И поя́тъ Авра́мъ Са́ру жену́ свою́, и Ло́та сы́на бра́та своего́, и вся́ имѣ́нiя своя́, ели́ка стяжа́ша, и вся́кую ду́шу, ю́же стяжа́ша въ Харра́нѣ: и изыдо́ша поити́ въ зе́млю Ханаа́ню.

И про́йде Авра́мъ зе́млю въ долготу́ ея́ да́же до мѣ́ста Cихе́мъ, до ду́ба Высо́каго: Ханане́е же тогда́ живя́ху на земли́ [то́й].

И яви́ся Госпо́дь Авра́му и рече́ ему́: сѣ́мени твоему́ да́мъ зе́млю сiю́. И созда́ та́мо Авра́мъ же́ртвенникъ Го́споду я́вльшемуся ему́.

И отступи́ отту́ду въ го́ру на восто́къ [лице́мъ] пря́мо Веѳи́лю, и поста́ви та́мо ку́щу свою́ въ Веѳи́ли при мо́ри, и Агге́ къ восто́комъ: и созда́ та́мо же́ртвенникъ Го́споду, и призва́ во и́мя Го́спода [я́вльшася ему́].

И воздви́жеся Авра́мъ, и ше́дъ ополчи́ся въ пусты́ни.

И бы́сть гла́дъ на земли́: и сни́де Авра́мъ во Еги́петъ всели́тися та́мо, я́ко одолѣ́ гла́дъ на земли́.

Бы́сть же егда́ прибли́жися Авра́мъ вни́ти во Еги́петъ, рече́ Авра́мъ Са́рѣ женѣ́ свое́й: вѣ́мъ а́зъ, я́ко жена́ доброли́чна еси́:

бу́детъ у́бо егда́ уви́дятъ тя́ Еги́птяне, реку́тъ, я́ко жена́ его́ е́сть сiя́: и убiю́тъ мя́, тебе́ же снабдя́тъ:

рцы́ у́бо, я́ко сестра́ ему́ е́смь, да добро́ мнѣ́ бу́детъ тебе́ ра́ди, и бу́детъ жива́ душа́ моя́ тебе́ ра́ди.

Бы́сть же егда́ вни́де Авра́мъ во Еги́петъ, ви́дѣвше Еги́птяне жену́ его́, я́ко добра́ бя́ше зѣло́,

и ви́дѣша ю́ кня́зи фарао́ни и похвали́ша ю́ предъ фарао́номъ, и введо́ша ю́ въ до́мъ фарао́новъ.

И Авра́му до́брѣ бя́ше ея́ ра́ди: и бы́ша ему́ о́вцы и телцы́ и ослы́, и рабы́ и рабы́ни, и мски́ и велблю́ды.

И му́чи Госпо́дь ка́зньми вели́кими и лю́тыми фарао́на и до́мъ его́ Са́ры ра́ди жены́ Авра́мли.

Призва́въ же фарао́нъ Авра́ма, рече́ ему́: что́ сiе́ сотвори́лъ еси́ мнѣ́, я́ко не повѣ́далъ ми́ еси́, я́ко жена́ твоя́ е́сть?

Вску́ю ре́клъ еси́, я́ко сестра́ ми е́сть? И поя́хъ ю́ себѣ́ въ жену́. И ны́нѣ се́, жена́ твоя́ предъ тобо́ю: пое́мь ю́ отиди́.

И заповѣ́да фарао́нъ муже́мъ о Авра́мѣ, проводи́ти его́ и жену́ его́, и вся́, ели́ка бы́ша его́, и Ло́та съ ни́мъ.

Испанский Reina-Valera 1995

Языки

Jehová había dicho a Abram: «Vete de tu tierra, de tu parentela y de la casa de tu padre, a la tierra que te mostraré.

Haré de ti una nación grande, te bendeciré, engrandeceré tu nombre y serás bendición.

Bendeciré a los que te bendigan, y a los que te maldigan maldeciré; y serán benditas en ti todas las familias de la tierra.»

Se fue Abram, como Jehová le dijo, y con él marchó Lot. Tenía Abram setenta y cinco años de edad cuando salió de Harán.

Tomó, pues, Abram a Sarai, su mujer, y a Lot, hijo de su hermano, y todos los bienes que habían ganado y las personas que habían adquirido en Harán, y salieron para ir a tierra de Canaán.

Llegaron a Canaán,

y pasó Abram por aquella tierra hasta el lugar de Siquem, donde está la encina de More. El cananeo vivía entonces en la tierra.

Y se apareció Jehová a Abram, y le dijo: «A tu descendencia daré esta tierra.» Y edificó allí un altar a Jehová, quien se le había aparecido.

De allí pasó a un monte al oriente de Bet-el, y plantó su tienda entre Bet-el al occidente y Hai al oriente; edificó en ese lugar un altar a Jehová, e invocó el nombre de Jehová.

Luego Abram partió de allí, avanzando poco a poco hacia el Neguev.

Hubo entonces hambre en la tierra; y descendió Abram a Egipto para vivir allí, porque era mucha el hambre en la tierra.

Y aconteció que cuando estaba próximo a entrar en Egipto, dijo a Sarai, su mujer: «Sé que eres mujer de hermoso aspecto;

en cuanto te vean los egipcios, dirán: “Es su mujer.” Entonces me matarán a mí, y a ti te dejarán con vida.

Di, pues, que eres mi hermana, para que me vaya bien por causa tuya; así, gracias a ti, salvaré mi vida.»

Aconteció que cuando entró Abram en Egipto, los egipcios vieron que la mujer era muy hermosa.

También la vieron los príncipes del faraón, quienes la alabaron delante de él; y fue llevada la mujer a casa del faraón.

Éste trató bien por causa de ella a Abram, que tuvo ovejas, vacas, asnos, siervos, criadas, asnas y camellos.

Pero Jehová hirió al faraón y a su casa con grandes plagas, por causa de Sarai, mujer de Abram.

Entonces el faraón llamó a Abram, y le dijo: «¿Qué es esto que has hecho conmigo? ¿Por qué no me declaraste que era tu mujer?

¿Por qué dijiste: “Es mi hermana”, poniéndome en ocasión de tomarla para mí por mujer? Ahora, pues, aquí está tu mujer; tómala y vete.»

Y el faraón ordenó a su gente que escoltara a Abram y a su mujer, con todo lo que tenía.