Начальнику хора. Давидово. О Господе – надежда моя; как же говорите вы душе моей: «улетай, птица, на гору твою!» 2 Вот, нечестивые напрягли лук, стрелу приложили к тетиве, чтобы во мраке стрелять в тех, кто сердцем прям.

Когда основы сокрушены, как праведному быть?

Господь во святом храме Своем, Господь! – на небесах Его престол, зорко очи Его глядят, испытуют Адамовых сынов вежды Его;

праведного и злого испытует Господь, и насильника ненавидит душа Его.

Горящие уголья, как дождь, на нечестивцев Он изольет, и огнь, и серу, и палящий вихрь – такова доля их и чаша их.

Ибо праведен Господь, и правду возлюбил, и праведник узрит лик Его!

Для осьми струн. Псалом Давидов.

Господи, спаси! Ибо правого – не сыскать, ибо верных меж сынами Адама нет.

Всякий ближнему своему глаголет ложь, льстивы уста и двоедушны сердца.

Да истребит Господь льстивые уста и велеречивый язык –

тех, кто молвят: «Языком мы сильны, уста наши при нас, кто ж нам господин!»

«Из-за обиды простым, из-за стона бедняков ныне же восстану, – говорит Господь, – дабы в безопасности сокрыть того, кого уловить хотят.»

Слова Господни чисты, как очищенное от земли серебро, переплавленное до семи крат в горнильном огне.

Ты, Господи, их сохранишь, сбережешь от рода сего вовек;

ибо злые творят дела свои, когда стала низость у сынов Адама в чести.

Украинский (Огієнко)

Для дириґетна хору.
На спів: «На смерть сина».
Псалом Давидів.

Хвалитиму Господа усім серцем своїм, розповім про всі чуда Твої!

Я буду радіти, і тішитись буду Тобою, і буду виспівувати Ймення Твоє, о Всевишній!

Як будуть назад відступати мої вороги, то спіткнуться і вигинуть перед обличчям Твоїм!

Бо суд мій і справу мою розсудив Ти, Ти на троні суддевім сидів, Судде праведний!

Докорив Ти народам, безбожного знищив, ім́я їхнє Ти витер на вічні віки!

О вороже мій, руйнування твої закінчились на вічність, ти й міста повалив був, і згинула з ними їхня пам́ять!

Та буде Господь пробувати навіки, Він для суду поставив престола Свого,

і вселенну Він буде судити по правді, справедливістю буде судити народи.

і твердинею буде Господь для пригніченого, в час недолі притулком.

і на Тебе надіятись будуть усі, що ім́я Твоє знають, бо не кинув Ти, Господи, тих, хто шукає Тебе!

Співайте Господеві, що сидить на Сіоні, між народами розповідайте про чини Його,

бо карає Він вчинки криваві, про них пам́ятає, і не забуває Він зойку убогих!

Помилуй мене, Господи, поглянь на страждання моє від моїх ненависників, Ти, що мене підіймаєш із брам смерти,

щоб я розповідав про всю славу Твою, у брамах Сіонської доні я буду радіти спасінням Твоїм!

Народи попадали в яму, яку самі викопали, до пастки, яку заховали, нога їхня схоплена.

Господь знаний, Він суд учинив, спіткнувсь нечестивий у вчинку своєї руки!
Гра на струнах.
Села.

Попрямують безбожні в шеол, всі народи, що Бога забули,

бож не навіки забудеться бідний, надія убогих не згине назавжди!

Устань же, о Господи, хай людина не перемагає, нехай перед лицем Твоїм засуджені будуть народи!

Накинь, Господи, пострах на них, нехай знають народи, що вони тільки люди!
Села.

^10:1 Для чого стоїш Ти, о Господи, здалека, в час недолі ховаєшся?

^10:2 Безбожний в своїм гордуванні женеться за вбогим, хай схоплені будуть у підступах, які замишляли вони!

^10:3 Бо жаданням своєї душі нечестивий пишається, а ласун проклинає, зневажає він Господа.

^10:4 У гордощах каже безбожний, що Він не слідкує, бо Бога нема, оце всі його помисли!…

^10:5 Сильні дороги його повсякчасно, від нього суди Твої високо, тим то віддмухує він ворогів своїх…

^10:6 Сказав він у серці своєму: Я не захитаюсь, бо лиха навіки не буде мені…

^10:7 Уста його повні прокляття й обмани та зради, під його язиком злочинство й переступ.

^10:8 Причаївшись, сидить на подвір́ях, мордує невинного, його очі слідкують за вбогим…

^10:9 В укритті він чатує, як лев той у зарості, чатує схопити убогого, хапає убогого й тягне його в свою сітку…

^10:10 Припадає, знижається він, і попадають убогі в його міцні кігті…

^10:11 Безбожний говорить у серці своїм: Бог забув, заховав Він обличчя Своє, не побачить ніколи.

^10:12 Устань же, о Господи Боже, руку Свою підійми, не забудь про убогих!

^10:13 Чому нечестивий ображує Бога і говорить у серці своїм, що Ти не слідкуєш?

^10:14 Але Ти все бачиш, бо спостерігаєш злочинство та утиск, щоб віддати Своєю рукою!
На Тебе слабий опирається, Ти сироті помічник.

^10:15 Зламай же рамено безбожному, і злого скарай за неправду його, аж більше не знайдеш його!

^10:16 Господь Цар на вічні віки, із землі Його згинуть погани!

^10:17 Бажання понижених чуєш Ти, Господи, серця їх зміцняєш, їх вислуховує ухо Твоє,

^10:18 щоб дати суд сироті та пригніченому, щоб більш не страшив чоловік із землі!

^11:1 Для дириґетна хору.
Давидів.
Я надіюсь на Господа, як же кажете ви до моєї душі: Відлітай ти на гору свою, немов птах?

^11:2 Бо ось, нечестиві натягують лука, міцно ставлять стрілу свою на тятиву, щоб у темряві до простосердих стріляти…

^11:3 Як основи зруйновано, що тоді праведний зробить?

^11:4 Господь у святім Своїм храмі, Господь престол Його на небесах, бачать очі Його, повіки Його випробовують людських синів!

^11:5 Господь випробовує праведного, а безбожного й того, хто любить насилля, ненавидить душа Його!

^11:6 Він спустить дощем на безбожних горюче вугілля, огонь, і сірку, і вітер гарячий, це частка їхньої чаші.

^11:7 Бо Господь справедливий, кохає Він правду, праведний бачить обличчя Його!

^12:1 Для дириґетна хору.
На октаву.
Псалом Давидів.

^12:2 Спаси мене, Господи, бо нема вже побожного, з-поміж людських синів позникали вже вірні!

^12:3 Марноту говорять один до одного, їхні уста облесні, і серцем подвійним говорять…

^12:4 Нехай підітне Господь уста облесливі та язика чванькуватого

^12:5 тим, хто говорить: Своїм язиком будем сильні, наші уста при нас, хто ж буде нам пан?

^12:6 Через утиск убогих, ради стогону бідних тепер Я повстану, говорить Господь, поставлю в безпеці того, на кого розтягують сітку!

^12:7 Господні слова слова чисті, як срібло, очищене в глинянім горні, сім раз перетоплене!

^12:8 Ти, Господи, їх пильнуватимеш, і будеш навіки нас стерегти перед родом оцим!

^12:9 Безбожні кружляють навколо, бо нікчемність між людських синів підіймається.

^13:1 Для дириґетна хору.
Псалом Давидів.

^13:2 Доки, Господи, будеш мене забувати назавжди, доки будеш ховати від мене обличчя Своє?

^13:3 Як довго я буду складати в душі своїй болі, у серці своїм щодня смуток?
Як довго мій ворог підноситись буде над мене?

^13:4 Зглянься, озвися до мене, о Господи, Боже мій!
Просвітли мої очі, щоб на смерть не заснув я!

