Скрыть
32:3
32:4
32:5
32:10
32:11
32:12
32:13
32:14
32:15
32:16
32:17
32:19
32:20
32:22
Церковнославянский (рус)
И умолча́ и́овъ словесы́. Умолча́ша же и трiе́ дру́зiе его́ ктому́ прерѣкова́ти и́ову, бѣ́ бо и́овъ пра́веденъ предъ ни́ми.
Разгнѣ́вася же Елiу́съ сы́нъ Варахiи́левъ вузи́тянинъ, от­ у́жиче­ст­ва Ара́мска авситиді́йскiя страны́, разгнѣ́вася же на и́ова зѣло́, зане́же нарече́ себе́ пра́ведна предъ Бо́гомъ,
и на трiе́хъ же друго́въ разгнѣ́вася зѣло́, я́ко не воз­мого́ша от­вѣща́ти проти́ву и́ову и суди́ша его́ бы́ти нечести́ва.
Елiу́съ же терпя́ше да́ти от­вѣ́тъ и́ову, я́ко старѣ́йшiи его́ су́ть де́ньми [дру́зiе его́].
И ви́дѣ Елiу́съ, я́ко нѣ́сть от­вѣ́та во устѣ́хъ трiе́хъ муже́й, и воз­ъяри́ся гнѣ́вомъ сво­и́мъ.
Отвѣща́въ же Елiу́съ сы́нъ Варахiи́левъ вузи́тянинъ, рече́: юнѣ́йшiй у́бо е́смь лѣ́ты, вы́ же есте́ старѣ́йшiи: тѣ́мже молча́хъ, убоя́вся воз­вѣсти́ти ва́мъ хи́трость мою́:
рѣ́хъ же: вре́мя е́сть глаго́лющее, и во мно́зѣхъ лѣ́тѣхъ вѣ́дятъ прему́дрость,
но ду́хъ е́сть въ человѣ́цѣхъ, дыха́нiе же Вседержи́телево е́сть науча́ющее:
не многолѣ́тнiи су́ть прему́дри, ниже́ ста́рiи вѣ́дятъ су́дъ:
тѣ́мже рѣ́хъ: послу́шайте мене́, и воз­вѣщу́ ва́мъ, я́же вѣ́мъ, внуши́те глаго́лы моя́:
реку́ бо ва́мъ послу́ша­ю­щымъ, до́ндеже испыта́ете словеса́, и да́же ва́съ уразумѣ́ю,
и се́, не бѣ́ и́ова облича́яй, от­вѣща́яй проти́вно глаго́ломъ его́ от­ ва́съ:
да не рече́те: обрѣто́хомъ прему́дрость, Го́сподеви при­­ложи́в­шеся:
человѣ́ку же попусти́сте глаго́лати такова́я словеса́:
ужасну́шася, не от­вѣща́ша ктому́, обетша́ша от­ ни́хъ словеса́:
терпѣ́хъ, не глаго́лахъ бо, я́ко ста́ша, не от­вѣща́ша, я́ко да от­вѣща́ю и а́зъ ча́сть.
Отвѣща́ же Елiу́съ, глаго́ля:
па́ки воз­глаго́лю, испо́лненъ бо е́смь слове́съ: убива́етъ бо мя́ ду́хъ чре́ва:
чре́во же мое́ я́ко мѣ́хъ мста́ вря́ща завя́занъ, или́ я́коже мѣ́хъ кова́ческiй расто́ргнутый:
воз­глаго́лю, да почі́ю, от­ве́рзъ уста́:
человѣ́ка бо не постыжду́ся, но ниже́ бре́н­наго посрамлю́ся:
не вѣ́мъ бо чуди́тися лицу́: а́ще же ни́, то́ и мене́ мо́лiе изъядя́тъ.
Рус. (Юнгеров)
И замолк Иов. Перестали противоречить Иову и три друга его, так как Иов был прав пред ними.
Тогда разгневался Елиус, сын Варахиила, Вузитянин, из Арамейскаго племени Авситидийской страны, и сильно он разгневался на Иова за то, что он признавал себя праведным пред Богом.
И на трех друзей (его) он сильно разгневался за то, что они не могли отвечать Иову, хотя считали его нечестивым.
Елиус же удерживался дать ответ Иову, потому что старше его летами (друзья его) были.
И увидел Елиус, что нет ответа в устах трех мужей, и воспылал гневом своим.
И отвечал Елиус, сын Варахиила, Вузитянин, и сказал: я молод летами, а вы – старцы, поэтому я молчал, боясь открыть вам свое суждение.
И я сказал (себе): „пусть время говоритъ, ибо многолетние знают мудрость“.
Но есть дух в людях: дыхание Вседержителя научает (их).
Не многолетние мудры и не старцы (только) разумеют (правый) суд [Иов.32:10] Посему я сказал: послушайте меня, и я скажу вам, что знаю, внимайте словам моим.
Ибо я буду говорить в слух вам, пока вы придумываете слова, и ранее вас уразумею.
Ведь вот никто из вас не обличил Иова, не дал ответа на слова его.
Не говорите: „мы нашли мудрость, присоединившись к Господу“,
А человека допустили говорить такия слова.
Ужаснулись, более не отвечали, истощились слова у них.
Я терпел, не говорил, но так как они остановились, не отвечали, то и я хоть отчасти отвечу.
И отвечал Елиус и сказал:
Еще скажу, ибо я наполнен речами и дух во внутренности моей теснит меня.
Утроба моя подобна меху, наполненному пенящимся виномъ, или кузнечному растянутому меху.
Буду говорить, чтоб успокоиться, открыв уста мои.
Не постыжусь человека и бреннаго не усрамлюсь.
Ибо не привык я лицеприятствовать, а если не такъ, то и меня моль съестъ.
Украинский (Огієнко)
І перестали ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в очах своїх.
І запалився гнів Елігу, сина Барах́їлового, бузянина, з роду Рамового, на Йова запалився гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.
Також на трьох приятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.
А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були старші віком за нього.
І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, і запалився його гнів!
І відповів бузянин Елігу, син Барах́їлів, та й сказав: Молодий я літами, ви ж старші, тому то я стримувався та боявся знання своє висловити вам.
Я подумав: Хай вік промовляє, і хай розуму вчить многоліття!
Справді, дух він у людині, та Всемогутнього подих їх мудрими чинить.
Многолітні не завжди розумні, і не все розуміються в праві старі.
Тому я кажу: Послухай мене, хай знання своє висловлю й я!
Тож слів ваших вичікував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите.
І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йову довів, хто б відповідь дав на слова його!
Щоб ви не сказали: Ми мудрість знайшли: не людина, а Бог переможе його!
Не на мене слова він скеровував, і я не відповім йому мовою вашою.
Полякались вони, вже не відповідають, не мають вже слів…
Я чекав, що не будуть вони говорити, що спинились, не відповідають уже.
Відповім також я свою частку, і висловлю й я свою думку.
Бо я повний словами, дух мойого нутра докучає мені…
Ось утроба моя, мов вино невідкрите, вона тріскається, як нові бурдюки!
Нехай я скажу й буде легше мені, нехай уста відкрию свої й відповім!
На особу не буду уваги звертати, не буду підлещуватись до людини,
бо не вмію підлещуватись!
Коли ж ні, нехай зараз візьме мене мій Творець!
Omiserunt autem tres viri isti respondere Iob, eo quod iustus sibi videretur.
Et iratus indignatusque est Eliu filius Barachel Buzites de cognatione Ram; iratus est autem adversum Iob, eo quod iustum se esse diceret coram Deo.
Porro adversum amicos eius indignatus est, eo quod non invenissent responsionem, sed tantummodo condemnassent Iob.
Igitur Eliu exspectavit Iob loquentem, eo quod seniores essent, qui loquebantur;
cum autem vidisset Eliu quod tres respondere non potuissent, iratus est vehementer.
Respondensque Eliu filius Barachel Buzites dixit: «Iunior sum tempore, vos autem antiquiores; idcirco veritus sum et timui vobis indicare meam sententiam.
Dixi: Aetas loquetur, et annorum multitudo docebit sapientiam.
Sed, ut video, spiritus est in hominibus, et inspiratio Omnipotentis dat intellegentiam.
Non sunt longaevi sapientes, nec senes intellegunt iudicium.
Ideo dicam: Audite me, ostendam vobis etiam ego meam sapientiam.
Exspectavi enim sermones vestros, intendi aurem in prudentiam vestram, donec investigaretis,
et ut vos intellegerem nitebar. Sed, ut video, non est qui possit arguere Iob et respondere ex vobis sermonibus eius.
Ne forte dicatis: "Invenimus sapientiam; Deus proiecit eum, non homo".
Non parabo mihi verba, et ego non secundum sermones vestros respondebo illi.
Extimuerunt nec responderunt ultra; abstuleruntque a se eloquia.
Quoniam igitur exspectavi, et non sunt locuti, steterunt, nec ultra responderunt,
respondebo et ego partem meam et ostendam scientiam meam.
Plenus sum enim sermonibus, et coarctat me spiritus pectoris mei;
en venter meus quasi mustum absque spiraculo, quod lagunculas novas disrumpit.
Loquar et respirabo paululum, aperiam labia mea et respondebo.
Non accipiam personam viri et nulli homini blandiar.
Nescio enim blandiri, quia in brevi tolleret me Factor meus.
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible