Ве́тхий Заве́т:
Быт.
Исх.
Лев.
Чис.
Втор.
Нав.
Суд.
Руф.
1Цар.
2Цар.
3Цар.
4Цар.
1Пар.
2Пар.
1Езд.
Неем.
2Езд.
Тов.
Иудиф.
Есф.
Иов.
Пс.
Притч.
Еккл.
Песн.
Прем.
Сир.
Ис.
Иер.
Плч.
ПослИер.
Вар.
Иез.
Дан.
Ос.
Иоил.
Ам.
Авд.
Ион.
Мих.
Наум.
Авв.
Соф.
Аг.
Зах.
Мал.
1Мак.
2Мак.
3Мак.
3Ездр.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Скрыть
14:2
14:4
14:5
14:6
14:7
14:8
14:9
14:10
14:11
14:12
14:14
14:15
14:16
14:18
14:19
14:20
14:21
14:22
14:24
14:26
14:27
14:28
14:29
14:30
14:31
14:32
14:33
14:35
14:36
Глава 15
15:2
15:3
15:5
15:6
15:7
15:11
15:12
15:15
15:16
15:17
15:20
15:22
15:23
15:25
15:26
15:27
15:28
15:29
15:31
15:33
15:34
15:35
15:36
15:37
15:38
15:39
[Зач. 57.] Въ то́ вре́мя услы́ша И́родъ четвертовла́стникъ слу́хъ Иису́совъ
и рече́ отроко́мъ свои́мъ: се́й е́сть Иоа́ннъ Крести́тель: то́й воскре́се от ме́ртвыхъ, и сего́ ра́ди си́лы дѣ́ются о не́мъ.
И́родъ бо е́мь Иоа́нна, связа́ его́ и всади́ въ темни́цу, Иродiа́ды ра́ди жены́ Фили́ппа бра́та своего́:
глаго́лаше бо ему́ Иоа́ннъ: не досто́итъ ти́ имѣ́ти ея́.
И хотя́щь его́ уби́ти, убоя́ся наро́да, зане́ я́ко проро́ка его́ имѣ́яху.
Дню́ же бы́вшу рождества́ И́родова, пляса́ дщи́ Иродiа́дина посредѣ́ и угоди́ И́родови:
тѣ́мже и съ кля́твою изрече́ е́й да́ти, его́же а́ще воспро́ситъ.
Она́ же нава́ждена ма́терiю свое́ю, да́ждь ми́, рече́, здѣ́ на блю́дѣ главу́ Иоа́нна Крести́теля.
И печа́ленъ бы́сть ца́рь: кля́твы же ра́ди и за возлежа́щихъ съ ни́мъ, повелѣ́ да́ти [е́й]
и посла́въ усѣ́кну Иоа́нна въ темни́цѣ.
И принесо́ша главу́ его́ на блю́дѣ и да́ша дѣви́цѣ: и отнесе́ ма́тери свое́й.
И присту́пльше ученицы́ его́ взя́ша тѣ́ло [его́] и погребо́ша е́: и прише́дше возвѣсти́ша Иису́сови.
И слы́шавъ Иису́съ отъи́де отту́ду въ корабли́ въ пу́сто мѣ́сто еди́нъ {осо́бь}: и слы́шавше наро́ди по Не́мъ идо́ша пѣ́ши от градо́въ.
[Зач. 58.] И изше́дъ Иису́съ ви́дѣ мно́гъ наро́дъ, и милосе́рдова о ни́хъ, и исцѣли́ неду́жныя и́хъ.
По́здѣ же бы́вшу, приступи́ша къ Нему́ ученицы́ Его́, глаго́люще: пу́сто е́сть мѣ́сто, и ча́съ уже́ мину́: отпусти́ наро́ды, да ше́дше въ ве́си ку́пятъ бра́шна себѣ́.
Иису́съ же рече́ и́мъ: не тре́буютъ отити́: дади́те и́мъ вы́ я́сти.
