Азбука веры » Би́блия » Евангелие от Матфе́я » гл.14

Евангелие от Матфе́я, Глава 14

Толкования

Толкования главы

14:1

см.:Мк.6:14;Лк.9:7;

14:2

14:3

см.:Мк.6:17;Лк.3:19;

14:4

14:5

14:6

14:7

14:8

14:9

14:10

14:11

14:12

14:13

см.:Мк.6:32;Лк.9:10;

14:14

14:15

14:16

14:17

см.:Мк.6:38;Лк.9:13;Ин.6:9;

14:18

14:19

14:20

14:21

14:22

14:23

см.:Мк.6:46;Ин.6:15;

14:24

14:25

см.:Иов.9:8;Ин.6:19;Мк.6:49;

14:26

14:27

14:28

14:29

14:30

14:31

14:32

14:33

14:34

см.:Мк.6:53;

14:35

14:36

Синодальный

1 Усекновение главы Иоанна Крестителя. 13 Насыщение 5000. 22 Хождение по водам; 34 исцеления в земле Геннисаретской.

[Зач. 57.] В то время Ирод четвертовластник услышал молву об Иисусе

и сказал служащим при нем: это Иоанн Креститель; он воскрес из мертвых, и потому чудеса делаются им.

Ибо Ирод, взяв Иоанна, связал его и посадил в темницу за Иродиаду, жену Филиппа, брата своего,

потому что Иоанн говорил ему: не должно тебе иметь ее.

И хотел убить его, но боялся народа, потому что его почитали за пророка.

Во время же празднования дня рождения Ирода дочь Иродиады плясала перед собранием и угодила Ироду,

посему он с клятвою обещал ей дать, чего она ни попросит.

Она же, по наущению матери своей, сказала: дай мне здесь на блюде голову Иоанна Крестителя.

И опечалился царь, но, ради клятвы и возлежащих с ним, повелел дать ей,

и послал отсечь Иоанну голову в темнице.

И принесли голову его на блюде и дали девице, а она отнесла матери своей.

Ученики же его, придя, взяли тело его и погребли его; и пошли, возвестили Иисусу.

И, услышав, Иисус удалился оттуда на лодке в пустынное место один; а народ, услышав о том, пошел за Ним из городов пешком.

[Зач. 58.] И, выйдя, Иисус увидел множество людей и сжалился над ними, и исцелил больных их.

Когда же настал вечер, приступили к Нему ученики Его и сказали: место здесь пустынное и время уже позднее; отпусти народ, чтобы они пошли в селения и купили себе пищи.

Но Иисус сказал им: не нужно им идти, вы дайте им есть.

Они же говорят Ему: у нас здесь только пять хлебов и две рыбы.

Он сказал: принесите их Мне сюда.

И велел народу возлечь на траву и, взяв пять хлебов и две рыбы, воззрел на небо, благословил и, преломив, дал хлебы ученикам, а ученики народу.

И ели все и насытились; и набрали оставшихся кусков двенадцать коробов полных;

а евших было около пяти тысяч человек, кроме женщин и детей.

[Зач. 59.] И тотчас понудил Иисус учеников Своих войти в лодку и отправиться прежде Его на другую сторону, пока Он отпустит народ.

И, отпустив народ, Он взошел на гору помолиться наедине; и вечером оставался там один.

А лодка была уже на средине моря, и ее било волнами, потому что ветер был противный.

В четвертую же стражу ночи пошел к ним Иисус, идя по морю.

И ученики, увидев Его идущего по морю, встревожились и говорили: это призрак; и от страха вскричали.

Но Иисус тотчас заговорил с ними и сказал: ободритесь; это Я, не бойтесь.

Петр сказал Ему в ответ: Господи! если это Ты, повели мне прийти к Тебе по воде.

Он же сказал: иди. И, выйдя из лодки, Петр пошел по воде, чтобы подойти к Иисусу,

но, видя сильный ветер, испугался и, начав утопать, закричал: Господи! спаси меня.

Иисус тотчас простер руку, поддержал его и говорит ему: маловерный! зачем ты усомнился?

И, когда вошли они в лодку, ветер утих.

