Тѣ́мже оста́вльше нача́ла Христо́ва сло́во, на соверше́нiе да веде́мся, не па́ки основа́нiе покая́нiя полага́юще от ме́ртвыхъ дѣ́лъ, и вѣ́ры въ Бо́га,

креще́нiй уче́нiя, возложе́нiя же ру́къ, воскресе́нiя же ме́ртвыхъ и суда́ вѣ́чнаго.

И сiе́ сотвори́мъ, а́ще Бо́гъ повели́тъ.

Невозмо́жно бо просвѣще́нныхъ еди́ною и вкуси́вшихъ да́ра небе́снаго, и прича́стниковъ бы́вшихъ Ду́ха Свята́го,

и до́браго вкуси́вшихъ Бо́жiя глаго́ла и си́лы гряду́щаго вѣ́ка,

и отпа́дшихъ, па́ки обновля́ти въ покая́нiе, второ́е распина́ющихъ Сы́на Бо́жiя себѣ́ и облича́ющихъ.

Земля́ бо пи́вшая сходя́щiй на ню́ мно́жицею до́ждь и ражда́ющая бы́лiя до́брая о́нымъ, и́миже и дѣ́лаема быва́етъ, прiе́млетъ благослове́нiе от Бо́га:

а износя́щая те́рнiя и волче́цъ непотре́бна е́сть и кля́твы бли́зъ, ея́же кончи́на въ пожже́нiе.

[Зач. 313.] Надѣ́емся же о ва́съ, возлю́бленнiи, лу́чшихъ и придержа́щихся спасе́нiя, а́ще и та́ко глаго́лемъ.

Не оби́дливъ бо Бо́гъ, забы́ти дѣ́ла ва́шего и труда́ любве́, ю́же показа́сте во и́мя Его́, послужи́вше святы́мъ и служа́ще.

Жела́емъ же, да кі́йждо ва́съ явля́етъ то́жде тща́нiе ко извѣще́нiю упова́нiя да́же до конца́,

да не лѣни́ви бу́дете, но подража́теле наслѣ́дствующихъ обѣтова́нiя вѣ́рою и долготерпѣ́нiемъ.

[Зач. 314.] Авраа́му бо обѣтова́я Бо́гъ, поне́же ни еди́нѣмъ имя́ше бо́лшимъ кля́тися, кля́тся Собо́ю,

глаго́ля: вои́стинну благословя́ благословлю́ тя и умножа́я умно́жу тя́.

И та́ко долготерпѣ́въ, получи́ обѣтова́нiе.

Человѣ́цы бо бо́лшимъ клену́тся, и вся́кому и́хъ прекосло́вiю кончи́на во извѣще́нiе кля́тва [е́сть].

Въ не́мже ли́шше хотя́ Бо́гъ показа́ти наслѣ́дникомъ обѣтова́нiя непрело́жное совѣ́та Своего́, хода́тайствова кля́твою:

да двѣма́ ве́щьми непрело́жными, въ ни́хже невозмо́жно солга́ти Бо́гу, крѣ́пкое утѣше́нiе и́мамы прибѣ́гшiи я́тися за предлежа́щее упова́нiе,

е́же а́ки ко́тву и́мамы души́, тве́рду же и извѣ́стну, и входя́щую во вну́треннѣйшее завѣ́сы,

идѣ́же предте́ча о на́съ вни́де Иису́съ, по чи́ну Мелхиседе́кову Первосвяще́нникъ бы́въ во вѣ́ки.

Украинский (Огієнко)

Тому полишімо початки науки Христа, та й звернімося до досконалости, і не кладімо знову засади покаяння від мертвих учинків та про віру в Бога,

науки про хрищення, про покладання рук, про воскресіння мертвих та вічний суд.

Зробимо й це, коли Бог дозволить.

Не можна бо тих, що раз просвітились були, і скуштували небесного дару, і стали причасниками Духа Святого,

і скуштували доброго Божого Слова та сили майбутнього віку,

та й відпали, знов відновляти покаянням, коли вдруге вони розпинають у собі Сина Божого та зневажають.

Бо земля, що п́є дощ, який падає часто на неї, і родить рослини, добрі для тих, хто їх і вирощує, вона благословення від Бога приймає.

Але та, що приносить терня й будяччя, непотрібна вона та близька до прокляття, а кінець її спалення.

Та ми сподіваємось, любі, кращого про вас, що спасіння тримаєтеся, хоч говоримо й так.

Та не є Бог несправедливий, щоб забути діло ваше та працю любови, яку показали в Ім́я Його ви, що святим послужили та служите.

Ми ж бажаємо, щоб кожен із вас виявляв таку саму завзятість на певність надії аж до кінця,

щоб ви не розлінились, але переймали від тих, хто обітниці вспадковує вірою та терпеливістю.

Бо Бог, обітницю давши Авраамові, як не міг ніким вищим поклястися, поклявся Сам Собою,

говорячи: Поблагословити Я конче тебе поблагословлю, та розмножити розмножу тебе!

І, терплячи довго отак, Авраам одержав обітницю.

Бо люди клянуться вищим, і клятва на ствердження кінчає всяку їхню суперечку.

Тому й Бог, хотівши переважно показати спадкоємцям обітниці незмінність волі Своєї, учинив те при помочі клятви,

щоб у двох тих незмінних речах, що в них не можна сказати неправди Богові, мали потіху міцну ми, хто прибіг прийняти надію, що лежить перед нами,

що вони для душі як котвиця, міцна та безпечна, що аж до середини входить за заслону,

куди, як предтеча, за нас увійшов був Ісус, ставши навіки Первосвящеником за чином Мелхиседековим.

Арабский (Arabic Van Dyke)

Языки

لِذلِكَ وَنَحْنُ تَارِكُونَ كَلاَمَ بَدَاءَةِ الْمَسِيحِ، لِنَتَقَدَّمْ إِلَى الْكَمَالِ، غَيْرَ وَاضِعِينَ أَيْضًا أَسَاسَ التَّوْبَةِ مِنَ الأَعْمَالِ الْمَيِّتَةِ، وَالإِيمَانِ بِاللهِ،

تَعْلِيمَ الْمَعْمُودِيَّاتِ، وَوَضْعَ الأَيَادِي، قِيَامَةَ الأَمْوَاتِ، وَالدَّيْنُونَةَ الأَبَدِيَّةَ،

وَهذَا سَنَفْعَلُهُ إِنْ أَذِنَ اللهُ.

لأَنَّ الَّذِينَ اسْتُنِيرُوا مَرَّةً، وَذَاقُوا الْمَوْهِبَةَ السَّمَاوِيَّةَ وَصَارُوا شُرَكَاءَ الرُّوحِ الْقُدُسِ،

وَذَاقُوا كَلِمَةَ اللهِ الصَّالِحَةَ وَقُوَّاتِ الدَّهْرِ الآتِي،

وَسَقَطُوا، لاَ يُمْكِنُ تَجْدِيدُهُمْ أَيْضًا لِلتَّوْبَةِ، إِذْ هُمْ يَصْلِبُونَ لأَنْفُسِهِمُِ ابْنَ اللهِ ثَانِيَةً وَيُشَهِّرُونَهُ.

لأَنَّ أَرْضًا قَدْ شَرِبَتِ الْمَطَرَ الآتِيَ عَلَيْهَا مِرَارًا كَثِيرَةً، وَأَنْتَجَتْ عُشْبًا صَالِحًا لِلَّذِينَ فُلِحَتْ مِنْ أَجْلِهِمْ، تَنَالُ بَرَكَةً مِنَ اللهِ.

وَلكِنْ إِنْ أَخْرَجَتْ شَوْكًا وَحَسَكًا، فَهِيَ مَرْفُوضَةٌ وَقَرِيبَةٌ مِنَ اللَّعْنَةِ، الَّتِي نِهَايَتُهَا لِلْحَرِيقِ.

وَلكِنَّنَا قَدْ تَيَقَّنَّا مِنْ جِهَتِكُمْ أَيُّهَا الأَحِبَّاءُ، أُمُورًا أَفْضَلَ، وَمُخْتَصَّةً بِالْخَلاَصِ، وَإِنْ كُنَّا نَتَكَلَّمُ هكَذَا.

لأَنَّ اللهَ لَيْسَ بِظَالِمٍ حَتَّى يَنْسَى عَمَلَكُمْ وَتَعَبَ الْمَحَبَّةِ الَّتِي أَظْهَرْتُمُوهَا نَحْوَ اسْمِهِ، إِذْ قَدْ خَدَمْتُمُ الْقِدِّيسِينَ وَتَخْدِمُونَهُمْ.

وَلكِنَّنَا نَشْتَهِي أَنَّ كُلَّ وَاحِدٍ مِنْكُمْ يُظْهِرُ هذَا الاجْتِهَادَ عَيْنَهُ لِيَقِينِ الرَّجَاءِ إِلَى النِّهَايَةِ،

لِكَيْ لاَ تَكُونُوا مُتَبَاطِئِينَ بَلْ مُتَمَثِّلِينَ بِالَّذِينَ بِالإِيمَانِ وَالأَنَاةِ يَرِثُونَ الْمَوَاعِيدَ.

فَإِنَّهُ لَمَّا وَعَدَ اللهُ إِبْرَاهِيمَ، إِذْ لَمْ يَكُنْ لَهُ أَعْظَمُ يُقْسِمُ بِهِ، أَقْسَمَ بِنَفْسِهِ،

قَائِلاً:«إِنِّي لأُبَارِكَنَّكَ بَرَكَةً وَأُكَثِّرَنَّكَ تَكْثِيرًا».

وَهكَذَا إِذْ تَأَنَّى نَالَ الْمَوْعِدَ.

فَإِنَّ النَّاسَ يُقْسِمُونَ بِالأَعْظَمِ، وَنِهَايَةُ كُلِّ مُشَاجَرَةٍ عِنْدَهُمْ لأَجْلِ التَّثْبِيتِ هِيَ الْقَسَمُ.

فَلِذلِكَ إِذْ أَرَادَ اللهُ أَنْ يُظْهِرَ أَكْثَرَ كَثِيرًا لِوَرَثَةِ الْمَوْعِدِ عَدَمَ تَغَيُّرِ قَضَائِهِ، تَوَسَّطَ بِقَسَمٍ،

حَتَّى بِأَمْرَيْنِ عَدِيمَيِ التَّغَيُّرِ، لاَ يُمْكِنُ أَنَّ اللهَ يَكْذِبُ فِيهِمَا، تَكُونُ لَنَا تَعْزِيَةٌ قَوِيَّةٌ، نَحْنُ الَّذِينَ الْتَجَأْنَا لِنُمْسِكَ بِالرَّجَاءِ الْمَوْضُوعِ أَمَامَنَا،

الَّذِي هُوَ لَنَا كَمِرْسَاةٍ لِلنَّفْسِ مُؤْتَمَنَةٍ وَثَابِتَةٍ، تَدْخُلُ إِلَى مَا دَاخِلَ الْحِجَابِ،

حَيْثُ دَخَلَ يَسُوعُ كَسَابِق لأَجْلِنَا، صَائِرًا عَلَى رُتْبَةِ مَلْكِي صَادَقَ، رَئِيسَ كَهَنَةٍ إِلَى الأَبَدِ.