Они́ же глаго́лаша Ему́: не и́мамы здѣ́ то́кмо пя́ть хлѣ́бъ и двѣ́ ры́бѣ.
О́нъ же рече́: принеси́те Ми́ и́хъ сѣ́мо.
И повелѣ́въ наро́домъ возлещи́ на травѣ́, и прiе́мъ пя́ть хлѣ́бъ и о́бѣ ры́бѣ, воззрѣ́въ на не́бо, благослови́ и преломи́въ даде́ ученико́мъ хлѣ́бы, ученицы́ же наро́домъ.
И ядо́ша вси́ и насы́тишася: и взя́ша избы́тки укру́хъ, двана́десять ко́шя испо́лнь:
яду́щихъ же бѣ́ муже́й я́ко пя́ть ты́сящъ, ра́звѣ же́нъ и дѣте́й.
[Зач. 59.] И а́бiе пону́ди Иису́съ ученики́ Своя́ влѣ́зти въ кора́бль и вари́ти Его́ на о́номъ полу́ {предъити́ Ему́ на о́нъ по́лъ}, до́ндеже отпу́ститъ наро́ды.
И отпусти́въ наро́ды, взы́де на гору́ еди́нъ помоли́тися: по́здѣ же бы́вшу, еди́нъ бѣ́ ту́.
Кора́бль же бѣ́ посредѣ́ мо́ря вла́яся волна́ми: бѣ́ бо проти́венъ вѣ́тръ.
Въ четве́ртую же стра́жу но́щи и́де къ ни́мъ Иису́съ, ходя́ по мо́рю.
И ви́дѣвше Его́ ученицы́ по мо́рю ходя́ща, смути́шася, глаго́люще, я́ко призра́къ е́сть: и от стра́ха возопи́ша.
А́бiе же рече́ и́мъ Иису́съ, глаго́ля: дерза́йте: А́зъ е́смь, не бо́йтеся.
Отвѣща́въ же Пе́тръ рече́: Го́споди, а́ще Ты́ еси́, повели́ ми прiити́ къ Тебѣ́ по вода́мъ. О́нъ же рече́: прiиди́.
И излѣ́зъ изъ корабля́ Пе́тръ, хожда́ше по вода́мъ, прiити́ ко Иису́сови:
ви́дя же вѣ́тръ крѣ́покъ, убоя́ся, и наче́нъ утопа́ти, возопи́, глаго́ля: Го́споди, спаси́ мя.
И а́бiе Иису́съ просте́ръ ру́ку, я́тъ его́ и глаго́ла ему́: маловѣ́ре, почто́ усумнѣ́лся еси́?
И влѣ́зшема и́ма въ кора́бль, преста́ вѣ́тръ.
Су́щiи же въ корабли́ прише́дше поклони́шася Ему́, глаго́люще: вои́стинну Бо́жiй Сы́нъ еси́.
И преше́дше прiидо́ша въ зе́млю Геннисаре́ѳскую.
[Зач. 60.] И позна́вше Его́ му́жiе мѣ́ста того́, посла́ша во всю́ страну́ ту́, и принесо́ша къ Нему́ вся́ боля́щыя:
и моля́ху Его́, да то́кмо прико́снутся вскри́лiю ри́зы Его́: и ели́цы прикосну́шася, спасе́ни бы́ша.
Тогда́ приступи́ша ко Иису́сови и́же от Иерусали́ма кни́жницы и фарисе́е, глаго́люще:
почто́ ученицы́ Твои́ преступа́ютъ преда́нiе ста́рецъ? Не умыва́ютъ бо ру́къ свои́хъ, егда́ хлѣ́бъ ядя́тъ.
О́нъ же отвѣща́въ рече́ и́мъ: почто́ и вы́ преступа́ете за́повѣдь Бо́жiю за преда́нiе ва́ше?
Бо́гъ бо заповѣ́да, глаго́ля: чти́ отца́ и ма́терь: и, и́же злосло́витъ отца́ или́ ма́терь, сме́ртiю да у́мретъ.
