мені, що я змучений був, щоб навчитися Твоїх постанов!
119:72 Ліпший для мене Закон Твоїх уст, аніж тисячі золота й срібла.
119:73 Руки Твої створили мене й збудували мене, подай мені розуму, й хай я навчусь Твоїх заповідей!
119:74 Хто боїться Тебе, ті побачать мене та й зрадіють, бо я Твого слова чекаю!
119:75 Знаю я, Господи, що справедливі були Твої присуди, і справедливо мене понижав Ти.
119:76 Нехай буде милість Твоя на розраду мені, за словом Твоїм до Свого раба.
119:77 Нехай зійде на мене Твоє милосердя, й я житиму, бо Закон Твій розрада моя.
119:78 Нехай гордуни посоромлені будуть, бо робили нечесно, а я буду роздумувати про накази Твої.
119:79 До мене повернуться ті, хто боїться Тебе, і пізнають свідоцтва Твої.
119:80 Нехай серце моє буде чисте в Твоїх постановах, щоб я не посоромився!
119:81 Душа моя слабне від туги за спасінням Твоїм, чекаю я слова Твого!
119:82 За словом Твоїм гаснуть очі мої та питають: Коли Ти потішиш мене?…
119:83 Хоч я став, як той міх у диму, та Твоїх постанов не забув.
119:84 Скільки днів для Твого раба?
Коли присуда зробиш моїм переслідникам?
Коли присуда зробиш моїм переслідникам?
119:85 Гордуни покопали були мені ями, що не за Законом Твоїм.
119:86 Усі Твої заповіді справедливі;
неправдиво мене переслідують, допоможи Ти мені!
неправдиво мене переслідують, допоможи Ти мені!
119:87 Малощо не погубили мене на землі, та я не покинув наказів Твоїх!
119:88 Оживи Ти мене за Своїм милосердям, і я буду триматися свідчення уст Твоїх!
119:89 Навіки, о Господи, слово Твоє в небесах пробуває.
119:90 З роду в рід Твоя правда;
Ти землю поставив і стала вона,
Ти землю поставив і стала вона,
119:91 усі за Твоїми судами сьогодні стоять, бо раби Твої всі.
119:92 Коли б не Закон Твій, розрада моя, то я був би загинув в недолі своїй!
119:93 Я повік не забуду наказів Твоїх, бо Ти ними мене оживляєш.
119:94 Твій я, спаси Ти мене, бо наказів Твоїх я шукаю!
119:95 Чекають безбожні забити мене, а я про свідоцтва Твої розважаю.
119:96 Я бачив кінець усього досконалого, але Твоя заповідь вельми широка!
119:97 Як я кохаю Закона Твого, цілий день він розмова моя!
119:98 Твоя заповідь робить мудрішим мене від моїх ворогів, вона бо навіки моя!
119:99 Я став розумніший за всіх своїх учителів, бо свідоцтва Твої то розмова моя!
119:100 Став я мудріший за старших, бо держуся наказів Твоїх!
119:101 Я від кожної злої дороги повстримую ноги свої, щоб держатися слова Твого.
119:102 Я не ухиляюся від Твоїх присудів, Ти бо навчаєш мене.
119:103 Яке то солодке слово Твоє для мого піднебіння, солодше від меду воно моїм устам!
119:104 Від наказів Твоїх я мудріший стаю, тому то ненавиджу всяку дорогу неправди!
119:105 Для моєї ноги Твоє слово світильник, то світло для стежки моєї.
119:106 Я присяг і дотримаю, що буду держатися присудів правди Твоєї.
119:107 Перемучений я аж занадто, за словом Своїм оживи мене, Господи!
119:108 Хай же будуть приємні Тобі жертви уст моїх, Господи, і навчи Ти мене Своїх присудів!
119:109 У небезпеці душа моя завжди, але я Закону Твого не забув.
119:110 Безбожні поставили пастку на мене, та я не зблудив від наказів Твоїх.
119:111 Я навіки свідоцтва Твої вспадкував, бо вони радість серця мого.
119:112 Я серце своє нахилив, щоб чинити Твої постанови, повік, до кінця.
119:113 Сумнівне ненавиджу я, а Закона Твого покохав.
119:114 Ти моя охорона та щит мій, чекаю я слова Твого.
119:115 Відступіться від мене, злочинці, і я буду держатися заповідей мого Бога!
119:116 За словом Своїм підіпри Ти мене, і я житиму, і в надії моїй не завдай мені сорому!
119:117 Підкріпи Ти мене і спасуся, і я буду дивитися завжди в Твої постанови!
119:118 Ти погорджуєш усіма, хто від Твоїх постанов відступає, бо хитрощі їхні неправда.
119:119 Всіх безбожних землі відкидаєш, як жужель, тому покохав я свідоцтва Твої.
119:120 Зо страху Твого моє тіло тремтить, й я боюсь Твоїх присудів!
119:121 Я право та правду чиню, щоб мене не віддав Ти моїм переслідникам.
119:122 Поручи Ти на добре Свого раба, щоб мене гордуни не гнобили.
119:123 Гаснуть очі мої за спасінням Твоїм та за словом правди Твоєї.
119:124 Учини ж Ти Своєму рабові за Своїм милосердям, і навчи Ти мене Своїх постанов!
119:125 Я раб Твій, і зроби мене мудрим, і свідоцтва Твої буду знати!
119:126 Це для Господа час, щоб діяти: Закона Твого уневажнили.
119:127 Тому я люблю Твої заповіді більш від золота й щирого золота.
119:128 Тому всі накази Твої уважаю за слушні, а кожну дорогу неправди ненавиджу!
119:129 Чудові свідоцтва Твої, тому то душа моя держиться їх.
119:130 Вхід у слова Твої світло дає, недосвідчених мудрими робить.
119:131 Я уста свої розкриваю й повітря ковтаю, бо чую жадобу до Твоїх заповідей.
119:132 Обернися до мене та будь милостивий мені, Як чиниш Ти тим, хто кохає імення Твоє.
119:133 Своїм словом зміцни мої кроки, і не дай панувати надо мною ніякому прогріхові.
119:134 Від людського утиску визволь мене, і нехай я держуся наказів Твоїх!
119:135 Хай засяє лице Твоє на Твого раба, і навчи Ти мене уставів Своїх!
119:136 Пливуть водні потоки з очей моїх, бо Твого Закону не додержують…
119:137 Ти праведний, Господи, і прямі Твої присуди,
119:138 бо Ти наказав справедливі свідоцтва Свої й щиру правду!
119:139 Нищить мене моя ревність, бо мої вороги позабували слова Твої.
119:140 Вельми очищене слово Твоє, і Твій раб його любить.
119:141 Я малий і погорджений, та не забуваю наказів Твоїх.
119:142 Правда Твоя правда вічна, а Закон Твій то істина.
119:143 Недоля та утиск мене обгорнули, але Твої заповіді моя розкіш!
119:144 Правда свідоцтв Твоїх вічна, подай мені розуму, й буду я жити!
119:145 Цілим серцем я кличу: почуй мене, Господи, і я буду держатись уставів Твоїх!
119:146 Я кличу до Тебе, спаси Ти мене, і я буду держатись свідоцтв Твоїх!
119:147 Світанок я випередив та й вже кличу, Твого слова чекаю.
119:148 Мої очі сторожі нічні випереджують, щоб про слово Твоє розмовляти.
119:149 Почуй же мій голос з Свого милосердя, о Господи, оживи Ти мене з Свого присуду!
119:150 Наближаться ті, що за чином ганебним ганяють, від Закону Твого далекі,
119:151 та близький Ти, о Господи, а всі Твої заповіді справедливість!
119:152 Віддавна я знаю свідоцтва Твої, бо навіки Ти їх заклав!
119:153 Подивись на недолю мою та мене порятуй, бо я не забуваю Закону Твого!
119:154 Вступися за справу мою й мене визволи, за словом Своїм оживи Ти мене!
119:155 Від безбожних спасіння далеке, бо вони не шукають Твоїх постанов.
119:156 Велике Твоє милосердя, о Господи, оживи Ти мене з Свого присуду!
119:157 Багато моїх переслідників та ворогів моїх, але від свідоцтв Твоїх не відхиляюсь!
119:158 Бачив я зрадників й бридився ними, бо не держать вони Твого слова.
119:159 Подивися: люблю я накази Твої, за милосердям Своїм оживи мене, Господи!
119:160 Правда підвалина слова Твого, а присуди правди Твоєї навіки.
119:161 Безневинно вельможі мене переслідують, та серце моє Твого слова боїться.
119:162 Радію я словом Твоїм, ніби здобич велику знайшов.
119:163 Я неправду ненавиджу й бриджуся нею, покохав я Закона Твого!
119:164 Сім раз денно я славлю Тебе через присуди правди Твоєї.
119:165 Мир великий для тих, хто кохає Закона Твого, і не мають вони спотикання.
119:166 На спасіння Твоє я надіюся, Господи, і Твої заповіді виконую.
119:167 Душа моя держить свідоцтва Твої, і я сильно люблю їх.
119:168 Я держуся наказів Твоїх та свідоцтв Твоїх, бо перед Тобою мої всі дороги!
119:169 Благання моє хай наблизиться перед лице Твоє, Господи, за словом Своїм подай мені розуму!
119:170 Нехай прийде молитва моя перед лице Твоє, за словом Своїм мене визволь!
119:171 Нехай уста мої вимовляють хвалу, бо уставів Своїх Ти навчаєш мене.
119:172 Хай язик мій звіщатиме слово Твоє, бо всі Твої заповіді справедливість.
119:173 Нехай буде рука Твоя в поміч мені, бо я вибрав накази Твої.
119:174 Я прагну спасіння Твого, о Господи, а Закон Твій то розкіш моя!
119:175 Хай душа моя буде жива, і хай славить Тебе, а Твій присуд нехай допоможе мені!
119:176 Я блукаю, немов та овечка загублена, пошукай же Свого раба, бо я не забув Твоїх заповідей!…
Арабский (Arabic Van Dyke)
Языки
- Добавить язык
- Церковнослав. (рус. гражд.)
