Ве́тхий Заве́т: Быт. Исх. Лев. Чис. Втор. Нав. Суд. Руф. 1Цар. 2Цар. 3Цар. 4Цар. 2Пар. 1Езд. Неем. 2Езд. Тов. Иудиф. Есф. Иов. Пс. Прит. Еккл. Песн. Прем. Сир. Ис. Иер. Плч. ПослИер. Вар. Иез. Дан. Ос. Иоил. Ам. Авд. Ион. Мих. Наум. Авв. Соф. Аг. Зах. Мал. 1Мак. 2Мак. 3Мак. 3Езд.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
 Скрыть
Азбука веры » Би́блия » Ца́рствъ 4-я » гл.4

Ца́рствъ 4-я, Глава 4

Толкования
Толкования главы
4:1
см.:Лев.25:39;
4:2
см.:3Цар.17:14;
4:3
4:4
4:5
4:6
4:7
4:8
4:9
4:10
4:11
4:12
4:13
4:14
4:15
4:16
см.:Быт.18:10:14;
4:17
4:18
см.:Иудифь.8:2;
4:19
4:20
4:21
4:22
4:23
4:24
4:25
см.:Нав.19:46;4Цар.2:25;
4:26
4:27
см.:4Цар.3:15;
4:28
4:29
см.:Лк.10:4;
4:30
4:31
4:32
4:33
4:34
4:35
см.:4Цар.8:1;
4:36
см.:3Цар.17:22;
4:37
см.:Евр.11:35;
4:38
4:39
4:40
4:41
4:42
см.:Чис.18:19;
4:43
см.:Ин.6:7;
4:44
см.:Мф.15:37;
Церковнославянский (рус)
И жена́ еди́на от­ сыно́въ проро́чихъ возопи́ ко Елиссе́ю, глаго́лющи: ра́бъ тво́й му́жъ мо́й у́мре, ты́ же вѣ́си, я́ко ра́бъ тво́й бѣ́ боя́ся Го́спода: и заимода́вецъ прiи́де взя́ти два́ сы́на моя́ себѣ́ въ рабы́.
И рече́ Елиссе́й: что́ сотворю́ ти? повѣ́ждь ми́, что́ и́маши ны́нѣ въ дому́? Она́ же рече́: нѣ́сть у рабы́ тво­ея́ ничто́же въ дому́, то́кмо ма́ло еле́а, и́мже пома́жуся.
И рече́ къ не́й: иди́, испроси́ себѣ́ сосу́ды от­внѣ́ от­ всѣ́хъ сосѣ́дъ тво­и́хъ, сосу́ды пра́здны, не ума́ли:
и вни́ди, и затвори́ две́рь за собо́ю и за сыно́ма тво­и́ма, и влiе́ши [от­ еле́а тво­его́] во вся́ сосу́ды сiя́, и напо́лнен­ное во́змеши.
И отъи́де от­ него́ и сотвори́ та́ко, и затвори́ две́рь за собо́ю и за сыно́ма сво­и́ма: та́ при­­ноша́ста къ не́й, она́ же влива́­ше:
и бы́сть егда́ напо́лнишася вси́ сосу́ды, и рече́ сыно́ма сво­и́ма: при­­бли́жита ми́ еще́ сосу́дъ. И рѣ́ста е́й: нѣ́сть еще́ сосу́да. И ста́ еле́й.
И прiи́де и воз­вѣсти́ человѣ́ку Бо́жiю. И рече́ Елиссе́й: иди́ и прода́ждь се́й еле́й, и заплати́ ли́хву твою́, и ты́ и сы́на твоя́ жи́ти бу́дете от­ оста́в­шаго еле́а.
И бы́сть во еди́нъ де́нь, и пре́йде Елиссе́й въ сома́нъ, и ту́ жена́ ве́лiя и удержа́ его́ снѣ́сти хлѣ́ба: и бы́сть ему́ входи́ти и исходи́ти мно́жицею, и уклоня́шеся та́мо я́сти хлѣ́ба.
И рече́ жена́ къ му́жу сво­ему́: се́, ны́нѣ разумѣ́хъ, я́ко человѣ́къ Бо́жiй свя́тъ се́й ми́мо хо́дитъ на́съ при́сно:
сотвори́мъ у́бо ему́ го́рницу, мѣ́сто ма́ло, и поста́вимъ ему́ та́мо о́дръ и трапе́зу, и престо́лъ и свѣ́щникъ: и бу́детъ внегда́ входи́ти ему́ къ на́мъ, и уклоня́ет­ся та́мо.
И бы́сть во еди́нъ де́нь, и вни́де та́мо, и уклони́ся въ го́рницу, и спа́ та́мо.
И рече́ ко гiезі́ю о́трочищу сво­ему́: при­­зови́ ми сомани́тяныню сiю́. И при­­зва́ ю́, и ста́ предъ ни́мъ.
И рече́ ему́: рцы́ у́бо е́й: се́, удиви́ла еси́ на́съ всѣ́мъ попече́нiемъ си́мъ: что́ подоба́етъ сотвори́ти тебѣ́? а́ще е́сть тебѣ́ сло́во къ царю́ или́ ко кня́зю си́лы? Она́ же рече́: [нѣ́сть,] посредѣ́ люді́й мо­и́хъ а́зъ е́смь живу́щи.
И рече́ ко гiезі́ю: что́ подоба́етъ сотвори́ти е́й? И рече́ гiезі́й о́трочищь его́: во­и́стин­ну сы́на нѣ́сть у нея́ и му́жъ ея́ ста́ръ.
И рече́ при­­зови́ ю́. И при­­зва́ ю́, и ста́ при­­ две́рехъ.
И рече́ Елиссе́й къ не́й: во вре́мя сiе́, я́коже ча́съ се́й живу́щи, ты́ зачне́ши сы́на. Она́ же рече́: ни́, господи́не, не солжи́ рабѣ́ тво­е́й.
И зача́тъ во чре́вѣ жена́, и роди́ сы́на во вре́мя сiе́, я́коже ча́съ се́й живу́щи, я́коже глаго́ла къ не́й Елиссе́й.
И воз­мужа́ о́трочищь. И бы́сть, егда́ изы́де ко отцу́ сво­ему́, къ жну́щымъ,
и рече́ ко отцу́ сво­ему́: глава́ моя́, глава́ моя́ [боли́тъ]. И рече́ ко о́троку: неси́ его́ къ ма́тери его́.
И несе́ его́ къ ма́тери его́, и лежа́­ше на колѣ́ну ея́ до полу́дне, и у́мре.
И воз­несе́ его́, и положи́ его́ на одрѣ́ человѣ́ка Бо́жiя: и затвори́ его́, и изы́де, и при­­зва́ му́жа сво­его́, и рече́ ему́:
посли́ ми у́бо еди́наго от­ о́трокъ, и еди́но от­ осля́тъ, и теку́ до человѣ́ка Бо́жiя, и воз­вращу́ся.
И рече́: что́ я́ко ты́ и́деши къ нему́ дне́сь? не но́въ ме́сяцъ, ниже́ суббо́та. Она́ же рече́: ми́ръ.
И осѣдла́ осля́, и рече́ ко о́трочищу сво­ему́: веди́, и иди́, да не удержи́ши мене́, е́же всѣ́сти, я́коже реку́ тебѣ́: гряди́, и иди́, и прiиди́ къ человѣ́ку Бо́жiю на го́ру карми́лскую.
И и́де, и прiи́де до человѣ́ка Бо́жiя въ го́ру карми́лскую. И бы́сть я́ко ви́дѣ ю́ Елиссе́й гряду́щую, и рече́ ко гiезі́ю о́трочищу сво­ему́: се́, у́бо сомани́тяныня о́ная:
ны́нѣ тецы́ во срѣ́тенiе ея́ и рече́ши е́й: ми́ръ ли тебѣ́? И тече́ во срѣ́тенiе е́й и рече́ е́й: ми́ръ ли тебѣ́? ми́ръ ли му́жу тво­ему́, ми́ръ ли о́трочищу тво­ему́? Она́ же рече́: ми́ръ.
И прiи́де ко Елиссе́ю на го́ру, и я́т­ся за но́зѣ его́. И при­­бли́жися гiезі́й от­ри́нути ю́. И рече́ Елиссе́й: оста́ви ю́, я́ко душа́ ея́ болѣ́знен­на въ не́й, и Госпо́дь укры́ от­ мене́ и не воз­вѣсти́ мнѣ́.
Она́ же рече́: еда́ проси́хъ сы́на у господи́на мо­его́, я́ко реко́хъ: не прельсти́ мене́?
И рече́ Елиссе́й ко гiезі́ю: препоя́ши чре́сла твоя́ и воз­ми́ же́злъ мо́й въ ру́цѣ тво­и́, и иди́, я́ко а́ще обря́щеши му́жа, да не благослови́ши его́, и а́ще благослови́тъ тя́ му́жъ, не от­вѣща́й ему́: и воз­ложи́ же́злъ мо́й на лице́ о́трочища.
И рече́ ма́ти о́трочища: жи́въ Госпо́дь и жива́ душа́ твоя́, а́ще оста́влю тебе́. И воста́ Елиссе́й и и́де вслѣ́дъ ея́.
И гiезі́й и́де предъ не́ю, и воз­ложи́ же́злъ на лице́ о́трочища, и не бѣ́ гла́са, и не бѣ́ слы́шанiя. И воз­врати́ся во срѣ́тенiе его́ и повѣ́да ему́ глаго́ля: не воста́ о́трочищь.
И вни́де Елиссе́й въ хра́мину, и се́, о́трочищь уме́рый положе́нъ на одрѣ́ его́.
И вни́де Елиссе́й въ до́мъ и затвори́ две́рь за двою́ собо́ю, и помоли́ся Го́споду.
И взы́де, и ля́же на о́трочищи, и положи́ уста́ своя́ на устѣ́хъ его́, и о́чи сво­и́ на о́чи его́, и ру́цѣ сво­и́ на ру́цѣ его́, и плеснѣ́ сво­и́ на плесну́ его́: и сляче́ся надъ ни́мъ, и ду́ну на него́, и согрѣ́ся пло́ть о́трочища.
И обрати́ся, и походи́ въ хра́минѣ сю́ду и сю́ду: и взы́де, и сляче́ся надъ о́трочищемъ седми́жды, и от­ве́рзе о́трочищь о́чи сво­и́.
И возопи́ Елиссе́й ко гiезі́ю и рече́: при­­зови́ ми сомани́тяныню сiю. И при­­зва́ ю́, и вни́де къ нему́. И рече́ Елиссе́й: прiими́ сы́на тво­его́.
И вни́де жена́, и паде́ на ногу́ его́, и поклони́ся ему́ до земли́: и прiя́тъ сы́на сво­его́, и изы́де.
И Елиссе́й воз­врати́ся въ Галга́лы. И бѣ́ гла́дъ въ земли́ то́й, и сы́нове проро́чи сѣдя́ху предъ ни́мъ. И рече́ Елиссе́й о́трочищу сво­ему́: наста́ви коно́бъ ве́лiй и свари́ варе́нiе сыно́мъ проро́чимъ.
И изы́де еди́нъ на село́ собра́ти зе́лiя ди́вiя: и обрѣ́тъ виногра́дъ на селѣ́, и набра́ въ не́мъ я́блока ди́вiяго по́лну ри́зу свою́, и всы́па въ коте́лъ на сваре́нiе, я́ко не разумѣ́ша,
и при­­несе́ муже́мъ я́сти. И бы́сть яду́щымъ и́мъ от­ варе́нiя, и се́, возопи́ша и рѣ́ша: сме́рть въ коно́бѣ, человѣ́че Бо́жiй. И не мого́ша я́сти.
И рече́: воз­ми́те муки́ и всы́плите въ коно́бъ. И рече́ Елиссе́й ко гiезі́ю о́трочищу сво­ему́: изнеси́ лю́демъ, да ядя́тъ. И не бы́сть ктому́ зла́го глаго́ла въ коно́бѣ.
И му́жъ прiи́де от­ веѳари́са и при­­несе́ къ человѣ́ку Бо́жiю перворо́дныхъ два́десять хлѣ́бовъ ячме́н­ныхъ и смо́квы. И рече́: дади́те лю́демъ, да ядя́тъ.
И рече́ о́трокъ его́: что́ да́мъ сiе́ сту́ муже́мъ? И рече́: да́ждь лю́демъ я́, да ядя́тъ, я́ко си́це глаго́летъ Госпо́дь: бу́дутъ я́сти, и оста́нетъ.
И ядо́ша, и оста́ по глаго́лу Госпо́дню.
Una de las mujeres de los hijos de los profetas clamó a Eliseo diciendo:

—Tu siervo, mi marido, ha muerto, y tú sabes que tu siervo era temeroso de Jehová. Pero el acreedor ha venido para llevarse a dos hijos míos como siervos.

Eliseo le dijo:

—¿Qué puedo yo hacer por ti? Dime qué tienes en tu casa.

Ella respondió:

—Tu sierva no tiene ninguna cosa en la casa, sino una vasija de aceite.

Él le dijo:

—Ve y pídeles vasijas prestadas a todos tus vecinos, vasijas vacías, todas las que puedas conseguir.

Luego entra y enciérrate junto a tus hijos. Ve llenando todas las vasijas y poniendo aparte las que estén llenas.
Se fue la mujer y se encerró con sus hijos. Ellos le traían las vasijas y ella echaba del aceite.
Cuando las vasijas estuvieron llenas, dijo a uno de sus hijos:

—Tráeme otras vasijas.

—No hay más vasijas —respondió él.

Entonces cesó el aceite.

Ella fue a contárselo al hombre de Dios, el cual dijo:

—Ve, vende el aceite y paga a tus acreedores; tú y tus hijos vivid de lo que quede.

Aconteció también que un día pasaba Eliseo por Sunem, y una mujer importante que allí vivía le invitó insistentemente a que se quedara a comer. Cuando él pasaba por allí, venía a la casa de ella a comer.
Entonces la mujer dijo a su marido:

—Mira, yo sé que este que siempre pasa por nuestra casa es un santo hombre de Dios.

Te ruego que hagamos un pequeño aposento de paredes, pongamos allí una cama, una mesa, una silla y un candelabro, para que cuando él venga a visitarnos, se quede en él.
Aconteció que un día vino él por allí, se quedó en aquel aposento y allí durmió.
Entonces dijo a Giezi, su criado:

—Llama a esta sunamita.

El criado la llamó, y cuando ella se presentó ante él,

Eliseo dijo a Giezi:

—Dile: “Ciertamente te has mostrado solícita hacia nosotros con todo este esmero; ¿qué quieres que haga por ti? ¿Necesitas que hable por ti al rey, o al general del ejército?”

—Yo habito en medio de mi pueblo —respondió ella.

—¿Qué, pues, haremos por ella? —dijo él.

Y Giezi respondió:

—Ella no tiene hijos y su marido es viejo.

—Llámala —dijo Eliseo.

Él la llamó y ella se paró en la puerta.

Entonces Eliseo le dijo:

—El año que viene, por este tiempo, sostendrás un hijo en tus brazos.

Ella dijo:

—No, señor mío, varón de Dios, no te burles de tu sierva.

Al año siguiente, la mujer concibió y dio a luz un hijo, en el tiempo que Eliseo le había dicho.
Y el niño creció. Pero un día en que vino a ver a su padre, que estaba con los segadores,
comenzó a gritarle:

—¡Ay, mi cabeza, mi cabeza!

—Llévalo a su madre —dijo el padre a un criado.

Éste lo tomó y lo llevó a su madre, la cual lo tuvo sentado sobre sus rodillas hasta el mediodía, cuando murió.
Subió ella entonces, lo puso sobre la cama del hombre de Dios y, cerrando la puerta, salió.
Luego llamó a su marido y le dijo:

—Te ruego que envíes conmigo a alguno de los criados y una de las asnas, para que yo vaya corriendo a ver al varón de Dios y regrese enseguida.

—¿Para qué vas a verlo hoy? No es luna nueva ni día de reposo —dijo él.

—Quédate tranquilo —respondió ella.

Después hizo ensillar el asna, y dijo al criado:

—Guía y adelante. No hagas que me detenga en el camino, sino cuando yo te lo diga.

Partió, pues, y llegó al monte Carmelo, donde estaba el varón de Dios. Cuando el varón de Dios la vio de lejos, dijo a su criado Giezi:

—Ahí viene la sunamita.

Te ruego que vayas ahora corriendo a recibirla y le digas: “¿Te va bien a ti? ¿Les va bien a tu marido y a tu hijo?”

—Bien —dijo ella.

Cuando llegó adonde estaba el varón de Dios en el monte, se asió de sus pies. Giezi se acercó para apartarla, pero el varón de Dios le dijo:

—Déjala, porque su alma está muy angustiada y Jehová me ha ocultado el motivo; no me lo ha revelado.

Ella dijo:

—¿Acaso le pedí yo un hijo a mi señor? ¿No te dije yo que no te burlaras de mí?

Eliseo dijo entonces a Giezi:

—Ciñe tu cintura, toma mi bastón en tu mano y ve. Si te encuentras con alguien, no lo saludes, y si alguien te saluda, no le respondas. Luego pondrás mi bastón sobre el rostro del niño.

La madre del niño dijo:

—¡Vive Jehová y vive tu alma, que no te dejaré!

Eliseo se levantó entonces y la siguió. Giezi se había adelantado a ellos y había puesto el bastón sobre el rostro del niño, pero éste no tenía voz ni daba señales de vida; así que volvió a encontrarse con Eliseo y le dijo:

—El niño no despierta.

Cuando Eliseo llegó a la casa, el niño ya estaba muerto, tendido sobre su cama.
Entró él entonces, cerró la puerta detrás de ambos y oró a Jehová.
Después subió y se tendió sobre el niño, poniendo su boca sobre la boca de él, sus ojos sobre sus ojos, y sus manos sobre las manos suyas. Se tendió así sobre él y el cuerpo del niño entró en calor.
Luego se levantó y se paseó por la casa de una a otra parte. Después subió y se tendió sobre el niño nuevamente. Entonces el niño estornudó siete veces y abrió sus ojos.
Eliseo llamó a Giezi y le dijo: «Llama a la sunamita.»

Giezi la llamó y, cuando ella entró, él le dijo:

«Toma a tu hijo.»

Apenas ella entró, se echó a sus pies, postrada en tierra. Después tomó a su hijo y salió.
Eliseo volvió a Gilgal cuando había mucha hambre en la tierra. Los hijos de los profetas estaban con él, por lo que dijo a su criado: «Pon una olla grande y haz potaje para los hijos de los profetas.»
Uno de ellos salió al campo a recoger hierbas, halló una como parra montés y llenó su falda de calabazas silvestres. Regresó y las rebanó en la olla del potaje, pues no sabía lo que era.
Después sirvió para que comieran los hombres. Pero sucedió que al comer ellos de aquel guisado, empezaron a gritar:

—¡Hombre de Dios, hay muerte en esa olla!

Y no se lo pudieron comer.

Entonces Eliseo dijo:

«Traed harina.»

La esparció en la olla y dijo:

«Da de comer a la gente.»

Y no había ya ningún mal en la olla.

Llegó entonces un hombre de Baal-salisa, el cual trajo al hombre de Dios primicias de pan, veinte panes de cebada, y trigo nuevo en su espiga. Y Eliseo dijo:

—Da a la gente para que coma.

Su sirviente respondió:

—¿Cómo podré servir esto a cien hombres?

Pero Eliseo insistió:

—Da a la gente para que coma, porque así ha dicho Jehová: “Comerán y sobrará.”

Entonces el criado les sirvió, ellos comieron y les sobró, conforme a la palabra de Jehová.
Глава:
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония

Настройки

Нижняя панель
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible