Ве́тхий Заве́т:
Быт.
Исх.
Лев.
Чис.
Втор.
Нав.
Суд.
Руф.
1Цар.
2Цар.
3Цар.
4Цар.
1Пар.
2Пар.
1Езд.
Неем.
2Езд.
Тов.
Иудиф.
Есф.
Иов.
Пс.
Прит.
Еккл.
Песн.
Прем.
Сир.
Ис.
Иер.
Плч.
ПослИер.
Вар.
Иез.
Дан.
Ос.
Иоил.
Ам.
Авд.
Ион.
Мих.
Наум.
Авв.
Соф.
Аг.
Зах.
Мал.
1Мак.
2Мак.
3Мак.
3Езд.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Скрыть
1:1
1:5
1:11
1:13
1:19
1:20
1:25
1:26
1:27
1:28
1:30
1:31
1:33
1:35
1:36
1:37
1:39
1:41
1:42
1:43
1:45
[Зач. 1.] Зача́ло Ева́нгелiа Иису́са Христа́, Сы́на Бо́жiя,
я́коже е́сть пи́сано во проро́цѣхъ: се́, А́зъ посыла́ю А́нгела Моего́ предъ лице́мъ Твои́мъ, и́же угото́витъ пу́ть Тво́й предъ Тобо́ю.
Гла́съ вопiю́щаго въ пусты́ни: угото́вайте пу́ть Госпо́день, пра́вы твори́те стези́ Его́.
Бы́сть Иоа́ннъ крестя́й въ пусты́ни и проповѣ́дая креще́нiе покая́нiя во отпуще́нiе грѣхо́въ.
И исхожда́ше къ нему́ вся́ Иуде́йская страна́ и Иерусали́мляне: и креща́хуся вси́ во Иорда́нѣ рѣцѣ́ от него́, исповѣ́дающе грѣхи́ своя́.
Бѣ́ же Иоа́ннъ оболче́нъ власы́ велблу́жди, и по́ясъ усме́нъ о чреслѣ́хъ его́, и яды́й акри́ды и ме́дъ ди́вiй.
И проповѣ́даше, глаго́ля: гряде́тъ Крѣ́плiй мене́ вслѣ́дъ мене́, Ему́же нѣ́смь досто́инъ прекло́нься разрѣши́ти реме́нь сапо́гъ Его́:
а́зъ у́бо крести́хъ вы́ водо́ю: То́й же крести́тъ вы́ Ду́хомъ Святы́мъ.
[Зач. 2.] И бы́сть во о́нѣхъ дне́хъ, прiи́де Иису́съ от Назаре́та Галиле́йскаго и крести́ся от Иоа́нна во Иорда́нѣ.
И а́бiе восходя́ от воды́, ви́дѣ разводя́щася небеса́ и Ду́ха я́ко го́лубя, сходя́ща На́нь.
И гла́съ бы́сть съ небесе́: Ты́ еси́ Сы́нъ Мо́й возлю́бленный, о Не́мже благоволи́хъ.
И а́бiе Ду́хъ изведе́ Его́ въ пусты́ню.
И бѣ́ ту́ въ пусты́ни дні́й четы́редесять, искуша́емь сатано́ю, и бѣ́ со звѣрьми́: и А́нгели служа́ху Ему́.
По преда́нiи же Иоа́нновѣ, прiи́де Иису́съ въ Галиле́ю, проповѣ́дая Ева́нгелiе Ца́рствiя Бо́жiя
и глаго́ля, я́ко испо́лнися вре́мя и прибли́жися Ца́рствiе Бо́жiе: пока́йтеся и вѣ́руйте во Ева́нгелiе.
[Зач. 3.] Ходя́ же при мо́ри Галиле́йстѣмъ, ви́дѣ Си́мона и Андре́а бра́та [того́] Си́мона, вмета́юща мре́жи въ мо́ре: бѣ́ста бо ры́баря.
И рече́ и́ма Иису́съ: прiиди́та вслѣ́дъ Мене́, и сотворю́ ва́съ бы́ти ловца́ человѣ́комъ.
И а́бiе оста́вльша мре́жи своя́, по Не́мъ идо́ста.
И преше́дъ ма́ло отту́ду, узрѣ́ Иа́кова Зеведе́ова и Иоа́нна бра́та его́, и та́ въ корабли́ стро́яща мре́жа:
и а́бiе воззва́ я́. И оста́вльша отца́ своего́ Зеведе́а въ корабли́ съ нае́мники, по Не́мъ идо́ста.
И внидо́ша въ Капернау́мъ: и а́бiе въ суббо́ты вше́дъ въ со́нмище, уча́ше.
И дивля́хуся о уче́нiи Его́: бѣ́ бо учя́ и́хъ я́ко вла́сть имы́й, и не я́ко кни́жницы.
[Зач. 4.] И бѣ́ въ со́нмищи и́хъ человѣ́къ въ ду́сѣ нечи́сте, и воззва́,
глаго́ля: оста́ви, что́ на́мъ и Тебѣ́, Иису́се Назаряни́не? Прише́лъ еси́ погуби́ти на́съ: вѣ́мъ Тя́, кто́ еси́, Святы́й Бо́жiй.
И запрети́ ему́ Иису́съ, глаго́ля: умолчи́ и изы́ди изъ него́.
И стрясе́ его́ ду́хъ нечи́стый, и возопи́ гла́сомъ вели́кимъ, и изы́де изъ него́.
И ужасо́шася вси́, я́коже стяза́тися и́мъ къ себѣ́, глаго́лющымъ: что́ е́сть сiе́? [и] что́ уче́нiе но́вое сiе́, я́ко по о́бласти и духово́мъ нечи́стымъ вели́тъ, и послу́шаютъ Его́?
Изы́де же слу́хъ Его́ а́бiе во всю́ страну́ Галиле́йску.
[Зач. 5.] И а́бiе изъ со́нмища изше́дше, прiидо́ша въ до́мъ Си́моновъ и Андре́овъ, со Иа́ковомъ и Иоа́нномъ.
Те́ща же Си́монова лежа́ше огне́мъ жего́ма: и а́бiе глаго́лаша Ему́ о не́й.
И присту́пль воздви́же ю́, е́мь за ру́ку ея́: и оста́ви ю́ о́гнь а́бiе, и служа́ше и́мъ.
По́здѣ же бы́вшу, егда́ захожда́ше со́лнце, приноша́ху къ Нему́ вся́ неду́жныя и бѣсны́я.
И бѣ́ ве́сь гра́дъ собра́лся къ две́ремъ.
И исцѣли́ мно́ги злѣ́ стра́ждущыя разли́чными неду́ги: и бѣ́сы мно́ги изгна́, и не оставля́ше глаго́лати бѣ́сы, я́ко вѣ́дяху Его́ Христа́ су́ща.
[Зач. 6.] И у́тро, но́щи су́щей зѣло́, воста́въ изы́де, и и́де въ пу́сто мѣ́сто, и ту́ моли́тву дѣ́яше.
И гна́ша Его́ Си́монъ и и́же съ ни́мъ:
и обрѣ́тше Его́, глаго́лаша Ему́, я́ко вси́ Тебе́ и́щутъ.
И глаго́ла и́мъ: и́демъ въ бли́жнiя ве́си и гра́ды, да и та́мо проповѣ́мъ: на сiе́ бо изыдо́хъ.
И бѣ́ проповѣ́дая на со́нмищихъ и́хъ, во все́й Галиле́и, и бѣ́сы изгоня́.
И прiи́де къ Нему́ прокаже́нъ, моля́ Его́ и на колѣ́ну припада́я предъ Ни́мъ, и глаго́ля Ему́, я́ко, а́ще хо́щеши, мо́жеши мя́ очи́стити.
Иису́съ же милосе́рдовавъ, просте́ръ ру́ку, косну́ся его́, и глаго́ла ему́: хощу́, очи́стися.
И ре́кшу ему́, а́бiе отъи́де от него́ прокаже́нiе, и чи́стъ бы́сть.
И запре́щь ему́, а́бiе изгна́ его́:
и глаго́ла ему́: блюди́, никому́же ничесо́же рцы́: но ше́дъ покажи́ся иере́еви и принеси́ за очище́нiе твое́, я́же повелѣ́ Моисе́й, во свидѣ́телство и́мъ.
О́нъ же изше́дъ нача́тъ проповѣ́дати мно́го и проноси́ти сло́во, я́коже ктому́ не мощи́ Ему́ я́вѣ во гра́дъ вни́ти: но внѣ́ въ пусты́хъ мѣ́стѣхъ бѣ́. И прихожда́ху къ Нему́ отвсю́ду.
Commencement de l'Évangile de Jésus Christ, Fils de Dieu.
Selon ce qui est écrit dans Ésaïe, le prophète: Voici, j'envoie devant toi mon messager, Qui préparera ton chemin;
C'est la voix de celui qui crie dans le désert: Préparez le chemin du Seigneur, Aplanissez ses sentiers.
Jean parut, baptisant dans le désert, et prêchant le baptême de repentance, pour la rémission des péchés.
Tout le pays de Judée et tous les habitants de Jérusalem se rendaient auprès de lui; et, confessant leurs péchés, ils se faisaient baptiser par lui dans le fleuve du Jourdain.
Jean avait un vêtement de poils de chameau, et une ceinture de cuir autour des reins. Il se nourrissait de sauterelles et de miel sauvage.
Il prêchait, disant: Il vient après moi celui qui est plus puissant que moi, et je ne suis pas digne de délier, en me baissant, la courroie de ses souliers.
Moi, je vous ai baptisés d'eau; lui, il vous baptisera du Saint Esprit.
En ce temps-là, Jésus vint de Nazareth en Galilée, et il fut baptisé par Jean dans le Jourdain.
Au moment où il sortait de l'eau, il vit les cieux s'ouvrir, et l'Esprit descendre sur lui comme une colombe.
Et une voix fit entendre des cieux ces paroles: Tu es mon Fils bien-aimé, en toi j'ai mis toute mon affection.
Aussitôt, l'Esprit poussa Jésus dans le désert,
où il passa quarante jours, tenté par Satan. Il était avec les bêtes sauvages, et les anges le servaient.
Après que Jean eut été livré, Jésus alla dans la Galilée, prêchant l'Évangile de Dieu.
Il disait: Le temps est accompli, et le royaume de Dieu est proche. Repentez-vous, et croyez à la bonne nouvelle.
Comme il passait le long de la mer de Galilée, il vit Simon et André, frère de Simon, qui jetaient un filet dans la mer; car ils étaient pêcheurs.
Jésus leur dit: Suivez-moi, et je vous ferai pêcheurs d'hommes.
Aussitôt, ils laissèrent leurs filets, et le suivirent.
Étant allé un peu plus loin, il vit Jacques, fils de Zébédée, et Jean, son frère, qui, eux aussi, étaient dans une barque et réparaient les filets.
Aussitôt, il les appela; et, laissant leur père Zébédée dans la barque avec les ouvriers, ils le suivirent.
Ils se rendirent à Capernaüm. Et, le jour du sabbat, Jésus entra d'abord dans la synagogue, et il enseigna.
Ils étaient frappés de sa doctrine; car il enseignait comme ayant autorité, et non pas comme les scribes.
Il se trouva dans leur synagogue un homme qui avait un esprit impur, et qui s'écria:
Qu'y a-t-il entre nous et toi, Jésus de Nazareth? Tu es venu pour nous perdre. Je sais qui tu es: le Saint de Dieu.
Jésus le menaça, disant: Tais-toi, et sors de cet homme.
Et l'esprit impur sortit de cet homme, en l'agitant avec violence, et en poussant un grand cri.
Tous furent saisis de stupéfaction, de sorte qu'il se demandaient les uns aux autres: Qu'est-ce que ceci? Une nouvelle doctrine! Il commande avec autorité même aux esprits impurs, et ils lui obéissent!
Et sa renommée se répandit aussitôt dans tous les lieux environnants de la Galilée.
En sortant de la synagogue, ils se rendirent avec Jacques et Jean à la maison de Simon et d'André.
La belle-mère de Simon était couchée, ayant la fièvre; et aussitôt on parla d'elle à Jésus.
S'étant approché, il la fit lever en lui prenant la main, et à l'instant la fièvre la quitta. Puis elle les servit.
Le soir, après le coucher du soleil, on lui amena tous les malades et les démoniaques.
Et toute la ville était rassemblée devant sa porte.
Il guérit beaucoup de gens qui avaient diverses maladies; il chassa aussi beaucoup de démons, et il ne permettait pas aux démons de parler, parce qu'ils le connaissaient.
Vers le matin, pendant qu'il faisait encore très sombre, il se leva, et sortit pour aller dans un lieu désert, où il pria.
Simon et ceux qui étaient avec lui se mirent à sa recherche;
et, quand ils l'eurent trouvé, ils lui dirent: Tous te cherchent.
Il leur répondit: Allons ailleurs, dans les bourgades voisines, afin que j'y prêche aussi; car c'est pour cela que je suis sorti.
Et il alla prêcher dans les synagogues, par toute la Galilée, et il chassa les démons.
Un lépreux vint à lui; et, se jetant à genoux, il lui dit d'un ton suppliant: Si tu le veux, tu peux me rendre pur.
Jésus, ému de compassion, étendit la main, le toucha, et dit: Je le veux, sois pur.
Aussitôt la lèpre le quitta, et il fut purifié.
Jésus le renvoya sur-le-champ, avec de sévères recommandations,
et lui dit: Garde-toi de rien dire à personne; mais va te montrer au sacrificateur, et offre pour ta purification ce que Moïse a prescrit, afin que cela leur serve de témoignage.
Mais cet homme, s'en étant allé, se mit à publier hautement la chose et à la divulguer, de sorte que Jésus ne pouvait plus entrer publiquement dans une ville. Il se tenait dehors, dans des lieux déserts, et l'on venait à lui de toutes parts.
Початок Євангелії Ісуса Христа, Сина Божого.
Як у пророка Ісаї написано: Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця, який перед Тобою дорогу Твою приготує.
Голос того, хто кличе: У пустині готуйте дорогу для Господа, рівняйте стежки Йому!
виступив був так Іван, що в пустині христив та проповідував хрищення на покаяння для прощення гріхів.
І до нього приходила вся країна Юдейська та всі єрусалимляни, і в річці Йордані від нього христились вони, і визнавали гріхи свої.
А Іван зодягався в одежу з верблюжого волосу, і мав пояс ремінний на стегнах своїх, а їв сарану та мед польовий.
І він проповідував, кажучи: Услід за мною йде он Потужніший від мене, що Йому я негідний, нагнувшись, розв́язати ремінця від узуття Його.
Я христив вас водою, а Той вас христитиме Духом Святим.
І сталося тими днями, прийшов Ісус з Назарету Галілейського, і від Івана христився в Йордані.
І зараз, коли Він виходив із води, то побачив Іван небо розкрите, і Духа, як голуба, що сходив на Нього.
І голос із неба почувся: Ти Син Мій Улюблений, що Я вподобав Його!
І зараз повів Його Дух у пустиню.
І Він був сорок днів у пустині, випробовуваний від сатани, і перебував зо звіриною.
І служили Йому Анголи.
І служили Йому Анголи.
А коли Іван виданий був, то прийшов Ісус до Галілеї, і проповідував Божу Євангелію,
і говорив: Збулися часи, і Боже Царство наблизилось.
Покайтеся, і віруйте в Євангелію!
Покайтеся, і віруйте в Євангелію!
А коли Він проходив біля Галілейського моря, то побачив Симона та Андрія, брата Симонового, що невода в море закидали, бо рибалки були.
І сказав їм Ісус: Ідіть услід за Мною, і зроблю, що станете ви ловцями людей.
І зараз вони свого невода кинули, та й пішли вслід за Ним.
А коли недалеко прийшов, то побачив Він Якова Зеведеєвого та брата його Івана, що й вони в човні невода лагодили.
І зараз покликав Він їх.
І вони залишили батька свого Зеведея в човні з робітниками, і пішли вслід за Ним.
І вони залишили батька свого Зеведея в човні з робітниками, і пішли вслід за Ним.
І приходять вони в Капернаум.
І негайно в суботу ввійшов Він у синагогу, і навчати зачав.
І негайно в суботу ввійшов Він у синагогу, і навчати зачав.
І дивувались науці Його, бо навчав Він їх, як можновладний, а не як ті книжники.
І зараз у їхній синагозі знайшовся один чоловік, що мав духа нечистого, і він закричав,
і сказав: Що Тобі до нас, Ісусе Назарянине?
Ти прийшов погубити нас.
Я знаю Тебе, хто Ти, Божий Святий.
Ти прийшов погубити нас.
Я знаю Тебе, хто Ти, Божий Святий.
Ісус же йому заказав: Замовчи, і вийди з нього!
І затряс дух нечистий того, і, скрикнувши голосом гучним, вийшов із нього.
І жахнулися всі, аж питали вони один одного, кажучи: Що це таке?
Нова наука із потугою!
Навіть духам нечистим наказує Він, і вони Його слухають.
Нова наука із потугою!
Навіть духам нечистим наказує Він, і вони Його слухають.
І чутка про Нього пішла хвилі тієї по всій Галілейській країні.
І вийшли вони із синагоги небавом, і прийшли з Яковом та Іваном до дому Симонового й Андрієвого.
А теща Симонова лежала в гарячці;
і зараз сказали про неї Йому.
і зараз сказали про неї Йому.
І Він підійшов і підвів її, узявши за руку, і гарячка покинула ту, і вона зачала прислуговувати їм.
А як вечір настав, коли сонце зайшло, то стали приносити до Нього недужих усіх та біснуватих.
І все місто зібралося перед дверима.
І Він уздоровив багатьох, на різні хвороби недужих, і багатьох демонів повиганяв.
А демонам не дозволяв Він казати, що знають Його.
А демонам не дозволяв Він казати, що знають Його.
А над ранком, як дуже ще темно було, уставши, Він вийшов і пішов у місце самітне, і там молився.
А Симон та ті, що були з ним, поспішили за Ним.
І, знайшовши Його, вони кажуть Йому: Усі шукають Тебе.
А Він промовляє до них: Ходім в інше місце, до сіл та околишніх міст, щоб і там проповідувати, бо на те Я прийшов.
І пішов, і проповідував в їхніх синагогах по всій Галілеї.
І демонів Він виганяв.
І демонів Він виганяв.
І приходить до Нього прокажений, благає Його, і на коліна впадає та й каже Йому: Коли хочеш, Ти можеш очистити мене!
І змилосердився Він, простяг руку Свою, і доторкнувся до нього, та й каже йому: Хочу, будь чистий!
І проказа зійшла з нього хвилі тієї, і чистим він став.
А Він, погрозивши йому, зараз вислав його,
і йому наказав: Гляди, не оповідай нічого нікому.
Але йди, покажися священикові, і принеси за своє очищення, що Мойсей заповів, їм на свідоцтво.
Але йди, покажися священикові, і принеси за своє очищення, що Мойсей заповів, їм на свідоцтво.
А він, вийшовши, став багато оповідати й говорити про подію, так що Він не міг явно ввійти вже до міста, але перебував віддалік по самітних місцях.
І сходилися звідусюди до Нього.
І сходилися звідусюди до Нього.
Немецкий (GNB)
Языки
- Добавить язык
- Церковнослав. (рус)
- Церковнослав. (цс)
- Рус. (Синодальный)
- Рус. (Синод. с ударе́-ми)
- Рус. (еп. Кассиан)
- Рус. (Аверинцев)
- Рус. (К.П. Победоносцев)
- Arab (JAB)
- Arab (AVD)
- Azerbaijani
- Armenian
- Belarusian
- Bulgarian
- Chinese (simpl.)
- Croatian (S&D)
- English (NKJV)
- English (NRSV)
- English (KJV)
- Estonian
- Finnish (1992)
- French (LSG)
- Georgian (ancient)
- Georgian
- German (MLU, 1912)
- German (GNB)
- Greek (NT Byz)
- Greek (TGV)
- Greek (NA, 28)
- Hebrew NT by Delitzsch
- Italian (CEI 1974)
- Italian
- Kyrgyz
- Latin (Nova Vulgata)
- Latvian
- Romanian
- Polish
- Portuguese
- Serbian (synod.)
- Serbian
- Spanish (RVR 1995)
- Swedish (Folkbibeln)
- Tajik
- Tatar
- Ukrainian (Homenko)
- Ukrainian (Ogienko)
- Uzbek
In diesem Buch ist aufgeschrieben, wie die Gute Nachricht von Jesus Christus, dem Sohn Gottes, ihren Anfang nahm.
Es begann, wie es im Buch des Propheten Jesaja angekündigt wurde:
»́Ich sende meinen Boten vor dir heŕ, sagt Gott,
́damit er den Weg für dich bahnt.́
nach Mal 3,1 und Ex 23,20; Lk 1,76S
In der Wüste ruft einer:
́Macht den Weg bereit, auf dem der Herr kommt!
Ebnet ihm die Straßen!́«
nach Jes 40,3
́Macht den Weg bereit, auf dem der Herr kommt!
Ebnet ihm die Straßen!́«
nach Jes 40,3
Dies traf ein, als der Täufer Johannes in der Wüste auftrat und den Menschen verkündete: »Kehrt um und lasst euch taufen, denn Gott will euch eure Schuld vergeben!«
Aus dem ganzen Gebiet von Judäa und aus Jerusalem strömten die Leute in Scharen zu ihm hinaus, bekannten öffentlich ihre Sünden und ließen sich von ihm im Jordan taufen.
Johannes trug ein Gewand aus Kamelhaaren und um die Hüften einen Ledergurt; er lebte von Heuschrecken und dem Honig wilder Bienen.
Er kündigte an: »Nach mir kommt der, der mächtiger ist als ich. Ich bin nicht einmal gut genug, mich zu bücken und ihm die Schuhe aufzubinden.
Ich habe euch mit Wasser getauft; er wird euch mit dem Heiligen Geist taufen.«
Zu dieser Zeit geschah es: Jesus kam aus Nazaret in Galiläa zu Johannes und ließ sich von ihm im Jordan taufen.
Als er aus dem Wasser stieg, sah er, wie der Himmel aufriss und der Geist Gottes wie eine Taube auf ihn herabkam.
Und eine Stimme aus dem Himmel sagte zu ihm: »Du bist mein Sohn, dir gilt meine Liebe, dich habe ich erwählt.«
Gleich danach trieb der Geist Gottes Jesus in die Wüste.
Dort blieb er vierzig Tage und wurde vom Satan auf die Probe gestellt. Er lebte mit den wilden Tieren zusammen, und die Engel Gottes versorgten ihn.
Nachdem man Johannes ins Gefängnis geworfen hatte, kam Jesus nach Galiläa zurück und verkündete im Auftrag Gottes:
»Es ist so weit: Jetzt wird Gott seine Herrschaft aufrichten und sein Werk vollenden. Ändert euer Leben und glaubt dieser guten Nachricht!«
Als Jesus am See von Galiläa entlangging, sah er Simon und seinen Bruder Andreas, wie sie gerade ihr Netz auswarfen; sie waren Fischer.
Jesus sagte zu ihnen: »Kommt, folgt mir! Ich mache euch zu Menschenfischern.«
Sofort ließen sie ihre Netze liegen und folgten ihm.
Als Jesus ein kleines Stück weiterging, sah er Jakobus, den Sohn von Zebedäus, und seinen Bruder Johannes. Sie saßen gerade im Boot und besserten die Netze aus.
Jesus rief sie, und sie ließen ihren Vater Zebedäus mit den Gehilfen im Boot zurück und folgten ihm.
Sie gingen weiter und kamen miteinander nach Kafarnaum, und gleich am Sabbat ging Jesus in die Synagoge. Dort sprach er zu den Versammelten.
Sie waren von seinen Worten tief beeindruckt; denn er lehrte wie einer, der Vollmacht von Gott hat – ganz anders als die Gesetzeslehrer.
In ihrer Synagoge war ein Mann, der von einem bösen Geist besessen war. Er schrie:
»Was haben wir mit dir zu schaffen, Jesus von Nazaret? Du bist doch nur gekommen, um uns zu vernichten! Ich weiß genau, wer du bist: Du bist der, der an Gottes Heiligkeit teilhat!«
Drohend sagte Jesus zu dem bösen Geist: »Schweig und fahr aus von diesem Menschen!«
Da zerrte der Geist den Mann hin und her und fuhr aus mit lautem Geschrei.
Die Leute erschraken alle und fragten einander: »Was hat das zu bedeuten? Er hat eine ganz neue Art zu lehren – wie einer, dem Gott Vollmacht gegeben hat! Er befiehlt sogar den bösen Geistern und sie gehorchen ihm.«
Wie ein Lauffeuer verbreitete sich die Kunde von Jesus ringsum in Galiläa.
Sie verließen die Synagoge und gingen in das Haus von Simon und Andreas. Auch Jakobus und Johannes kamen mit.
Die Schwiegermutter Simons lag mit Fieber im Bett, und gleich, als sie ins Haus kamen, sagten sie es Jesus.
Er ging zu ihr, nahm sie bei der Hand und richtete sie auf. Das Fieber verließ sie, und sie bereitete für alle das Essen.
Am Abend, nach Sonnenuntergang, brachten die Leute alle Kranken und alle Besessenen zu Jesus.
Die ganze Stadt hatte sich vor dem Haus versammelt.
Jesus heilte viele Menschen von allen möglichen Krankheiten und trieb viele böse Geister aus. Er ließ die bösen Geister nicht zu Wort kommen; denn sie wussten genau, wer er war.
Am nächsten Morgen verließ Jesus lange vor Sonnenaufgang die Stadt und zog sich an eine abgelegene Stelle zurück. Dort betete er.
Simon und seine Gefährten zogen ihm nach
und fanden ihn. »Alle suchen dich«, sagten sie.
Jesus antwortete: »Wir wollen jetzt weitergehen, in die umliegenden Dörfer. Ich muss auch dort die Gute Nachricht verkünden, denn dazu bin ich gekommen.«
So zog Jesus durch ganz Galiläa, verkündete in den Synagogen die Gute Nachricht und trieb die bösen Geister aus.
Einmal kam ein Aussätziger zu Jesus, warf sich vor ihm auf die Knie und bat ihn um Hilfe. »Wenn du willst«, sagte er, »kannst du mich gesund machen.«
Jesus hatte Mitleid mit ihm, streckte die Hand aus und berührte ihn. »Ich will«, sagte er, »sei gesund!«
Im selben Augenblick verschwand der Aussatz und der Mann war geheilt.
Sofort schickte Jesus ihn weg und befahl ihm streng:
»Sag ja niemand ein Wort davon, sondern geh zum Priester, lass dir deine Heilung bestätigen und bring die Opfer, die Mose zur Wiederherstellung der Reinheit vorgeschrieben hat. Die Verantwortlichen sollen wissen, dass ich das Gesetz ernst nehme.«
Aber der Mann ging weg und fing überall an, von Jesus und seiner Botschaft zu erzählen und davon, wie er geheilt worden war. Jesus konnte sich bald in keiner Ortschaft mehr sehen lassen. Er hielt sich draußen in unbewohnten Gegenden auf; doch die Leute kamen von überall her zu ihm.
