Бы́сть же въ то́ вре́мя, разболѣ́ся езекі́а до сме́рти. И прiи́де къ нему́ Иса́iа проро́къ сы́нъ Амо́совъ и рече́ къ нему́: сiя́ глаго́летъ Госпо́дь: устро́й о до́мѣ твое́мъ, умира́еши бо ты́ и не бу́деши жи́въ.

И обрати́ езекі́а лице́ свое́ ко стѣнѣ́ и помоли́ся ко Го́сподеви глаго́ля:

помяни́, Госпо́дь, ка́ко ходи́хъ предъ тобо́ю со и́стиною и се́рдцемъ и́стиннымъ, и уго́дная предъ тобо́ю сотвори́хъ. И пла́кася езекі́а пла́чемъ вели́кимъ.

И бы́сть сло́во Госпо́дне ко Иса́iи глаго́ля:

иди́ и рцы́ езекі́и: та́ко глаго́летъ Госпо́дь Бо́гъ дави́да отца́ твоего́: услы́шахъ моли́тву твою́ и ви́дѣхъ сле́зы твоя́, се́, прилага́ю къ лѣ́томъ твои́мъ лѣ́тъ пятьна́десять,

и от руки́ царя́ Ассирі́йска изба́влю тя́ и гра́дъ се́й, и защищу́ о гра́дѣ се́мъ:

сiе́ же тебѣ́ зна́менiе от Го́спода, я́ко Бо́гъ сотвори́тъ глаго́лъ се́й, я́коже глаго́ла:

се́, а́зъ возвращу́ сѣ́нь степе́ней, и́миже сни́де со́лнце де́сять степе́ней до́му отца́ твоего́, возвращу́ со́лнце де́сять степе́ней, и́миже сни́де сѣ́нь. И взы́де со́лнце де́сять степе́ней, и́миже сни́де сѣ́нь.

Моли́тва езекі́и царя́ Иуде́йска, егда́ болѣ́ и воста́ от неду́га своего́.

А́зъ реко́хъ въ высотѣ́ дні́й мои́хъ: пойду́ во врата́ а́дова, оста́влю лѣ́та про́чая.

Реко́хъ: ктому́ не узрю́ спасе́нiя Бо́жiя на земли́ живы́хъ, ктому́ не узрю́ спасе́нiя Изра́илева на земли́, ктому́ не узрю́ человѣ́ка со живу́щими:

оста́хъ от сродства́ моего́, оста́вихъ про́чее живота́ моего́, изы́де и отъи́де от мене́ а́ки разруша́яй ку́щу поткну́вый: а́ки платно́ ду́хъ мо́й во мнѣ́ бы́сть, тка́телницѣ приближа́ющейся отрѣ́зати.

Въ то́й де́нь пре́данъ бы́хъ до зау́тра а́ки льву́, та́ко сокруши́ вся́ ко́сти моя́: от дне́ бо до но́щи пре́данъ бы́хъ.

Я́ко ла́стовица, та́ко возопiю́, и я́ко го́лубь, та́ко поучу́ся: исчезо́стѣ бо о́чи мои́, е́же взира́ти на высоту́ небе́сную ко Го́споду, и́же изба́ви мя́ и отъя́ болѣ́знь души́ моея́:

и то́й сотвори́ путево́дство во вся́ лѣ́та моя́.

Го́споди, о то́й бо возвѣсти́ся тебѣ́, и воздви́глъ еси́ дыха́нiе мое́, и утѣ́шився ожи́хъ.

Изба́вилъ бо еси́ ду́шу мою́, да не поги́бнетъ, и заве́рглъ еси́ за мя́ вся́ грѣхи́ моя́.

Не похва́лятъ бо тебе́, и́же во а́дѣ, ни уме́ршiи возблагословя́тъ тя́, и не надѣ́ются, и́же во а́дѣ, ми́лости твоея́.

Живі́и же возблагословя́тъ тя́, я́коже и а́зъ: отдне́сь бо дѣ́ти сотворю́, я́же возвѣстя́тъ пра́вду твою́,

Го́споди спасе́нiя моего́: и не преста́ну благословя́ тя съ пѣ́снiю вся́ дни́ живота́ моего́ пря́мо до́му Бо́жiю.

И рече́ Иса́iа ко езекі́и: возми́ от смо́квiй и сотри́, и приложи́ пла́стырь на я́зву и здра́въ бу́деши.

И рече́ езекі́а: сiе́ зна́менiе, я́ко взы́ду въ до́мъ Бо́жiй.

Рус. (Бируковы)

В этом переводе выбранная книга отсутствует

Украинский (Огієнко)

Языки

Тими днями смертельно захворів був Єзекія.
І прийшов до нього Ісая, Амосів син, пророк, і сказав до нього: Так сказав Господь: Заряди своєму домові, бо ти вмираєш і не будеш жити…

І відвернув Єзекія обличчя своє до стіни, і помолився до Господа,

та й сказав: О, Господи, згадай же, що я ходив перед обличчям Твоїм правдою та цілим серцем, і робив я добре в очах Твоїх!
І заплакав Єзекія ревним плачем!

І було Господнє слово до Ісаї, говорячи:

Іди й скажеш до Єзекії: Так сказав Господь, Бог батька твого Давида: Почув Я молитву твою, побачив Я сльозу твою!
Ось Я додаю до днів твоїх п́ятнадцять літ,

і з руки асирійського царя врятую тебе та це місто, й обороню це місто.

І оце тобі знак від Господа, що Господь зробить ту річ, про яку говорив:

ось я вертаю тінь ступеня, що від сонця зійшла на ступені Ахазові, назад на десять ступенів.
І вернулося сонце на десять ступенів тими ступенями, якими зійшло було.

Ось писання Єзекії, Юдиного царя, коли він був захворів та видужав з своєї хвороби:

Я сказав був: Опівдні днів своїх відійду до шеолових брам, решти років своїх я не матиму…

Я сказав: Не побачу я Господа, Господа в краї живих, уже між мешканцями царства померлих не побачу людини…

Домівка моя вже розібрана, і від мене відібрана, немов той пастуший намет;
я життя своє звинув, мов ткач, від основи мене Він відірве, покінчить мене з дня до ночі…

Я кричав аж до ранку…
Він, як лев, поторощить всі кості мої, з дня до ночі покінчить зо мною…

Пищу я, мов ластівка чи журавель, воркочу, мов той голуб;
заниділи очі мої, визираючи до високости…
Господи, причавлений я, поручися за мене!

Що маю сказати?
А що Він сказав був мені, те й вчинив.
Тихо змандрую всі літа свої через гіркість моєї душі!

Господи, на них, на словах Твоїх, житимуть люди, і в усьому цьому життя моєї душі, уздоров же мене й оживи Ти мене!

Ось терпіння це вийшло мені на добро, Ти стримав від гробу гниття мою душу, бо Ти кинув за спину Свою всі гріхи мої,

бо не буде ж шеол прославляти Тебе, смерть не буде Тебе вихваляти…
Не мають надії на правду Твою ті, хто сходить до гробу.

Живий, тільки живий Тебе славити буде, як я ось сьогодні, батько синам розголосить про правду Твою!

Господь на спасіння мені, і ми будем співати пісноспіви свої у домі Господнім по всі дні мого життя!

А Ісая сказав: Нехай візьмуть грудку фіґ, і нехай розітруть на тому гнояку, і видужає!

А Єзекія промовив: Який знак, що я ввійду до Господнього дому?