И сiя́ словеса́ кни́ги, ю́же посла́ Иеремі́а изъ Иерусали́ма ко старѣ́йшинамъ преселе́нымъ и ко жерце́мъ и лжи́вымъ проро́комъ и всѣ́мъ лю́демъ, и́хже пресели́ Навуходоно́соръ изъ Иерусали́ма до Вавило́на,

послѣди́ изше́дшу Иехоні́и царю́ и цари́цѣ, и ка́женикомъ и вся́кому свобо́дну, и худо́жнику и ю́знику изъ Иерусали́ма,

руко́ю Елеа́са сы́на Сафа́ня и гамарі́а сы́на хелкі́ина, его́же посла́ седекі́а ца́рь Иу́динъ ко царю́ Вавило́нску въ Вавило́нъ, глаго́ля:

та́ко рече́ Госпо́дь Бо́гъ Изра́илевъ о преселе́ныхъ, и́хже пресели́ изъ Иерусали́ма въ Вавило́нъ:

согради́те хра́мины и всели́теся, и насади́те вертогра́ды и яди́те плоды́ и́хъ,

и поими́те жены́ и чадотвори́те сы́ны и дще́ри, и приведи́те сыно́мъ ва́шымъ жены́ и дще́ри ва́шя дади́те за му́жы, и да ражда́ютъ сы́ны и дще́ри, и умножа́йтеся, а не умаля́йтеся:

и взыщи́те ми́ра земли́, на ню́же пресели́хъ ва́съ та́мо, и моли́те Го́спода за ня́, я́ко въ ми́рѣ и́хъ бу́детъ ми́ръ ва́мъ.

Я́ко та́ко рече́ Госпо́дь си́лъ, Бо́гъ Изра́илевъ: да не препира́ютъ ва́съ лжи́вiи проро́цы, и́же въ ва́съ, и да не препира́ютъ ва́съ волсви́ ва́ши, и не послу́шайте со́нiй свои́хъ, я́же вы́ ви́дите во снѣ́,

я́ко непра́веднѣ ті́и прорица́ютъ ва́мъ во и́мя мое́, а не посла́хъ и́хъ, рече́ Госпо́дь.

Я́ко та́ко рече́ Госпо́дь: егда́ испо́лнятся въ Вавило́нѣ се́дмьдесятъ лѣ́тъ, посѣщу́ ва́съ и уста́влю словеса́ моя́ на ва́съ, е́же возврати́ти лю́ди моя́ на мѣ́сто сiе́:

и помы́шлю на вы́ помышле́нiе ми́ра, а не зла́я, е́же да́ти ва́мъ сiя́:

и помо́литеся ко мнѣ́, и послу́шаю ва́съ,

и взы́щете мене́, и обря́щете мя́: и егда́ взы́щете мене́ всѣ́мъ се́рдцемъ ва́шимъ,

и явлю́ся ва́мъ, глаго́летъ Госпо́дь, и возвращу́ у́зники ва́шя и соберу́ ва́съ от всѣ́хъ стра́нъ и от всѣ́хъ градо́въ, въ ня́же изгна́хъ ва́съ, глаго́летъ Госпо́дь: и возврати́тися повелю́ ва́мъ на мѣ́сто, отку́ду превести́ ва́съ повелѣ́хъ.

Поне́же реко́сте: возста́ви на́мъ Госпо́дь проро́ки въ Вавило́нѣ.

Та́ко бо рече́ Госпо́дь ко царю́ сѣдя́щу на престо́лѣ дави́довѣ и ко всѣ́мъ лю́демъ живу́щымъ во гра́дѣ то́мъ, и бра́тiямъ ва́шымъ, не изше́дшымъ съ ва́ми въ плѣ́нъ,

та́ко глаго́летъ Госпо́дь Вседержи́тель: се́, а́зъ послю́ на ня́ ме́чь и гла́дъ и мо́ръ, и положу́ я́ я́ко смо́квы худы́я, и́хже немо́щно я́сти, поне́же зѣло́ ху́ды бы́ша:

и сотру́ я́ мече́мъ и гла́домъ и мо́ромъ, и да́мъ я́ въ погубле́нiе всѣ́мъ ца́рствамъ земны́мъ и въ прокля́тiе, и во удивле́нiе и въ посмѣ́хъ и въ поруга́нiе всѣ́мъ язы́комъ, къ ни́мже изверго́хъ я́:

зане́же не послу́шаша слове́съ мои́хъ, глаго́летъ Госпо́дь, я́же посла́хъ къ ни́мъ рабы́ мои́ми проро́ки, ра́но востая́ и посыла́я, и не послу́шасте, глаго́летъ Госпо́дь.

Вы́ у́бо слы́шите сло́во Госпо́дне, все́ преселе́нiе, е́же вы́слахъ изъ Иерусали́ма въ Вавило́нъ.

Та́ко глаго́летъ Госпо́дь Вседержи́тель Бо́гъ Изра́илевъ на Ахiа́ва сы́на колі́ева и на седекі́ю сы́на маасі́ева, и́же прорица́ютъ ва́мъ во и́мя мое́ лжи́во: се́, а́зъ предаю́ я́ въ ру́цѣ Навуходоно́сора царя́ Вавило́нска, и побiе́тъ я́ предъ очи́ма ва́шима:

и во́змется от ни́хъ прокля́тiе всему́ преселе́нiю Иу́дину, е́же въ Вавило́нѣ, глаго́люще: да сотвори́тъ ти́ Госпо́дь я́коже седекі́и сотвори́ и я́коже Ахiа́ву, и́хже сожже́ ца́рь Вавило́нскiй во огни́,

беззако́нiя ра́ди, е́же сотвори́ша во Иерусали́мѣ, и любодѣ́яху съ жена́ми гра́жданъ свои́хъ и сло́во глаго́лаша во и́мя мое́ лжи́во, его́же не повелѣ́хъ и́мъ, а́зъ же е́смь судiя́ и по́слухъ, глаго́летъ Госпо́дь.

И къ саме́и Елами́тину рече́ши:

та́ко глаго́летъ Госпо́дь Вседержи́тель, Бо́гъ Изра́илевъ: поне́же посла́лъ еси́ во и́мя твое́ посла́нiя ко всѣ́мъ лю́демъ, и́же во Иерусали́мѣ, и ко софо́нiи сы́ну маасе́ову жерцу́ и ко всѣ́мъ жерце́мъ, глаго́ля:

Госпо́дь даде́ тя жерца́ вмѣ́сто Иода́а жерца́, бы́ти приста́внику въ дому́ Госпо́дни, вся́кому человѣ́ку прорица́ющу и вся́кому человѣ́ку неи́стовующу, и вда́си его́ въ затво́ръ и въ кла́ду.

И ны́нѣ почто́ не запрети́сте иеремі́и, и́же от Анаѳо́ѳа, прорица́ющему ва́мъ?

Я́ко того́ ра́ди посла́ къ на́мъ въ Вавило́нъ, глаго́ля: до́лгое е́сть вре́мя, согради́те хра́мины и всели́теся, и насади́те вертогра́ды и яди́те плоды́ и́хъ.

И прочте́ кни́гу сiю́ софо́нiа во у́шы иеремі́и проро́ка.

И бы́сть сло́во Госпо́дне ко иеремі́и глаго́ля:

посли́ ко пресе́лникомъ глаго́ля: та́ко рече́ Госпо́дь на саме́ю Елами́тина: поне́же прорече́ ва́мъ саме́а, а́зъ же не посла́хъ его́, и сотвори́ ва́съ упова́ти на непра́вду:

того́ ра́ди си́це рече́ Госпо́дь: се́, а́зъ посѣщу́ на саме́ю и на ро́дъ его́, и не бу́детъ ему́ человѣ́ка посредѣ́ ва́съ, е́же ви́дѣти блага́я, я́же а́зъ сотворю́ ва́мъ, глаго́летъ Госпо́дь, зане́ отступле́нiе глаго́ла на Го́спода.

Еврейский

וְאֵלֶּה דִּבְרֵי הַסֵּפֶר, אֲשֶׁר שָׁלַח יִרְמְיָה הַנָּבִיא מִירוּשָׁלִָם; אֶל־יֶתֶר זִקְנֵי הַגּוֹלָה, וְאֶל־הַכֹּהֲנִים וְאֶל־הַנְּבִיאִים וְאֶל־כָּל־הָעָם, אֲשֶׁר הֶגְלָה נְבוּכַדְנֶאצַּר מִירוּשָׁלִַם בָּבֶלָה׃

אַחֲרֵי צֵאת יְכָנְיָה־הַמֶּלֶךְ וְהַגְּבִירָה וְהַסָּרִיסִים שָׂרֵי יְהוּדָה וִירוּשָׁלִַם וְהֶחָרָשׁ וְהַמַּסְגֵּר מִירוּשָׁלִָם׃

בְּיַד אֶלְעָשָׂה בֶן־שָׁפָן, וּגְמַרְיָה בֶּן־חִלְקִיָּה; אֲשֶׁר שָׁלַח צִדְקִיָּה מֶלֶךְ־יְהוּדָה, אֶל־נְבוּכַדְנֶאצַּר מֶלֶךְ בָּבֶל בָּבֶלָה לֵאמֹר׃ ס

כֹּה אָמַר יְהוָה צְבָאוֹת אֱלֹהֵי יִשְׂרָאֵל; לְכָל־הַגּוֹלָה, אֲשֶׁר־הִגְלֵיתִי מִירוּשָׁלִַם בָּבֶלָה׃

בְּנוּ בָתִּים וְשֵׁבוּ; וְנִטְעוּ גַנּוֹת, וְאִכְלוּ אֶת־פִּרְיָן׃

קְחוּ נָשִׁים, וְהוֹלִידוּ בָּנִים וּבָנוֹת, וּקְחוּ לִבְנֵיכֶם נָשִׁים, וְאֶת־בְּנוֹתֵיכֶם תְּנוּ לַאֲנָשִׁים, וְתֵלַדְנָה בָּנִים וּבָנוֹת; וּרְבוּ־שָׁם וְאַל־תִּמְעָטוּ׃

וְדִרְשׁוּ אֶת־שְׁלוֹם הָעִיר, אֲשֶׁר הִגְלֵיתִי אֶתְכֶם שָׁמָּה, וְהִתְפַּלְלוּ בַעֲדָהּ אֶל־יְהוָה; כִּי בִשְׁלוֹמָהּ, יִהְיֶה לָכֶם שָׁלוֹם׃ פ

כִּי כֹה אָמַר יְהוָה צְבָאוֹת אֱלֹהֵי יִשְׂרָאֵל, אַל־יַשִּׁיאוּ לָכֶם נְבִיאֵיכֶם אֲשֶׁר־בְּקִרְבְּכֶם וְקֹסְמֵיכֶם; וְאַל־תִּשְׁמְעוּ אֶל־חֲלֹמֹתֵיכֶם, אֲשֶׁר אַתֶּם מַחְלְמִים׃

כִּי בְשֶׁקֶר, הֵם נִבְּאִים לָכֶם בִּשְׁמִי; לֹא שְׁלַחְתִּים נְאֻם־יְהוָה׃ ס

כִּי־כֹה אָמַר יְהוָה, כִּי לְפִי מְלֹאת לְבָבֶל שִׁבְעִים שָׁנָה אֶפְקֹד אֶתְכֶם; וַהֲקִמֹתִי עֲלֵיכֶם אֶת־דְּבָרִי הַטּוֹב, לְהָשִׁיב אֶתְכֶם, אֶל־הַמָּקוֹם הַזֶּה׃

כִּי אָנֹכִי יָדַעְתִּי אֶת־הַמַּחֲשָׁבֹת, אֲשֶׁר אָנֹכִי חֹשֵׁב עֲלֵיכֶם נְאֻם־יְהוָה; מַחְשְׁבוֹת שָׁלוֹם וְלֹא לְרָעָה, לָתֵת לָכֶם אַחֲרִית וְתִקְוָה׃

וּקְרָאתֶם אֹתִי וַהֲלַכְתֶּם, וְהִתְפַּלַּלְתֶּם אֵלָי; וְשָׁמַעְתִּי אֲלֵיכֶם׃

וּבִקַּשְׁתֶּם אֹתִי וּמְצָאתֶם; כִּי תִדְרְשֻׁנִי בְּכָל־לְבַבְכֶם׃

וְנִמְצֵאתִי לָכֶם נְאֻם־יְהוָה, וְשַׁבְתִּי אֶת־שְׁבִיתְכֶם (שְׁבוּתְכֶם), וְקִבַּצְתִּי אֶתְכֶם מִכָּל־הַגּוֹיִם וּמִכָּל־הַמְּקוֹמוֹת, אֲשֶׁר הִדַּחְתִּי אֶתְכֶם שָׁם נְאֻם־יְהוָה; וַהֲשִׁבֹתִי אֶתְכֶם, אֶל־הַמָּקוֹם, אֲשֶׁר־הִגְלֵיתִי אֶתְכֶם מִשָּׁם׃

כִּי אֲמַרְתֶּם; הֵקִים לָנוּ יְהוָה נְבִאִים בָּבֶלָה׃ ס

כִּי־כֹה אָמַר יְהוָה, אֶל־הַמֶּלֶךְ הַיּוֹשֵׁב אֶל־כִּסֵּא דָוִד, וְאֶל־כָּל־הָעָם, הַיּוֹשֵׁב בָּעִיר הַזֹּאת; אֲחֵיכֶם אֲשֶׁר לֹא־יָצְאוּ אִתְּכֶם בַּגּוֹלָה׃

כֹּה אָמַר יְהוָה צְבָאוֹת, הִנְנִי מְשַׁלֵּחַ בָּם, אֶת־הַחֶרֶב אֶת־הָרָעָב וְאֶת־הַדָּבֶר; וְנָתַתִּי אוֹתָם, כַּתְּאֵנִים הַשֹּׁעָרִים, אֲשֶׁר לֹא־תֵאָכַלְנָה מֵרֹעַ׃

וְרָדַפְתִּי אַחֲרֵיהֶם, בַּחֶרֶב בָּרָעָב וּבַדָּבֶר; וּנְתַתִּים לִזְוָעָה (לְזַעֲוָה) לְכֹל מַמְלְכוֹת הָאָרֶץ, לְאָלָה וּלְשַׁמָּה וְלִשְׁרֵקָה וּלְחֶרְפָּה, בְּכָל־הַגּוֹיִם אֲשֶׁר־הִדַּחְתִּים שָׁם׃

תַּחַת אֲשֶׁר־לֹא־שָׁמְעוּ אֶל־דְּבָרַי נְאֻם־יְהוָה; אֲשֶׁר שָׁלַחְתִּי אֲלֵיהֶם אֶת־עֲבָדַי הַנְּבִאִים הַשְׁכֵּם וְשָׁלֹחַ, וְלֹא שְׁמַעְתֶּם נְאֻם־יְהוָה׃

וְאַתֶּם שִׁמְעוּ דְבַר־יְהוָה; כָּל־הַגּוֹלָה, אֲשֶׁר־שִׁלַּחְתִּי מִירוּשָׁלִַם בָּבֶלָה׃ ס

כֹּה־אָמַר יְהוָה צְבָאוֹת אֱלֹהֵי יִשְׂרָאֵל, אֶל־אַחְאָב בֶּן־קוֹלָיָה וְאֶל־צִדְקִיָּהוּ בֶן־מַעֲשֵׂיָה, הַנִּבְּאִים לָכֶם בִּשְׁמִי שָׁקֶר; הִנְנִי נֹתֵן אֹתָם, בְּיַד נְבוּכַדְרֶאצַּר מֶלֶךְ־בָּבֶל, וְהִכָּם לְעֵינֵיכֶם׃

וְלֻקַּח מֵהֶם קְלָלָה, לְכֹל גָּלוּת יְהוּדָה, אֲשֶׁר בְּבָבֶל לֵאמֹר; יְשִׂמְךָ יְהוָה כְּצִדְקִיָּהוּ וּכְאֶחָב, אֲשֶׁר־קָלָם מֶלֶךְ־בָּבֶל בָּאֵשׁ׃

יַעַן אֲשֶׁר עָשׂוּ נְבָלָה בְּיִשְׂרָאֵל, וַיְנַאֲפוּ אֶת־נְשֵׁי רֵעֵיהֶם, וַיְדַבְּרוּ דָבָר בִּשְׁמִי שֶׁקֶר, אֲשֶׁר לוֹא צִוִּיתִם; וְאָנֹכִי הוּיֹדֵעַ (הַיּוֹדֵעַ) וָעֵד נְאֻם־יְהוָה׃ ס

וְאֶל־שְׁמַעְיָהוּ הַנֶּחֱלָמִי תֹּאמַר לֵאמֹר׃

כֹּה־אָמַר יְהוָה צְבָאוֹת אֱלֹהֵי יִשְׂרָאֵל לֵאמֹר; יַעַן אֲשֶׁר אַתָּה שָׁלַחְתָּ בְשִׁמְכָה סְפָרִים, אֶל־כָּל־הָעָם אֲשֶׁר בִּירוּשָׁלִַם, וְאֶל־צְפַנְיָה בֶן־מַעֲשֵׂיָה הַכֹּהֵן, וְאֶל כָּל־הַכֹּהֲנִים לֵאמֹר׃

יְהוָה נְתָנְךָ כֹהֵן, תַּחַת יְהוֹיָדָע הַכֹּהֵן, לִהְיוֹת פְּקִדִים בֵּית יְהוָה, לְכָל־אִישׁ מְשֻׁגָּע וּמִתְנַבֵּא; וְנָתַתָּה אֹתוֹ אֶל־הַמַּהְפֶּכֶת וְאֶל־הַצִּינֹק׃

וְעַתָּה, לָמָּה לֹא גָעַרְתָּ, בְּיִרְמְיָהוּ הָעֲנְּתֹתִי; הַמִּתְנַבֵּא לָכֶם׃

כִּי עַל־כֵּן שָׁלַח אֵלֵינוּ בָּבֶל לֵאמֹר אֲרֻכָּה הִיא; בְּנוּ בָתִּים וְשֵׁבוּ, וְנִטְעוּ גַנּוֹת, וְאִכְלוּ אֶת־פְּרִיהֶן׃

וַיִּקְרָא צְפַנְיָה הַכֹּהֵן אֶת־הַסֵּפֶר הַזֶּה; בְּאָזְנֵי יִרְמְיָהוּ הַנָּבִיא׃ פ

וַיְהִי דְּבַר־יְהוָה, אֶל־יִרְמְיָהוּ לֵאמֹר׃

שְׁלַח עַל־כָּל־הַגּוֹלָה לֵאמֹר, כֹּה אָמַר יְהוָה, אֶל־שְׁמַעְיָה הַנֶּחֱלָמִי; יַעַן אֲשֶׁר נִבָּא לָכֶם שְׁמַעְיָה, וַאֲנִי לֹא שְׁלַחְתִּיו, וַיַּבְטַח אֶתְכֶם עַל־שָׁקֶר׃

לָכֵן כֹּה־אָמַר יְהוָה, הִנְנִי פֹקֵד עַל־שְׁמַעְיָה הַנֶּחֱלָמִי וְעַל־זַרְעוֹ, לֹא־יִהְיֶה לוֹ אִישׁ יוֹשֵׁב בְּתוֹךְ־הָעָם הַזֶּה, וְלֹא־יִרְאֶה בַטּוֹב אֲשֶׁר־אֲנִי עֹשֶׂה־לְעַמִּי נְאֻם־יְהוָה; כִּי־סָרָה דִבֶּר עַל־יְהוָה׃ ס

Украинский (Огієнко)

А оце слова листа, якого пророк Єремія послав з Єрусалиму до залишку старших, і до священиків, і до пророків, і до всього народу, що його вигнав Навуходоносор з Єрусалиму до Вавилону, в неволю,

по виході царя Єхонії й матері царя та евнухів, князів Юди та Єрусалиму, і майстрів та слюсарів Єрусалиму,

через Ел́асу, Шафанового сина, та Ґемарію, сина Хілкійїного, яких послав Седекія, цар Юди, до Навуходоносора, царя вавилонського, до Вавилону, говорячи:

Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів, до всього вигнання в неволю, що Я вигнав з Єрусалиму до Вавилону:

Будуйте доми, і осядьте, і засадіть садки, і споживайте їхній плід!

Поберіть жінок, і зродіть синів та дочок, і візьміть для ваших синів жінок, а свої дочки віддайте людям, і нехай вони породять синів та дочок, і помножтеся там, і не малійте!

