Ве́тхий Заве́т:
Быт.
Исх.
Лев.
Чис.
Втор.
Нав.
Суд.
Руф.
1Цар.
2Цар.
3Цар.
4Цар.
1Пар.
2Пар.
1Езд.
Неем.
2Езд.
Тов.
Иудиф.
Есф.
Иов.
Пс.
Прит.
Еккл.
Песн.
Прем.
Сир.
Ис.
Иер.
Плч.
ПослИер.
Вар.
Иез.
Дан.
Ос.
Иоил.
Ам.
Авд.
Ион.
Мих.
Наум.
Авв.
Соф.
Аг.
Зах.
Мал.
1Мак.
2Мак.
3Мак.
3Езд.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Скрыть
4:2
4:3
4:5
4:6
4:7
4:9
4:11
см.:Пс.90:11-12;
4:13
4:15
4:17
4:18
4:20
4:21
4:22
4:23
4:26
4:28
4:29
4:30
4:34
4:35
4:36
4:37
4:39
4:42
4:44
[Зач. 12.] Иису́съ же испо́лнь Ду́ха Свя́та возврати́ся от Иорда́на: и ведя́шеся Ду́хомъ въ пусты́ню,
дні́й четы́ридесять искуша́емь от дiа́вола: и не я́стъ ничесо́же во дни́ ты́я: и сконча́вшымся и́мъ, послѣди́ взалка́.
И рече́ Ему́ дiа́волъ: а́ще Сы́нъ еси́ Бо́жiй, рцы́ ка́меневи сему́, да бу́детъ хлѣ́бъ.
И отвѣща́ Иису́съ къ нему́, глаго́ля: пи́сано е́сть, я́ко не о хлѣ́бѣ еди́номъ жи́въ бу́детъ человѣ́къ, но о вся́комъ глаго́лѣ Бо́жiи.
И возве́дъ Его́ дiа́волъ на гору́ высоку́, показа́ Ему́ вся́ ца́рствiя вселе́нныя въ ча́сѣ {чертѣ́} вре́меннѣ.
И рече́ Ему́ дiа́волъ: Тебѣ́ да́мъ вла́сть сiю́ всю́ и сла́ву и́хъ: я́ко мнѣ́ предана́ е́сть, и, ему́же а́ще хощу́, да́мъ ю́:
Ты́ у́бо а́ще поклони́шися пре́до мно́ю, бу́дутъ Тебѣ́ вся́.
И отвѣща́въ рече́ ему́ Иису́съ: иди́ за Мно́ю, сатано́ пи́сано е́сть: поклони́шися Го́споду Бо́гу твоему́, и Тому́ еди́ному послу́жиши.
И веде́ Его́ во Иерусали́мъ, и поста́ви Его́ на крилѣ́ церко́внѣмъ, и рече́ Ему́: а́ще Сы́нъ еси́ Бо́жiй, ве́рзися отсю́ду до́лу:
пи́сано бо е́сть, я́ко А́нгеломъ Свои́мъ заповѣ́сть о Тебѣ́ сохрани́ти Тя́:
и на рука́хъ во́змутъ Тя́, да не когда́ преткне́ши о ка́мень но́гу Твою́.
И отвѣща́въ рече́ ему́ Иису́съ, я́ко рече́но е́сть: не иску́сиши Го́спода Бо́га твоего́.
И сконча́въ все́ искуше́нiе дiа́волъ, отъи́де от Него́ до вре́мене.
И возврати́ся Иису́съ въ си́лѣ духо́внѣй въ Галиле́ю: и вѣ́сть изы́де по все́й странѣ́ о Не́мъ.
И то́й уча́ше на со́нмищихъ и́хъ, сла́вимъ всѣ́ми.
[Зач. 13.] И прiи́де въ Назаре́тъ, идѣ́же бѣ́ воспита́нъ: и вни́де, по обы́чаю Своему́, въ де́нь суббо́тный въ со́нмище, и воста́ чести́.
И да́ша Ему́ кни́гу Иса́iи проро́ка: и разгну́въ кни́гу, обрѣ́те мѣ́сто, идѣ́же бѣ́ напи́сано:
Ду́хъ Госпо́день на Мнѣ́: Его́же ра́ди пома́за Мя́ благовѣсти́ти ни́щымъ, посла́ Мя исцѣли́ти сокруше́нныя се́рдцемъ, проповѣ́дати плѣне́ннымъ отпуще́нiе и слѣпы́мъ прозрѣ́нiе, отпусти́ти сокруше́нныя во отра́ду,
проповѣ́дати лѣ́то Госпо́дне прiя́тно.
И согну́въ кни́гу, отда́въ слузѣ́, сѣ́де: и всѣ́мъ въ со́нмищи о́чи бѣ́ху зря́ще На́нь.
И нача́тъ глаго́лати къ ни́мъ, я́ко дне́сь сбы́стся писа́нiе сiе́ во у́шiю ва́шею.
И вси́ свидѣ́телствоваху Ему́, [Зач. 14.] и дивля́хуся о словесѣ́хъ благода́ти, исходя́щихъ изъ у́стъ Его́, и глаго́лаху: не Се́й ли е́сть Сы́нъ Ио́сифовъ?
И рече́ къ ни́мъ: вся́ко рече́те Ми́ при́тчу сiю́: врачу́, исцѣли́ся Са́мъ: ели́ка слы́шахомъ бы́вшая въ Капернау́мѣ, сотвори́ и здѣ́ во оте́чествiи Свое́мъ.
Рече́ же: ами́нь глаго́лю ва́мъ, я́ко ни кото́рый проро́къ прiя́тенъ е́сть во оте́чествiи свое́мъ:
пои́стиннѣ же глаго́лю ва́мъ: мно́ги вдови́цы бѣ́ша во дни́ Илiины́ во Изра́или, егда́ заключи́ся не́бо три́ лѣ́та и ме́сяцъ ше́сть, я́ко бы́сть гла́дъ вели́къ по все́й земли́:
и ни ко еди́ной и́хъ по́сланъ бы́сть Илiа́, то́кмо въ Саре́пту Сидо́нскую къ женѣ́ вдови́цѣ.
И мно́зи прокаже́ни бѣ́ху при Елиссе́и проро́цѣ во Изра́или: и ни еди́нъ же от ни́хъ очи́стися, то́кмо Неема́нъ Сирiани́нъ.
И испо́лнишася вси́ я́рости въ со́нмищи, слы́шавшiи сiя́:
и воста́вше изгна́ша Его́ во́нъ изъ гра́да, и ведо́ша Его́ до верху́ горы́, на не́йже гра́дъ и́хъ со́зданъ бя́ше, да бы́ша Его́ низри́нули:
О́нъ же проше́дъ посредѣ́ и́хъ, идя́ше.
[Зач. 15.] И сни́де въ Капернау́мъ гра́дъ Галиле́йскiй: и бѣ́ учя́ и́хъ въ суббо́ты.
И ужаса́хуся о уче́нiи Его́: я́ко со вла́стiю бѣ́ сло́во Его́.
И въ со́нмищи бѣ́ человѣ́къ имы́й ду́ха бѣ́са нечи́ста, и возопи́ гла́сомъ ве́лiимъ,
глаго́ля: оста́ви, что́ на́мъ и Тебѣ́, Иису́се Назаря́нине, прише́лъ еси́ погуби́ти на́съ: вѣ́мъ Тя́, кто́ еси́, Святы́й Бо́жiй.
И запрети́ ему́ Иису́съ, глаго́ля: премолчи́ и изы́ди изъ него́. И пове́ргъ его́ бѣ́съ посредѣ́, изы́де изъ него́, ника́коже вреди́въ его́.
И бы́сть у́жасъ на всѣ́хъ, и стяза́хуся, дру́гъ ко дру́гу глаго́люще: что́ сло́во сiе́, я́ко вла́стiю и си́лою вели́тъ нечи́стымъ духово́мъ, и исхо́дятъ?
[Зач. 16.] И исхожда́ше гла́съ о Не́мъ во вся́ко мѣ́сто страны́.
Воста́въ же изъ со́нмища, вни́де въ до́мъ Си́моновъ: те́ща же Си́монова бѣ́ одержи́ма огне́мъ ве́лiимъ: и моли́ша Его́ о не́й.
И ста́въ надъ не́ю, запрети́ огню́, и оста́ви ю́: а́бiе же воста́вши служа́ше и́мъ.
Заходя́щу же со́лнцу, вси́, ели́цы имѣ́яху боля́щыя неду́ги разли́чными, привожда́ху и́хъ къ Нему́: О́нъ же на еди́наго коего́ждо и́хъ ру́цѣ возло́жь, исцѣля́ше и́хъ.
Исхожда́ху же и бѣ́си от мно́гихъ, вопiю́ще и глаго́люще, я́ко Ты́ еси́ Христо́съ Сы́нъ Бо́жiй. И запреща́я не дая́ше и́мъ глаго́лати, я́ко вѣ́дяху Христа́ Самаго́ су́ща.
Бы́вшу же дни́, изше́дъ иде́ въ пу́сто мѣ́сто: и наро́ди иска́ху Его́, и прiидо́ша къ Нему́, и удержава́ху Его́, да бы́ не отше́лъ от ни́хъ.
О́нъ же рече́ къ ни́мъ, я́ко и други́мъ градово́мъ благовѣсти́ти Ми́ подоба́етъ Ца́рствiе Бо́жiе: я́ко на се́ по́сланъ е́смь.
И бѣ́ проповѣ́дая на со́нмищихъ Галиле́йскихъ.
Белорусский
Языки
- Добавить язык
- Церковнослав. (рус)
- Церковнослав. (цс)
- Рус. (Синодальный)
- Рус. (Синод. с ударе́-ми)
- Рус. (еп. Кассиан)
- Рус. (Аверинцев)
- Рус. (К.П. Победоносцев)
- Arab (JAB)
- Arab (AVD)
- Azerbaijani
- Armenian
- Belarusian
- Bulgarian
- Chinese (simpl.)
- Croatian (S&D)
- English (NKJV)
- English (NRSV)
- English (KJV)
- Estonian
- Finnish (1992)
- French (LSG)
- Georgian (ancient)
- Georgian
- German (MLU, 1912)
- German (GNB)
- Greek (Koine)
- Greek (TGV)
- Greek (NA, 28)
- Hebrew NT by Delitzsch
- Italian (CEI 1974)
- Italian
- Kyrgyz
- Latin (Nova Vulgata)
- Latvian
- Romanian
- Polish
- Portuguese
- Serbian (synod.)
- Serbian
- Spanish (RVR 1995)
- Swedish (Folkbibeln)
- Tajik
- Tatar
- Ukrainian (Homenko)
- Ukrainian (Ogienko)
- Uzbek
Іісус жа, поўны Духа Святога, вярнуўся ад Іардана; і паве́дзены быў Духам у пусты́ню,
дзе сорак дзён спакуша́ў Яго дыявал; і не еў нічога ў тыя дні; а як скончыліся яны, урэ́шце адчуў голад.
І сказаў Яму дыявал: калі Ты Сын Божы, скажы ка́меню гэтаму, каб стаў хле́бам.
І сказаў Іісус яму ў адказ: напíсана, што “не хлебам адным будзе жыць чалавек, а ўсякім словам Божым”.
І, узвёўшы Яго на высокую гару́, паказаў Яму дыявал усе царствы све́ту ў імгне́нне часу,
і сказаў Яму дыявал: Табе дам усю ўла́ду гэтую і славу іх, бо мне яна перада́дзена, і я, каму хачу, даю́ яе;
і вось, калі Ты пакло́нішся перада мною, будзе ўсё Тваё.
І ў адказ Іісус сказаў яму: адыдзí ад Мяне, сатана; бо напíсана: “Госпаду Богу твайму пакланя́йся і Яму аднаму служы́”.
І павёў Яго ў Іерусалім, і паставіў Яго на крыле́ храма, і сказаў Яму: калі Ты Сын Божы, кінься адсюль уніз;
бо напíсана: “Ангелам Сваім Ён нака́жа пра Цябе ахава́ць Цябе;
і на рука́х панясу́ць Цябе, каб не спатыкну́ўся Ты аб ка́мень нагою Тваёю”.
І ў адказ Іісус сказаў яму: ска́зана: “не спакуша́й Госпада Бога твайго”.
І, скончыўшы ўсё спакушэ́нне, дыявал адышоў ад Яго да пэўнага часу.
І вярнуўся Іісус у сіле Духа ў Галілею; і вестка пра Яго разышла́ся па ўсім навако́ллі.
І Ён вучыў у іх сінагогах, і ўсімі быў сла́ўлены.
І прыйшоў у Назарэт, дзе быў узгадава́ны, і ўвайшоў, па звы́чаю Свайму, у дзень суботні ў сінагогу, і ўстаў, каб чытаць.
І падалí Яму кнігу Іса́іі прарока; і, разгарну́ўшы кнігу, Ён знайшоў ме́сца, дзе было напíсана:
“Дух Гасподні на Мне, бо Ён пама́заў Мяне дабраве́сціць убогім, паслаў Мяне ацалíць скру́шаных у сэрцы, абвясцíць палонным вызвале́нне і сляпым віду́шчасць, адпусцíць прыгне́чаных на волю,
абвясцíць год Гасподні спрыя́льны”.
І, згарну́ўшы кнігу, аддаў служыцелю і сеў; і вочы ўсіх у сінагозе былі зве́рнуты да Яго.
І Ён пачаў гаварыць ім: сёння спо́ўнілася пісанне гэтае, пачутае вамі.
І ўсе засве́дчылі Яму гэта, і дзівíліся сло́вам благадаці, якія выхо́дзілі з вуснаў Яго, і гаварылі: ці не Іосіфаў гэта Сын?
Ён жа сказаў ім: вы, пэўна, скажаце Мне гэтае выслоўе: “ле́кару! ацалí само́га сябе”; тое, што, як мы чулі, адбыло́ся ў Капернау́ме, зрабі і тут, на ба́цькаўшчыне Тваёй.
І сказаў: праўду кажу вам, што ніякага прарока не прымаюць на ба́цькаўшчыне яго.
Па праўдзе кажу вам: многа было́ ўдоў у Ізраілі ў дні Іліí, калі зачы́нена было неба на тры гады і шэсць месяцаў, так што настаў голад вялікі па ўсёй зямлі;
і ні адной з іх не быў пасла́ны Ілія́, толькі ў Сарэ́пту Сідо́нскую, да жанчыны-ўдавы́;
і шмат было пракажо́ных у Ізра́ілі пры Елісе́і прароку, і ніводзін з іх не быў ачы́шчаны, акрамя Неема́на Сірыянíна.
І напоўніліся я́расцю ўсе ў сінагозе, пачуўшы гэта;
і, падняўшыся, вы́гналі Яго прэч з горада, і павялі Яго на верх гары́, на якой горад іх быў пабудаваны, каб скíнуць Яго;
Ён жа, прайшоўшы паміж імі, адышоў.
І спусціўся ў Капернау́м, горад Галілейскі; і вучыў іх па суботах.
І здзіўляліся вельмі вучэнню Яго, бо з ула́даю было́ слова Яго.
І быў у сінагозе чалавек, які меў духа дэмана нячыстага, і закрычаў моцным голасам,
ка́жучы: пакінь; што Табе да нас, Іісусе Назаранíне? Ты прыйшоў загубíць нас; ведаю Цябе, хто Ты, Святы́ Божы.
Але Іісус забаранíў яму, ка́жучы: змоўкні і выйдзі з яго. І дэман, кінуўшы яго на сярэ́дзіну, выйшаў з яго, зусім не пашкодзіўшы яму.
І жах ахапíў усіх, і размаўлялі паміж сабою, гаворачы: што́ гэта за слова, што Ён з ула́даю і сілаю зага́двае духам нячыстым, і яны выхо́дзяць?
І разне́слася по́галаска пра Яго па ўсіх навако́льных мясцíнах.
Вы́йшаўшы з сінагогі, Ён увайшоў у дом Сíмана; а це́шча Сíманава была́ ахо́плена моцнай гара́чкай; і прасілі Яго за яе.
І, стаўшы над ёю, Ён забаранíў гара́чцы; і пакінула яе; і адразу ўстаўшы, яна прыслу́жвала ім.
А як захо́дзіла сонца, усе, хто меў хворых на розныя хваробы, прыво́дзілі іх да Яго; Ён жа, усклада́ючы ру́кі на кожнага з іх, ацаля́ў іх.
Выходзілі таксама з многіх і дэманы, якія крычалі і казалі: Ты Хрыстос, Сын Божы. І, забараня́ючы, не дазваля́ў ім гаварыць, бо яны ведалі, што Ён Хрыстос.
А як настаў дзень, Ён, вы́йшаўшы, адправіўся ў пустэ́льнае ме́сца; і людзі шукалі Яго, і прыйшлі да Яго, і затры́млівалі Яго, каб не адыходзіў ад іх.
Але Ён сказаў ім: і іншым гарадам павінен дабраве́сціць Я Царства Божае, бо на тое Я пасла́ны.
І прапаве́даваў у сінагогах Галілейскіх.