- Церковнослав. (цс)
- Рус. (Синодальный)
- Рус. (Синод. с ударе́-ми)
- Рус. (Бируковы)
- Рус. (прп. Макарий Алтайский)
- Azerbaijani
- Armenian
- Bulgarian
- Chinese (simpl.)
- Croatian (S&D)
- Czech (Bible Kralicka [1613])
- English (NKJV)
- English (KJV)
- English (NRSV)
- Estonian
- Finnish (1992)
- French (LSG)
- Georgian
- German (MLU, 1912)
- German (GNB)
- Greek (NT Byz)
- Greek (TGV)
- Greek (LXX, Rahlfs)
- Hebrew
- Italian
- Kyrgyz
- Latin (Nova Vulgata)
- Romanian
- Polish
- Portuguese
- Serbian (synod.)
- Serbian
- Spanish (RVR 1995)
- Swedish (Folkbibeln)
- Tajik
- Ukrainian (Homenko)
119:0 أ
119:1 طُوبَى لِلْكَامِلِينَ طَرِيقًا، السَّالِكِينَ فِي شَرِيعَةِ الرَّبِّ.
119:2 طُوبَى لِحَافِظِي شَهَادَاتِهِ. مِنْ كُلِّ قُلُوبِهِمْ يَطْلُبُونَهُ.
119:3 أَيْضًا لاَ يَرْتَكِبُونَ إِثْمًا. فِي طُرُقِهِ يَسْلُكُونَ.
119:4 أَنْتَ أَوْصَيْتَ بِوَصَايَاكَ أَنْ تُحْفَظَ تَمَامًا.
119:5 لَيْتَ طُرُقِي تُثَبَّتُ فِي حِفْظِ فَرَائِضِكَ.
119:6 حِينَئِذٍ لاَ أَخْزَى إِذَا نَظَرْتُ إِلَى كُلِّ وَصَايَاكَ.
119:7 أَحْمَدُكَ بِاسْتِقَامَةِ قَلْبٍ عِنْدَ تَعَلُّمِي أَحْكَامَ عَدْلِكَ.
119:8 وَصَايَاكَ أَحْفَظُ. لاَ تَتْرُكْنِي إِلَى الْغَايَةِ. ب
119:9 بِمَ يُزَكِّي الشَّابُّ طَرِيقَهُ؟ بِحِفْظِهِ إِيَّاهُ حَسَبَ كَلاَمِكَ.
119:10 بِكُلِّ قَلْبِي طَلَبْتُكَ. لاَ تُضِلَّنِي عَنْ وَصَايَاكَ.
119:11 خَبَأْتُ كَلاَمَكَ فِي قَلْبِي لِكَيْلاَ أُخْطِئَ إِلَيْكَ.
119:12 مُبَارَكٌ أَنْتَ يَا رَبُّ. عَلِّمْنِي فَرَائِضَكَ.
119:13 بِشَفَتَيَّ حَسَبْتُ كُلَّ أَحْكَامِ فَمِكَ.
119:14 بِطَرِيقِ شَهَادَاتِكَ فَرِحْتُ كَمَا عَلَى كُلِّ الْغِنَى.
119:15 بِوَصَايَاكَ أَلْهَجُ، وَأُلاَحِظُ سُبُلَكَ.
119:16 بِفَرَائِضِكَ أَتَلَذَّذُ. لاَ أَنْسَى كَلاَمَكَ. ج
119:17 أَحْسِنْ إِلَى عَبْدِكَ، فَأَحْيَا وَأَحْفَظَ أَمْرَكَ.
119:18 اكْشِفْ عَنْ عَيْنَيَّ فَأَرَى عَجَائِبَ مِنْ شَرِيعَتِكَ.
119:19 غَرِيبٌ أَنَا فِي الأَرْضِ. لاَ تُخْفِ عَنِّي وَصَايَاكَ.
119:20 انْسَحَقَتْ نَفْسِي شَوْقًا إِلَى أَحْكَامِكَ فِي كُلِّ حِينٍ.
119:21 انْتَهَرْتَ الْمُتَكَبِّرِينَ الْمَلاَعِينَ الضَّالِّينَ عَنْ وَصَايَاكَ.
119:22 دَحْرِجْ عَنِّي الْعَارَ وَالإِهَانَةَ، لأَنِّي حَفِظْتُ شَهَادَاتِكَ.
119:23 جَلَسَ أَيْضًا رُؤَسَاءُ، تَقَاوَلُوا عَلَيَّ. أَمَّا عَبْدُكَ فَيُنَاجِي بِفَرَائِضِكَ.
119:24 أَيْضًا شَهَادَاتُكَ هِيَ لَذَّتِي، أَهْلُ مَشُورَتِي. د
119:25 لَصِقَتْ بِالتُّرَابِ نَفْسِي، فَأَحْيِنِي حَسَبَ كَلِمَتِكَ.
119:26 قَدْ صَرَّحْتُ بِطُرُقِي فَاسْتَجَبْتَ لِي. عَلِّمْنِي فَرَائِضَكَ.
119:27 طَرِيقَ وَصَايَاكَ فَهِّمْنِي، فَأُنَاجِيَ بِعَجَائِبِكَ.
119:28 قَطَرَتْ نَفْسِي مِنَ الْحُزْنِ. أَقِمْنِي حَسَبَ كَلاَمِكَ.
119:29 طَرِيقَ الْكَذِبِ أَبْعِدْ عَنِّي، وَبِشَرِيعَتِكَ ارْحَمْنِي.
119:30 اخْتَرْتُ طَرِيقَ الْحَقِّ. جَعَلْتُ أَحْكَامَكَ قُدَّامِي.
119:31 لَصِقْتُ بِشَهَادَاتِكَ. يَا رَبُّ، لاَ تُخْزِنِي.
119:32 فِي طَرِيقِ وَصَايَاكَ أَجْرِي، لأَنَّكَ تُرَحِّبُ قَلْبِي. هـ
119:33 عَلِّمْنِي يَا رَبُّ طَرِيقَ فَرَائِضِكَ، فَأَحْفَظَهَا إِلَى النِّهَايَةِ.
119:34 فَهِّمْنِي فَأُلاَحِظَ شَرِيعَتَكَ، وَأَحْفَظَهَا بِكُلِّ قَلْبِي.
119:35 دَرِّبْنِي فِي سَبِيلِ وَصَايَاكَ، لأَنِّي بِهِ سُرِرْتُ.
119:36 أَمِلْ قَلْبِي إِلَى شَهَادَاتِكَ، لاَ إِلَى الْمَكْسَبِ.
119:37 حَوِّلْ عَيْنَيَّ عَنِ النَّظَرِ إِلَى الْبَاطِلِ. فِي طَرِيقِكَ أَحْيِنِي.
119:38 أَقِمْ لِعَبْدِكَ قَوْلَكَ الَّذِي لِمُتَّقِيكَ.
119:39 أَزِلْ عَارِي الَّذِي حَذِرْتُ مِنْهُ، لأَنَّ أَحْكَامَكَ طَيِّبَةٌ.
119:40 هأَنَذَا قَدِ اشْتَهَيْتُ وَصَايَاكَ. بِعَدْلِكَ أَحْيِنِي. و
119:41 لِتَأْتِنِي رَحْمَتُكَ يَا رَبُّ، خَلاَصُكَ حَسَبَ قَوْلِكَ،
119:42 فَأُجَاوِبَ مُعَيِّرِي كَلِمَةً، لأَنِّي اتَّكَلْتُ عَلَى كَلاَمِكَ.
119:43 وَلاَ تَنْزِعْ مِنْ فَمِي كَلاَمَ الْحَقِّ كُلَّ النَّزْعِ، لأَنِّي انْتَظَرْتُ أَحْكَامَكَ.
119:44 فَأَحْفَظَ شَرِيعَتَكَ دَائِمًا، إِلَى الدَّهْرِ وَالأَبَدِ،
119:45 وَأَتَمَشَّى فِي رَحْبٍ، لأَنِّي طَلَبْتُ وَصَايَاكَ.
119:46 وَأَتَكَلَّمُ بِشَهَادَاتِكَ قُدَّامَ مُلُوكٍ وَلاَ أَخْزَى،
119:47 وَأَتَلَذَّذُ بِوَصَايَاكَ الَّتِي أَحْبَبْتُ.
119:48 وَأَرْفَعُ يَدَيَّ إِلَى وَصَايَاكَ الَّتِي وَدِدْتُ، وَأُنَاجِي بِفَرَائِضِكَ. ز
119:49 اُذْكُرْ لِعَبْدِكَ الْقَوْلَ الَّذِي جَعَلْتَنِي أَنْتَظِرُهُ.
119:50 هذِهِ هِيَ تَعْزِيَتِي فِي مَذَلَّتِي، لأَنَّ قَوْلَكَ أَحْيَانِي.
119:51 الْمُتَكَبِّرُونَ اسْتَهْزَأُوا بِي إِلَى الْغَايَةِ. عَنْ شَرِيعَتِكَ لَمْ أَمِلْ.
119:52 تَذَكَّرْتُ أَحْكَامَكَ مُنْذُ الدَّهْرِ يَا رَبُّ، فَتَعَزَّيْتُ.
119:53 الْحَمِيَّةُ أَخَذَتْنِي بِسَبَبِ الأَشْرَارِ تَارِكِي شَرِيعَتِكَ.
119:54 تَرْنِيمَاتٍ صَارَتْ لِي فَرَائِضُكَ فِي بَيْتِ غُرْبَتِي.
119:55 ذَكَرْتُ فِي اللَّيْلِ اسْمَكَ يَا رَبُّ، وَحَفِظْتُ شَرِيعَتَكَ.
119:56 هذَا صَارَ لِي، لأَنِّي حَفِظْتُ وَصَايَاكَ. ح
119:57 نَصِيبِي الرَّبُّ، قُلْتُ لِحِفْظِ كَلاَمِكَ.
119:58 تَرَضَّيْتُ وَجْهَكَ بِكُلِّ قَلْبِي. ارْحَمْنِي حَسَبَ قَوْلِكَ.
