Азбука веры » Біблія » Вiд Луки » гл.5

Вiд Луки, Глава 5

Толкования

Толкования главы

5:1

5:2

5:3

5:4

5:5

5:6

5:7

5:8

5:9

5:10

5:11

5:12

см.:Мф.8:2;Мк.1:40;

5:13

5:14

см.:Лев.14:3-4;Мф.8:4;Мк.1:44;

5:15

5:16

5:17

5:18

см.:Мф.9:2;Мк.2:3;

5:19

5:20

5:21

5:22

5:23

5:24

5:25

5:26

5:27

см.:Мф.9:9;Мк.2:14;

5:28

5:29

5:30

5:31

5:32

см.:Мф.9:13;Мк.2:17;

5:33

5:34

5:35

5:36

см.:Мф.9:16;Мк.2:21;

5:37

5:38

5:39

Украинский (Огієнко)

І сталось, як тиснувся натовп до Нього, щоб почути Слово Боже, Він стояв біля озера Генісаретського.

І Він побачив два човни, що стояли край озера.
А рибалки, відійшовши від них, полоскали невода.

І Він увійшов до одного з човнів, що був Симонів, і просив, щоб він трохи відплив від землі.
І Він сів, та й навчав народ із човна.

А коли перестав Він навчати, промовив до Симона: Попливи на глибінь, і закиньте на полов свій невід.

А Симон сказав Йому в відповідь: Наставнику, цілу ніч ми працювали, і не вловили нічого, та за словом Твоїм укину невода.

А зробивши оце, вони безліч риби набрали і їхній невід почав прориватись…

І кивали вони до товаришів, що були в другім човні, щоб прийшли помогти їм.
Ті прийшли, та й наповнили обидва човни, аж стали вони потопати.

А як Симон Петро це побачив, то припав до колін Ісусових, кажучи: Господи, вийди від мене, бо я грішна людина!

Бо від полову риби, що зловили вони, обгорнув жах його та й усіх, хто з ним був,

також Якова й Івана, синів Зеведеєвих, що були спільниками Симона.
І сказав Ісус Симонові: Не лякайсь, від цього часу ти будеш ловити людей!

І вони повитягали на землю човни, покинули все, та й пішли вслід за Ним.

А як Він перебував в одному з міст, ось один чоловік, увесь укритий проказою, Ісуса побачивши, упав ницьма, та й благав Його, кажучи: Господи, коли хочеш, Ти можеш очистити мене!

А Він руку простяг, доторкнувся до нього й сказав: Хочу, будь чистий!
І зараз із нього проказа зійшла…

І звелів Він йому не казати нікому про це.
Але йди, покажися священикові, і принеси за своє очищення, як Мойсей наказав, на свідчення їм.

А чутка про Нього ще більше пішла, і багато народу приходило слухати та вздоровлятись від Нього з недугів своїх.

Він же відходив на місце самотнє й молився.

І сталось одного із днів, коли Він навчав, і сиділи фарисеї й законовчителі, що посходилися зо всіх сіл Галілеї й Юдеї та з Єрусалиму, а сила Господня готова була вздоровляти їх,

і ось люди на ложі принесли чоловіка, що розслаблений був, і намагалися внести його, і перед Ним покласти.

Не знайшовши ж кудою пронести його з-за народу, злізли на дім, і крізь стелю спустили із ложем його на середину перед Ісуса.

І, побачивши їхню віру, сказав Він йому: Чоловіче, прощаються тобі гріхи твої!

А книжники та фарисеї почали міркувати й казати: Хто ж Оцей, що богозневагу говорить?
Хто може прощати гріхи, окрім Бога Самого?…

Відчувши ж Ісус думки їхні, промовив у відповідь їм: Що міркуєте ви в серцях ваших?

Що легше: сказати: Прощаються тобі гріхи твої, чи сказати: Уставай та й ходи?

Але щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи, тож каже Він розслабленому: Кажу Я тобі: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!

І той зараз устав перед ними, узявши те, на чому лежав, і пішов у свій дім, прославляючи Бога.

І всіх жах обгорнув, і славили Бога вони.
І переповнились страхом, говорячи: Дивні речі сьогодні ми бачили!…

Після цього ж Він вийшов, і побачив митника, на ймення Левія, що сидів на митниці, та й промовив йому: Іди за Мною!

І, покинувши все, той устав, і пішов услід за Ним.

І справив Левій у своїм домі велику гостину для Нього.
І був натовп великий митників й інших, що сиділи з Ним при столі.

Фарисеї ж та книжники їхні нарікали на Нього, та учням Його говорили: Чому з митниками та із грішниками ви їсте та п́єте?

А Ісус відповів і промовив до них: Лікаря не потребують здорові, а слабі.

Не прийшов Я, щоб праведних кликати до покаяння, а грішних.

Вони ж відказали до Нього: Чому учні Іванові часто постять та моляться, також і фарисейські, а Твої споживають та п́ють?

Ісус же промовив до них: Чи ж ви можете змусити, щоб постили гості весільні, поки з ними ще є молодий?

Але прийдуть ті дні, коли заберуть молодого від них, тоді й постити будуть тих днів…

Розповів же і приказку їм: Ніхто латки з одежі нової в одежу стару не вставляє, а то подере й нову, а латка з нової старій не надасться.

І ніхто не вливає вина молодого в старі бурдюки, а то попрориває вино молоде бурдюки, і вино розіллється, і бурдюки пропадуть.

Але треба вливати вино молоде до нових бурдюків.

І ніхто, старе пивши, молодого не схоче, бо каже: Старе ліпше!

Синодальный

Языки

1 Призвание Симона Петра, Иакова и Иоанна. 12 Исцеление прокаженного и расслабленного. 27 Призвание Левия; «не праведников, а грешников». 33 О посте: новое вино и новые мехи.

[Зач. 17.] Однажды, когда народ теснился к Нему, чтобы слышать слово Божие, а Он стоял у озера Геннисаретского,

увидел Он две лодки, стоящие на озере; а рыболовы, выйдя из них, вымывали сети.

Войдя в одну лодку, которая была Симонова, Он просил его отплыть несколько от берега и, сев, учил народ из лодки.

Когда же перестал учить, сказал Симону: отплыви на глубину и закиньте сети свои для лова.

Симон сказал Ему в ответ: Наставник! мы трудились всю ночь и ничего не поймали, но по слову Твоему закину сеть.

Сделав это, они поймали великое множество рыбы, и даже сеть у них прорывалась.

И дали знак товарищам, находившимся на другой лодке, чтобы пришли помочь им; и пришли, и наполнили обе лодки, так что они начинали тонуть.

Увидев это, Симон Петр припал к коленям Иисуса и сказал: выйди от меня, Господи! потому что я человек грешный.

Ибо ужас объял его и всех, бывших с ним, от этого лова рыб, ими пойманных;

также и Иакова и Иоанна, сыновей Зеведеевых, бывших товарищами Симону. И сказал Симону Иисус: не бойся; отныне будешь ловить человеков.

И, вытащив обе лодки на берег, оставили всё и последовали за Ним.

[Зач. 18.] Когда Иисус был в одном городе, пришел человек весь в проказе и, увидев Иисуса, пал ниц, умоляя Его и говоря: Господи! если хочешь, можешь меня очистить.

Он простер руку, прикоснулся к нему и сказал: хочу, очистись. И тотчас проказа сошла с него.

И Он повелел ему никому не сказывать, а пойти показаться священнику и принести жертву за очищение свое, ка́к повелел Моисей, во свидетельство им.

Но тем более распространялась молва о Нём, и великое множество народа стекалось к Нему слушать и врачеваться у Него от болезней своих.

Но Он уходил в пустынные места и молился.

[Зач. 19.] В один день, когда Он учил, и сидели тут фарисеи и законоучители, пришедшие из всех мест Галилеи и Иудеи и из Иерусалима, и сила Господня являлась в исцелении больных, –

вот, принесли некоторые на постели человека, который был расслаблен, и старались внести его в дом и положить перед Иисусом;

и, не найдя, где пронести его за многолюдством, влезли на верх дома и сквозь кровлю спустили его с постелью на средину пред Иисуса.

И Он, видя веру их, сказал человеку тому: прощаются тебе грехи твои.

Книжники и фарисеи начали рассуждать, говоря: кто это, который богохульствует? кто может прощать грехи, кроме одного Бога?

Иисус, уразумев помышления их, сказал им в ответ: что́ вы помышляете в сердцах ваших?

Что́ легче сказать: прощаются тебе грехи твои, или сказать: встань и ходи?

Но чтобы вы знали, что Сын Человеческий имеет власть на земле прощать грехи, – сказал Он расслабленному: тебе говорю: встань, возьми постель твою и иди в дом твой.

И он тотчас встал перед ними, взял, на чём лежал, и пошел в дом свой, славя Бога.

И ужас объял всех, и славили Бога и, быв исполнены страха, говорили: чу́дные дела видели мы ныне.

[Зач. 20.] После сего Иисус вышел и увидел мытаря, именем Левия, сидящего у сбора пошлин, и говорит ему: следуй за Мною.

И он, оставив всё, встал и последовал за Ним.

И сделал для Него Левий в доме своем большое угощение; и там было множество мытарей и других, которые возлежали с ними.

Книжники же и фарисеи роптали и говорили ученикам Его: зачем вы едите и пьете с мытарями и грешниками?

Иисус же сказал им в ответ: не здоровые имеют нужду во враче, но больные;

Я пришел призвать не праведников, а грешников к покаянию.

[Зач. 21.] Они же сказали Ему: почему ученики Иоанновы постятся часто и молитвы творят, также и фарисейские, а Твои едят и пьют?

Он сказал им: можете ли заставить сынов чертога брачного поститься, когда с ними жених?

Но придут дни, когда отнимется у них жених, и тогда будут поститься в те дни.

При сем сказал им притчу: никто не приставляет заплаты к ветхой одежде, отодрав от новой одежды; а иначе и новую раздерет, и к старой не подойдет заплата от новой.

И никто не вливает молодого вина в мехи ветхие; а иначе молодое вино прорвет мехи, и само вытечет, и мехи пропадут;

но молодое вино должно вливать в мехи новые; тогда сбережется и то́ и другое.

И никто, пив старое вино, не захочет тотчас молодого, ибо говорит: старое лучше.