Бывшие же в лодке подошли, поклонились Ему и сказали: истинно Ты Сын Божий.

И, переправившись, прибыли в землю Геннисаретскую.

[Зач. 60.] Жители того места, узнав Его, послали во всю окрестность ту и принесли к Нему всех больных,

и просили Его, чтобы только прикоснуться к краю одежды Его; и которые прикасались, исцелялись.

Украинский (Огієнко)

Языки

Того часу прочув Ірод чотиривласник чутки про Ісуса,

і сказав своїм слугам: Це Іван Христитель, він із мертвих воскрес, і тому чуда творяться ним…

Бо Ірод схопив був Івана, і зв́язав його, і посадив у в́язницю через Іродіяду, дружину брата свого Пилипа.

Бо до нього Іван говорив: Не годиться тобі її мати!

І хотів Ірод смерть заподіяти йому, та боявся народу, бо того за пророка вважали.

А як був день народження Ірода, танцювала посеред гостей дочка Іродіядина, та й Іродові догодила.

Тому під присягою він обіцявся їй дати, чого тільки попросить вона.

А вона, за намовою матері своєї: Дай мені проказала отут на полумиску голову Івана Христителя!…

І цар засмутився, але через клятву та тих, хто сидів при столі з ним, звелів дати.

І послав стяти Івана в в́язниці.

І принесли на полумискові його голову, та й дали дівчині, а та віднесла її своїй матері…

А учні його прибули, взяли тіло, і поховали його, та прийшли й сповістили Ісуса.

Як Ісус те почув, Він відплив звідти човном у місце пустинне й самотнє.
І, прочувши, народ із міст пішов пішки за Ним.

І, як вийшов Ісус, Він побачив багато народу, і змилосердивсь над ними, і їхніх слабих уздоровив.

А коли настав вечір, підійшли Його учні до Нього й сказали: Тут місце пустинне, і година вже пізня;
відпусти народ, хай по селах розійдуться, і куплять поживи собі.

А Ісус їм сказав: Непотрібно відходити їм, нагодуйте їх ви!

Вони ж кажуть Йому: Не маємо чим тут, тільки п́ятеро хліба й дві рибі.

А Він відказав: Принесіть Мені їх сюди.

І, звелівши натовпові посідати на траві, Він узяв п́ятеро хліба й дві рибі, споглянув на небо, поблагословив й поламав ті хліби, і дав учням, а учні народові.

І всі їли й наситились, а з кусків позосталих назбирали дванадцятеро повних кошів…

Їдців же було мужа тисяч із п́ять, крім жінок і дітей.

І зараз звелів Ісус учням до човна сідати, і переплисти на той бік раніше Його, аж поки народ Він відпустить.

Відпустивши ж народ, Він на гору пішов помолитися насамоті;
і як вечір настав, був там Сам.

А човен вже був на середині моря, і кидали хвилі його, бо вітер зірвавсь супротивний.

А о четвертій сторожі нічній Ісус підійшов до них, ідучи по морю.

Як побачили ж учні, що йде Він по морю, то настрашилися та й казали: Мара!
І від страху вони закричали…

А Ісус до них зараз озвався й сказав: Заспокойтесь, це Я, не лякайтесь!

Петро ж відповів і сказав: Коли, Господи, Ти це, то звели, щоб прийшов я до Тебе по воді.

А Він відказав йому: Іди.
І, вилізши з човна, Петро став іти по воді, і пішов до Ісуса.

Але, бачачи велику бурю, злякався, і зачав потопати, і скричав: Рятуй мене, Господи!…

І зараз Ісус простяг руку й схопив його, і каже до нього: Маловірний, чого усумнився?

Як до човна ж вони ввійшли, буря вщухнула.

А приявні в човні вклонились Йому та сказали: Ти справді Син Божий!

Перепливши ж вони, прибули в землю Генісаретську.

А люди тієї місцевости, пізнавши Його, сповістили по всій тій околиці, і до Нього принесли всіх хворих.

І благали Його, щоб бодай доторкнутися краю одежі Його.
А хто доторкавсь, уздоровлений був.