Ве́тхий Заве́т:
Быт.
Исх.
Лев.
Чис.
Втор.
Нав.
Суд.
Руф.
1Цар.
2Цар.
3Цар.
4Цар.
1Пар.
2Пар.
1Езд.
Неем.
2Езд.
Тов.
Иудиф.
Есф.
Иов.
Пс.
Притч.
Еккл.
Песн.
Прем.
Сир.
Ис.
Иер.
Плч.
ПослИер.
Вар.
Иез.
Дан.
Ос.
Иоил.
Ам.
Авд.
Ион.
Мих.
Наум.
Авв.
Соф.
Аг.
Зах.
Мал.
1Мак.
2Мак.
3Мак.
3Ездр.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Скрыть
Псалом 77
- 1
- 2
- 3
- 4
- 5
- 6
- 7
- 8
- 9
- 10
- 11
- 12
- 13
- 14
- 15
- 16
- 17
- 18
- 19
- 20
- 21
- 22
- 23
- 24
- 25
- 26
- 27
- 28
- 29
- 30
- 31
- 32
- 33
- 34
- 35
- 36
- 37
- 38
- 39
- 40
- 41
- 42
- 43
- 44
- 45
- 46
- 47
- 48
- 49
- 50
- 51
- 52
- 53
- 54
- 55
- 56
- 57
- 58
- 59
- 60
- 61
- 62
- 63
- 64
- 65
- 66
- 67
- 68
- 69
- 70
- 71
- 72
- 73
- 74
- 75
- 76
- 77
- 78
- 79
- 80
- 81
- 82
- 83
- 84
- 85
- 86
- 87
- 88
- 89
- 90
- 91
- 92
- 93
- 94
- 95
- 96
- 97
- 98
- 99
- 100
- 101
- 102
- 103
- 104
- 105
- 106
- 107
- 108
- 109
- 110
- 111
- 112
- 113
- 114
- 115
- 116
- 117
- 118
- 119
- 120
- 121
- 122
- 123
- 124
- 125
- 126
- 127
- 128
- 129
- 130
- 131
- 132
- 133
- 134
- 135
- 136
- 137
- 138
- 139
- 140
- 141
- 142
- 143
- 144
- 145
- 146
- 147
- 148
- 149
- 150
- 151
Толкования
Толкования главы
77:0
77:1
77:4
77:6
77:7
77:10
см.:4Цар.17:15;
77:11
77:12
77:16
77:17
77:19
77:20
77:22
77:23
77:25
77:28
77:29
77:31
77:33
77:34
77:35
77:36
77:37
77:38
77:41
77:42
77:43
77:48
77:49
77:53
77:54
77:56
77:57
77:58
см.:Втор.32:16;
77:59
77:61
77:62
77:63
77:65
77:67
77:68
77:69
77:72
Ра́зума Аса́фу.
Внемли́те, лю́дiе мои́, зако́ну моему́, приклони́те у́хо ва́ше во глаго́лы у́стъ мои́хъ.
Отве́рзу въ при́тчахъ уста́ моя́, провѣща́ю гана́нiя испе́рва.
Ели́ка слы́шахомъ и позна́хомъ я́, и отцы́ на́ши повѣ́даша на́мъ:
не утаи́шася от ча́дъ и́хъ въ ро́дъ и́нъ, возвѣща́юще хвалы́ Госпо́дни, и си́лы Его́ и чудеса́ Его́, я́же сотвори́.
И воздви́же свидѣ́нiе во Иа́ковѣ, и зако́нъ положи́ во Изра́или, ели́ка заповѣ́да отце́мъ на́шымъ сказа́ти я́ сыново́мъ свои́мъ,
я́ко да позна́етъ ро́дъ и́нъ, сы́нове родя́щiися, и воста́нутъ и повѣ́дятъ я́ сыново́мъ свои́мъ:
да положа́тъ на Бо́га упова́нiе свое́, и не забу́дутъ дѣ́лъ Бо́жiихъ, и за́повѣди Его́ взы́щутъ:
да не бу́дутъ я́коже отцы́ и́хъ, ро́дъ стропти́въ и преогорчева́яй, ро́дъ и́же не испра́ви се́рдца своего́ и не увѣ́ри съ Бо́гомъ ду́ха своего́.
Сы́нове Ефре́мли наляца́юще и стрѣля́юще лу́ки возврати́шася въ де́нь бра́ни:
не сохрани́ша завѣ́та Бо́жiя, и въ зако́нѣ Его́ не восхотѣ́ша ходи́ти.
И забы́ша благодѣя́нiя Его́ и чудеса́ Его́, я́же показа́ и́мъ
предъ отцы́ и́хъ, я́же сотвори́ чудеса́ въ земли́ Еги́петстѣй, на по́ли Танео́сѣ:
разве́рзе мо́ре и проведе́ и́хъ: предста́ви во́ды я́ко мѣ́хъ,
и наста́ви я́ о́блакомъ во дни́ и всю́ но́щь просвѣще́нiемъ огня́.
Разве́рзе ка́мень въ пусты́ни и напои́ я́ я́ко въ бе́зднѣ мно́зѣ:
и изведе́ во́ду изъ ка́мене и низведе́ я́ко рѣ́ки во́ды.
И приложи́ша еще́ согрѣша́ти Ему́, преогорчи́ша Вы́шняго въ безво́днѣй:
и искуси́ша Бо́га въ сердца́хъ свои́хъ, воспроси́ти бра́шна душа́мъ свои́мъ.
И клевета́ша на Бо́га и рѣ́ша: еда́ возмо́жетъ Бо́гъ угото́вати трапе́зу въ пусты́ни?
Поне́же порази́ ка́мень, и потеко́ша во́ды, и пото́цы наводни́шася: еда́ и хлѣ́бъ мо́жетъ да́ти? Или́ угото́вати трапе́зу лю́демъ Свои́мъ?
Сего́ ра́ди слы́ша Госпо́дь и презрѣ́, и о́гнь возгорѣ́ся во Иа́ковѣ, и гнѣ́въ взы́де на Изра́иля:
я́ко не вѣ́роваша Богови, ниже́ упова́ша на спасе́нiе Его́.
И заповѣ́да облако́мъ свы́ше, и две́ри небесе́ отве́рзе:
и одожди́ и́мъ ма́нну я́сти, и хлѣ́бъ небе́сный даде́ и́мъ.
Хлѣ́бъ а́нгелскiй яде́ человѣ́къ: бра́шно посла́ и́мъ до сы́тости.
Воздви́же ю́гъ съ небесе́, и наведе́ си́лою Свое́ю ли́ва:
и одожди́ на ня́ я́ко пра́хъ пло́ти, и я́ко песо́къ морскі́й пти́цы перна́ты.
И нападо́ша посредѣ́ ста́на и́хъ, о́крестъ жили́щъ и́хъ.
И ядо́ша и насы́тишася зѣло́, и жела́нiе и́хъ принесе́ и́мъ.
Не лиши́шася от жела́нiя своего́: еще́ бра́шну су́щу во устѣ́хъ и́хъ,
и гнѣ́въ Бо́жiй взы́де на ня́, и уби́ мно́жайшая и́хъ, и избра́ннымъ Изра́илевымъ запя́тъ.
Во всѣ́хъ си́хъ согрѣши́ша еще́ и не вѣ́роваша чудесе́мъ Его́:
и изчезо́ша въ суетѣ́ дні́е и́хъ, и лѣ́та и́хъ со тща́нiемъ.
Егда́ убива́ше я́, тогда́ взыска́ху Его́ и обраща́хуся и у́треневаху къ Бо́гу:
и помяну́ша, я́ко Бо́гъ помо́щникъ и́мъ е́сть, и Бо́гъ Вы́шнiй изба́витель и́мъ е́сть:
и возлюби́ша Его́ усты́ свои́ми, и язы́комъ свои́мъ солга́ша Ему́:
се́рдце же и́хъ не бѣ́ пра́во съ Ни́мъ, ниже́ увѣ́ришася въ завѣ́тѣ Его́.
То́й же е́сть ще́дръ, и очи́ститъ грѣхи́ и́хъ, и не растли́тъ: и умно́житъ отврати́ти я́рость Свою́, и не разжже́тъ всего́ гнѣ́ва Своего́.
И помяну́, я́ко пло́ть су́ть, ду́хъ ходя́й и не обраща́яйся:
колькра́ты преогорчи́ша Его́ въ пусты́ни, прогнѣ́ваша Его́ въ земли́ безво́днѣй?
И обрати́шася, и искуси́ша Бо́га, и свята́го Изра́илева раздражи́ша:
и не помяну́ша руки́ Его́ въ де́нь, въ о́ньже изба́ви я́ изъ руки́ оскорбля́ющаго:
я́коже положи́ во Еги́птѣ зна́менiя Своя́, и чудеса́ Своя́ на по́ли Танео́сѣ:
и преложи́ въ кро́вь рѣ́ки и́хъ и исто́чники и́хъ, я́ко да не пiю́тъ.
Посла́ на ня́ пе́сiя му́хи, и поядо́ша я́, и жа́бы, и растли́ я́:
и даде́ ржѣ́ плоды́ и́хъ, и труды́ и́хъ пруго́мъ.
Уби́ гра́домъ виногра́ды и́хъ и черни́чiе и́хъ сла́ною:
и предаде́ гра́ду скоты́ и́хъ, и имѣ́нiе и́хъ огню́.
Посла́ на ня́ гнѣ́въ я́рости Своея́, я́рость и гнѣ́въ и ско́рбь, посла́нiе а́ггелы лю́тыми.
Путесотвори́ стезю́ гнѣ́ву Своему́, и не пощадѣ́ от сме́рти ду́шъ и́хъ, и скоты́ и́хъ въ сме́рти заключи́:
и порази́ вся́кое перворо́дное въ земли́ Еги́петстѣй, нача́токъ вся́каго труда́ и́хъ въ селе́нiихъ Ха́мовыхъ.
И воздви́же я́ко о́вцы лю́ди Своя́, и возведе́ я́ я́ко ста́до въ пусты́ни:
и наста́ви я́ на упова́нiе, и не убоя́шася: и враги́ и́хъ покры́ мо́ре.
И введе́ я́ въ го́ру святы́ни Своея́, го́ру сiю́, ю́же стяжа́ десни́ца Его́.
И изгна́ от лица́ и́хъ язы́ки, и по жре́бiю даде́ и́мъ [зе́млю] у́жемъ жребодая́нiя, и всели́ въ селе́нiихъ и́хъ колѣ́на Изра́илева.
И искуси́ша и преогорчи́ша Бо́га Вы́шняго, и свидѣ́нiй Его́ не сохрани́ша:
и отврати́шася и отверго́шася, я́коже и отцы́ и́хъ: преврати́шася въ лу́къ развраще́нъ:
и прогнѣ́ваша Его́ въ хо́лмѣхъ свои́хъ, и во истука́нныхъ свои́хъ раздражи́ша Его́.
Слы́ша Бо́гъ и презрѣ́, и уничижи́ зѣло́ Изра́иля:
и отри́ну ски́нiю Сило́мскую, селе́нiе е́же {селе́нiе свое́, идѣ́же} всели́ся въ человѣ́цѣхъ:
и предаде́ въ плѣ́нъ крѣ́пость и́хъ, и добро́ту и́хъ въ ру́ки враго́въ:
и затвори́ во ору́жiи лю́ди Своя́ и достоя́нiе Свое́ презрѣ́.
Ю́ношы и́хъ пояде́ о́гнь, и дѣ́вы и́хъ не осѣ́тованы бы́ша:
свяще́нницы и́хъ мече́мъ падо́ша, и вдови́цы и́хъ не опла́каны бу́дутъ.
И воста́ я́ко спя́ Госпо́дь, я́ко си́ленъ и шу́менъ от вина́:
и порази́ враги́ своя́ вспя́ть, поноше́нiе вѣ́чное даде́ и́мъ:
и отри́ну селе́нiе Ио́сифово, и колѣ́но Ефре́мово не избра́:
и избра́ колѣ́но Иу́дово, го́ру Сiо́ню, ю́же возлюби́:
и созда́ я́ко единоро́га святи́лище Свое́: на земли́ основа́ и́ въ вѣ́къ.
И избра́ Дави́да раба́ Своего́, и воспрiя́тъ его́ от ста́дъ о́вчихъ:
от дои́лицъ поя́тъ его́, пасти́ Иа́кова раба́ Своего́, и Изра́иля достоя́нiе Свое́.
И упасе́ я́ въ незло́бiи се́рдца своего́, и въ ра́зумѣхъ руку́ свое́ю наста́вилъ я́ е́сть.
В наставление, Асафа.
Внемли, народ Мой, закону Моему, приклони ухо твое к словам уст Моих!
Отверзу в притчах уста Мои, изреку сокровенное от создания мира.
То, что слышали мы и познали, что отцы наши поведали нам,
Не утаится от потомков их; возвещу славу Господню, силу Его и чудеса, сотворенные Им.
Даровал Он откровение Иакову, закон положил Израилю, заповедав отцам нашим передать его сыновьям своим,
Да познают потомки, сыновья, еще не рожденные, и возрастут они, и поведают также сынам своим.
Да возложат на Бога упование свое и не забудут деяний Божьих, исполнять будут заповеди Его!
Да не будут, подобно отцам их, родом строптивым и дерзким, родом, что не сохранил правды в сердце своем и не был верен Богу духом своим.
Сыны Ефремовы, что напрягают луки и стреляют, обратились в бегство в день битвы;
Не сохранили они завета Божия, не захотели соблюдать закон Его;
И забыли благодеяния Его и чудеса Его, что явил Он им.
Чудеса, что сотворил Он пред отцами их на земле Египетской, на поле Танеос;
Разверз Он море и, как по суше, провел их; остановил воды, собрав их, словно в мехи;
И облако Его вело их днем, и всю ночь вел их столп огненный.
Расторг Он камень в пустыне и напоил их, точно из бездны великой;
И источил воду из камня, извел потоки водные.
Но продолжали они согрешать пред Ним, оскорбляли Всевышнего в пустыне безводной;
И искушали Бога в сердцах своих, испрашивая пищи, угодной им.
И клеветали они на Бога и говорили: «Разве может Бог даровать нам трапезу в пустыне?
Хотя ударил Моисей по камню, и потекли воды, и разлились потоки, но разве может Бог дать хлеб? Или даровать трапезу народу Своему?»
Услышал Господь и воззрел на них, и возгорелся гнев на Иакова, излился гнев на Израиля;
Ибо не веровали они Богу, и не ждали от Него спасения.
И свыше повелел Он облакам, и отверз Он врата небес;
И обильно, как дождь, послал им манну в пищу, хлеб небесный даровал им.
Хлеб ангельский вкушал человек; насытились они пищей.
Поднял Господь ветер южный, и навел силою Своею ветер юго-западный;
И обильно, как дождь, послал им пищу мясную, будто песок морской, птиц пернатых.
И падали они среди стана их, вокруг шатров их.
И люди ели и пресытились, Он исполнил желание их;
Получили они желанное; но была еще пища в устах у них,
Когда разразился гнев Божий над ними, и убил многих из них, и Господь низверг знатных Израиля.
Но они продолжали грешить и не уверовали в чудеса Его;
Исчезали в суете дни их, и быстро проходили годы их.
Когда убивал Он их, тогда искали Его, обращались к Богу и уже с утра взывали к Нему.
И вспоминали, что Бог – Податель помощи, Всевышний – Избавитель их.
И говорили о любви к Нему устами своими, языком своим лгали Ему.
Сердце же их не было правдиво пред Ним, и не были они верны завету Его.
Но Он милостивый, очищал их от грехов и не губил их, много раз отвращал от них ярость Свою, умеряя пламя гнева Своего.
И помнил Он, что они только плоть, что душа из них выйдет и не вернется.
Сколько раз оскорбляли Его в пустыне, вызывали гнев Его в земле безводной!
То обращались они к Богу, то испытывали Его, Святого Израилева оскорбляли;
И позабыли деяния рук Его, свершенные в день, когда избавил Он их от руки угнетателя;
Как явил Он в Египте знамения Свои и чудеса Свои на поле Танеос;
Обратил Он в кровь реки Египтян и источники их, лишив их питья.
Послал на Египтян песьих мух, и жалили они их, послал жаб, и вредили они им.
И предал ядовитой росе плоды их, и нивы их – саранче.
Побил градом виноград их, и смоковницы их морозом;
Истребил градом скот их, а имущество их – огнем.
Обрушил на них гнев ярый Свой, ярость, гнев и скорбь, ниспослав на землю ангелов грозных.
Проложил путь гневу Своему и не пощадил душ их, и навел мор на стада их;
И поразил первенцев всего живого в земле Египетской, начатки трудов людских в селениях Хамовых.
И поднял, словно овец, народ Свой, и повел его, словно стадо, в пустыне;
И направлял их надежно, и не убоялись они, а врагов их покрыло море.
И возвел их на гору святыни Своей, на гору, что стяжала десница Его.
И изгнал от лица Израиля народы, и по жребию раздал ему землю их, размежевав ее, и поселил в их жилищах колена Израилевы.
Но искушали и оскорбляли они Бога Всевышнего и откровений Его не хранили;
И отвратились они, отступили от Бога, подобно отцам своим; стали негодными, как треснувший лук.
И прогневали Его на холмах, поклоняясь идолам, оскорбили Его.
Услышал Бог, и гневно воззрел, и унизил Он Израиль;
И отверг Он скинию Силомскую, жилище, где обитал Он среди народа;
И отдал в плен силу их, и красу их в руки врагов;
И предал мечу народ Свой, и достояние Свое презрел.
Юношей их истребил огонь, погибли девы их и не оплаканы были;
Священники их пали от меча, и некому стало оплакивать вдов.
Но восстал, словно ото сна, Господь, будто властелин, шумный от вина;
И обратил врагов Своих вспять, поношению вечному предал их;
И отверг жилище Иосифа, и колено Ефремово не избрал;
Избрал Он колено Иудово, гору Сион, возлюбленную Им.
И сделал неприступным, как логово единорога, святилище Свое; на земле основал его навеки.
И избрал Давида, раба Своего, взял его от пастбищ овчих;
От стад овчих взял его пасти Иакова, раба Своего, и Израиль, достояние Свое;
И пас их Давид в незлобии сердца своего и рукою своею мудро направлял их.
78:1 Пісня навчальна Асафова.
Послухай, мій люду, науки моєї, нахиліть своє ухо до слів моїх уст,
Послухай, мій люду, науки моєї, нахиліть своє ухо до слів моїх уст,
78:2 нехай я відкрию уста свої приказкою, нехай стародавні прислів́я я висловлю!
78:3 Що ми чули й пізнали, і що розповідали батьки наші нам,
78:4 того не сховаємо від їхніх синів, будемо розповідати про славу Господню аж до покоління останнього, і про силу Його та про чуда Його, які Він учинив!
78:5 Він поставив засвідчення в Якові, а Закона поклав ув ізраїлі, про які наказав був Він нашим батькам завідомити про них синів їхніх,
78:6 щоб знало про це покоління майбутнє, сини, що народжені будуть, устануть і будуть розповідати своїм дітям.
78:7 і положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегтимуть.
78:8 і не стануть вони, немов їхні батьки, поколінням непокірливим та бунтівничим, поколінням, що серця свого не поставило міцно, і що дух його Богу невірний.
78:9 Сини Єфрема, озброєні лучники, повернулися взад у день бою:
78:10 вони не берегли заповіту Божого, а ходити в Законі Його відреклися,
78:11 і забули вони Його чини та чуда Його, які їм показав.
78:12 Він чудо вчинив був для їхніх батьків ув єгипетськім краї, на полі Цоанськім:
78:13 Він море розсік, і їх перепровадив, а воду поставив, як вал;
78:14 і провадив їх хмарою вдень, а сяйвом огню цілу ніч;
78:15 на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безодні.
78:16 Він витягнув із скелі потоки, і води текли, немов ріки.
78:17 Та грішили вони проти Нього ще далі, і в пустині гнівили Всевишнього,
78:18 і Бога вони випробовували в своїм серці, для душ своїх їжі бажаючи.
78:19 і вони говорили насупроти Бога й казали: Чи Бог зможе в пустині трапезу зготовити?
78:20 Тож ударив у скелю і води линули, і полилися потоки!
Чи Він зможе також дати хліба?
Чи Він наготує м́ясива народові Своєму?
Чи Він зможе також дати хліба?
Чи Він наготує м́ясива народові Своєму?
78:21 Тому то почув це Господь та й розгнівався, і огонь запалав проти Якова, і проти ізраїля теж знявся гнів,
78:22 бо не вірували вони в Бога, і на спасіння Його не надіялись.
78:23 А Він хмарам згори наказав, і відчинив двері неба,
78:24 і спустив, немов дощ, на них манну для їжі, і збіжжя небесне їм дав:
78:25 Хліб ангольський їла людина, Він послав їм поживи до ситости!
78:26 Крім цього, Він східнього вітра порушив на небі, і міццю Своєю привів полудневого вітра,
78:27 і дощем на них м́ясо пустив, немов порох, а птаство крилате, як морський пісок,
78:28 і спустив його серед табору його, коло наметів його.
78:29 і їли вони та й наситились дуже, Він їм їхнє бажання приніс!
78:30 Та ще не вдовольнили жадання свого, ще їхня їжа була в їхніх устах,
78:31 а гнів Божий піднявся на них, та й побив їхніх ситих, і вибранців ізраїлевих повалив…
78:32 Проте ще й далі грішили вони та не вірили в чуда Його,
78:33 і Він докінчив у марноті їхні дні, а їхні літа у страху.
78:34 Як Він їх побивав, то бажали Його, і верталися, й Бога шукали,
78:35 і пригадували, що Бог їхня скеля, і Бог Всевишній то їхній Викупитель.
78:36 і своїми устами влещували Його, а своїм язиком лжу сплітали Йому,
78:37 бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були вони вірні в Його заповіті…
78:38 Та він, Милосердний, гріх прощав і їх не губив, і часто відвертав Свій гнів, і не будив усю Свою лютість,
78:39 і Він пам́ятав, що вони тільки тіло, вітер, який переходить і не повертається!
78:40 Скільки вони прогнівляли Його на пустині, зневажали Його на степу!
78:41 і все знову та знов випробовували вони Бога, і зневажали Святого ізраїлевого,
78:42 вони не пам́ятали руки Його з дня, як Він вибавив їх із недолі,
78:43 як в Єгипті чинив Він знамена Свої, а на полі Цоанському чуда Свої,
78:44 і в кров обернув річки їхні та їхні потоки, щоб вони не пили…
78:45 Він послав був на них рої мух, і їх жерли вони, і жаб і вони їх губили.
78:46 А врожай їхній віддав був Він гусені, а їхню працю сарані.
78:47 Виноград їхній Він градом побив, а приморозком їхні шовковиці.
78:48 і Він градові віддав їхній скот, а блискавкам череди їхні.
78:49 Він послав був на них Свій гнів запальний, і лютість, й обурення, й утиск, наслання злих анголів.
78:50 Він дорогу зрівняв був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав моровиці.
78:51 і побив Він усіх перворідних в Єгипті, первістків сили в наметах Хамових.
78:52 і повів Він, немов ту отару, народ Свій, і їх попровадив, як стадо, в пустині.
78:53 і провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накрило було ворогів їхніх.
78:54 і Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що правиця Його набула.
78:55 і народи Він повиганяв перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка про спадок, і в їхніх наметах племена ізраїлеві оселив.
78:56 Та й далі вони випробовували та гнівили Всевишнього Бога, і Його постанов не додержували,
78:57 і відступали та зраджували, немов їхні батьки відвернулись, як обманливий лук.
78:58 і жертівниками своїми гнівили Його, і дрочили Його своїми фіґурами.
78:59 Бог почув усе це і розгнівався, і сильно обридивсь ізраїлем,
78:60 і покинув оселю в Шіло, скинію ту, що вмістив був посеред людей,
78:61 і віддав до неволі Він силу Свою, а величність Свою в руку ворога…
78:62 і віддав для меча Свій народ, і розгнівався був на спадщину Свою:
78:63 його юнаків огонь пожирав, а дівчатам його не співали весільних пісень,
78:64 його священики від меча полягли, і не плакали вдови його.
78:65 Та небавом збудився Господь, немов зо сну, як той велет, що ніби вином був підкошений,
78:66 і вдарив Своїх ворогів по озадку, вічну ганьбу їм дав!
78:67 Та Він погордив намет Йосипів, і племена Єфремового не обрав,
78:68 а вибрав Собі плем́я Юдине, гору Сіон, що її полюбив!
78:69 і святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтував.
78:70 і вибрав Давида, Свого раба, і від кошар його взяв,
78:71 від кітних овечок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та ізраїля, спадок Свій,
78:72 і він пас їх у щирості серця свого, і провадив їх мудрістю рук своїх!
