Скрыть
2:2
2:5
2:6
2:7
2:10
2:12
2:13
2:15
2:16
2:17
2:18
2:19
2:20
2:21
2:22
2:23
2:25
Церковнославянский (рус)
Реко́хъ а́зъ въ се́рдцы мо­е́мъ: прiиди́ у́бо, да тя́ искушу́ въ весе́лiи, и ви́ждь во бла́зѣ: и се́, та́кожде сiе́ су́ет­ст­во.
Смѣ́ху реко́хъ: погрѣше́нiе, и весе́лiю: что́ сiе́ твори́ши?
И разсмотри́хъ, а́ще се́рдце мое́ повлече́тъ а́ки вино́ пло́ть мою́: и се́рдце мое́ наста́ви мя́ въ му́дрости, и е́же удержа́ти весе́лiе, до́ндеже уви́жду, ко́е бла́го сыно́мъ человѣ́ческимъ, е́же творя́тъ подъ со́лнцемъ въ число́ дні́й живота́ сво­его́.
Возвели́чихъ творе́нiе мое́: созда́хъ ми́ до́мы, насади́хъ ми́ виногра́ды,
сотвори́хъ ми́ вертогра́ды и сады́ и насади́хъ въ ни́хъ древе́съ вся́каго плода́,
сотвори́хъ ми́ купѣ́ли водны́я, е́же напая́ти от­ ни́хъ прозябе́нiе древе́съ:
при­­тяжа́хъ рабы́ и рабы́ни, и домоча́дцы бы́ша ми́: и стяжа́нiе скота́, и ста́дъ мно́го ми́ бы́сть, па́че всѣ́хъ бы́в­шихъ пре́жде мене́ во Иерусали́мѣ:
собра́хъ ми́ зла́то и сребро́ и имѣ́нiя царе́й и стра́нъ, сотвори́хъ ми́ пою́щихъ и пою́щыя, и услажде́нiя сыно́въ человѣ́ческихъ, виноче́рпцы и виноче́рпицы.
И воз­вели́чихся, и при­­ложи́хся му́дрости па́че всѣ́хъ бы́в­шихъ пре́жде мене́ во Иерусали́мѣ: и му́дрость моя́ пребы́сть со мно́ю.
И все́, его́же проси́ста о́чи мо­и́, не отъ­я́хъ от­ ни́хъ и не воз­брани́хъ се́рдцу мо­ему́ от­ вся́каго весе́лiя мо­его́, я́ко се́рдце мое́ воз­весели́ся во вся́цѣмъ трудѣ́ мо­е́мъ. И сiе́ бы́сть ча́сть моя́ от­ всего́ труда́ мо­его́.
И при­­зрѣ́хъ а́зъ на вся́ творе́нiя моя́, я́же сотвори́стѣ ру́цѣ мо­и́, и на тру́дъ, и́мже труди́хся твори́ти. И се́, вся́ суета́ и про­изволе́нiе ду́ха, и нѣ́сть изоби́лiе подъ со́лнцемъ.
И при­­зрѣ́хъ а́зъ ви́дѣти му́дрость, ле́сть и безу́мiе: я́ко кто́ человѣ́къ, и́же по́йдетъ вслѣ́дъ совѣ́та, ели́ка сотвори́ въ не́мъ?
И ви́дѣхъ а́зъ, я́ко е́сть изоби́лiе му́дрости па́че безу́мiя, я́коже изоби́лiе свѣ́та па́че тмы́:
му́драго о́чи его́ во главѣ́ его́, а безу́мный во тмѣ́ хо́дитъ: и увѣ́дѣхъ и а́зъ, я́ко слу́чай еди́нъ случи́т­ся всѣ́мъ и́мъ.
И рѣ́хъ а́зъ въ се́рдцы мо­е́мъ: я́коже слу́чай безу́мнаго, и мнѣ́ случи́т­ся: и вску́ю умудри́хся? А́зъ тогда́ изли́шше глаго́лахъ въ се́рдцы мо­е́мъ, я́ко и сiе́ суета́, поне́же безу́мный от­ избы́тка глаго́летъ:
я́ко нѣ́сть па́мяти му́драго съ безу́мнымъ во вѣ́къ, зане́ уже́ во дне́хъ гряду́щихъ вся́ забве́на бы́ша: и ка́ко у́мретъ му́дрый съ безу́мнымъ?
И воз­ненави́дѣхъ живо́тъ, я́ко лука́вно мнѣ́ сотворе́нiе сотворе́н­ное подъ со́лнцемъ: поне́же вся́ческая суета́ и про­изволе́нiе ду́ха.
И воз­ненави́дѣхъ а́зъ вся́ческая мíра и тру́дъ мо́й, и́мже а́зъ тружда́юся подъ со́лнцемъ, я́ко оставля́ю его́ человѣ́ку бу́дущему по мнѣ́.
И кто́ вѣ́сть, му́дръ ли бу́детъ или́ безу́менъ? и облада́ти ли и́мать всѣ́мъ трудо́мъ мо­и́мъ, и́мже труди́хся и и́мже му́др­ст­вовахъ подъ со́лнцемъ? И сiе́ же суета́.
И обрати́хся а́зъ от­рещи́ся се́рдцу мо­ему́ о все́мъ трудѣ́, и́мже труди́хся подъ со́лнцемъ:
я́ко е́сть человѣ́къ, его́же тру́дъ въ му́дрости и въ ра́зумѣ и въ му́же­ст­вѣ: и человѣ́къ, и́же не потруди́ся о не́мъ, да́стъ ему́ ча́сть свою́. И сiе́ суета́ и лука́в­ст­во ве́лiе.
Я́ко быва́етъ человѣ́ку во все́мъ трудѣ́ его́ и въ про­изволе́нiи се́рдца его́, и́мже то́й тружда́ет­ся подъ со́лнцемъ,
я́ко вси́ дні́е его́ болѣ́зней и я́рости попече́нiе ему́, и́бо въ нощи́ не спи́тъ се́рдце его́. И сiе́ же суета́ е́сть.
Нѣ́сть бла́го человѣ́ку, но [ра́звѣ] е́же я́стъ и пiе́тъ и е́же пока́жетъ души́ сво­е́й бла́го въ трудѣ́ сво­е́мъ: и сiе́ ви́дѣхъ а́зъ, я́ко от­ руки́ Бо́жiя е́сть:
я́ко кто́ я́стъ и пiе́тъ кромѣ́ его́?
Я́ко человѣ́ку бла́гу предъ лице́мъ его́ даде́ му́дрость и ра́зумъ и весе́лiе, согрѣша́ющему же даде́ попече́нiе, е́же при­­лага́ти и собира́ти, во е́же да́ти благо́му предъ лице́мъ Бо́жiимъ: я́ко и сiе́ суета́ и про­изволе́нiе ду́ха.
