^78:4 того не сховаємо від їхніх синів, будемо розповідати про славу Господню аж до покоління останнього, і про силу Його та про чуда Його, які Він учинив!

^78:5 Він поставив засвідчення в Якові, а Закона поклав ув ізраїлі, про які наказав був Він нашим батькам завідомити про них синів їхніх,

^78:6 щоб знало про це покоління майбутнє, сини, що народжені будуть, устануть і будуть розповідати своїм дітям.

^78:7 і положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегтимуть.

^78:8 і не стануть вони, немов їхні батьки, поколінням непокірливим та бунтівничим, поколінням, що серця свого не поставило міцно, і що дух його Богу невірний.

^78:9 Сини Єфрема, озброєні лучники, повернулися взад у день бою:

^78:10 вони не берегли заповіту Божого, а ходити в Законі Його відреклися,

^78:11 і забули вони Його чини та чуда Його, які їм показав.

^78:12 Він чудо вчинив був для їхніх батьків ув єгипетськім краї, на полі Цоанськім:

^78:13 Він море розсік, і їх перепровадив, а воду поставив, як вал;

^78:14 і провадив їх хмарою вдень, а сяйвом огню цілу ніч;

^78:15 на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безодні.

^78:16 Він витягнув із скелі потоки, і води текли, немов ріки.

^78:17 Та грішили вони проти Нього ще далі, і в пустині гнівили Всевишнього,

^78:18 і Бога вони випробовували в своїм серці, для душ своїх їжі бажаючи.

^78:19 і вони говорили насупроти Бога й казали: Чи Бог зможе в пустині трапезу зготовити?

^78:20 Тож ударив у скелю і води линули, і полилися потоки!
Чи Він зможе також дати хліба?
Чи Він наготує м́ясива народові Своєму?

^78:21 Тому то почув це Господь та й розгнівався, і огонь запалав проти Якова, і проти ізраїля теж знявся гнів,

^78:22 бо не вірували вони в Бога, і на спасіння Його не надіялись.

^78:23 А Він хмарам згори наказав, і відчинив двері неба,

^78:24 і спустив, немов дощ, на них манну для їжі, і збіжжя небесне їм дав:

^78:25 Хліб ангольський їла людина, Він послав їм поживи до ситости!

^78:26 Крім цього, Він східнього вітра порушив на небі, і міццю Своєю привів полудневого вітра,

^78:27 і дощем на них м́ясо пустив, немов порох, а птаство крилате, як морський пісок,

^78:28 і спустив його серед табору його, коло наметів його.

^78:29 і їли вони та й наситились дуже, Він їм їхнє бажання приніс!

^78:30 Та ще не вдовольнили жадання свого, ще їхня їжа була в їхніх устах,

^78:31 а гнів Божий піднявся на них, та й побив їхніх ситих, і вибранців ізраїлевих повалив…

^78:32 Проте ще й далі грішили вони та не вірили в чуда Його,

^78:33 і Він докінчив у марноті їхні дні, а їхні літа у страху.

^78:34 Як Він їх побивав, то бажали Його, і верталися, й Бога шукали,

^78:35 і пригадували, що Бог їхня скеля, і Бог Всевишній то їхній Викупитель.

^78:36 і своїми устами влещували Його, а своїм язиком лжу сплітали Йому,

^78:37 бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були вони вірні в Його заповіті…

^78:38 Та він, Милосердний, гріх прощав і їх не губив, і часто відвертав Свій гнів, і не будив усю Свою лютість,

^78:39 і Він пам́ятав, що вони тільки тіло, вітер, який переходить і не повертається!

^78:40 Скільки вони прогнівляли Його на пустині, зневажали Його на степу!

^78:41 і все знову та знов випробовували вони Бога, і зневажали Святого ізраїлевого,

^78:42 вони не пам́ятали руки Його з дня, як Він вибавив їх із недолі,

^78:43 як в Єгипті чинив Він знамена Свої, а на полі Цоанському чуда Свої,

^78:44 і в кров обернув річки їхні та їхні потоки, щоб вони не пили…

^78:45 Він послав був на них рої мух, і їх жерли вони, і жаб і вони їх губили.

^78:46 А врожай їхній віддав був Він гусені, а їхню працю сарані.

^78:47 Виноград їхній Він градом побив, а приморозком їхні шовковиці.

^78:48 і Він градові віддав їхній скот, а блискавкам череди їхні.

^78:49 Він послав був на них Свій гнів запальний, і лютість, й обурення, й утиск, наслання злих анголів.

^78:50 Він дорогу зрівняв був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав моровиці.

^78:51 і побив Він усіх перворідних в Єгипті, первістків сили в наметах Хамових.

^78:52 і повів Він, немов ту отару, народ Свій, і їх попровадив, як стадо, в пустині.

^78:53 і провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накрило було ворогів їхніх.

^78:54 і Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що правиця Його набула.

^78:55 і народи Він повиганяв перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка про спадок, і в їхніх наметах племена ізраїлеві оселив.

^78:56 Та й далі вони випробовували та гнівили Всевишнього Бога, і Його постанов не додержували,

^78:57 і відступали та зраджували, немов їхні батьки відвернулись, як обманливий лук.

^78:58 і жертівниками своїми гнівили Його, і дрочили Його своїми фіґурами.

^78:59 Бог почув усе це і розгнівався, і сильно обридивсь ізраїлем,

^78:60 і покинув оселю в Шіло, скинію ту, що вмістив був посеред людей,

^78:61 і віддав до неволі Він силу Свою, а величність Свою в руку ворога…

^78:62 і віддав для меча Свій народ, і розгнівався був на спадщину Свою:

^78:63 його юнаків огонь пожирав, а дівчатам його не співали весільних пісень,

^78:64 його священики від меча полягли, і не плакали вдови його.

^78:65 Та небавом збудився Господь, немов зо сну, як той велет, що ніби вином був підкошений,

^78:66 і вдарив Своїх ворогів по озадку, вічну ганьбу їм дав!

^78:67 Та Він погордив намет Йосипів, і племена Єфремового не обрав,

^78:68 а вибрав Собі плем́я Юдине, гору Сіон, що її полюбив!

^78:69 і святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтував.

^78:70 і вибрав Давида, Свого раба, і від кошар його взяв,

^78:71 від кітних овечок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та ізраїля, спадок Свій,

^78:72 і він пас їх у щирості серця свого, і провадив їх мудрістю рук своїх!

Латинский (Nova Vulgata)

^78:1 Maskil. Asaph. Attendite, popule meus, doctrinam meam; inclinate aurem vestram in verba oris mei.

^78:2 Aperiam in parabolis os meum, eloquar arcana aetatis antiquae.

^78:3 Quanta audivimus et cognovimus ea, et patres nostri narraverunt nobis,

^78:4 non occultabimus a filiis eorum, generationi alteri narrantes laudes Domini et virtutes eius et mirabilia eius, quae fecit.

^78:5 Constituit testimonium in Iacob et legem posuit in Israel; quanta mandaverat patribus nostris nota facere ea filiis suis,

^78:6 ut cognoscat generatio altera, filii, qui nascentur. Exsurgent et narrabunt filiis suis,

^78:7 ut ponant in Deo spem suam et non obliviscantur operum Dei et mandata eius custodiant.

^78:8 Ne fiant sicut patres eorum, generatio rebellis et exasperans; generatio, quae non firmavit cor suum, et non fuit fidelis Deo spiritus eius.

^78:9 Filii Ephraim, intendentes et mittentes arcum, conversi sunt in die belli.

^78:10 Non custodierunt testamentum Dei et in lege eius renuerunt ambulare.

^78:11 Et obliti sunt factorum eius et mirabilium eius, quae ostendit eis.

^78:12 Coram patribus eorum fecit mirabilia in terra Aegypti, in campo Taneos.

^78:13 Scidit mare et perduxit eos et statuit aquas quasi in utre.

^78:14 Et deduxit eos in nube per diem et per totam noctem in illuminatione ignis.

^78:15 Scidit petram in eremo et adaquavit eos velut abyssus multa.

^78:16 Et eduxit rivulos de petra et deduxit tamquam flumina aquas.

^78:17 Et apposuerunt adhuc peccare ei, in iram excitaverunt Excelsum in inaquoso.

^78:18 Et tentaverunt Deum in cordibus suis, petentes escas animabus suis;

^78:19 et contra Deum locuti sunt, dixerunt: «Numquid poterit Deus parare mensam in deserto?».

^78:20 Ecce percussit petram, et fluxerunt aquae, et torrentes inundaverunt. «Numquid et panem poterit dare aut parare carnes populo suo?».

^78:21 Ideo audivit Dominus et exarsit, et ignis accensus est in Iacob, et ira ascendit in Israel.

^78:22 Quia non crediderunt in Deo nec speraverunt in salutari eius.

^78:23 Verumtamen mandavit nubibus desuper et ianuas caeli aperuit;

^78:24 et pluit illis manna ad manducandum et panem caeli dedit eis:

^78:25 panem angelorum manducavit homo; cibaria misit eis ad abundantiam.

^78:26 Excitavit austrum in caelo et induxit in virtute sua africum;

^78:27 et pluit super eos sicut pulverem carnes et sicut arenam maris volatilia pennata:

^78:28 et ceciderunt in medio castrorum eorum, circa tabernacula eorum.

^78:29 Et manducaverunt et saturati sunt nimis, et desiderium eorum attulit eis.

^78:30 Nondum recesserant a desiderio suo, adhuc escae eorum erant in ore ipsorum,

^78:31 et ira Dei ascendit super eos et occidit pingues eorum et electos Israel prostravit.

^78:32 In omnibus his peccaverunt adhuc et non crediderunt in mirabilibus eius;

^78:33 et consumpsit in halitu dies eorum et annos eorum cum festinatione.

^78:34 Cum occideret eos, quaerebant eum et conversi veniebant diluculo ad eum;

^78:35 et rememorati sunt quia Deus adiutor est eorum, et Deus Excelsus redemptor eorum est.

^78:36 Et suaserunt ei in ore suo et lingua sua mentiti sunt ei;

^78:37 cor autem eorum non erat rectum cum eo, nec fideles erant in testamento eius.

^78:38 Ipse autem est misericors et propitiatur iniquitati et non disperdit. Saepe avertit iram suam et non accendit omnem furorem suum.

^78:39 Et recordatus est quia caro sunt, spiritus vadens et non rediens.

^78:40 Quoties exacerbaverunt eum in deserto, in iram concitaverunt eum in inaquoso!

^78:41 Et reversi sunt et tentaverunt Deum et Sanctum Israel exacerbaverunt.

^78:42 Non sunt recordati manus eius, diei, qua redemit eos de manu tribulantis.

^78:43 Cum posuit in Aegypto signa sua et prodigia sua in campo Taneos.

^78:44 Convertit in sanguinem flumina eorum et rivulos eorum, ne biberent.

^78:45 Misit in eos coenomyiam et comedit eos, ranam et perdidit eos.

^78:46 Dedit brucho fructus eorum, labores eorum locustae.

^78:47 Occidit in grandine vineas eorum, moros eorum in pruina.

^78:48 Tradidit grandini iumenta eorum et greges eorum flammae ignis.

^78:49 Misit in eos ardorem irae suae, indignationem et comminationem et angustiam, immissionem angelorum malorum.

^78:50 Complanavit semitam irae suae; non pepercit a morte animabus eorum et vitam eorum in peste conclusit.

^78:51 Percussit omne primogenitum in terra Aegypti, primitias roboris eorum in tabernaculis Cham.

^78:52 Abstulit sicut oves populum suum et perduxit eos tamquam gregem in deserto.

^78:53 Deduxit eos in spe, et non timuerunt, et inimicos eorum operuit mare.

^78:54 Et induxit eos in fines sanctificationis suae, in montem, quem acquisivit dextera eius.

^78:55 Et eiecit a facie eorum gentes et divisit eis terram in funiculo hereditatis et habitare fecit in tabernaculis eorum tribus Israel.

^78:56 Et tentaverunt et exacerbaverunt Deum Excelsum et testimonia eius non custodierunt.

^78:57 Recesserunt et praevaricati sunt, quemadmodum patres eorum; conversi sunt retro ut arcus pravus.

^78:58 In iram concitaverunt eum in collibus suis et in sculptilibus suis ad aemulationem eum provocaverunt.

^78:59 Audivit Deus et exarsit et sprevit valde Israel.

^78:60 Et reppulit habitaculum Silo, tabernaculum, ubi habitavit in hominibus.

^78:61 Et tradidit in captivitatem virtutem suam et pulchritudinem suam in manus inimici.

^78:62 Et conclusit in gladio populum suum et in hereditatem suam exarsit.

^78:63 Iuvenes eorum comedit ignis, et virgines eorum non sunt desponsatae.

^78:64 Sacerdotes eorum in gladio ceciderunt, et viduae eorum non plorabantur.

^78:65 Et excitatus est tamquam dormiens Dominus, tamquam potens crapulatus a vino.

^78:66 Et percussit inimicos suos in posteriora, opprobrium sempiternum dedit illis.

^78:67 Et reppulit tabernaculum Ioseph et tribum Ephraim non elegit,

^78:68 sed elegit tribum Iudae, montem Sion, quem dilexit.

^78:69 Et aedificavit sicut excelsum sanctuarium suum, sicut terram, quam fundavit in saecula.

^78:70 Et elegit David servum suum et sustulit eum de gregibus ovium,

^78:71 de post fetantes accepit eum: pascere Iacob populum suum et Israel hereditatem suam.

^78:72 Et pavit eos in innocentia cordis sui et in prudentia manuum suarum deduxit eos.

Таджикский

Языки

Суруди таълимии Ософ. Эй қавми ман, таълими маро бишнавед, гӯши худро сӯи суханони даҳонам хам кунед.

Даҳонамро ба масал мекушоям, чистонҳои суханҳои пӯшидаи замони куҳанро баён менамоям.

Он чи шунидаем ва донистаем, ва падарони мо ба мо ҳикоя кардаанд,

Аз фарзандони онҳо пинҳон нахоҳем дошт: ҳамду санои Парвардигорро, ва қуввати Ӯро, ва корҳои аҷоиберо, ки Ӯ кардааст, ба насли оянда ҳикоя хоҳем кард.

Шаҳодате Гувоҳие дар Яъқуб барпо кард, ва қонуне дар Исроил муқаррар намуд, ва ба падарони мо фармуд, ки онҳоро ба фарзандони худ маълум кунанд,

То ки насли оянда, фарзандоне ки зода хоҳанд шуд, бидонанд, ва бархезанду ба фарзандони худ ҳикоя кунанд;

Ва ба Худо таваккал намоянд, ва корҳои Худоро фаромӯш накунанд, ва фармудаҳои Ӯро нигоҳ доранд;

Ва монанди падарони худ насли саркаш ва исёнгар нашаванд, насле ки ростдил набуданд, ва рӯҳашон ба Худо вафодор набуд.

Банӣ Эфроим, ки мусаллаҳ ва камондор буданд, дар рӯзи ҷанг ақиб гаштанд;

Паймони Худоро нигоҳ надоштанд, ва аз рафтан бо роҳи шариат қонуни Ӯ саркашӣ карданд;

Ва корномаҳои Ӯро, ва корҳои аҷоиберо, ки ба онҳо нишон дод, фаромӯш карданд.

Дар пеши назари падарони онҳо Ӯ дар замини Миср, дар саҳрои Сӯан корҳои аҷоиб кард.

Баҳрро аз ҳам ҷудо кард, ва онҳоро гузаронд, ва обҳоро мисли деворе барқарор намуд.

Ва рӯзона онҳоро бо абр бурд, ва тамоми шаб бо нури оташ.

Дар биёбон кӯҳпораҳоро шикоф кард, ва онҳоро гӯё аз обҳои азим нӯшонид.

Ва аз сахра кӯҳпора селобҳоро берун овард, ва обҳоро мисли дарёҳо ҷорӣ кард.

Ва боз пеши Ӯ хато карданд, ба Баландмақом дар биёбон беитоатӣ карданд.

Ва Худоро дар дили худ озмуда, мувофиқи ба хости нафси аз боиси барои баднафсии худ хӯрок хостанд.

Ва бар зидди Худо сухан ронда, гуфтанд: «Оё Худо дар биёбон дастархон ороста метавонад?

Инак, кӯҳпораро зад, ва обҳо ҷорӣ шуданд, ва ҷӯйборҳо равон шуданд. Оё нон ҳам дода метавонад? Оё барои қавми Худ гӯшт омода муҳайё карда метавонад?»

Парвардигор инро шунида, ба хашм омад, ва оташ бар Яъқуб даргирифт, ва ғазаб бар Исроил аланга зад.

Зеро ки ба Худо бовар накарданд, ва ба наҷоти Ӯ таваккал накарданд.

Ва абрҳоро аз боло фармуд, ва дарҳои осмонро воз кард,

Ва маннро бар онҳо боронид, то бихӯранд, ва нони осмонро ба онҳо ато кард.

Одамизод нони фариштаҳоро бихӯрд; Ӯ тӯша барои онҳо фиристод, ки сер шаванд.

Боди шарқиро дар осмон вазонид, ва бо қуввати Худ боди ҷанубиро бархезонид.

Ва бар онҳо гӯштро мисли чанге боронид, ва мурғони болдорро мисли реги баҳр.

Ва дар миёни бошишгоҳи онҳо, дар қарибии манзилҳошон фурӯ овард.

Ва хӯрданд ва хеле сер шуданд; ва мувофиқи нафсашон баднафсияшон ба онҳо дод.

Аз нафсшон баднафсияшон даст накашиданд; ҳанӯз хӯрокашон дар даҳонашон буд,

Ва ғазаби Худо бар онҳо аланга зад, ва фарбеҳони онҳоро бикушт, ва ҷавонони Исроилро нест кард.

Бо вуҷуди ин боз хато карданд, ва ба корҳои аҷоиби Ӯ бовар накарданд.

Ва рӯзҳои онҳоро дар оворагардӣ, ва солҳошонро дар тарсу ҳарос нобуд кард.

Вақте ки онҳоро мекушт, талабгори Ӯ мешуданд, ва бозгашт намуда, Худоро меҷустанд.

Ва ба ёд меоварданд, ки Худо кӯҳпораи онҳост, ва Худои Баландмақом раҳокунандаи онҳост.

Ва бо даҳони худ пеши Ӯ хушомад мезаданд, ва бо забони худ ба Ӯ дурӯғ мегуфтанд,

Аммо дилашон бо Ӯ рост набуд, ва ба паймони Ӯ вафодор набуданд.

Валекин Ӯ, ки раҳмдил аст, гуноҳашонро пӯшонда, онҳоро нест намекард, балки борҳо хашми Худро боздошта, тамоми ғазаби Худро барнаангехтааст.

Ва дар хотир дорад, ки онҳо ҷисманд башаранд, боде ҳастанд, ки меравад ва гашта намеояд.

Чандин бор дар биёбон Ӯро ба хашм оварданд, дар бодия Ӯро оташин карданд.

Ва гашта-баргашта Худоро озмуданд, ва Поки Исроилро хорӣ доданд.

Дасти Ӯро дар хотир надоштанд, ва рӯзеро, ки аз тангӣ онҳоро раҳо кард,

Яъне дар Миср аломатҳои Худро, ва дар саҳрои Сӯан мӯҷизаҳои Худро нишон дод:

Ва дарёҳои онҳоро, ва селобҳои онҳоро ба хун табдил дод, то ки нӯшида натавонанд.

