Въ то́й де́нь наведе́тъ Госпо́дь ме́чь святы́й и вели́кiй и крѣ́пкiй на дра́конта змі́а бѣжа́ща, на дра́конта змі́а лука́ваго, и убiе́тъ дра́конта су́щаго въ мо́ри.

Въ то́й де́нь виногра́дъ до́брый, жела́нiе пѣ́ти надъ ни́мъ:

а́зъ гра́дъ крѣ́пкiй, гра́дъ вою́емый, всу́е напою́ его́: плѣне́нъ бо бу́детъ но́щiю, въ де́нь же паде́тся стѣна́ его́: нѣ́сть того́, и́же не во́зметъ его́.

Кто́ мя приста́витъ стрещи́ сте́блiе на ни́вѣ? ра́ди вражды́ сея́ отри́нухъ и́. У́бо сего́ ра́ди сотвори́ Госпо́дь Бо́гъ вся́, ели́ка совѣща́.

И сгорѣ́хъ, возопiю́тъ живу́щiи въ не́мъ: сотвори́мъ ми́ръ ему́, сотвори́мъ ми́ръ,

приходя́щая ча́да Иа́ковля: прозя́бнетъ и процвѣте́тъ Изра́иль, и напо́лнится вселе́нная плода́ его́.

Еда́ я́коже то́й порази́, и са́мъ си́це уязви́тся? и я́коже са́мъ уби́, та́кожде убiе́нъ бу́детъ?

Сваря́ся и укоря́я отпу́ститъ я́: не ты́ ли бы́лъ еси́ помышля́я ду́хомъ же́стокимъ, уби́ти я́ ду́хомъ я́рости?

Сего́ ра́ди отъи́мется беззако́нiе Иа́ковле, и сiе́ е́сть благослове́нiе его́, егда́ отиму́ грѣ́хъ его́, егда́ положа́тъ все́ ка́менiе тре́бищъ сокруше́но а́ки пра́хъ дро́бный: и не пребу́дутъ древеса́ и́хъ, и кумíры и́хъ бу́дутъ посѣ́чени, а́ки дубра́ва дале́че.

Обита́ющее ста́до отпуще́нно бу́детъ, а́ки ста́до оста́вленое: и бу́детъ мно́го вре́мя въ па́жить, и та́мо почі́ютъ стада́.

И по вре́мени не бу́детъ въ не́мъ вся́каго зла́ка, зане́же и́зсхнетъ: жены́ гряду́щыя съ позо́рища, прiиди́те: не су́ть бо лю́дiе иму́ще смы́сла, сего́ ра́ди не уще́дритъ сотвори́вый я́, ниже́ созда́вый и́хъ поми́луетъ.

И бу́детъ въ то́й де́нь, загради́тъ Госпо́дь от рове́нника рѣ́чнаго, да́же до ринокору́ры {Евр.: водоте́чи Еги́петскiя.} [гра́да]: вы́ же собери́те сы́ны Изра́илевы по еди́ному.

И бу́детъ въ то́й де́нь, востру́бятъ трубо́ю вели́кою, и прiи́дутъ погубля́емiи во странѣ́ Ассирі́йстѣй и погубля́емiи во Еги́птѣ, и покло́нятся Го́сподеви на горѣ́ святѣ́й во Иерусали́мѣ.

Греческий [Greek (Koine)]

τῇ ἡμέρᾳ ἐκείνῃ ἐπάξει ὁ θεὸς τὴν μάχαιραν τὴν ἁγίαν καὶ τὴν μεγάλην καὶ τὴν ἰσχυρὰν ἐπὶ τὸν δράκοντα ὄφιν φεύγοντα ἐπὶ τὸν δράκοντα ὄφιν σκολιὸν καὶ ἀνελεῖ τὸν δράκοντα

τῇ ἡμέρᾳ ἐκείνῃ ἀμπελὼν καλός ἐπιθύμημα ἐξάρχειν κατ᾿ αὐτῆς

ἐγὼ πόλις ἰσχυρά πόλις πολιορκουμένη μάτην ποτιῶ αὐτήν ἁλώσεται γὰρ νυκτός ἡμέρας δὲ πεσεῖται τὸ τεῖχος

οὐκ ἔστιν ἣ οὐκ ἐπελάβετο αὐτῆς τίς με θήσει φυλάσσειν καλάμην ἐν ἀγρῷ διὰ τὴν πολεμίαν ταύτην ἠθέτηκα αὐτήν τοίνυν διὰ τοῦτο ἐποίησεν κύριος ὁ θεὸς πάντα ὅσα συνέταξεν κατακέκαυμαι

βοήσονται οἱ ἐνοικοῦντες ἐν αὐτῇ ποιήσωμεν εἰρήνην αὐτῷ ποιήσωμεν εἰρήνην

οἱ ἐρχόμενοι τέκνα Ιακωβ βλαστήσει καὶ ἐξανθήσει Ισραηλ καὶ ἐμπλησθήσεται ἡ οἰκουμένη τοῦ καρποῦ αὐτοῦ

μὴ ὡς αὐτὸς ἐπάταξεν καὶ αὐτὸς οὕτως πληγήσεται καὶ ὡς αὐτὸς ἀνεῖλεν οὕτως ἀναιρεθήσεται

μαχόμενος καὶ ὀνειδίζων ἐξαποστελεῖ αὐτούς οὐ σὺ ἦσθα ὁ μελετῶν τῷ πνεύματι τῷ σκληρῷ ἀνελεῖν αὐτοὺς πνεύματι θυμοῦ

διὰ τοῦτο ἀφαιρεθήσεται ἡ ἀνομία Ιακωβ καὶ τοῦτό ἐστιν ἡ εὐλογία αὐτοῦ ὅταν ἀφέλωμαι αὐτοῦ τὴν ἁμαρτίαν ὅταν θῶσιν πάντας τοὺς λίθους τῶν βωμῶν κατακεκομμένους ὡς κονίαν λεπτήν καὶ οὐ μὴ μείνῃ τὰ δένδρα αὐτῶν καὶ τὰ εἴδωλα αὐτῶν ἐκκεκομμένα ὥσπερ δρυμὸς μακράν

τὸ κατοικούμενον ποίμνιον ἀνειμένον ἔσται ὡς ποίμνιον καταλελειμμένον καὶ ἔσται πολὺν χρόνον εἰς βόσκημα καὶ ἐκεῖ ἀναπαύσονται

καὶ μετὰ χρόνον οὐκ ἔσται ἐν αὐτῇ πᾶν χλωρὸν διὰ τὸ ξηρανθῆναι γυναῖκες ἐρχόμεναι ἀπὸ θέας δεῦτε οὐ γὰρ λαός ἐστιν ἔχων σύνεσιν διὰ τοῦτο οὐ μὴ οἰκτιρήσῃ ὁ ποιήσας αὐτούς οὐδὲ ὁ πλάσας αὐτοὺς οὐ μὴ ἐλεήσῃ

καὶ ἔσται ἐν τῇ ἡμέρᾳ ἐκείνῃ συμφράξει κύριος ἀπὸ τῆς διώρυγος τοῦ ποταμοῦ ἕως ᾿Рινοκορούρων ὑμεῖς δὲ συναγάγετε τοὺς υἱοὺς Ισραηλ κατὰ ἕνα ἕνα

καὶ ἔσται ἐν τῇ ἡμέρᾳ ἐκείνῃ σαλπιοῦσιν τῇ σάλπιγγι τῇ μεγάλῃ καὶ ἥξουσιν οἱ ἀπολόμενοι ἐν τῇ χώρᾳ τῶν ᾿Ασσυρίων καὶ οἱ ἀπολόμενοι ἐν Αἰγύπτῳ καὶ προσκυνήσουσιν τῷ κυρίῳ ἐπὶ τὸ ὄρος τὸ ἅγιον ἐν Ιερουσαλημ

Украинский (Огієнко)

У той день навідає Господь Своїм твердим, і дужим та сильним мечем левіятана, змія прудкого, і левіятана, змія звивкого, і дракона, що в морі, заб́є.

У той день заспівайте про нього, про виноградник принадний:

Я Господь, його Сторож, щохвилі його Я напоюю;
щоб хто не навідав його, стережу його вдень та вночі,

Я гніву не маю.
Хто Мені дасть тернину й будяччя, на бій Я піду проти них, і спалю їх усіх!…

Хіба буде держатися міцно Мого він захисту, щоб мир учинити зо Мною, зо Мною щоб мир учинити!

Яків у майбутньому пустить коріння, розцвітеться Ізраїль і пуп́янки пустить, і поверхню вселенної плодом наповнять.

Чи Він уразив його, як уразив того, хто бив був його?
Чи він був забитий, як забиті були його вбивники?

Ти вигнав його, відіслав його й судишся з ним, вигнав його Своїм подувом сильним у день східнього вітру.

Тому вина Якова буде окуплена цим, а це плід увесь: усунення з нього гріха, коли він учинить каміння все жертівника побитим, немов грудки крейди, і не стоятимуть більше Астарти, і стовпи на честь сонця.

Бо місто укріплене буде самотнє, мешкання покинене та позоставлене, мов би пустиня, там пастися буде теля, і там буде лежати воно, та понищить галузки його.

Коли висохнуть віття його, то поламане буде, жінки прийдуть і спалять його…
А що це нерозумний народ, тому милосердя до нього Творець його мати не буде, і не буде ласкавий до нього Створитель його…

І станеться в день той, плоди помолотить Господь від бігу ріки до потоку єгипетського, а ви по одному позбирані будете, синове Ізраїля!

І станеться в день той, і буде засурмлено в велику сурму, і прийдуть, хто гинув у краї асирійському, і вигнанці до краю єгипетського, і будуть вони на святій горі в Єрусалимі вклонятися Господеві.

Латинский (Nova Vulgata)

Языки

In die illa visitabit Dominus in gladio suo duro et forti et grandi super Leviathan serpentem fugacem et super Leviathan serpentem tortuosum et occidet draconem, qui in mari est.

In die illa vinea erit iucunda; cantate ei.

Ego Dominus, qui servo eam; per singula momenta irrigabo eam. Ne forte visitetur contra eam, nocte et die servo eam.

Indignatio non est mihi. Quis dabit mihi spinam et veprem? In proelio gradiar super eam, succendam eam pariter,

nisi forte protectionem meam apprehendat, faciat pacem mecum, pacem faciat mecum.

Diebus futuris radices mittet Iacob, florebit et germinabit Israel, et implebunt faciem orbis fructibus.

Numquid iuxta plagam percutientis eum percussit eum? Aut, sicut occiduntur occisi eius, occisus est?

In mensura punit eum deiciens eum, impellit in spiritu suo duro, tempore quo spirat eurus.

Idcirco super hoc dimittetur iniquitas Iacob, et hic erit omnis fructus ablationis peccati eius: ut scilicet ponat omnes lapides altaris sicut lapides calcis comminutos, ne exstent luci et thymiateria.

Civitas enim munita desolata est, habitaculum derelictum et dimissum quasi desertum; ibi pascetur vitulus et ibi accubabit et consumet arbusta eius.

In siccitate frondes illius conterentur; mulieres venient et comburent eas. Ipse enim non est populus sapiens, propterea non miserebitur eius, qui fecit eum, et, qui formavit eum, non parcet ei.

Et erit: in die illa percutiet spicas Dominus a Flumine usque ad torrentem Aegypti; et vos congregabimini unus et unus, filii Israel.

Et erit: in die illa clangetur in tuba magna; et venient, qui perditi fuerant de terra Assyriorum, et qui eiecti erant in terra Aegypti, et adorabunt Dominum in monte sancto in Ierusalem.