Греческий [Greek (Koine)]
εἶπον ἐγὼ ἐν καρδίᾳ μου δεῦρο δὴ πειράσω σε ἐν εὐφροσύνῃ καὶ ἰδὲ ἐν ἀγαθῷ καὶ ἰδοὺ καί γε τοῦτο ματαιότης
τῷ γέλωτι εἶπα περιφορὰν καὶ τῇ εὐφροσύνῃ τί τοῦτο ποιεῖς
κατεσκεψάμην ἐν καρδίᾳ μου τοῦ ἑλκύσαι εἰς οἶνον τὴν σάρκα μου καὶ καρδία μου ὡδήγησεν ἐν σοφίᾳ καὶ τοῦ κρατῆσαι ἐπ᾿ ἀφροσύνῃ ἕως οὗ ἴδω ποῖον τὸ ἀγαθὸν τοῖς υἱοῖς τοῦ ἀνθρώπου ὃ ποιήσουσιν ὑπὸ τὸν ἥλιον ἀριθμὸν ἡμερῶν ζωῆς αὐτῶν
ἐμεγά­λυνα ποίημά μου ᾠκοδόμησά μοι οἴκους ἐφύτευσά μοι ἀμπελῶνας
ἐποίησά μοι κήπους καὶ παρα­δείσους καὶ ἐφύτευσα ἐν αὐτοῖς ξύλον πᾶν καρποῦ
ἐποίησά μοι κολυμβήθρας ὑδάτων τοῦ ποτίσαι ἀπ᾿ αὐτῶν δρυμὸν βλαστῶν­τα ξύλα
ἐκτησάμην δούλους καὶ παιδίσκας καὶ οἰκογενεῖς ἐγένον­τό μοι καί γε κτῆσις βουκολίου καὶ ποιμνίου πολλὴ ἐγένετό μοι ὑπὲρ πάν­τας τοὺς γενο­μέ­νους ἔμπρο­σθέν μου ἐν Ιερουσαλημ
συν­ήγαγόν μοι καί γε ἀργύριον καὶ χρυσίον καὶ περιουσιασμοὺς βασιλέων καὶ τῶν χωρῶν ἐποίησά μοι ᾄδον­τας καὶ ᾀδούσας καὶ ἐν­τρυφήματα υἱῶν τοῦ ἀνθρώπου οἰνοχόον καὶ οἰνοχόας
καὶ ἐμεγαλύνθην καὶ προ­σέθηκα παρα­̀ πάν­τας τοὺς γενο­μέ­νους ἔμπρο­σθέν μου ἐν Ιερουσαλημ καί γε σοφία μου ἐστάθη μοι
καὶ πᾶν ὃ ᾔτησαν οἱ ὀφθαλμοί μου οὐχ ὑφεῖλον ἀπ᾿ αὐτῶν οὐκ ἀπεκώλυσα τὴν καρδίαν μου ἀπο­̀ πάσης εὐφροσύνης ὅτι καρδία μου εὐφράνθη ἐν παν­τὶ μόχθῳ μου καὶ τοῦτο ἐγένετο μερίς μου ἀπο­̀ παν­τὸς μόχθου μου
καὶ ἐπέβλεψα ἐγὼ ἐν πᾶσιν ποιήμασίν μου οἷς ἐποίησαν αἱ χεῖρές μου καὶ ἐν μόχθῳ ᾧ ἐμόχθησα τοῦ ποιεῖν καὶ ἰδοὺ τὰ πάν­τα ματαιότης καὶ προ­αίρεσις πνεύ­μα­τος καὶ οὐκ ἔστιν περισ­σεία ὑπὸ τὸν ἥλιον
καὶ ἐπέβλεψα ἐγὼ τοῦ ἰδεῖν σοφίαν καὶ περιφορὰν καὶ ἀφροσύνην ὅτι τίς ὁ ἄνθρωπος ὃς ἐπελεύ­­σε­ται ὀπίσω τῆς βουλῆς τὰ ὅσα ἐποίησεν αὐτήν
καὶ εἶδον ἐγὼ ὅτι ἔστιν περισ­σεία τῇ σοφίᾳ ὑπὲρ τὴν ἀφροσύνην ὡς περισ­σεία τοῦ φωτὸς ὑπὲρ τὸ σκότος
τοῦ σοφοῦ οἱ ὀφθαλμοὶ αὐτοῦ ἐν κεφαλῇ αὐτοῦ καὶ ὁ ἄφρων ἐν σκότει πορεύ­εται καὶ ἔγνων καί γε ἐγὼ ὅτι συν­άν­τημα ἓν συν­αν­τή­σε­ται τοῖς πᾶσιν αὐτοῖς
καὶ εἶπα ἐγὼ ἐν καρδίᾳ μου ὡς συν­άν­τημα τοῦ ἄφρονος καί γε ἐμοὶ συν­αν­τή­σε­ταί μοι καὶ ἵνα τί ἐσοφισάμην ἐγὼ τότε περισ­σὸν ἐλάλησα ἐν καρδίᾳ μου διότι ἄφρων ἐκ περισ­σεύ­μα­τος λαλεῖ ὅτι καί γε τοῦτο ματαιότης
ὅτι οὐκ ἔστιν μνήμη τοῦ σοφοῦ μετὰ τοῦ ἄφρονος εἰς αἰῶνα καθότι ἤδη αἱ ἡμέραι αἱ ἐρχόμεναι τὰ πάν­τα ἐπελήσθη καὶ πῶς ἀπο­θανεῖται ὁ σοφὸς μετὰ τοῦ ἄφρονος
καὶ ἐμίσησα σὺν τὴν ζωήν ὅτι πονηρὸν ἐπ᾿ ἐμὲ τὸ ποίημα τὸ πεποιημένον ὑπὸ τὸν ἥλιον ὅτι τὰ πάν­τα ματαιότης καὶ προ­αίρεσις πνεύ­μα­τος
καὶ ἐμίσησα ἐγὼ σὺν πάν­τα μόχθον μου ὃν ἐγὼ μοχθῶ ὑπὸ τὸν ἥλιον ὅτι ἀφίω αὐτὸν τῷ ἀνθρώπῳ τῷ γινομένῳ μετ᾿ ἐμέ
καὶ τίς οἶδεν εἰ σοφὸς ἔσται ἢ ἄφρων καὶ ἐξουσιάζεται ἐν παν­τὶ μόχθῳ μου ᾧ ἐμόχθησα καὶ ᾧ ἐσοφισάμην ὑπὸ τὸν ἥλιον καί γε τοῦτο ματαιότης
καὶ ἐπέστρεψα ἐγὼ τοῦ ἀπο­τάξασθαι τῇ καρδίᾳ μου ἐπι­̀ παν­τὶ τῷ μόχθῳ ᾧ ἐμόχθησα ὑπὸ τὸν ἥλιον
ὅτι ἔστιν ἄνθρωπος οὗ μόχθος αὐτοῦ ἐν σοφίᾳ καὶ ἐν γνώσει καὶ ἐν ἀνδρείᾳ καὶ ἄνθρωπος ὃς οὐκ ἐμόχθησεν ἐν αὐτῷ δώσει αὐτῷ μερίδα αὐτοῦ καί γε τοῦτο ματαιότης καὶ πονηρία μεγά­λη
ὅτι τί γίνεται τῷ ἀνθρώπῳ ἐν παν­τὶ μόχθῳ αὐτοῦ καὶ ἐν προ­αιρέσει καρδίας αὐτοῦ ᾧ αὐτὸς μοχθεῖ ὑπὸ τὸν ἥλιον
ὅτι πᾶσαι αἱ ἡμέραι αὐτοῦ ἀλγημάτων καὶ θυμοῦ περισπασμὸς αὐτοῦ καί γε ἐν νυκτὶ οὐ κοιμᾶται ἡ καρδία αὐτοῦ καί γε τοῦτο ματαιότης ἐστίν
οὐκ ἔστιν ἀγαθὸν ἐν ἀνθρώπῳ ὃ φάγεται καὶ ὃ πίεται καὶ ὃ δείξει τῇ ψυχῇ αὐτοῦ ἀγαθὸν ἐν μόχθῳ αὐτοῦ καί γε τοῦτο εἶδον ἐγὼ ὅτι ἀπο­̀ χειρὸς τοῦ θεοῦ ἐστιν
ὅτι τίς φάγεται καὶ τίς φεί­σε­ται πάρεξ αὐτοῦ
ὅτι τῷ ἀνθρώπῳ τῷ ἀγαθῷ προ­̀ προ­σώπου αὐτοῦ ἔδωκεν σοφίαν καὶ γνῶσιν καὶ εὐφροσύνην καὶ τῷ ἁμαρτάνον­τι ἔδωκεν περισπασμὸν τοῦ προ­σθεῖναι καὶ τοῦ συν­αγαγεῖν τοῦ δοῦναι τῷ ἀγαθῷ προ­̀ προ­σώπου τοῦ θεοῦ ὅτι καί γε τοῦτο ματαιότης καὶ προ­αίρεσις πνεύ­μα­τος
Украинский (Огієнко)
Сказав був я в серці своєму: Іди но, хай випробую тебе радістю, і придивись до добра, та й воно ось марнота…
На сміх я сказав: Нерозумний, а на радість: Що робить вона?
Задумав я в серці своєму вином оживляти своє тіло, і провадити мудрістю серце своє, і що буду держатись глупоти, аж поки побачу, що ж добре для людських синів, що робили б під небом за короткого часу свого життя.
Поробив я великі діла: поставив для себе доми, задля себе садив виноградники,
запровадив для себе садки та гаї, і понасаджував в них усіляких дерев овочевих.
Наробив я для себе ставів, щоб поливати із них ліс дерев, що виростали.
Набував я для себе рабів та невільниць, були в мене й домівники.
А худоби великої та худоби дрібної було в мене більше, ніж у всіх, що в Єрусалимі до мене були!
Назбирав я собі також срібла та золота, і скарбів царів та провінцій, завів я собі співаків та співачок, і всякі приємнощі людських синів, жінок наложниць.
І звеличувавсь я усе більше та більше, над усіх, що в Єрусалимі до мене були, моя мудрість стояла також при мені.
І всього, чого очі мої пожадали, я їм не відмовлював: я не стримував серця свого від жодної втіхи, бо тішилось серце моє від усякого труду мого, і це була частка моя від усякого труду свого!
Та коли я звернувся до всіх своїх чинів, що їх поробили були мої руки, і до труду, що я потрудився був, роблячи, й ось усе це марнота та ловлення вітру, і немає під сонцем нічого корисного!…
І звернувся я, щоб бачити мудрість, і безум, і дурощі.
Бо що зробить людина, що прийде вона по царі?
Тільки те, що вона вже зробила!
І я побачив, що є перевага у мудрости над глупотою, як є перевага у світла над темрявою:
у мудрого очі його в голові його, а безглуздий у темряві ходить;
та теж я пізнав, що доля одна всім їм трапиться!
І промовив я в серці своєму: Коли доля, яка нерозумному трапиться, трапиться також мені, то нащо тоді я мудрішим ставав?
І я говорив був у серці своїм, що марнота й оце…
Не лишається пам́яти про мудрого, як і про нерозумного, на вічні віки, в днях наступних зовсім все забудеться, і мудрий вмирає так само, як і нерозумний…
І життя я зненавидів, бо противний мені кожен чин, що під сонцем він чиниться, бо все це марнота та ловлення вітру!…
І зненавидів я ввесь свій труд, що під сонцем трудився я був, бо його позоставлю людині, що буде вона по мені,
а хто знає, чи мудрий той буде чи нерозумний, хто запанує над цілим трудом моїм, над яким я трудився й змудрів був під сонцем?
Це марнота також…
І я обернувся чинити, щоб серце моє прийшло в розпач від усього труда, що чинив я під сонцем…
Бо буває людина, що трудиться з мудрістю, зо знанням та із хистом, та все полишає на долю людині, яка не трудилася в тому: Марнота й оце й зло велике!
Та й що має людина зо всього свойого труда та із клопоту серця свого, що під сонцем працює вона?
Бо всі дні її муки, а смуток робота її, і навіть вночі її серце спокою не знає, теж марнота й оце!…
Нема ліпшого земній людині над те, щоб їсти та пити, і щоб душа її бачила добре із труду свого.
Та й оце все, я бачив, воно з руки Бога!
Бо хто буде їсти, і хто споживати спроможе без Нього?