Бар онҳо ҳашаротро фиристод, ки онҳоро газиданд; ғукҳоро низ, ки онҳоро нобуд карданд.

Ҳосилоти онҳоро ба кирм дод, ва меҳнати онҳоро ба малах.

Токзори онҳоро бо жола кушт, ва дарахтони анҷири тутанҷири онҳоро бо яхча.

Чорвои онҳоро ба жола супурд, ва рамаҳои онҳоро ба шӯълаҳои оташак оташ.

Бар онҳо оташи хашми Худро равона кард: қаҳр, ва ғазаб, ва мусибатро тангиро бо фиристодани қосидони бад фариштагони бад.

Роҳе барои ғазаби Худ сохта, ҷони онҳоро аз марг нигоҳ надошт, балки ҳаёташонро ба вабо супурд.

Ва ҳамаи нахустзодагонро дар Миср зарба зад, ибтидои қувватро дар хаймаҳои Ҳом.

Ва қавми Худро мисли гӯсфандон бурд; ва онҳоро мисли рамае дар биёбон роҳбарӣ мекард.

Ва онҳоро дар осудагӣ роҳнамун кард роҳнамоӣ менамуд, то ки ҳаросон нашаванд; ва душманони онҳоро баҳр дар худ ниҳон кард.

Ва онҳоро ба ҳудуди поки Худ овард, ба кӯҳе ки дасти рости Ӯ пайдо карда буд.

Ва халқҳоро аз пеши онҳо бадар ронд, ва меросро барояшон бо ресмон тақсим намуд, ва дар хаймаҳошон сибтҳои Исроилро сокин кард.

Вале боз Худои Боломақомро озмуданду ба хашм оварданд, ва гувоҳиҳои Ӯро риоя накарданд.

Ва ақиб гашта, мисли падарони худ хиёнат карданд, мисли камони хатокунанда каҷ рафтанд дурӯғин.

Ва дар теппаҳои худ Ӯро хашмгин карданд, ва бо бутҳои худ рашки Ӯро оварданд.

Худо шунида, ба хашм омад, ва аз Исроил хеле нафрат кард.

Ва манзили Шилӯро тарк кард, яъне хаймаеро, ки дар миёни одамон дошт.

Ва қуввати Худро ба асирӣ дод, ва ҷалолати Худро ба дасти душман.

Ва халқи Худро ба шамшер таслим кард, ва аз мероси Худ хашмгин шуд ба хашм омад.

Ҷавонони вайро оташ хӯрд, ва ба духтарони вай сурудҳои никоҳ намехонданд.

Коҳинони вай дар ҷанг афтоданд, ва бевазанони вай гиря намекарданд.

Ва Худованд, мисли он ки дар хоб бошад, бедор шуд, мисли паҳлавоне ки аз май хурӯш мекунад,

Ва душманони вайро зарба зада, пас гардонд, ба нанги ҷовидона онҳоро гирифтор кард.

Ва аз хаймаи Юсуф нафрат кард, ва сибти Эфроимро интихоб накард,

Балки сибти Яҳудоро баргузид, яъне кӯҳи Сионро, ки дӯст медошт.

Ва покгоҳи Худро мисли афрозҳо осмонҳо бино кард, мисли замине ки бунёди онро Ӯ ҷовидона барои ҳамеша доимӣ ниҳодааст.

Ва бандаи Худ Довудро баргузид, ва ӯро аз оғилҳои гӯсфандон гирифт;

Аз пеши мешҳои ширдеҳ ӯро овард, то ки қавми Ӯ – Яъқубро, ва мероси Ӯ – Исроилро чӯпонӣ кунад.

Ва ӯ онҳоро бо дили софи худ чӯпонӣ кард, ва бо хиради маҳорати кафҳои худ роҳнамун кард роҳнамоӣ намуд.