Ве́тхий Заве́т:
Быт.
Исх.
Лев.
Чис.
Втор.
Нав.
Суд.
Руф.
1Цар.
2Цар.
3Цар.
4Цар.
1Пар.
2Пар.
1Езд.
Неем.
2Езд.
Тов.
Иудиф.
Есф.
Иов.
Пс.
Прит.
Еккл.
Песн.
Прем.
Сир.
Ис.
Иер.
Плч.
ПослИер.
Вар.
Иез.
Дан.
Ос.
Иоил.
Ам.
Авд.
Ион.
Мих.
Наум.
Авв.
Соф.
Аг.
Зах.
Мал.
1Мак.
2Мак.
3Мак.
3Езд.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Скрыть
1:7
1:10
1:11
1:12
1:15
1:16
1:17
Да ло́бжетъ мя́ от лобза́нiй у́стъ свои́хъ: я́ко бла́га сосца́ твоя́ па́че вина́,
и воня́ ми́ра твоего́ па́че всѣ́хъ арома́тъ. Ми́ро излiя́ное и́мя твое́: сего́ ра́ди отрокови́цы возлюби́ша тя́.
Привлеко́ша тя́: вслѣ́дъ тебе́ въ воню́ ми́ра твоего́ тече́мъ. Введе́ мя ца́рь въ ло́жницу свою́: возра́дуемся и возвесели́мся о тебѣ́, возлю́бимъ сосца́ твоя́ па́че вина́: пра́вость возлюби́ тя.
Черна́ е́смь а́зъ и добра́, дще́ри Иерусали́мскiя, я́коже селе́нiя Кида́рска, я́коже завѣ́сы Соломо́ни.
Не зри́те мене́, я́ко а́зъ е́смь очерне́на, я́ко опали́ мя со́лнце: сы́нове ма́тере моея́ сваря́хуся о мнѣ́, положи́ша мя́ стра́жа въ виногра́дѣхъ: виногра́да моего́ не сохрани́хъ.
Возвѣсти́ ми́, его́же возлюби́ душа́ моя́, гдѣ́ пасе́ши? гдѣ́ почива́еши въ полу́дне? да не когда́ бу́ду я́ко облага́ющаяся надъ ста́ды друго́въ твои́хъ.
А́ще не увѣ́си са́мую тебе́, до́брая въ жена́хъ, изы́ди ты́ въ пята́хъ па́ствъ и паси́ ко́злища твоя́ у ку́щей па́стырскихъ.
Ко́немъ мои́мъ въ колесни́цѣхъ фарао́новыхъ уподо́бихъ тя́, бли́жняя моя́.
Что́ укра́шены лани́ты твоя́ я́ко го́рлицы, вы́я твоя́ я́ко мони́сты?
подо́бiя зла́та сотвори́мъ ти́ съ пестрота́ми сребра́.
До́ндеже [бу́детъ] ца́рь на восклоне́нiи свое́мъ, на́рдъ мо́й даде́ воню́ свою́.
Вяза́нiе ста́кти бра́тъ мо́й мнѣ́, посредѣ́ сосцу́ мое́ю водвори́тся:
гре́знъ ки́провъ бра́тъ мо́й мнѣ́ въ виногра́дѣхъ енга́ддовыхъ.
Се́, еси́ добра́, и́скренняя моя́, се́, еси́ добра́: о́чи твои́ голуби́нѣ.
Се́, еси́ до́бръ, бра́тъ мо́й, и еще́ красе́нъ: о́дръ на́шъ со осѣне́нiемъ,
прекла́ди до́му на́шего ке́дровiи, дски́ на́шя кипари́сныя.
ᾆσμα ᾀσμάτων ὅ ἐστιν τῷ Σαλωμων
2φιλησάτω με ἀπὸ φιλημάτων στόματος αὐτοῦ ὅτι ἀγαθοὶ μαστοί σου ὑπὲρ οἶνον
2φιλησάτω με ἀπὸ φιλημάτων στόματος αὐτοῦ ὅτι ἀγαθοὶ μαστοί σου ὑπὲρ οἶνον
3καὶ ὀσμὴ μύρων σου ὑπὲρ πάντα τὰ ἀρώματα μύρον ἐκκενωθὲν ὄνομά σου διὰ τοῦτο νεάνιδες ἠγάπησάν σε
4εἵλκυσάν σε ὀπίσω σου εἰς ὀσμὴν μύρων σου δραμοῦμεν εἰσήνεγκέν με ὁ βασιλεὺς εἰς τὸ ταμίειον αὐτοῦ ἀγαλλιασώμεθα καὶ εὐφρανθῶμεν ἐν σοί ἀγαπήσομεν μαστούς σου ὑπὲρ οἶνον εὐθύτης ἠγάπησέν σε
5μέλαινά εἰμι καὶ καλή θυγατέρες Ιερουσαλημ ὡς σκηνώματα Κηδαρ ὡς δέρρεις Σαλωμων
6μὴ βλέψητέ με ὅτι ἐγώ εἰμι μεμελανωμένη ὅτι παρέβλεψέν με ὁ ἥλιος υἱοὶ μητρός μου ἐμαχέσαντο ἐν ἐμοί ἔθεντό με φυλάκισσαν ἐν ἀμπελῶσιν ἀμπελῶνα ἐμὸν οὐκ ἐφύλαξα
7ἀπάγγειλόν μοι ὃν ἠγάπησεν ἡ ψυχή μου ποῦ ποιμαίνεις ποῦ κοιτάζεις ἐν μεσημβρίᾳ μήποτε γένωμαι ὡς περιβαλλομένη ἐπ᾿ ἀγέλαις ἑταίρων σου
8ἐὰν μὴ γνῷς σεαυτήν ἡ καλὴ ἐν γυναιξίν ἔξελθε σὺ ἐν πτέρναις τῶν ποιμνίων καὶ ποίμαινε τὰς ἐρίφους σου ἐπὶ σκηνώμασιν τῶν ποιμένων
9τῇ ἵππῳ μου ἐν ἅρμασιν Φαραω ὡμοίωσά σε ἡ πλησίον μου
10τί ὡραιώθησαν σιαγόνες σου ὡς τρυγόνες τράχηλός σου ὡς ὁρμίσκοι
11ὁμοιώματα χρυσίου ποιήσομέν σοι μετὰ στιγμάτων τοῦ ἀργυρίου
12ἕως οὗ ὁ βασιλεὺς ἐν ἀνακλίσει αὐτοῦ νάρδος μου ἔδωκεν ὀσμὴν αὐτοῦ
13ἀπόδεσμος τῆς στακτῆς ἀδελφιδός μου ἐμοί ἀνὰ μέσον τῶν μαστῶν μου αὐλισθήσεται
14βότρυς τῆς κύπρου ἀδελφιδός μου ἐμοὶ ἐν ἀμπελῶσιν Εγγαδδι
15ἰδοὺ εἶ καλή ἡ πλησίον μου ἰδοὺ εἶ καλή ὀφθαλμοί σου περιστεραί
16ἰδοὺ εἶ καλός ὁ ἀδελφιδός μου καί γε ὡραῖος πρὸς κλίνη ἡμῶν σύσκιος
17δοκοὶ οἴκων ἡμῶν κέδροι φατνώματα ἡμῶν κυπάρισσοι
نَشِيدُ الأَنْشَادِ الَّذِي لِسُلَيْمَانَ:
لِيُقَبِّلْنِي بِقُبْلاَتِ فَمِهِ، لأَنَّ حُبَّكَ أَطْيَبُ مِنَ الْخَمْرِ.
لِرَائِحَةِ أَدْهَانِكَ الطَّيِّبَةِ. اسْمُكَ دُهْنٌ مُهْرَاقٌ، لِذلِكَ أَحَبَّتْكَ الْعَذَارَى.
اُجْذُبْنِي وَرَاءَكَ فَنَجْرِيَ. أَدْخَلَنِي الْمَلِكُ إِلَى حِجَالِهِ. نَبْتَهِجُ وَنَفْرَحُ بِكَ. نَذْكُرُ حُبَّكَ أَكْثَرَ مِنَ الْخَمْرِ. بِالْحَقِّ يُحِبُّونَكَ.
أَنَا سَوْدَاءُ وَجَمِيلَةٌ يَا بَنَاتِ أُورُشَلِيمَ، كَخِيَامِ قِيدَارَ، كَشُقَقِ سُلَيْمَانَ.
لاَ تَنْظُرْنَ إِلَيَّ لِكَوْنِي سَوْدَاءَ، لأَنَّ الشَّمْسَ قَدْ لَوَّحَتْنِي. بَنُو أُمِّي غَضِبُوا عَلَيَّ. جَعَلُونِي نَاطُورَةَ الْكُرُومِ. أَمَّا كَرْمِي فَلَمْ أَنْطُرْهُ.
أَخْبِرْنِي يَا مَنْ تُحِبُّهُ نَفْسِي، أَيْنَ تَرْعَى، أَيْنَ تُرْبِضُ عِنْدَ الظَّهِيرَةِ. لِمَاذَا أَنَا أَكُونُ كَمُقَنَّعَةٍ عِنْدَ قُطْعَانِ أَصْحَابِكَ؟
إِنْ لَمْ تَعْرِفِي أَيَّتُهَا الْجَمِيلَةُ بَيْنَ النِّسَاءِ، فَاخْرُجِي عَلَى آثَارِ الْغَنَمِ، وَارْعَيْ جِدَاءَكِ عِنْدَ مَسَاكِنِ الرُّعَاةِ.
لَقَدْ شَبَّهْتُكِ يَا حَبِيبَتِي بِفَرَسٍ فِي مَرْكَبَاتِ فِرْعَوْنَ.
مَا أَجْمَلَ خَدَّيْكِ بِسُمُوطٍ، وَعُنُقَكِ بِقَلاَئِدَ!
نَصْنَعُ لَكِ سَلاَسِلَ مِنْ ذَهَبٍ مَعَ جُمَانٍ مِنْ فِضَّةٍ.
مَا دَامَ الْمَلِكُ فِي مَجْلِسِهِ أَفَاحَ نَارِدِينِي رَائِحَتَهُ.
صُرَّةُ الْمُرِّ حَبِيبِي لِي. بَيْنَ ثَدْيَيَّ يَبِيتُ.
طَاقَةُ فَاغِيَةٍ حَبِيبِي لِي فِي كُرُومِ عَيْنِ جَدْيٍ.
هَا أَنْتِ جَمِيلَةٌ يَا حَبِيبَتِي، هَا أَنْتِ جَمِيلَةٌ. عَيْنَاكِ حَمَامَتَانِ.
هَا أَنْتَ جَمِيلٌ يَا حَبِيبِي وَحُلْوٌ، وَسَرِيرُنَا أَخْضَرُ.
جَوَائِزُ بَيْتِنَا أَرْزٌ، وَرَوَافِدُنَا سَرْوٌ.
Таджикский
Языки
- Добавить язык
- Церковнослав. (рус)
- Церковнослав. (цс)
- Рус. (Синодальный)
- Рус. (Синод. с ударе́-ми)
- Рус. (Юнгеров)
- Arab (AVD)
- Azerbaijani
- Armenian
- Bulgarian
- Chinese (simpl.)
- Croatian (S&D)
- English (NKJV)
- English (NRSV)
- English (KJV)
- Finnish (1992)
- French (LSG)
- Georgian
- German (MLU, 1912)
- German (GNB)
- Greek (Koine)
- Greek (TGV)
- Hebrew
- Italian
- Kyrgyz
- Latin (Nova Vulgata)
- Romanian
- Polish
- Portuguese
- Serbian (synod.)
- Serbian
- Spanish (RVR 1995)
- Swedish (Folkbibeln)
- Tajik
- Ukrainian (Homenko)
- Ukrainian (Ogienko)
СУРУДИ сурудҳо, ки аз они Сулаймон аст.
Кошки маро бо бӯсаҳои даҳони худ бибӯсад! Зеро ки ишқбозиҳои ту аз шароб хубтар аст.
Равғанҳои атрафшони ту барои бӯидан хуб аст; номи ту мисли равғани атрафшони рехта мебошад; бинобар ин дӯшизагон туро дӯст медоранд.
Маро аз қафои худ бикаш, то ки бидавем, – подшоҳ маро ба ҳуҷраҳои худ овард, – аз ту ба ваҷд оем ва шодӣ кунем, ишқбозиҳои туро бештар аз шароб ситоиш намоем. Туро сазоворона дӯст медоранд.
Эй духтарони Ерусалим! Ман сиёҳ ҳастам, вале зебо, мисли хаймаҳои Қедор, мисли пардаҳои Сулаймон.
Ба он нигоҳ накунед, ки ман сиёҳтоб ҳастам, зеро ки офтоб маро сӯзонд: писарони модарам ба ман хашм гирифтанд, маро дидбони токзорҳо карданд; лекин токзори худро натавонистам дидбонӣ намоям.
Эй он ки ҷонам туро дӯст медорад! Ба ман бигӯй, ки дар куҷо мечаронӣ? Пешингоҳон рамаро куҷо мехобонӣ? Чаро назди рамаҳои рафиқони ту мисли зани гумроҳе бошам?
Эй нозанинтарини занон! Агар надонӣ, аз пайи рама берун ой, ва бузғолаҳоятро назди масканҳои чӯпонон бичарон.
Эй ёри ман! Туро ба аспе ки дар аробаи фиръавн аст, монанд кардам.
Чӣ зебост рухсорҳои ту дар миёни зеварҳо, гардани ту бо гарданбанд!
Шилшилаҳои тилло бо пулакчаҳои нуқра барои ту хоҳем сохт.
То вақте ки подшоҳ бар нишемангоҳи худ буд, сунбули ман роиҳаи худро медод.
Маҳбуби ман барои ман таблаи мур аст, ки дар миёни пистонҳоям мехобад.
Маҳбуби ман барои ман шингили гули ҳиност, ки дар токзорҳои Айн-Ҷадӣ месабзад.
Инак, ту нозанин ҳастӣ, эй ёри ман! Инак, ту нозанин ҳастӣ! Чашмонат мисли чашмони кабӯтар аст.
Инак, ту нозанин ҳастӣ, эй маҳбуби ман! Низ дилпазир ҳастӣ; низ ҳаҷлаи мо сабзу хуррам аст.
Болорҳои хонаи мо арзҳост; вассаҳои мо сарвҳост.