Поне́же бы́сть въ тебѣ́ вражда́ вѣ́чная, и присѣдѣ́ла еси́ до́му Изра́илеву лука́вствомъ, руко́ю враго́въ съ мече́мъ во вре́мя печа́ли и́хъ и во вре́мя непра́вды, на послѣ́докъ:

сего́ ра́ди живу́ а́зъ, глаго́летъ Адонаи́ Госпо́дь, поне́же въ кро́ви согрѣши́ла еси́, и кро́вь пожене́тъ тя́, кро́вь возненави́дѣла еси́, и кро́вь иждене́тъ тя́.

И поста́влю го́ру сеи́ръ пу́сту и опустѣ́вшу, и погублю́ от нея́ человѣ́ки и скоты́, [и приходя́ша и отходя́ща:]

и напо́лню я́звеными твои́ми хо́лмы твоя́ и де́бри твоя́, и на всѣ́хъ по́лехъ твои́хъ я́звенiи мече́мъ паду́тъ въ тебѣ́:

и пу́сту во вѣ́къ поста́влю тя́, и гра́ди твои́ не населя́тся ктому́, и уразумѣ́еши, я́ко а́зъ е́смь Госпо́дь.

Поне́же рекла́ еси́: о́ба язы́ка и о́бѣ странѣ́ мои́ бу́дутъ, и возму́ и́хъ въ наслѣ́дiе, а Госпо́дь та́мо е́сть:

сего́ ра́ди живу́ а́зъ, глаго́летъ Адонаи́ Госпо́дь, и сотворю́ тебѣ́ по враждѣ́ твое́й и по ре́вности твое́й, ю́же сотвори́ла еси́ от ненавидѣ́нiя къ ни́мъ, и позна́нъ бу́ду тобо́ю, егда́ и́мамъ тебе́ суди́ти, и уразумѣ́еши, я́ко а́зъ е́смь Госпо́дь.

Слы́шахъ гла́съ всѣ́хъ хуле́нiй твои́хъ, я́же глаго́лала еси́: го́ры Изра́илевы пу́сты даны́ на́мъ во снѣ́дь:

и велерѣ́чила еси́ на мя́ усты́ твои́ми и умно́жила на мя́ словеса́, а́зъ же услы́шахъ.

Сего́ ра́ди та́ко глаго́летъ Адонаи́ Госпо́дь: во весе́лiи всея́ земли́ пу́сту тя́ сотворю́:

я́коже пора́довалася еси́ о наслѣ́дiй до́му Изра́илева, я́ко поги́бе, та́ко сотворю́ тебѣ́: пуста́ бу́деши, горо́ сеи́ръ, и вся́ Идуме́а потреби́тся, и увѣ́дятъ, я́ко а́зъ е́смь Госпо́дь Бо́гъ и́хъ.

Украинский (Огієнко)

І було мені слово Господнє таке:

Сину людський, зверни своє обличчя до гори Сеїр, і пророкуй на неї

та й скажеш їй: Так говорить Господь Бог: Ось Я на тебе, горо Сеїре, і витягну руку Свою на тебе, й оберну тебе на спустошення та на сплюндрування.

Міста твої оберну на руїну, а ти будеш спустошенням, і пізнаєте ви, що Я Господь!

За те, що ти маєш вічну ворожнечу, і валила Ізраїлевих синів через меча в часі їхнього нещастя, в часі загибелі кінцевої,

тому як живий Я, говорить Господь Бог, на кров оберну тебе, і кров буде гнати тебе.
Отож кров ти зненавиділа, то кров буде гнати тебе!

Оберну Я гору Сеїр на спустошення та на сплюндрування, і витну з неї того, хто йде та вертається.

І наповню його гори трупами його!
Згір́я твої й долини твої та всі твої річища, побиті мечем попадають у них!

На вічні руїни оберну Я тебе, а міста твої не заселяться, і пізнаєте ви, що Я Господь!

За те, що ти кажеш: Два ці народи, і два ці краї будуть мої, і ми посядемо те, де Господь був,

тому, як живий Я, говорить Господь Бог, зроблю Я за гнівом твоїм та за заздрістю твоєю, які ти робив із своєї ненависти до них, і вони пізнають Мене, коли буду судити тебе.

І пізнаєш ти, що Я Господь, чув усі образи твої, які ти казав на Ізраїлеві гори, говорячи: Вони опустошілі, дані нам на їжу!

І ви величалися проти Мене своїми устами, і збільшували проти Мене слова свої, Я це чув!

Так говорить Господь Бог: Коли буде радіти вся земля, тоді вчиню її тобі спустошенням!

Як радієш ти зо спадку Ізраїлевого дому через те, що опустошіло воно, так зроблю Я й тобі.
Спустошенням станеш, горо Сеїре, та ввесь Едом, увесь він, і пізнають вони, що Я Господь!

Таджикский

Языки

ВА каломи Парвардигор бар ман нозил шуда, гуфт:

«Эй писари одам! Рӯи худро ба самти кӯҳи Сеир бигардон ва дар ҳаққи он нубувват намо,

Ва ба он бигӯй: Парвардигор Худо чунид мегӯяд: инак Ман ба ту, эй кӯҳи Сеир, зид ҳастам, ва дасти Худро бар ту дароз карда, туро вайронаю валангор хоҳам сохт.

Шаҳрҳоятро ба харобазор табдил хоҳам дод, ва ту валангор хоҳӣ шуд, ва хоҳӣ донист, ки Ман Парвардигор ҳастам.

Азбаски ту адовати доимӣ доштӣ, ва банӣ Исроилро дар вақти мусибаташон, дар ниҳояти гуноҳашон ба дами шамшер несту нобуд кардӣ,

Бинобар ин ба ҳаёти Худам қасам ки, мегӯяд Парвардигор Худо, туро ғарқи хун хоҳам кард, ва хун туро таъқиб хоҳад намуд; модоме ки адовати ту ташнаи хун буд, аз ин рӯ хун туро таъқиб хоҳад намуд.

Ва кӯҳи Сеирро вайронаю валангор хоҳам сохт, ва равандаю ояндаро аз он нест хоҳам кард.

Ва кӯҳҳои онро аз мақтулони он пур хоҳам кард; дар теппаҳо ва дараҳо ва ҳамаи рӯдхонаҳои ту мақтулони шамшер хоҳанд афтод.

Туро ба харобазори абадӣ табдил хоҳам дод, ва шаҳрҳои ту маскун нахоҳад шуд; ва хоҳед донист, ки Ман Парвардигор ҳастам.

Азбаски ту гуфтӣ: ́Ин ду халқ ва ин ду кишвар аз они ман хоҳад шуд, ва онро тасарруф хоҳем кард́, ва ҳол он ки Парвардигор он ҷо буд,

Бинобар ин ба ҳаёти Худам қасам ки, мегӯяд Парвардигор Худо, ба андозаи хашм ва ҳасаде ки ту дар адовати худ нисбат ба онҳо нишон додаӣ, бо ту амал хоҳам кард, ва Худро ба онҳо зоҳир хоҳам сохт, вақте ки бар ту доварӣ намоям,

Ва хоҳӣ донист, ки Ман, ки Парвардигор ҳастам, ҳамаи дашномҳои туро, ки дар ҳаққи кӯҳҳои Исроил ба забон рондӣ, шунидаам, яъне гуфтӣ: ́Валангор шудааст! Барои хӯрдани мо дода шудааст!́

Ва шумо бо даҳони худ бар Ман такаббур намудед ва суханони худро бар зидди Ман мағрурона афзун кардед, ва Ман шунидаам.

Парвардигор Худо чунин мегӯяд: дар сурате ки тамоми дунё шодӣ мекунад, Ман туро валангор хоҳам сохт.

Чунон ки ту бар мероси хонадони Исроил, вақте ки он валангор шуд, шодӣ кардӣ, ончунон Ман бо ту амал хоҳам намуд; кӯҳи Сеир ва тамоми Адӯм саросар валангор хоҳад шуд, ва хоҳанд донист, ки Ман Парвардигор ҳастам».