«If you will return, O Israel,» says the LORD, «Return to Me; And if you will put away your abominations out of My sight, Then you shall not be moved.

And you shall swear, «The LORD lives,́ In truth, in judgment, and in righteousness; The nations shall bless themselves in Him, And in Him they shall glory.»

For thus says the LORD to the men of Judah and Jerusalem: «Break up your fallow ground, And do not sow among thorns.

Circumcise yourselves to the LORD, And take away the foreskins of your hearts, You men of Judah and inhabitants of Jerusalem, Lest My fury come forth like fire, And burn so that no one can quench it, Because of the evil of your doings.»

Declare in Judah and proclaim in Jerusalem, and say: «Blow the trumpet in the land; Cry, «Gather together,́ And say, «Assemble yourselves, And let us go into the fortified cities.́

Set up the standard toward Zion. Take refuge! Do not delay! For I will bring disaster from the north, And great destruction.»

The lion has come up from his thicket, And the destroyer of nations is on his way. He has gone forth from his place To make your land desolate. Your cities will be laid waste, Without inhabitant.

For this, clothe yourself with sackcloth, Lament and wail. For the fierce anger of the LORD Has not turned back from us.

«And it shall come to pass in that day,» says the LORD, «That the heart of the king shall perish, And the heart of the princes; The priests shall be astonished, And the prophets shall wonder.»

Then I said, «Ah, Lord GOD! Surely You have greatly deceived this people and Jerusalem, Saying, «You shall have peace,́ Whereas the sword reaches to the heart.»

At that time it will be said To this people and to Jerusalem, «A dry wind of the desolate heights blows in the wilderness Toward the daughter of My people-- Not to fan or to cleanse--

A wind too strong for these will come for Me; Now I will also speak judgment against them.»

«Behold, he shall come up like clouds, And his chariots like a whirlwind. His horses are swifter than eagles. Woe to us, for we are plundered!»

O Jerusalem, wash your heart from wickedness, That you may be saved. How long shall your evil thoughts lodge within you?

For a voice declares from Dan And proclaims affliction from Mount Ephraim:

«Make mention to the nations, Yes, proclaim against Jerusalem, That watchers come from a far country And raise their voice against the cities of Judah.

Like keepers of a field they are against her all around, Because she has been rebellious against Me,» says the LORD.

«Your ways and your doings Have procured these things for you. This is your wickedness, Because it is bitter, Because it reaches to your heart.»

O my soul, my soul! I am pained in my very heart! My heart makes a noise in me; I cannot hold my peace, Because you have heard, O my soul, The sound of the trumpet, The alarm of war.

Destruction upon destruction is cried, For the whole land is plundered. Suddenly my tents are plundered, And my curtains in a moment.

How long will I see the standard, And hear the sound of the trumpet?

«For My people are foolish, They have not known Me. They are silly children, And they have no understanding. They are wise to do evil, But to do good they have no knowledge.»

I beheld the earth, and indeed it was without form, and void; And the heavens, they had no light.

I beheld the mountains, and indeed they trembled, And all the hills moved back and forth.

I beheld, and indeed there was no man, And all the birds of the heavens had fled.

I beheld, and indeed the fruitful land was a wilderness, And all its cities were broken down At the presence of the LORD, By His fierce anger.

For thus says the LORD: «The whole land shall be desolate; Yet I will not make a full end.

For this shall the earth mourn, And the heavens above be black, Because I have spoken. I have purposed and will not relent, Nor will I turn back from it.

The whole city shall flee from the noise of the horsemen and bowmen. They shall go into thickets and climb up on the rocks. Every city shall be forsaken, And not a man shall dwell in it.

«And when you are plundered, What will you do? Though you clothe yourself with crimson, Though you adorn yourself with ornaments of gold, Though you enlarge your eyes with paint, In vain you will make yourself fair; Your lovers will despise you; They will seek your life.

«For I have heard a voice as of a woman in labor, The anguish as of her who brings forth her first child, The voice of the daughter of Zion bewailing herself; She spreads her hands, saying, «Woe is me now, for my soul is weary Because of murderers!́

Церковнославянский (рус)

А́ще обрати́шися, Изра́илю, глаго́летъ Госпо́дь, ко мнѣ́ обрати́ся: и а́ще отъи́меши ме́рзости твоя́ от у́стъ твои́хъ, и от лица́ моего́ убои́шися,

и клене́шися, живе́тъ Госпо́дь, во и́стинѣ и въ судѣ́ и въ пра́вдѣ, и благословя́тъ въ не́мъ язы́цы и въ не́мъ восхва́лятъ Бо́га во Иерусали́мѣ.

Сiя́ бо глаго́летъ Госпо́дь муже́мъ Иу́динымъ и обита́телемъ Иерусали́млимъ: понови́те себѣ́ поля́ и не сѣ́йте на те́рнiи:

обрѣ́житеся Бо́гу ва́шему и обрѣ́жите жестосе́рдiе ва́ше, му́жiе Иу́дины и обита́ющiи во Иерусали́мѣ, да не изы́детъ я́ко о́гнь я́рость моя́, и возгори́тся, и не бу́детъ угаша́яй, ра́ди лука́вства начина́нiй ва́шихъ.

Возвѣсти́те во Иуде́и, и да услы́шится во Иерусали́мѣ: глаго́лите, воспо́йте трубо́ю на земли́, возопі́йте зѣло́ и рцы́те: собери́теся, и вни́демъ во гра́ды тве́рды.

Воздви́гше [зна́менiе] бѣжи́те въ Сiо́нъ, потщи́теся, не сто́йте, я́ко зла́я а́зъ навожду́ от сѣ́вера и сотре́нiе вели́ко.

Взы́де ле́въ от ло́жа своего́, и погубля́яй язы́ки воздви́жеся и изы́де от мѣ́ста своего́, да положи́тъ зе́млю твою́ въ пусты́ню, и гра́ди твои́ разоря́тся, оста́вшiи безъ обита́телей.

О си́хъ препоя́шитеся во вре́тища и пла́чите и рыда́йте, я́ко не отврати́ся гнѣ́въ я́рости Госпо́дни от ва́съ.

И бу́детъ въ де́нь то́й, глаго́летъ Госпо́дь, поги́бнетъ се́рдце царе́во и се́рдце нача́лниковъ, и свяще́нницы ужа́снутся, и проро́цы удивя́тся.

И реко́хъ: о, Влады́ко Го́споди, еда́ обольсти́лъ еси́ лю́ди сiя́ и Иерусали́ма, рекі́й: ми́ръ бу́детъ ва́мъ? и се́, про́йде ме́чь да́же до души́ и́хъ.

Во вре́мя о́но рече́тся лю́демъ си́мъ и Иерусали́му: ду́хъ заблужде́нiя въ пусты́ни, пу́ть дще́ре люді́й мои́хъ, не ко очище́нiю, ниже́ во свято́е:

ду́хъ исполне́нiя от си́хъ прiи́детъ мнѣ́, и ны́нѣ а́зъ возглаго́лю суды́ моя́ къ ни́мъ.

Се́, я́ко о́блакъ взы́детъ, и я́ко ви́хрь колесни́цы его́, быстрѣ́е орло́въ ко́ни его́: го́ре на́мъ, я́ко бѣ́дствуемъ.

Омы́й от лука́вства се́рдце твое́, Иерусали́ме, да спасе́шися: доко́лѣ бу́дутъ въ тебѣ́ помышле́нiя бѣ́дъ твои́хъ?

Гла́съ бо возвѣща́ющаго от Да́на прiи́детъ, и слы́шана бу́детъ болѣ́знь от горы́ Ефре́мли.

Рцы́те язы́комъ: се́, прiидо́ша: возвѣсти́те во Иерусали́мѣ: полцы́ и́дутъ от земли́ да́льнiя и да́ша на гра́ды Иу́дины гла́съ сво́й,

а́ки стра́жы се́лнiи бы́ша надъ ни́мъ о́крестъ: я́ко пренебре́глъ мя́ еси́, глаго́летъ Госпо́дь.

Пути́ твоя́ и начина́нiя твоя́ сотвори́ша тебѣ́ сiя́: сiе́ лука́вство твое́, поне́же го́рько, я́ко прикосну́ся се́рдцу твоему́.

