After these things the word of the LORD came to Abram in a vision, saying, «Do not be afraid, Abram. I am your shield, your exceedingly great reward.»

But Abram said, «Lord GOD, what will You give me, seeing I go childless, and the heir of my house is Eliezer of Damascus?»

Then Abram said, «Look, You have given me no offspring; indeed one born in my house is my heir!»

And behold, the word of the LORD came to him, saying, «This one shall not be your heir, but one who will come from your own body shall be your heir.»

Then He brought him outside and said, «Look now toward heaven, and count the stars if you are able to number them.» And He said to him, «So shall your descendants be.»

And he believed in the LORD, and He accounted it to him for righteousness.

Then He said to him, «I am the LORD, who brought you out of Ur of the Chaldeans, to give you this land to inherit it.»

And he said, «Lord GOD, how shall I know that I will inherit it?»

So He said to him, «Bring Me a three-year-old heifer, a three-year-old female goat, a three-year-old ram, a turtledove, and a young pigeon.»

Then he brought all these to Him and cut them in two, down the middle, and placed each piece opposite the other; but he did not cut the birds in two.

And when the vultures came down on the carcasses, Abram drove them away.

Now when the sun was going down, a deep sleep fell upon Abram; and behold, horror and great darkness fell upon him.

Then He said to Abram: «Know certainly that your descendants will be strangers in a land that is not theirs, and will serve them, and they will afflict them four hundred years.

And also the nation whom they serve I will judge; afterward they shall come out with great possessions.

Now as for you, you shall go to your fathers in peace; you shall be buried at a good old age.

But in the fourth generation they shall return here, for the iniquity of the Amorites is not yet complete.»

And it came to pass, when the sun went down and it was dark, that behold, there appeared a smoking oven and a burning torch that passed between those pieces.

On the same day the LORD made a covenant with Abram, saying: «To your descendants I have given this land, from the river of Egypt to the great river, the River Euphrates--

the Kenites, the Kenezzites, the Kadmonites,

the Hittites, the Perizzites, the Rephaim,

the Amorites, the Canaanites, the Girgashites, and the Jebusites.»

Церковнославянский (рус)

По глаго́лѣхъ же си́хъ, бы́сть сло́во Госпо́дне ко Авра́му въ видѣ́нiи но́щiю, глаго́ля: не бо́йся, Авра́ме: А́зъ защища́ю тя́, мзда́ твоя́ мно́га бу́детъ зѣло́.

Глаго́ла же Авра́мъ: Влады́ко Го́споди, что́ ми да́си? А́зъ же отпуща́юся безча́денъ: сы́нъ же Масе́къ домоча́дицы моея́, се́й Дама́скъ Елiе́зеръ.

И рече́ Авра́мъ: поне́же мнѣ́ не да́лъ еси́ сѣ́мене, домоча́децъ же мо́й наслѣ́дникъ мо́й бу́детъ.

И а́бiе гла́съ Госпо́день бы́сть къ нему́, глаго́лющiй: не бу́детъ се́й наслѣ́дникъ тво́й, но и́же изы́детъ изъ тебе́, то́й бу́детъ наслѣ́дникъ тебѣ́.

Изведе́ же его́ во́нъ и рече́ ему́: воззри́ на не́бо и изочти́ звѣ́зды, а́ще возмо́жеши исчести́ я́. И рече́: та́ко бу́детъ сѣ́мя твое́.

И вѣ́рова Авра́мъ Бо́гу, и вмѣни́ся ему́ въ пра́вду.

Рече́ же къ нему́: А́зъ [е́смь] Бо́гъ изведы́й тя́ от страны́ Халде́йскiя, я́ко да́ти тебѣ́ зе́млю сiю́ наслѣ́дствовати.

И рече́: Влады́ко Го́споди, по чесому́ уразумѣ́ю, я́ко наслѣ́дити ю́ и́мамъ?

Рече́ же къ нему́: возми́ Мнѣ́ ю́ницу трилѣ́тну и ко́зу трилѣ́тну и овна́ трилѣ́тна, и го́рлицу и го́лубя.

Взя́ же о́нъ вся́ сiя́ и раздѣли́ я́ на по́лы, и положи́ я́ противоли́чна еди́на ко друго́му: пти́цъ же не раздѣли́.

Слетѣ́ша же пти́цы на тѣлеса́ расте́саная и́хъ: и сѣ́де бли́зу и́хъ Авра́мъ.

Заходя́щу же со́лнцу, у́жасъ нападе́ на Авра́ма, и се́, стра́хъ те́менъ ве́лiй нападе́ на́нь.

И рече́но бы́сть ко Авра́му: вѣ́дый увѣ́си, я́ко пресе́лно бу́детъ сѣ́мя твое́ въ земли́ не свое́й, и порабо́тятъ я́, и озло́бятъ я́, и смиря́тъ я́ лѣ́тъ четы́риста:

язы́ку же, ему́же порабо́таютъ, сужду́ А́зъ: по си́хъ же изы́дутъ сѣ́мо со имѣ́нiемъ мно́гимъ:

ты́ же отъи́деши ко отце́мъ твои́мъ въ ми́рѣ, препита́нъ въ ста́рости до́брѣй:

въ четве́ртѣмъ же ро́дѣ возвратя́тся сѣ́мо: не бо́ испо́лнишася грѣси́ Аморре́овъ до ны́нѣ.

Егда́ же бы́сть со́лнце на за́падѣ, пла́мень бы́сть: и се́, пе́щь дымя́щися, и свѣщы́ о́гненны, я́же проидо́ша между́ растеса́нiи си́ми.

Въ де́нь то́й завѣща́ Госпо́дь Авра́му завѣ́тъ, глаго́ля: сѣ́мени твоему́ да́мъ зе́млю сiю́ от рѣки́ Еги́петскiя да́же до рѣки́ вели́кiя Евфра́та:

Кене́овъ и Кенезе́овъ и Кедмоне́овъ,

и Хетте́овъ и Ферезе́овъ и Рафаи́новъ,

и Аморре́овъ и Ханане́овъ, и Еве́овъ и Гергесе́овъ и Иевусе́овъ.

Украинский (Огієнко)

По цих-о подіях було слово Господнє Аврамові в видінні таке: Не бійся, Авраме, Я тобі щит, нагорода твоя вельми велика.

А Аврам відізвався: Господи, Господи, що даси Ти мені, коли я бездітний ходжу, а керівник мого господарства він Елі-Езер із Дамаску.

І сказав Аврам: Отож, Ти не дав нащадка мені, і ото мій керівник спадкоємець мені.

І ось слово Господнє до нього таке: Він не буде спадкоємець тобі, але той, хто вийде з твойого нутра, він буде спадкоємець тобі.

І Господь його вивів надвір та й сказав: Подивися на небо, та зорі злічи, коли тільки потрапиш ти їх полічити.
І до нього прорік: Таким буде потомство твоє!

І ввірував Аврам Господеві, а Він залічив йому те в праведність.

І промовив до нього: Я Господь, що вивів тебе з Уру халдейського, щоб дати тобі землю оцю, щоб став ти спадкоємець її.

І промовив Аврам: Господи, Господи, з чого я довідаюся, що буду спадкоємець її?

Він же промовив до нього: Візьми трилітнє теля, і трилітню козу, і трилітнього барана, і горлицю, і пташеня голубине.

І взяв він для Нього все те, і розсік його пополовині, і дав кожну частину його відповідно до другої, але птаства не розсік.

І зліталося хиже птаство на трупи, та Аврам відганяв його.

Коли ж сонце схилялось на захід, то спав сон на Аврама.
І ось спадає на нього жах темний, великий.

І промовив Господь до Аврама: Добре знай, що потомство твоє буде приходьком в землі не своїй.
І будуть служити вони, і будуть їх мучити чотири сотні літ.

Але народ, якому служити вони будуть, Я засуджу;
та вони потім вийдуть з великим маєтком.

А ти до своєї рідні прийдеш у мирі, у старості добрій похований будеш.

А покоління четверте повернеться сюди, бо досі не повний ще гріх амореянина.

І сталось, коли зайшло сонце й була темрява, то ось появилась мов димуюча піч, та смолоскип огняний перейшов поміж тими кусками жертви.

І того дня склав Господь заповіта з Аврамом, говорячи: Потомству твоєму Я дав оцю землю від річки Єгипту аж до річки великої, до річки Ефрата:

хенеянина, і кенізеянина, і кадмонеянина,

і хіттеянина, і періззеянина, і рефаеянина,

і амореянина, і ханаанеянина, і ґірґашеянина, і евусеянина.

Арабский (Arabic Van Dyke)

Языки

بَعْدَ هذِهِ الأُمُورِ صَارَ كَلاَمُ الرَّبِّ إِلَى أَبْرَامَ فِي الرُّؤْيَا قَائِلاً: «لاَ تَخَفْ يَا أَبْرَامُ. أَنَا تُرْسٌ لَكَ. أَجْرُكَ كَثِيرٌ جِدًّا».

فَقَالَ أَبْرَامُ: «أَيُّهَا السَّيِّدُ الرَّبُّ، مَاذَا تُعْطِينِي وَأَنَا مَاضٍ عَقِيمًا، وَمَالِكُ بَيْتِي هُوَ أَلِيعَازَرُ الدِّمَشْقِيُّ؟»

وَقَالَ أَبْرَامُ أَيْضًا: «إِنَّكَ لَمْ تُعْطِنِي نَسْلاً، وَهُوَذَا ابْنُ بَيْتِي وَارِثٌ لِي».

فَإِذَا كَلاَمُ الرَّبِّ إِلَيْهِ قَائِلاً: «لاَ يَرِثُكَ هذَا، بَلِ الَّذِي يَخْرُجُ مِنْ أَحْشَائِكَ هُوَ يَرِثُكَ».

ثُمَّ أَخْرَجَهُ إِلَى خَارِجٍ وَقَالَ: «انْظُرْ إِلَى السَّمَاءِ وَعُدَّ النُّجُومَ إِنِ اسْتَطَعْتَ أَنْ تَعُدَّهَا». وَقَالَ لَهُ: «هكَذَا يَكُونُ نَسْلُكَ».

فَآمَنَ بِالرَّبِّ فَحَسِبَهُ لَهُ بِرًّا.

وَقَالَ لَهُ: «أَنَا الرَّبُّ الَّذِي أَخْرَجَكَ مِنْ أُورِ الْكَلْدَانِيِّينَ لِيُعْطِيَكَ هذِهِ الأَرْضَ لِتَرِثَهَا».

فَقَالَ: «أَيُّهَا السَّيِّدُ الرَّبُّ، بِمَاذَا أَعْلَمُ أَنِّي أَرِثُهَا؟»

فَقَالَ لَهُ: «خُذْ لِي عِجْلَةً ثُلاَثِيَّةً، وَعَنْزَةً ثُلاَثِيَّةً، وَكَبْشًا ثُلاَثِيًّا، وَيَمَامَةً وَحَمَامَةً».

فَأَخَذَ هذِهِ كُلَّهَا وَشَقَّهَا مِنَ الْوَسَطِ، وَجَعَلَ شِقَّ كُلِّ وَاحِدٍ مُقَابِلَ صَاحِبِهِ. وَأَمَّا الطَّيْرُ فَلَمْ يَشُقَّهُ.

فَنَزَلَتِ الْجَوَارِحُ عَلَى الْجُثَثِ، وَكَانَ أَبْرَامُ يَزْجُرُهَا.

وَلَمَّا صَارَتِ الشَّمْسُ إِلَى الْمَغِيبِ، وَقَعَ عَلَى أَبْرَامَ سُبَاتٌ، وَإِذَا رُعْبَةٌ مُظْلِمَةٌ عَظِيمَةٌ وَاقِعَةٌ عَلَيْهِ.

فَقَالَ لأَبْرَامَ: «اعْلَمْ يَقِينًا أَنَّ نَسْلَكَ سَيَكُونُ غَرِيبًا فِي أَرْضٍ لَيْسَتْ لَهُمْ، وَيُسْتَعْبَدُونَ لَهُمْ. فَيُذِلُّونَهُمْ أَرْبَعَ مِئَةِ سَنَةٍ.

ثُمَّ الأُمَّةُ الَّتِي يُسْتَعْبَدُونَ لَهَا أَنَا أَدِينُهَا، وَبَعْدَ ذلِكَ يَخْرُجُونَ بِأَمْلاَكٍ جَزِيلَةٍ.

وَأَمَّا أَنْتَ فَتَمْضِي إِلَى آبَائِكَ بِسَلاَمٍ وَتُدْفَنُ بِشَيْبَةٍ صَالِحَةٍ.

وَفِي الْجِيلِ الرَّابعِ يَرْجِعُونَ إِلَى ههُنَا، لأَنَّ ذَنْبَ الأَمُورِيِّينَ لَيْسَ إِلَى الآنَ كَامِلاً».

ثُمَّ غَابَتِ الشَّمْسُ فَصَارَتِ الْعَتَمَةُ، وَإِذَا تَنُّورُ دُخَانٍ وَمِصْبَاحُ نَارٍ يَجُوزُ بَيْنَ تِلْكَ الْقِطَعِ.

فِي ذلِكَ الْيَوْمِ قَطَعَ الرَّبُّ مَعَ أَبْرَامَ مِيثَاقًا قَائِلاً: «لِنَسْلِكَ أُعْطِي هذِهِ الأَرْضَ، مِنْ نَهْرِ مِصْرَ إِلَى النَّهْرِ الْكَبِيرِ، نَهْرِ الْفُرَاتِ.

الْقِينِيِّينَ وَالْقَنِزِّيِّينَ وَالْقَدْمُونِيِّينَ

وَالْحِثِّيِّينَ وَالْفَرِزِّيِّينَ وَالرَّفَائِيِّينَ

وَالأَمُورِيِّينَ وَالْكَنْعَانِيِّينَ وَالْجِرْجَاشِيِّينَ وَالْيَبُوسِيِّينَ».