[Зач. 64.] Си́монъ Пе́тръ, ра́бъ и посла́нникъ Иису́съ Христо́въ, равночестную съ на́ми получи́вшымъ вѣ́ру въ пра́вдѣ Бо́га на́шего и Спа́са Иису́са Христа́:

благода́ть ва́мъ и ми́ръ да умно́жится въ позна́нiи Бо́га, и Христа́ Иису́са Го́спода на́шего.

Я́ко вся́ на́мъ Божественныя си́лы Его́, я́же къ животу́ и благоче́стiю, по́дана ра́зумомъ {позна́нiемъ} Призва́вшаго на́съ сла́вою и добродѣ́телiю,

и́миже честна́я на́мъ и вели́кая обѣтова́нiя дарова́шася, да си́хъ ра́ди бу́дете Божественнаго прича́стницы естества́, отбѣ́гше, я́же въ мíрѣ, по́хотныя тли́:

и въ са́мое же сiе́, тща́нiе все́ привне́сше, подади́те въ вѣ́рѣ ва́шей добродѣ́тель, въ добродѣ́тели же ра́зумъ,

въ ра́зумѣ же воздержа́нiе, въ воздержа́нiи же терпѣ́нiе, въ терпѣ́нiи же благоче́стiе,

во благоче́стiи же братолю́бiе, въ братолю́бiи же любо́вь.

Сiя́ бо су́щая въ ва́съ и мно́жащаяся, не пра́здныхъ ниже́ безпло́дныхъ сотворя́тъ вы́ въ Го́спода на́шего Иису́са Христа́ позна́нiе:

ему́же бо нѣ́сть си́хъ, слѣ́пъ е́сть, мжа́й, забве́нiе прiе́мъ очище́нiя дре́внихъ свои́хъ грѣхо́въ.

[Зач. 65.] Тѣ́мже па́че, бра́тiе, потщи́теся извѣ́стно ва́ше зва́нiе и избра́нiе твори́ти: сiя́ бо творя́ще, не и́мате согрѣши́ти никогда́же,

си́це бо оби́лно припода́стся ва́мъ вхо́дъ въ вѣ́чное Ца́рство Го́спода на́шего и Спа́са Иису́са Христа́.

Сего́ ра́ди не облѣню́ся воспомина́ти при́сно ва́мъ о си́хъ, а́ще и вѣ́дите, и утвержде́ни есте́ въ настоя́щей и́стинѣ.

Пра́ведно бо мню́, доне́лѣже е́смь въ се́мъ тѣлеси́, возставля́ти ва́съ воспомина́нiемъ,

вѣ́дый, я́ко ско́ро е́сть отложе́нiе тѣлесе́ моего́, я́коже и Госпо́дь на́шъ Иису́съ Христо́съ сказа́ мнѣ́.

Потщу́ся же и всегда́ имѣ́ти ва́съ по мое́мъ исхо́дѣ па́мять о си́хъ твори́ти.

Не ухищре́ннымъ бо ба́снемъ послѣ́довавше сказа́хомъ ва́мъ си́лу и прише́ствiе Го́спода на́шего Иису́са Христа́, но самови́дцы бы́вше вели́чествiя О́наго.

Прiе́мъ бо от Бо́га Отца́ че́сть и сла́ву, гла́су прише́дшу къ Нему́ от велелѣ́пныя сла́вы: Се́й е́сть Сы́нъ Мо́й возлю́бленный, о Не́мже А́зъ благоизво́лихъ.

И се́й гла́съ мы́ слы́шахомъ съ небесе́ сше́дшь, съ Ни́мъ су́ще на горѣ́ святѣ́й.

И и́мамы извѣ́стнѣйшее проро́ческое сло́во: ему́же внима́юще я́коже свѣти́лу сiя́ющу въ те́мнѣмъ мѣ́стѣ, до́брѣ творите́, до́ндеже де́нь озари́тъ, и денни́ца возсiя́етъ въ сердца́хъ ва́шихъ,

[Зач. 66.] сiе́ пре́жде вѣ́дуще, я́ко вся́ко проро́чество кни́жное по своему́ ска́занiю не быва́етъ.

Ни бо́ во́лею бы́сть когда́ человѣ́комъ проро́чество, но от Свята́го Ду́ха просвѣща́еми глаго́лаша святі́и Бо́жiи человѣ́цы.

Украинский (Огієнко)

Языки

Симеон Петро, раб та апостол Ісуса Христа, до тих, хто одержав із нами рівноцінну віру в правді Бога нашого й Спасителя Ісуса Христа:

благодать вам та мир нехай примножиться в пізнанні Бога й Ісуса, Господа нашого!

Усе, що потрібне для життя та побожности, подала нам Його Божа сила пізнанням Того, Хто покликав нас славою та чеснотою.

Через них даровані нам цінні та великі обітниці, щоб ними ви стали учасниками Божої Істоти, утікаючи від пожадливого світового тління.

Тому докладіть до цього всю пильність, і покажіть у вашій вірі чесноту, а в чесноті пізнання,

а в пізнанні стримання, а в стриманні терпеливість, а в терпеливості благочестя,

а в благочесті братерство, а в братерстві любов.

Бо коли це в вас є та примножується, то воно зробить вас нелінивими, ані безплідними для пізнання Господа нашого Ісуса Христа.

А хто цього не має, той сліпий, короткозорий, він забув про очищення з своїх давніх гріхів.

Тому, браття, тим більше дбайте чинити міцним своє покликання та вибрання, бо, роблячи так, ви ніколи не спіткнетесь.

Бо щедро відкриється вам вхід до вічного Царства Господа нашого й Спасителя Ісуса Христа.

Тому то ніколи я не занедбую про це вам нагадувати, хоч ви й знаєте, і впевнені в теперішній правді.

Бо вважаю я за справедливе, доки я в цій оселі, спонукувати вас нагадуванням,

знаючи, що я незабаром повинен покинути оселю свою, як і Господь наш Ісус Христос об́явив був мені.

А я пильнуватиму, щоб ви й по моєму відході завжди мали це в пам́яті.

Бо ми сповістили вам силу та прихід Господа нашого Ісуса Христа, не йдучи за хитро видуманими байками, але бувши самовидцями Його величі.

Бо Він честь та славу прийняв від Бога Отця, як до Нього прийшов від величної слави голос такий: Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!

І цей голос, що з неба зійшов, ми чули, як із Ним були на святій горі.

І ми маємо слово пророче певніше.
І ви добре робите, що на нього вважаєте, як на світильника, що світить у темному місці, аж поки зачне розвиднятися, і світова зірниця засяє у ваших серцях,

бо ви знаєте перше про те, що жодне пророцтво в Писанні від власного вияснення не залежить.

Бо пророцтва ніколи не було з волі людської, а звіщали його святі Божі мужі, проваджені Духом Святим.