119:59 تَفَكَّرْتُ فِي طُرُقِي، وَرَدَدْتُ قَدَمَيَّ إِلَى شَهَادَاتِكَ.
119:60 أَسْرَعْتُ وَلَمْ أَتَوَانَ لِحِفْظِ وَصَايَاكَ.
119:61 حِبَالُ الأَشْرَارِ الْتَفَّتْ عَلَيَّ. أَمَّا شَرِيعَتُكَ فَلَمْ أَنْسَهَا.
119:62 فِي مُنْتَصَفِ اللَّيْلِ أَقُومُ لأَحْمَدَكَ عَلَى أَحْكَامِ بِرِّكَ.
119:63 رَفِيقٌ أَنَا لِكُلِّ الَّذِينَ يَتَّقُونَكَ وَلِحَافِظِي وَصَايَاكَ.
119:64 رَحْمَتُكَ يَا رَبُّ قَدْ مَلأَتِ الأَرْضَ. عَلِّمْنِي فَرَائِضَكَ. ط
119:65 خَيْرًا صَنَعْتَ مَعَ عَبْدِكَ يَا رَبُّ حَسَبَ كَلاَمِكَ.
119:66 ذَوْقًا صَالِحًا وَمَعْرِفَةً عَلِّمْنِي، لأَنِّي بِوَصَايَاكَ آمَنْتُ.
119:67 قَبْلَ أَنْ أُذَلَّلَ أَنَا ضَلَلْتُ، أَمَّا الآنَ فَحَفِظْتُ قَوْلَكَ.
119:68 صَالِحٌ أَنْتَ وَمُحْسِنٌ. عَلِّمْنِي فَرَائِضَكَ.
119:69 الْمُتَكَبِّرُونَ قَدْ لَفَّقُوا عَلَيَّ كَذِبًا، أَمَّا أَنَا فَبِكُلِّ قَلْبِي أَحْفَظُ وَصَايَاكَ.
119:70 سَمِنَ مِثْلَ الشَّحْمِ قَلْبُهُمْ، أَمَّا أَنَا فَبِشَرِيعَتِكَ أَتَلَذَّذُ.
119:71 خَيْرٌ لِي أَنِّي تَذَلَّلْتُ لِكَيْ أَتَعَلَّمَ فَرَائِضَكَ.
119:72 شَرِيعَةُ فَمِكَ خَيْرٌ لِي مِنْ أُلُوفِ ذَهَبٍ وَفِضَّةٍ. ي
119:73 يَدَاكَ صَنَعَتَانِي وَأَنْشَأَتَانِي. فَهِّمْنِي فَأَتَعَلَّمَ وَصَايَاكَ.
119:74 مُتَّقُوكَ يَرَوْنَنِي فَيَفْرَحُونَ، لأَنِّي انْتَظَرْتُ كَلاَمَكَ.
119:75 قَدْ عَلِمْتُ يَا رَبُّ أَنَّ أَحْكَامَكَ عَدْلٌ، وَبِالْحَقِّ أَذْلَلْتَنِي.
119:76 فَلْتَصِرْ رَحْمَتُكَ لِتَعْزِيَتِي، حَسَبَ قَوْلِكَ لِعَبْدِكَ.
119:77 لِتَأْتِنِي مَرَاحِمُكَ فَأَحْيَا، لأَنَّ شَرِيعَتَكَ هِيَ لَذَّتِي.
119:78 لِيَخْزَ الْمُتَكَبِّرُونَ لأَنَّهُمْ زُورًا افْتَرَوْا عَلَيَّ. أَمَّا أَنَا فَأُُنَاجِي بِوَصَايَاكَ.
119:79 لِيَرْجعْ إِلَيَّ مُتَّقُوكَ وَعَارِفُو شَهَادَاتِكَ.
119:80 لِيَكُنْ قَلْبِي كَامِلاً فِي فَرَائِضِكَ لِكَيْلاَ أَخْزَى. ك
119:81 تَاقَتْ نَفْسِي إِلَى خَلاَصِكَ. كَلاَمَكَ انْتَظَرْتُ.
119:82 كَلَّتْ عَيْنَايَ مِنَ النَّظَرِ إِلَى قَوْلِكَ، فَأَقُولُ: «مَتَى تُعَزِّينِي؟ ».
119:83 لأَنِّي قَدْ صِرْتُ كَزِقّ فِي الدُّخَانِ، أَمَّا فَرَائِضُكَ فَلَمْ أَنْسَهَا.
119:84 كَمْ هِيَ أَيَّامُ عَبْدِكَ؟ مَتَى تُجْرِي حُكْمًا عَلَى مُضْطَهِدِيَّ؟
119:85 الْمُتَكَبِّرُونَ قَدْ كَرَوْا لِي حَفَائِرَ. ذلِكَ لَيْسَ حَسَبَ شَرِيعَتِكَ.
119:86 كُلُّ وَصَايَاكَ أَمَانَةٌ. زُورًا يَضْطَهِدُونَنِي. أَعِنِّي.
