Скрыть
Церковнославянский (рус)
Видѣ́нiе, е́же ви́дѣ Иса́iа сы́нъ Амо́совъ, е́же ви́дѣ на Иуде́ю и на Иерусали́мъ, въ ца́р­ст­во Озі́и и Иоаѳа́ма, и Аха́за и езекі́и, и́же ца́р­ст­воваша во Иуде́и.
Слы́ши, небо, и внуши́, земле́, я́ко Госпо́дь воз­глаго́ла: сы́ны роди́хъ и воз­вы́сихъ, ті́и же от­верго́шася мене́.
Позна́ во́лъ стяжа́в­шаго и́, и осе́лъ я́сли господи́на сво­его́: Изра́иль же мене́ не позна́, и лю́дiе мо­и́ не разумѣ́ша.
Увы́, язы́къ грѣ́шный, лю́дiе испо́лнени грѣхо́въ, сѣ́мя лука́вое, сы́нове беззако́н­нiи, оста́висте Го́спода и разгнѣ́васте свята́го Изра́илева, от­врати́теся вспя́ть.
Что́ еще́ уязвля́етеся, при­­лага́юще беззако́нiе? Вся́кая глава́ въ болѣ́знь, и вся́кое се́рдце въ печа́ль.
От но́гъ да́же до главы́ нѣ́сть въ не́мъ цѣ́лости: ни стру́пъ, ни я́зва, ни ра́на паля́щаяся: нѣ́сть пла́стыря при­­ложи́ти, ниже́ еле́а, ниже́ обяза́нiя.
Земля́ ва́ша пуста́, гра́ди ва́ши огне́мъ пожже́ни, страну́ ва́шу предъ ва́ми чужді́и пояда́ютъ, и опустѣ́ низвраще́на от­ люді́й чужди́хъ.
Оста́вит­ся дще́рь Сiо́ня, я́ко ку́ща въ виногра́дѣ и я́ко ово́щное храни́лище въ вертогра́дѣ, я́ко гра́дъ вою́емый.
И а́ще не бы́ Госпо́дь Савао́ѳъ оста́вилъ на́мъ сѣ́мене, я́ко Cодо́ма у́бо бы́ли бы́хомъ, и я́ко Гомо́рру уподо́билися бы́хомъ.
Услы́шите сло́во Госпо́дне, кня́зи Cодо́мстiи: внемли́те зако́ну Бо́жiю, лю́дiе Гомо́ррстiи.
Что́ ми мно́же­с­т­во же́ртвъ ва́шихъ, глаго́летъ Госпо́дь? Испо́лненъ е́смь всесожже́нiй о́внихъ и ту́ка а́гнцевъ, и кро́ве юнце́въ и козло́въ не хощу́.
Ниже́ при­­ходи́те яви́тися ми́: кто́ бо изыска́ сiя́ изъ ру́къ ва́шихъ? Ходи́ти по двору́ мо­ему́ не при­­ложите́.
И а́ще при­­несе́те ми́ семида́лъ, всу́е: кади́ло ме́рзость ми́ е́сть.
Новоме́сячiй ва́шихъ и суббо́тъ и дне́ вели́каго не потерплю́: поста́ и пра́здности, и новоме́сячiй ва́шихъ и пра́здниковъ ва́шихъ ненави́дитъ душа́ моя́: бы́сте ми́ въ сы́тость, ктому́ не стерплю́ грѣхо́въ ва́шихъ.
Егда́ простре́те ру́ки [ва́шя] ко мнѣ́, от­вращу́ о́чи мо­и́ от­ ва́съ: и а́ще умно́жите моле́нiе, не услы́шу ва́съ: ру́ки бо ва́шя испо́лнены кро́ве.
Измы́йтеся, [и] чи́сти бу́дите, от­ими́те лука́в­ст­ва от­ ду́шъ ва́шихъ предъ очи́ма мо­и́ма, преста́ните от­ лука́в­ст­въ ва́шихъ.
Научи́теся добро́ твори́ти, взыщи́те суда́, изба́вите оби́димаго, суди́те си́ру и оправди́те вдови́цу,
и прiиди́те, и истя́жимся, глаго́летъ Госпо́дь. И а́ще бу́дутъ грѣси́ ва́ши я́ко багря́ное, я́ко снѣ́гъ убѣлю́: а́ще же бу́дутъ я́ко червле́ное, я́ко во́лну убѣлю́.
И а́ще хо́щете и послу́шаете мене́, блага́я земли́ снѣ́сте:
а́ще же не хо́щете, ниже́ послу́шаете мене́, ме́чь вы́ поя́стъ: уста́ бо Госпо́дня глаго́лаша сiя́.
Ка́ко бы́сть блудни́ца гра́дъ вѣ́рный Сiо́нъ по́лнъ суда́? въ не́мже пра́вда почива́­ше, ны́нѣ же [въ не́мъ] уби́йцы.
Сребро́ ва́­ше неискуше́но, корче́мницы тво­и́ мѣша́ютъ вино́ съ водо́ю.
Кня́зи тво­и́ не покаря́ют­ся, о́бщницы тате́мъ, лю́бяще да́ры, гоня́ще воз­дая́нiе, си́рымъ не судя́щiи и суду́ вдови́цъ не внима́ющiи.
Сего́ ра́ди та́ко глаго́летъ Влады́ка Госпо́дь Савао́ѳъ: го́ре крѣ́пкимъ во Изра́или: не преста́нетъ бо я́рость моя́ на проти́вныя, и су́дъ враго́мъ мо­и́мъ сотворю́:
и наведу́ ру́ку мою́ на тя́, и разжегу́ въ чистоту́, непокаря́ющихся же погублю́, и от­иму́ всѣ́хъ беззако́н­ныхъ от­ тебе́, и всѣ́хъ го́рдыхъ смирю́.
И при­­ста́влю судiи́ твоя́ я́коже пре́жде, и совѣ́тники твоя́ я́ко от­ нача́ла: и по си́хъ нарѣче́шися гра́дъ пра́вды, ма́ти градово́мъ, вѣ́рный Сiо́нъ.
Съ судо́мъ бо спасе́т­ся плѣне́нiе его́ и съ ми́лостынею.
И сокруша́т­ся беззако́н­нiи и грѣ́шницы вку́пѣ, и оста́вив­шiи Го́спода сконча́ют­ся:
зане́же постыдя́т­ся о и́долѣхъ сво­и́хъ, и́хже са́ми восхотѣ́ша, и посра́мят­ся о садѣ́хъ сво­и́хъ, и́хже воз­желѣ́ша.
Бу́дутъ бо я́ко тереви́нѳъ от­ме́тнувый ли́­ст­вiя [своя́], и я́ко вертогра́дъ не имы́й воды́.
И бу́детъ крѣ́пость и́хъ я́ко сте́бль изгре́бiя, и дѣ́ланiя и́хъ я́ко и́скры о́гнен­ныя, и сожгу́т­ся беззако́н­ницы и грѣ́шницы вку́пѣ, и не бу́детъ угаша́яй.
Синодальный
Видение Исаии, сына Амосова, которое он видел о Иудее и Иерусалиме, во дни Озии, Иоафама, Ахаза, Езекии – царей Иудейских.
Слушайте, небеса, и внимай, земля, потому что Господь говорит: Я воспитал и возвысил сыновей, а они возмутились против Меня.
Вол знает владетеля своего, и осел – ясли господина своего; а Израиль не знает [Меня], народ Мой не разумеет.
Увы, народ грешный, народ обремененный беззакониями, племя злодеев, сыны погибельные! Оставили Господа, презрели Святаго Израилева, – повернулись назад.
Во что вас бить еще, продолжающие свое упорство? Вся голова в язвах, и все сердце исчахло.
От подошвы ноги до темени головы нет у него здорового места: язвы, пятна, гноящиеся раны, неочищенные и необвязанные и не смягченные елеем.
Земля ваша опустошена; города ваши сожжены огнем; поля ваши в ваших глазах съедают чужие; все опустело, как после разорения чужими.
И осталась дщерь Сиона, как шатер в винограднике, как шалаш в огороде, как осажденный город.
Если бы Господь Саваоф не оставил нам небольшого остатка, то мы были бы то же, что Содом, уподобились бы Гоморре.
Слушайте слово Господне, князья Содомские; внимай закону Бога нашего, народ Гоморрский!
К чему Мне множество жертв ваших? говорит Господь. Я пресыщен всесожжениями овнов и туком откормленного скота, и крови тельцов и агнцев и козлов не хочу.
Когда вы приходите являться пред лице Мое, кто требует от вас, чтобы вы топтали дворы Мои?
Не носи́те больше даров тщетных: курение отвратительно для Меня; новомесячий и суббот, праздничных собраний не могу терпеть: беззаконие – и празднование!
Новомесячия ваши и праздники ваши ненавидит душа Моя: они бремя для Меня; Мне тяжело нести их.
И когда вы простираете руки ваши, Я закрываю от вас очи Мои; и когда вы умножаете моления ваши, Я не слышу: ваши руки полны крови.
Омойтесь, очиститесь; удалите злые деяния ваши от очей Моих; перестаньте делать зло;
научитесь делать добро, ищите правды, спасайте угнетенного, защищайте сироту, вступайтесь за вдову.
Тогда придите – и рассудим, говорит Господь. Если будут грехи ваши, как багряное, – как снег убелю; если будут красны, как пурпур, – как во́лну убелю.
Если захотите и послушаетесь, то будете вкушать блага земли;
если же отречетесь и будете упорствовать, то меч пожрет вас: ибо уста Господни говорят.
Как сделалась блудницею верная столица, исполненная правосудия! Правда обитала в ней, а теперь – убийцы.
Серебро твое стало изгарью, вино твое испорчено водою;
князья твои – законопреступники и сообщники воров; все они любят подарки и гоняются за мздою; не защищают сироты, и дело вдовы не доходит до них.
Посему говорит Господь, Господь Саваоф, Сильный Израилев: о, удовлетворю Я Себя над противниками Моими и отмщу врагам Моим!
И обращу на тебя руку Мою и, как в щелочи, очищу с тебя примесь, и отделю от тебя все свинцовое;
и опять буду поставлять тебе судей, как прежде, и советников, как вначале; тогда будут говорить о тебе: «город правды, столица верная».
Сион спасется правосудием, и обратившиеся сыны его – правдою;
всем же отступникам и грешникам – погибель, и оставившие Господа истребятся.
Они будут постыжены за дубравы, которые столь вожделенны для вас, и посрамлены за сады, которые вы избрали себе;
ибо вы будете, как дуб, которого лист опал, и как сад, в котором нет воды.
И сильный будет отрепьем, и дело его – искрою; и будут гореть вместе, – и никто не потушит.
Арабский
رؤيا اشعياء بن آموص التي رآها على يهوذا واورشليم في ايام عزيا ويوثام وآحاز وحزقيا ملوك يهوذا

اسمعي ايتها السموات واصغي ايتها الارض لان الرب يتكلم. ربيت بنين ونشأتهم. اما هم فعصوا عليّ.

الثور يعرف قانيه والحمار معلف صاحبه. اما اسرائيل فلا يعرف. شعبي لا يفهم.

ويل للامّة الخاطئة الشعب الثقيل الاثم نسل فاعلي الشر اولاد مفسدين. تركوا الرب استهانوا بقدوس اسرائيل ارتدوا الى وراء.

على م تضربون بعد. تزدادون زيغانا. كل الراس مريض وكل القلب سقيم.

من اسفل القدم الى الراس ليس فيه صحة بل جرح واحباط وضربة طرية لم تعصر ولم تعصب ولم تلين بالزيت.

بلادكم خربة مدنكم محرقة بالنار. ارضكم تاكلها غرباء قدامكم وهي خربة كانقلاب الغرباء.

فبقيت ابنة صهيون كمظلة في كرم كخيمة في مقثأة كمدينة محاصرة.

لولا ان رب الجنود ابقى لنا بقية صغيرة لصرنا مثل سدوم وشابهنا عمورة

اسمعوا كلام الرب يا قضاة سدوم. اصغوا الى شريعة الهنا يا شعب عمورة.

لماذا لي كثرة ذبائحكم يقول الرب. اتخمت من محرقات كباش وشحم مسمنات. وبدم عجول وخرفان وتيوس ما اسر.

حينما تأتون لتظهروا امامي من طلب هذا من ايديكم ان تدوسوا دوري.

لا تعودوا تأتون بتقدمة باطلة. البخور هو مكرهة لي. راس الشهر والسبت ونداء المحفل. لست اطيق الاثم والاعتكاف.

رؤوس شهوركم واعيادكم بغضتها نفسي. صارت علي ثقلا. مللت حملها.

فحين تبسطون ايديكم استر عينيّ عنكم وان كثرتم الصلاة لا اسمع. ايديكم ملآنة دما.

اغتسلوا تنقوا اعزلوا شر افعالكم من امام عينيّ كفوا عن فعل الشر

تعلموا فعل الخير اطلبوا الحق انصفوا المظلوم اقضوا لليتيم حاموا عن الارملة.

هلم نتحاجج يقول الرب. ان كانت خطاياكم كالقرمز تبيض كالثلج. ان كانت حمراء كالدودي تصير كالصوف.

ان شئتم وسمعتم تأكلون خير الارض.

وان أبيتم وتمردتم تؤكلون بالسيف لان فم الرب تكلم

كيف صارت القرية الامينة زانية. ملآنة حقا كان العدل يبيت فيها. واما الآن فالقاتلون.

صارت فضتك زغلا وخمرك مغشوشة بماء.

رؤساؤك متمردون ولغفاء اللصوص. كل واحد منهم يحب الرشوة ويتبع العطايا. لا يقضون لليتيم ودعوى الارملة لا تصل اليهم

لذلك يقول السيد رب الجنود عزيز اسرائيل آه اني استريح من خصمائي وانتقم من اعدائي.

وأرد يدي عليك وانقي زغلك كانه بالبورق وانزع كل قصديرك.

واعيد قضاتك كما في الاول ومشيريك كما في البداءة. بعد ذلك تدعين مدينة العدل القرية الامينة.

صهيون تفدى بالحق وتائبوها بالبر.

وهلاك المذنبين والخطاة يكون سواء. وتاركو الرب يفنون.

لانهم يخجلون من اشجار البطم التي اشتهيتموها وتخزون من الجنات التي اخترتموها.

لانكم تصيرون كبطمة قد ذبل ورقها وكجنة ليس لها ماء.

ويصير القوي مشاقة وعمله شرارا فيحترقان كلاهما معا وليس من يطفئ

Visión de Isaías hijo de Amoz, la cual vio acerca de Judá y Jerusalén, en días de Uzías, Jotam, Acaz y Ezequías, reyes de Judá.

Oíd, cielos, y escucha tú, tierra,
porque habla Jehová:
«Crié hijos y los engrandecí,
pero ellos se rebelaron contra mí.
El buey conoce a su dueño,
y el asno el pesebre de su señor;
Israel no entiende,
mi pueblo no tiene conocimiento.

»¡Ay gente pecadora,
pueblo cargado de maldad,
generación de malhechores,
hijos depravados!
¡Dejaron a Jehová,
provocaron a ira al Santo de Israel,
se volvieron atrás!
¿Por qué querréis ser castigados aún?
¿Todavía os rebelaréis?
Toda cabeza está enferma
y todo corazón doliente.
Desde la planta del pie hasta la cabeza
no hay en él cosa sana, sino herida,
hinchazón y podrida llaga;
no están curadas ni vendadas
ni suavizadas con aceite.
Vuestra tierra está destruida,
vuestras ciudades puestas a fuego,
vuestra tierra delante de vosotros
comida por extranjeros
y asolada como asolamiento de extraños.
Y queda la hija de Sión como enramada en viña,
como cabaña en melonar,
como ciudad asolada.»
Si Jehová de los ejércitos
no nos hubiera dejado un resto pequeño,
seríamos como Sodoma, semejantes a Gomorra.

¡Príncipes de Sodoma, oíd la palabra de Jehová!
¡Escuchad la ley de nuestro Dios, pueblo de Gomorra!
«¿Para qué me sirve, dice Jehová,
la multitud de vuestros sacrificios?
Hastiado estoy de holocaustos de carneros
y de grasa de animales gordos;
no quiero sangre de bueyes ni de ovejas ni de machos cabríos.
¿Quién pide esto de vuestras manos,
cuando venís a presentaros delante de mí para pisotear mis atrios?
No me traigáis más vana ofrenda;
el incienso me es abominación.
Luna nueva, sábado y el convocar asambleas,
no lo puedo sufrir.
¡Son iniquidad vuestras fiestas solemnes!
Mi alma aborrece vuestras lunas nuevas
y vuestras fiestas solemnes;
me son gravosas y cansado estoy de soportarlas.
Cuando extendáis vuestras manos,
yo esconderé de vosotros mis ojos;
asimismo cuando multipliquéis la oración,
yo no oiré;
llenas están de sangre vuestras manos.
Lavaos y limpiaos,
quitad la iniquidad de vuestras obras de delante de mis ojos,
dejad de hacer lo malo,
aprended a hacer el bien,
buscad el derecho,
socorred al agraviado,
haced justicia al huérfano,
amparad a la viuda.

»Venid luego, dice Jehová, y estemos a cuenta:
aunque vuestros pecados sean como la grana,
como la nieve serán emblanquecidos;
aunque sean rojos como el carmesí,
vendrán a ser como blanca lana.
Si queréis y escucháis,
comeréis de lo mejor de la tierra;
si no queréis y sois rebeldes,
seréis consumidos a espada.»
La boca de Jehová lo ha dicho.

¿Cómo te has convertido en ramera, tú, la ciudad fiel?
Llena estuvo de justicia,
en ella habitó la equidad,
¡pero ahora la habitan los homicidas!
Tu plata se ha convertido en escorias,
tu vino está mezclado con agua.
Tus gobernantes son rebeldes
y cómplices de ladrones.
Todos aman el soborno
y van tras las recompensas;
no hacen justicia al huérfano
ni llega a ellos la causa de la viuda.
Por tanto, dice el Señor, Jehová de los ejércitos,
el Fuerte de Israel:
«¡Basta ya! ¡Tomaré satisfacción de mis enemigos,
me vengaré de mis adversarios!
Volveré mi mano contra ti,
limpiaré hasta con lejía tus escorias
y quitaré toda tu impureza.
Haré que tus jueces sean como al principio,
y tus consejeros como eran antes;
entonces te llamarán “Ciudad de justicia”, “Ciudad fiel”.
Sión será rescatada con el derecho
y los convertidos de ella con la justicia.
Pero los rebeldes y pecadores serán a una quebrantados,
y los que dejan a Jehová serán consumidos.
Entonces os avergonzarán las encinas que amasteis
y os sonrojarán los huertos que escogisteis.
Porque seréis como encina que pierde la hoja
y como huerto al que le faltan las aguas.
El fuerte será como estopa,
y lo que hizo, como una chispa;
ambos serán encendidos juntamente
y no habrá quien apague el fuego.»


Копировать текст Копировать ссылку Толкования стиха

Настройки