Арабский (Arabic Van Dyke)
Языки
- Добавить язык
- Церковнослав. (рус. гражд.)
- Церковнослав. (цс)
- Рус. (Синодальный)
- Рус. (Синод. с ударе́-ми)
- Рус. (Юнгеров)
- Рус. (прп. Макарий Алтайский)
- Azerbaijani
- Armenian
- Bulgarian
- Chinese (simpl.)
- Croatian (S&D)
- Czech (Bible Kralicka [1613])
- English (NKJV)
- English (KJV)
- English (NRSV)
- Estonian
- Finnish (1992)
- French (LSG)
- Georgian
- German (MLU, 1912)
- German (GNB)
- Greek (NT Byz)
- Greek (TGV)
- Greek (LXX, Rahlfs)
- Hebrew
- Italian
- Kyrgyz
- Latin (Nova Vulgata)
- Romanian
- Polish
- Portuguese
- Serbian (synod.)
- Serbian
- Spanish (RVR 1995)
- Swedish (Folkbibeln)
- Tajik
- Ukrainian (Homenko)
78:0 قَصِيدَةٌ لآسَافَ
78:1 اِصْغَ يَا شَعْبِي إِلَى شَرِيعَتِي. أَمِيلُوا آذَانَكُمْ إِلَى كَلاَمِ فَمِي.
78:2 أَفْتَحُ بِمَثَل فَمِي. أُذِيعُ أَلْغَازًا مُنْذُ الْقِدَمِ.
78:3 الَّتِي سَمِعْنَاهَا وَعَرَفْنَاهَا وَآبَاؤُنَا أَخْبَرُونَا.
78:4 لاَ نُخْفِي عَنْ بَنِيهِمْ إِلَى الْجِيلِ الآخِرِ، مُخْبِرِينَ بِتَسَابِيحِ الرَّبِّ وَقُوَّتِهِ وَعَجَائِبِهِ الَّتِي صَنَعَ.
78:5 أَقَامَ شَهَادَةً فِي يَعْقُوبَ، وَوَضَعَ شَرِيعَةً فِي إِسْرَائِيلَ، الَّتِي أَوْصَى آبَاءَنَا أَنْ يُعَرِّفُوا بِهَا أَبْنَاءَهُمْ،
78:6 لِكَيْ يَعْلَمَ الْجِيلُ الآخِرُ. بَنُونَ يُولَدُونَ فَيَقُومُونَ وَيُخْبِرُونَ أَبْنَاءَهُمْ،
78:7 فَيَجْعَلُونَ عَلَى اللهِ اعْتِمَادَهُمْ، وَلاَ يَنْسَوْنَ أَعْمَالَ اللهِ، بَلْ يَحْفَظُونَ وَصَايَاهُ.
78:8 وَلاَ يَكُونُونَ مِثْلَ آبَائِهِمْ، جِيلاً زَائِغًا وَمَارِدًا، جِيلاً لَمْ يُثَبِّتْ قَلْبَهُ وَلَمْ تَكُنْ رُوحُهُ أَمِينَةً لِلهِ.
78:9 بَنُو أَفْرَايِمَ النَّازِعُونَ فِي الْقَوْسِ، الرَّامُونَ، انْقَلَبُوا فِي يَوْمِ الْحَرْبِ.
78:10 لَمْ يَحْفَظُوا عَهْدَ اللهِ، وَأَبَوْا السُّلُوكَ فِي شَرِيعَتِهِ،
78:11 وَنَسُوا أَفْعَالَهُ وَعَجَائِبَهُ الَّتِي أَرَاهُمْ.
78:12 قُدَّامَ آبَائِهِمْ صَنَعَ أُعْجُوبَةً فِي أَرْضِ مِصْرَ ، بِلاَدِ صُوعَنَ.
78:13 شَقَّ الْبَحْرَ فَعَبَّرَهُمْ، وَنَصَبَ الْمِيَاهَ كَنَدٍّ.
78:14 وَهَدَاهُمْ بِالسَّحَابِ نَهَارًا، وَاللَّيْلَ كُلَّهُ بِنُورِ نَارٍ.
78:15 شَقَّ صُخُورًا فِي الْبَرِّيَّةِ، وَسَقَاهُمْ كَأَنَّهُ مِنْ لُجَجٍ عَظِيمَةٍ.
78:16 أَخْرَجَ مَجَارِيَ مِنْ صَخْرَةٍ، وَأَجْرَى مِيَاهًا كَالأَنْهَارِ.
78:17 ثُمَّ عَادُوا أَيْضًا لِيُخْطِئُوا إِلَيْهِ، لِعِصْيَانِ الْعَلِيِّ فِي الأَرْضِ النَّاشِفَةِ.
78:18 وَجَرَّبُوا اللهَ فِي قُلُوبِهِمْ، بِسُؤَالِهِمْ طَعَامًا لِشَهْوَتِهِمْ.
78:19 فَوَقَعُوا فِي اللهِ. قَالُوا: «هَلْ يَقْدِرُ اللهُ أَنْ يُرَتِّبَ مَائِدَةً فِي الْبَرِّيَّةِ؟
78:20 هُوَذَا ضَرَبَ الصَّخْرَةَ فَجَرَتِ الْمِيَاهُ وَفَاضَتِ الأَوْدِيَةُ. هَلْ يَقْدِرُ أَيْضًا أَنْ يُعْطِيَ خُبْزًا، أَوْ يُهَيِّئَ لَحْمًا لِشَعْبِهِ؟».
78:21 لِذلِكَ سَمِعَ الرَّبُّ فَغَضِبَ، وَاشْتَعَلَتْ نَارٌ فِي يَعْقُوبَ، وَسَخَطٌ أَيْضًا صَعِدَ عَلَى إِسْرَائِيلَ،
78:22 لأَنَّهُمْ لَمْ يُؤْمِنُوا بِاللهِ وَلَمْ يَتَّكِلُوا عَلَى خَلاَصِهِ.
78:23 فَأَمَرَ السَّحَابَ مِنْ فَوْقُ، وَفَتَحَ مَصَارِيعَ السَّمَاوَاتِ.
78:24 وَأَمْطَرَ عَلَيْهِمْ مَنًّا لِلأَكْلِ، وَبُرَّ السَّمَاءِ أَعْطَاهُمْ.
78:25 أَكَلَ الإِنْسَانُ خُبْزَ الْمَلاَئِكَةِ. أَرْسَلَ عَلَيْهِمْ زَادًا لِلشِّبَعِ.
78:26 أَهَاجَ شَرْقِيَّةً فِي السَّمَاءِ، وَسَاقَ بِقُوَّتِهِ جَنُوبِيَّةً.
78:27 وَأَمْطَرَ عَلَيْهِمْ لَحْمًا مِثْلَ التُّرَابِ، وَكَرَمْلِ الْبَحْرِ طُيُورًا ذَوَاتِ أَجْنِحَةٍ.
78:28 وَأَسْقَطَهَا فِي وَسَطِ مَحَلَّتِهِمْ حَوَالَيْ مَسَاكِنِهِمْ.
78:29 فَأَكَلُوا وَشَبِعُوا جِدًّا، وَأَتَاهُمْ بِشَهْوَتِهِمْ.
78:30 لَمْ يَزُوغُوا عَنْ شَهْوَتِهِمْ. طَعَامُهُمْ بَعْدُ فِي أَفْوَاهِهِمْ،
78:31 فَصَعِدَ عَلَيْهِمْ غَضَبُ اللهِ، وَقَتَلَ مِنْ أَسْمَنِهِمْ، وَصَرَعَ مُخْتَارِي إِسْرَائِيلَ.
78:32 فِي هذَا كُلِّهِ أَخْطَأُوا بَعْدُ، وَلَمْ يُؤْمِنُوا بِعَجَائِبِهِ.
78:33 فَأَفْنَى أَيَّامَهُمْ بِالْبَاطِلِ وَسِنِيهِمْ بِالرُّعْبِ.
78:34 إِذْ قَتَلَهُمْ طَلَبُوهُ، وَرَجَعُوا وَبَكَّرُوا إِلَى اللهِ،
78:35 وَذَكَرُوا أَنَّ اللهَ صَخْرَتُهُمْ، وَاللهَ الْعَلِيَّ وَلِيُّهُمْ.
78:36 فَخَادَعُوهُ بِأَفْوَاهِهِمْ، وَكَذَبُوا عَلَيْهِ بِأَلْسِنَتِهِمْ.
78:37 أَمَّا قُلُوبُهُمْ فَلَمْ تُثَبَّتْ مَعَهُ، وَلَمْ يَكُونُوا أُمَنَاءَ فِي عَهْدِهِ.
78:38 أَمَّا هُوَ فَرَؤُوفٌ، يَغْفِرُ الإِثْمَ وَلاَ يُهْلِكُ. وَكَثِيرًا مَا رَدَّ غَضَبَهُ، وَلَمْ يُشْعِلْ كُلَّ سَخَطِهِ.
78:39 ذَكَرَ أَنَّهُمْ بَشَرٌ. رِيحٌ تَذْهَبُ وَلاَ تَعُودُ.
78:40 كَمْ عَصَوْهُ فِي الْبَرِّيَّةِ وَأَحْزَنُوهُ فِي الْقَفْرِ!
78:41 رَجَعُوا وَجَرَّبُوا اللهَ وَعَنَّوْا قُدُّوسَ إِسْرَائِيلَ.
78:42 لَمْ يَذْكُرُوا يَدَهُ يَوْمَ فَدَاهُمْ مِنَ الْعَدُوِّ،
78:43 حَيْثُ جَعَلَ فِي مِصْرَ آيَاتِهِ، وَعَجَائِبَهُ فِي بِلاَدِ صُوعَنَ.
78:44 إِذْ حَوَّلَ خُلْجَانَهُمْ إِلَى دَمٍ، وَمَجَارِيَهُمْ لِكَيْ لاَ يَشْرَبُوا.
78:45 أَرْسَلَ عَلَيْهِمْ بَعُوضًا فَأَكَلَهُمْ، وَضَفَادِعَ فَأَفْسَدَتْهُمْ.