119:87 لَوْلاَ قَلِيلٌ لأَفْنَوْنِي مِنَ الأَرْضِ. أَمَّا أَنَا فَلَمْ أَتْرُكْ وَصَايَاكَ.
119:88 حَسَبَ رَحْمَتِكَ أَحْيِنِي، فَأَحْفَظَ شَهَادَاتِ فَمِكَ. ل
119:89 إِلَى الأَبَدِ يَا رَبُّ كَلِمَتُكَ مُثَبَّتَةٌ فِي السَّمَاوَاتِ.
119:90 إِلَى دَوْرٍ فَدَوْرٍ أَمَانَتُكَ. أَسَّسْتَ الأَرْضَ فَثَبَتَتْ.
119:91 عَلَى أَحْكَامِكَ ثَبَتَتِ الْيَوْمَ، لأَنَّ الْكُلَّ عَبِيدُكَ.
119:92 لَوْ لَمْ تَكُنْ شَرِيعَتُكَ لَذَّتِي، لَهَلَكْتُ حِينَئِذٍ فِي مَذَلَّتِي.
119:93 إِلَى الدَّهْرِ لاَ أَنْسَى وَصَايَاكَ، لأَنَّكَ بِهَا أَحْيَيْتَنِي.
119:94 لَكَ أَنَا فَخَلِّصْنِي، لأَنِّي طَلَبْتُ وَصَايَاكَ.
119:95 إِيَّايَ انْتَظَرَ الأَشْرَارُ لِيُهْلِكُونِي. بِشَهَادَاتِكَ أَفْطُنُ.
119:96 لِكُلِّ كَمَال رَأَيْتُ حَدًّا، أَمَّا وَصِيَّتُكَ فَوَاسِعَةٌ جِدًّا. م
119:97 كَمْ أَحْبَبْتُ شَرِيعَتَكَ! الْيَوْمَ كُلَّهُ هِيَ لَهَجِي.
119:98 وَصِيَّتُكَ جَعَلَتْنِي أَحْكَمَ مِنْ أَعْدَائِي، لأَنَّهَا إِلَى الدَّهْرِ هِيَ لِي.
119:99 أَكْثَرَ مِنْ كُلِّ مُعَلِّمِيَّ تَعَقَّلْتُ، لأَنَّ شَهَادَاتِكَ هِيَ لَهَجِي.
119:100 أَكْثَرَ مِنَ الشُّيُوخِ فَطِنْتُ، لأَنِّي حَفِظْتُ وَصَايَاكَ.
119:101 مِنْ كُلِّ طَرِيقِ شَرّ مَنَعْتُ رِجْلَيَّ، لِكَيْ أَحْفَظَ كَلاَمَكَ.
119:102 عَنْ أَحْكَامِكَ لَمْ أَمِلْ، لأَنَّكَ أَنْتَ عَلَّمْتَنِي.
119:103 مَا أَحْلَى قَوْلَكَ لِحَنَكِي! أَحْلَى مِنَ الْعَسَلِ لِفَمِي.
119:104 مِنْ وَصَايَاكَ أَتَفَطَّنُ، لِذلِكَ أَبْغَضْتُ كُلَّ طَرِيقِ كَذِبٍ. ن
119:105 سِرَاجٌ لِرِجْلِي كَلاَمُكَ وَنُورٌ لِسَبِيلِي.
119:106 حَلَفْتُ فَأَبِرُّهُ، أَنْ أَحْفَظَ أَحْكَامَ بِرِّكَ.
119:107 تَذَلَّلْتُ إِلَى الْغَايَةِ. يَا رَبُّ، أَحْيِنِي حَسَبَ كَلاَمِكَ.
119:108 ارْتَضِ بِمَنْدُوبَاتِ فَمِي يَا رَبُّ، وَأَحْكَامَكَ عَلِّمْنِي.
119:109 نَفْسِي دَائِمًا فِي كَفِّي، أَمَّا شَرِيعَتُكَ فَلَمْ أَنْسَهَا.
119:110 الأَشْرَارُ وَضَعُوا لِي فَخًّا، أَمَّا وَصَايَاكَ فَلَمْ أَضِلَّ عَنْهَا.
119:111 وَرِثْتُ شَهَادَاتِكَ إِلَى الدَّهْرِ، لأَنَّهَا هِيَ بَهْجَةُ قَلْبِي.
119:112 عَطَفْتُ قَلْبِي لأَصْنَعَ فَرَائِضَكَ إِلَى الدَّهْرِ إِلَى النِّهَايَةِ. س
119:113 الْمُتَقَلِّبِينَ أَبْغَضْتُ، وَشَرِيعَتَكَ أَحْبَبْتُ.
119:114 سِتْرِي وَمِجَنِّي أَنْتَ. كَلاَمَكَ انْتَظَرْتُ.
119:115 انْصَرِفُوا عَنِّي أَيُّهَا الأَشْرَارُ، فَأَحْفَظَ وَصَايَا إِلهِي.
119:116 اعْضُدْنِي حَسَبَ قَوْلِكَ فَأَحْيَا، وَلاَ تُخْزِنِي مِنْ رَجَائِي.
