When they come from the marketplace, they do not eat unless they wash. And there are many other things which they have received and hold, like the washing of cups, pitchers, copper vessels, and couches.

Then the Pharisees and scribes asked Him, «Why do Your disciples not walk according to the tradition of the elders, but eat bread with unwashed hands?»

He answered and said to them, «Well did Isaiah prophesy of you hypocrites, as it is written: «This people honors Me with their lips, But their heart is far from Me.

And in vain they worship Me, Teaching as doctrines the commandments of men.́

For laying aside the commandment of God, you hold the tradition of men –-the washing of pitchers and cups, and many other such things you do.»

He said to them, «All too well you reject the commandment of God, that you may keep your tradition.

For Moses said, «Honor your father and your motheŕ; and, «He who curses father or mother, let him be put to death.́

But you say, «If a man says to his father or mother, «Whatever profit you might have received from me is Corban»--́ (that is, a gift to God),

then you no longer let him do anything for his father or his mother,

making the word of God of no effect through your tradition which you have handed down. And many such things you do.»

When He had called all the multitude to Himself, He said to them, «Hear Me, everyone, and understand:

There is nothing that enters a man from outside which can defile him; but the things which come out of him, those are the things that defile a man.

If anyone has ears to hear, let him hear!»

When He had entered a house away from the crowd, His disciples asked Him concerning the parable.

So He said to them, «Are you thus without understanding also? Do you not perceive that whatever enters a man from outside cannot defile him,

because it does not enter his heart but his stomach, and is eliminated, thus purifying all foods?»

And He said, «What comes out of a man, that defiles a man.

For from within, out of the heart of men, proceed evil thoughts, adulteries, fornications, murders,

thefts, covetousness, wickedness, deceit, lewdness, an evil eye, blasphemy, pride, foolishness.

All these evil things come from within and defile a man.»

From there He arose and went to the region of Tyre and Sidon. And He entered a house and wanted no one to know it, but He could not be hidden.

For a woman whose young daughter had an unclean spirit heard about Him, and she came and fell at His feet.

The woman was a Greek, a Syro-Phoenician by birth, and she kept asking Him to cast the demon out of her daughter.

But Jesus said to her, «Let the children be filled first, for it is not good to take the childreńs bread and throw it to the little dogs.»

And she answered and said to Him, «Yes, Lord, yet even the little dogs under the table eat from the childreńs crumbs.»

Then He said to her, «For this saying go your way; the demon has gone out of your daughter.»

And when she had come to her house, she found the demon gone out, and her daughter lying on the bed.

Again, departing from the region of Tyre and Sidon, He came through the midst of the region of Decapolis to the Sea of Galilee.

Then they brought to Him one who was deaf and had an impediment in his speech, and they begged Him to put His hand on him.

And He took him aside from the multitude, and put His fingers in his ears, and He spat and touched his tongue.

Then, looking up to heaven, He sighed, and said to him, «Ephphatha,» that is, «Be opened.»

Immediately his ears were opened, and the impediment of his tongue was loosed, and he spoke plainly.

Then He commanded them that they should tell no one; but the more He commanded them, the more widely they proclaimed it.

And they were astonished beyond measure, saying, «He has done all things well. He makes both the deaf to hear and the mute to speak.»

Церковнославянский (рус)

И собра́шася къ Нему́ фарисе́е и нѣ́цыи от кни́жникъ, прише́дшiи от Иерусали́ма:

и ви́дѣвше нѣ́кiихъ от учени́къ Его́ нечи́стыми рука́ми, си́рѣчь неумове́ными, яду́щихъ хлѣ́бы, руга́хуся.

Фарисе́е бо и вси́ Иуде́е, а́ще не тры́юще {до лако́тъ} умы́ютъ ру́къ, не ядя́тъ, держа́ще преда́нiя ста́рецъ:

и от то́ржища, а́ще не поку́плются, не ядя́тъ. И и́на мно́га су́ть, я́же прiя́ша держа́ти: погруже́нiя сткля́ницамъ и чва́номъ и котло́мъ и одро́мъ.

[Зач. 28.] Пото́мъ же вопроша́ху Его́ фарисе́е и кни́жницы: почто́ ученицы́ Твои́ не хо́дятъ по преда́нiю ста́рецъ, но неумове́ными рука́ми ядя́тъ хлѣ́бъ?

О́нъ же отвѣща́въ рече́ и́мъ, я́ко до́брѣ проро́чествова Иса́iа о ва́съ лицемѣ́рѣхъ, я́коже е́сть пи́сано: сі́и лю́дiе устна́ми Мя́ чту́тъ, се́рдце же и́хъ дале́че отстои́тъ от Мене́,

всу́е же чту́тъ Мя́, уча́ще уче́ниемъ, за́повѣдемъ человѣ́ческимъ:

оста́вльше бо за́повѣдь Бо́жiю, держите́ преда́нiя человѣ́ческая, креще́нiя {омове́нiя} чва́номъ и сткля́ницамъ, и и́на подо́бна такова́ мно́га творите́.

И глаго́лаше и́мъ: до́брѣ отмета́ете за́повѣдь Бо́жiю, да преда́нiе ва́ше соблюдете́:

Моисе́й бо рече́: чти́ отца́ твоего́ и ма́терь твою́: и и́же злосло́витъ отца́ или́ ма́терь, сме́ртiю да у́мретъ:

вы́ же глаго́лете: а́ще рече́тъ человѣ́къ отцу́ или́ ма́тери: корва́нъ, е́же е́сть да́ръ, и́же а́ще {и́мже бы} по́льзовался еси́ от мене́:

и не ктому́ оставля́ете его́ что́ сотвори́ти отцу́ своему́ или́ ма́тери свое́й,

преступа́юще сло́во Бо́жiе преда́нiемъ ва́шимъ, е́же преда́сте: и подо́бна такова́ мно́га творите́.

[Зач. 29.] И призва́въ ве́сь наро́дъ, глаго́лаше и́мъ: послу́шайте Мене́ вси́ и разумѣ́йте:

ничто́же е́сть внѣу́ду человѣ́ка входи́мо въ о́нь, е́же мо́жетъ оскверни́ти его́: но исходя́щая от него́, та́ су́ть скверня́щая человѣ́ка:

а́ще кто́ и́мать у́шы слы́шати, да слы́шитъ.

И егда́ вни́де въ до́мъ от наро́да, вопроша́ху Его́ ученицы́ Его́ о при́тчи.

И глаго́ла и́мъ: та́ко ли и вы́ неразу́мливи есте́? Не разумѣ́ете ли, я́ко все́, е́же извнѣ́ входи́мое въ человѣ́ка, не мо́жетъ оскверни́ти его́?

я́ко не вхо́дитъ ему́ въ се́рдце, но во чре́во: и афедро́номъ исхо́дитъ, истребля́я вся́ бра́шна.

Глаго́лаше же, я́ко исходя́щее от человѣ́ка, то́ скверни́тъ человѣ́ка:

извну́трь бо от се́рдца человѣ́ческа помышле́нiя зла́я исхо́дятъ, прелюбодѣя́нiя, любодѣя́нiя, уби́йства,

татьбы́, лихои́мства, [оби́ды,] лука́вствiя, ле́сть, студодѣя́нiя, о́ко лука́во, хула́, горды́ня, безу́мство:

вся́ сiя́ зла́я извну́трь исхо́дятъ и скверня́тъ человѣ́ка.

[Зач. 30.] И отту́ду воста́въ, и́де въ предѣ́лы Ти́рски и Сидо́нски: и вше́дъ въ до́мъ, ни кого́же хотя́ше, дабы́ его́ чу́лъ: и не мо́же утаи́тися.

Слы́шавши бо жена́ о Не́мъ, ея́же дщи́ имя́ше ду́ха нечи́ста, прише́дши припаде́ къ нога́ма Его́:

жена́ же бѣ́ е́ллинска, сирофиники́сса ро́домъ: и моля́ше Его́, да бѣ́са изжене́тъ изъ дще́ре ея́.

Иису́съ же рече́ е́й: оста́ви, да пе́рвѣе насы́тятся ча́да: нѣ́сть бо добро́ отъя́ти хлѣ́бъ ча́домъ и поврещи́ псо́мъ.

Она́ же отвѣща́вши глаго́ла Ему́: е́й, Го́споди: и́бо и пси́ подъ трапе́зою ядя́тъ от крупи́цъ дѣте́й.

И рече́ е́й: за сiе́ сло́во, иди́: изы́де бѣ́съ изъ дще́ре твоея́.

И ше́дши въ до́мъ сво́й, обрѣ́те бѣ́са изше́дша и дще́рь лежа́щу на одрѣ́.

[Зач. 31.] И па́ки изше́дъ Иису́съ от предѣ́лъ Ти́рскихъ и Сидо́нскихъ, прiи́де на мо́ре Галиле́йско, между́ предѣ́лы Декапо́льски.

И приведо́ша къ Нему́ глу́ха и гугни́ва, и моля́ху Его́, да возложи́тъ на́нь ру́ку.

И пое́мь его́ от наро́да еди́наго {осо́бь}, вложи́ пе́рсты Своя́ во у́шы его́ и плю́нувъ косну́ся язы́ка его́:

и воззрѣ́въ на не́бо, воздохну́ и глаго́ла ему́: еффаѳа́, е́же е́сть разве́рзися.

И а́бiе разверзо́стася слу́ха его́, и разрѣши́ся у́за язы́ка его́, и глаго́лаше пра́во.

И запрети́ и́мъ, да ни кому́же повѣ́дятъ: ели́ко же и́мъ То́й запреща́ше, па́че и́злиха проповѣ́даху.

И преи́злиха дивля́хуся, глаго́люще: до́брѣ все́ твори́тъ: и глухі́я твори́тъ слы́шати, и нѣмы́я глаго́лати.

Украинский (Огієнко)

І зібрались до Нього фарисеї та деякі з книжників, які прибули із Єрусалиму,

і побачили, що деякі з учнів Його їли хліб руками нечистими, цебто невмитими.

Бо фарисеї й усі юдеї, зберігаючи передання старших, не їдять, як старанно не вимиють рук;

а вернувшися з ринку, вони ні їдять, поки не вмиються.
Багато є й іншого, що вони прийняли, щоб додержувати: миття чаш, і глеків, і мідяного посуду.

І запитали Його фарисеї та книжники: Чому учні Твої не живуть за переданням старших, але хліб споживають руками нечистими?

А Він їм відказав: Добре пророкував про вас, лицемірів, Ісая, як написано: Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене…

Та однак надаремне шанують Мене, бо навчають наук людських заповідей.

Занехаявши заповідь Божу, передань людських ви тримаєтесь: обмиваєте глеки та чаші, і багато такого подібного й іншого робите ви.

І сказав Він до них: Спритно відкидаєте ви заповідь Божу, аби зберегти своє передання.

Бо Мойсей наказав: Шануй батька свого та матір свою, та: Хто злорічить на батька чи матір, нехай смертю помре.

А ви кажете: Коли скаже хто батьку чи матері: Корван, чи дар Богові те, чим би ти скористатись від мене хотів,

то вже вільно йому не робити нічого для батька чи матері,

порушуючи Боже Слово вашим переданням, що його ви самі встановили.
І багато такого ви іншого робите.

І Він знову покликав народ і промовив до нього: Послухайте Мене всі, і зрозумійте!

Немає нічого назовні людини, що, увіходячи в неї, могло б опоганити її;
що ж із неї виходить, те людину опоганює.

Коли має хто вуха, щоб слухати, нехай слухає!

А коли від народу ввійшов Він до дому, тоді учні Його запиталися в Нього про притчу.

І Він їм відказав: Чи ж і ви розуміння не маєте?
Хіба ж не розумієте ви, що все те, що входить іззовні в людину, не може опоганити її?

Бо не входить до серця йому, але до живота, і виходить назовні, очищуючи всяку їжу.

А далі сказав Він: Що з людини виходить, те людину опоганює.

Бо зсередини, із людського серця виходять лихі думки, розпуста, крадіж, душогубства,

перелюби, здирства, лукавства, підступ, безстидства, завидющеє око, богозневага, гордощі, безум.

Усе зле це виходить зсередини, і людину опоганює!

І встав Він, і звідти пішов у землю тирську й сидонську.
І, ввійшовши до дому, Він хотів, щоб ніхто не довідавсь, та не міг утаїтись.

Негайно бо жінка одна, якої дочка мала духа нечистого, прочула про Нього, і прийшла, та й припала до ніг Йому.

А ця жінка грекиня була, родом сирофінікіянка.
Вона стала благати Його, щоб із дочки її демона вигнав.

А Він їй сказав: Дай, щоб перше наїлися діти, не годиться бо хліб забирати в дітей, і кинути щенятам!

А вона Йому в відповідь каже: Так, Господи!
Але навіть щенята їдять під столом від дитячих кришок…

І Він їй сказав: За слово оце йди собі, демон вийшов із твоєї дочки!

А коли вона в дім свій вернулась, то знайшла, що дочка на постелі лежала, а демон вийшов із неї.

І вийшов Він знов із країв тирських і сидонських, і подався шляхом на Сидон над море Галілейське, через околиці Десятимістя.

І приводять до Нього глухого немову, і благають Його, щоб руку на нього поклав.

І взяв Він його від народу самого, і вклав пальці Свої йому в вуха, і, сплюнувши, доторкнувся його язика.

І, на небо споглянувши, Він зідхнув і промовив до нього: Еффата;
цебто: Відкрийся!

І відкрилися вуха йому, і путо його язика розв́язалось негайно, і він став говорити виразно!

А Він їм звелів, щоб нікому цього не розповідали.
Та що більше наказував їм, то ще більш розголошували.

І дуже всі дивувалися та говорили: Він добре все робить: глухим дає чути, а німим говорити!

Латинский (Nova Vulgata)

Языки

Et conveniunt ad eum pharisaei et quidam de scribis venientes ab Hierosolymis;

et cum vidissent quosdam ex discipulis eius communibus manibus, id est non lotis, manducare panes

— pharisaei enim et omnes Iudaei, nisi pugillo lavent manus, non manducant, tenentes traditionem seniorum;

et a foro nisi baptizentur, non comedunt; et alia multa sunt, quae acceperunt servanda: baptismata calicum et urceorum et aeramentorum et lectorum —

et interrogant eum pharisaei et scribae: «Quare discipuli tui non ambulant iuxta traditionem seniorum, sed communibus manibus manducant panem?».

At ille dixit eis: «Bene prophetavit Isaias de vobis hypocritis, sicut scriptum est: "Populus hic labiis me honorat, cor autem eorum longe est a me;

in vanum autem me colunt docentes doctrinas praecepta hominum".

Relinquentes mandatum Dei tenetis traditionem hominum».

Et dicebat illis: «Bene irritum facitis praeceptum Dei, ut traditionem vestram servetis.

Moyses enim dixit: "Honora patrem tuum et matrem tuam" et: "Qui maledixerit patri aut matri, morte moriatur";

vos autem dicitis: "Si dixerit homo patri aut matri: Corban, quod est donum, quodcumque ex me tibi profuerit",

ultra non permittitis ei facere quidquam patri aut matri

rescindentes verbum Dei per traditionem vestram, quam tradidistis; et similia huiusmodi multa facitis».

Et advocata iterum turba, dicebat illis: «Audite me, omnes, et intellegite:

Nihil est extra hominem introiens in eum, quod possit eum coinquinare; sed quae de homine procedunt, illa sunt, quae coinquinant hominem!».

Et cum introisset in domum a turba, interrogabant eum discipuli eius parabolam.

Et ait illis: «Sic et vos imprudentes estis? Non intellegitis quia omne extrinsecus introiens in hominem non potest eum coinquinare,

quia non introit in cor eius sed in ventrem et in secessum exit?», purgans omnes escas.

Dicebat autem: «Quod de homine exit, illud coinquinat hominem;

ab intus enim de corde hominum cogitationes malae procedunt, fornicationes, furta, homicidia,

adulteria, avaritiae, nequitiae, dolus, impudicitia, oculus malus, blasphemia, superbia, stultitia:

omnia haec mala ab intus procedunt et coinquinant hominem».

Inde autem surgens abiit in fines Tyri et Sidonis. Et ingressus domum neminem voluit scire et non potuit latere.

Sed statim ut audivit de eo mulier, cuius habebat filia spiritum immundum, veniens procidit ad pedes eius.

Erat autem mulier Graeca, Syrophoenissa genere. Et rogabat eum, ut daemonium eiceret de filia eius.

Et dicebat illi: «Sine prius saturari filios; non est enim bonum sumere panem filiorum et mittere catellis».

At illa respondit et dicit ei: «Domine, etiam catelli sub mensa comedunt de micis puerorum».

Et ait illi: «Propter hunc sermonem vade; exiit daemonium de filia tua».

Et cum abisset domum suam, invenit puellam iacentem supra lectum et daemonium exisse.

Et iterum exiens de finibus Tyri venit per Sidonem ad mare Galilaeae inter medios fines Decapoleos.

Et adducunt ei surdum et mutum et deprecantur eum, ut imponat illi manum.

Et apprehendens eum de turba seorsum misit digitos suos in auriculas eius et exspuens tetigit linguam eius

et suspiciens in caelum ingemuit et ait illi: «Effetha», quod est: «Adaperire».

Et statim apertae sunt aures eius, et solutum est vinculum linguae eius, et loquebatur recte.

Et praecepit illis, ne cui dicerent; quanto autem eis praecipiebat, tanto magis plus praedicabant.

Et eo amplius admirabantur dicentes: «Bene omnia fecit, et surdos facit audire et mutos loqui!».