Ве́тхий Заве́т:
Быт.
Исх.
Лев.
Чис.
Втор.
Нав.
Суд.
Руф.
1Цар.
2Цар.
3Цар.
4Цар.
1Пар.
2Пар.
1Езд.
Неем.
2Езд.
Тов.
Иудиф.
Есф.
Иов.
Пс.
Притч.
Еккл.
Песн.
Прем.
Сир.
Ис.
Иер.
Плч.
ПослИер.
Вар.
Иез.
Дан.
Ос.
Иоил.
Ам.
Авд.
Ион.
Мих.
Наум.
Авв.
Соф.
Аг.
Зах.
Мал.
1Мак.
2Мак.
3Мак.
3Ездр.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Скрыть
Псалом 118
- 1
- 2
- 3
- 4
- 5
- 6
- 7
- 8
- 9
- 10
- 11
- 12
- 13
- 14
- 15
- 16
- 17
- 18
- 19
- 20
- 21
- 22
- 23
- 24
- 25
- 26
- 27
- 28
- 29
- 30
- 31
- 32
- 33
- 34
- 35
- 36
- 37
- 38
- 39
- 40
- 41
- 42
- 43
- 44
- 45
- 46
- 47
- 48
- 49
- 50
- 51
- 52
- 53
- 54
- 55
- 56
- 57
- 58
- 59
- 60
- 61
- 62
- 63
- 64
- 65
- 66
- 67
- 68
- 69
- 70
- 71
- 72
- 73
- 74
- 75
- 76
- 77
- 78
- 79
- 80
- 81
- 82
- 83
- 84
- 85
- 86
- 87
- 88
- 89
- 90
- 91
- 92
- 93
- 94
- 95
- 96
- 97
- 98
- 99
- 100
- 101
- 102
- 103
- 104
- 105
- 106
- 107
- 108
- 109
- 110
- 111
- 112
- 113
- 114
- 115
- 116
- 117
- 118
- 119
- 120
- 121
- 122
- 123
- 124
- 125
- 126
- 127
- 128
- 129
- 130
- 131
- 132
- 133
- 134
- 135
- 136
- 137
- 138
- 139
- 140
- 141
- 142
- 143
- 144
- 145
- 146
- 147
- 148
- 149
- 150
- 151
118:0
118:1
118:4
см.:Втор.4:5-6;
118:7
118:8
118:12
118:13
118:14
118:15
118:16
118:17
118:18
см.:Втор.17:19;
118:20
118:21
см.:Втор.11:28;
118:22
118:24
см.:Втор.17:19;
118:25
118:26
118:27
118:28
118:29
118:31
118:33
118:35
118:38
118:40
118:41
118:42
118:43
118:45
118:47
118:48
118:49
118:51
см.:Втор.17:11;
118:52
118:53
118:54
118:56
118:58
118:59
118:60
118:62
см.:Деян.16:25;
118:65
118:66
118:68
118:69
118:72
см.:Пс.118:127;
118:74
118:76
118:77
118:78
118:79
118:80
118:81
см.:Пс.118:166;
118:82
118:84
118:85
118:87
118:88
118:90
118:91
118:93
118:94
118:95
118:96
118:97
см.:Втор.17:19;
118:98
118:101
118:102
118:104
см.:Пс.118:128;
118:107
118:109
118:111
118:113
118:114
118:117
118:119
118:121
118:122
118:123
118:125
118:128
см.:Пс.118:104;
118:129
118:131
118:133
118:134
118:138
см.:Втор.4:5-6;
118:141
118:143
118:144
118:145
118:146
118:149
118:150
118:153
118:156
118:158
см.:Деян.17:16;
118:159
118:160
118:164
118:167
118:169
118:170
118:171
118:172
118:173
118:174
118:175
Аллилу́iа.
Блаже́ни непоро́чнiи въ пу́ть {въ пути́}, ходя́щiи въ зако́нѣ Госпо́дни.
Блаже́ни испыта́ющiи свидѣ́нiя Его́, всѣ́мъ се́рдцемъ взы́щутъ Его́.
Не дѣ́лающiи бо беззако́нiя въ путе́хъ Его́ ходи́ша.
Ты́ заповѣ́далъ еси́ за́повѣди Твоя́ сохрани́ти зѣло́:
дабы́ испра́вилися путiе́ мои́, сохрани́ти оправда́нiя Твоя́.
Тогда́ не постыжу́ся, внегда́ призрѣ́ти ми́ на вся́ за́повѣди Твоя́.
Исповѣ́мся Тебѣ́ въ пра́вости се́рдца, внегда́ научи́тимися судьба́мъ пра́вды Твоея́.
Оправда́нiя Твоя́ сохраню́: не оста́ви мене́ до зѣла́.
Въ чесо́мъ испра́витъ юнѣ́йшiй пу́ть сво́й? Внегда́ сохрани́ти словеса́ Твоя́.
Всѣ́мъ се́рдцемъ мои́мъ взыска́хъ Тебе́: не отри́ни мене́ от за́повѣдiй Твои́хъ.
Въ се́рдцы мое́мъ скры́хъ словеса́ Твоя́, я́ко да не согрѣшу́ Тебѣ́.
Благослове́нъ еси́, Го́споди: научи́ мя оправда́ниемъ Твои́мъ.
Устна́ма мои́ма возвѣсти́хъ вся́ судьбы́ у́стъ Твои́хъ.
На пути́ свидѣ́нiй Твои́хъ наслади́хся, я́ко о вся́комъ бога́тствѣ.
Въ за́повѣдехъ Твои́хъ поглумлю́ся, и уразумѣ́ю пути́ Твоя́.
Во оправда́нiихъ Твои́хъ поучу́ся: не забу́ду слове́съ Твои́хъ.
Возда́ждь рабу́ Твоему́: живи́ мя, и сохраню́ словеса́ Твоя́.
Откры́й о́чи мои́, и уразумѣ́ю чудеса́ от зако́на Твоего́.
Пришле́цъ а́зъ е́смь на земли́: не скры́й от мене́ за́повѣди Твоя́.
Возлюби́ душа́ моя́ возжела́ти судьбы́ Твоя́ на вся́кое вре́мя.
Запрети́лъ еси́ го́рдымъ: про́кляти уклоня́ющiися от за́повѣдiй Твои́хъ.
Отъими́ от мене́ поно́съ {поноше́нiе} и уничиже́нiе, я́ко свидѣ́нiй Твои́хъ взыска́хъ.
И́бо сѣдо́ша кня́зи и на мя́ клевета́ху, ра́бъ же Тво́й глумля́шеся во оправда́нiихъ Твои́хъ:
и́бо свидѣ́нiя Твоя́ поуче́нiе мое́ е́сть, и совѣ́ти мои́ оправда́нiя Твоя́.
Прильпе́ земли́ душа́ моя́: живи́ мя по словеси́ Твоему́.
Пути́ моя́ возвѣсти́хъ, и услы́шалъ мя́ еси́: научи́ мя оправда́ниемъ Твои́мъ.
Пу́ть оправда́нiй Твои́хъ вразуми́ ми, и поглумлю́ся въ чудесѣ́хъ Твои́хъ.
Воздрема́ душа́ моя́ от уны́нiя: утверди́ мя въ словесѣ́хъ Твои́хъ.
Пу́ть непра́вды отста́ви от мене́ и зако́номъ Твои́мъ поми́луй мя́.
Пу́ть и́стины изво́лихъ и судьбы́ Твоя́ не забы́хъ.
Прилѣпи́хся свидѣ́ниемъ Твои́мъ, Го́споди, не посрами́ мене́.
Пу́ть за́повѣдiй Твои́хъ теко́хъ, егда́ разшири́лъ еси́ се́рдце мое́.
Законоположи́ мнѣ́, Го́споди, пу́ть оправда́нiй Твои́хъ, и взыщу́ и́ вы́ну:
вразуми́ мя, и испыта́ю зако́нъ Тво́й и сохраню́ и́ всѣ́мъ се́рдцемъ мои́мъ.
Наста́ви мя́ на стезю́ за́повѣдiй Твои́хъ, я́ко ту́ю восхотѣ́хъ.
Приклони́ се́рдце мое́ во свидѣ́нiя Твоя́, а не въ лихои́мство.
Отврати́ о́чи мои́ е́же не ви́дѣти суеты́: въ пути́ Твое́мъ живи́ мя.
Поста́ви рабу́ Твоему́ сло́во Твое́ въ стра́хъ Тво́й.
Отъими́ поноше́нiе мое́, е́же непщева́хъ: я́ко судьбы́ Твоя́ бла́ги.
Се́, возжела́хъ за́повѣди Твоя́: въ пра́вдѣ Твое́й живи́ мя.
И да прiи́детъ на мя́ ми́лость Твоя́, Го́споди, спасе́нiе Твое́ по словеси́ Твоему́:
и отвѣща́ю поноша́ющымъ ми́ сло́во, я́ко упова́хъ на словеса́ Твоя́.
И не отъими́ от у́стъ мои́хъ словесе́ и́стинна до зѣла́, я́ко на судьбы́ Твоя́ упова́хъ:
и сохраню́ зако́нъ Тво́й вы́ну, въ вѣ́къ и въ вѣ́къ вѣ́ка.
И хожда́хъ въ широтѣ́, я́ко за́повѣди Твоя́ взыска́хъ:
и глаго́лахъ о свидѣ́нiихъ Твои́хъ предъ цари́ и не стыдя́хся:
и поуча́хся въ за́повѣдехъ Твои́хъ, я́же возлюби́хъ зѣло́:
и воздвиго́хъ ру́цѣ мои́ къ за́повѣдемъ Твои́мъ, я́же возлюби́хъ, и глумля́хся во оправда́нiихъ Твои́хъ.
Помяни́ словеса́ Твоя́ рабу́ Твоему́, и́хже упова́нiе да́лъ ми́ еси́.
То́ мя утѣ́ши во смире́нiи мое́мъ, я́ко сло́во Твое́ живи́ мя.
Го́рдiи законопреступова́ху до зѣла́: от зако́на же Твоего́ не уклони́хся.
Помяну́хъ судьбы́ Твоя́ от вѣ́ка, Го́споди, и утѣ́шихся.
Печа́ль прiя́тъ мя́ от грѣ́шникъ, оставля́ющихъ зако́нъ Тво́й.
Пѣ́та бя́ху мнѣ́ оправда́нiя Твоя́ на мѣ́стѣ прише́лствiя моего́.
Помяну́хъ въ нощи́ и́мя Твое́, Го́споди, и сохрани́хъ зако́нъ Тво́й.
Се́й бы́сть мнѣ́, я́ко оправда́нiй Твои́хъ взыска́хъ.
Ча́сть моя́ еси́, Го́споди: рѣ́хъ сохрани́ти зако́нъ Тво́й.
Помоли́хся лицу́ Твоему́ всѣ́мъ се́рдцемъ мои́мъ: поми́луй мя́ по словеси́ Твоему́.
Помы́слихъ пути́ Твоя́ и возврати́хъ но́зѣ мои́ во свидѣ́нiя Твоя́.
Угото́вихся и не смути́хся сохрани́ти за́повѣди Твоя́.
У́жя грѣ́шникъ обяза́шася мнѣ́, и зако́на Твоего́ не забы́хъ.
Полу́нощи воста́хъ исповѣ́датися Тебѣ́ о судьба́хъ пра́вды Твоея́.
Прича́стникъ а́зъ е́смь всѣ́мъ боя́щымся Тебе́ и храня́щымъ за́повѣди Твоя́.
Ми́лости Твоея́, Го́споди, испо́лнь земля́: оправда́ниемъ Твои́мъ научи́ мя.
Бла́гость сотвори́лъ еси́ съ рабо́мъ Твои́мъ, Го́споди, по словеси́ Твоему́:
бла́гости и наказа́нiю и ра́зуму научи́ мя, я́ко за́повѣдемъ Твои́мъ вѣ́ровахъ.
Пре́жде да́же не смири́тимися, а́зъ прегрѣши́хъ: сего́ ра́ди сло́во Твое́ сохрани́хъ.
Бла́гъ еси́ Ты́, Го́споди: и бла́гостiю Твое́ю научи́ мя оправда́ниемъ Твои́мъ.
Умно́жися на мя́ непра́вда го́рдыхъ: а́зъ же всѣ́мъ се́рдцемъ мои́мъ испыта́ю за́повѣди Твоя́.
Усыри́ся я́ко млеко́ се́рдце и́хъ: а́зъ же зако́ну Твоему́ поучи́хся.
Благо мнѣ́, я́ко смири́лъ мя́ еси́, я́ко да научу́ся оправда́ниемъ Твои́мъ.
Бла́гъ мнѣ́ зако́нъ у́стъ Твои́хъ па́че ты́сящъ зла́та и сребра́.
Ру́це Твои́ сотвори́стѣ мя́ и созда́стѣ мя́: вразуми́ мя, и научу́ся за́повѣдемъ Твои́мъ.
Боя́щiися Тебе́ у́зрятъ мя́ и возвеселя́тся, я́ко на словеса́ Твоя́ упова́хъ.
Разумѣ́хъ, Го́споди, я́ко пра́вда судьбы́ Твоя́, и вои́стинну смири́лъ мя́ еси́.
Бу́ди же ми́лость Твоя́, да утѣ́шитъ мя́, по словеси́ Твоему́ рабу́ Твоему́:
да прiи́дутъ мнѣ́ щедро́ты Твоя́, и жи́въ бу́ду, я́ко зако́нъ Тво́й поуче́нiе мое́ е́сть.
Да постыдя́тся го́рдiи, я́ко непра́ведно беззако́нноваша на мя́: а́зъ же поглумлю́ся {размышля́ти бу́ду} въ за́повѣдехъ Твои́хъ.
Да обратя́тъ мя́ боя́щiися Тебе́ и вѣ́дящiи свидѣ́нiя Твоя́.
Бу́ди се́рдце мое́ непоро́чно во оправда́нiихъ Твои́хъ, я́ко да не постыжу́ся.
Изчеза́етъ во спасе́нiе Твое́ душа́ моя́, на словеса́ Твоя́ упова́хъ:
изчезо́ша о́чи мои́ въ сло́во Твое́, глаго́люще: когда́ утѣ́шиши мя́?
Зане́ бы́хъ я́ко мѣ́хъ на сла́нѣ: оправда́нiй Твои́хъ не забы́хъ.
Коли́ко е́сть дні́й раба́ Твоего́? Когда́ сотвори́ши ми́ от гоня́щихъ мя́ су́дъ?
Повѣ́даша мнѣ́ законопресту́пницы глумле́нiя, но не я́ко зако́нъ Тво́й, Го́споди.
Вся́ за́повѣди Твоя́ и́стина: непра́ведно погна́ша мя́, помози́ ми.
Вма́лѣ не сконча́ша мене́ на земли́: а́зъ же не оста́вихъ за́повѣдiй Твои́хъ.
По ми́лости Твое́й живи́ мя, и сохраню́ свидѣ́нiя у́стъ Твои́хъ.
Во вѣ́къ, Го́споди, сло́во Твое́ пребыва́етъ на небеси́.
Въ ро́дъ и ро́дъ и́стина Твоя́: основа́лъ еси́ зе́млю, и пребыва́етъ.
Учине́нiемъ Твои́мъ пребыва́етъ де́нь: я́ко вся́ческая рабо́тна Тебѣ́.
Я́ко а́ще бы не зако́нъ Тво́й поуче́нiе мое́ бы́лъ, тогда́ у́бо поги́блъ бы́хъ во смире́нiи мое́мъ:
во вѣ́къ не забу́ду оправда́нiй Твои́хъ, я́ко въ ни́хъ оживи́лъ мя́ еси́.
Тво́й е́смь а́зъ, спаси́ мя: я́ко оправда́нiй Твои́хъ взыска́хъ.
Мене́ жда́ша грѣ́шницы погуби́ти мя́: свидѣ́нiя Твоя́ разумѣ́хъ.
Вся́кiя кончи́ны ви́дѣхъ коне́цъ: широка́ за́повѣдь Твоя́ зѣло́.
Ко́ль возлюби́хъ зако́нъ Тво́й, Го́споди: ве́сь де́нь поуче́нiе мое́ е́сть.
Па́че вра́гъ мои́хъ умудри́лъ мя́ еси́ за́повѣдiю Твое́ю, я́ко въ вѣ́къ моя́ е́сть.
Па́че всѣ́хъ уча́щихъ мя́ разумѣ́хъ, я́ко свидѣ́нiя Твоя́ поуче́нiе мое́ е́сть.
Па́че ста́рецъ разумѣ́хъ, я́ко за́повѣди Твоя́ взыска́хъ.
От вся́каго пути́ лука́ва возбрани́хъ нога́мъ мои́мъ, я́ко да сохраню́ словеса́ Твоя́:
от суде́бъ Твои́хъ не уклони́хся, я́ко Ты́ законоположи́лъ ми́ еси́.
Ко́ль сладка́ горта́ни моему́ словеса́ Твоя́: па́че ме́да усто́мъ мои́мъ.
От за́повѣдiй Твои́хъ разумѣ́хъ: сего́ ра́ди возненави́дѣхъ вся́къ пу́ть непра́вды.
Свѣти́лникъ нога́ма мои́ма зако́нъ Тво́й, и свѣ́тъ стезя́мъ мои́мъ.
Кля́хся и поста́вихъ сохрани́ти судьбы́ пра́вды Твоея́.
Смири́хся до зѣла́: Го́споди, живи́ мя по словеси́ Твоему́.
Во́льная у́стъ мои́хъ благоволи́ же, Го́споди, и судьба́мъ Твои́мъ научи́ мя.
Душа́ моя́ въ руку́ Твое́ю {Алекс.: мое́ю} вы́ну, и зако́на Твоего́ не забы́хъ.
Положи́ша грѣ́шницы сѣ́ть мнѣ́: и от за́повѣдiй Твои́хъ не заблуди́хъ.
Наслѣ́довахъ свидѣ́нiя Твоя́ во вѣ́къ, я́ко ра́дованiе се́рдца моего́ су́ть:
приклони́хъ се́рдце мое́ сотвори́ти оправда́нiя Твоя́ въ вѣ́къ за воздая́нiе.
Законопресту́пныя возненави́дѣхъ, зако́нъ же Тво́й возлюби́хъ.
Помо́щникъ мо́й и засту́пникъ мо́й еси́ Ты́: на словеса́ Твоя́ упова́хъ.
Уклони́теся от мене́, лука́внующiи, и испыта́ю за́повѣди Бо́га моего́.
Заступи́ мя по словеси́ Твоему́, и жи́въ бу́ду: и не посрами́ мене́ от ча́янiя моего́:
помози́ ми, и спасу́ся, и поучу́ся во оправда́нiихъ Твои́хъ вы́ну.
Уничижи́лъ еси́ вся́ отступа́ющыя от оправда́нiй Твои́хъ: я́ко непра́ведно помышле́нiе и́хъ.
Преступа́ющыя непщева́хъ вся́ грѣ́шныя земли́: сего́ ра́ди возлюби́хъ свидѣ́нiя Твоя́.
Пригвозди́ стра́ху Твоему́ пло́ти моя́: от суде́бъ бо Твои́хъ убоя́хся.
Сотвори́хъ су́дъ и пра́вду: не преда́ждь мене́ оби́дящымъ мя́.
Воспрiими́ раба́ Твоего́ во благо, да не оклевета́ютъ мене́ го́рдiи.
О́чи мои́ изчезо́стѣ во спасе́нiе Твое́ и въ сло́во пра́вды Твоея́:
сотвори́ съ рабо́мъ Твои́мъ по ми́лости Твое́й, и оправда́ниемъ Твои́мъ научи́ мя.
Ра́бъ Тво́й е́смь а́зъ: вразуми́ мя, и увѣ́мъ свидѣ́нiя Твоя́.
Вре́мя сотвори́ти Го́сподеви: разори́ша зако́нъ Тво́й.
Сего́ ра́ди возлюби́хъ за́повѣди Твоя́ па́че зла́та и топа́зiа.
Сего́ ра́ди ко всѣ́мъ за́повѣдемъ Твои́мъ направля́хся, вся́къ пу́ть непра́вды возненави́дѣхъ.
Ди́вна свидѣ́нiя Твоя́: сего́ ра́ди испыта́ я́ душа́ моя́.
Явле́нiе слове́съ Твои́хъ просвѣща́етъ и вразумля́етъ младе́нцы.
Уста́ моя́ отверзо́хъ и привлеко́хъ ду́хъ, я́ко за́повѣдiй Твои́хъ жела́хъ.
При́зри на мя́ и поми́луй мя́, по суду́ лю́бящихъ и́мя Твое́.
Стопы́ моя́ напра́ви по словеси́ Твоему́, и да не облада́етъ мно́ю вся́кое беззако́нiе:
изба́ви мя́ от клеветы́ человѣ́ческiя, и сохраню́ за́повѣди Твоя́.
Лице́ Твое́ просвѣти́ на раба́ Твоего́ и научи́ мя оправда́ниемъ Твои́мъ.
Исхо́дища водна́я изведо́стѣ о́чи мои́, поне́же не сохрани́хъ зако́на Твоего́.