119:117 أَسْنِدْنِي فَأَخْلُصَ، وَأُرَاعِيَ فَرَائِضَكَ دَائِمًا.
119:118 احْتَقَرْتَ كُلَّ الضَّالِّينَ عَنْ فَرَائِضِكَ، لأَنَّ مَكْرَهُمْ بَاطِلٌ.
119:119 كَزَغَل عَزَلْتَ كُلَّ أَشْرَارِ الأَرْضِ، لِذلِكَ أَحْبَبْتُ شَهَادَاتِكَ.
119:120 قَدِ اقْشَعَرَّ لَحْمِي مِنْ رُعْبِكَ، وَمِنْ أَحْكَامِكَ جَزِعْتُ. ع
119:121 أَجْرَيْتُ حُكْمًا وَعَدْلاً. لاَ تُسْلِمْنِي إِلَى ظَالِمِيَّ.
119:122 كُنْ ضَامِنَ عَبْدِكَ لِلْخَيْرِ، لِكَيْلاَ يَظْلِمَنِي الْمُسْتَكْبِرُونَ.
119:123 كَلَّتْ عَيْنَايَ اشْتِيَاقًا إِلَى خَلاَصِكَ وَإِلَى كَلِمَةِ بِرِّكَ.
119:124 اصْنَعْ مَعَ عَبْدِكَ حَسَبَ رَحْمَتِكَ، وَفَرَائِضَكَ عَلِّمْنِي.
119:125 عَبْدُكَ أَنَا. فَهِّمْنِي فَأَعْرِفَ شَهَادَاتِكَ.
119:126 إِنَّهُ وَقْتُ عَمَل لِلرَّبِّ. قَدْ نَقَضُوا شَرِيعَتَكَ.
119:127 لأَجْلِ ذلِكَ أَحْبَبْتُ وَصَايَاكَ أَكْثَرَ مِنَ الذَّهَبِ وَالإِبْرِيزِ.
119:128 لأَجْلِ ذلِكَ حَسِبْتُ كُلَّ وَصَايَاكَ فِي كُلِّ شَيْءٍ مُسْتَقِيمَةً. كُلَّ طَرِيقِ كَذِبٍ أَبْغَضْتُ. ف
119:129 عَجِيبَةٌ هِيَ شَهَادَاتُكَ، لِذلِكَ حَفِظَتْهَا نَفْسِي.
119:130 فَتْحُ كَلاَمِكَ يُنِيرُ، يُعَقِّلُ الْجُهَّالَ.
119:131 فَغَرْتُ فَمِي وَلَهَثْتُ، لأَنِّي إِلَى وَصَايَاكَ اشْتَقْتُ.
119:132 الْتَفِتْ إِلَيَّ وَارْحَمْنِي، كَحَقِّ مُحِبِّي اسْمِكَ.
119:133 ثَبِّتْ خُطُوَاتِي فِي كَلِمَتِكَ، وَلاَ يَتَسَلَّطْ عَلَيَّ إِثْمٌ.
119:134 افْدِنِي مِنْ ظُلْمِ الإِنْسَانِ، فَأَحْفَظَ وَصَايَاكَ.
119:135 أَضِئْ بِوَجْهِكَ عَلَى عَبْدِكَ، وَعَلِّمْنِي فَرَائِضَكَ.
119:136 جَدَاوِلُ مِيَاهٍ جَرَتْ مِنْ عَيْنَيَّ، لأَنَّهُمْ لَمْ يَحْفَظُوا شَرِيعَتَكَ. ص
119:137 بَارٌّ أَنْتَ يَا رَبُّ، وَأَحْكَامُكَ مُسْتَقِيمَةٌ.
119:138 عَدْلاً أَمَرْتَ بِشَهَادَاتِكَ، وَحَقًّا إِلَى الْغَايَةِ.
119:139 أَهْلَكَتْنِي غَيْرَتِي، لأَنَّ أَعْدَائِي نَسُوا كَلاَمَكَ.
119:140 كَلِمَتُكَ مُمَحَّصَةٌ جِدًّا، وَعَبْدُكَ أَحَبَّهَا.
119:141 صَغِيرٌ أَنَا وَحَقِيرٌ، أَمَّا وَصَايَاكَ فَلَمْ أَنْسَهَا.
119:142 عَدْلُكَ عَدْلٌ إِلَى الدَّهْرِ، وَشَرِيعَتُكَ حَقٌّ.
119:143 ضِيْقٌ وَشِدَّةٌ أَصَابَانِي، أَمَّا وَصَايَاكَ فَهِيَ لَذَّاتِي.
119:144 عَادِلَةٌ شَهَادَاتُكَ إِلَى الدَّهْرِ. فَهِّمْنِي فَأَحْيَا. ق
119:145 صَرَخْتُ مِنْ كُلِّ قَلْبِي. اسْتَجِبْ لِي يَا رَبُّ. فَرَائِضَكَ أَحْفَظُ.
119:146 دَعَوْتُكَ. خَلِّصْنِي، فَأَحْفَظَ شَهَادَاتِكَ.
119:147 تَقَدَّمْتُ فِي الصُّبْحِ وَصَرَخْتُ. كَلاَمَكَ انْتَظَرْتُ.
119:148 تَقَدَّمَتْ عَيْنَايَ الْهُزُعَ، لِكَيْ أَلْهَجَ بِأَقْوَالِكَ.
119:149 صَوْتِيَ اسْتَمِعْ حَسَبَ رَحْمَتِكَ. يَا رَبُّ، حَسَبَ أَحْكَامِكَ أَحْيِنِي.
119:150 اقْتَرَبَ التَّابِعُونَ الرَّذِيلَةَ. عَنْ شَرِيعَتِكَ بَعُدُوا.
119:151 قَرِيبٌ أَنْتَ يَا رَبُّ، وَكُلُّ وَصَايَاكَ حَقٌّ.
119:152 مُنْذُ زَمَانٍ عَرَفْتُ مِنْ شَهَادَاتِكَ أَنَّكَ إِلَى الدَّهْرِ أَسَّسْتَهَا. ر
119:153 اُنْظُرْ إِلَى ذُلِّي وَأَنْقِذْنِي، لأَنِّي لَمْ أَنْسَ شَرِيعَتَكَ.
119:154 أَحْسِنْ دَعْوَايَ وَفُكَّنِي. حَسَبَ كَلِمَتِكَ أَحْيِنِي.
119:155 الْخَلاَصُ بَعِيدٌ عَنِ الأَشْرَارِ، لأَنَّهُمْ لَمْ يَلْتَمِسُوا فَرَائِضَكَ.
119:156 كَثِيرَةٌ هِيَ مَرَاحِمُكَ يَا رَبُّ. حَسَبَ أَحْكَامِكَ أَحْيِنِي.
119:157 كَثِيرُونَ مُضْطَهِدِيَّ وَمُضَايِقِيَّ. أَمَّا شَهَادَاتُكَ فَلَمْ أَمِلْ عَنْهَا.
119:158 رَأَيْتُ الْغَادِرِينَ وَمَقَتُّ، لأَنَّهُمْ لَمْ يَحْفَظُوا كَلِمَتَكَ.
119:159 انْظُرْ أَنِّي أَحْبَبْتُ وَصَايَاكَ. يَا رَبُّ، حَسَبَ رَحْمَتِكَ أَحْيِنِي.
119:160 رَأْسُ كَلاَمِكَ حَقٌّ، وَإِلَى الدَّهْرِ كُلُّ أَحْكَامِ عَدْلِكَ. ش
119:161 رُؤَسَاءُ اضْطَهَدُونِي بِلاَ سَبَبٍ، وَمِنْ كَلاَمِكَ جَزِعَ قَلْبِي.
119:162 أَبْتَهِجُ أَنَا بِكَلاَمِكَ كَمَنْ وَجَدَ غَنِيمَةً وَافِرَةً.
119:163 أَبْغَضْتُ الْكَذِبَ وَكَرِهْتُهُ، أَمَّا شَرِيعَتُكَ فَأَحْبَبْتُهَا.
119:164 سَبْعَ مَرَّاتٍ فِي النَّهَارِ سَبَّحْتُكَ عَلَى أَحْكَامِ عَدْلِكَ.
119:165 سَلاَمَةٌ جَزِيلَةٌ لِمُحِبِّي شَرِيعَتِكَ، وَلَيْسَ لَهُمْ مَعْثَرَةٌ.
119:166 رَجَوْتُ خَلاَصَكَ يَا رَبُّ، وَوَصَايَاكَ عَمِلْتُ.
119:167 حَفِظَتْ نَفْسِي شَهَادَاتِكَ، وَأُحِبُّهَا جِدًّا.
119:168 حَفِظْتُ وَصَايَاكَ وَشَهَادَاتِكَ، لأَنَّ كُلَّ طُرُقِي أَمَامَكَ. ت
119:169 لِيَبْلُغْ صُرَاخِي إِلَيْكَ يَا رَبُّ. حَسَبَ كَلاَمِكَ فَهِّمْنِي.
119:170 لِتَدْخُلْ طِلْبَتِي إِلَى حَضْرَتِكَ. كَكَلِمَتِكَ نَجِّنِي.
119:171 تُنَبِّعُ شَفَتَايَ تَسْبِيحًا إِذَا عَلَّمْتَنِي فَرَائِضَكَ.
119:172 يُغَنِّي لِسَانِي بِأَقْوَالِكَ، لأَنَّ كُلَّ وَصَايَاكَ عَدْلٌ.
119:173 لِتَكُنْ يَدُكَ لِمَعُونَتِي، لأَنَّنِي اخْتَرْتُ وَصَايَاكَ.
119:174 اشْتَقْتُ إِلَى خَلاَصِكَ يَا رَبُّ، وَشَرِيعَتُكَ هِيَ لَذَّتِي.
119:175 لِتَحْيَ نَفْسِي وَتُسَبِّحَكَ، وَأَحْكَامُكَ لِتُعِنِّي.
119:176 ضَلَلْتُ ، كَشَاةٍ ضَالَّةٍ. اطْلُبْ عَبْدَكَ، لأَنِّي لَمْ أَنْسَ وَصَايَاكَ.