возсiя́ бо со́лнце со зно́емъ, и изсуши́ траву́, и цвѣ́тъ ея́ отпаде́, и благолѣ́пiе лица́ ея́ поги́бе: си́це и бога́тый въ хожде́нiи свое́мъ увяда́етъ.

Блаже́нъ му́жъ, и́же претерпи́тъ искуше́нiе: зане́ иску́сенъ бы́въ, прiи́метъ вѣне́цъ жи́зни, его́же обѣща́ Бо́гъ лю́бящымъ Его́.

Никто́же искуша́емь да глаго́летъ, я́ко от Бо́га искуша́емь е́смь: Бо́гъ бо нѣ́сть искуси́тель злы́мъ {искуша́емь злы́ми}, не искуша́етъ же То́й никого́же,

кі́йждо же искуша́ется, от своея́ по́хоти влеко́мь и прельща́емь:

та́же по́хоть заче́нши ражда́етъ грѣ́хъ, грѣ́хъ же содѣ́янъ ражда́етъ сме́рть.

Не льсти́теся, бра́тiе моя́ возлю́бленная:

вся́ко дая́нiе благо и вся́къ да́ръ соверше́нъ свы́ше е́сть, сходя́й от Отца́ свѣ́товъ, у Него́же нѣ́сть премѣне́нiе, или́ преложе́нiя стѣ́нь.

Восхотѣ́въ бо породи́ на́съ сло́вомъ и́стины, во е́же бы́ти на́мъ нача́токъ нѣ́кiй созда́ниемъ Его́.

[Зач. 51Б.] Тѣ́мже, бра́тiе моя́ возлю́бленная, да бу́детъ вся́къ человѣ́къ ско́ръ услы́шати [и] ко́сенъ глаго́лати, ко́сенъ во гнѣ́въ,

гнѣ́въ бо му́жа, пра́вды Бо́жiя не содѣ́ловаетъ.

Сего́ ра́ди отло́жше вся́ку скве́рну и избы́токъ зло́бы, въ кро́тости прiими́те всажде́нное сло́во, могу́щее спасти́ ду́шы ва́шя.

Быва́йте же творцы́ сло́ва, а не то́чiю слы́шатели, прельща́юще себе́ самѣ́хъ.

Зане́ а́ще кто́ е́сть слы́шатель сло́ва, а не творе́цъ, таковы́й уподо́бися му́жу смотря́ющу лице́ бытiя́ своего́ въ зерца́лѣ:

усмотри́ бо себе́ и отъи́де, и а́бiе забы́, како́въ бѣ́.

Прини́кiй же въ зако́нъ соверше́нъ свобо́ды, и пребы́въ, се́й не слы́шатель забы́тливъ бы́въ, но творе́цъ дѣ́ла, се́й блаже́нъ въ дѣ́ланiи свое́мъ бу́детъ.

А́ще кто́ мни́тся вѣ́ренъ бы́ти въ ва́съ, и не обуздова́етъ язы́ка своего́, но льсти́тъ се́рдце свое́, сего́ су́етна [е́сть] вѣ́ра.

Вѣ́ра бо чи́ста́ и нескве́рна предъ Бо́гомъ и Отце́мъ сiя́ е́сть, е́же посѣща́ти си́рыхъ и вдови́цъ въ ско́рбѣхъ и́хъ, [и] нескве́рна себе́ блюсти́ от мíра.

Украинский (Огієнко)

Языки

Яків, раб Бога й Господа Ісуса Христа, дванадцятьом племенам, які в Розпорошенні, вітаю я вас!

Майте, брати мої, повну радість, коли впадаєте в усілякі випробовування,

знаючи, що досвідчення вашої віри дає терпеливість.

А терпеливість нехай має чин досконалий, щоб ви досконалі та бездоганні були, і недостачі ні в чому не мали.

А якщо кому з вас не стачає мудрости, нехай просить від Бога, що всім дає просто, та не докоряє, і буде вона йому дана.

Але нехай просить із вірою, без жадного сумніву.
Бо хто має сумнів, той подібний до морської хвилі, яку жене й кидає вітер.

Нехай бо така людина не гадає, що дістане що від Господа.

Двоєдушна людина непостійна на всіх дорогах своїх.

А понижений брат нехай хвалиться високістю своєю,

а багатий пониженням своїм, бо він промине, як той цвіт трав́яний,

бо сонце зійшло зо спекотою, і траву посушило, і відпав цвіт її, і зникла краса її виду…
Так само зів́яне й багатий у дорогах своїх!

Блаженна людина, що витерпить пробу, бо, бувши випробувана, дістане вінця життя, якого Господь обіцяв тим, хто любить Його.

Випробовуваний, хай не каже ніхто: Я від Бога спокушуваний.
Бо Бог злом не спокушується, і нікого Він Сам не спокушує.

Але кожен спокушується, як надиться й зводиться пожадливістю власною.

Пожадливість потому, зачавши, народжує гріх, а зроблений гріх народжує смерть.

Не обманюйтесь, брати мої любі!

Усяке добре давання та дар досконалий походить згори від Отця світил, що в Нього нема переміни чи тіні відміни.

Захотівши, Він нас породив словом правди, щоб ми стали якимсь первопочином творів Його.

Отож, мої брати любі, нехай буде кожна людина швидка послухати, забарна говорити, повільна на гнів.

Бо гнів людський не чинить правди Божої.

Тому то відкиньте всіляку нечисть та залишок злоби, і прийміть із лагідністю всіяне слово, що може спасти ваші душі.

Будьте ж виконавцями слова, а не слухачами самими, що себе самих обманюють.

Бо хто слухач слова, а не виконавець, той подібний людині, що риси обличчя свого розглядає у дзеркалі,

бо розгляне себе та й відійде, і зараз забуде, яка вона є.

А хто заглядає в закон досконалий, закон волі, і в нім пробуває, той не буде забудько слухач, але виконавець діла, і він буде блаженний у діянні своїм!

Коли ж хто гадає, що він побожний, і свого язика не вгамовує, та своє серце обманює, марна побожність того!

Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем оця: зглянутися над сиротами та вдовицями в утисках їхніх, себе берегти чистим від світу.