Пра́веднъ еси́, Го́споди, и пра́ви суди́ Твои́:
заповѣ́далъ еси́ пра́вду свидѣ́нiя Твоя́, и и́стину зѣло́.
Иста́яла мя́ е́сть ре́вность Твоя́: я́ко забы́ша словеса́ Твоя́ врази́ мои́.
Разжже́но сло́во Твое́ зѣло́, и ра́бъ Тво́й возлюби́ е́.
Юнѣ́йшiй а́зъ е́смь и уничиже́нъ: оправда́нiй Твои́хъ не забы́хъ.
Пра́вда Твоя́ пра́вда во вѣ́къ, и зако́нъ Тво́й и́стина.
Ско́рби и ну́жди обрѣто́ша мя́: за́повѣди Твоя́ поуче́нiе мое́.
Пра́вда свидѣ́нiя Твоя́ въ вѣ́къ: вразуми́ мя, и жи́въ бу́ду.
Воззва́хъ всѣ́мъ се́рдцемъ мои́мъ, услы́ши мя́, Го́споди: оправда́нiя Твоя́ взыщу́.
Воззва́хъ Ти́, спаси́ мя, и сохраню́ свидѣ́нiя Твоя́.
Предвари́хъ въ безго́дiи и воззва́хъ: на словеса́ Твоя́ упова́хъ.
Предвари́стѣ о́чи мои́ ко у́тру, поучи́тися словесе́мъ Твои́мъ.
Гла́съ мо́й услы́ши, Го́споди, по ми́лости Твое́й: по судьбѣ́ Твое́й живи́ мя.
Прибли́жишася гоня́щiи мя́ беззако́нiемъ: от зако́на же Твоего́ удали́шася.
Бли́зъ еси́ Ты́, Го́споди, и вси́ путiе́ Твои́ и́стина.
Испе́рва позна́хъ от свидѣ́нiй Твои́хъ, я́ко въ вѣ́къ основа́лъ я́ еси́.
Ви́ждь смире́нiе мое́ и изми́ мя: я́ко зако́на Твоего́ не забы́хъ.
Суди́ су́дъ мо́й и изба́ви мя́: словесе́ ра́ди Твоего́ живи́ мя.
Дале́че от грѣ́шникъ спасе́нiе, я́ко оправда́нiй Твои́хъ не взыска́ша.
Щедро́ты Твоя́ мно́ги, Го́споди: по судьбѣ́ Твое́й живи́ мя.
Мно́зи изгоня́щiи мя́ и стужа́ющiи ми́: от свидѣ́нiй Твои́хъ не уклони́хся.
Ви́дѣхъ неразумѣва́ющыя и иста́яхъ: я́ко слове́съ Твои́хъ не сохрани́ша.
Ви́ждь, я́ко за́повѣди Твоя́ возлюби́хъ: Го́споди, по ми́лости Твое́й живи́ мя.
Нача́ло слове́съ Твои́хъ и́стина, и во вѣ́къ вся́ судьбы́ пра́вды Твоея́.
Кня́зи погна́ша мя́ ту́не: и от слове́съ Твои́хъ убоя́ся се́рдце мое́.
Возра́дуюся а́зъ о словесѣ́хъ Твои́хъ, я́ко обрѣта́яй коры́сть мно́гу.
Непра́вду возненави́дѣхъ и омерзи́хъ: зако́нъ же Тво́й возлюби́хъ.
Седмери́цею дне́мъ хвали́хъ Тя́ о судьба́хъ пра́вды Твоея́.
Ми́ръ мно́гъ лю́бящымъ зако́нъ Тво́й, и нѣ́сть и́мъ собла́зна.
Ча́яхъ спасе́нiя Твоего́, Го́споди, и за́повѣди Твоя́ возлюби́хъ.
Сохрани́ душа́ моя́ свидѣ́нiя Твоя́ и возлюби́ я́ зѣло́.
Сохрани́хъ за́повѣди Твоя́ и свидѣ́нiя Твоя́, я́ко вси́ путiе́ мои́ предъ Тобо́ю, Го́споди.
Да прибли́жится моле́нiе мое́ предъ Тя́, Го́споди: по словеси́ Твоему́ вразуми́ мя.
Да вни́детъ проше́нiе мое́ предъ Тя́: Го́споди, по словеси́ Твоему́ изба́ви мя́.
Отры́гнутъ устнѣ́ мои́ пѣ́нiе, егда́ научи́ши мя́ оправда́ниемъ Твои́мъ.
Провѣща́етъ язы́къ мо́й словеса́ Твоя́, я́ко вся́ за́повѣди Твоя́ пра́вда.
Да бу́детъ рука́ Твоя́ е́же спасти́ мя, я́ко за́повѣди Твоя́ изво́лихъ.
Возжела́хъ спасе́нiе Твое́, Го́споди, и зако́нъ Тво́й поуче́нiе мое́ е́сть.
Жива́ бу́детъ душа́ моя́ и восхва́литъ Тя́: и судьбы́ Твоя́ помо́гутъ мнѣ́.
Заблуди́хъ я́ко овча́ поги́бшее: взыщи́ раба́ Твоего́, я́ко за́повѣдiй Твои́хъ не забы́хъ.
119:1 Блаженні непорочні в дорозі, що ходять Законом Господнім!
119:2 Блаженні, хто держить свідоцтва Його, хто шукає Його всім серцем,
119:3 і хто кривди не робить, хто ходить путями Його!
119:4 Ти видав накази Свої, щоб виконувати пильно.
119:5 Коли б же дороги мої були певні, щоб держатись Твоїх постанов,
119:6 не буду тоді засоромлений я, як буду дивитись на всі Твої заповіді!
119:7 Щирим серцем я буду Тебе прославляти, як навчуся законів Твоїх справедливих.
119:8 Я буду держатись Твоїх постанов, не кидай же зовсім мене!
119:9 Чим додержить юнак у чистоті свою стежку?
Як держатиметься Твоїх слів!
Як держатиметься Твоїх слів!
119:10 Цілим серцем своїм я шукаю Тебе, не дай же мені заблудитися від Твоїх заповідей!
119:11 Я в серці своїм заховав Твоє слово, щоб мені не грішити проти Тебе.
119:12 Благословен єси, Господи, навчи мене постанов Своїх!
119:13 Устами своїми я розповідаю про всі присуди уст Твоїх.
119:14 З дороги свідоцтв Твоїх радію я, як маєтком великим.
119:15 Про накази Твої розмовлятиму я, і на стежки Твої буду дивитись.
119:16 Я буду радіти Твоїми постановами, слова Твого не забуду!
119:17 Своєму рабові пощасти, щоб я жив, і я буду держатися слова Твого!
119:18 Відкрий мої очі, і хай чуда Закону Твого я побачу!
119:19 На землі я приходько, Своїх заповідей не ховай Ти від мене!
119:20 Омліває душа моя з туги за Твоїми законами кожного часу…
119:21 Насварив Ти проклятих отих гордунів, що вхиляються від Твоїх заповідей.
119:22 Відверни Ти від мене зневагу та сором, бо держуся свідоцтв Твоїх я!
119:23 Теж вельможі сидять та на мене змовляються, та Твій раб про постанови Твої розмовляє,
119:24 і свідоцтва Твої то потіха моя, то для мене дорадники!
119:25 Душа моя гнеться до пороху, за словом Своїм оживи Ти мене!
119:26 Про дороги свої я казав, і почув Ти мене, навчи Ти мене постанов Своїх!
119:27 Дай мені розуміти дорогу наказів Твоїх, і про чуда Твої я звіщатиму.
119:28 Розпливає зо смутку душа моя, постав мене згідно зо словом Своїм!
119:29 Дорогу неправди від мене відсунь, і дай мені з ласки Своєї Закона!
119:30 Я вибрав путь правди, закони Твої біля себе поставив.
119:31 До свідоцтв Твоїх я приєднався, Господи, не посором же мене!
119:32 Буду бігти шляхом Твоїх заповідей, бо пошириш Ти серце моє.
119:33 Путь Своїх постанов покажи мені, Господи, і я буду держатись її до кінця!
119:34 Дай мені зрозуміти, і нехай я держуся Закону Твого, і всім серцем я буду триматись його!
119:35 Провадь мене стежкою Твоїх заповідей, бо в ній я знайшов уподобу.
119:36 Серце моє прихили до свідоцтв Твоїх, а не до користи.
119:37 Відверни мої очі, щоб марноти не бачили, на дорозі Своїй оживи Ти мене!
119:38 Для Свого раба сповни слово Своє, що на страх Твій воно.
119:39 Відверни Ти від мене зневагу, якої боюся, бо добрі закони Твої.
119:40 Ось я прагну наказів Твоїх, оживи мене правдою Своєю!
119:41 і хай зійде на мене, о Господи, милість Твоя, спасіння Твоє, згідно з словом Твоїм,
119:42 і нехай відповім я тому, хто словом ганьбить мене, бо надіюсь на слово Твоє!
119:43 і не відіймай з моїх уст слова правди ніколи, бо я жду Твоїх присудів!
119:44 А я буду держатися завжди Закону Твого, на вічні віки!
119:45 і буду ходити в широкості, бо наказів Твоїх я шукаю.
119:46 і буду я перед царями звіщати про свідоцтва Твої, й не зазнаю я сорому!
119:47 і буду я розкошувати Твоїми заповідями, бо їх полюбив,
119:48 і я руки свої простягну до Твоїх заповідей, бо їх полюбив, і буду роздумувати про Твої постанови!
119:49 Пам́ятай про те слово Своєму рабові, що його наказав Ти чекати мені.
119:50 Це розрада моя в моїм горі, як слово Твоє оживляє мене.
119:51 Гордуни насміхалися з мене занадто, та я не відступив від Закону Твого!
119:52 Твої присуди я пам́ятаю відвіку, о Господи, і радію!
119:53 Буря мене обгорнула через нечестивих, що Закона Твого опускають!
119:54 Співи для мене Твої постанови у домі моєї мандрівки.
119:55 Я вночі пам́ятаю ім́я Твоє, Господи, і держуся Закону Твого!
119:56 Оце сталось мені, бо наказів Твоїх я держуся.
119:57 Я сказав: Моя доля, о Господи, щоб держатись мені Твоїх слів.
119:58 Я благаю Тебе цілим серцем: Учини мені милість за словом Своїм!
119:59 Я розважив дороги свої, й до свідоцтв Твоїх ноги свої звернув.
119:60 Я спішу й не барюся виконувати Твої заповіді.
119:61 Тенета безбожних мене оточили, та я не забув про Закона Твого.
119:62 Опівночі встаю я, щоб скласти подяку Тобі за присуди правди Твоєї.
119:63 Я приятель всім, хто боїться Тебе, й хто накази Твої береже!
119:64 Милосердя Твого, о Господи, повна земля, навчи Ти мене Своїх постанов!
119:65 Ти з рабом Своїм добре зробив, Господи, за словом Своїм.
119:66 Навчи мене доброго розуму та познавання, бо в заповіді Твої вірую я!
119:67 Доки я не страждав, блудив був, та тепер я держусь Твого слова.
119:68 Ти добрий, і чиниш добро, навчи Ти мене Своїх постанов!
119:69 Гордуни вимишляють на мене неправду, а я цілим серцем держуся наказів Твоїх.
119:70 Зробилось нечуле, як лій, їхнє серце, а я розкошую з Закону Твого.
119:71 Добре мені, що я змучений був, щоб навчитися Твоїх постанов!
119:72 Ліпший для мене Закон Твоїх уст, аніж тисячі золота й срібла.
119:73 Руки Твої створили мене й збудували мене, подай мені розуму, й хай я навчусь Твоїх заповідей!
119:74 Хто боїться Тебе, ті побачать мене та й зрадіють, бо я Твого слова чекаю!
119:75 Знаю я, Господи, що справедливі були Твої присуди, і справедливо мене понижав Ти.
119:76 Нехай буде милість Твоя на розраду мені, за словом Твоїм до Свого раба.
119:77 Нехай зійде на мене Твоє милосердя, й я житиму, бо Закон Твій розрада моя.
119:78 Нехай гордуни посоромлені будуть, бо робили нечесно, а я буду роздумувати про накази Твої.
119:79 До мене повернуться ті, хто боїться Тебе, і пізнають свідоцтва Твої.
119:80 Нехай серце моє буде чисте в Твоїх постановах, щоб я не посоромився!
119:81 Душа моя слабне від туги за спасінням Твоїм, чекаю я слова Твого!
119:82 За словом Твоїм гаснуть очі мої та питають: Коли Ти потішиш мене?…
119:83 Хоч я став, як той міх у диму, та Твоїх постанов не забув.
119:84 Скільки днів для Твого раба?
Коли присуда зробиш моїм переслідникам?
Коли присуда зробиш моїм переслідникам?
119:85 Гордуни покопали були мені ями, що не за Законом Твоїм.
119:86 Усі Твої заповіді справедливі;
неправдиво мене переслідують, допоможи Ти мені!
неправдиво мене переслідують, допоможи Ти мені!
119:87 Малощо не погубили мене на землі, та я не покинув наказів Твоїх!
119:88 Оживи Ти мене за Своїм милосердям, і я буду триматися свідчення уст Твоїх!
119:89 Навіки, о Господи, слово Твоє в небесах пробуває.
119:90 З роду в рід Твоя правда;
Ти землю поставив і стала вона,
Ти землю поставив і стала вона,
119:91 усі за Твоїми судами сьогодні стоять, бо раби Твої всі.
119:92 Коли б не Закон Твій, розрада моя, то я був би загинув в недолі своїй!
119:93 Я повік не забуду наказів Твоїх, бо Ти ними мене оживляєш.
119:94 Твій я, спаси Ти мене, бо наказів Твоїх я шукаю!
119:95 Чекають безбожні забити мене, а я про свідоцтва Твої розважаю.
119:96 Я бачив кінець усього досконалого, але Твоя заповідь вельми широка!
119:97 Як я кохаю Закона Твого, цілий день він розмова моя!
119:98 Твоя заповідь робить мудрішим мене від моїх ворогів, вона бо навіки моя!
119:99 Я став розумніший за всіх своїх учителів, бо свідоцтва Твої то розмова моя!
119:100 Став я мудріший за старших, бо держуся наказів Твоїх!
119:101 Я від кожної злої дороги повстримую ноги свої, щоб держатися слова Твого.
119:102 Я не ухиляюся від Твоїх присудів, Ти бо навчаєш мене.
119:103 Яке то солодке слово Твоє для мого піднебіння, солодше від меду воно моїм устам!
119:104 Від наказів Твоїх я мудріший стаю, тому то ненавиджу всяку дорогу неправди!
119:105 Для моєї ноги Твоє слово світильник, то світло для стежки моєї.
119:106 Я присяг і дотримаю, що буду держатися присудів правди Твоєї.
119:107 Перемучений я аж занадто, за словом Своїм оживи мене, Господи!
119:108 Хай же будуть приємні Тобі жертви уст моїх, Господи, і навчи Ти мене Своїх присудів!
119:109 У небезпеці душа моя завжди, але я Закону Твого не забув.
119:110 Безбожні поставили пастку на мене, та я не зблудив від наказів Твоїх.
119:111 Я навіки свідоцтва Твої вспадкував, бо вони радість серця мого.
119:112 Я серце своє нахилив, щоб чинити Твої постанови, повік, до кінця.
119:113 Сумнівне ненавиджу я, а Закона Твого покохав.
119:114 Ти моя охорона та щит мій, чекаю я слова Твого.
119:115 Відступіться від мене, злочинці, і я буду держатися заповідей мого Бога!
119:116 За словом Своїм підіпри Ти мене, і я житиму, і в надії моїй не завдай мені сорому!
119:117 Підкріпи Ти мене і спасуся, і я буду дивитися завжди в Твої постанови!
119:118 Ти погорджуєш усіма, хто від Твоїх постанов відступає, бо хитрощі їхні неправда.
119:119 Всіх безбожних землі відкидаєш, як жужель, тому покохав я свідоцтва Твої.
119:120 Зо страху Твого моє тіло тремтить, й я боюсь Твоїх присудів!
119:121 Я право та правду чиню, щоб мене не віддав Ти моїм переслідникам.
119:122 Поручи Ти на добре Свого раба, щоб мене гордуни не гнобили.
119:123 Гаснуть очі мої за спасінням Твоїм та за словом правди Твоєї.
119:124 Учини ж Ти Своєму рабові за Своїм милосердям, і навчи Ти мене Своїх постанов!
119:125 Я раб Твій, і зроби мене мудрим, і свідоцтва Твої буду знати!
119:126 Це для Господа час, щоб діяти: Закона Твого уневажнили.
119:127 Тому я люблю Твої заповіді більш від золота й щирого золота.
119:128 Тому всі накази Твої уважаю за слушні, а кожну дорогу неправди ненавиджу!
119:129 Чудові свідоцтва Твої, тому то душа моя держиться їх.
119:130 Вхід у слова Твої світло дає, недосвідчених мудрими робить.
119:131 Я уста свої розкриваю й повітря ковтаю, бо чую жадобу до Твоїх заповідей.
119:132 Обернися до мене та будь милостивий мені, Як чиниш Ти тим, хто кохає імення Твоє.
119:133 Своїм словом зміцни мої кроки, і не дай панувати надо мною ніякому прогріхові.
119:134 Від людського утиску визволь мене, і нехай я держуся наказів Твоїх!
119:135 Хай засяє лице Твоє на Твого раба, і навчи Ти мене уставів Своїх!
119:136 Пливуть водні потоки з очей моїх, бо Твого Закону не додержують…
119:137 Ти праведний, Господи, і прямі Твої присуди,
119:138 бо Ти наказав справедливі свідоцтва Свої й щиру правду!
119:139 Нищить мене моя ревність, бо мої вороги позабували слова Твої.
119:140 Вельми очищене слово Твоє, і Твій раб його любить.
119:141 Я малий і погорджений, та не забуваю наказів Твоїх.
119:142 Правда Твоя правда вічна, а Закон Твій то істина.
119:143 Недоля та утиск мене обгорнули, але Твої заповіді моя розкіш!
119:144 Правда свідоцтв Твоїх вічна, подай мені розуму, й буду я жити!
119:145 Цілим серцем я кличу: почуй мене, Господи, і я буду держатись уставів Твоїх!
119:146 Я кличу до Тебе, спаси Ти мене, і я буду держатись свідоцтв Твоїх!
119:147 Світанок я випередив та й вже кличу, Твого слова чекаю.
119:148 Мої очі сторожі нічні випереджують, щоб про слово Твоє розмовляти.
119:149 Почуй же мій голос з Свого милосердя, о Господи, оживи Ти мене з Свого присуду!
119:150 Наближаться ті, що за чином ганебним ганяють, від Закону Твого далекі,
119:151 та близький Ти, о Господи, а всі Твої заповіді справедливість!
119:152 Віддавна я знаю свідоцтва Твої, бо навіки Ти їх заклав!
119:153 Подивись на недолю мою та мене порятуй, бо я не забуваю Закону Твого!
119:154 Вступися за справу мою й мене визволи, за словом Своїм оживи Ти мене!
119:155 Від безбожних спасіння далеке, бо вони не шукають Твоїх постанов.
119:156 Велике Твоє милосердя, о Господи, оживи Ти мене з Свого присуду!
119:157 Багато моїх переслідників та ворогів моїх, але від свідоцтв Твоїх не відхиляюсь!
119:158 Бачив я зрадників й бридився ними, бо не держать вони Твого слова.
119:159 Подивися: люблю я накази Твої, за милосердям Своїм оживи мене, Господи!
119:160 Правда підвалина слова Твого, а присуди правди Твоєї навіки.
119:161 Безневинно вельможі мене переслідують, та серце моє Твого слова боїться.
119:162 Радію я словом Твоїм, ніби здобич велику знайшов.
119:163 Я неправду ненавиджу й бриджуся нею, покохав я Закона Твого!
119:164 Сім раз денно я славлю Тебе через присуди правди Твоєї.
119:165 Мир великий для тих, хто кохає Закона Твого, і не мають вони спотикання.
119:166 На спасіння Твоє я надіюся, Господи, і Твої заповіді виконую.
119:167 Душа моя держить свідоцтва Твої, і я сильно люблю їх.
119:168 Я держуся наказів Твоїх та свідоцтв Твоїх, бо перед Тобою мої всі дороги!
119:169 Благання моє хай наблизиться перед лице Твоє, Господи, за словом Своїм подай мені розуму!
119:170 Нехай прийде молитва моя перед лице Твоє, за словом Своїм мене визволь!
119:171 Нехай уста мої вимовляють хвалу, бо уставів Своїх Ти навчаєш мене.
119:172 Хай язик мій звіщатиме слово Твоє, бо всі Твої заповіді справедливість.
119:173 Нехай буде рука Твоя в поміч мені, бо я вибрав накази Твої.
119:174 Я прагну спасіння Твого, о Господи, а Закон Твій то розкіш моя!
119:175 Хай душа моя буде жива, і хай славить Тебе, а Твій присуд нехай допоможе мені!
119:176 Я блукаю, немов та овечка загублена, пошукай же Свого раба, бо я не забув Твоїх заповідей!…
119:1Wie glücklich ist, wer stets unsträflich lebt
und jederzeit des HERRN Gesetz befolgt!
und jederzeit des HERRN Gesetz befolgt!
119:2Wie glücklich ist, wer Gottes Weisung ausführt
und wer mit ganzem Herzen nach ihm fragt!
und wer mit ganzem Herzen nach ihm fragt!
119:3Bei solchen Menschen findet sich kein Unrecht,
weil sie in allem Gottes Willen tun.
weil sie in allem Gottes Willen tun.
119:4Du, HERR, hast deine Vorschriften gegeben,
damit man sich mit Sorgfalt danach richtet.
damit man sich mit Sorgfalt danach richtet.
119:5Ich möchte unbeirrbar dabei bleiben,
mich deinen Ordnungen zu unterstellen!
mich deinen Ordnungen zu unterstellen!
119:6Dann brauchte ich nicht mehr beschämt zu sein
im Blick auf die Gebote, die du gabst.
im Blick auf die Gebote, die du gabst.
119:7Was du entschieden hast, präǵ ich mir ein
und preise dich dafür mit reinem Herzen.
und preise dich dafür mit reinem Herzen.
119:8An deine Ordnungen will ich mich halten;
steh du mir bei und lass mich nicht im Stich!
steh du mir bei und lass mich nicht im Stich!
119:9Wie kann ein junger Mensch sein Leben meistern?
Indem er tut, was du gesagt hast, HERR.
Indem er tut, was du gesagt hast, HERR.
119:10Von Herzen frage ich nach deinem Willen;
bewahre mich davor, ihn zu verfehlen!
bewahre mich davor, ihn zu verfehlen!
119:11Was du gesagt hast, präge ich mir ein,
weil ich vor dir nicht schuldig werden will.
weil ich vor dir nicht schuldig werden will.
119:12Ich muss dir immer wieder danken, HERR,
weil du mich deinen Willen kennen lehrst.
weil du mich deinen Willen kennen lehrst.
119:13Was du nach deinem Recht entschieden hast,
das sage ich mir immer wieder auf.
das sage ich mir immer wieder auf.
119:14Genau nach deinen Weisungen zu leben
erfreut mich mehr als alles Gut und Geld.
erfreut mich mehr als alles Gut und Geld.
119:15Ich denke über deine Regeln nach,
damit ich deinen Weg für mich erkenne.
damit ich deinen Weg für mich erkenne.
119:16HERR, deine Ordnungen sind meine Freude;
ich werde deine Worte nicht vergessen.
ich werde deine Worte nicht vergessen.
119:17Ich bin dein Diener, HERR, sei gut zu mir,
damit ich lebe und dein Wort befolge!
damit ich lebe und dein Wort befolge!
119:18HERR, öffne mir die Augen für die Wunder,
die dein Gesetz in sich verborgen hält!
die dein Gesetz in sich verborgen hält!
119:19Ich bin nur Gast hier, darum brauch ich Schutz.
Verschweig mir nicht, was du befohlen hast!
Verschweig mir nicht, was du befohlen hast!
119:20Mit Sehnsucht warte ich zu jeder Zeit
auf das, was du nach deinem Recht verfügst.
auf das, was du nach deinem Recht verfügst.
119:21Du drohst den Stolzen, den von dir Verfluchten,
die deine Regeln ständig übertreten.
die deine Regeln ständig übertreten.
119:22Befreie mich von Schande und Verachtung,
weil ich mich stets an deine Weisung halte.
weil ich mich stets an deine Weisung halte.
119:23Die Großen halten Rat, um mir zu schaden;
doch ich will deine Vorschriften ergründen.
doch ich will deine Vorschriften ergründen.
119:24An deiner Weisung hab ich meine Freude,
weil ich mit ihr stets gut beraten bin.
weil ich mit ihr stets gut beraten bin.
119:25Ich liege kraftlos hingestreckt im Staub;
belebe mich, wie du versprochen hast!
belebe mich, wie du versprochen hast!
119:26Ich klagte dir mein Leid; du hast geholfen.
Nun lass mich wissen, was du mir befiehlst!
Nun lass mich wissen, was du mir befiehlst!
119:27Ich möchte deine Vorschriften verstehen
und deine Wunder täglich neu bedenken.
und deine Wunder täglich neu bedenken.
119:28Vor Traurigkeit zerfließe ich in Tränen.
Wie du es zugesagt hast, hilf mir auf!
Wie du es zugesagt hast, hilf mir auf!
119:29Bewahre mich vor jeder Art von Falschheit,
in deiner Güte lehr mich dein Gesetz!
in deiner Güte lehr mich dein Gesetz!
119:30Ich habe mich entschieden, treu zu bleiben,
und will mich deiner Ordnung unterstellen.
und will mich deiner Ordnung unterstellen.
119:31Ich binde mich ganz fest an deine Weisung; HERR, lass mich deshalb nicht als Narr dastehen!
119:32Den Weg, den du mir vorschreibst, gehe ich,
du hast mein Herz dazu bereitgemacht.
du hast mein Herz dazu bereitgemacht.
119:33HERR, lass mich deine Regeln klar erkennen,
damit ich sie befolge, mir zum Lohn.
damit ich sie befolge, mir zum Lohn.
119:34Gib mir genug Verstand für dein Gesetz;
von ganzem Herzen will ich darauf hören.
von ganzem Herzen will ich darauf hören.
119:35Was du befohlen hast, hilf mir befolgen;
ich werde große Freude daran haben!
ich werde große Freude daran haben!
119:36Auf deine Weisung richte meinen Sinn,
nicht darauf, großen Reichtum zu erlangen!
nicht darauf, großen Reichtum zu erlangen!
119:37Zieh meinen Blick von Nichtigkeiten ab
und führe mich, damit ich leben kann!
und führe mich, damit ich leben kann!
119:38Bestätige auch mir, HERR, dein Versprechen,
das allen gilt, die dir gehorchen wollen.
das allen gilt, die dir gehorchen wollen.
119:39Die Schande, die mir Angst macht, nimm sie weg!
Was du entscheidest, das ist gut und recht.
Was du entscheidest, das ist gut und recht.
119:40Ich will mich ganz nach deinen Regeln richten.
In deiner Treue gib mir Kraft dazu!
In deiner Treue gib mir Kraft dazu!
119:41Lass deine Güte auch zu mir gelangen;
HERR, rette mich, wie du versprochen hast!
HERR, rette mich, wie du versprochen hast!
119:42Dann kann ich jedem eine Antwort geben,
der mich verhöhnt. – Ich nehme dich beim Wort!
der mich verhöhnt. – Ich nehme dich beim Wort!
119:43Ich möchte deine Treue rühmen können;
auf deinen Urteilsspruch vertraue ich.
auf deinen Urteilsspruch vertraue ich.
119:44An dein Gesetz will ich mich halten, HERR,
in jeder Lage und für alle Zukunft.
in jeder Lage und für alle Zukunft.
119:45Ich werde weiten Raum zum Leben haben,
weil ich mich stets nach deiner Weisung richte.
weil ich mich stets nach deiner Weisung richte.
119:46Ich halte sie selbst Königen entgegen
und bin gewiss, ich werde nicht beschämt.
und bin gewiss, ich werde nicht beschämt.
119:47Ich liebe die Gebote, die du gabst;
es macht mir Freude, wenn ich sie befolge.
es macht mir Freude, wenn ich sie befolge.
119:48Ich liebe und verehre die Gebote
und denke über deine Regeln nach.
und denke über deine Regeln nach.
119:49Vergiss nicht, was du mir versprochen hast;
du hast mich Großes hoffen lassen, HERR!
du hast mich Großes hoffen lassen, HERR!
119:50Sogar in meiner Not bin ich getröstet,
denn durch dein Wort erhältst du mich am Leben.
denn durch dein Wort erhältst du mich am Leben.
119:51Die Stolzen treiben ihren Spott mit mir,
doch ich wich nie von deiner Weisung ab.
doch ich wich nie von deiner Weisung ab.
119:52Es macht mir Mut, HERR, wenn ich daran denke,
wie du in alter Zeit für Recht gesorgt hast.
wie du in alter Zeit für Recht gesorgt hast.
119:53Ich werde wütend, wenn ich Menschen sehe,
die dein Gesetz missachten und verlassen.
die dein Gesetz missachten und verlassen.
119:54Solang ich Gast auf dieser Erde bin,
sind deine Regeln Inhalt meiner Lieder.
sind deine Regeln Inhalt meiner Lieder.
119:55Mein Denken kreist in jeder Nacht um dich,
damit ich immer dein Gesetz befolge.
damit ich immer dein Gesetz befolge.
119:56Nach deinen Regeln jederzeit zu leben,
das ist mein Auftrag und mein größtes Glück.
das ist mein Auftrag und mein größtes Glück.
119:57Ich saǵs noch einmal, HERR:
Das ist mein Vorrecht,
dass ich mich stets nach deinen Worten richte.
Das ist mein Vorrecht,
dass ich mich stets nach deinen Worten richte.
119:58Mit ganzem Herzen such ich deine Güte;
erbarme dich, wie du versprochen hast!
erbarme dich, wie du versprochen hast!
119:59Ich überdenke meine Lebensführung
und kehre wieder um zu deiner Weisung.
und kehre wieder um zu deiner Weisung.
119:60Ich eile, HERR, ich schiebe es nicht auf,
das auszuführen, was du mir befiehlst.
das auszuführen, was du mir befiehlst.
119:61Rings um mich hat man Fallen ausgelegt,
doch ich vergesse niemals dein Gesetz.
doch ich vergesse niemals dein Gesetz.
119:62Noch mitten in der Nacht erwache ich
und preise dich, weil du gerecht entscheidest.
und preise dich, weil du gerecht entscheidest.
119:63Ich bin ein Freund für alle, die dich ehren
und sich genau an deine Regeln halten.
und sich genau an deine Regeln halten.
119:64Die Erde ist erfüllt von deiner Güte;
HERR, hilf mir, deinen Willen zu erkennen!
HERR, hilf mir, deinen Willen zu erkennen!
119:65Du bist so gut zu mir gewesen, HERR,
genauso, wie du es versprochen hattest.
genauso, wie du es versprochen hattest.
119:66Gib du mir rechte Einsicht und Erkenntnis;
denn deinen Weisungen vertraue ich.
denn deinen Weisungen vertraue ich.
119:67Bevor ich leiden musste, ging ich irre;
jetzt aber tue ich, was du befiehlst.
jetzt aber tue ich, was du befiehlst.
119:68Stets bist du gut und tust mir so viel Gutes! HERR, hilf mir, deinen Willen zu erkennen!
119:69Von frechen Lügnern werde ich beschuldigt,
doch folge ich von Herzen deiner Weisung.
doch folge ich von Herzen deiner Weisung.
119:70Sie sind zu stumpf und träge zum Verstehen;
doch mir ist dein Gesetz die größte Freude.
doch mir ist dein Gesetz die größte Freude.
119:71Für mich waŕs gut, dass ich durchs Leiden musste,
um mich auf deine Weisung zu besinnen.
um mich auf deine Weisung zu besinnen.
119:72HERR, dein Gesetz hat größeren Wert für mich,
als Tausende von Gold- und Silberstücken!
als Tausende von Gold- und Silberstücken!
119:73Mit deinen Händen hast du mich gestaltet; HERR, hilf mir, deinen Willen zu verstehen!
119:74Die Deinen sehen mich und freuen sich,
weil ich mich auf dein Wort verlassen habe.
weil ich mich auf dein Wort verlassen habe.
119:75Ich weiß, HERR, dass du stets gerecht entscheidest;
du hattest Recht, als du mich leiden ließest.
du hattest Recht, als du mich leiden ließest.
119:76Lass deine Güte mich nun wieder trösten,
wie du es mir doch zugesagt hast, HERR!
wie du es mir doch zugesagt hast, HERR!
119:77Erbarm dich über mich, dann kann ich leben;
denn dein Gesetz ist meine größte Freude!
denn dein Gesetz ist meine größte Freude!
119:78Bring Schande über alle frechen Lügner,
weil sie mich ohne jeden Grund verklagen!
Ich denke immer nur an deine Regeln.
weil sie mich ohne jeden Grund verklagen!
Ich denke immer nur an deine Regeln.
119:79Lass alle zu mir kommen, die dich ehren,
damit sie deine Weisungen erkennen!
damit sie deine Weisungen erkennen!
119:80Mein Herz soll nie von deiner Ordnung weichen,
dann werde ich auch nicht in Schande kommen.
dann werde ich auch nicht in Schande kommen.
119:81Ich warte sehnsuchtsvoll auf deine Hilfe,
ich setze meine Hoffnung auf dein Wort.
ich setze meine Hoffnung auf dein Wort.
119:82Ich schaue mir die Augen aus nach dir:
Wann kommst du endlich, HERR, und tröstest mich?
Wann kommst du endlich, HERR, und tröstest mich?
119:83Ich schrumpfe wie ein Weinschlauch, der im Rauch hängt;
doch deine Regeln will ich nie vergessen.
doch deine Regeln will ich nie vergessen.
119:84Wie lange, HERR, willst du mich warten lassen?
Wann trifft dein Urteil die, die mich verfolgen?
Wann trifft dein Urteil die, die mich verfolgen?
119:85In Gruben wollen mich die Feinde fangen,
sie, die vermessen dein Gesetz missachten.
sie, die vermessen dein Gesetz missachten.
119:86Was du befiehlst, HERR, darauf ist Verlass.
Doch sie verfolgen mich zu Unrecht; hilf mir!
Doch sie verfolgen mich zu Unrecht; hilf mir!
119:87Fast hätten sie mich hier im Land getötet,
obwohl ich dein Gesetz nicht übertrat.
obwohl ich dein Gesetz nicht übertrat.
119:88Durch deine Güte lass mich weiterleben,
damit ich deine Weisungen befolge!
damit ich deine Weisungen befolge!
119:89Dein Wort, HERR, bleibt für alle Zeit bestehen,
bei dir im Himmel ist sein fester Platz.
bei dir im Himmel ist sein fester Platz.
119:90Auch deine Treue bleibt für alle Zukunft:
Du hast die Erde dauerhaft gegründet.
Du hast die Erde dauerhaft gegründet.
119:91Dein Wille hält bis heute alles aufrecht
und alle Dinge stehen dir zu Diensten.
und alle Dinge stehen dir zu Diensten.
119:92Wenn dein Gesetz nicht meine Freude wäre,
dann wäre ich vor Elend umgekommen.
dann wäre ich vor Elend umgekommen.
119:93Ich werde deine Regeln nie vergessen;
ich weiß, durch sie erhältst du mich am Leben.
ich weiß, durch sie erhältst du mich am Leben.
119:94HERR, ich gehöre dir, komm mir zu Hilfe!
Ich frage jederzeit nach deinen Regeln.
Ich frage jederzeit nach deinen Regeln.
119:95Verbrecher warten drauf, mich zu vernichten;
ich aber will auf deine Weisung achten.
ich aber will auf deine Weisung achten.
119:96Ich sah, auch die Vollkommenheit hat Grenzen,
doch dein Gebot hat unbegrenzte Geltung.
doch dein Gebot hat unbegrenzte Geltung.
119:97Ich habe dein Gesetz unendlich lieb!
Den ganzen Tag beschäftigt es mein Denken.
Den ganzen Tag beschäftigt es mein Denken.
119:98HERR, dein Gebot wird immer bei mir sein;
es macht mich wissender als meine Feinde.
es macht mich wissender als meine Feinde.
119:99Ich habe mehr gelernt als meine Lehrer,
denn all mein Forschen fragt nach deiner Weisung.
denn all mein Forschen fragt nach deiner Weisung.
119:100Ich habe mehr Erkenntnis als die Alten,
weil ich mich stets nach deinen Regeln richte.
weil ich mich stets nach deinen Regeln richte.
119:101Ich halte mich von jedem Unrecht fern,
um das zu tun, was du befohlen hast.
um das zu tun, was du befohlen hast.
119:102Ich weiche nicht von deiner Weisung ab;
du selber warst mein Lehrer, niemand anders.
du selber warst mein Lehrer, niemand anders.
119:103Welch eine Köstlichkeit sind deine Worte!
Sie sind noch süßer als der beste Honig!
Sie sind noch süßer als der beste Honig!
119:104Durch deine Regeln bringst du mich zur Einsicht;
deshalb sind krumme Wege mir verhasst.
deshalb sind krumme Wege mir verhasst.
119:105Dein Wort ist eine Leuchte für mein Leben,
es gibt mir Licht für jeden nächsten Schritt.
es gibt mir Licht für jeden nächsten Schritt.
119:106Ich bin entschlossen, meinen Schwur zu halten:
Ich folge dir, weil du gerecht entscheidest.
Ich folge dir, weil du gerecht entscheidest.
119:107In tiefes Leiden hast du mich geführt;
gib neues Leben, wie du es versprachst!
gib neues Leben, wie du es versprachst!
119:108Nimm meinen Dank als Opfergabe an;
HERR, hilf mir, deinen Willen zu erkennen!
HERR, hilf mir, deinen Willen zu erkennen!
119:109Mein Leben ist in ständiger Gefahr,
doch niemals hab ich dein Gesetz vergessen.
doch niemals hab ich dein Gesetz vergessen.
119:110Verbrecherisch will man mir Fallen stellen,
ich aber weiche nicht von deinen Regeln.
ich aber weiche nicht von deinen Regeln.
119:111HERR, deine Weisungen sind mein Besitz
und meine Herzensfreude, jetzt und immer!
und meine Herzensfreude, jetzt und immer!
119:112Ich will entschlossen deinen Regeln folgen;
das soll mein Lohn für alle Zeiten sein!
das soll mein Lohn für alle Zeiten sein!
119:113Ich hasse Menschen mit geteilten Herzen;
doch dein Gesetz hat meine ganze Liebe.
doch dein Gesetz hat meine ganze Liebe.
119:114Mein Schutz und meine Zuflucht, HERR, bist du!
Auf dein Versprechen kann ich mich verlassen.
Auf dein Versprechen kann ich mich verlassen.
119:115Ihr Unheilstifter, geht mir aus den Augen!
Ich folge den Befehlen meines Gottes.
Ich folge den Befehlen meines Gottes.
119:116HERR, sei mein Halt, damit ich leben kann;
ich nehme dich beim Wort, enttäusch mich nicht!
ich nehme dich beim Wort, enttäusch mich nicht!
119:117Sei meine Stütze, HERR, komm mir zu Hilfe!
Ich werde stets auf deine Regeln achten.
Ich werde stets auf deine Regeln achten.
119:118Wer dein Gebot verlässt, den weist du ab;
denn was er tut, ist Täuschung und Betrug.
denn was er tut, ist Täuschung und Betrug.
119:119Wer dich verwirft, den wirfst du fort wie Abfall;
das ist́s, weshalb ich deine Weisung liebe.
das ist́s, weshalb ich deine Weisung liebe.
119:120Die Furcht vor dir lässt meine Haut erschaudern,
ich habe Angst vor deinen Urteilssprüchen.
ich habe Angst vor deinen Urteilssprüchen.
119:121Ich habe richtig und gerecht gehandelt;
drum gib mich nicht den Unterdrückern preis!
drum gib mich nicht den Unterdrückern preis!
119:122Gib mir die Sicherheit, dass alles gut wird,
dass freche Menschen mich nicht länger quälen!
dass freche Menschen mich nicht länger quälen!
119:123Ich schaue mir die Augen aus nach Rettung,
die du versprochen hast in deiner Treue.
die du versprochen hast in deiner Treue.
119:124Lass deine Güte an mir sichtbar werden
und hilf mir, deinen Willen zu erkennen!
und hilf mir, deinen Willen zu erkennen!
119:125Ich bin dein Diener, HERR, gib mir Verstand,
damit ich deine Weisungen erkenne!
damit ich deine Weisungen erkenne!
119:126Jetzt ist es Zeit für dich zu handeln, HERR;
denn viele übertreten dein Gesetz.
denn viele übertreten dein Gesetz.
119:127Ich liebe die Gebote, die du gabst,
viel mehr als selbst das allerfeinste Gold.
viel mehr als selbst das allerfeinste Gold.
119:128Für mich sind deine Regeln alle richtig;
deshalb sind krumme Wege mir verhasst.
deshalb sind krumme Wege mir verhasst.
119:129HERR, deine Weisungen sind Wunderwerke
und darum halte ich an ihnen fest.
und darum halte ich an ihnen fest.
119:130Erklärung deines Wortes bringt Erleuchtung,
auch Unerfahrene bekommen Einsicht.
auch Unerfahrene bekommen Einsicht.
119:131Mein Mund ist weit geöffnet vor Verlangen,
so lechze ich nach deinen Weisungsworten.
so lechze ich nach deinen Weisungsworten.
119:132HERR, wende dich mir zu und hab Erbarmen,
so wie es denen zusteht, die dich lieben.
so wie es denen zusteht, die dich lieben.
119:133Durch dein Gesetz mach meine Schritte sicher,
damit kein Unrecht mich beherrschen kann!
damit kein Unrecht mich beherrschen kann!
119:134Befreie mich von meinen Unterdrückern,
dann kann ich deine Vorschriften befolgen.
dann kann ich deine Vorschriften befolgen.
119:135Ich bitte dich, HERR, blick mich freundlich an
und hilf mir, deinen Willen zu erkennen.
und hilf mir, deinen Willen zu erkennen.
119:136Von Tränen überströmt ist mein Gesicht,
weil hier so viele dein Gesetz missachten.
weil hier so viele dein Gesetz missachten.
119:137HERR, du erfüllst, was du versprochen hast,
und deine Urteilssprüche sind gerecht.
und deine Urteilssprüche sind gerecht.
119:138Durch deine Weisungen hast du bewiesen,
dass Recht und Treue all dein Tun bestimmen.
dass Recht und Treue all dein Tun bestimmen.
119:139Weil ich dich liebe, HERR, packt mich der Zorn,
wenn meine Feinde dein Gesetz vergessen.
wenn meine Feinde dein Gesetz vergessen.
119:140Auf alle deine Worte ist Verlass;
HERR, darum hänge ich so sehr an ihnen!
HERR, darum hänge ich so sehr an ihnen!
119:141Ich mag verachtet sein und unbedeutend,
doch deine Regeln hab ich nicht vergessen.
doch deine Regeln hab ich nicht vergessen.
119:142Dein Recht wird immer meine Rettung bleiben
und dein Gesetz ist wahr und zuverlässig.
und dein Gesetz ist wahr und zuverlässig.
119:143Auch dann, wenn Angst und Sorgen nach mir greifen,
als meine Freude bleibt mir dein Gebot.
als meine Freude bleibt mir dein Gebot.
119:144Für immer steht das Recht durch deine Weisung;
hilf mir, sie zu verstehn, dann kann ich leben!
hilf mir, sie zu verstehn, dann kann ich leben!
119:145Von Herzensgrund schrei ich zu dir; gib Antwort!
An deine Regeln, HERR, will ich mich halten.
An deine Regeln, HERR, will ich mich halten.
119:146Ich rufe dich zu Hilfe, rette mich!
Ich werde deinen Weisungen gehorchen.
Ich werde deinen Weisungen gehorchen.
119:147Vor Tagesanbruch schreie ich zu dir
und warte hoffnungsvoll auf deine Worte.
und warte hoffnungsvoll auf deine Worte.
119:148Sogar zur Nachtzeit liege ich noch wach
und denke über dein Versprechen nach.
und denke über dein Versprechen nach.
119:149In deiner Güte höre mein Gebet;
erhalte mich durch dein gerechtes Urteil.
erhalte mich durch dein gerechtes Urteil.
119:150Mit böser Absicht nahen die Verfolger;
doch sie entfernen sich von deiner Weisung.
doch sie entfernen sich von deiner Weisung.
119:151Du aber, HERR, du bist ganz nah bei mir;
was du befiehlst, ist wahr und zuverlässig.
was du befiehlst, ist wahr und zuverlässig.
119:152Für immer hast du dein Gesetz gegeben;
seit langem hab ich das an ihm erkannt.
seit langem hab ich das an ihm erkannt.
119:153Sieh doch mein Elend an, befreie mich!
Ich habe niemals dein Gesetz vergessen.
Ich habe niemals dein Gesetz vergessen.
119:154HERR, steh mir bei und sorge für mein Recht!
Errette mich, wie du versprochen hast!
Errette mich, wie du versprochen hast!
119:155Wer dich missachtet, findet keine Hilfe,
weil er sich nicht um deine Weisung kümmert.
weil er sich nicht um deine Weisung kümmert.
119:156HERR, dein Erbarmen ist unendlich groß;
erhalte mich durch dein gerechtes Urteil!
erhalte mich durch dein gerechtes Urteil!
119:157Ich habe viele Feinde und Verfolger,
doch deiner Weisung bin ich stets gefolgt.
doch deiner Weisung bin ich stets gefolgt.
119:158Mit Abscheu blicke ich auf die Verräter,
weil sie sich nicht nach deinen Worten richten.
weil sie sich nicht nach deinen Worten richten.
119:159HERR, sieh doch, wie ich deine Regeln liebe!
Durch deine Güte lass mich weiterleben!
Durch deine Güte lass mich weiterleben!
119:160Dein Wort ist wahr und zuverlässig, HERR;
für immer gilt, was du entschieden hast.
für immer gilt, was du entschieden hast.
119:161Die Großen dringen grundlos auf mich ein;
doch nur vor dem, was du sagst, bebt mein Herz.
doch nur vor dem, was du sagst, bebt mein Herz.
119:162An deinen Worten hab ich große Freude,
so wie sich jemand über Beute freut.
so wie sich jemand über Beute freut.
119:163Für Lügen fühle ich nur Hass und Abscheu,
doch dein Gesetz hat meine ganze Liebe!
doch dein Gesetz hat meine ganze Liebe!
119:164Ich preise dich wohl siebenmal am Tag
dafür, dass du, HERR, stets gerecht entscheidest.
dafür, dass du, HERR, stets gerecht entscheidest.
119:165Wer dein Gesetz liebt, der hat Glück und Frieden,
kein Hindernis kann ihn zum Straucheln bringen.
kein Hindernis kann ihn zum Straucheln bringen.
119:166HERR, meine Hoffnung ist, dass du mir hilfst;
ich führe aus, was du befohlen hast.
ich führe aus, was du befohlen hast.
119:167Nach deinen Weisungen will ich mich richten,
mit ganzem Herzen hänge ich an ihnen.
mit ganzem Herzen hänge ich an ihnen.
119:168Du hast mir Weisung und Gebot gegeben
und siehst genau, wie ich mich daran halte.
und siehst genau, wie ich mich daran halte.
119:169Lass meine Bitte zu dir dringen, HERR;
mach dein Versprechen wahr und gib mir Einsicht!
mach dein Versprechen wahr und gib mir Einsicht!
119:170Lass meinen Hilferuf zu dir gelangen!
Du hast mir zugesagt, dass du mich rettest!
Du hast mir zugesagt, dass du mich rettest!
119:171Von meinen Lippen soll dein Lob erklingen,
weil du mich deinen Willen kennen lehrst.
weil du mich deinen Willen kennen lehrst.
119:172Mein Mund soll dich besingen für dein Wort;
was du befohlen hast, ist recht und richtig.
was du befohlen hast, ist recht und richtig.
119:173Streck deine Hand aus, HERR, um mir zu helfen;
ich habe mich für dein Gesetz entschieden!
ich habe mich für dein Gesetz entschieden!
119:174Dass du mich rettest, ist mein größter Wunsch,
und dein Gesetz ist meine größte Freude.
und dein Gesetz ist meine größte Freude.
119:175Ich möchte leben, HERR, um dich zu preisen;
dein Urteilsspruch wird mir dazu verhelfen.
dein Urteilsspruch wird mir dazu verhelfen.
119:176Ich bin verirrt wie ein verlorenes Schaf;
HERR, suche mich, bring mich zurück zu dir!
Ich habe deine Regeln nicht vergessen.
HERR, suche mich, bring mich zurück zu dir!
Ich habe deine Regeln nicht vergessen.
Синодальный
Языки
- Добавить язык
- Церковнослав. (рус. гражд.)
- Церковнослав. (цс)
- Рус. (Синод. с ударе́-ми)
- Рус. (Юнгеров)
- Рус. (Бируковы)
- Рус. (прп. Макарий Алтайский)
- Arab (AVD)
- Azerbaijani
- Armenian
- Bulgarian
- Chinese (simpl.)
- Croatian (S&D)
- English (NKJV)
- English (KJV)
- English (NRSV)
- Estonian
- Finnish (1992)
- French (LSG)
- Georgian
- German (MLU, 1912)
- Greek (NT Byz)
- Greek (TGV)
- Hebrew
- Greek (LXX, Rahlfs)
- Italian
- Kyrgyz
- Latin (Nova Vulgata)
- Romanian
- Polish
- Portuguese
- Serbian (synod.)
- Serbian
- Spanish (RVR 1995)
- Swedish (Folkbibeln)
- Tajik
- Ukrainian (Homenko)
Содержание псалма посвящено уяснению высоты содержания закона Божия и выяснению его благодетельного значения для человека.
[Аллилуия.]
Блаженны непорочные в пути, ходящие в законе Господнем.
Блаженны хранящие откровения Его, всем сердцем ищущие Его.
Они не делают беззакония, ходят путями Его.
Ты заповедал повеления Твои хранить твердо.
О, если бы направлялись пути мои к соблюдению уставов Твоих!
Тогда я не постыдился бы, взирая на все заповеди Твои:
я славил бы Тебя в правоте сердца, поучаясь судам правды Твоей.
Буду хранить уставы Твои; не оставляй меня совсем.
Как юноше содержать в чистоте путь свой? – Хранением себя по слову Твоему.
Всем сердцем моим ищу Тебя; не дай мне уклониться от заповедей Твоих.
В сердце моем сокрыл я слово Твое, чтобы не грешить пред Тобою.
Благословен Ты, Господи! научи меня уставам Твоим.
Устами моими возвещал я все суды уст Твоих.
На пути откровений Твоих я радуюсь, как во всяком богатстве.
О заповедях Твоих размышляю, и взираю на пути Твои.
Уставами Твоими утешаюсь, не забываю слова Твоего.
Яви милость рабу Твоему, и буду жить и хранить слово Твое.
Открой очи мои, и увижу чудеса закона Твоего.
Странник я на земле; не скрывай от меня заповедей Твоих.
Истомилась душа моя желанием судов Твоих во всякое время.
Ты укротил гордых, проклятых, уклоняющихся от заповедей Твоих.
Сними с меня поношение и посрамление, ибо я храню откровения Твои.
Князья сидят и сговариваются против меня, а раб Твой размышляет об уставах Твоих.
Откровения Твои – утешение мое, [и уставы Твои] – советники мои.
Душа моя повержена в прах; оживи меня по слову Твоему.
Объявил я пути мои, и Ты услышал меня; научи меня уставам Твоим.
Дай мне уразуметь путь повелений Твоих, и буду размышлять о чудесах Твоих.
Душа моя истаевает от скорби: укрепи меня по слову Твоему.
Удали от меня путь лжи, и закон Твой даруй мне.
Я избрал путь истины, поставил пред собою суды Твои.
Я прилепился к откровениям Твоим, Господи; не постыди меня.
Потеку путем заповедей Твоих, когда Ты расширишь сердце мое.
Укажи мне, Господи, путь уставов Твоих, и я буду держаться его до конца.
Вразуми меня, и буду соблюдать закон Твой и хранить его всем сердцем.
Поставь меня на стезю заповедей Твоих, ибо я возжелал ее.
Приклони сердце мое к откровениям Твоим, а не к корысти.
Отврати очи мои, чтобы не видеть суеты; животвори меня на пути Твоем.
Утверди слово Твое рабу Твоему, ради благоговения пред Тобою.
Отврати поношение мое, которого я страшусь, ибо суды Твои благи.
Вот, я возжелал повелений Твоих; животвори меня правдою Твоею.
Да придут ко мне милости Твои, Господи, спасение Твое по слову Твоему, –
и я дам ответ поносящему меня, ибо уповаю на слово Твое.
Не отнимай совсем от уст моих слова истины, ибо я уповаю на суды Твои
и буду хранить закон Твой всегда, во веки и веки;
буду ходить свободно, ибо я взыскал повелений Твоих;
буду говорить об откровениях Твоих пред царями и не постыжусь;
буду утешаться заповедями Твоими, которые возлюбил;
руки мои буду простирать к заповедям Твоим, которые возлюбил, и размышлять об уставах Твоих.
Вспомни слово [Твое] к рабу Твоему, на которое Ты повелел мне уповать:
это – утешение в бедствии моем, что слово Твое оживляет меня.
Гордые крайне ругались надо мною, но я не уклонился от закона Твоего.
Вспоминал суды Твои, Господи, от века, и утешался.
Ужас овладевает мною при виде нечестивых, оставляющих закон Твой.
Уставы Твои были песнями моими на месте странствований моих.
Ночью вспоминал я имя Твое, Господи, и хранил закон Твой.
Он стал моим, ибо повеления Твои храню.
Удел мой, Господи, сказал я, соблюдать слова Твои.
Молился я Тебе всем сердцем: помилуй меня по слову Твоему.
Размышлял о путях моих и обращал стопы мои к откровениям Твоим.
Спешил и не медлил соблюдать заповеди Твои.
Сети нечестивых окружили меня, но я не забывал закона Твоего.
В полночь вставал славословить Тебя за праведные суды Твои.
Общник я всем боящимся Тебя и хранящим повеления Твои.
Милости Твоей, Господи, полна земля; научи меня уставам Твоим.
Благо сотворил Ты рабу Твоему, Господи, по слову Твоему.
Доброму разумению и ведению научи меня, ибо заповедям Твоим я верую.
Прежде страдания моего я заблуждался; а ныне слово Твое храню.
Благ и благодетелен Ты, [Господи]; научи меня уставам Твоим.
Гордые сплетают на меня ложь; я же всем сердцем буду хранить повеления Твои.
Ожирело сердце их, как тук; я же законом Твоим утешаюсь.
Благо мне, что я пострадал, дабы научиться уставам Твоим.
Закон уст Твоих для меня лучше тысяч золота и серебра.
Руки Твои сотворили меня и устроили меня; вразуми меня, и научусь заповедям Твоим.
Боящиеся Тебя увидят меня – и возрадуются, что я уповаю на слово Твое.
Знаю, Господи, что суды Твои праведны и по справедливости Ты наказал меня.
Да будет же милость Твоя утешением моим, по слову Твоему к рабу Твоему.
Да придет ко мне милосердие Твое, и я буду жить; ибо закон Твой – утешение мое.
Да будут постыжены гордые, ибо безвинно угнетают меня; я размышляю о повелениях Твоих.
Да обратятся ко мне боящиеся Тебя и знающие откровения Твои.
Да будет сердце мое непорочно в уставах Твоих, чтобы я не посрамился.
Истаевает душа моя о спасении Твоем; уповаю на слово Твое.
Истаевают очи мои о слове Твоем; я говорю: когда Ты утешишь меня?
Я стал, как мех в дыму, но уставов Твоих не забыл.
Сколько дней раба Твоего? Когда произведешь суд над гонителями моими?
Яму вырыли мне гордые, вопреки закону Твоему.
Все заповеди Твои – истина; несправедливо преследуют меня: помоги мне;
едва не погубили меня на земле, но я не оставил повелений Твоих.
По милости Твоей оживляй меня, и буду хранить откровения уст Твоих.
На веки, Господи, слово Твое утверждено на небесах;
истина Твоя в род и род. Ты поставил землю, и она стоит.
По определениям Твоим все стоит доныне, ибо все служит Тебе.
Если бы не закон Твой был утешением моим, погиб бы я в бедствии моем.
Вовек не забуду повелений Твоих, ибо ими Ты оживляешь меня.[Среда:]
Твой я, спаси меня; ибо я взыскал повелений Твоих.
Нечестивые подстерегают меня, чтобы погубить; а я углубляюсь в откровения Твои.
Я видел предел всякого совершенства, но Твоя заповедь безмерно обширна.
Как люблю я закон Твой! весь день размышляю о нем.
Заповедью Твоею Ты соделал меня мудрее врагов моих, ибо она всегда со мною.
Я стал разумнее всех учителей моих, ибо размышляю об откровениях Твоих.
Я сведущ более старцев, ибо повеления Твои храню.
От всякого злого пути удерживаю ноги мои, чтобы хранить слово Твое;
от судов Твоих не уклоняюсь, ибо Ты научаешь меня.
Как сладки гортани моей слова Твои! лучше меда устам моим.
Повелениями Твоими я вразумлен; потому ненавижу всякий путь лжи.
Слово Твое – светильник ноге моей и свет стезе моей.
Я клялся хранить праведные суды Твои, и исполню.
Сильно угнетен я, Господи; оживи меня по слову Твоему.
Благоволи же, Господи, принять добровольную жертву уст моих, и судам Твоим научи меня.
Душа моя непрестанно в руке моей, но закона Твоего не забываю.
Нечестивые поставили для меня сеть, но я не уклонился от повелений Твоих.
Откровения Твои я принял, как наследие на веки, ибо они веселие сердца моего.
Я приклонил сердце мое к исполнению уставов Твоих навек, до конца.
Вымыслы человеческие ненавижу, а закон Твой люблю.
Ты покров мой и щит мой; на слово Твое уповаю.
Удалитесь от меня, беззаконные, и буду хранить заповеди Бога моего.
Укрепи меня по слову Твоему, и буду жить; не посрами меня в надежде моей;
поддержи меня, и спасусь; и в уставы Твои буду вникать непрестанно.
Всех, отступающих от уставов Твоих, Ты низлагаешь, ибо ухищрения их – ложь.
Как изгарь, отметаешь Ты всех нечестивых земли; потому я возлюбил откровения Твои.
Трепещет от страха Твоего плоть моя, и судов Твоих я боюсь.
Я совершал суд и правду; не предай меня гонителям моим.
Заступи раба Твоего ко благу его, чтобы не угнетали меня гордые.
Истаевают очи мои, ожидая спасения Твоего и слова правды Твоей.
Сотвори с рабом Твоим по милости Твоей, и уставам Твоим научи меня.
Я раб Твой: вразуми меня, и познаю откровения Твои.
Время Господу действовать: закон Твой разорили.
А я люблю заповеди Твои более золота, и золота чистого.
Все повеления Твои – все признаю́ справедливыми; всякий путь лжи ненавижу.
Дивны откровения Твои; потому хранит их душа моя.
Откровение слов Твоих просвещает, вразумляет простых.
Открываю уста мои и вздыхаю, ибо заповедей Твоих жажду.
Призри на меня и помилуй меня, как поступаешь с любящими имя Твое.
Утверди стопы мои в слове Твоем и не дай овладеть мною никакому беззаконию;
избавь меня от угнетения человеческого, и буду хранить повеления Твои;
осияй раба Твоего светом лица Твоего и научи меня уставам Твоим.
Из глаз моих текут потоки вод оттого, что не хранят закона Твоего.
Праведен Ты, Господи, и справедливы суды Твои.
Откровения Твои, которые Ты заповедал, – правда и совершенная истина.
Ревность моя снедает меня, потому что мои враги забыли слова Твои.
Слово Твое весьма чисто, и раб Твой возлюбил его.
Мал я и презрен, но повелений Твоих не забываю.
Правда Твоя – правда вечная, и закон Твой – истина.
Скорбь и горесть постигли меня; заповеди Твои – утешение мое.
Правда откровений Твоих вечна: вразуми меня, и буду жить.
Взываю всем сердцем [моим]: услышь меня, Господи, – и сохраню уставы Твои.
Призываю Тебя: спаси меня, и буду хранить откровения Твои.
Предваряю рассвет и взываю; на слово Твое уповаю.
Очи мои предваряют утреннюю стражу, чтобы мне углубляться в слово Твое.
Услышь голос мой по милости Твоей, Господи; по суду Твоему оживи меня.
Приблизились замышляющие лукавство; далеки они от закона Твоего.
Близок Ты, Господи, и все заповеди Твои – истина.
Издавна узнал я об откровениях Твоих, что Ты утвердил их на веки.
Воззри на бедствие мое и избавь меня, ибо я не забываю закона Твоего.
Вступись в дело мое и защити меня; по слову Твоему оживи меня.
Далеко от нечестивых спасение, ибо они уставов Твоих не ищут.
Много щедрот Твоих, Господи; по суду Твоему оживи меня.
Много у меня гонителей и врагов, но от откровений Твоих я не удаляюсь.
Вижу отступников, и сокрушаюсь, ибо они не хранят слова Твоего.
Зри, как я люблю повеления Твои; по милости Твоей, Господи, оживи меня.
Основание слова Твоего истинно, и вечен всякий суд правды Твоей.
Князья гонят меня безвинно, но сердце мое боится слова Твоего.
Радуюсь я слову Твоему, как получивший великую прибыль.
Ненавижу ложь и гнушаюсь ею; закон же Твой люблю.
Семикратно в день прославляю Тебя за суды правды Твоей.
Велик мир у любящих закон Твой, и нет им преткновения.
Уповаю на спасение Твое, Господи, и заповеди Твои исполняю.
Душа моя хранит откровения Твои, и я люблю их крепко.
Храню повеления Твои и откровения Твои, ибо все пути мои пред Тобою.
Да приблизится вопль мой пред лице Твое, Господи; по слову Твоему вразуми меня.
Да придет моление мое пред лице Твое; по слову Твоему избавь меня.
Уста мои произнесут хвалу, когда Ты научишь меня уставам Твоим.
Язык мой возгласит слово Твое, ибо все заповеди Твои праведны.
Да будет рука Твоя в помощь мне, ибо я повеления Твои избрал.
Жажду спасения Твоего, Господи, и закон Твой – утешение мое.
Да живет душа моя и славит Тебя, и суды Твои да помогут мне.
Я заблудился, как овца потерянная: взыщи раба Твоего, ибо я заповедей Твоих не забыл.