Я́ко о́вцы во а́дѣ положе́ни су́ть, сме́рть упасе́тъ я́: и облада́ютъ и́ми пра́вiи зау́тра, и по́мощь и́хъ обетша́етъ во а́дѣ: от сла́вы своея́ изринове́ни бы́ша.

Оба́че Бо́гъ изба́витъ ду́шу мою́ изъ руки́ а́довы, егда́ прiе́млетъ мя́.

Не убо́йся, егда́ разбогатѣ́етъ человѣ́къ, или́ егда́ умно́жится сла́ва до́му его́:

я́ко внегда́ умре́ти ему́, не во́зметъ вся́, ниже́ сни́детъ съ ни́мъ сла́ва его́.

Я́ко душа́ его́ въ животѣ́ его́ благослови́тся, исповѣ́стся тебѣ́, егда́ благосотвори́ши ему́.

Вни́детъ да́же до ро́да оте́цъ свои́хъ, да́же до вѣ́ка не у́зритъ свѣ́та.

И человѣ́къ въ че́сти сы́й не разумѣ́, приложи́ся ското́мъ несмы́сленнымъ и уподо́бися и́мъ.

Рус. (Юнгеров)

В конец. Сынам Кореевым. Псалом.

Услышьте сие, все народы, внемлите, все живущие во вселенной:

Земнородные и сыны человеческие, богатый вместе с убогим!

Уста мои изрекут премудрость и размышление сердца моего - разумение.

Приклоню к притче ухо мое, открою в псалтири загадку мою:

Зачем бояться мне в день бедственный? - Беззаконие ноги моей окружит меня (тогда).

О, надеющиеся на силу свою и множеством богатства своего хвалящиеся!

Брат не избавит, избавит ли (вообще) человек? Не даст он Богу выкуп за себя

И цену искупления души своей, (хотя бы) он и трудился вечно.

Будет (ли) жить до конца, не увидит погибели?

Ибо он видит, что мудрые умирают (и) одинаково (с ними) безумный и неразумный погибают и оставляют чужим богатство свое.

И гробы их - жилища их на век, селения их в род и род, (хотя) и нарекли они имена свои на землях.

Но человек, будучи в чести, не уразумел (сего), сравнялся с несмысленными скотами и уподобился им.

Сей путь их - соблазн им, и после того устами своими будут одобрять (его).

Как овцы, в аду они положены, смерть будет пасти их, и праведные скоро будут владычествовать над ними, а помощь им истощится в аду: из славы своей они низринуты.

Но Бог избавит душу мою от власти ада, когда примет меня. (

Посему) не бойся, когда разбогатеет человек, или когда увеличится слава дома его,

Ибо при смерти он ничего не возьмет, и не сойдет с ним слава его.

Хотя душа его при жизни его будет прославляема и (даже) признательна тебе, когда оказываешь ему добро,

Но он пойдет к роду отцов своих: во век не увидит света.

И человек, будучи в чести, не уразумел, сравнялся с несмысленными скотами и уподобился им.

Украинский (Огієнко)

^49:1 Для дириґетна хору.
Синів Кореєвих.
Псалом.

^49:2 Слухайте це, всі народи, візьміть до ушей, усі мешканці всесвіту,

^49:3 і людські сини й сини мужів, разом багатий та вбогий,

^49:4 мої уста казатимуть мудрість, думка ж серця мого розумність,

^49:5 нахилю своє ухо до приказки, розв́яжу свою загадку лірою!

^49:6 Чому маю боятись у день лихоліття, як стане круг мене неправда моїх ошуканців,

^49:7 які на багатство своє покладають надію, і своїми достатками хваляться?

^49:8 Але жодна людина не викупить брата, не дасть його викупу Богові,

^49:9 бо викуп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки,

^49:10 щоб міг він ще жити навіки й не бачити гробу!

^49:11 Та люди побачать, що мудрі вмирають так само, як гинуть невіглас та неук, і лишають для інших багатство своє…

^49:12 Вони думають, ніби доми їхні навіки, місця їхнього замешкання з роду до роду, іменами своїми звуть землі,

^49:13 та не зостається в пошані людина, подібна худобі, що гине!

^49:14 Така їхня дорога глупота для них, та за ними йдуть ті, хто кохає їхню думку.
Села.

^49:15 Вони зійдуть в шеол, і смерть їх пасе, немов вівці, а праведники запанують над ними від рання;
подоба їхня знищиться, шеол буде мешканням для них…

^49:16 Та визволить Бог мою душу із влади шеолу, бо Він мене візьме!
Села.

^49:17 Не лякайся, коли багатіє людина, коли збільшується слава дому її,

^49:18 бо, вмираючи, не забере вона всього, її слава не піде за нею!

^49:19 Хоч вона свою душу за життя свого хвалить, і славлять тебе, як для себе ти чиниш добро,

^49:20 вона прийде до роду батьків своїх, що світла вони не побачать навіки!

^49:21 Людина в пошані, але нерозумна, подібна худобі, що гине!

Арабский (Arabic Van Dyke)

Языки

^49:0 لإِمَامِ الْمُغَنِّينَ. لِبَنِي قُورَحَ. مَزْمُورٌ

^49:1 اِسْمَعُوا هذَا يَا جَمِيعَ الشُّعُوبِ. أَصْغُوا يَا جَمِيعَ سُكَّانِ الدُّنْيَا،

^49:2 عَالٍ وَدُونٍ، أَغْنِيَاءَ وَفُقَرَاءَ، سَوَاءً.

^49:3 فَمِي يَتَكَلَّمُ بِالْحِكَمِ، وَلَهَجُ قَلْبِي فَهْمٌ.

^49:4 أُمِيلُ أُذُنِي إِلَى مَثَل، وَأُوضِّحُ بِعُودٍ لُغْزِي.

^49:5 لِمَاذَا أَخَافُ فِي أَيَّامِ الشَّرِّ عِنْدَمَا يُحِيطُ بِي إِثْمُ مُتَعَقِّبِيَّ؟

^49:6 الَّذِينَ يَتَّكِلُونَ عَلَى ثَرْوَتِهِمْ، وَبِكَثْرَةِ غِنَاهُمْ يَفْتَخِرُونَ.

^49:7 الأَخُ لَنْ يَفْدِيَ الإِنْسَانَ فِدَاءً، وَلاَ يُعْطِيَ اللهَ كَفَّارَةً عَنْهُ.

^49:8 وَكَرِيمَةٌ هِيَ فِدْيَةُ نُفُوسِهِمْ، فَغَلِقَتْ إِلَى الدَّهْرِ.

^49:9 حَتَّى يَحْيَا إِلَى الأَبَدِ فَلاَ يَرَى الْقَبْرَ.

^49:10 بَلْ يَرَاهُ! الْحُكَمَاءُ يَمُوتُونَ. كَذلِكَ الْجَاهِلُ وَالْبَلِيدُ يَهْلِكَانِ، وَيَتْرُكَانِ ثَرْوَتَهُمَا لآخَرِينَ.

^49:11 بَاطِنُهُمْ أَنَّ بُيُوتَهُمْ إِلَى الأَبَدِ، مَسَاكِنَهُمْ إِلَى دَوْرٍ فَدَوْرٍ. يُنَادُونَ بِأَسْمَائِهِمْ فِي الأَرَاضِي.

^49:12 وَالإِنْسَانُ فِي كَرَامَةٍ لاَ يَبِيتُ. يُشْبِهُ الْبَهَائِمَ الَّتِي تُبَادُ.

^49:13 هذَا طَرِيقُهُمُ اعْتِمَادُهُمْ، وَخُلَفَاؤُهُمْ يَرْتَضُونَ بِأَقْوَالِهِمْ. سِلاَهْ.

^49:14 مِثْلَ الْغَنَمِ لِلْهَاوِيَةِ يُسَاقُونَ. الْمَوْتُ يَرْعَاهُمْ، وَيَسُودُهُمُ الْمُسْتَقِيمُونَ. غَدَاةً وَصُورَتُهُمْ تَبْلَى. الْهَاوِيَةُ مَسْكَنٌ لَهُمْ.

^49:15 إِنَّمَا اللهُ يَفْدِي نَفْسِي مِنْ يَدِ الْهَاوِيَةِ لأَنَّهُ يَأْخُذُنِي. سِلاَهْ.

^49:16 لاَ تَخْشَ إِذَا اسْتَغْنَى إِنْسَانٌ، إِذَا زَادَ مَجْدُ بَيْتِهِ.

^49:17 لأَنَّهُ عِنْدَ مَوْتِهِ كُلَّهُ لاَ يَأْخُذُ. لاَ يَنْزِلُ وَرَاءَهُ مَجْدُهُ.

^49:18 لأَنَّهُ فِي حَيَاتِهِ يُبَارِكُ نَفْسَهُ، وَيَحْمَدُونَكَ إِذَا أَحْسَنْتَ إِلَى نَفْسِكَ.

^49:19 تَدْخُلُ إِلَى جِيلِ آبَائِهِ، الَّذِينَ لاَ يُعَايِنُونَ النُّورَ إِلَى الأَبَدِ.

^49:20 إِنْسَانٌ فِي كَرَامَةٍ وَلاَ يَفْهَمُ يُشْبِهُ الْبَهَائِمَ الَّتِي تُبَادُ.