Ве́тхий Заве́т:
Быт.
Исх.
Лев.
Чис.
Втор.
Нав.
Суд.
Руф.
1Цар.
2Цар.
3Цар.
4Цар.
1Пар.
2Пар.
1Езд.
Неем.
2Езд.
Тов.
Иудиф.
Есф.
Иов.
Пс.
Прит.
Еккл.
Песн.
Прем.
Сир.
Ис.
Иер.
Плч.
ПослИер.
Вар.
Иез.
Дан.
Ос.
Иоил.
Ам.
Авд.
Ион.
Мих.
Наум.
Авв.
Соф.
Аг.
Зах.
Мал.
1Мак.
2Мак.
3Мак.
3Езд.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Скрыть
19:1
19:7
19:9
19:11
19:13
19:23
19:24
19:25
Ме́сяца же тре́тiяго изше́ствiя сыно́въ Изра́илевыхъ от земли́ Еги́петскiя, въ сі́й де́нь прiидо́ша въ пусты́ню Сина́йскую:
и воздвиго́шася от Рафиди́на и прiидо́ша въ пусты́ню Сина́йскую, и ополчи́ся та́мо Изра́иль пря́мо горы́.
Моисе́й же взы́де на го́ру Бо́жiю, и воззва́ его́ Бо́гъ от горы́ глаго́ля: сiя́ возглаго́леши до́му Иа́ковлю и повѣ́си сыно́мъ Изра́илевымъ:
са́ми ви́дѣсте, ели́ка сотвори́хъ Еги́птяномъ, и подъя́хъ ва́съ я́ко на крилѣ́хъ о́рлихъ и приведо́хъ ва́съ къ Себѣ́:
и ны́нѣ а́ще слу́хомъ послу́шаете гла́са Моего́ и сохраните́ завѣ́тъ Мо́й, бу́дете Ми́ лю́дiе избра́нни от всѣ́хъ язы́къ: Моя́ бо е́сть вся́ земля́:
вы́ же бу́дете Ми́ ца́рское свяще́нiе и язы́къ свя́тъ: сiя́ словеса́ да рече́ши сыно́мъ Изра́илевымъ.
Прiи́де же Моисе́й, и призва́ ста́рцы людскі́я и предложи́ и́мъ вся́ словеса́ сiя́, я́же завѣща́ и́мъ Бо́гъ.
Отвѣща́ша же вси́ лю́дiе единоду́шно и реко́ша: вся́, ели́ка рече́ Бо́гъ, сотвори́мъ и послу́шаемъ. Донесе́ же Моисе́й словеса́ сiя́ къ Бо́гу,
и рече́ Госпо́дь къ Моисе́ю: се́, А́зъ прiиду́ къ тебѣ́ въ столпѣ́ о́блачнѣ, да услы́шатъ лю́дiе глаго́люща Мя́ къ тебѣ́ и да тебѣ́ вѣ́руютъ во вѣ́ки. Повѣ́да же Моисе́й словеса́ люді́й ко Го́споду.
Рече́ же Госпо́дь Моисе́ю: соше́дъ засвидѣ́телствуй лю́демъ и очи́сти я́ дне́сь и у́трѣ, и да исперу́тъ ри́зы,
и да бу́дутъ гото́вы въ де́нь тре́тiй: въ тре́тiй бо де́нь сни́детъ Госпо́дь на го́ру Сина́йскую предъ всѣ́ми людьми́:
и устро́иши лю́ди о́крестъ глаго́ля: внемли́те себѣ́ не восходи́ти на го́ру и ни чи́мже косну́тися ея́: вся́къ прикосну́выйся горѣ́ сме́ртiю у́мретъ:
не ко́снется е́й рука́, ка́менiемъ бо побiе́тся или́ стрѣло́ю устрѣли́тся, а́ще ско́тъ, а́ще человѣ́къ, не бу́детъ жи́въ: егда́ же гла́си и трубы́ и о́блакъ отъи́детъ от горы́, сі́и взы́дутъ на го́ру.
Сни́де же Моисе́й съ горы́ къ лю́демъ, и освяти́ я́, и испра́ша ри́зы своя́:
и рече́ лю́демъ: бу́дите гото́ви, три́ дни́ не входи́те къ жена́мъ.
Бы́сть же въ тре́тiй де́нь бы́вшу ко у́тру, и бы́ша гла́си и мо́лнiя и о́блакъ мра́ченъ на горѣ́ Сина́йстѣй, гла́съ тру́бный глаша́ше зѣло́: и убоя́шася вси́ лю́дiе, и́же въ полцѣ́:
изведе́ же Моисе́й лю́ди во срѣ́тенiе Бо́гу изъ полка́, и ста́ша подъ горо́ю.
Гора́ же Сина́йская дымя́шеся вся́, схожде́нiя ра́ди Бо́жiя на ню́ во огни́, и восхожда́ше ды́мъ, я́ко ды́мъ пе́щный: и ужасо́шася вси́ лю́дiе зѣло́.
Бы́ша же гла́си тру́бнiи происходя́ще крѣ́пцы зѣло́: Моисе́й глаго́лаше, Бо́гъ же отвѣщава́ше ему́ гла́сомъ.
Сни́де же Госпо́дь на го́ру Сина́йскую на ве́рхъ горы́, и воззва́ Госпо́дь Моисе́а на ве́рхъ горы́, и взы́де Моисе́й:
и рече́ Бо́гъ къ нему́ глаго́ля: соше́дъ засвидѣ́телствуй лю́демъ, да не когда́ присту́пятъ къ Бо́гу уразумѣ́ти, и паду́тъ от ни́хъ мно́зи:
жерцы́ же приступа́ющiи ко Го́споду Бо́гу да освятя́тся, да не когда́ погуби́тъ от ни́хъ Госпо́дь.
И рече́ Моисе́й къ Бо́гу: не возмо́гутъ лю́дiе взы́ти на го́ру Сина́йскую: Ты́ бо завѣща́лъ еси́ на́мъ глаго́ля: опредѣли́ го́ру и освяти́ ю́.
И рече́ ему́ Госпо́дь: иди́, сни́ди и взы́ди ты́ и Ааро́нъ съ тобо́ю: жерцы́ же и лю́дiе да не ну́дятся взы́ти къ Бо́гу, да не когда́ погуби́тъ от ни́хъ Госпо́дь.
Сни́де же Моисе́й къ лю́демъ и повѣ́да и́мъ.
Третього місяця по виході Ізраїлевих синів із єгипетського краю, того дня прибули вони на Сінайську пустиню.
І рушили вони з Рефідіму, і ввійшли до Сінайської пустині, та й отаборилися в пустині.
І отаборився там Ізраїль навпроти гори.
І отаборився там Ізраїль навпроти гори.
А Мойсей увійшов до Бога.
І кликнув до нього Господь із гори, говорячи: Скажеш отак дому Якова, і звістиш синам Ізраїля:
І кликнув до нього Господь із гори, говорячи: Скажеш отак дому Якова, і звістиш синам Ізраїля:
Ви бачили, що Я зробив був Єгиптові, і носив вас на крилах орлиних, і привів вас до Себе.
А тепер, коли справді послухаєте Мого голосу, і будете дотримувати заповіту Мого, то станете Мені власністю більше всіх народів, бо вся земля то Моя!
А ви станете Мені царством священиків та народом святим.
Оце ті речі, що про них будеш казати Ізраїлевим синам.
Оце ті речі, що про них будеш казати Ізраїлевим синам.
І прибув Мойсей, і покликав старших народніх, та й виложив перед ними всі ті слова, що Господь наказав був йому.
І відповів увесь народ разом, та й сказав: Усе, що Господь говорив, зробимо!
А Мойсей доніс слова народу до Господа.
А Мойсей доніс слова народу до Господа.
І промовив Господь до Мойсея: Ось Я до тебе прийду в густій хмарі, щоб чув народ, коли Я говоритиму з тобою, і щоб повірив і тобі навіки!
І переповів Мойсей слова народу до Господа.
І переповів Мойсей слова народу до Господа.
І промовив Господь до Мойсея: Іди до людей, і освяти їх сьогодні та взавтра, і нехай вони виперуть одіж свою.
І нехай вони будуть готові на третій день, бо третього дня зійде Господь на гору Сінай на очах усього народу.
І обведеш границею народ довкола, говорячи: Стережіться сходити на гору й доторкуватися до краю її.
Кожен, хто доторкнеться до гори, буде конче забитий!
Кожен, хто доторкнеться до гори, буде конче забитий!
Нехай не доторкнеться до неї рука, бо буде конче вкаменований, або буде справді застрілений, чи то худобина, чи то людина, не буде жити вона.
Як сурма засурмить протяжливо, вони вийдуть на гору.
Як сурма засурмить протяжливо, вони вийдуть на гору.
І зійшов Мойсей з гори до народу, і освятив народ, а вони випрали одежу свою.
І він сказав до народу: Будьте готові на третій день;
не входьте до жінок.
не входьте до жінок.
І сталося третього дня, коли ранок настав, і знялися громи та блискавки, і густа хмара над горою та сильний голос сурми!
І затремтів увесь народ, що був у таборі…
І затремтів увесь народ, що був у таборі…
І вивів Мойсей народ із табору назустріч Богові, і вони стали під горою.
А гора Сінай уся вона димувала через те, що Господь зійшов на неї в огні!
І піднявся дим її, немов дим вапнярки, і сильно затремтіла вся гора…
І піднявся дим її, немов дим вапнярки, і сильно затремтіла вся гора…
І розлігся голос сурми, і він сильно все могутнів: Мойсей говорить, а Бог відповідає йому голосно…
І зійшов Господь на гору Сінай, на верхів́я гори.
І покликав Господь Мойсея на верхів́я гори.
І вийшов Мойсей.
І покликав Господь Мойсея на верхів́я гори.
І вийшов Мойсей.
І промовив Господь до Мойсея: Зійди, остережи народ, щоб не рвався до Господа, щоб побачити, бо багато з нього загине.
А також священики, що будуть підходити до Господа, нехай перше освятяться, щоб Господь їх не повбивав.
І сказав Мойсей до Господа: Не зможе народ вийти на гору Сінай, бо Ти засвідчив між нами, говорячи: Обведи границею цю гору, і освяти її.
І промовив до нього Господь: Іди, зійди, а потім вийди ти й Аарон з тобою, а священики й народ нехай не рвуться до Господа, щоб Я не повбивав їх.
І зійшов Мойсей до народу, і сказав їм це все.
فِي الشَّهْرِ الثَّالِثِ بَعْدَ خُرُوجِ بَنِي إِسْرَائِيلَ مِنْ أَرْضِ مِصْرَ، فِي ذلِكَ الْيَوْمِ جَاءُوا إِلَى بَرِّيَّةِ سِينَاءَ.
ارْتَحَلُوا مِنْ رَفِيدِيمَ وَجَاءُوا إِلَى بَرِّيَّةِ سِينَاءَ فَنَزَلُوا فِي الْبَرِّيَّةِ. هُنَاكَ نَزَلَ إِسْرَائِيلُ مُقَابِلَ الْجَبَلِ.
وَأَمَّا مُوسَى فَصَعِدَ إِلَى اللهِ. فَنَادَاهُ الرَّبُّ مِنَ الْجَبَلِ قَائِلاً: «هكَذَا تَقُولُ لِبَيْتِ يَعْقُوبَ، وَتُخْبِرُ بَنِي إِسْرَائِيلَ:
أَنْتُمْ رَأَيْتُمْ مَا صَنَعْتُ بِالْمِصْرِيِّينَ. وَأَنَا حَمَلْتُكُمْ عَلَى أَجْنِحَةِ النُّسُورِ وَجِئْتُ بِكُمْ إِلَيَّ.
فَالآنَ إِنْ سَمِعْتُمْ لِصَوْتِي، وَحَفِظْتُمْ عَهْدِي تَكُونُونَ لِي خَاصَّةً مِنْ بَيْنِ جَمِيعِ الشُّعُوبِ. فَإِنَّ لِي كُلَّ الأَرْضِ.
وَأَنْتُمْ تَكُونُونَ لِي مَمْلَكَةَ كَهَنَةٍ وَأُمَّةً مُقَدَّسَةً. هذِهِ هِيَ الْكَلِمَاتُ الَّتِي تُكَلِّمُ بِهَا بَنِي إِسْرَائِيلَ».
فَجَاءَ مُوسَى وَدَعَا شُيُوخَ الشَّعْبِ وَوَضَعَ قُدَّامَهُمْ كُلَّ هذِهِ الْكَلِمَاتِ الَّتِي أَوْصَاهُ بِهَا الرَّبُّ.
فَأَجَابَ جَمِيعُ الشَّعْبِ مَعًا وَقَالُوا: «كُلُّ مَا تَكَلَّمَ بِهِ الرَّبُّ نَفْعَلُ». فَرَدَّ مُوسَى كَلاَمَ الشَّعْبِ إِلَى الرَّبِّ.
فَقَالَ الرَّبُّ لِمُوسَى: «هَا أَنَا آتٍ إِلَيْكَ فِي ظَلاَمِ السَّحَابِ لِكَيْ يَسْمَعَ الشَّعْبُ حِينَمَا أَتَكَلَّمُ مَعَكَ، فَيُؤْمِنُوا بِكَ أَيْضًا إِلَى الأَبَدِ». وَأَخْبَرَ مُوسَى الرَّبَّ بِكَلاَمِ الشَّعْبِ.
فَقَالَ الرَّبُّ لِمُوسَى: «اذْهَبْ إِلَى الشَّعْبِ وَقَدِّسْهُمُ الْيَوْمَ وَغَدًا، وَلْيَغْسِلُوا ثِيَابَهُمْ،
وَيَكُونُوا مُسْتَعِدِّينَ لِلْيَوْمِ الثَّالِثِ. لأَنَّهُ فِي الْيَوْمِ الثَّالِثِ يَنْزِلُ الرَّبُّ أَمَامَ عُِيُونِ جَمِيعِ الشَّعْبِ عَلَى جَبَلِ سِينَاءَ.
وَتُقِيمُ لِلشَّعْبِ حُدُودًا مِنْ كُلِّ نَاحِيَةٍ، قَائِلاً: احْتَرِزُوا مِنْ أَنْ تَصْعَدُوا إِلَى الْجَبَلِ أَوْ تَمَسُّوا طَرَفَهُ. كُلُّ مَنْ يَمَسُّ الْجَبَلَ يُقْتَلُ قَتْلاً.
لاَ تَمَسُّهُ يَدٌ بَلْ يُرْجَمُ رَجْمًا أَوْ يُرْمَى رَمْيًا. بَهِيمَةً كَانَ أَمْ إِنْسَانًا لاَ يَعِيشُ. أَمَّا عِنْدَ صَوْتِ الْبُوقِ فَهُمْ يَصْعَدُونَ إِلَى الْجَبَلِ».
فَانْحَدَرَ مُوسَى مِنَ الْجَبَلِ إِلَى الشَّعْبِ، وَقَدَّسَ الشَّعْبَ وَغَسَلُوا ثِيَابَهُمْ.
وَقَالَ لِلشَّعْبِ: «كُونُوا مُسْتَعِدِّينَ لِلْيَوْمِ الثَّالِثِ. لاَ تَقْرُبُوا امْرَأَةً».
وَحَدَثَ فِي الْيَوْمِ الثَّالِثِ لَمَّا كَانَ الصَّبَاحُ أَنَّهُ صَارَتْ رُعُودٌ وَبُرُوقٌ وَسَحَابٌ ثَقِيلٌ عَلَى الْجَبَلِ، وَصَوْتُ بُوق شَدِيدٌ جِدًّا. فَارْتَعَدَ كُلُّ الشَّعْبِ الَّذِي فِي الْمَحَلَّةِ.
وَأَخْرَجَ مُوسَى الشَّعْبَ مِنَ الْمَحَلَّةِ لِمُلاَقَاةِ اللهِ، فَوَقَفُوا فِي أَسْفَلِ الْجَبَلِ.
وَكَانَ جَبَلُ سِينَاءَ كُلُّهُ يُدَخِّنُ مِنْ أَجْلِ أَنَّ الرَّبَّ نَزَلَ عَلَيْهِ بِالنَّارِ، وَصَعِدَ دُخَانُهُ كَدُخَانِ الأَتُونِ، وَارْتَجَفَ كُلُّ الْجَبَلِ جِدًّا.
فَكَانَ صَوْتُ الْبُوقِ يَزْدَادُ اشْتِدَادًا جِدًّا، وَمُوسَى يَتَكَلَّمُ وَاللهُ يُجِيبُهُ بِصَوْتٍ.
وَنَزَلَ الرَّبُّ عَلَى جَبَلِ سِينَاءَ، إِلَى رَأْسِ الْجَبَلِ، وَدَعَا اللهُ مُوسَى إِلَى رَأْسِ الْجَبَلِ. فَصَعِدَ مُوسَى.
فَقَالَ الرَّبُّ لِمُوسَى: «انْحَدِرْ حَذِّرِ الشَّعْبَ لِئَلاَّ يَقْتَحِمُوا إِلَى الرَّبِّ لِيَنْظُرُوا، فَيَسْقُطَ مِنْهُمْ كَثِيرُونَ.
وَلْيَتَقَدَّسْ أَيْضًا الْكَهَنَةُ الَّذِينَ يَقْتَرِبُونَ إِلَى الرَّبِّ لِئَلاَّ يَبْطِشَ بِهِمِ الرَّبُّ».
فَقَالَ مُوسَى لِلرَّبِّ: «لاَ يَقْدِرُ الشَّعْبُ أَنْ يَصْعَدَ إِلَى جَبَلِ سِينَاءَ، لأَنَّكَ أَنْتَ حَذَّرْتَنَا قَائِلاً: أَقِمْ حُدُودًا لِلْجَبَلِ وَقَدِّسْهُ».
فَقَالَ لَهُ الرَّبُّ: «اذْهَبِ انْحَدِرْ ثُمَّ اصْعَدْ أَنْتَ وَهَارُونُ مَعَكَ. وَأَمَّا الْكَهَنَةُ وَالشَّعْبُ فَلاَ يَقْتَحِمُوا لِيَصْعَدُوا إِلَى الرَّبِّ لِئَلاَّ يَبْطِشَ بِهِمْ».
فَانْحَدَرَ مُوسَى إِلَى الشَّعْبِ وَقَالَ لَهُمْ.
Таджикский
Языки
- Добавить язык
- Церковнослав. (рус)
- Церковнослав. (цс)
- Рус. (Синодальный)
- Рус. (Синод. с ударе́-ми)
- Arab (AVD)
- Azerbaijani
- Armenian
- Bulgarian
- Chinese (simpl.)
- Croatian (S&D)
- English (NKJV)
- English (NRSV)
- English (KJV)
- Estonian
- Finnish (1992)
- French (LSG)
- Georgian
- German (MLU, 1912)
- German (GNB)
- Greek (NT Byz)
- Greek (TGV)
- Greek (LXX, Rahlfs)
- Hebrew
- Italian
- Kyrgyz
- Latin (Nova Vulgata)
- Romanian
- Polish
- Portuguese
- Serbian (synod.)
- Serbian
- Spanish (RVR 1995)
- Swedish (Folkbibeln)
- Tajik
- Ukrainian (Homenko)
- Ukrainian (Ogienko)
Дар моҳи сеюми берун омадани банӣ Исроил аз замини Миср, дар ҳамон рӯз, онҳо ба биёбони Сино расиданд.
Ва аз Рафидим равона шуда, ба биёбони Сино омаданд, ва дар биёбон урду заданд; ва дар он ҷо Исроил рӯ ба рӯи кӯҳ урду заданд.
Ва Мусо сӯи Худо баромад, ва Парвардигор аз кӯҳ ӯро даъват намуда, гуфт: «Ба хонадони Яъқуб чунин бигӯ ва ба банӣ Исроил хабар бидеҳ:
Шумо он чиро, ки Ман ба мисриён кардам, дидед, ва Ман шуморо бар болҳои уқобон бардоштам, ва шуморо назди Худ овардам.
Ва алҳол, агар шумо ба овози Ман ба яқин гӯш диҳед, ва паймони Маро риоят кунед, шумо ганҷи баргузидаи Ман аз миёни ҳамаи қавмҳо хоҳед буд; зеро ки тамоми замин аз они Ман аст.
Ва шумо барои Ман мамлакати коҳинон ва халқи пок хоҳед буд. Ин аст суханоне ки ту бояд ба банӣ Исроил бигӯӣ».
Ва Мусо омада, пирони қавмро даъват намуд, ва ҳамаи ин суханонро, ки Парвардигор ба ӯ фармуда буд, ба онҳо пешниҳод кард.
Ва тамоми қавм якҷоя ҷавоб гардонида, гуфтанд: «Ҳар он чи Парвардигор гуфтааст, ба ҷо хоҳем овард». Ва Мусо суханони қавмро ба Парвардигор хабар дод.
Ва Парвардигор ба Мусо гуфт: «Инак, Ман дар абри ғафсе ғализе назди ту меоям, то қавм бишнаванд, ки чӣ гуна Ман бо ту сухан меронам, ва он гоҳ ба ту низ ҳамеша бовар хоҳанд кард». Ва Мусо суханони қавмро ба Парвардигор хабар дод.
Ва Парвардигор ба Мусо гуфт: «Назди қавм рафта, онҳоро имрӯз ва фардо пок тақдис намо, ва бигзор онҳо либосҳошонро шустушӯ кунанд,
ва ба рӯзи сеюм тайёр бошанд, зеро ки дар рӯзи сеюм Парвардигор, пеши назари тамоми қавм, бар кӯҳи Сино фуруд хоҳад омад.
Ва ҳадде барои қавм гирдогирд муқаррар намуда, бигӯ: ́Аз баромадан бар кӯҳ ва даст расондан ба домани он эҳтиёт шавед; ҳар кӣ ба кӯҳ даст расонад, албатта, ҳатман ба яқин хоҳад мурд.
Бигзор дасте ба вай расонида нашавад, балки вай ё сангсор карда шавад, ё ки тир зада кушта шавад; хоҳ чорпо бошад хоҳ одам, – набояд зинда монад́. Дар баробари навохтани карнай онҳо метавонанд бар кӯҳ бароянд».
Ва Мусо аз кӯҳ назди қавм фуруд омада, қавмро пок тақдис намуд, ва онҳо либосҳошонро шустушӯ карданд.
Ва ба қавм гуфт: «Ба рӯзи сеюм тайёр бошед; ба занон наздикӣ накунед».
Ва дар рӯзи сеюм чунин воқеъ шуд, ки баробари дамидани субҳ раъдҳо ва барқҳо ба амал омада, абри ғализе кӯҳро фаро гирифт, ва садои бағоят баланди шох ба гӯш расид; ва тамоми қавме ки дар бошишгоҳ буданд, ба ларза даромаданд.
Ва Мусо қавмро ба пешвози Худо аз бошишгоҳ берун овард, ва онҳо дар домани кӯҳ истоданд.
Ва тамоми қӯхи Синоро дуд фаро гирифта буд, чунки Парвардигор дар оташ бар он фуруд омад, ва дуди он мисли дуди хумдон мебаромад; ва тамоми кӯҳ бағоят меларзид.
Ва садои шох карнай торафт пурзӯр мешуд; Мусо сухан меронд, ва Худо бо овоз ҷавоб мегардонид.
Ва Парвардигор бар кӯҳи Сино, бар қуллаи кӯҳ фуруд омад, ва Парвардигор Мусоро ба қуллаи кӯҳ даъват намуд, ва Мусо баромад.
Ва Парвардигор ба Мусо гуфт: «Фуруд омада, қавмро огоҳ намо, мабодо барои дидани Парвардигор ҳадро вайрон карда гузаранд, – ва бисёре аз онҳо бимиранд.
Ва низ коҳиноне ки ба Парвардигор наздик меоянд, бояд худро тақдис намоянд, то ки Парвардигор онҳоро зарба назанад».
Ва Мусо ба Парвардигор гуфт: «Қавм ба кӯҳи Сино наметавонанд бароянд, зеро ки Ту маро огоҳ намуда, гуфтаӣ: ́Назди кӯҳ ҳадде гузошта, онро тақдис намо́».
Ва Парвардигор ба ӯ гуфт: «Бирав, фуруд ой, ва баъд баро, ва Ҳорун ҳамроҳи ту бошад; вале коҳинон ва қавм ҳадро вайрон карда нагузаранд, то ки назди Парвардигор боло бароянд, мабодо Ӯ онҳоро зарба занад».
Ва Мусо назди қавм фуруд омада, ба онҳо сухан ронд.