І дбайте про спокій міста, куди Я вас вигнав, і моліться за нього до Господа, бо в спокої його буде і ваш спокій.

Бо так промовляє Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Нехай не зводять вас ваші пророки, що серед вас, та ваші чарівники, і не прислухуйтеся до ваших снів, що вам сняться.

Бо лжу вони вам пророкують Ім́ям Моїм, Я їх не посилав, говорить Господь.

Бо так промовляє Господь: По сповненні семидесяти літ Вавилону Я до вас завітаю, і справджу Своє добре слово про вас, щоб вернути вас до цього місця.

Бо Я знаю ті думки, які думаю про вас, говорить Господь, думки спокою, а не на зло, щоб дати вам будучність та надію.

І ви кликатимете до Мене, і підете, і будете молитися Мені, а Я буду прислуховуватися до вас.

І будете шукати Мене, і знайдете, коли шукатимете Мене всім своїм серцем.

І Я дамся вам знайти Себе, говорить Господь, і верну вас, і зберу вас зо всіх народів та зо всіх місць, куди Я вигнав був вас, говорить Господь, верну вас до того місця, звідки вас Я був вигнав.

Якщо ви кажете: Господь поставив нам пророків і в Вавилоні,

то так говорить Господь до царя, що сидить на Давидовому троні, та до всього народу, що сидить у цьому місті, до ваших братів, що не вийшли з вами на вигнання:

Так говорить Господь Саваот: Ось Я пошлю на вас меча, голод та моровицю, і дам їх, як обридливі фіґи, яких не їдять через їхню непридатність.

І буду гнатися за ними мечем, голодом та моровицею, і дам їх на пострах для всіх земних царств, на прокляття, і на остовпіння, і на посміховище, і на ганьбу серед усіх народів, куди Я їх був повиганяв,

за те, що не слухалися слів Моїх, говорить Господь, що посилав Я до них рабів Моїх пророків, рано та пізно, та не слухали ви, говорить Господь.

А ви, все вигнання, що послав Я з Єрусалиму до Вавилону, послухайте слова Господнього:

Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів, про Ахава, сина Колаїного, і про Седекію, сина Маасеїного, що неправду пророкують вам Моїм Ім́ям: Ось Я віддам їх у руку Навуходоносора, царя вавилонського, і він повбиває їх на ваших очах!

І візьметься від них прокляття для всього Юдиного вигнання, що в Вавилоні, говорячи: Нехай учинить тебе Господь, як Седекію та як Ахава, яких вавилонський цар пік на огні,

за те, що вони зробили огиду в Ізраїлі, і перелюб чинили з жінками своїх ближніх, і говорили ложне слово Ім́ям Моїм, чого Я не звелів їм, а Я відаю це, і Я свідок цьому, говорить Господь.

А до Шемаї нехеламітянина скажеш, говорячи:

Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів, кажучи: За те, що ти своїм ім́ям посилав листи до всього народу, що в Єрусалимі, і до священика Цефанії, Маасеїного сина, і до всіх священиків, говорячи:

Господь тебе дав за священика замість священика Єгояди, щоб бути наглядачем у Господньому домі для кожного чоловіка, що божевільний і що вдає пророка, і даси його до в́язниці, а на шию кайдани надінеш.

А тепер, чому ти не скартав Єремію з Анатоту, що вдає з себе пророка?

Бо він послав до нас, до Вавилону, говорячи: Довге воно, вигнання!
Будуйте доми, і осядьте, і засадіть садки, і споживайте їхній плід!

І священик Цефанія прочитав цього листа вголос пророкові Єремії.

І було слово Господнє до Єремії, говорячи:

Пошли всьому вигнанню, говорячи: Так говорить Господь про нехеламітянина Шемаю: За те, що вам пророкував Шемая, хоч Я не посилав його, і зробив, щоб ви надіялись на неправду,

тому так промовляє Господь: Ось Я покараю нехеламітянина Шемаю та насіння його: не буде в нього нікого, хто сидів би серед цього народу, і не побачить він добра, яке Я зроблю для народу Свого, говорить Господь, бо про відступство від Господа говорив він!

Таджикский

Языки

ВА ин аст суханони номае ки Ирмиёи набӣ аз Ерусалим ба бақияи пирони асирон, ва ба коҳинон ва анбиё ва тамоми қавме ки Набукаднесар аз Ерусалим ба Бобил ба асирӣ бурда буд, фиристод, –

Баъд аз он ки подшоҳ Еконё ва малика ва хоҷасароён, мирони Яҳудо ва Ерусалим, ва ҳунармандон ва оҳангарон аз Ерусалим берун омаданд, –

Ба воситаи Элъосо ибни Шофон ва Ҷамарё ибни Ҳилқиё, ки онҳоро Сидқиё подшоҳи Яҳудо назди Набукаднесар подшоҳи Бобил ба Бобил фиристода буд:

«Парвардигори лашкарҳо, Худои Исроил ба ҳамаи асироне ки Ман аз Ерусалим ба Бобил ба асирӣ фиристодам, чунин мегӯяд:

Хонаҳо бино карда, дар онҳо сокин шавед, ва боғҳо парвариш намуда, меваи онҳоро бихӯред.

Занон гирифта, писарон ва духтарон ба дунё оваред, ва занон барои писарони худ бигиред, ва духтарони худро ба шавҳар бидиҳед, то ки писарон ва духтарон ба дунё оваранд; ва дар он ҷо биафзоед ва кам нашавед.

Ва осоиштагии он шаҳрро, ки Ман шуморо ба он ҷо ба асирӣ фиристодаам, биталабед, ва барои он пеши Парвардигор дуо гӯед, зеро ки дар осоиштагии он барои шумо осоиштагӣ хоҳад буд.

Зеро ки Парвардигори лашкарҳо, Худои Исроил чунин мегӯяд: бигзор анбиёи шумо, ки дар миёни шумо ҳастанд, ва соҳирони шумо шуморо фирефта накунанд, ва ба хобгузорони худ, ки ба дилхоҳи шумо хоб диданашонро мехоҳед, гӯш надиҳед,

Чунки онҳо барои шумо бардурӯғ ба номи Ман нубувват мекунанд, дар сурате ки Ман онҳоро нафиристодаам, – мегӯяд Парвардигор.

Зеро ки Парвардигор чунин мегӯяд: вақте ки ба Бобил ҳафтод сол пур шавад, Ман шуморо тафаққуд хоҳам кард, ва каломи неки Худро дар ҳаққи шумо ба амал хоҳам овард, то ки шуморо ба ин макон баргардонам.

Зеро фикрҳоеро, ки Ман дар бораи шумо дорам, Ман медонам, – мегӯяд Парвардигор, – фикрҳое ки ба осоиштагӣ оид аст, на ба бадӣ, то ки ба шумо ояндаи нек ва умедворӣ бибахшам.

Ва шумо Маро хоҳед хонд, ва омада пеши Ман дуо хоҳед гуфт, ва Ман шуморо иҷобат хоҳам намуд.

Ва Маро хоҳед ҷуст, ва пайдо хоҳед кард, ба шарте ки бо тамоми дили худ Маро ҷустуҷӯ намоед.

Ва Ман барои шумо ёфт хоҳам шуд, – мегӯяд Парвардигор, – ва шуморо аз асирӣ хоҳам баргардонид, ва шуморо аз миёни ҳамаи халқҳо ва аз ҳамаи маконҳое ки шуморо ба он ҷо бадар рондаам, ҷамъ хоҳам кард, – мегӯяд Парвардигор, – ва шуморо ба маконе ки аз он ҷо шуморо ба асирӣ фиристодаам, хоҳам баргардонид.

Шумо мегӯед: ́Парвардигор барои мо дар Бобил анбиё ба майдон овардааст́.

Парвардигор дар бораи подшоҳе ки бар тахти Довуд нишастааст, ва дар бораи тамоми қавме ки дар ин шаҳр сокинанд, яъне дар бораи бародарони шумо, ки ҳамроҳи шумо ба асирӣ бурда нашудаанд, чунин мегӯяд, –

Оре, Парвардигори лашкарҳо чунин мегӯяд: инак, Ман бар онҳо шамшер ва қаҳтӣ ва вабо мефиристам, ва онҳоро мисли анҷирҳои баде ки ба сабаби бадии онҳо хӯрдан мумкин нест, мегардонам;

Ва онҳоро бо шамшер, қаҳтӣ ва вабо таъқиб хоҳам намуд, ва онҳоро барои ҳамаи мамлакатҳои замин ба даҳшат, ва дар миёни ҳамаи халқҳое ки онҳоро ба он ҷо бадар рондаам, ба лаънат ва воҳима ва масхара ва нанг табдил хоҳам дод, –

Чунки онҳо суханони Маро нашниданд, – мегӯяд Парвардигор, – вақте ки бандагони Худ – анбиёро назди онҳо фиристодам, – ҳар рӯз аз субҳидам фиристодам, вале шумо нашнидед, – мегӯяд Парвардигор.

Ва шумо, эй ҳамаи асироне ки аз Ерусалим ба Бобил фиристодаам, каломи Парвардигорро бишнавед!

Парвардигори лашкарҳо, Худои Исроил дар бораи Аҳъоб ибни Қӯлоё ва дар бораи Сидқиё ибни Маасиё, ки ба номи Ман ба шумо бардурӯғ нубувват мекунанд, чунин мегӯяд: инак, Ман онҳоро ба дасти Набукаднесар подшоҳи Бобил хоҳам супурд, ва ӯ онҳоро дар пеши назари шумо хоҳад кушт.

Ва номи онҳоро ҳамаи асирони Яҳудо, ки дар Бобил мебошанд, барои лаънат ба забон гирифта, хоҳанд гуфт: ́Парвардигор туро мисли Сидқиё ва Аҳъоб гардонад, ки подшоҳи Бобил онҳоро дар оташ бирён карда буд́.

Чунки онҳо дар Исроил кори зиште карданд: бо занони ёрони худ зино карданд ва ба номи Ман сухани дурӯғ гуфтанд, ки онро Ман ба онҳо амр нафармудаам; ва Ман аз ин вуқуф дорам ва шоҳид ҳастам, – мегӯяд Парвардигор.

Ва ба Шамаъёи Неҳеломӣ бигӯй:

Парвардигори лашкарҳо, Худои Исроил чунин мегӯяд: азбаски ту аз номи худ ба тамоми қавме ки дар Ерусалим мебошанд, ва ба Сафанё ибни Маасиёи коҳин, ва ба ҳамаи коҳинон номаҳо фиристода, гуфтаӣ:

́Парвардигор туро ба ҷои Еҳӯёдои коҳин ба коҳинӣ гузоштааст, то ғамхорӣ намоӣ дар бораи он ки дар хонаи Парвардигор бар ҳар шахси маҷнун ва нубувваткунанда нозирон бошанд, ва ту вайро дар шиканҷагоҳ ва дар ишкел андозӣ;

Пас чаро ту бар Ирмиёи Анотӯтӣ, ки назди шумо худро набӣ вонамуд мекунад, итоб нанамудаӣ?

Зеро ки ӯ назди мо низ ба Бобил фиристода, гуфтааст: асирӣ муддати дуру дароз давом хоҳад кард; хонаҳо бино карда, дар онҳо сокин шавед, ва боғҳо парвариш намуда, меваи онҳоро бихӯред́».

Ва Сафанёи коҳин ин номаро ба гӯши Ирмиёи набӣ хонд.

Ва каломи Парвардигор бар Ирмиё нозил шуда, гуфт:

«Назди ҳамаи асирон фиристода, бигӯй: ́Парвардигор дар бораи Шамаъёи Неҳеломӣ чунин мегӯяд: азбаски Шамаъё ба шумо нубувват мекунад, ва ҳол он ки Ман ӯро нафиристодаам, ва ӯ шуморо бардурӯғ умедвор менамояд, –

Бинобар ин Парвардигор чунин мегӯяд: инак, Ман Шамаъёи Неҳеломӣ ва насли ӯро ҷазо хоҳам дод: ӯро касе нахоҳад буд, ки дар миёни ин қавм сокин бошад, ва он некиро, ки Ман барои қавми Худ мекунам, ӯ нахоҳад дид, – мегӯяд Парвардигор, – зеро ки ӯ бар хилофи Парвардигор сухан рондааст́».