Ве́тхий Заве́т:
Быт.
Исх.
Лев.
Чис.
Втор.
Нав.
Суд.
Руф.
1Цар.
2Цар.
3Цар.
4Цар.
1Пар.
2Пар.
1Езд.
Неем.
2Езд.
Тов.
Иудиф.
Есф.
Иов.
Пс.
Прит.
Еккл.
Песн.
Прем.
Сир.
Ис.
Иер.
Плч.
ПослИер.
Вар.
Иез.
Дан.
Ос.
Иоил.
Ам.
Авд.
Ион.
Мих.
Наум.
Авв.
Соф.
Аг.
Зах.
Мал.
1Мак.
2Мак.
3Мак.
3Езд.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Скрыть
2:3
2:5
2:6
2:7
2:8
2:9
2:10
2:11
2:12
2:13
2:14
2:15
2:16
2:18
2:19
2:20
2:22
2:23
2:25
2:26
2:27
2:28
см.:Пс.15:8-11;
2:37
2:38
2:40
2:41
2:42
2:43
2:45
Глава 4
4:1
4:3
4:4
4:5
4:7
4:9
4:10
4:13
4:14
4:15
4:16
4:17
4:20
4:21
4:22
4:23
4:24
4:25
4:29
см.:Деян.13:46;
4:30
4:31
см.:Деян.16:26;
4:33
4:34
4:35
4:36
4:37
[Зач. 3.] И егда́ скончава́шася дні́е Пятьдеся́тницы, бѣ́ша вси́ апо́столи единоду́шно вку́пѣ.
И бы́сть внеза́пу съ небесе́ шу́мъ, я́ко носи́му дыха́нiю бу́рну, и испо́лни ве́сь до́мъ, идѣ́же бя́ху сѣдя́ще:
и яви́шася и́мъ раздѣле́ни язы́цы я́ко о́гненни, сѣ́де же на еди́нѣмъ ко́емждо и́хъ.
И испо́лнишася вси́ Ду́ха Свя́та и нача́ша глаго́лати ины́ми язы́ки, я́коже Ду́хъ дая́ше и́мъ провѣщава́ти.
Бя́ху же во Иерусали́мѣ живу́щiи Иуде́е, му́жiе благоговѣ́йнiи, от всего́ язы́ка, и́же подъ небесе́мъ.
Бы́вшу же гла́су сему́, сни́деся наро́дъ и смяте́ся, я́ко слы́шаху еди́нъ кі́йждо и́хъ свои́мъ язы́комъ глаго́лющихъ и́хъ.
Дивля́хуся же вси́ и чудя́хуся, глаго́люще дру́гъ ко дру́гу: не се́ ли, вси́ сі́и су́ть глаго́лющiи Галиле́ане?
и ка́ко мы́ слы́шимъ кі́йждо сво́й язы́къ на́шъ, въ не́мже роди́хомся,
Па́рѳяне и Ми́дяне и Елами́те, и живу́щiи въ Месопота́мiи, во Иуде́и же и Каппадокі́и, въ По́нтѣ и во Асі́и,
во Фригі́и же и Памфилі́и, во Еги́птѣ и страна́хъ Ливи́и, я́же при Кирині́и, и приходя́щiи Ри́мляне, Иуде́е же и прише́лцы,
Кри́тяне и Ара́вляне, слы́шимъ глаго́лющихъ и́хъ на́шими язы́ки вели́чiя Бо́жiя?
Ужаса́хуся же вси́ и недоумѣва́хуся, дру́гъ ко дру́гу глаго́люще: что́ у́бо хо́щетъ сiе́ бы́ти?
Ині́и же руга́ющеся глаго́лаху, я́ко вино́мъ испо́лнени су́ть.
[Зач. 4.] Ста́въ же Пе́тръ со единона́десятьми, воздви́же гла́съ сво́й и рече́ и́мъ: му́жiе Иуде́йстiи и живу́щiи во Иерусали́мѣ вси́, сiе́ ва́мъ разу́мно да бу́детъ, и внуши́те глаго́лы моя́:
не бо́, я́коже вы́ непщу́ете, сі́и пiя́ни су́ть, е́сть бо ча́съ тре́тiй дне́:
но сiе́ е́сть рѣче́нное проро́комъ Иои́лемъ:
и бу́детъ въ послѣ́днiя дни́, глаго́летъ Госпо́дь, излiю́ от Ду́ха Моего́ на вся́ку пло́ть, и прореку́тъ сы́нове ва́ши и дще́ри ва́шя, и ю́ноши ва́ши видѣ́нiя у́зрятъ, и ста́рцы ва́ши со́нiя ви́дятъ:
и́бо на рабы́ Моя́ и на рабы́ни Моя́ во дни́ о́ны излiю́ от Ду́ха Моего́, и прореку́тъ:
и да́мъ чудеса́ на небеси́ горѣ́ и зна́менiя на земли́ ни́зу, кро́вь и о́гнь и куре́нiе ды́ма:
со́лнце преложи́тся во тму́, и луна́ въ кро́вь, пре́жде да́же не прiити́ дню́ Госпо́дню вели́кому и просвѣще́нному:
и бу́детъ, вся́къ, и́же а́ще призове́тъ и́мя Госпо́дне, спасе́тся.
[Зач. 5.] Му́жiе Изра́илстiи, послу́шайте слове́съ си́хъ: Иису́са Назоре́а, Му́жа от Бо́га извѣ́ствованна въ ва́съ си́лами и чудесы́ и зна́менiи, я́же сотвори́ Тѣ́мъ Бо́гъ посредѣ́ ва́съ, я́коже и са́ми вѣ́сте,
сего́ нарекова́ннымъ совѣ́томъ и проразумѣ́нiемъ Бо́жiимъ пре́дана прiе́мше, рука́ми беззако́нныхъ пригво́ждше уби́сте:
Его́же Бо́гъ воскреси́, разрѣши́въ болѣ́зни сме́ртныя, я́коже не бя́ше мо́щно держи́му бы́ти Ему́ от нея́.
Дави́дъ бо глаго́летъ о Не́мъ: предзрѣ́хъ Го́спода предо мно́ю вы́ну, я́ко о десну́ю мене́ е́сть, да не подви́жуся:
сего́ ра́ди возвесели́ся се́рдце мое́, и возра́довася язы́къ мо́й: еще́ же и пло́ть моя́ всели́тся на упова́нiи,
я́ко не оста́виши души́ моея́ во а́дѣ, ниже́ да́си преподобному Твоему́ ви́дѣти истлѣ́нiя:
сказа́лъ ми́ еси́ пути́ живота́: испо́лниши мя́ весе́лiя съ лице́мъ Твои́мъ.
Му́жiе бра́тiе, досто́итъ рещи́ съ дерзнове́нiемъ къ ва́мъ о патрiа́рсѣ Дави́дѣ, я́ко и у́мре и погребе́нъ бы́сть, и гро́бъ его́ е́сть въ на́съ да́же до дне́ сего́:
проро́къ у́бо сы́й и вѣ́дый, я́ко кля́твою кля́тся ему́ Бо́гъ от плода́ чре́слъ его́ по пло́ти воздви́гнути Христа́ и посади́ти Его́ на престо́лѣ его́,
предви́дѣвъ глаго́ла о воскресе́нiи Христо́вѣ, я́ко не оста́вися душа́ Его́ во а́дѣ, ни пло́ть Его́ ви́дѣ истлѣ́нiя.
Сего́ Иису́са воскреси́ Бо́гъ, ему́же вси́ мы́ есмы́ свидѣ́телiе.
Десни́цею у́бо Бо́жiею вознесе́ся, и обѣтова́нiе Свята́го Ду́ха прiе́мь от Отца́, излiя́ сiе́, е́же вы́ ны́нѣ ви́дите и слы́шите.
Не бо́ Дави́дъ взы́де на небеса́, глаго́летъ бо са́мъ: рече́ Госпо́дь Го́сподеви моему́: сѣди́ о десну́ю Мене́,
до́ндеже положу́ враги́ Твоя́ подно́жiе но́гъ Твои́хъ.
Тве́рдо у́бо да разумѣ́етъ ве́сь до́мъ Изра́илевъ, я́ко и Го́спода и Христа́ его́ Бо́гъ сотвори́лъ е́сть, Сего́ Иису́са, Его́же вы́ распя́сте.
