Він був сяєвом слави та образом істоти Його, тримав усе словом сили Своєї, учинив Собою очищення наших гріхів, і засів на правиці величности на висоті.

Він остільки був ліпший понад Анголів, оскільки славніше за них успадкував Ім́я.

Кому бо коли з Анголів Він промовив: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив!
І знову: Я буду Йому за Отця, а Він Мені буде за Сина!

І коли знов Він уводить на світ Перворідного, то говорить: І нехай Йому вклоняться всі Анголи Божі.

А про Анголів Він говорить: Ти чиниш духів Анголами Своїми, а палючий огонь Своїми слугами.

А про Сина: Престол Твій, о Боже, навік віку;
берло Твого царювання берло праведности.

Ти полюбив праведність, а беззаконня зненавидів;
через це намастив Тебе, Боже, Твій Бог оливою радости більше, ніж друзів Твоїх.

І: Ти, Господи, землю колись заклав, а небо то чин Твоїх рук.

Загинуть вони, а Ти будеш стояти, всі вони, як той одяг, постаріють.

Як одежу, їх зміниш, і минуться вони, а Ти завжди Той Самий, і роки Твої не закінчаться!

Кому з Анголів Він промовив коли: Сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!

Чи не всі вони духи служебні, що їх посилають на службу для тих, хто має спасіння вспадкувати?

Латинский (Nova Vulgata)

Multifariam et multis modis olim Deus locutus patribus in prophetis,

in novissimis his diebus locutus est nobis in Filio, quem constituit heredem universorum, per quem fecit et saecula;

qui, cum sit splendor gloriae et figura substantiae eius et portet omnia verbo virtutis suae, purgatione peccatorum facta, consedit ad dexteram maiestatis in excelsis,

tanto melior angelis effectus, quanto differentius prae illis nomen hereditavit.

Cui enim dixit aliquando angelorum: «Filius meus es tu; ego hodie genui te» et rursum: «Ego ero illi in patrem, et ipse erit mihi in filium»?

Cum autem iterum introducit primogenitum in orbem terrae, dicit: «Et adorent eum omnes angeli Dei».

Et ad angelos quidem dicit: «Qui facit angelos suos spiritus et ministros suos flammam ignis»;

ad Filium autem: «Thronus tuus, Deus, in saeculum saeculi, et virga aequitatis virga regni tui.

Dilexisti iustitiam et odisti iniquitatem, propterea unxit te Deus, Deus tuus, oleo exsultationis prae participibus tuis»

et: «Tu in principio, Domine, terram fundasti; et opera manuum tuarum sunt caeli.

Ipsi peribunt, tu autem permanes; et omnes ut vestimentum veterascent,

et velut amictum involves eos, sicut vestimentum et mutabuntur. Tu autem idem es, et anni tui non deficient».

Ad quem autem angelorum dixit aliquando: «Sede a dextris meis, donec ponam inimicos tuos scabellum pedum tuorum»?

Nonne omnes sunt administratorii spiritus, qui in ministerium mittuntur propter eos, qui hereditatem capient salutis?

Таджикский

Языки

Худое ки аз қадимулаём борҳо ва ба тарзи гуногун ба падарони мо ба василаи анбиё сухан рондааст,

Дар ин айёми охир ба мо ба василаи Писараш сухан ронд, ки Ўро вориси ҳама чиз таъин намуд ва оламҳоро низ ба воситаи Ў ба вуҷуд овард.

Пасараш, ки дурахши ҷалол ва мазҳари моҳияти Ў буда, ҳама чизро бо каломи қуввати Худ нигоҳ доштааст, чун татҳири гуноҳҳои моро ба амал овард, ба ямини Кибриё дар афроз нишаст,

Ва чӣ қадаре ки аз фариштагон бартарӣ пайдо кард, ҳамон қадар аз онҳо исми аълотаре мерос гирифтааст.

Зеро ба кадоме аз фариштагон Худо ягон вақт гуфтааст: ́Ту Писари Ман ҳасти; Ман имрўз Падари Ту шудаам́? Ва боз: ́Ман ба Ў Падар хоҳам буд, ва Ў ба Ман Писар хоҳад буд́?

Ва боз вақте ки Нахустзодаро ба ҷаҳон дохил мекунад, мегўяд: ́Ва бигзор ҳамаи фариштагони Худо Ўро парастиш кунанд́.

Дар бораи фариштагон гуфта шудааст: ́Фариштагони Худро ба бодҳо табдил медиҳад ва хизматгорони Худро ба оташи сўзон́

Аммо дар бораи Писараш гуфта шудааст: ́Тахти Ту, эй Худо, то абад аст ва асои садоқат асои салтанати Туст́

́Адолатро дўст дошта, аз шарорат нафрат дорӣ. Бинобар ин Худо, Худои Ту, Туро бо равғани шодмонӣ бештар аз рафиқонат тадҳин кардааст́.

Ва боз: ́Дар замони қадим Ту, эй Худованд, заминро буньёд кардаӣ, ва осмон амали дастҳои Туст.

Онҳо фано хоҳанд шуд, валекин Ту қоим хоҳӣ буд; ва ҳамаашон мисли ҷомае ҷиғда- ҷиғда хоҳанд шуд.

́Мисли пероҳане онҳоро хоҳӣ печонид, ва онҳо мубаддал хоҳанд шуд. Валекин Ту айни ҳамон ҳастӣ, ва солҳои Ту тамом нахоҳад шуд́.

Ба кадоме аз фариштагон Худо ягон вақт гуфтааст: ́Ба ямини Ман бинишин, то душманони Туро зери пои Ту андозам́?

Оё ҳамаи онҳо рўҳҳои хизматгузор нестанд, ки барои хизмати онҳое фиристода мешаванд, ки вориси наҷот хоҳанд шуд?