78:46 أَسْلَمَ لِلْجَرْدَمِ غَلَّتَهُمْ، وَتَعَبَهُمْ لِلْجَرَادِ.
78:47 أَهْلَكَ بِالْبَرَدِ كُرُومَهُمْ، وَجُمَّيْزَهُمْ بِالصَّقِيعِ.
78:48 وَدَفَعَ إِلَى الْبَرَدِ بَهَائِمَهُمْ، وَمَوَاشِيَهُمْ لِلْبُرُوقِ.
78:49 أَرْسَلَ عَلَيْهِمْ حُمُوَّ غَضَبِهِ، سَخَطًا وَرِجْزًا وَضِيْقًا، جَيْشَ مَلاَئِكَةٍ أَشْرَارٍ.
78:50 مَهَّدَ سَبِيلاً لِغَضَبِهِ. لَمْ يَمْنَعْ مِنَ الْمَوْتِ أَنْفُسَهُمْ، بَلْ دَفَعَ حَيَاتَهُمْ لِلْوَبَإِ.
78:51 وَضَرَبَ كُلَّ بِكْرٍ فِي مِصْرَ. أَوَائِلَ الْقُدْرَةِ فِي خِيَامِ حَامٍ.
78:52 وَسَاقَ مِثْلَ الْغَنَمِ شَعْبَهُ، وَقَادَهُمْ مِثْلَ قَطِيعٍ فِي الْبَرِّيَّةِ.
78:53 وَهَدَاهُمْ آمِنِينَ فَلَمْ يَجْزَعُوا. أَمَّا أَعْدَاؤُهُمْ فَغَمَرَهُمُ الْبَحْرُ.
78:54 وَأَدْخَلَهُمْ فِي تُخُومِ قُدْسِهِ، هذَا الْجَبَلِ الَّذِي اقْتَنَتْهُ يَمِينُهُ.
78:55 وَطَرَدَ الأُمَمَ مِنْ قُدَّامِهِمْ وَقَسَمَهُمْ بِالْحَبْلِ مِيرَاثًا، وَأَسْكَنَ فِي خِيَامِهِمْ أَسْبَاطَ إِسْرَائِيلَ.
78:56 فَجَرَّبُوا وَعَصَوْا اللهَ الْعَلِيَّ، وَشَهَادَاتِهِ لَمْ يَحْفَظُوا،
78:57 بَلِ ارْتَدُّوا وَغَدَرُوا مِثْلَ آبَائِهِمْ. انْحَرَفُوا كَقَوْسٍ مُخْطِئَةٍ.
78:58 أَغَاظُوهُ بِمُرْتَفَعَاتِهِمْ، وَأَغَارُوهُ بِتَمَاثِيلِهِمْ.
78:59 سَمِعَ اللهُ فَغَضِبَ، وَرَذَلَ إِسْرَائِيلَ جِدًّا،
78:60 وَرَفَضَ مَسْكِنَ شِيلُوِ، الْخَيْمَةَ الَّتِي نَصَبَهَا بَيْنَ النَّاسِ.
78:61 وَسَلَّمَ لِلسَّبْيِ عِزَّهُ، وَجَلاَلَهُ لِيَدِ الْعَدُوِّ.
78:62 وَدَفَعَ إِلَى السَّيْفِ شَعْبَهُ، وَغَضِبَ عَلَى مِيرَاثِهِ.
78:63 مُخْتَارُوهُ أَكَلَتْهُمُ النَّارُ، وَعَذَارَاهُ لَمْ يُحْمَدْنَ.
78:64 كَهَنَتُهُ سَقَطُوا بِالسَّيْفِ، وَأَرَامِلُهُ لَمْ يَبْكِينَ.
78:65 فَاسْتَيْقَظَ الرَّبُّ كَنَائِمٍ، كَجَبَّارٍ مُعَيِّطٍ مِنَ الْخَمْرِ.
78:66 فَضَرَبَ أَعْدَاءَهُ إِلَى الْوَرَاءِ. جَعَلَهُمْ عَارًا أَبَدِيًّا.
78:67 وَرَفَضَ خَيْمَةَ يُوسُفَ، وَلَمْ يَخْتَرْ سِبْطَ أَفْرَايِمَ.
78:68 بَلِ اخْتَارَ سِبْطَ يَهُوذَا، جَبَلَ صِهْيَوْنَ الَّذِي أَحَبَّهُ.
78:69 وَبَنَى مِثْلَ مُرْتَفَعَاتٍ مَقْدِسَهُ، كَالأَرْضِ الَّتِي أَسَّسَهَا إِلَى الأَبَدِ.
78:70 وَاخْتَارَ دَاوُدَ عَبْدَهُ، وَأَخَذَهُ مِنْ حَظَائِرِ الْغَنَمِ.
78:71 مِنْ خَلْفِ الْمُرْضِعَاتِ أَتَى بِهِ، لِيَرْعَى يَعْقُوبَ شَعْبَهُ، وَإِسْرَائِيلَ مِيرَاثَهُ.
78:72 فَرَعَاهُمْ حَسَبَ كَمَالِ قَلْبِهِ، وَبِمَهَارَةِ يَدَيْهِ هَدَاهُمْ.