Чре́во мое́, чре́во мое́ боли́тъ мнѣ́, и чу́вства се́рдца моего́, смуща́ется душа́ моя́, терза́ется се́рдце мое́: не умолчу́, я́ко гла́съ трубы́ услы́шала душа́ моя́, во́пль ра́ти и бѣды́:

сотре́нiе [на сотре́нiе] призыва́ется, поне́же опустѣ́ла вся́ земля́, внеза́пу опустѣ́ жили́ще мое́, расторго́шася ко́жы моя́.

Доко́лѣ зрѣ́ти и́мамъ бѣжа́щихъ, слы́шащь гла́сы тру́бныя?

Поне́же вожде́ве люді́й мои́хъ мене́ не позна́ша: сы́нове бу́iи су́ть и безу́мни, му́дри су́ть, е́же твори́ти зла́я, бла́го же твори́ти не позна́ша.

Воззрѣ́хъ на зе́млю, и се́, ничто́же, и на не́бо, и не бѣ́ свѣ́та его́.

Ви́дѣхъ го́ры, и трепета́ху, и вси́ хо́лми возмути́шася.

Воззрѣ́хъ, и се́, не бѣ́ человѣ́ка, и вся́ пти́цы небе́сныя ужаса́хуся.

Ви́дѣхъ, и се́, карми́лъ пу́стъ, и вси́ гра́ди сожже́ни огне́мъ от лица́ Госпо́дня, и от лица́ гнѣ́ва я́рости его́ погибо́ша.

Сiя́ глаго́летъ Госпо́дь: пуста́ бу́детъ вся́ земля́, сконча́нiя же не сотворю́.

О си́хъ да пла́четъ земля́, и да помрачи́тся не́бо свы́ше: поне́же глаго́лахъ, и не раска́юся: устреми́хся, и не отвращу́ся от него́.

От гла́са яздя́щихъ и напряже́нна лу́ка побѣже́ вся́ка страна́: внидо́ша въ разсѣ́лины и въ дубра́вы сокры́шася и на ка́менiе взыдо́ша: вси́ гра́ди оста́влени су́ть, не обита́етъ въ ни́хъ человѣ́къ.

Ты́ же, запустѣ́лая, что́ сотвори́ши? а́ще облече́шися во багряни́цу и украси́шися мони́сты златы́ми, а́ще нама́жеши сти́вiемъ о́чи твои́, всу́е украше́нiе твое́: отри́нуша тя́ любо́вницы твои́, души́ твоея́ и́щутъ.

Гла́съ бо я́ко родя́щiя слы́шахъ стена́нiя твоего́: а́ки первородя́щiя гла́съ дще́ре Сiо́ни иста́етъ, и опу́ститъ ру́цѣ свои́: го́ре мнѣ́, я́ко исчеза́етъ душа́ моя́ надъ убiе́нными.

Еврейский

אִם־תָּשׁוּב יִשְׂרָאֵל נְאֻם־יְהוָה אֵלַי תָּשׁוּב; וְאִם־תָּסִיר שִׁקּוּצֶיךָ מִפָּנַי וְלֹא תָנוּד׃

וְנִשְׁבַּעְתָּ חַי־יְהוָה, בֶּאֱמֶת בְּמִשְׁפָּט וּבִצְדָקָה; וְהִתְבָּרְכוּ בוֹ גּוֹיִם וּבוֹ יִתְהַלָּלוּ׃ ס

כִּי־כֹה אָמַר יְהוָֹה, לְאִישׁ יְהוּדָה וְלִירוּשָׁלִַם, נִירוּ לָכֶם נִיר; וְאַל־תִּזְרְעוּ אֶל־קוֹצִים׃

הִמֹּלוּ לַיהוָֹה, וְהָסִרוּ עָרְלוֹת לְבַבְכֶם, אִישׁ יְהוּדָה וְיֹשְׁבֵי יְרוּשָׁלִָם; פֶּן־תֵּצֵא כָאֵשׁ חֲמָתִי, וּבָעֲרָה וְאֵין מְכַבֶּה, מִפְּנֵי רֹעַ מַעַלְלֵיכֶם׃

הַגִּידוּ בִיהוּדָה, וּבִירוּשָׁלִַם הַשְׁמִיעוּ, וְאִמְרוּ ותִּקְעוּ (תִּקְעוּ) שׁוֹפָר בָּאָרֶץ; קִרְאוּ מַלְאוּ וְאִמְרוּ, הֵאָסְפוּ וְנָבוֹאָה אֶל־עָרֵי הַמִּבְצָר׃

שְׂאוּ־נֵס צִיּוֹנָה, הָעִיזוּ אַל־תַּעֲמֹדוּ; כִּי רָעָה, אָנֹכִי מֵבִיא מִצָּפוֹן וְשֶׁבֶר גָּדוֹל׃

עָלָה אַרְיֵה מִסֻּבְּכוֹ, וּמַשְׁחִית גּוֹיִם, נָסַע יָצָא מִמְּקֹמוֹ; לָשׂוּם אַרְצֵךְ לְשַׁמָּה, עָרַיִךְ תִּצֶּינָה מֵאֵין יוֹשֵׁב׃

עַל־זֹאת חִגְרוּ שַׂקִּים סִפְדוּ וְהֵילִילוּ; כִּי לֹא־שָׁב חֲרוֹן אַף־יְהוָֹה מִמֶּנּוּ׃ פ

וְהָיָה בַיּוֹם־הַהוּא נְאֻם־יְהוָה, יֹאבַד לֵב־הַמֶּלֶךְ וְלֵב הַשָּׂרִים; וְנָשַׁמּוּ הַכֹּהֲנִים, וְהַנְּבִיאִים יִתְמָהוּ׃

וָאֹמַר אֲהָהּ אֲדֹנָי יְהוִה, אָכֵן הַשֵּׁא הִשֵּׁאתָ לָעָם הַזֶּה וְלִירוּשָׁלִַם לֵאמֹר, שָׁלוֹם יִהְיֶה לָכֶם; וְנָגְעָה חֶרֶב עַד־הַנָּפֶשׁ׃

בָּעֵת הַהִיא, יֵאָמֵר לָעָם־הַזֶּה וְלִירוּשָׁלִַם, רוּחַ צַח שְׁפָיִים בַּמִּדְבָּר, דֶּרֶךְ בַּת־עַמִּי; לוֹא לִזְרוֹת וְלוֹא לְהָבַר׃

רוּחַ מָלֵא מֵאֵלֶּה יָבוֹא לִי; עַתָּה גַּם־אֲנִי אֲדַבֵּר מִשְׁפָּטִים אוֹתָם׃

הִנֵּה כַּעֲנָנִים יַעֲלֶה, וְכַסּוּפָה מַרְכְּבוֹתָיו, קַלּוּ מִנְּשָׁרִים סוּסָיו; אוֹי לָנוּ כִּי שֻׁדָּדְנוּ׃

כַּבְּסִי מֵרָעָה לִבֵּךְ יְרוּשָׁלִַם, לְמַעַן תִּוָּשֵׁעִי; עַד־מָתַי תָּלִין בְּקִרְבֵּךְ מַחְשְׁבוֹת אוֹנֵךְ׃

כִּי קוֹל מַגִּיד מִדָּן; וּמַשְׁמִיעַ אָוֶן מֵהַר אֶפְרָיִם׃

הַזְכִּירוּ לַגּוֹיִם, הִנֵּה הַשְׁמִיעוּ עַל־יְרוּשָׁלִַם, נֹצְרִים בָּאִים מֵאֶרֶץ הַמֶּרְחָק; וַיִּתְּנוּ עַל־עָרֵי יְהוּדָה קוֹלָם׃

כְּשֹׁמְרֵי שָׂדַי, הָיוּ עָלֶיהָ מִסָּבִיב; כִּי־אֹתִי מָרָתָה נְאֻם־יְהוָה׃

דַּרְכֵּךְ וּמַעֲלָלַיִךְ, עָשׂוֹ אֵלֶּה לָךְ; זֹאת רָעָתֵךְ כִּי מָר, כִּי נָגַע עַד־לִבֵּךְ׃ ס

מֵעַי מֵעַי אָחוּלָה (אוֹחִילָה) קִירוֹת לִבִּי הֹמֶה־לִּי לִבִּי לֹא אַחֲרִישׁ; כִּי קוֹל שׁוֹפָר שָׁמַעְתִּי (שָׁמַעַתְּ) נַפְשִׁי, תְּרוּעַת מִלְחָמָה׃

שֶׁבֶר עַל־שֶׁבֶר נִקְרָא, כִּי שֻׁדְּדָה כָּל־הָאָרֶץ; פִּתְאֹם שֻׁדְּדוּ אֹהָלַי, רֶגַע יְרִיעֹתָי׃

עַד־מָתַי אֶרְאֶה־נֵּס; אֶשְׁמְעָה קוֹל שׁוֹפָר׃ ס

כִּי אֱוִיל עַמִּי, אוֹתִי לֹא יָדָעוּ, בָּנִים סְכָלִים הֵמָּה, וְלֹא נְבוֹנִים הֵמָּה; חֲכָמִים הֵמָּה לְהָרַע, וּלְהֵיטִיב לֹא יָדָעוּ׃

רָאִיתִי אֶת־הָאָרֶץ, וְהִנֵּה־תֹהוּ וָבֹהוּ; וְאֶל־הַשָּׁמַיִם וְאֵין אוֹרָם׃

רָאִיתִי הֶהָרִים, וְהִנֵּה רֹעֲשִׁים; וְכָל־הַגְּבָעוֹת הִתְקַלְקָלוּ׃

רָאִיתִי וְהִנֵּה אֵין הָאָדָם; וְכָל־עוֹף הַשָּׁמַיִם נָדָדוּ׃

רָאִיתִי וְהִנֵּה הַכַּרְמֶל הַמִּדְבָּר; וְכָל־עָרָיו, נִתְּצוּ מִפְּנֵי יְהוָה, מִפְּנֵי חֲרוֹן אַפּוֹ׃ ס

כִּי־כֹה אָמַר יְהוָה, שְׁמָמָה תִהְיֶה כָּל־הָאָרֶץ; וְכָלָה לֹא אֶעֱשֶׂה׃

עַל־זֹאת תֶּאֱבַל הָאָרֶץ, וְקָדְרוּ הַשָּׁמַיִם מִמָּעַל; עַל כִּי־דִבַּרְתִּי זַמֹּתִי, וְלֹא נִחַמְתִּי וְלֹא־אָשׁוּב מִמֶּנָּה׃

מִקּוֹל פָּרָשׁ וְרֹמֵה קֶשֶׁת, בֹּרַחַת כָּל־הָעִיר, בָּאוּ בֶּעָבִים, וּבַכֵּפִים עָלוּ; כָּל־הָעִיר עֲזוּבָה, וְאֵין־יוֹשֵׁב בָּהֵן אִישׁ׃

וְאַתִּי (וְאַתְּ) שָׁדוּד מַה־תַּעֲשִׂי, כִּי־תִלְבְּשִׁי שָׁנִי כִּי־תַעְדִּי עֲדִי־זָהָב, כִּי־תִקְרְעִי בַפּוּךְ עֵינַיִךְ, לַשָּׁוְא תִּתְיַפִּי; מָאֲסוּ־בָךְ עֹגְבִים נַפְשֵׁךְ יְבַקֵּשׁוּ׃

כִּי קוֹל כְּחוֹלָה שָׁמַעְתִּי, צָרָה כְּמַבְכִּירָה, קוֹל בַּת־צִיּוֹן תִּתְיַפֵּחַ תְּפָרֵשׂ כַּפֶּיהָ; אוֹי־נָא לִי, כִּי־עָיְפָה נַפְשִׁי לְהֹרְגִים׃ פ

Украинский (Огієнко)

Языки

Якщо ти, Ізраїлю, вернешся, каже Господь, до Мене ти вернешся, і якщо ти відкинеш із-перед обличчя Мого гидоти свої, то не будеш тинятись!

І якщо ти присягнеш Як живий Господь правдою й правом та справедливістю, то будуть Ним благословлятись народи, і хвалитись Ним будуть.

Бо так каже Господь мужам Юди та Єрусалиму: Оріть собі на цілині, і не сійте в тернину!

Обрізуйтеся Господеві, й усуньте із ваших сердець крайні плоті, юдеї та мешканці Єрусалиму, щоб не вийшла, немов той огонь, Моя лютість, і буде палати вона, і не буде кому погасити через злі ваші вчинки!

Оповістіте в Юдеї та в Єрусалимі звістіть та й скажіть: Засурміте в сурму у краю!
Кричіть гучним голосом та говоріть: Зберіться та підемо до міст до твердинних!

Підійміте прапор до Сіону, поспішайте, не станьте, бо з півночі зло приведу, і велике нещастя…

Лев виходить із своєї гущавини, і той, хто нищить народи, вирушає із місця свого, щоб твій край обернути на руїну, і спустошені будуть міста твої, так що забракне і мешканця!…

Отож, опережіться веретами, плачте та голосіть, бо лютість Господнього гніву від нас не відвернеться!

І станеться в день той, говорить Господь, згине розум царя і розум князів, і остовпіють священики, а пророки здивуються

й скажуть: О Господи, Боже, справді обманений сильно народ цей та Єрусалим, коли казано: Буде вам мир, а меч доторкнувся ось аж до душі!…

Того часу народові цьому та Єрусалимові сказане буде: Ось вітер палкий з лисих гір на пустині, на дорозі дочки Мого люду, не на віяння й не на очищення він!

Та вітер сильніший від цього прибуде Мені, і над ними Я суд прокажу…

Ось він прийде, як хмари, й як буря його колесниці, від орлів швидші коні його: Горе нам, бо спустошені будемо ми!…

Обмий серце своє від лихого, о Єрусалиме, щоб був ти врятований!
Аж доки в тобі пробуватимуть думки марноти твоєї?

Бо голос доносить із Дану й звіщає погибіль з Єфремових гір…

Пригадайте народам оце, сповістіть ось про Єрусалим: Приходять з далекого краю його облягати, і здіймають свій крик на юдейські міста!

Як сторожа полів, навколо оточать його, бо він Мені був неслухняний, говорить Господь!

Дорога твоя й твої вчинки тобі це зробили, це лихо твоє: бо гірке, бо торкнуло воно аж до серця твого…

Ой, утробо моя, ти утробо моя, я тремчу!
Біль серце стискає мені, і трепоче мені моє серце!…
Не можу мовчати, бо вчула душа моя голос сурми, гук війни!

Біда на біду прикликається, вся бо земля поруйнована буде, спустошені будуть зненацька намети мої, вмить завіси мої…

Аж доки я бачити прапора буду, буду чути голос сурми?

Тому, що народ мій безглуздий, він не знає Мене: вони нерозумні сини й нерозважні вони, мудрі вони, щоб чинити лихе, та не вміють чинити добра!

Дивлюся на землю, аж ось порожнеча та пустка, і на небо й нема його світла!

Дивлюся на гори, аж ось вони трусяться, і всі згір́я хитаються!

Дивлюся, аж ось вже немає людини, і порозліталось все птаство небесне.

Дивлюся, аж ось край родючий пустинею став, а міста його знищені всі від обличчя Господнього, від полум́я гніву Його…

Бо Господь так прорік: Спустошенням стане ввесь край, та кінця йому ще не вчиню!

І буде в жалобі земля через це, і затьмариться небо вгорі, бо Я говорив, що задумав, і не пожалую, і не відступлюся від того…

Від гуркотнечі їздця та стрільця побіжить усе місто, повтікають в гущавини й злізуть на скелі…
Всі міста покинуті, і немає нікого, хто мешкав би в них…

А ти, поруйнована, дочко Сіону, що будеш робити?
Хоч ти зодягаєш себе в кармазин, хоч прикрашуєшся золотою оздобою, хоч очі свої підмальовуєш фарбою, та надаремно прикрашуєшся: обридили тобою коханці твої, на життя твоє важать вони!

Бо чую Я крик, немов породіллі, чую стогін, мов первістки, голос Сіонської дочки, вона стогне, заломлює руки свої та голосить: Ой, горе мені, бо попало життя моє вбивникам!…