Вы́ же глаго́лете: и́же а́ще рече́тъ отцу́ или́ ма́тери: да́ръ, и́мже бы от мене́ по́льзовался еси́:
и да не почти́тъ отца́ своего́ или́ ма́тере {ма́тере своея́}: и разори́сте за́повѣдь Бо́жiю за преда́нiе ва́ше.
Лицемѣ́ри, до́брѣ проро́чествова о ва́съ Иса́iа, глаго́ля:
приближа́ются Мнѣ́ лю́дiе сі́и усты́ свои́ми и устна́ми чту́тъ Мя́: се́рдце же и́хъ дале́че отстои́тъ от Мене́:
всу́е же чту́тъ Мя́, уча́ще уче́ниемъ, за́повѣдемъ человѣ́ческимъ.
И призва́въ наро́ды, рече́ и́мъ: слы́шите и разумѣ́йте:
не входя́щее во уста́ скверни́тъ человѣ́ка: но исходя́щее изо у́стъ, то́ скверни́тъ человѣ́ка.
[Зач. 61.] Тогда́ присту́пльше ученицы́ Его́ рѣ́ша Ему́: вѣ́си ли, я́ко фарисе́е слы́шавше сло́во соблазни́шася?
О́нъ же отвѣща́въ рече́: вся́къ са́дъ, его́же не насади́ Оте́цъ Мо́й Небе́сный, искорени́тся:
оста́вите и́хъ: вожди́ су́ть слѣ́пи слѣпце́мъ: слѣпе́цъ же слѣпца́ а́ще во́дитъ, о́ба въ я́му впаде́тася.
Отвѣща́въ же Пе́тръ рече́ Ему́: скажи́ на́мъ при́тчу сiю́.
Иису́съ же рече́ [и́мъ]: едина́че {еще́} ли и вы́ безъ ра́зума есте́?
Не у́ ли разумѣва́ете, я́ко вся́ко, е́же вхо́дитъ во уста́, во чре́во вмѣща́ется и афедро́номъ исхо́дитъ?
Исходя́щая же изо у́стъ, от се́рдца исхо́дятъ, и та́ скверня́тъ человѣ́ка:
от се́рдца бо исхо́дятъ помышле́нiя зла́я, уби́йства, прелюбодѣя́нiя, любодѣя́нiя, татьбы́, лжесвидѣ́телства, хулы́:
сiя́ су́ть скверня́щая человѣ́ка: а е́же неумове́нныма рука́ма я́сти, не скверни́тъ человѣ́ка.
[Зач. 62.] И изше́дъ отту́ду Иису́съ, отъи́де во страны́ Ти́рскiя и Сидо́нскiя.
И се́, жена́ Ханане́йска, от предѣ́лъ тѣ́хъ изше́дши, возопи́ къ Нему́ глаго́лющи: поми́луй мя́, Го́споди, Сы́не Дави́довъ, дщи́ моя́ злѣ́ бѣсну́ется.
О́нъ же не отвѣща́ е́й словесе́. И присту́пльше ученицы́ Его́, моля́ху Его́, глаго́люще: отпусти́ ю́, я́ко вопiе́тъ вслѣ́дъ на́съ.
О́нъ же отвѣща́въ рече́: нѣ́смь по́сланъ, то́кмо ко овца́мъ поги́бшымъ до́му Изра́илева.
Она́ же прише́дши поклони́ся Ему́, глаго́лющи: Го́споди, помози́ ми.
О́нъ же отвѣща́въ рече́: нѣ́сть добро́ отъя́ти хлѣ́ба ча́домъ и поврещи́ псо́мъ.
Она́ же рече́: е́й, Го́споди: и́бо и пси́ ядя́тъ от крупи́цъ па́дающихъ от трапе́зы господе́й свои́хъ.
Тогда́ отвѣща́въ Иису́съ рече́ е́й: о, же́но, ве́лiя вѣ́ра твоя́: бу́ди тебѣ́ я́коже хо́щеши. И исцѣлѣ́ дщи́ ея́ от того́ часа́.
[Зач. 63.] И преше́дъ отту́ду Иису́съ, прiи́де на мо́ре Галиле́йское, и возше́дъ на гору́, сѣ́де ту́.
И приступи́ша къ Нему́ наро́ди мно́зи, иму́ще съ собо́ю хромы́я, слѣпы́я, нѣмы́я, бѣ́дныя и и́ны мно́ги, и приверго́ша и́хъ къ нога́ма Иису́совыма: и исцѣли́ и́хъ:
я́коже наро́домъ диви́тися, ви́дящимъ нѣмы́я глаго́люща, бѣ́дныя здра́вы, хромы́я ходя́щя и слѣпы́я ви́дящя: и сла́вляху Бо́га Изра́илева.
[Зач. 64.] Иису́съ же призва́въ ученики́ Своя́, рече́ [и́мъ]: милосе́рдую о наро́дѣ [се́мъ], я́ко уже́ дни́ три́ присѣдя́тъ Мнѣ́ и не и́мутъ чесо́ я́сти: и отпусти́ти и́хъ не я́дшихъ не хощу́, да не ка́ко ослабѣ́ютъ на пути́.
И глаго́лаша Ему́ ученицы́ Его́: отку́ду на́мъ въ пусты́ни хлѣ́би толи́цы, я́ко да насы́тится толи́къ наро́дъ?
И глаго́ла и́мъ Иису́съ: коли́ко хлѣ́бы и́мате? Они́ же рѣ́ша: се́дмь, и ма́ло ры́бицъ.
И повелѣ́ наро́домъ возлещи́ на земли́,
и прiе́мь се́дмь хлѣ́бы и ры́бы, хвалу́ возда́въ преломи́ и даде́ ученико́мъ Свои́мъ, ученицы́ же наро́домъ.
И ядо́ша вси́ и насы́тишася: и взя́ша избы́тки укру́хъ, се́дмь ко́шницъ испо́лнь:
я́дшихъ же бя́ше четы́ре ты́сящы муже́й, ра́звѣ же́нъ и дѣте́й.
И отпусти́въ наро́ды, влѣ́зе въ кора́бль и прiи́де въ предѣ́лы Магдали́нски.
Того часу прочув Ірод чотиривласник чутки про Ісуса,
і сказав своїм слугам: Це Іван Христитель, він із мертвих воскрес, і тому чуда творяться ним…
Бо Ірод схопив був Івана, і зв́язав його, і посадив у в́язницю через Іродіяду, дружину брата свого Пилипа.
Бо до нього Іван говорив: Не годиться тобі її мати!
І хотів Ірод смерть заподіяти йому, та боявся народу, бо того за пророка вважали.
А як був день народження Ірода, танцювала посеред гостей дочка Іродіядина, та й Іродові догодила.
Тому під присягою він обіцявся їй дати, чого тільки попросить вона.
А вона, за намовою матері своєї: Дай мені проказала отут на полумиску голову Івана Христителя!…
І цар засмутився, але через клятву та тих, хто сидів при столі з ним, звелів дати.
І послав стяти Івана в в́язниці.
І принесли на полумискові його голову, та й дали дівчині, а та віднесла її своїй матері…
А учні його прибули, взяли тіло, і поховали його, та прийшли й сповістили Ісуса.
Як Ісус те почув, Він відплив звідти човном у місце пустинне й самотнє.
І, прочувши, народ із міст пішов пішки за Ним.
І, прочувши, народ із міст пішов пішки за Ним.
І, як вийшов Ісус, Він побачив багато народу, і змилосердивсь над ними, і їхніх слабих уздоровив.
А коли настав вечір, підійшли Його учні до Нього й сказали: Тут місце пустинне, і година вже пізня;
відпусти народ, хай по селах розійдуться, і куплять поживи собі.
відпусти народ, хай по селах розійдуться, і куплять поживи собі.
А Ісус їм сказав: Непотрібно відходити їм, нагодуйте їх ви!
Вони ж кажуть Йому: Не маємо чим тут, тільки п́ятеро хліба й дві рибі.
А Він відказав: Принесіть Мені їх сюди.
І, звелівши натовпові посідати на траві, Він узяв п́ятеро хліба й дві рибі, споглянув на небо, поблагословив й поламав ті хліби, і дав учням, а учні народові.
І всі їли й наситились, а з кусків позосталих назбирали дванадцятеро повних кошів…
Їдців же було мужа тисяч із п́ять, крім жінок і дітей.
І зараз звелів Ісус учням до човна сідати, і переплисти на той бік раніше Його, аж поки народ Він відпустить.
Відпустивши ж народ, Він на гору пішов помолитися насамоті;
і як вечір настав, був там Сам.
і як вечір настав, був там Сам.
А човен вже був на середині моря, і кидали хвилі його, бо вітер зірвавсь супротивний.
А о четвертій сторожі нічній Ісус підійшов до них, ідучи по морю.
Як побачили ж учні, що йде Він по морю, то настрашилися та й казали: Мара!
І від страху вони закричали…
І від страху вони закричали…
А Ісус до них зараз озвався й сказав: Заспокойтесь, це Я, не лякайтесь!
Петро ж відповів і сказав: Коли, Господи, Ти це, то звели, щоб прийшов я до Тебе по воді.
А Він відказав йому: Іди.
І, вилізши з човна, Петро став іти по воді, і пішов до Ісуса.
І, вилізши з човна, Петро став іти по воді, і пішов до Ісуса.
Але, бачачи велику бурю, злякався, і зачав потопати, і скричав: Рятуй мене, Господи!…
І зараз Ісус простяг руку й схопив його, і каже до нього: Маловірний, чого усумнився?
Як до човна ж вони ввійшли, буря вщухнула.
А приявні в човні вклонились Йому та сказали: Ти справді Син Божий!
Перепливши ж вони, прибули в землю Генісаретську.
А люди тієї місцевости, пізнавши Його, сповістили по всій тій околиці, і до Нього принесли всіх хворих.
І благали Його, щоб бодай доторкнутися краю одежі Його.
А хто доторкавсь, уздоровлений був.
А хто доторкавсь, уздоровлений був.
Тоді до Ісуса прийшли фарисеї та книжники з Єрусалиму й сказали:
Чого Твої учні ламають передання старших?
Бо не миють вони своїх рук, коли хліб споживають.
Бо не миють вони своїх рук, коли хліб споживають.
А Він відповів і промовив до них: А чого й ви порушуєте Божу заповідь ради передання вашого?
Бо Бог заповів: Шануй батька та матір, та: Хто злорічить на батька чи матір, хай смертю помре.
А ви кажете: Коли скаже хто батьку чи матері: Те, чим би ви скористатись від мене хотіли, то дар Богові,
то може вже й не шанувати той батька свого або матір свою.
Так ви ради передання вашого знівечили Боже Слово.
Так ви ради передання вашого знівечили Боже Слово.
Лицеміри!
Про вас добре Ісая пророкував був, говорячи:
Про вас добре Ісая пророкував був, говорячи:
Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене!
Та однак надаремне шанують Мене, бо навчають наук людських заповідей…
І Він покликав народ, і промовив до нього: Послухайте та зрозумійте!
Не те, що входить до уст, людину сквернить, але те, що виходить із уст, те людину сквернить.
Тоді учні Його приступили й сказали Йому: Чи Ти знаєш, що фарисеї, почувши це слово, спокусилися?
А Він відповів і сказав: Усяка рослина, яку насадив не Отець Мій Небесний, буде вирвана з коренем.
Залишіть ви їх: це сліпі поводатарі для сліпих.
А коли сліпий водить сліпого, обоє до ями впадуть…
А коли сліпий водить сліпого, обоє до ями впадуть…
А Петро відповів і до Нього сказав: Поясни нам цю притчу.
А Він відказав: Чи ж і ви розуміння не маєте?
Чи ж ви не розумієте, що все те, що входить до уст, вступає в живіт, та й назовні виходить?
Що ж виходить із уст, те походить із серця, і воно опоганює людину.
Бо з серця виходять лихі думки, душогубства, перелюби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богозневаги.
Оце те, що людину опоганює.
А їсти руками невмитими, не опоганює це людини!
А їсти руками невмитими, не опоганює це людини!
І, вийшовши звідти, Ісус відійшов у землі тирські й сидонські.
І ось жінка одна хананеянка, із тих околиць прийшовши, заголосила до Нього й сказала: Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів, демон тяжко дочку мою мучить!
А Він їй не казав ані слова.
Тоді учні Його, підійшовши, благали Його та казали: Відпусти її, бо кричить услід за нами!
Тоді учні Його, підійшовши, благали Його та казали: Відпусти її, бо кричить услід за нами!
А Він відповів і сказав: Я посланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого…
А вона, підійшовши, уклонилась Йому та й сказала: Господи, допоможи мені!
А Він відповів і сказав: Не годиться взяти хліб у дітей, і кинути щенятам…
Вона ж відказала: Так, Господи!
Але ж і щенята їдять ті кришки, що спадають зо столу їхніх панів.
Але ж і щенята їдять ті кришки, що спадають зо столу їхніх панів.
Тоді відповів і сказав їй Ісус: О жінко, твоя віра велика, нехай буде тобі, як ти хочеш!
І тієї години дочка її видужала.
І тієї години дочка її видужала.
І, відійшовши звідти, Ісус прибув до Галілейського моря, і, зійшовши на гору, сів там.
І приступило до Нього багато народу, що мали з собою кривих, калік, сліпих, німих і інших багато, і клали їх до Ісусових ніг.
І Він уздоровлював їх.
І Він уздоровлював їх.
А народ не виходив із дива, бо бачив, що говорять німі, каліки стають здорові, криві ходять, і бачать сліпі, і славив він Бога Ізраїлевого!
А Ісус Своїх учнів покликав і сказав: Жаль Мені цих людей, що вже три дні зо Мною знаходяться, але їсти не мають чого;
відпустити їх без їжі не хочу, щоб вони не ослабли в дорозі.
відпустити їх без їжі не хочу, щоб вони не ослабли в дорозі.
А учні Йому відказали: Де нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки народу?
А Ісус запитав їх: Скільки маєте хліба?
Вони ж відказали: Семеро, та трохи рибок.
Вони ж відказали: Семеро, та трохи рибок.
І Він ізвелів на землі посідати народові.
І, взявши сім хлібів і риби, віддавши Богу подяку, поламав і дав учням Своїм, а учні народові.
І всі їли й наситилися, а з позосталих кусків назбирали сім кошиків повних…
Їдців же було чотири тисячі мужа, окрім жінок та дітей.
І, відпустивши народ, усів Він до човна, і прибув до землі Магдалинської.
Синодальный
Языки
- Добавить язык
- Церковнослав. (рус. гражд.)
- Церковнослав. (цс)
- Рус. (Синод. с ударе́-ми)
- Рус. (еп. Кассиан)
- Рус. (Аверинцев)
- Рус. (К.П. Победоносцев)
- Arab (JAB)
- Arab (AVD)
- Azerbaijani
- Armenian
- Belarusian
- Bulgarian
- Chinese (simpl.)
- Croatian (S&D)
- Czech (Bible Kralicka [1613])
- English (NKJV)
- English (NRSV)
- English (KJV)
- Estonian
- Finnish (1992)
- French (LSG)
- Georgian (ancient)
- Georgian
- German (MLU, 1912)
- German (GNB)
- Greek (NT Byz)
- Greek (TGV)
- Greek (NA, 28)
- Hebrew NT by Delitzsch
- Italian (CEI 1974)
- Italian
- Kazakh
- Kyrgyz
- Latin (Nova Vulgata)
- Latvian
- Romanian
- Polish
- Portuguese
- Serbian (synod.)
- Serbian
- Spanish (RVR 1995)
- Swedish (Folkbibeln)
- Syriac Bible
- Tajik
- Tatar
- Ukrainian (Homenko)
- Uzbek
1 Усекновение главы Иоанна Крестителя. 13 Насыщение 5000. 22 Хождение по водам; 34 исцеления в земле Геннисаретской.
[Зач. 57.] В то время Ирод четвертовластник услышал молву об Иисусе
и сказал служащим при нем: это Иоанн Креститель; он воскрес из мертвых, и потому чудеса делаются им.
Ибо Ирод, взяв Иоанна, связал его и посадил в темницу за Иродиаду, жену Филиппа, брата своего,
потому что Иоанн говорил ему: не должно тебе иметь ее.
И хотел убить его, но боялся народа, потому что его почитали за пророка.
Во время же празднования дня рождения Ирода дочь Иродиады плясала перед собранием и угодила Ироду,
посему он с клятвою обещал ей дать, чего она ни попросит.
Она же, по наущению матери своей, сказала: дай мне здесь на блюде голову Иоанна Крестителя.
И опечалился царь, но, ради клятвы и возлежащих с ним, повелел дать ей,
и послал отсечь Иоанну голову в темнице.
И принесли голову его на блюде и дали девице, а она отнесла матери своей.
Ученики же его, придя, взяли тело его и погребли его; и пошли, возвестили Иисусу.
И, услышав, Иисус удалился оттуда на лодке в пустынное место один; а народ, услышав о том, пошел за Ним из городов пешком.
[Зач. 58.] И, выйдя, Иисус увидел множество людей и сжалился над ними, и исцелил больных их.
Когда же настал вечер, приступили к Нему ученики Его и сказали: место здесь пустынное и время уже позднее; отпусти народ, чтобы они пошли в селения и купили себе пищи.
Но Иисус сказал им: не нужно им идти, вы дайте им есть.
Они же говорят Ему: у нас здесь только пять хлебов и две рыбы.
Он сказал: принесите их Мне сюда.
И велел народу возлечь на траву и, взяв пять хлебов и две рыбы, воззрел на небо, благословил и, преломив, дал хлебы ученикам, а ученики народу.
И ели все и насытились; и набрали оставшихся кусков двенадцать коробов полных;
а евших было около пяти тысяч человек, кроме женщин и детей.
[Зач. 59.] И тотчас понудил Иисус учеников Своих войти в лодку и отправиться прежде Его на другую сторону, пока Он отпустит народ.
И, отпустив народ, Он взошел на гору помолиться наедине; и вечером оставался там один.
А лодка была уже на средине моря, и ее било волнами, потому что ветер был противный.
В четвертую же стражу ночи пошел к ним Иисус, идя по морю.
И ученики, увидев Его идущего по морю, встревожились и говорили: это призрак; и от страха вскричали.
Но Иисус тотчас заговорил с ними и сказал: ободритесь; это Я, не бойтесь.
Петр сказал Ему в ответ: Господи! если это Ты, повели мне прийти к Тебе по воде.
Он же сказал: иди. И, выйдя из лодки, Петр пошел по воде, чтобы подойти к Иисусу,
но, видя сильный ветер, испугался и, начав утопать, закричал: Господи! спаси меня.
Иисус тотчас простер руку, поддержал его и говорит ему: маловерный! зачем ты усомнился?
И, когда вошли они в лодку, ветер утих.
Бывшие же в лодке подошли, поклонились Ему и сказали: истинно Ты Сын Божий.
И, переправившись, прибыли в землю Геннисаретскую.
[Зач. 60.] Жители того места, узнав Его, послали во всю окрестность ту и принесли к Нему всех больных,
и просили Его, чтобы только прикоснуться к краю одежды Его; и которые прикасались, исцелялись.
1 Предание старцев и Слово Божие. 16 «Из сердца исходят…» 21 Исцеление дочери хананеянки; 29 исцеление многих и насыщение 4000.
Тогда приходят к Иисусу Иерусалимские книжники и фарисеи и говорят:
зачем ученики Твои преступают предание старцев? ибо не умывают рук своих, когда едят хлеб.
Он же сказал им в ответ: зачем и вы преступаете заповедь Божию ради предания вашего?
Ибо Бог заповедал: почитай отца и мать; и: злословящий отца или мать смертью да умрет.
А вы говорите: если кто скажет отцу или матери: дар Богу то, чем бы ты от меня пользовался,
тот может и не почтить отца своего или мать свою; таким образом вы устранили заповедь Божию преданием вашим.
Лицемеры! хорошо пророчествовал о вас Исаия, говоря:
приближаются ко Мне люди сии устами своими, и чтут Меня языком, сердце же их далеко отстоит от Меня;
но тщетно чтут Меня, уча учениям, заповедям человеческим.
И, призвав народ, сказал им: слушайте и разумейте!
не то́, что́ входит в уста, оскверняет человека, но то́, что́ выходит из уст, оскверняет человека.
[Зач. 61.] Тогда ученики Его, приступив, сказали Ему: знаешь ли, что фарисеи, услышав слово сие, соблазнились?
Он же сказал в ответ: всякое растение, которое не Отец Мой Небесный насадил, искоренится;
оставьте их: они – слепые вожди слепых; а если слепой ведет слепого, то оба упадут в яму.
Петр же, отвечая, сказал Ему: изъясни нам притчу сию.
Иисус сказал: неужели и вы еще не разумеете?
еще ли не понимаете, что всё, входящее в уста, проходит в чрево и извергается вон?
а исходящее из уст – из сердца исходит – сие оскверняет человека,
ибо из сердца исходят злые помыслы, убийства, прелюбодеяния, любодеяния, кражи, лжесвидетельства, хуления –
это оскверняет человека; а есть неумытыми руками – не оскверняет человека.
[Зач. 62.] И, выйдя оттуда, Иисус удалился в страны Тирские и Сидонские.
И вот, женщина Хананеянка, выйдя из тех мест, кричала Ему: помилуй меня, Господи, Сын Давидов, дочь моя жестоко беснуется.
Но Он не отвечал ей ни слова. И ученики Его, приступив, просили Его: отпусти ее, потому что кричит за нами.
Он же сказал в ответ: Я послан только к погибшим овцам дома Израилева.
А она, подойдя, кланялась Ему и говорила: Господи! помоги мне.
Он же сказал в ответ: нехорошо взять хлеб у детей и бросить псам.
Она сказала: так, Господи! но и псы едят крохи, которые падают со стола господ их.
Тогда Иисус сказал ей в ответ: о, женщина! велика́ вера твоя; да будет тебе по желанию твоему. И исцелилась дочь ее в тот час.
[Зач. 63.] Перейдя оттуда, пришел Иисус к морю Галилейскому и, взойдя на гору, сел там.
И приступило к Нему множество народа, имея с собою хромых, слепых, немых, увечных и иных многих, и повергли их к ногам Иисусовым; и Он исцелил их;
так что народ дивился, видя немых говорящими, увечных здоровыми, хромых ходящими и слепых видящими; и прославлял Бога Израилева.
[Зач. 64.] Иисус же, призвав учеников Своих, сказал им: жаль Мне народа, что уже три дня находятся при Мне, и нечего им есть; отпустить же их неевшими не хочу, чтобы не ослабели в дороге.
И говорят Ему ученики Его: откуда нам взять в пустыне столько хлебов, чтобы накормить столько народа?
Говорит им Иисус: сколько у вас хлебов? Они же сказали: семь, и немного рыбок.
Тогда велел народу возлечь на землю.
И, взяв семь хлебов и рыбы, воздал благодарение, преломил и дал ученикам Своим, а ученики народу.
И ели все и насытились; и набрали оставшихся кусков семь корзин полных,
а евших было четыре тысячи человек, кроме женщин и детей.
И, отпустив народ, Он вошел в лодку и прибыл в пределы Магдалинские.