Привлеко́ша тя́: вслѣ́дъ тебе́ въ воню́ ми́ра твоего́ тече́мъ. Введе́ мя ца́рь въ ло́жницу свою́: возра́дуемся и возвесели́мся о тебѣ́, возлю́бимъ сосца́ твоя́ па́че вина́: пра́вость возлюби́ тя.

Черна́ е́смь а́зъ и добра́, дще́ри Иерусали́мскiя, я́коже селе́нiя Кида́рска, я́коже завѣ́сы Соломо́ни.

Не зри́те мене́, я́ко а́зъ е́смь очерне́на, я́ко опали́ мя со́лнце: сы́нове ма́тере моея́ сваря́хуся о мнѣ́, положи́ша мя́ стра́жа въ виногра́дѣхъ: виногра́да моего́ не сохрани́хъ.

Возвѣсти́ ми́, его́же возлюби́ душа́ моя́, гдѣ́ пасе́ши? гдѣ́ почива́еши въ полу́дне? да не когда́ бу́ду я́ко облага́ющаяся надъ ста́ды друго́въ твои́хъ.

А́ще не увѣ́си са́мую тебе́, до́брая въ жена́хъ, изы́ди ты́ въ пята́хъ па́ствъ и паси́ ко́злища твоя́ у ку́щей па́стырскихъ.

Ко́немъ мои́мъ въ колесни́цѣхъ фарао́новыхъ уподо́бихъ тя́, бли́жняя моя́.

Что́ укра́шены лани́ты твоя́ я́ко го́рлицы, вы́я твоя́ я́ко мони́сты?

подо́бiя зла́та сотвори́мъ ти́ съ пестрота́ми сребра́.

До́ндеже [бу́детъ] ца́рь на восклоне́нiи свое́мъ, на́рдъ мо́й даде́ воню́ свою́.

Вяза́нiе ста́кти бра́тъ мо́й мнѣ́, посредѣ́ сосцу́ мое́ю водвори́тся:

гре́знъ ки́провъ бра́тъ мо́й мнѣ́ въ виногра́дѣхъ енга́ддовыхъ.

Се́, еси́ добра́, и́скренняя моя́, се́, еси́ добра́: о́чи твои́ голуби́нѣ.

Се́, еси́ до́бръ, бра́тъ мо́й, и еще́ красе́нъ: о́дръ на́шъ со осѣне́нiемъ,

прекла́ди до́му на́шего ке́дровiи, дски́ на́шя кипари́сныя.

Рус. (Бируковы)

В этом переводе выбранная книга отсутствует

Украинский (Огієнко)

Соломонова Пісня над піснями.

Нехай він цілує мене поцілунками уст своїх, бо ліпші кохання твої від вина!

На запах оливи твої запашні, твоє ймення неначе олива розлита, тому діви кохають тебе!

Потягни ти мене за собою, біжім!
Цар впровадив мене у палати свої, ми радіти та тішитись будемо тобою, згадаємо кохання твої, від вина приємніші, поправді кохають тебе!

Дочки єрусалимські, я чорна та гарна, немов ті намети кедарські, мов занавіси Соломонові!

Не дивіться на те, що смуглявенька я, бож сонце мене опалило, сини неньки моєї на мене розгнівалися, настановили мене сторожити виноградники, та свого виноградника власного не встерегла я!…

Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де ти пасеш?
Де даєш ти спочити у спеку отарі?
Пощо біля стад твоїх друзів я буду, немов та причинна?

Якщо ти не знаєш цього, вродливіша посеред жінок, то вийди собі за слідами отари, і випасуй при шатрах пастуших козлятка свої.

Я тебе прирівняв до лошиці в возах фараонових, о моя ти подруженько!

Гарні щічки твої поміж шнурами перел, а шийка твоя між разками намиста!

Ланцюжки золоті ми поробимо тобі разом із срібними кульками!

Доки цар при своєму столі, то мій нард видає свої пахощі.

Мій коханий для мене мов китиця мирри: спочиває між персами в мене!

Мій коханий для мене мов кипрове гроно в ен-ґедських садах-виноградах!

Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша!
Твої очі немов голубині!

Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний!
а ложе нам зелень!

Бруси наших домів то кедрини, стелі в нас кипариси!

Немецкий (GNB)

Языки

Das schönste aller Lieder, von Salomo.

Komm doch und küss mich!
Deine Liebe berauscht mich
mehr noch als Wein.

Weithin verströmen
deine kostbaren Salben
herrlichen Duft.

Jedermann kennt dich,
alle Mädchen im Lande
schwärmen für dich!

Komm, lass uns eilen,
nimm mich mit dir nach Hause,
fass meine Hand!

Du bist mein König!
Deine Zärtlichkeit gibt mir
Freude und Glück.

Rühmen und preisen
will ich stets deine Liebe,
mehr als den Wein!

Mädchen, die schwärmen,
wenn dein Name genannt wird,
schwärmen zu Recht!

Schwarz gebrannt hat mich die Sonne,
schwarz wie Beduinenzelte,
wie die Decken Salomos.
Trotzdem bin ich schön, ihr Mädchen
aus der Stadt Jerusalem!
Seht nicht so auf mich herunter,
weil ich dunkler bin als ihr.
Draußen muss ich alle Tage
meiner Brüder Weinberg hüten.
Doch für meinen eigenen Weinberg
– für mich selbst – kann ich nicht sorgen;
dafür bleibt mir keine Zeit!

Sag mir, Geliebter,
wo kann ich dich finden?
Wo ruhn deine Schafe
mittags, wenńs heiß wird?

Andere Hirten,
was sollen sie denken,
wenn ich nach dir frage,
überall suche?

Musst du mich fragen,
du Schönste der Frauen?
Du musst es doch wissen,
wo du mich findest!

Nimm deine Zicklein
und folge dem Schafsweg!
Dort wirst du mich treffen,
nah bei den Zelten.

Prächtig und schön siehst du aus, meine Freundin,
stolz wie die Stute an Pharaos Wagen!

Schmückende Kettchen umrahmen die Wangen
und deinen Hals zieren Schnüre mit Perlen.

Aber noch schöneren Schmuck sollst du haben:
silberne Perlen an Kettchen aus Gold!

Solange mein König mir nahe ist,
verbreitet mein Nardenöl seinen Duft.

Mein Liebster liegt bei mir, an meiner Brust, er duftet wie würziges Myrrhenharz,

so kräftig wie Blüten vom Hennastrauch; im Weinberg von En-Gedi wachsen sie.

Schön bist du, zauberhaft schön, meine Freundin, und deine Augen sind lieblich wie Tauben!

Stattlich und schön bist auch du, mein Geliebter! Sieh, unser Lager ist blühendes Gras,

Balken in unserem Haus sind die Zedern und die getäfelten Wände Zypressen.