Слы́шавше же умили́шася се́рдцемъ и рѣ́ша къ Петру́ и про́чымъ апо́столомъ: что́ сотвори́мъ, му́жiе бра́тiе?
[Зач. 6.] Пе́тръ же рече́ къ ни́мъ: пока́йтеся, и да крести́тся кі́йждо ва́съ во и́мя Иису́са Христа́ во оставле́нiе грѣхо́въ: и прiи́мете да́ръ Свята́го Ду́ха:
ва́мъ бо е́сть обѣтова́нiе и ча́домъ ва́шымъ и всѣ́мъ да́льнимъ, ели́ки а́ще призове́тъ Госпо́дь Бо́гъ на́шъ.
И ины́ми словесы́ мно́жайшими засвидѣ́телствоваше и моля́ше я́, глаго́ля: спаси́теся от ро́да стропти́ваго сего́.
И́же у́бо любе́зно прiя́ша сло́во его́, крести́шася: и приложи́шася въ де́нь то́й ду́шъ я́ко три́ ты́сящы:
бя́ху же терпя́ще во уче́нiи апо́столъ и во обще́нiи и въ преломле́нiи хлѣ́ба и въ моли́твахъ.
Бы́сть же на вся́кой души́ стра́хъ: мно́га бо чудеса́ и зна́менiя апо́столы бы́ша во Иерусали́мѣ.
Стра́хъ же ве́лiй бя́ше на всѣ́хъ и́хъ. Вси́ же вѣ́ровавшiи бя́ху вку́пѣ и имя́ху вся́ о́бща:
и стяжа́нiя и имѣ́нiя продая́ху, и раздая́ху всѣ́мъ, его́же а́ще кто́ тре́боваше:
по вся́ же дни́ терпя́ще единоду́шно въ це́ркви и ломя́ще по домо́мъ хлѣ́бъ, прiима́ху пи́щу въ ра́дости и въ простотѣ́ се́рдца,
хва́ляще Бо́га и иму́ще благода́ть у всѣ́хъ люді́й. Госпо́дь же прилага́ше по вся́ дни́ Це́ркви спаса́ющыяся.
[Зач. 10.] Глаго́лющымъ же и́мъ къ лю́демъ, наидо́ша на ни́хъ свяще́нницы и воево́да церко́вный и саддуке́е,
жа́ляще си́, за е́же учи́ти и́мъ лю́ди и возвѣща́ти о Иису́сѣ воскресе́нiе ме́ртвыхъ:
и возложи́ша на ни́хъ ру́ки и положи́ша и́хъ въ соблюде́нiе до у́трiя: бѣ́ бо ве́черъ уже́.
Мно́зи же от слы́шавшихъ сло́во вѣ́роваша: и бы́сть число́ муже́й я́ко ты́сящъ пя́ть.
Бы́сть же нау́трiе собра́тися князе́мъ и́хъ и ста́рцемъ и кни́жникомъ во Иерусали́мъ,
и А́ннѣ архiере́ю и Каiа́фѣ и Иоа́нну и Алекса́ндру, и ели́цы бѣ́ша от ро́да архiере́йска:
и поста́вльше и́хъ посредѣ́, вопроша́ху: ко́ею си́лою или́ ко́имъ и́менемъ сотвори́сте сiе́ вы́?
Тогда́ Пе́тръ, испо́лнився Ду́ха Свя́та, рече́ къ ни́мъ: кня́зи лю́дстiи и ста́рцы Изра́илевы,
а́ще мы́ дне́сь истязу́еми есмы́ о благодѣя́нiи человѣ́ка не́мощна, о чесо́мъ се́й спасе́ся,
разу́мно бу́ди всѣ́мъ ва́мъ и всѣ́мъ лю́демъ Изра́илевымъ, я́ко во и́мя Иису́са Христа́ Назоре́а, Его́же вы́ распя́сте, Его́же Бо́гъ воскреси́ от ме́ртвыхъ, о Се́мъ се́й стои́тъ предъ ва́ми здра́въ:
се́й е́сть ка́мень укоре́ный от ва́съ зи́ждущихъ, бы́вый во главу́ у́гла, и нѣ́сть ни о еди́нѣмъ же инѣ́мъ спасе́нiя:
нѣ́сть бо ино́го и́мене подъ небесе́мъ, да́ннаго въ человѣ́цѣхъ, о не́мже подоба́етъ спасти́ся на́мъ.
[Зач. 11.] Ви́дяще же Петро́во дерзнове́нiе и Иоа́нново и разумѣ́вше, я́ко человѣ́ка некни́жна еста́ и про́ста, дивля́хуся, зна́ху же и́хъ, я́ко со Иису́сомъ бѣ́ста:
ви́дяще же исцѣлѣ́вшаго человѣ́ка съ ни́ма стоя́ща, ничто́же имя́ху проти́ву рещи́.
Повелѣ́вше же и́ма во́нъ изъ со́нмища изы́ти, стяза́хуся дру́гъ со дру́гомъ,
глаго́люще: что́ сотвори́мъ человѣ́кома си́ма? Я́ко у́бо наро́читое зна́менiе бы́сть и́ма, всѣ́мъ живу́щымъ во Иерусали́мѣ я́вѣ, и не мо́жемъ отврещи́ся:
но да не бо́лѣе простре́тся въ лю́дехъ, преще́нiемъ да запрети́мъ и́ма ктому́ не глаго́лати о и́мени се́мъ ни еди́ному от человѣ́къ.
И призва́вше и́хъ, заповѣ́даша и́ма отню́дъ не провѣщава́ти ниже́ учи́ти о и́мени Иису́совѣ.
Пе́тръ же и Иоа́ннъ отвѣща́вша къ ни́мъ рѣ́ста: а́ще пра́ведно е́сть предъ Бо́гомъ ва́съ послу́шати па́че, не́жели Бо́га, суди́те:
не мо́жемъ бо мы́, я́же ви́дѣхомъ и слы́шахомъ, не глаго́лати.
Они́ же призапре́щше и́ма, пусти́ша я́, ничто́же обрѣ́тше ка́ко му́чити и́хъ, люді́й ра́ди, я́ко вси́ прославля́ху Бо́га о бы́вшемъ:
лѣ́тъ бо бя́ше мно́жае четы́редесяти человѣ́къ то́й, на не́мже бы́сть чу́до сiе́ исцѣле́нiя.
[Зач. 12.] Отпуще́на же бы́вша прiидо́ста ко свои́мъ и возвѣсти́ста, ели́ка къ ни́ма архiере́е и ста́рцы рѣ́ша.
Они́ же слы́шавше единоду́шно воздвиго́ша гла́съ къ Бо́гу и реко́ша: Влады́ко, Ты́, Бо́же, сотвори́вый не́бо и зе́млю и мо́ре и вся́, я́же въ ни́хъ,
и́же Ду́хомъ Святы́мъ усты́ отца́ на́шего Дави́да о́трока Твоего́ ре́клъ еси́: вску́ю шата́шася язы́цы, и лю́дiе поучи́шася тще́тнымъ?
Предста́ша ца́рiе зе́мстiи, и кня́зи собра́шася вку́пѣ на Го́спода и на Христа́ Его́.
Собра́шася бо вои́стинну во гра́дѣ се́мъ на Свята́го О́трока Твоего́ Иису́са, Его́же пома́залъ еси́, И́родъ же и Понті́йскiй Пила́тъ съ язы́ки и людьми́ Изра́илевыми,
сотвори́ти, ели́ка рука́ Твоя́ и совѣ́тъ Тво́й преднарече́ бы́ти:
и ны́нѣ, Го́споди, при́зри на преще́нiя и́хъ и да́ждь рабо́мъ Твои́мъ со вся́кимъ дерзнове́нiемъ глаго́лати сло́во Твое́,
внегда́ ру́ку Твою́ простре́ти Ти́ во исцѣле́нiя, и зна́мениемъ и чудесе́мъ быва́ти и́менемъ Святы́мъ О́трока Твоего́ Иису́са.
И помоли́вшымся и́мъ, подви́жеся мѣ́сто, идѣ́же бя́ху со́брани, и испо́лнишася вси́ Ду́ха Свя́та и глаго́лаху сло́во Бо́жiе со дерзнове́нiемъ.
Наро́ду же вѣ́ровавшему бѣ́ се́рдце и душа́ еди́на, и ни еди́нъ же что́ от имѣ́нiй свои́хъ глаго́лаше свое́ бы́ти, но бя́ху и́мъ вся́ о́бща.
И ве́лiею си́лою воздая́ху свидѣ́телство апо́столи воскресе́нiю Го́спода Иису́са Христа́, благода́ть же бѣ́ ве́лiя на всѣ́хъ и́хъ.
Не бя́ше бо ни́щь ни еди́нъ въ ни́хъ: ели́цы бо госпо́дiе се́ломъ или́ домово́мъ бя́ху, продаю́ще приноша́ху цѣ́ны продае́мыхъ
и полага́ху при нога́хъ апо́столъ: дая́шеся же коему́ждо, его́же а́ще кто́ тре́боваше.
Иосі́а же, нарѣче́нный Варна́ва от апо́столъ, е́же е́сть сказа́емо сы́нъ утѣше́нiя, леви́тъ, Ки́прянинъ ро́домъ,
имѣ́я село́, прода́въ принесе́ цѣ́ну и положи́ предъ нога́ми апо́столъ.
Украинский (Огієнко)
Языки
- Добавить язык
- Церковнослав. (рус)
- Церковнослав. (цс)
- Рус. (Синодальный)
- Рус. (Синод. с ударе́-ми)
- Рус. (еп. Кассиан)
- Рус. (К.П. Победоносцев)
- Arab (JAB)
- Arab (AVD)
- Azerbaijani
- Armenian
- Belarusian
- Bulgarian
- Chinese (simpl.)
- Croatian (S&D)
- English (NKJV)
- English (NRSV)
- English (KJV)
- Estonian
- Finnish (1992)
- French (LSG)
- Georgian (ancient)
- Georgian
- German (MLU, 1912)
- German (GNB)
- Greek (NT Byz)
- Greek (TGV)
- Greek (NA, 28)
- Hebrew NT by Delitzsch
- Italian (CEI 1974)
- Italian
- Kyrgyz
- Latin (Nova Vulgata)
- Latvian
- Romanian
- Polish
- Portuguese
- Serbian (synod.)
- Serbian
- Spanish (RVR 1995)
- Swedish (Folkbibeln)
- Tajik
- Tatar
- Ukrainian (Homenko)
- Ukrainian (Ogienko)
- Uzbek
Коли ж почався день П́ятдесятниці, всі вони однодушно знаходилися вкупі.
І нагло зчинився шум із неба, ніби буря раптова зірвалася, і переповнила ввесь той дім, де сиділи вони.
І з́явилися їм язики поділені, немов би огненні, та й на кожному з них по одному осів.
Усі ж вони сповнились Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав.
Перебували ж в Єрусалимі юдеї, люди побожні, від усякого народу під небом.
А коли оцей гомін зчинився, зібралася безліч народу, та й диву далися, бо кожен із них тут почув, що вони розмовляли їхньою власною мовою!…
Усі ж побентежилися та дивувалися, та й казали один до одного: Хіба ж не галілеяни всі ці, що говорять?
Як же кожен із нас чує свою власну мову, що ми в ній народились?
Парфяни та мідяни та еламіти, також мешканці Месопотамії, Юдеї та Каппадокії, Понту та Азії,
і Фріґії та Памфілії, Єгипту й лівійських земель край Кірени, і захожі римляни,
юдеї й нововірці, крітяни й араби, усі чуємо ми, що говорять вони про великі діла Божі мовами нашими!
І всі не виходили з дива, і безрадні були, і говорили один до одного: Що ж то статися має?
А інші казали глузуючи: Вони повпивались вином молодим!
Ставши ж Петро із Одинадцятьма, свій голос підніс та й промовив до них: Мужі юдейські та мешканці Єрусалиму!
Нехай вам оце стане відоме, і послухайте слів моїх!
Нехай вам оце стане відоме, і послухайте слів моїх!
Бо не п́яні вони, як ви думаєте, бо третя година дня,
а це те, що пророк Йоіл передрік:
І буде останніми днями, говорить Господь: Я виллю від Духа Свого на всяке тіло, і будуть пророкувати сини ваші та ваші доньки, юнаки ж ваші бачити будуть видіння, а старим вашим сни будуть снитися.
І на рабів Моїх і на рабинь Моїх за тих днів Я також виллю від Духа Свого, і пророкувати вони будуть!
І дам чуда на небі вгорі, а внизу на землі ці знамена: кров, і огонь, і куряву диму.
Переміниться сонце на темряву, а місяць на кров, перше ніж день Господній настане, великий та славний!
І станеться, що кожен, хто покличе Господнє Ім́я, той спасеться.
Мужі ізраїльські, послухайте ви оцих слів: Ісуса Назарянина, Мужа, що Його Бог прославив вам силою, і чудами, і тими знаменами, що Бог через Нього вчинив серед вас, як самі ви те знаєте,
Того, що був виданий певною волею та передбаченням Божим, ви руками беззаконників розп́яли та забили.
Та Бог воскресив Його, пута смерти усунувши, вона бо тримати Його не могла.
Бо каже про Нього Давид: Мав я Господа завсіди перед очима своїми, бо Він по правиці моїй, щоб я не захитався.
Тому серце моє звеселилось, і зрадів мій язик, і тіло моє відпочине в надії.
Бо не позоставиш Ти в аду моєї душі, і не даси Ти Своєму Святому побачити тління!
Ти дороги життя об́явив мені, Ти мене переповниш утіхою перед обличчям Своїм!
Мужі-браття!
Нехай буде вільно мені сміло сказати вам про патріярха Давида, що помер і похований, і знаходиться гріб його в нас аж до цього дня.
Нехай буде вільно мені сміло сказати вам про патріярха Давида, що помер і похований, і знаходиться гріб його в нас аж до цього дня.
А бувши ж пророком, та відаючи, що Бог клятвою клявся йому посадити на престолі його від плоду його стегон,
у передбаченні він говорив про Христове воскресення, що не буде зоставлений в аду, ані тіло Його не зазнає зотління.
Бог Ісуса Цього воскресив, чого свідки всі ми!
А отож, як правицею Божою був Він вознесений, і обітницю Духа Святого прийняв від Отця, то й злив Він оте, що ви бачите й чуєте.
Не зійшов бо на небо Давид, але сам він говорить: Промовив Господь Господеві моєму: Сядь праворуч Мене,
доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!
Ото ж, нехай ввесь Ізраїлів дім твердо знає, що і Господом, і Христом учинив Бог Його, Того Ісуса, що Його розп́яли ви!
Як почули ж оце, вони серцем розжалобились, та й сказали Петрові та іншим апостолам: Що ж ми маємо робити, мужі-браття?
А Петро до них каже: Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім́я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів, і дара Духа Святого ви приймете!
Бо для вас ця обітниця, і для ваших дітей, і для всіх, що далеко знаходяться, кого б тільки покликав Господь, Бог наш.
І іншими багатьома словами він засвідчував та вмовляв їх, говорячи: Рятуйтесь від цього лукавого роду!
Отож ті, хто прийняв його слово, охристилися.
І пристало до них того дня душ тисяч зо три!
І пристало до них того дня душ тисяч зо три!
І вони перебували в науці апостольській, та в спільноті братерській, і в ламанні хліба, та в молитвах.
І був острах у кожній душі, бо багато чинили апостоли чуд та знамен.
А всі віруючі були вкупі, і мали все спільним.
І вони продавали маєтки та добра, і всім їх ділили, як кому чого треба було.
І кожного дня перебували вони однодушно у храмі, і, ломлячи хліб по домах, поживу приймали із радістю та в сердечній простоті,
вихваляючи Бога та маючи ласку в усього народу.
І щоденно до Церкви Господь додавав тих, що спасалися.
І щоденно до Церкви Господь додавав тих, що спасалися.
А коли промовляли вони до народу оце, до них приступили священики, і влада сторожі храму й саддукеї,
обурюючись, що навчають народ та звіщають в Ісусі воскресіння з мертвих.
І руки наклали на них, і до в́язниці всадили до ранку, бо вже вечір настав був.
І багато-хто з тих, хто слухав слово, увірували;
число ж мужів таких було тисяч із п́ять.
число ж мужів таких було тисяч із п́ять.
І сталось, що ранком зібралися в Єрусалимі начальники їхні, і старші та книжники,
і Анна первосвященик, і Кайяфа, і Іван, і Олександер, і скільки було їх із роду первосвященичого.
І, поставивши їх посередині, запиталися: Якою ви силою чи яким ви ім́ям те робили?
Тоді Петро, переповнений Духом Святим, промовив до них: Начальники люду та старшини Ізраїлеві!
Як сьогодні беруть нас на допит про те добродійство недужій людині, як вона вздоровлена,
нехай буде відомо всім вам, і всім людям Ізраїлевим, що Ім́ям Ісуса Христа Назарянина, що Його розп́яли ви, то Його воскресив Бог із мертвих, Ним поставлений він перед вами здоровий!
Він камінь, що ви, будівничі, відкинули, але каменем став Він наріжним!
І нема ні в кім іншім спасіння.
Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали.
Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали.
А бачивши сміливість Петра та Івана, і спостерігши, що то люди обидва невчені та прості, дивувалися, і пізнали їх, що вони з Ісусом були.
Та бачивши, що вздоровлений чоловік стоїть з ними, нічого навпроти сказати не могли.
І, звелівши їм вийти із синедріону, зачали радитися між собою,
говорячи: Що робити нам із цими людьми?
Бож усім мешканцям Єрусалиму відомо, що вчинили вони явне чудо, і не можемо того заперечити.
Бож усім мешканцям Єрусалиму відомо, що вчинили вони явне чудо, і не можемо того заперечити.
Та щоб більш не поширювалось це в народі, то з погрозою заборонімо їм, щоб нікому з людей вони не говорили про Це Ім́я.
І, закликавши їх, наказали їм не говорити, і взагалі не навчати про Ісусове Ймення.
І відповіли їм Петро та Іван, та й сказали: Розсудіть, чи це справедливе було б перед Богом, щоб слухатись вас більш, як Бога?
Бо не можемо ми не казати про те, що ми бачили й чули!
А вони пригрозили їм ще, і відпустили їх, не знайшовши нічого, щоб їх покарати, через людей, бо всі славили Бога за теє, що сталось.
Бо років більш сорока мав той чоловік, що на нім відбулося це чудо вздоровлення.
Коли ж їх відпустили, вони до своїх прибули й сповістили, про що первосвященики й старші до них говорили.
Вони ж, вислухавши, однодушно свій голос до Бога піднесли й промовили: Владико, що небо, і землю, і море, і все, що в них є, Ти створив!
Ти устами Давида, Свого слуги, отця нашого, сказав Духом Святим: Чого люди бунтуються, а народи задумують марне?
Повстають царі земні, і збираються старші докупи на Господа та на Христа Його.
Бо справді зібралися в місці оцім проти Отрока Святого Твого Ісуса, що Його намастив Ти, Ірод та Понтій Пилат із поганами та з народом Ізраїлевим,
учинити оте, що рука Твоя й воля Твоя наперед встановили були, щоб збулося.
І тепер споглянь, Господи, на їхні погрози, і дай Своїм рабам із повною сміливістю слово Твоє повідати,
коли руку Свою простягатимеш Ти на вздоровлення, і щоб знамена та чуда чинились Ім́ям Твого Святого Отрока Ісуса.
Як вони ж помолились, затряслося те місце, де зібрались були, і переповнилися всі Святим Духом, і зачали говорити Слово Боже з сміливістю!
А люди, що ввірували, мали серце одне й одну душу, і жаден із них не вважав що з маєтку свого за своє, але в них усе спільним було.
І апостоли з великою силою свідчили про воскресення Ісуса Господа, і благодать велика на всіх них була!
Бо жаден із них не терпів недостачі: бо, хто мав поле чи дім, продавали, і заплату за продаж приносили,
та й клали в ногах у апостолів, і роздавалося кожному, хто потребу в чім мав.
Так, Йосип, що Варнавою що в перекладі є син потіхи був прозваний від апостолів, Левит, родом кіпрянин,
мавши поле, продав, а гроші приніс, та й поклав у ногах у апостолів.