Азбука веры » Injil » Книга Иова » гл.5

Книга Иова, Глава 5

Толкования

Толкования главы

5:1

5:2

5:3

см.:Пс.36:35;

5:4

5:5

5:6

5:7

см.:Иов.14:1;

5:8

5:9

см.:Иов.9:10;Пс.71:18;

5:10

см.:Иов.36:27;Пс.146:8;

5:11

5:12

5:13

см.:1Кор.3:19-20;

5:14

см.:Втор.28:29;

5:15

5:16

5:17

см.:Притч.3:11;Иак.1:12;Евр.12:5;Откр.3:19;

5:18

см.:Втор.32:39;

5:19

см.:Пс.90:10;Ис.43:2;

5:20

см.:Пс.32:19;

5:21

см.:Пс.54:22;Притч.26:22;

5:22

5:23

см.:Пс.90:12;Ис.11:6;

5:24

5:25

5:26

5:27

Узбекский

В этом переводе выбранная книга отсутствует

Синодальный

1 «Человек рождается на страдание»; 8 Елифаз советует Иову предать свое дело Богу. 17 «Наказания Вседержителева не отвергай».

Взывай, если есть отвечающий тебе. И к кому из святых обратишься ты?

Так, глупца убивает гневливость, и несмысленного губит раздражительность.

Видел я, как глупец укореняется, и тотчас проклял дом его.

Дети его далеки от счастья, их будут бить у ворот, и не будет заступника.

Жатву его съест голодный и из-за терна возьмет ее, и жаждущие поглотят имущество его.

Так, не из праха выходит горе, и не из земли вырастает беда;

но человек рождается на страдание, как искры, чтобы устремляться вверх.

Но я к Богу обратился бы, предал бы дело мое Богу,

Который творит дела великие и неисследимые, чудные без числа,

дает дождь на лице земли и посылает воды на лице полей;

униженных поставляет на высоту, и сетующие возносятся во спасение.

Он разрушает замыслы коварных, и руки их не довершают предприятия.

Он уловляет мудрецов их же лукавством, и совет хитрых становится тщетным:

днем они встречают тьму и в полдень ходят ощупью, как ночью.

Он спасает бедного от меча, от уст их и от руки сильного.

И есть несчастному надежда, и неправда затворяет уста свои.

Блажен человек, которого вразумляет Бог, и потому наказания Вседержителева не отвергай,

ибо Он причиняет раны и Сам обвязывает их; Он поражает, и Его же руки врачуют.

В шести бедах спасет тебя, и в седьмой не коснется тебя зло.

Во время голода избавит тебя от смерти, и на войне – от руки меча.

От бича языка укроешь себя и не убоишься опустошения, когда оно придет.

Опустошению и голоду посмеешься и зверей земли не убоишься,

ибо с камнями полевыми у тебя союз, и звери полевые в мире с тобою.

И узна́ешь, что шатер твой в безопасности, и будешь смотреть за домом твоим, и не согрешишь.

И увидишь, что семя твое многочисленно, и отрасли твои, как трава на земле.

Войдешь во гроб в зрелости, как укладываются снопы пшеницы в свое время.

Вот, что мы дознали; так оно и есть; выслушай это и заметь для себя.

Украинский (Огієнко)

Языки

Ану клич, чи є хто, щоб тобі відповів?
І до кого з святих ти вдасися?

Бо гнів побиває безглуздого, а заздрощі смерть завдають нерозумному!

Я бачив безумного, як він розсівся, та зараз оселя його спорохнявіла…

Від спасіння далекі сини його, вони без рятунку почавлені будуть у брамі!

Його жниво голодний поїсть, і з-між терну його забере, і спрагнені ось поковтають маєток його!

Бо нещастя виходить не з пороху, а горе росте не з землі,

бо людина народжується на страждання, як іскри, щоб угору летіти…

А я б удавався до Бога, і на Бога б поклав свою справу,

Він чинить велике та недослідиме, предивне, якому немає числа,

бо Він дає дощ на поверхню землі, і на поля посилає Він воду,

щоб поставить низьких на високе, і зміцнити спасіння засмучених.

Він розвіює задуми хитрих, і не виконують плану їх руки,

Він мудрих лукавством їх ловить, і рада крутійська марною стає,

вдень знаходять вони темноту, а в полудень мацають, мов уночі!…

І Він від меча урятовує бідного, а з міцної руки бідаря,

і стається надія нужденному, і замкнула уста свої кривда!

Тож блаженна людина, яку Бог картає, і ти не цурайсь Всемогутнього кари:

Бо Він рану завдасть і перев́яже, Він ламає й вигоюють руки Його!

В шістьох лихах спасає тебе, а в сімох не діткне тебе зло:

Викупляє тебе Він від смерти за голоду, а в бою з рук меча.

Як бич язика запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як прийде вона.

З насилля та з голоду будеш сміятись, а земної звірини не бійся.

Бо з камінням на полі є в тебе умова, і звір польовий примирився з тобою.

І довідаєшся, що намет твій спокійний, і переглянеш домівку свою, і не знайдеш у ній недостатку.

І довідаєшся, що численне насіння твоє, а нащадки твої як трава на землі!

І в дозрілому віці до гробу ти зійдеш, як збіжжя доспіле ввіходить до клуні за часу свого!

Отож, дослідили ми це й воно так, послухай цього, й зрозумій собі все!