^13:5 Щоб мій неприятель не сказав: Я його переміг!
Щоб мої вороги не раділи, як я захитаюсь!

^13:6 Я надію на милість Твою покладаю, моє серце радіє спасінням Твоїм!

^13:7 Я буду співати Господеві, бо Він добродійство для мене вчинив…

^14:1 Для дириґетна хору.
Давидів.
Безумний говорить у серці своїм: Нема Бога!
Зіпсулись вони, і обридливий чинять учинок, нема доброчинця!…

^14:2 Господь дивиться з неба на людських синів, щоб побачити, чи є там розумний, що Бога шукає.

^14:3 Усе повідступало, разом стали бридкими вони, нема доброчинця, нема ні одного!…

^14:4 Чи ж не розуміють всі ті, хто чинить безправ́я, хто мій люд поїдає?
Вони хліб Господній їдять, та не кличуть Його…

^14:5 Тоді настрашилися страхом вони, бо Бог в праведнім роді.

^14:6 Раду вбогого ганьбите ви, та Господь охорона йому.

^14:7 Аби то Він дав із Сіону спасіння ізраїлеві!
Як долю Своєму народу поверне Господь, то радітиме Яків, втішатися буде ізраїль!

^15:1 Псалом Давидів.
Господи, хто може перебувати в наметі Твоїм?
Хто мешкати може на святій Твоїй горі?

^15:2 Той, хто в невинності ходить, і праведність чинить, і правду говорить у серці своїм,

^15:3 хто не обмовляє своїм язиком, і злого не чинить для друга свого, і свого ближнього не зневажає!

^15:4 Обридливий погорджений в очах його, і він богобійних шанує, присягає, для себе хоча б і на зло, і дотримує;

^15:5 не дає свого срібла на лихву, і не бере на невинного підкупу.
Хто чинить таке, ніколи той не захитається!

^16:1 Золота пісня Давадова.
Хорони мене, Боже, я бо до Тебе вдаюся!

^16:2 Я сказав Господеві: Ти Бог мій, добро моє тільки в Тобі!

^16:3 До святих, які на землі, що шляхетні вони, до них все жадання моє!

^16:4 Нехай множаться смутки для тих, хто набув собі інших богів, я не буду приносить їм ливної жертви із крови, і їхніх імен не носитиму в устах своїх!

^16:5 Господь то частина спадку мого та чаші моєї, Ти долю мою підпираєш!

^16:6 Частки припали для мене в хороших місцях, і гарна для мене спадщина моя!

^16:7 Благословляю я Господа, що радить мені, навіть ночами навчають мене мої нирки.

^16:8 Уявляю я Господа перед собою постійно, бо Він по правиці моїй, й я не буду захитаний!

^16:9 Через те моє серце радіє та дух веселиться, і тіло моє спочиває безпечно!

^16:10 Бо Ти не опустиш моєї душі до шеолу, не попустиш Своєму святому побачити тління!

^16:11 Дорогу життя Ти покажеш мені: радість велика з Тобою, завжди блаженство в правиці Твоїй!

^17:1 Молитва Давидова.
Вислухай, Господи, правду мою, послухай благання моє!
Почуй молитву мою із уст необлудних!

^17:2 Від Твого лиця нехай вирок мій вийде, а очі Твої нехай бачать мою правоту!

^17:3 Ти випробував моє серце, навістив уночі, перетопив Ти мене, й не знайшов чогось злого.
і роздумував я, щоб лихе з моїх уст не виходило,

^17:4 а в людських ділах, за словом уст Твоїх, я стерігся доріг гнобителя.

^17:5 Зміцняй стопи мої на дорогах Твоїх, щоб кроки мої не хиталися!

^17:6 Я кличу до Тебе, бо відповіси мені, Боже, нахили Своє ухо до мене, вислухай мову мою,

^17:7 покажи дивну милість Свою, Спасителю тих, хто вдається до Тебе від заколотників проти правиці Твоєї.

^17:8 Хорони Ти мене, як зіницю Свою, дочку ока, у тіні Своїх крил заховай Ти мене

^17:9 від безбожних, що гублять мене, смертельні мої вороги оточили мене!

^17:10 Товщем замкнули вони своє серце, уста їхні говорять бундючно.

^17:11 Вороги оточили тепер наші кроки, наставили очі свої, щоб мене повалити на землю…

^17:12 із них кожен подібний до лева, що шарпати прагне, й як левчук, що сидить в укритті…

^17:13 Устань же, о Господи, його попередь, кинь його на коліна!
Мечем Своїм душу мою збережи від безбожного,

^17:14 від людей рукою Своєю, Господи, від людей цього світу, що частка їхня в цьому житті, що Ти скарбом Своїм наповняєш їхнє черево!
Ситі їхні сини, останок же свій для дітей вони лишать.

^17:15 А я в правді побачу обличчя Твоє, і, збудившись, насичусь Твоєю подобою!

Немецкий (GNB)

Языки

Ein Lied Davids, für hohe Knabenstimmen.

HERR, von ganzem Herzen will ich dir danken,
deine machtvollen Taten allen verkünden.

Über dich will ich jubeln und mich freuen,
von dir will ich singen, du höchster Gott!

Vor dir mussten meine Feinde weichen,
sie stürzten und kamen um.

Du hast dich auf den Richterstuhl gesetzt
und mir zu meinem Recht verholfen,
denn deine Urteile sind gerecht.

Den Völkern hast du gedroht,
die Unheilstifter zerschlagen,
ihre Namen für immer ausgetilgt.

Völlig vernichtet hast du sie,
ihre Städte entvölkert und in Trümmer gelegt,
für immer sind sie vergessen.

Doch der HERR regiert für alle Zeiten,
sein Richterstuhl ist aufgestellt.

Der ganzen Welt spricht er gerechtes Urteil,
unparteiisch entscheidet er über die Völker.

Den Unterdrückten bietet er sicheren Schutz;
in schlimmer Zeit sind sie bei ihm geborgen.

Alle, die dich kennen, HERR,
setzen auf dich ihr Vertrauen.
Du lässt niemand im Stich,
der deine Nähe sucht.

Preist den HERRN mit eurem Lied,
ihn, dessen Thron auf dem Zionsberg steht;
macht bei den Völkern seine Taten bekannt!

Den Hilfeschrei der Armen überhört er nicht,
er vergisst nicht die Qual der Verfolgten
und zieht die Verfolger zur Rechenschaft.

HERR, hab Erbarmen mit mir!
Sieh doch, wie sie mir zusetzen mit ihrem Hass!
Hol mich weg von den Toren des Totenreichs!

Dann stelle ich mich an die Tore deiner Stadt
und rühme dich vor allen
für das, was du an mir getan hast.

Die anderen Völker sind in die Grube gefallen,
die sie für uns gegraben hatten.
Sie legten ihre Netze aus
und haben sich selbst darin gefangen.

Der HERR hat seine Macht erwiesen,
er hat für Recht gesorgt.
Die Unheilstifter sind in die eigene Falle gelaufen.

Hinab zu den Toten gehören sie alle,
die Völker, die Gott den Rücken kehren!

Doch die Armen sind nur scheinbar vergessen,
ihre Hoffnung ist nicht für immer dahin.

Greif ein, HERR!
Lass nicht zu,
dass ein Mensch dir die Stirn bietet!
Zieh die Völker vor Gericht,
sprich ihnen allen das Urteil!

Stürze sie in Angst und Schrecken, HERR,
zeig ihnen, dass sie nur Menschen sind!

^10:1Warum bist du so weit weg, HERR? Warum verbirgst du dich vor uns?
Wir sind vor Elend am Ende!

^10:2Schamlose Schurken stellen den Armen nach
und fangen sie in heimtückischen Fallen.

^10:3Sie geben auch noch damit an,
dass sie so unersättlich sind.
Nichts zählt bei ihnen, nur ihr Gewinn.
Sie danken dir nicht, Gott, sie lästern dich nur!

^10:4In ihrem Größenwahn reden sie sich ein:
»Wie sollte Gott uns zur Rechenschaft ziehen?
Wo er doch gar nicht existiert!«
Weiter reicht ihr vermessenes Denken nicht.

^10:5Sie tun, was sie wollen, und alles gelingt.
Ob du sie verurteilst, berührt sie nicht;
du bist ja so fern dort oben!

Sie lachen spöttisch über jeden Gegner.

^10:6»Was soll uns erschüttern?«, sagen sie.
»An uns geht jedes Unglück vorüber;
so war es immer, so bleibt es auch!«

^10:7Sie fluchen, sie lügen und drohen,
was sie reden, bringt Verderben und Unheil.

^10:8Im Hinterhalt liegen sie nah bei den Dörfern,
warten auf Leute, die nichts Böses ahnen,
heimlich ermorden sie schuldlose Menschen.

^10:9Sie liegen und lauern wie Löwen im Dickicht,
sie spähen nach hilflosen Opfern aus
und fangen sie ein mit ihren Netzen.

^10:10Sie ducken sich, werfen sich auf die Armen
und stoßen sie nieder mit roher Gewalt.

^10:11Bei alledem sagen diese Verbrecher:
»Gott fragt nicht danach, er sieht niemals her,
er will von uns gar nichts wissen.«

^10:12Steh auf, HERR! Greif doch ein, Gott!
Vergiss nicht die Schwachen,
nimm sie in Schutz!

^10:13Lass nicht zu,
dass die Schurken dich missachten!
Warum dürfen sie sagen:
»Er straft uns ja nicht«?

^10:14Aber du bist nicht blind!
Du siehst all das Leiden und Unheil
und du kannst helfen.
Darum kommen die Schwachen und Waisen zu dir
und vertrauen dir ihre Sache an.

^10:15Zerschlage die Macht der Unheilstifter,
rechne mit ihnen ab,
mach dem Verbrechen ein Ende!

^10:16Du, HERR, bist König für immer und ewig.
Die Fremden, die nichts von dir wissen wollen,
müssen aus deinem Land verschwinden.

^10:17Du nimmst die Bitten der Armen an,
du hörst ihr Rufen, HERR,
du machst ihnen Mut.

^10:18Den Waisen und Unterdrückten verschaffst du Recht
und lässt keinen Menschen mehr Schrecken verbreiten auf der Erde.

^11:1Von David.

In der Nähe des HERRN bin ich geborgen.
Warum sagt ihr zu mir: »Vogel, flieh ins Gebirge!

^11:2Die Mörderbande hat schon den Bogen gespannt,
der Pfeil liegt schussbereit auf der Sehne,
um im Dunkeln schuldlose Menschen zu töten.

^11:3Wenn jede Ordnung zerbrochen wird,
was richtet dann noch einer aus,
der sich an Gottes Ordnungen hält?«

^11:4Der HERR ist hier in seinem heiligen Tempel,
er, dessen Thronsitz im Himmel steht.
Seine Augen sind auf die Menschen gerichtet,
nichts entgeht seinem prüfenden Blick.

^11:5Der HERR sieht die Treuen, die ihm gehorchen,
und die Untreuen, die ihn missachten;
wer Gewalt liebt, den hasst er von Herzen.

^11:6Er straft die Schuldigen mit harten Plagen:
Feuer und Schwefel lässt er auf sie regnen,
sengenden Glutwind schickt er ihnen.

^11:7Der HERR ist treu
und er liebt es, wenn Menschen treu sind.
Wer redlich ist, darf in seiner Nähe leben.

^12:1Ein Lied Davids, zu begleiten auf achtsaitigem Instrument.

^12:2HERR, hilf uns,
sonst ist es mit deinen Leuten aus!
Menschen, auf die Verlass ist,
gibt es immer weniger.

^12:3Einer belügt den andern,
mit glatter Zunge loben sie einander,
aber im Herzen spielt jeder ein doppeltes Spiel.

^12:4HERR, bring sie zum Schweigen,
diese Schmeichler!
Stopf ihnen das Maul,
diesen anmaßenden Schwätzern!

^12:5»Wir verstehen zu reden«, prahlen sie,
»und wir erreichen alles.
Wir sind schlagfertig,
mit uns nimmt́s keiner auf!«

^12:6»Ja«, sagt der HERR, »jetzt greife ich ein!
Denn die Armen werden unterdrückt
und die Hilflosen stöhnen.
Ich bringe den Misshandelten Befreiung.«

^12:7Auf die Worte des HERRN ist Verlass,
sie sind rein und echt wie Silber,
das im Schmelzofen siebenmal gereinigt wurde.

^12:8HERR, du hältst dich an deine Zusagen, jetzt und immer:
Du wirst uns vor diesen Lügnern bewahren,

^12:9auch wenn sie überall frei umherlaufen
und ihre Gemeinheit immer schlimmer wird.

^13:1Ein Lied Davids.

^13:2HERR! Hast du mich für immer vergessen?
Wie lange willst du dich noch verbergen?

^13:3Wie lange sollen mich die Sorgen quälen,
soll der Kummer Tag für Tag
an meinem Herzen nagen?
Wie lange dürfen meine Feinde
mich noch bedrängen?

^13:4Sieh mich doch wieder an, HERR!
Gib mir Antwort, du mein Gott!
Mach es wieder hell vor meinen Augen,
damit ich nicht in Todesnacht versinke!

^13:5Sonst sagen meine Feinde:
»Den haben wir erledigt!«,
und jubeln über meinen Sturz.

^13:6Doch ich verlasse mich auf deine Liebe,
ich juble über deine Hilfe.
Mit meinem Lied will ich dir danken, HERR,
weil du so gut zu mir gewesen bist.

^14:1Von David.

Die Unverständigen reden sich ein:
»Es gibt keinen Gott!«
Sie sind völlig verdorben,
ihr Tun ist abscheulich,
unter ihnen ist niemand, der Gutes tut.

^14:2Der HERR blickt vom Himmel herab auf die Menschen.
Er will sehen, ob es da welche gibt,
die Verstand haben und nach ihm fragen.

^14:3Doch alle sind sie von ihm abgefallen,
verkommen sind sie, alle miteinander,
niemand ist da, der Gutes tut,
nicht einmal einer!

^14:4»Sie sind blind«, sagt der HERR.
»Wo bleibt der Verstand dieser Unheilstifter?
Sie fressen mein Volk, als wäre es Brot;
doch mich nehmen sie alle nicht ernst.«

^14:5Bald schon werdet ihr furchtbar erschrecken;
denn Gott hält zu denen, die ihm gehorchen.

^14:6Ihr wolltet die Hoffnung der Armen zerstören,
der HERR aber gibt ihnen sicheren Schutz.

^14:7Wie sehnlich warte ich darauf,
dass Israels Retter vom Zionsberg kommt!
Wenn der HERR die Not seines Volkes wendet,
dann werden sie jubeln, die Nachkommen Jakobs,
ganz Israel wird sich freuen.

^15:1Ein Lied Davids.

»HERR, wer darf in deinen Tempel kommen?
Wen lässt du weilen auf dem heiligen Berg?«

^15:2»Nur Menschen, die in allem dem HERRN gehorchen
und jederzeit das Rechte tun.
Sie denken und reden nur die Wahrheit.

^15:3Sie machen niemand bei anderen schlecht,
tun nichts, was ihren Freunden schadet,
und bringen ihre Nachbarn nicht in Verruf.

^15:4Sie verachten die, die Gott verworfen hat,
und ehren alle, die den HERRN ernst nehmen.
Sie tun, was sie geschworen haben,
selbst dann, wenn es ihnen Nachteil bringt.

^15:5Für ausgeliehenes Geld verlangen sie keine Zinsen.
Sie lassen sich nicht durch Bestechung dazu bewegen,
Unschuldige anzuklagen oder zu verurteilen.

Ein Mensch, der sich daran hält,
steht für immer auf sicherem Grund.«

^16:1Ein Lied Davids.

Schütze mich, Gott! Ich vertraue dir.

^16:2Ich sage zu dir: »Du bist mein Herr.
Mein Glück finde ich allein bei dir!«

^16:3Im Land werden viele Götter verehrt,
an denen auch ich meine Freude hatte.
Jetzt aber sage ich:

^16:4Wer anderen Göttern nachläuft,
muss seine volle Strafe tragen.
Ich gieße diesen Göttern kein Opferblut mehr hin;
nicht einmal ihre Namen spreche ich aus.

^16:5HERR, was ich brauche, du teilst es mir zu;
du hältst mein Los in der Hand.

^16:6Mir ist ein schöner Anteil zugefallen;
was du mir zugemessen hast, gefällt mir gut.

^16:7Ich preise den HERRN,
der mir sagt, was ich tun soll;
auch nachts erinnert mich mein Gewissen an seinen Rat.

^16:8Er ist mir nahe,
das ist mir immer bewusst.
Er steht mir zur Seite,
ich fühle mich ganz sicher.

^16:9Darum bin ich voll Freude und Dank,
ich weiß mich beschützt und geborgen.

^16:10Du, HERR, wirst mich nicht der Totenwelt preisgeben!
Du wirst nicht zulassen, dass ich für immer im Grab ende;
denn ich halte in Treue zu dir!

^16:11Du führst mich den Weg zum Leben.
In deiner Nähe finde ich ungetrübte Freude;
aus deiner Hand kommt mir ewiges Glück.

^17:1Ein Gebet Davids.

HERR, ich suche Gerechtigkeit!
Höre meine Klage, nimm meine Bitte an;
von meinen Lippen kommt keine Lüge.

^17:2Dein Urteil wird mich freisprechen,
weil du siehst, dass ich ehrlich und redlich bin.

^17:3Du kennst meine Gedanken.
Heute Nacht wirst du kommen,
du wirst mein Innerstes durchforschen
und nichts finden, was du tadeln müsstest.
Mein Denken ist nicht anders als mein Reden.

^17:4Auch wenn sie es noch so schlimm trieben,
die Menschen rings um mich her,
ich habe mich stets nach deinem Wort gerichtet
und niemals nach dem Vorbild der Verbrecher.

^17:5Ich habe mich an deinen Weg gehalten
und bin nicht einen Schritt davon gewichen.

^17:6Ich wende mich an dich, mein Gott,
ich weiß, dass du mir Antwort gibst.
Hab ein offenes Ohr für mich,
hör meine Worte!

^17:7Erweise mir deine wunderbare Güte!
Du bist der Retter aller, die bei dir Zuflucht suchen
vor denen, die sich gegen dich stellen.

^17:8Bewahre mich,
wie man sein eigenes Auge schützt,
und gib mir Zuflucht unter deinen Flügeln!

^17:9Du siehst meine Feinde, diese Verbrecher;
sie kreisen mich ein,
sie wollen mich vernichten!

^17:10Ihr Herz ist ohne jedes Mitgefühl,
ihr Mund führt vermessene Reden.

^17:11Jetzt umzingeln sie mich;
sie lauern darauf, mich niederzustrecken,

^17:12wie gierige Löwen, zum Sprung bereit,
lüstern auf Beute, um sie zu zerreißen.

^17:13Steh auf, HERR! Stell dich gegen sie!
Zwing sie zu Boden, diese Schurken,
und rette mich mit deinem Schwert!

^17:14Befrei mich von ihnen
mit deiner starken Hand!
Verkürze ihren Anteil am Leben!
Gib ihnen, was sie verdient haben;
es ist bestimmt genug,
um ihren Bauch zu füllen.
Auch ihre Kinder werden davon satt,
es reicht sogar noch für die Enkel.

^17:15Ich bin ohne Schuld, HERR!
Darum darf ich dich sehen.
Wenn ich wach werde,
will ich mich satt sehen an dir!