Бо людині, що перед лицем Його добра, дає Він премудрість, і пізнання, і радість;
а грішникові Він роботу дає, щоб збирати й громадити, щоб пізніше віддати тому, хто добрий перед Божим лицем.
Марнота і це все та ловлення вітру!…
1 «И оглянулся я на все дела мои, которые сделали руки мои — и вот, всё — суета»; 12 «мудрый умирает наравне с глупым»; 18 мудрый должен оставить всё, что он мудро сделал, другому, который может оказаться глупым; 24 наслаждение добром зависит всецело от Божьего благоволения.
Сказал я в сердце моем: «дай, испытаю я тебя весельем, и насладись добром»; но и это – суета!
О смехе сказал я: «глупость!», а о веселье: «что оно делает?»
Вздумал я в сердце моем услаждать вином тело мое и, между тем, как сердце мое руководилось мудростью, придержаться и глупости, доколе не увижу, что хорошо для сынов человеческих, что должны были бы они делать под небом в немногие дни жизни своей.
Я предпринял большие дела: построил себе домы, посадил себе виноградники,
устроил себе сады и рощи и насадил в них всякие плодовитые дерева;
сделал себе водоемы для орошения из них рощей, произращающих деревья;
приобрел себе слуг и служанок, и домочадцы были у меня; также крупного и мелкого скота было у меня больше, нежели у всех, бывших прежде меня в Иерусалиме;
собрал себе серебра и золота и драгоценностей от царей и областей; завел у себя певцов и певиц и услаждения сынов человеческих – разные музыкальные орудия.
И сделался я великим и богатым больше всех, бывших прежде меня в Иерусалиме; и мудрость моя пребыла со мною.
Чего бы глаза мои ни пожелали, я не отказывал им, не возбранял сердцу моему никакого веселья, потому что сердце мое радовалось во всех трудах моих, и это было моею долею от всех трудов моих.
И оглянулся я на все дела мои, которые сделали руки мои, и на труд, которым трудился я, делая их: и вот, всё – суета и томление духа, и нет от них пользы под солнцем!
И обратился я, чтобы взглянуть на мудрость и безумие и глупость: ибо что может сделать человек после царя сверх того, что уже сделано?
И увидел я, что преимущество мудрости перед глупостью такое же, как преимущество света перед тьмою:
у мудрого глаза его – в голове его, а глупый ходит во тьме; но узнал я, что одна участь постигает их всех.
И сказал я в сердце моем: «и меня постигнет та же участь, как и глупого: к чему же я сделался очень мудрым?» И сказал я в сердце моем, что и это – суета;
потому что мудрого не будут помнить вечно, как и глупого; в грядущие дни все будет забыто, и увы! мудрый умирает наравне с глупым.
И возненавидел я жизнь, потому что противны стали мне дела, которые делаются под солнцем; ибо всё – суета и томление духа!
И возненавидел я весь труд мой, которым трудился под солнцем, потому что должен оставить его человеку, который будет после меня.
И кто знает: мудрый ли будет он, или глупый? А он будет распоряжаться всем трудом моим, которым я трудился и которым показал себя мудрым под солнцем. И это – суета!
И обратился я, чтобы внушить сердцу моему отречься от всего труда, которым я трудился под солнцем,
потому что иной человек трудится мудро, с знанием и успехом, и должен отдать всё человеку, не трудившемуся в том, как бы часть его. И это – суета и зло великое!
Ибо что будет иметь человек от всего труда своего и заботы сердца своего, что трудится он под солнцем?
Потому что все дни его – скорби, и его труды – беспокойство; даже и ночью сердце его не знает покоя. И это – суета!
Не во власти человека и то благо, чтобы есть и пить и услаждать душу свою от труда своего. Я увидел, что и это – от руки Божией;
потому что кто может есть и кто может наслаждаться без Него?
Ибо человеку, который добр пред лицем Его, Он дает мудрость и знание и радость; а грешнику дает заботу собирать и копить, чтобы после отдать доброму пред лицем Божиим. И это – суета и томление духа!
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible