я́ко того́ избра́ Госпо́дь Бо́гъ тво́й от всѣ́хъ племе́нъ твои́хъ предстоя́ти предъ Го́сподемъ Бо́гомъ твои́мъ, служи́ти и благослови́ти во и́мя Госпо́дне, то́й и сы́нове его́ во вся́ дни́.

А́ще же прiи́детъ леви́тъ от еди́наго градо́въ ва́шихъ, от всѣ́хъ сыно́въ Изра́илевыхъ, идѣ́же то́й обита́етъ, я́коже жела́етъ душа́ его́, на мѣ́сто, е́же избере́тъ Госпо́дь,

да слу́житъ и́мени Го́спода Бо́га ва́шего, я́коже и вся́ бра́тiя его́ леви́ти предстоя́щiи та́мо предъ Го́сподемъ:

ча́сть отдѣле́ную да я́стъ, кромѣ́ прода́жи я́же по оте́честву.

А́ще же вни́деши въ зе́млю, ю́же Госпо́дь Бо́гъ тво́й дае́тъ тебѣ́, да не навы́кнеши твори́ти по ме́рзостемъ язы́ковъ тѣ́хъ:

да не обря́щется въ тебѣ́ очища́я сы́на своего́ и дще́рь свою́ огне́мъ, волхву́я волхвова́нiемъ и чару́яй и птицеволше́бствуяй,

чародѣ́й обава́я обава́нiемъ, утробоволхву́яй и знаменосмотри́тель, и вопроша́яй ме́ртвыхъ:

е́сть бо ме́рзость Го́сподеви Бо́гу твоему́ вся́къ творя́й сiя́: си́хъ бо ра́ди ме́рзостей потреби́тъ я́ Госпо́дь Бо́гъ тво́й от лица́ твоего́.

Соверше́нъ да бу́деши предъ Го́сподемъ Бо́гомъ твои́мъ.

Язы́цы бо сі́и, и́хже ты́ наслѣ́диши, сі́и чарова́нiй и волхвова́нiй послу́шаютъ: тебѣ́ же не та́ко даде́ Госпо́дь Бо́гъ тво́й.

Проро́ка от бра́тiи твоея́, я́коже мене́, возста́витъ тебѣ́ Госпо́дь Бо́гъ тво́й, Того́ послу́шайте:

по всему́, ели́ко проси́лъ еси́ от Го́спода Бо́га твоего́ въ Хори́вѣ въ де́нь собра́нiя, глаго́люще: да не приложи́мъ слы́шати гла́са Го́спода Бо́га на́шего, и огня́ вели́каго сего́ не уви́димъ по се́мъ, да не и́змремъ.

И рече́ Госпо́дь ко мнѣ́: пра́во вся́, ели́ка глаго́лаху къ тебѣ́:

Проро́ка возста́влю и́мъ от среды́ бра́тiи и́хъ, я́коже тебе́: и вда́мъ сло́во Мое́ во уста́ Его́, и возглаго́летъ и́мъ, я́коже заповѣ́даю Ему́:

и человѣ́къ то́й, и́же не послу́шаетъ слове́съ Его́, ели́ка возглаго́летъ Проро́къ о́ный во и́мя Мое́, А́зъ отмщу́ от него́:

оба́че проро́къ, и́же вознече́ствуетъ глаго́лати во и́мя Мое́ сло́во, его́же не повелѣ́хъ ему́ глаго́лати, и и́же а́ще возглаго́летъ во и́мя бого́въ инѣ́хъ, да у́мретъ проро́къ то́й.

А́ще же рече́ши въ се́рдцы свое́мъ: ка́ко позна́емъ сло́во, его́же не глаго́ла Госпо́дь?

ели́ка а́ще возглаго́летъ проро́къ во и́мя Госпо́дне, и не сбу́дется, и не случи́тся сло́во сiе́, его́же не рече́ Госпо́дь: въ нече́стiи глаго́ла проро́къ то́й, не убо́йтеся его́.

Греческий [Greek (NT Byz)]

В этом переводе выбранная книга отсутствует

Украинский (Огієнко)

Священикам-Левитам, усьому Левієвому племені не буде частки та спадку разом з Ізраїлем, огняні жертви Господа та частки Його будуть їм.

А спадку не буде йому серед братів його: Господь Він спадок його, як Він говорив був йому.

А оце буде належати священикам від народу, від тих, хто приносить жертву: коли це віл, коли це одне з дрібної худоби, то даси священикові плече, і щоки, і шлунок.

Початок від збіжжя свого, від виноградного соку свого, і від оливки своєї, і початок стриження отари своєї даси ти йому.

Бо його вибрав Господь, Бог твій, зо всіх племен твоїх, щоб ставав він служити в Господнє Ім́я, він та сини його по всі дні.

А коли прийде Левит з одної з брам твоїх з усього Ізраїля, де він мешкає там, і прибуде за всім жаданням своєї душі до місця, яке вибере Господь,

і буде він служити в Ім́я Господа, Бога свого, як усі його браття Левити, що стоять там перед Господнім лицем,

то по рівній частці будуть вони їсти, опріч маєтку, проданого по батьках.

Коли будеш входити до Краю, що дає тобі Господь, Бог твій, то не навчися чинити такого, як гидота цих народів.

Нехай не знайдеться між тобою такий, хто переводить свого сина чи дочку свою через огонь, хто ворожить ворожбу, хто ворожить по хмарах, і хто ворожить по птахах, і хто чарівник,

і хто чорнокнижник, і хто викликає духа померлого та духа віщого, і хто питає померлих.

Бо гидота для Господа кожен, хто чинить таке, і через ті гидоти Господь, Бог твій, виганяє їх перед тобою.

Бездоганний будеш ти перед Господом, Богом своїм,

бо ці народи, що ти посядеш їх, слухають тих, хто ворожить по хмарах та ворожбитів, а ти не таке дав тобі Господь, Бог твій.

Пророка з-посеред тебе, з братів твоїх, Такого, як я, поставить тобі Господь, Бог твій, Його будете слухати,

згідно з усім, чого жадав ти від Господа, Бога свого, на Хориві в дні зборів, говорячи: Щоб більше не чути мені голосу Господа, Бога свого, а цього великого огню вже не побачити й не померти.

І сказав до мене Господь: Добре сказали вони.

Поставлю Пророка для них з-поміж їхніх братів, Такого, як ти, і дам Я слова Свої в уста Його, і Він їм говоритиме все, що Я накажу.

І станеться, кожен, хто не слухатиме слів Моїх, що Той Пророк говоритиме Моїм Ім́ям, Я покараю того.

А той пророк, що зухвало відважиться промовляти Моїм Ім́ям слова, яких Я не наказав був йому говорити, і що буде говорити, і що буде говорити ім́ям інших богів, хай помре той пророк.

А коли ти скажеш у серці своєму: Як ми пізнаємо те слово, якого Господь не говорив?

Що буде говорити той пророк Ім́ям Господа, і не станеться та річ, і не прийде, то це те слово, якого не сказав Господь.
У зухвалості говорив його той пророк, і ти не будеш боятися його.

Таджикский

Языки

«Коҳинони левизода, тамоми сибти Левӣ ҳиссае ва мулке бо Исроил нахоҳанд дошт; онҳо бояд қурбониҳои оташини Парвардигор ва ҳиссаи Ӯро бихӯранд.

Пас, вай мулке дар миёни бародарони худ нахоҳад дошт: Парвардигор мулки вай аст, чунон ки Ӯ ба вай гуфтааст.

Ва ин аст ҳаққи коҳинон аз ҷониби қавм, аз ҷониби онҳое ки гов ё гӯсфандро забҳ мекунанд: онҳо бояд соқи пеш ва ҷоғҳо ва ишкамбаро ба коҳин бидиҳанд.

Навбари ғалла, шираи ангур ва равғани зайтуни худро, ва навбари пашми гӯсфандони худро ба вай бидеҳ.

Зеро Парвардигор Худои ту вайро аз ҳамаи сибтҳо баргузидааст, то ки вай ва писаронаш тамоми айём истода, ба номи Парвардигор хизмат кунанд.

Ва агар левизодае аз яке аз шаҳрҳои ту, аз тамоми Исроил, ки дар он ҷо сокин бошад, биёяд, бигзор вай мувофиқи тамоми орзуи дили худ ба маконе ки Парвардигор баргузинад, биёяд,

Ва ба номи Парвардигор Худои худ мисли ҳамаи бародарони левизодаи худ, ки дар он ҷо ба ҳузури Парвардигор меистанд, хизмат кунад;

Бигзор онҳо ҳиссаҳои баробар бихӯранд, ғайр аз он чи вай аз фурӯхтани молу мулки худ пайдо карда бошад.

Ҳангоме ки ту ба замине ки Парвардигор Худоят ба ту медиҳад, биёӣ, таълим нагир, ки мувофиқи корҳои зишти он халқҳо амал намоӣ.

Бигзор дар миёни ту на касе ёфт шавад, ки писараш ё духтарашро аз оташ мегузаронда бошад, на ҷодугаре, на чашмбанде, на фолбине, на афсунгаре, –

На найрангсозе, на пурсандаи арвоҳе, на азоимхоне ва на касе ки мурдагонро даъват менамояд,

Зеро ҳар касе ки ин корҳоро мекунад, дар назари Парвардигор зишт аст, ва маҳз аз боиси ҳамин корҳои зишт Парвардигор Худои ту онҳоро аз пеши ту бадар меронад.

Ба ҳузури Парвардигор Худои худ беайб бош.

Зеро ин халқҳое ки ту онҳоро бадар меронӣ, ба чашмбандон ва ҷодугарон гӯш медиҳанд, валекин туро Парвардигор Худои ту намегузорад, ки чунин рафтор намоӣ.

Пайғамбаре мисли ман аз миёни ту, аз бародарони ту Парвардигор Худоят барои ту ба майдон хоҳад овард; ба Вай гӯш диҳед.

Мувофиқи ҳар он чи ту дар Ҳӯриб, дар рӯзи ҷамъомад, аз Парвардигор Худои худ пурсида, гуфтӣ: ́Овози Парвардигор Худои худро дигар нашнавам, ва ин оташи азимро дигар набинам, мабодо бимирам́, –

Парвардигор ба ман гуфт: ́Он чи онҳо гуфтанд, хуб аст.

Набие, мисли ту, Ман барои онҳо аз миёни бародарони онҳо ба майдон хоҳам овард, ва суханони Худро ба даҳони Вай хоҳам гузошт, ва ҳар он чи ба Вай амр фармоям, ба онҳо хоҳад гуфт;

Ва касе ки ба суханони Ман, ки Вай ба номи Ман гӯяд, гӯш наандозад, Ман ӯро танбеҳ хоҳам дод.

Аммо набие ки қасдан ба номи Ман сухане гӯяд, ки ба гуфтанаш амр нафармудаам, ё ба номи худоёни дигар сухан гӯяд, – он набӣ бояд ба қатл расонида шавад́.

Ва агар дар дили худ гӯӣ: ́Суханеро, ки Парвардигор нагуфта бошад, чӣ гуна бишносем?́ –

Пас, сухане ки набӣ ба номи Парвардигор гӯяд, вале он ба амал наояд ва иҷро нашавад, он суханест, ки Парвардигор нагуфтааст, балки набӣ бо қасди бад гуфтааст, – аз ӯ натарс».