Скрыть
24:2
24:3
24:4
24:5
24:8
24:9
24:10
24:11
24:14
24:15
24:16
24:17
24:18
24:20
24:22
24:23
24:24
24:27
24:28
24:29
24:30
24:31
24:32
24:33
24:34
24:35
24:37
24:38
24:39
24:40
24:41
24:42
24:43
24:47
24:48
24:50
24:52
24:53
Церковнославянский (рус)
[Зач. 112.] Во еди́ну же от­ суббо́тъ зѣло́ ра́но прiидо́ша на гро́бъ, нося́щя я́же угото́ваша арома́ты: и другі́я съ ни́ми:
обрѣто́ша же ка́мень от­вале́нъ от­ гро́ба,
и в­ше́дшя не обрѣто́ша тѣлесе́ Го́спода Иису́са.
И бы́сть не домышля́ющымся и́мъ о се́мъ, и се́ му́жа два́ ста́ста предъ ни́ми въ ри́захъ блеща́щихся.
Пристра́шнымъ же бы́в­шымъ и́мъ и покло́ншымъ ли́ца на зе́млю, реко́ста къ ни́мъ: что́ и́щете жива́го съ ме́ртвыми?
Нѣ́сть здѣ́, но воста́: помяни́те, я́коже глаго́ла ва́мъ, еще́ сы́й въ Галиле́и,
глаго́ля, я́ко подоба́етъ Сы́ну Человѣ́ческому пре́дану бы́ти въ ру́цѣ человѣ́къ грѣ́шникъ, и пропя́ту бы́ти, и въ тре́тiй де́нь воскре́снути.
И помяну́ша глаго́лы Его́:
и воз­вра́щшяся от­ гро́ба, воз­вѣсти́ша вся́ сiя́ единому­на́­де­ся­те и всѣ́мъ про́чымъ.
Бя́ше же Магдали́на Марі́а и Иоа́н­на и Марі́а Иа́ковля, и про́чыя съ ни́ми, я́же глаго́лаху ко апо́столомъ сiя́.
И яви́шася предъ ни́ми я́ко лжа́ глаго́лы и́хъ, и не вѣ́роваху и́мъ.
[Зач. 113.] Пе́тръ же воста́въ тече́ ко гро́бу, и при­­ни́къ ви́дѣ ри́зы еди́ны лежа́щя: и отъи́де, въ себѣ́ дивя́ся бы́в­шему.
И се́ два́ от­ ни́хъ бѣ́ста иду́ща въ то́йже де́нь въ ве́сь, от­стоя́щу ста́дiй шестьдеся́тъ от­ Иерусали́ма, е́йже и́мя Еммау́съ:
и та́ бесѣ́доваста къ себѣ́ о всѣ́хъ си́хъ при­­клю́чшихся.
И бы́сть бесѣ́ду­ю­щема и́ма и совопроша́ющемася, и Са́мъ Иису́съ при­­бли́жився идя́ше съ ни́ма:
о́чи же ею́ держа́стѣся, да Его́ не позна́ета.
Рече́ же къ ни́ма: что́ су́ть словеса́ сiя́, о ни́хже стяза́етася къ себѣ́ иду́ща, и еста́ дря́хла?
Отвѣща́въ же еди́нъ, ему́же и́мя Клео́па, рече́ къ Нему́: Ты́ ли еди́нъ при­­шле́цъ еси́ во Иерусали́мъ, и не увѣ́дѣлъ еси́ бы́в­шихъ въ не́мъ во дни́ сiя́?
И рече́ и́ма: кі́ихъ? О́на же рѣ́ста Ему́: я́же о Иису́сѣ Назаряни́нѣ, И́же бы́сть му́жъ проро́къ, си́ленъ дѣ́ломъ и сло́вомъ предъ Бо́гомъ и всѣ́ми людьми́:
ка́ко преда́ша Его́ архiере́и и кня́зи на́ши на осужде́нiе сме́рти, и распя́ша Его́:
мы́ же надѣ́яхомся, я́ко Се́й е́сть хотя́ изба́вити Изра́иля: но и надъ всѣ́ми си́ми, тре́тiй се́й де́нь е́сть дне́сь, от­не́лиже сiя́ бы́ша.
Но и жены́ нѣ́кiя от­ на́съ ужаси́ша ны́, бы́в­шыя ра́но у гро́ба:
и не обрѣ́тшя тѣлесе́ Его́, прiидо́ша, глаго́лющя, я́ко и явле́нiе А́нгелъ ви́дѣша, и́же глаго́лютъ Его́ жи́ва.
И идо́ша нѣ́цыи от­ на́съ ко гро́бу, и обрѣто́ша та́ко, я́коже и жены́ рѣ́ша: Самаго́ же не ви́дѣша.
И То́й рече́ къ ни́ма: о несмы́слен­ная и ко́сная се́рдцемъ, е́же вѣ́ровати о всѣ́хъ, я́же глаго́лаша проро́цы:
не сiя́ ли подоба́­ше пострада́ти Христу́ и вни́ти въ сла́ву Свою́?
И наче́нъ от­ Моисе́а и от­ всѣ́хъ проро́къ, сказа́­ше и́ма от­ всѣ́хъ Писа́нiй я́же о Не́мъ.
И при­­бли́жишася въ ве́сь, въ ню́же идя́ста: и То́й творя́шеся далеча́йше ити́.
И ну́ждаста Его́, глаго́люща: обля́зи съ на́ма, я́ко къ ве́черу е́сть, и при­­клони́л­ся е́сть де́нь. И вни́де съ ни́ма облещи́.
И бы́сть я́ко воз­леже́ съ ни́ма, и прiи́мъ хлѣ́бъ благослови́, и преломи́въ дая́ше и́ма:
о́нѣма же от­верзо́стѣся о́чи, и позна́ста Его́: и То́й неви́димь бы́сть и́ма.
И реко́ста къ себѣ́: не се́рдце ли на́ю горя́ бѣ́ въ на́ю, егда́ глаго́лаше на́ма на пути́ и егда́ ска́зоваше на́ма Писа́нiя?
И воста́в­ша въ то́й ча́съ, воз­врати́стася во Иерусали́мъ, и обрѣто́ста совоку́плен­ныхъ едино­на́­де­ся­те и и́же бя́ху съ ни́ми,
глаго́лющихъ, я́ко во­и́стин­ну воста́ Госпо́дь и яви́ся Си́мону.
И та́ повѣ́даста, я́же бы́ша на пути́, и я́ко позна́ся и́ма въ преломле́нiи хлѣ́ба.
[Зач. 114.] Сiя́ же и́мъ глаго́лющымъ, [и] Са́мъ Иису́съ ста́ посредѣ́ и́хъ, и глаго́ла и́мъ: ми́ръ ва́мъ.
Убоя́в­шеся же и при­­стра́шни бы́в­ше, мня́ху ду́хъ ви́дѣти:
и рече́ и́мъ: что́ смуще́ни есте́? И почто́ помышле́нiя вхо́дятъ въ сердца́ ва́ша?
Ви́дите ру́цѣ Мо­и́ и но́зѣ Мо­и́, я́ко са́мъ А́зъ е́смь: осяжи́те Мя́ и ви́дите: я́ко ду́хъ пло́ти и ко́сти не и́мать, я́коже Мене́ ви́дите иму́ща.
И сiе́ ре́къ, показа́ и́мъ ру́цѣ и но́зѣ.
Еще́ же невѣ́ру­ю­щымъ и́мъ от­ ра́дости и чудя́щымся, рече́ и́мъ: и́мате ли что́ снѣ́дно здѣ́?
Они́ же да́ша Ему́ ры́бы пече́ны ча́сть и от­ пче́лъ со́тъ.
И взе́мъ предъ ни́ми яде́,
рече́ же и́мъ: сiя́ су́ть словеса́, я́же глаго́лахъ къ ва́мъ еще́ сы́й съ ва́ми, я́ко подоба́етъ сконча́тися всѣ́мъ напи́сан­нымъ въ зако́нѣ Моисе́овѣ и проро́цѣхъ и псалмѣ́хъ о Мнѣ́.
Тогда́ от­ве́рзе и́мъ у́мъ разумѣ́ти Писа́нiя
и рече́ и́мъ, я́ко та́ко пи́сано е́сть, и та́ко подоба́­ше пострада́ти Христу́ и воскре́снути от­ ме́ртвыхъ въ тре́тiй де́нь,
и проповѣ́датися во и́мя Его́ покая́нiю и от­пуще́нiю грѣхо́въ во всѣ́хъ язы́цѣхъ, наче́нше от­ Иерусали́ма:
вы́ же есте́ свидѣ́телiе си́мъ:
и се́, А́зъ послю́ обѣтова́нiе Отца́ Мо­его́ на вы́: вы́ же сѣди́те во гра́дѣ Иерусали́мстѣ, до́ндеже облече́теся си́лою свы́ше.
Изве́дъ же и́хъ во́нъ до Виѳа́нiи и воз­дви́гъ ру́цѣ Сво­и́, [и] благослови́ и́хъ.
И бы́сть егда́ благословля́ше и́хъ, от­ступи́ от­ ни́хъ и воз­ноша́­шеся на не́бо.
И ті́и поклони́шася Ему́ и воз­врати́шася во Иерусали́мъ съ ра́достiю вели́кою:
и бя́ху вы́ну въ це́ркви, хва́ляще и благословя́ще Бо́га. Ами́нь.

Коне́цъ е́же от­ Луки́ свята́го Ева́нгелiа: и́мать въ себѣ́ главы́ 24, зача́лъ же церко́вныхъ 114.
Французский (LSG)
Le premier jour de la semaine, elles se rendirent au sepulcre de grand matin, portant les aromates qu'elles avaient prepares.
Elles trouverent que la pierre avait ete roulee de devant le sepulcre;
et, etant entrees, elles ne trouverent pas le corps du Seigneur Jesus.
Comme elles ne savaient que penser de cela, voici, deux hommes leur apparurent, en habits resplendissants.
Saisies de frayeur, elles baisserent le visage contre terre; mais ils leur dirent: Pourquoi cherchez-vous parmi les morts celui qui est vivant?
Il n'est point ici, mais il est ressuscite. Souvenez-vous de quelle maniere il vous a parle, lorsqu'il etait encore en Galilee,
et qu'il disait: Il faut que le Fils de l'homme soit livre entre les mains des pecheurs, qu'il soit crucifie, et qu'il ressuscite le troisieme jour.
Et elles se ressouvinrent des paroles de Jesus.
A leur retour du sepulcre, elles annoncerent toutes ces choses aux onze, et a tous les autres.
Celles qui dirent ces choses aux apotres etaient Marie de Magdala, Jeanne, Marie, mere de Jacques, et les autres qui etaient avec elles.
Ils tinrent ces discours pour des reveries, et ils ne crurent pas ces femmes.
Mais Pierre se leva, et courut au sepulcre. S'etant baisse, il ne vit que les linges qui etaient a terre; puis il s'en alla chez lui, dans l'etonnement de ce qui etait arrive.
Et voici, ce meme jour, deux disciples allaient a un village nomme Emmaus, eloigne de Jerusalem de soixante stades;
et ils s'entretenaient de tout ce qui s'etait passe.
Pendant qu'ils parlaient et discutaient, Jesus s'approcha, et fit route avec eux.
Mais leurs yeux etaient empeches de le reconnaitre.
Il leur dit: De quoi vous entretenez-vous en marchant, pour que vous soyez tout tristes?
L'un d'eux, nomme Cleopas, lui repondit: Es-tu le seul qui, sejournant a Jerusalem ne sache pas ce qui y est arrive ces jours-ci? -
Quoi? leur dit-il. -Et ils lui repondirent: Ce qui est arrive au sujet de Jesus de Nazareth, qui etait un prophete puissant en oeuvres et en paroles devant Dieu et devant tout le peuple,
et comment les principaux sacrificateurs et nos magistrats l'on livre pour le faire condamner a mort et l'ont crucifie.
Nous esperions que ce serait lui qui delivrerait Israel; mais avec tout cela, voici le troisieme jour que ces choses se sont passees.
Il est vrai que quelques femmes d'entre nous nous ont fort etonnes; s'etant rendues de grand matin au sepulcre
et n'ayant pas trouve son corps, elles sont venues dire que des anges leurs sont apparus et ont annonce qu'il est vivant.
Quelques-uns de ceux qui etaient avec nous sont alles au sepulcre, et ils ont trouve les choses comme les femmes l'avaient dit; mais lui, ils ne l'ont point vu.
Alors Jesus leur dit: O hommes sans intelligence, et dont le coeur est lent a croire tout ce qu'ont dit les prophetes!
Ne fallait-il pas que le Christ souffrit ces choses, et qu'il entrat dans sa gloire?
Et, commencant par Moise et par tous les prophetes, il leur expliqua dans toutes les Ecritures ce qui le concernait.
Lorsqu'ils furent pres du village ou ils allaient, il parut vouloir aller plus loin.
Mais ils le presserent, en disant: Reste avec nous, car le soir approche, le jour est sur son declin. Et il entra, pour rester avec eux.
Pendant qu'il etait a table avec eux, il prit le pain; et, apres avoir rendu graces, il le rompit, et le leur donna.
Alors leurs yeux s'ouvrirent, et ils le reconnurent; mais il disparut de devant eux.
Et ils se dirent l'un a l'autre: Notre coeur ne brulait-il pas au dedans de nous, lorsqu'il nous parlait en chemin et nous expliquait les Ecritures?
Se levant a l'heure meme, ils retournerent a Jerusalem, et ils trouverent les onze, et ceux qui etaient avec eux, assembles
et disant: Le Seigneur est reellement ressuscite, et il est apparu a Simon.
Et ils raconterent ce qui leur etait arrive en chemin, et comment ils l'avaient reconnu au moment ou il rompit le pain.
Tandis qu'ils parlaient de la sorte, lui-meme se presenta au milieu d'eux, et leur dit: La paix soit avec vous!
Saisis de frayeur et d'epouvante, ils croyaient voir un esprit.
Mais il leur dit: Pourquoi etes-vous troubles, et pourquoi pareilles pensees s'elevent-elles dans vos coeurs?
Voyez mes mains et mes pieds, c'est bien moi; touchez-moi et voyez: un esprit n'a ni chair ni os, comme vous voyez que j'ai.
Et en disant cela, il leur montra ses mains et ses pieds.
Comme, dans leur joie, ils ne croyaient point encore, et qu'ils etaient dans l'etonnement, il leur dit: Avez-vous ici quelque chose a manger?
Ils lui presenterent du poisson roti et un rayon de miel.
Il en prit, et il mangea devant eux.
Puis il leur dit: C'est la ce que je vous disais lorsque j'etais encore avec vous, qu'il fallait que s'accomplit tout ce qui est ecrit de moi dans la loi de Moise, dans les prophetes, et dans les psaumes.
Alors il leur ouvrit l'esprit, afin qu'ils comprissent les Ecritures.
Et il leur dit: Ainsi il est ecrit que le Christ souffrirait, et qu'il ressusciterait des morts le troisieme jour,
et que la repentance et le pardon des peches seraient preches en son nom a toutes les nations, a commencer par Jerusalem.
Vous etes temoins de ces choses.
Et voici, j'enverrai sur vous ce que mon Pere a promis; mais vous, restez dans la ville jusqu'a ce que vous soyez revetus de la puissance d'en haut.
Il les conduisit jusque vers Bethanie, et, ayant leve les mains, il les benit.
Pendant qu'il les benissait, il se separa d'eux, et fut enleve au ciel.
Pour eux, apres l'avoir adore, ils retournerent a Jerusalem avec une grande joie;
et ils etaient continuellement dans le temple, louant et benissant Dieu.
Рус. (Аверинцев)
а в первый же день после субботы на рассвете пришли к гробнице, неся приготовленные благовония.
И обнаружили они, что камень от входа в гробницу отвален;
а войдя внутрь, не нашли тела Господа Иисуса.
И вот, когда пребывали они в недоумении, вдруг предстали перед ними два мужа в одеждах блистающих, как молния.
Когда же они, устрашившись, склонили лица к земле, те сказали им:
«Что вы ищете Живого среди мертвых?
Его нет здесь, Он восстал.
Вспомните, как Он сказал вам, еще когда был в Галилее, про Сына Человеческого, что должно Ему быть преданным в руки людей грешных, и претерпеть распятие, и на третий день воскреснуть».
И припомнили они слова Его;
и возвратившись от гробницы, поведали обо всем этом Одиннадцати и всем прочим.
А были это Мария Магдалина, и Иоанна, и Мария, мать Иакова, и другие женщины были с ними; и все они говорили апостолам то же.
Но тем слова эти показались бредом, и они женщинам не верили.
Петр, однако, поднялся и побежал к гробнице, заглянул в нее и видит только саван; и пошел он к себе, изумляясь случившемуся.
И в тот же самый день двое из учеников шли в селение, имя которому Эммаус, в шестидесяти двух стадиях от Иерусалима;
и они вели между собой беседу обо всем, что произошло.
И вот, когда они беседовали и рассуждали, Сам Иисус, подойдя, пошел вместе с ними;
но у очей их отнята была сила узнать Его.
А Он сказал им:
«О чем это вы толкуете между собой в пути?»
И они остановились в печали;
а один из них, по имени Клеопа, сказал Ему в ответ:
«Или Ты один в Иерусалиме не знаешь, что случилось здесь в эти дни?»
И спросил Он их:
«О чем вы?»
Они отвечали Ему:
«О Иисусе Назарянине, Который был пророк, сильный в деле и в слове перед Богом и всем народом, –
а первосвященники и начальники наши предали Его для осуждения на смерть, и Он был распят!
А мы уж надеялись, что Он и есть Тот, Кто принесет Израилю избавление. При всем том, вот уже третий день, как это случилось.
А некоторые женщины из наших нас удивили: придя рано поутру к гробнице и
не найдя тела Его, они вернулись, говоря, будто им было видение ангелов, сказавших, что Он жив.
И некоторые из наших ходили к гробнице и нашли все так, как говорили женщины; но Его не видели».
И Он сказал им:
«О, неразумные, как медлят ваши сердца поверить всему, что возвещали пророки!
Не должно ли было, чтобы Христос претерпел страдания, а после вошел в славу Свою?»
И начав от Моисея и коснувшись всех пророков, Он толковал им во всех Писаниях то, что было сказано про Него.
И стали они подходить к селению, к которому направлялись; и Он словно бы намеревался идти дальше.
Но они уговаривали Его:
«Останься с нами, ведь уже вечереет, и день на исходе!»
И Он вошел в дом, чтобы остаться с ними.
И вот, когда возлег Он с ними для трапезы, Он взял хлеб, благословил, затем преломил и роздал им.
Тогда у них открылись глаза, и они узнали Его; но Он стал для них невидим.
И говорили они друг другу:
«Разве не горели в нас сердца наши, когда Он вещал к нам на пути, изъясняя нам Писания?»
Они тут же встали и возвратились в Иерусалим, и нашли одиннадцать вместе с другими учениками,
а те говорили, что Господь вправду воскрес и явился Симону;
они же рассказывали, что случилось с ними на пути и как они узнали Его в преломлении хлеба.
И когда они вели такие речи, Он Сам стал посреди них, и говорит им:
«Мир вам!»
А они, страшась и ужасаясь, подумали, что видят призрак.
И сказал Он им:
«Зачем вы смущены, и отчего сомнения поднимаются в сердцах ваших?
Посмотрите на Мои руки и на Мои ноги; это Я Сам. Дотроньтесь до Меня и уразумейте, что у призрака нет плоти и костей, какие видите у Меня!»
И с этими словами Он показал им руки и ноги. Когда же они от избытка радости не могли поверить и дивились, Он сказал им:
«Есть ли у вас здесь что съестное?»
И они подали Ему кусок печеной рыбы;
и Он, взяв ее, съел на глазах у них.
И сказал Он им:
«Вот о чем были мои слова, которые Я говорил вам, пока еще был с вами – что должно исполниться всему, написанному обо Мне в Законе Моисея, в Книгах Пророков и в Псалмах».
Тогда Он сделал ум их способным к уразумению Писаний,
и сказал им:
«Так написано было, что Христос примет страдания и на третий день восстанет из мертвых,
и во имя Его покаяние ради отпущения грехов будет возвещено по всем народам, начиная от Иерусалима;
вы – всему этому свидетели.
И вот, Я ниспосылаю на вас обетованное Отцом Моим. А вы оставайтесь в этом городе, пока не будете облечены вышнею силою».
И вывел Он их за город, до самой Вифании, и благословил их, воздевая руки.
И вот, когда Он их благословлял, отделился Он от них и стал возноситься на небо.
И они, поклонившись перед Ним до земли, в великой радости возвратились в Иерусалим,
и постоянно пребывали в Храме, славословя Бога.
А дня першого в тижні прийшли вони рано вранці до гробу, несучи наготовані пахощі,
та й застали, що камінь від гробу відвалений був.
А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса.
І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі в одежах блискучих з́явились при них.
А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: Чого ви шукаєте Живого між мертвими?
Нема Його тут, бо воскрес!
Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебував в Галілеї.
Він казав: Сину Людському треба бути виданому до рук грішних людей, і розп́ятому бути, і воскреснути третього дня.
І згадали вони ті слова Його!
А вернувшись від гробу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших.
То були: Марія Магдалина, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними, і вони розповіли апостолам це.
Та слова їхні здалися їм вигадкою, і не повірено їм.
Петро ж устав та до гробу побіг, і, нахилившися, бачить лежать самі тільки покривала…
І вернувсь він до себе, і дивувався, що сталось…
І ото, двоє з них того ж дня йшли в село, на ім́я Еммаус, що від Єрусалиму лежало на стадій із шістдесят.
І розмовляли вони між собою про все те, що сталося.
І ото, як вони розмовляли, і розпитували один одного, підійшов Сам Ісус, і пішов разом із ними.
Очі ж їхні були стримані, щоб Його не пізнали.
І спитався Він їх: Що за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні?
І озвався один, йому ймення Клеопа, та й промовив до Нього: Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що сталося в нім цими днями?
І спитався Він їх: Що таке?
А вони розповіли Йому: Про Ісуса Назарянина, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім народом.
Як первосвященики й наша старшина Його віддали на суд смертний, і Його розп́яли…
А ми сподівались були, що Це Той, що має Ізраїля визволити.
І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося…
А дехто з наших жінок, що рано були коло гробу, нас здивували:
вони тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з́явлення Анголів, які кажуть, що живий Він…
І пішли дехто з наших до гробу, і знайшли так, як казали й жінки;
та Його не побачили…
Тоді Він сказав їм: О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що сповіщали Пророки!
Чи ж Христові не це перетерпіти треба було, і ввійти в Свою славу?
І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясняв їм зо всього Писання, що про Нього було.
І наблизились вони до села, куди йшли.
А Він удавав, ніби хоче йти далі.
А вони не пускали Його й намовляли: Зостанься з нами, бо вже вечоріє, і кінчається день.
І Він увійшов, щоб із ними побути.
І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і, ламаючи, їм подавав…
Тоді очі відкрилися їм, і пізнали Його.
Але Він став для них невидимий…
І говорили вони один одному: Чи не палало нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писання?…
І зараз устали вони, і повернулись до Єрусалиму, і знайшли там у зборі Одинадцятьох, і тих, що з ними були,
які розповідали, що Господь дійсно воскрес, і з́явився був Симонові.
А вони розповіли, що сталось було на дорозі, і як пізнали Його в ламанні хліба.
І, як вони говорили оце, Сам Ісус став між ними, і промовив до них: Мир вам!
А вони налякалися та перестрашились, і думали, що бачать духа.
Він же промовив до них: Чого ви стривожились?
І пощо ті думки до сердець ваших входять?
Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, це ж Я Сам!
Доторкніться до Мене й дізнайтесь, бо не має дух тіла й костей, а Я, бачите, маю.
І, промовивши це, показав Він їм руки та ноги.
І, як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: Чи не маєте тут чогось їсти?
Вони ж подали Йому кусника риби печеної та стільника медового.
І, взявши, Він їв перед ними.
І промовив до них: Це слова, що казав Я до вас, коли був іще з вами: Потрібно, щоб виконалось усе, що про Мене в Законі Мойсеєвім, та в Пророків, і в Псалмах написане.
Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писання.
І сказав Він до них: Так написано є, і так потрібно було постраждати Христові, і воскреснути з мертвих дня третього,
і щоб у Ймення Його проповідувалось покаяння, і прощення гріхів між народів усіх, від Єрусалиму почавши.
А ви свідки того.
І ось Я посилаю на вас обітницю Мого Отця;
а ви позостаньтеся в місті, аж поки зодягнетесь силою з висоти.
І Він вивів за місто їх аж до Віфанії;
і, знявши руки Свої, поблагословив їх.
І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступати від них, і на небо возноситись.
А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю.
І постійно вони перебували в храмі, переславляючи й хвалячи Бога.
Амінь.
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible